Дослідження психоемоційного стану студентів в період професійного становлення за допомогою позитивної психотерапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження психоемоційного стану студентів в період професійного становлення за допомогою позитивної психотерапії

Розіна Ірина Володимирівна кандидат психологічних наук, доцент, Доцент кафедри теорії та методики практичної психології, Південноукраїнський національний університет імені К.Д. Ушинського, м. Одеса

Анотація

Позитивна психотерапія - це короткостроковий гуманістичний метод, що використовує психодинамічну модель роботи з конфліктами та чутливий до транскультуральних особливостей. Назва методу походить від латинського слова "positum" - це в реальності, фактично наявний стан речей. Метод розроблений Н. Пезешкіаном у 1968 р у Німеччині. Основними принципами підходу є: 1) принцип надії - акцент на людських здібностях та ресурсах; 2) принцип балансу - аналіз стану клієнта виходячи з моделі балансу 4 життєвих сфер (тіло, діяльність, контакти, смисли); 3) принцип консультування - використання структурованої 5-ступінної моделі консультування. Перший -- принцип надії втілює гуманістичну основу методу. Експерти вважають, що людина від народження здатна адаптуватися і вдосконалюватися. Її здібності розвиваються в міру набуття та осмислення життєвого досвіду, а пізніше - за допомогою цілеспрямованого тренування. Ми виділяємо дві базові здібності людини: любити (вступати у відносини з навколишнім світом та людьми, щоб задовольнити свої потреби) та пізнавати (розвивати свої знання та вміння, щоб краще задовольняти потреби). Отже, всі людські реакції, зокрема. конфлікти та симптоми ми розглядаємо як спроби, нехай і не завжди вдалі, пристосуватися та розвинути свої здібності. Такий орієнтований на ресурси підхід дозволяє людині усвідомити, що вона «не така вже й погана», прийняти ситуацію і зосередитися на наявних ресурсах для пошуку більш оптимальних шляхів адаптації. Другий принцип - принцип балансу - відображає психодинамічний погляд на походження, зміст та лікування симптомів. Ми розглядаємо життя, розвиток особистості та реакцію у чотирьох вимірах (тіло, відносини, досягнення, майбутнє). Порушення балансу між ними веде до конфліктів та захворювань. Тому в центрі уваги терапії виявляється не патологічні реакції, а зміст і динаміка конфліктів очікувань, мотивацій та/або концепцій, що стоять за ними. Такий підхід дозволяє клієнту впоратися з коренем проблеми та звести до мінімуму можливість її рецидивів. І третій -- принцип консультації -- пропонує клієнту активну роль у терапії із першої зустрічі. Це можливо завдяки добре структурованій та простій п'ятиступеневій моделі терапії, що дозволяє досить швидко виявляти та вирішувати внутрішні конфлікти. Вчені запропонували цілу низку інноваційних термінів і технік, настільки простих і природних, що пацієнти легко вчаться ними користуватися. Це забезпечує короткостроковість методу. У процесі терапії, клієнт навчається основним прийомам і може вже сам допомагати собі та своїм близьким.

Ключові слова: позитивна психотерапія, здібності людини, вдосконалення.

Rozina Iryna Volodymyrivna candidate of psychological sciences, associate professor, Associate Professor of the Department of Theory and Methods of Practical Psychology, South Ukrainian National University named after K.D. Ushinsky, Odesa психічне благополуччя стрес професійний

