Психологічне благополуччя українців: стратегії адаптації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічне благополуччя українців: стратегії адаптації

Після Другої світової війни людство постійно перебуває в стані локальних воєн і збройних конфліктів у різних куточках світу. Наприклад, у 22 країнах регіону Східного Середземномор'я, за даними ВООЗ, понад 80% населення перебуває у перманентній конфліктній ситуації або пережили таку ситуацію в окремі періоди XX-XXI ст. Війна має катастрофічний вплив на здоров'я та добробут націй. Дослідження показали, що конфліктні ситуації спричиняють більше смертності та інвалідності, ніж будь-яка серйозна хвороба. Наслідки війни включають довготривалу фізичну та психологічну шкоду дітям і дорослим. Інші наслідки, окрім надвисокої смертності, включають ендемічну бідність, недоїдання, інвалідність, економічний / соціальний занепад і психосоціальні захворювання.

Відповідно до висновків ВООЗ (World Health Organization) майже всі люди, які постраждали від надзвичайних ситуацій, катастроф, воєн, відчувають психологічний стрес, який для більшості людей має довготривалий вплив і дуже повільно зменшується з часом. Під час гуманітарних криз поширеність таких психічних розладів, як депресія і тривожність зростає більш як удвічі.

Тягар психічних розладів серед постраждалого від конфліктів населення, зокрема воєнних, надзвичайно високий. Аналіз 129 досліджень у 39 країнах, який здійснили фахівці ВООЗ, показав, що серед людей, які пережили війну чи інший конфлікт за останні 10 років, у кожного п'ятого (22%) фіксується той чи інший ступінь депресії, тривоги, посттравматичний стресовий розлад, біполярний розлад або шизофренія [Charlson F., Ommeren van M., Flaxman A., Cornett J., Whiteford H., Shekhar S., 2019].

Серед усіх можливих наслідків війни вплив на психічне здоров'я мирного населення є одним із найвагоміших. Загальні тенденції, які випливають з даних досліджень щодо стану психічного здоров'я населення під час воєн, загалом свідчать про певне збільшення захворюваності та поширеності психічних розладів. Жінки, як виявилося, страждають більше, ніж чоловіки. Найуразливішими групами також є діти, люди похилого віку та інваліди. Показники поширеності психічних розладів пов'язані зі ступенем травми та наявністю фізичної та емоційної підтримки. Використання культурних і релігійних стратегій подолання є частішим у країнах, що розвиваються [Murthy, Lakshminarayana, 2006].

За даними ВООЗ, оціночна поширеність психічних розладів серед постраждалого від конфлікту населення в будь-який конкретний момент часу (точкова поширеність) становить 13% для легких форм депресії, тривоги та посттравматичного стресового розладу та 4% для помірних форм цих розладів. Розрахункова поширеність тяжких розладів (тобто шизофренії, біполярного розладу, важкої депресії, сильної тривоги та важкого посттравматичного стресового розладу) становить 5%. За оцінками, кожна 11-та людина (9%), яка живе в оточенні, яке зазнавало конфлікту протягом останніх 10 років, матиме помірний або важкий психічний розлад. Депресія частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. З'ясовано, що у конфліктних ситуаціях депресія та тривога посилюються з віком [World Health Organization, 2022].

Отже, п'ята частина населення виявляється особливо вразливою під час надзвичайних ситуацій і потребує якщо не прямої психіатричної допомоги, то принаймні, можливості отримати кваліфіковану психологічну допомогу для адаптації до ситуації і подальшу підтримку належного рівня ментального здоров'я. Виникнення різноманітних негативних психологічних симптомів і синдромів у населення під час переживання конфліктних ситуацій широко задокументоване наявними дослідженнями. Водночас ці дослідження надають докази стійкості більш ніж половини населення навіть від найгіршої травми під час війни.

Попри негативний вплив надзвичайних ситуацій на психічне здоров'я, такий досвід відкриває можливості для створення стійких систем охорони психічного здоров'я в період безпосереднього переживання загрозливих подій і після закінчення конфлікту. З погляду на майбутнє - у процесі подолання конкретних надзвичайних ситуацій можуть створюватися кращі й більш досконалі системи підтримання психічного здоров'я. Багато країн використали відповідний досвід для створення кращих систем підтримки психічного здоров'я саме після криз. А високий рівень психічного здоров'я нації має вирішальне значення для загального соціального та економічного відновлення як окремих людей, так і суспільств та країн після надзвичайних ситуацій.

За даними ВООЗ, потенційний ризик захворіти внаслідок війни на такі психічні розлади, як депресія і посттравматичний стрес мають понад 8,5 млн українців, якщо виходити з того, що під час війни та надзвичайних ситуацій страждає кожен п'ятий. Експерт штаб-квартири ВООЗ у Женеві, спів- голова Референтної групи із психічного здоров'я та психо- соціальної підтримки Фамі Ханна підтвердив, що мешканці звільнених населених пунктів, які перебували під російською окупацією, належать у цьому сенсі до найуразливіших верств населення. Пережитий досвід стресового характеру може призводити до виникнення психологічних розладів, люди можуть відчувати себе безпорадними, тому що стикаються з ситуаціями нетиповими, ненормальними, негуманними. Важливо відмітити, що ще до війни Україна робила вагомі кроки для покращення доступу осіб з психологічними розладами до відповідних послуг. Зокрема, країна однією з перших доєдналася до проєкту ВООЗ з допомоги людям з психічними розладами, а наприкінці травня 2022 р. перша леді України Олена Зеленська ініціювала Національну програму психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, яка має на меті допомогти громадянам подолати стрес, пов'язаний із війною, наслідки пережитих травматичних подій, запобігти розвитку психічних розладів. Для впровадження програми на державному рівні утворено Міжвідомчу координаційну раду з питань охорони психічного здоров'я та надання психологічної допомоги особам, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Ініціатива реалізується за підтримки ВООЗ [Понад 8,5 мільйона українців мають ризик психічних розладів через війну, - ВООЗ, 2022].

«З кожним днем кількість людей, які відчуватимуть наслідки війни для свого психічного здоров'я, зростатиме. Навіть тих, хто зміг стійко перенести перші місяці війни, чекає ментальне виснаження, адже звикання до постійного перебування в умовах війни також може мати негативний вплив на психічне здоров'я. За нашими попередніми прогнозами на даний момент війни, надалі психологічної підтримки буде потребувати близько 15 млн українців, з них близько 3-4 млн потрібно буде призначати медикаментозне лікування», - сказав міністр охорони здоров'я В. Ляшко, представляючи результати проведеного експрес-аудиту послуг для охорони психічного здоров'я, які надаються органами державної влади [Вплив війни на психічне здоров'я - колосальний. 7 червня, 2022].

Наявність психіатричної та психосоціальної підтримки в суспільстві має вирішальне значення. Втручання першого рівня, включаючи програми «інформування про травму», мають бути доступними, щоб запропонувати стратегії подолання та посилити стійкість. Уже є корисні посібники, які в доступній формі висвітлюють питання про те, як грамотно піклуватися про своє психічне здоров'я і здоров'я своїх близьких під час збройних конфліктів, стихійних лих, пандемій, вимушених міграцій і катастроф. Необхідно озброїти громадян знаннями і навичками самодопомоги та доступом до соціальної підтримки громади, наприклад, шляхом створення або відновлення груп громади, в яких члени спільно вирішують проблеми та беруть участь у таких заходах і тренінгах, як надання екстреної допомоги, опанування знань з тактичної медицини або освоєння практик копінгу і формування навичок самоконтролю, забезпечуючи при цьому залучення до такого навчання якомога більше людей, насамперед представників вразливих груп населення, зокрема дітей, молоді, людей похилого віку. Психологічна перша допомога пропонує емоційну та практичну підтримку людям, які переживають гострий дистрес через недавні події, і повинна надаватися працівниками на місцях за участю медичного персоналу, вчителів та навчених волонтерів. Цю роботу з успіхом можуть виконувати спеціалісти психіатри, психологи, соціологи, волонтери та ентузіасти з необхідною підготовкою, робітники психосоціальних служб тощо.

Є чимало методик і програм, призначених для роботи з травмами різних типів, серед яких багато нескладних і ефективних. Їх слід негайно запроваджувати в службах психічного здоров'я, щоб допомогти дітям, підліткам і молодим людям відновити та покращити стійкість і нормалізувати психічне здоров'я. Програми відновлення психічного здоров'я, пов'язані з травмами, включають фізичні і ментальні вправи, тренін- ги для покращання когнітивних функцій (техніки дихання та медитації, рухи, застосування керованих образів, а також творчі техніки, спрямовані на використання практик самовираження за допомогою слів, малюнків).

Війна в Україні створює величезний вплив на психічне благополуччя, а оскільки воєнний конфлікт триває, то поширеність проблем з психічним здоров'ям зростатиме, а психічні травми, спричинені війною, поглиблюватимуться. За даними МОЗ, психологічні наслідки війни (зокрема, посттравматичний стресовий розлад) позначатимуться на психічному стані українців щонайменше 7-10 років. Це загрожує збільшенням кількості психічних порушень, зокрема в дітей, випадків алкогольної та наркотичної залежності, проблем у сім'ях, розлучень, а також економічними втратами через зростання кількості людей, які не зможуть повноцінно працювати.

Як показують дослідження, психологічної допомоги потребують не менш як 60% українців. За консультацією психотерапевта в умовах війни найчастіше звертаються з почуттям провини, синдромом уцілілого, травмою свідка, а також страхом і тривогою. Часто скаржаться на фізичне виснаження, проблеми зі сном, диханням і з концентрацією уваги [Масенко, 2022]. Схожі результати отримали дослідники агенції Proinsight Lab «Психічний стан українців під час війни проти Росії», проведеного за сприяння Національної психологічної асоціації протягом березня-травня 2022 р. Зокрема, за кризовою психологічною допомогою у 90% випадків звертаються саме жінки. Крім того, більшість з них - віком від 18 до 35 років, а старші люди звертаються до психолога рідше.

Найчастіше за консультацією звертаються люди з почуттям провини, синдромом вцілілого, травмою свідка, переживаннями страхів і тривогою. Гостро відчувається людьми потреба у підтримці, коли вони приймають рішення про зміну місця проживання. Українці звертаються й з проблемами адаптації в іншій країні та з запитами на розв'язання сімейних або внутрішніх конфліктів, які загострилися на фоні війни. Частими є скарги на фізичне виснаження, проблеми зі сном, диханням та з концентрацією уваги. Однак емоційні симптоми усе ж більше виражені, ніж тілесні та когнітивні.

Автори дослідження свідчать, зокрема, про те, що українці, які живуть далі від бойових дій, набагато тривожніші, ніж ті, хто знаходиться ближче до зони бойових дій та переживає стрес емоційніше. Фахівці припускають, що це пов'язано із так званою травмою свідка, яка може виникати під час перегляду новин та пов'язана із відчуттям безпорадності через перебування в умовно безпечному місці. Виявилось, що серед емоцій, які переживають клієнти кризових консультацій, переважає тривога. Її відчувають майже дві третини людей - 62%. Також часто клієнти говорять про почуття провини (синдром вцілілого) та агресію, проте майже половина опитаних відчувають надію. Серед способів подолання стресу переважають такі стратегії: пошук соціальної підтримки (бажання розділити з іншими свої переживання), прийняття відповідальності (готовність активно діяти, щоб змінювати ситуацію) та самоконтроль (контроль власного стану і поведінки).

Фахівці - психологи та психотерапевти, які працюють з комбатантами, мають таку ж картину симптоматики стресу, як і клієнти, проте краще вміють регулювати свій стан. Але вони частіше переживають емоційне вигорання та демотивовані проблемами із заробітком, оскільки більшість консультацій вони надають на волонтерських засадах [Овчар, Больман, 2022].

У рамках восьмої хвилі проєкту «Україна в умовах війни» соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження психологічних маркерів війни: стратегій адаптації до стресових станів, рівнів життєстійкості та психологічного виснаження. Опитування проводилося на другому місяці війни, але основні тенденції вже позначилися доволі чітко.

Адаптація до стресових станів характеризувалася такими показниками:

1) кількість тих, хто оцінює свій емоційний стан як дуже напружений або напружений, становить майже 50%. У спокійному емоційному стані сьогодні лише 8% опитаних, тоді як до війни цей показник коливався в межах 22-26%. Найбільш емоційно напруженим свій стан визначають старші люди. Також така ситуація спостерігається серед жінок, які зазвичай емоційніше реагують на складні ситуації. З них майже 60% сукупно мають високі та надвисокі рівні емоційної напруженості, тоді як серед чоловіків таких лише 35%. Абсолютна більшість (74%) тих, хто перебуває у складних обставинах, оцінюють свій стан як напружений;

2) загалом, лише 5% респондентів зазначили, що перебувають у складній ситуації. Ще 44% мають труднощі, але вони терпимі. У відносно нормальних обставинах перебуває 51% опитаних. Найбільше складнощів відчувають ті, хто вимушено змінив місце проживання, особливо мешканці східних областей. Легше тим, хто має роботу або хоча б часткову зайнятість. Відповідно найважче тим, хто не працює - лише 40% з них перебувають у відносно нормальних обставинах. Отже, можливість якнайшвидше відновити роботу, запустити підприємства залишається вкрай важливим для відносної нормалізації життя українців під час війни;

3) адаптуючись до складних життєвих обставин, людина обирає різні стратегії поведінки: наразі 50% опитаних намагаються активно вирішувати свої проблеми - для умов війни це показник хорошої адаптації до ситуації та прийняття відповідальності за своє життя на себе. 35% намагаються перечекати, не поспішають з рішеннями, отже, займають пасивну позицію. 13% шукають підтримки в інших людей (здатні спиратися на інших і залучати їх до рішень). В цілому конструктивні стратегії поведінки в складних життєвих обставинах притаманні сьогодні 63% опитаних.

Найменш активну стратегію поведінки використовують мешканці сходу (41%), і вони ж більше за інших звертаються за допомогою (17%). Молодь більше схильна перечекати й не поспішати з рішеннями (40%). Жінки більше, ніж чоловіки, шукають підтримку в інших людей (16% проти 10%) і набагато менш схильні до активного вирішення своїх проблем (44% проти 56%). Це відповідає традиційним гендерним типам поведінки, які актуалізувалися під час війни.

Активно вирішують свої проблеми ті, хто працює повноцінно або частково (60%). Ті, хто не працює, більше готові перечекати і не поспішати з рішеннями (41%). Активна життєва позиція сприяє збереженню або поверненню на робоче місце і навпаки - наявність роботи сприяє можливості активно вирішувати свої проблеми, бо людина зберігає свій соціальний статус і має матеріальне забезпечення.

Зрозумілою є набагато нижча активна позиція у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах (36%), вони більш схильні перечекати (39%) та шукати підтримки в інших людей (18%), на відміну від тих, хто знаходиться у відносно нормальних обставинах та відчуває незначні труднощі [Восьме загальнонаціональне опитування: психологічні маркери війни, 2022]. психологічне благополуччя адаптація

Нещодавно стали відомими результати дослідження психологічного стану українців, яке проводилось у вересні цього року методом онлайн-опитування на панелі Kantar Україна. Воно охопило осіб віком 18-55 років у містах України з населенням понад 50 тис. осіб. Методологія дослідження, його індикатори та опитувальник базуються на наукових розробках Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.

Дані свідчать про те, що, попри важкі обставини повно масштабної війни для всіх демографічних груп і регіонів, суб'єктивна оцінка українцями свого психологічного благополуччя є доволі високою - 6,7 бала з 9 можливих. Відчуття психологічного благополуччя забезпечується насамперед позитивним ставленням респондентів до самих себе, яке є найважливішою складовою самооцінки. Водночас інші інструментальні складові благополуччя, такі як здатність до саморегуляції емоцій та опанування складними емоційними станами (емоційна складова) або здатність справлятися з життєвими викликами (складова життєстійкості) оцінюються гірше. Дослідники пояснюють таку ситуацію тим, що фаза психологічної мобілізації в суспільстві у зв'язку з війною ще триває, але ресурсів для її подальшого підтримання вже може бракувати. Суб'єктивна оцінка психологічного благополуччя серед вимушено переміщених осіб, які досі перебувають в евакуації, є нижчою, ніж серед тих, хто не був переміщений, або вже повернувся додому.

40% опитаних зазнали загрози власному життю та/або були безпосередніми свідками таких загроз у зв'язку з перебуванням у зоні бойових дій та/або під обстрілами. Понад 41% громадян мають родичів або близьких, які перебували чи перебувають у зоні бойових дій, у тому числі 16% втратили когось з близьких. Перебували в окупації, зазнали безпосередньої загрози насильства або були свідками таких загроз 6% респондентів. Кожен двадцятий опитаний (5%) пережив або став свідком усіх зазначених типів травмуючих подій (обстріли, загроза життю близьких, окупація або полон). Лише 9% громадян заявили, що у жодний спосіб не стикалися з жодною такою подією за період війни.

За результатами дослідження, понад 90% опитаних мали прояви хоча б одного з симптомів посттравматичного стресового розладу, а 57% громадян перебувають у зоні ризику розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Ці дані ще раз підтверджують нагальність впровадження Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, ініційованої першою леді О. Зеленською.

Також, за даними згаданого дослідження, близько 70% респондентів не відчували потреби звертатися по психологічну допомогу протягом останнього місяця. Лише 3% респондентів отримували таку допомогу і ще 23% хотіли б звернутися до психолога, але поки що не реалізували цього бажання. Майже третина громадян (30%) готові отримувати психологічну допомогу лише на безоплатній основі. 45% респондентів визнають, що їм потрібно «наважитися», щоб звернутися по психологічну допомогу, і лише 34% респондентів знають, куди вони могли б звернутися по допомогу в разі необхідності, причому серед людей віком 41-55 років частка поінформованих з цих питань значно менша - 24%.

Перспективи повоєнного відновлення України, як вважають дослідники, значною мірою залежать від рівня емоційної солідарності громадян і поширення в суспільстві культури психічного здоров'я, яка передбачає передусім готовність розпізнати наявні проблеми, оцінити ризики і звернутися по допомогу в разі необхідності [В Україні презентували результати першого з початку повномасштабної війни дослідження психологічного стану населення, 2022].

На суспільному рівні спектр стратегій подолання наслідків війни можна звести до трьох основних типів:

- Просвітництво - стратегія, що полягає у здійсненні всебічного інформування населення про особливості подолання стресових ситуацій, стратегій адаптації до стресових станів, способи пом'якшення посттравматичного розладу та збереження психічного здоров'я у кризових ситуаціях. Йдеться про формування адекватних уявлень громадян щодо оптимальної організації життя в умовах війни та способи зниження напруженості і нормалізації психічного здоров'я, про розвиток критичного мислення, навичок з аналізу та оцінки відповідних ризиків, інформаційну гігієну. Реалізація цієї стратегії перебуває у зоні відповідальності школи, ЗМІ, співробітників медичної сфери, виконавчої влади, зокрема низки міністерств - охорони здоров'я й соціальної політики.

- Діагностика, консультування та профілактика - стратегія, спрямована на організацію психологічної підтримки і практичної допомоги вразливим категоріям населення і тим, хто її потребує, контроль і моніторинг стану психічного здоров'я в конкретному соціумі; пошук нових наукових і практичних рішень у процесі дослідження способів лікування цих захворювань; корекцію поведінкових реакцій і вироблення алгоритмів організації повсякденної життєдіяльності в умовах війни, надання своєчасної допомоги і підтримки тим, хто цього потребує.

- Стратегія реалізації спеціальних програм, які містять комплекс екстрених заходів, розроблених для надзвичайних ситуацій, що передбачає об'єднання зусиль різних відомств та громадських і волонтерських організацій із застосуванням високих технологій з метою подолання деструктивних наслідків війни для збереження та відновлення психічного здоров'я громадян.

Змістове наповнення цих стратегій здійснюється шляхом:

1) створення мережі центрів (ресурсів, платформ, «гарячих ліній») психологічної допомоги населенню, у тому числі на безоплатній основі;

2) реалізації широкомасштабної просвітницької кампанії в ЗМІ, спрямованої на популяризацію культури турботи про психічне здоров'я і дестигматизацію людей, які потребують психологічної допомоги;

3) розробка єдиних стандартів інформаційного висвітлення подій війни з метою уникнення вторинної травматизації аудиторії через медіа і неухильного дотримання медіаспільнотою цих стандартів протягом дії воєнного стану.

Залежно від ситуації, в якій опинилася людина, психологи виділяють три стани нервової системи, яким відповідають три типи реагування на загрозливу ситуацію. Для наочності сприйняття за кожною з цих типових поведінкових моделей закріплений один із кольорових сигналів світлофора, якому відповідає свій рівень небезпеки:

- червоний - «Замри» (у разі загрози життю організм потребує енергозаощадження);

- жовтий - «Бий або біжи» (у випадку небезпеки людина відчуває збудження);

- зелений - «Взаємодія» (якщо людина почувається у безпеці та затишку, домінує допитливість та кмітливість).

Процес подолання складних життєвих ситуацій у психології називається копінг-поведінкою (Coping behavior). Термін «копінг» включає когнітивні, емоційні та поведінкові зусилля суб'єкта з метою адаптації до складної ситуації, спробами впоратися зі специфічними зовнішніми або / і внутрішніми викликами, які оцінюються як напруженість, що може перевантажувати наявні ресурси людини. Coping - це індивідуальний спосіб адаптації людини до ситуації відповідно до її власної логіки, значущості тих чи тих подій у житті людини і її психологічних можливостей» [Nartova-Bochaver, 1997].

Типологія поведінкових стратегій людей будується по осях активність - пасивність, гнучкість - ригідність, альтруїзм - егоїзм, інтернальність - екстернальність, традиціоналізм - ін- новаційність, орієнтація на результат або на процес. У контексті поведінкових стратегій населення стосовно подолання наслідків війни можна виділити такі базові індивідуальні стратегії, як:

- спрямованість на вирішення проблеми (активна позиція);

- пошук соціальної підтримки (патерналістська позиція);

- уникання прийняття самостійних рішень і відповідальності;

- перекладання власних проблем на інших (пасивна позиція.

У науковій літературі виділяють два теоретико-методологічних підходи щодо процесів адаптації - соціокультурний (психологічний) і соціоекономічний (ресурсний). Перший підхід розглядає адаптацію як подолання отриманого психологічного стресу від змін у звичайному культурному оточенні та потребу прилаштуватися, «знайти себе» в дещо інших культурних реаліях. Другий підхід трактує адаптацію як певне пристосування до утрати частини звичних ресурсів і необхідність оволодіння новими ресурсами для забезпечення життєдіяльності. Найефективніша копінг-стратегія спрямована на пошук вирішення стресових, проблемних ситуацій, а найменш успішною є та копінг-стратегія, яка спрямована на уникнення та втечу від стресової ситуації, спроби відволікти- ся від неї.

В останні півтора десятиліття з'явився новий термін - «резилієнс», який, за визначенням ВООЗ, трактується як здатність окремих осіб, сімей і груп відносно добре справлятися з важкими ситуаціями, особиста ресурсність або ресурсний потенціал (resourcefulness). Резилієнс як динамічний процес (resilience) - безперервний і активний процес позитивної адаптації людини в умовах негараздів і кризових (або надзвичайних, екстремальних) подій і ситуацій, що має нерівномірну динаміку виникнення нових сил і ресурсів відновлення в умовах появи нових ризиків. Резилієнс як риса особистості (ego-resiliency) - індивідуально психологічна властивість, розвиненість якої захищає людину від руйнівного впливу на неї негараздів життя - містить набір таких характеристик, як винахідливість, спритність, міцність характеру, гнучкість функціонування в різних умовах [Гусак et al., 2017: с. 90].

Поведінкові стратегії є усталеним способом адаптації до нових умов життя та організації життєдіяльності спільноти, соціальної групи або окремого індивіда у певній сфері за допомогою концентрації ресурсів та способів здійснення діяльності навколо значущої мети. У нашому випадку метою є збереження та підтримання громадського та індивідуального здоров'я на рівні, що дає змогу суб'єкту нормально функціонувати та реалізовувати свої життєві цінності та плани. Вибір індивідуальної стратегії поведінки щодо здоров'я та реалізації певної моделі його підтримки в умовах війни передусім залежить від характеристик складності та своєрідності життєвої ситуації та індивідуальних особливостей суб'єкта, особливостей життєвої траєкторії індивіда, опори на власний набутий досвід і досвід найближчого соціального оточення, і вже у другу чергу від якості інформації, отриманої з різних джерел. Процес і результат подолання кризових ситуацій залежить від уміння та навичок людини справлятися із зовнішніми та внутрішніми викликами, від рівня самоконтролю та міри відповідальності суб'єкта за своє життя та життя оточуючих.

Джерела

Восьме загальнонаціональне опитування: психологічні маркери війни. (6 квітня 2022). (2022). Отримано з: https://ratinggroup.ua/files/rating group/reg_files/rg_ua_1200_psychomarkers_042022_v press_0001. pdf

Вплив війни на психічне здоров'я - колосальний. 7 червня. Отримано з: https://ck-oda.gov.ua/novyny-cherkaskoyi-oblasti/ vpliv-vijni-na- psixichne-zdorovya-kolosalnij/

В Україні презентували результати першого з початку повно- масштабної війни дослідження психологічного стану населення. (2022). Отримано з: https://moz.gov.ua/article/news/v-ukraini- prezentuvali-rezultati-pershogo-z-pochatku-povnomasshtabnoi-vijni- doslidzhennja-psihologichnogo-stanu-naselennja--

Гусак, Н., Чернобровкіна, В., Чернобровкін, В. та ін. (2017). Психо- соціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс: навч.-метод. посіб. Київ: НаУКМА.

Масенко, В. Психологічної допомоги потребують не менш як 60% українців - МОЗ. 6 червня. Отримано з: https://www.the-village. com.ua/village/city/city-news/326709-psihologichnoyi-dopomogi- potrebuyut-ne-mensh-yak-60-ukrayintsiv-moz

Овчар, О., Больман, С. (2022). Результати дослідження «Психічний стан українців під час війни проти Росії». Отримано з: https://drive. google.com/file/d/1hsNwEdq32p4a5aua24NIQpd61tiyY8mW/view

Поадо 8,5 мільйона українців мають ризик психічних розладів через війну, - ВООЗ (2022). 13 вересня. Отримано з: https://acc.cv.ua/ news/ukraine/ponad-8-5-milyona-ukrayinciv-mayut-rizik-psihichnih- rozladiv-cherez-viynu---vooz-87857

Charlson, F., Ommeren, van M., Flaxman, A., Cornett, J., Whiteford, H., Shekhar, S. (2019). New WHO prevalence estimates of mental disorders in conflict settings: a systematic review and meta-analysis. Lancet, Vol. 394, 240-248. Retrieved from: https://www.thelancet.com/action/showPdf? pii=S0140-6736%2819% 2930934-1

Murthy, R. S., Lakshminarayana, R. (2006). Mental health consequences of war: a brief review of research findings. World Psychiatry. 5(1): 25-30. Retrieved from: https://www-ncbi-nlm-nih-gov.translate.goog/pmc/ articles/PMC1472271/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk&_x_tr_ pto=sc

Nartova-Bochaver, S. K. (1997). «Coping behavior» in the concepts of individual psycholog. Psychological journal, 5, 18, 20-30.

World Health Organization. (2022). Mental health in emergencies.

16 March. Retrieved from: https://www.who.int/news-room/fact- sheets/detail/mental-health-in-emergencies

Размещено на Allbest.ru