RESEARCH OF THE PSYCHO-EMOTIONAL STATE OF STUDENTS DURING PROFESSIONAL FORMATION WITH THE HELP OF POSITIVE PSYCHOTHERAPY

Abstract. Positive psychotherapy is a short-term humanistic method that uses a psychodynamic model of working with conflicts and is sensitive to transcultural features. The name of the method comes from the Latin word "positum" - it is in reality, the actually existing state of things. The method was developed by N. Pezeshkian in 1968 in Germany. The main principles of the approach are: 1) the principle of hope - emphasis on human abilities and resources; 2) the principle of balance - analysis of the client's condition based on the balance model of 4 spheres of life (body, activity, contacts, meanings); 3) the principle of counseling - the use of a structured 5-step counseling model. The first -- the principle of hope embodies the humanistic basis of the method. Experts believe that a person is able to adapt and improve from birth. Her abilities develop as she acquires and comprehends life experience, and later - with the help of purposeful training. We distinguish two basic abilities of a person: to love (to enter into relations with the surrounding world and people in order to satisfy one's needs) and to know (to develop one's knowledge and skills in order to better satisfy one's needs). So, all human reactions, in particular. we see conflicts and symptoms as attempts, albeit not always successful, to adapt and develop our abilities. Such a resource-oriented approach allows a person to realize that he is "not so bad", accept the situation and focus on available resources to find more optimal ways of adaptation. The second principle - the principle of balance - reflects a psychodynamic view of the origin, content and treatment of symptoms. We consider life, personality development and response in four dimensions (body, relationships, achievements, future). Violation of the balance between them leads to conflicts and diseases. Therefore, the focus of therapy is not pathological reactions, but the content and dynamics of conflicts of expectations, motivations and/or concepts behind them. This approach allows the client to deal with the root of the problem and minimize the possibility of its recurrence. And the third -- the principle of consultation -- offers the client an active role in therapy from the first meeting. This is possible thanks to a well-structured and simple five- step model of therapy, which allows you to quickly identify and resolve internal conflicts. Scientists have proposed a whole series of innovative terms and techniques, so simple and natural that patients easily learn to use them. This ensures short-term method. In the course of therapy, the client learns basic techniques and can already help himself and his loved ones.

Key words: positive psychotherapy, human abilities, improvement.

Постановка проблеми

Психосоціальні фактори при нервово-емоційній діяльності відіграють основну роль у формуванні стресу в адаптаційному процесі та істотно впливають на компенсаторно-пристосувальні та комунікативні функції емоцій у навчальній діяльності. Як показали дослідження, 45% студентів вважають навчальне навантаження надмірним. Наприкінці робочого дня 58% студентів відзначають погіршення самопочуття. Одночасно у 66% студентів виявлено стійкі зміни у характері: 41% стали агресивними, 23% - чутливими, 18% - спокійнішими, а 18% - байдужими. Оцінка психоемоційної сфери студентів показала наявність підвищеного рівня тривожності. Більше половини учнів мають завищену чи занижену самооцінку.

Аналіз останніх досліджень

Навчально-професійна діяльність є провідною діяльністю у студентському віці, що є юнацьким періодом розвитку людини, що знаменує собою початок самостійного, дорослого життя. Традиційно навчально-професійна діяльність визначається як діяльність студента з оволодіння знаннями, вміннями, навичками завдяки рішенню спеціально поставлених викладачем навчально-професійних завдань. У той самий час у психологічної літератури навчально-професійна діяльність сприймається як і діяльність, спрямовану саморозвиток студента, становлення його суб'єктного досвіду [1]. Навчально-професійна діяльність є сукупністю компонентів, до яких належать:

1) мотиваційно-смисловий компонент (розуміння призначення професії, бажання освоїти професію, мотиви самореалізації у професії);

2) діяльнісний компонент (уміння вирішувати навчально-професійні завдання під час самостійної роботи, виконуючи відповідні навчальні дії);

3) оціночно-контрольний компонент (навички самооцінки та самоконтролю ходу та результатів своєї діяльності).

Мета статті - проаналізувати вплив позитивної психотерапії на психоемоційний стан студентів у період їх професійного становлення. В рамках дослідження планується вивчити ефективність позитивної психотерапії як інструменту для зменшення стресу, підвищення самопочуття та покращення загального психічного благополуччя студентів у процесі навчання та вирішення їх професійних завдань. Крім того, метою є розкриття можливостей позитивної психотерапії у контексті підтримки студентів під час навчального процесу та формування позитивного психологічного середовища в навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу

Навчально-професійна діяльність студента суттєво відрізняється від навчальної діяльності школяра. Навчання у студентському віці набуває чітко вираженої професійної спрямованості. Виявляється велика вибірковість до навчальних предметів. Навчально- професійну діяльність починають активно спонукати соціальні мотиви, пов'язані з майбутнім. У рамках учбово-професійної діяльності формуються життєві плани студента.

Фахівцями в галузі вікової психології зазначається, що розвиток емоційності у студентському віці тісно пов'язане з розвитком самосвідомості [5, 1]. Зовнішній світ сприймається юнаками та дівчатами «через себе». Яскраво проявляється прагнення самоствердження. Разом про те здатність до свідомої регуляції своєї поведінки у молодості розвинена над повною мірою. Звідси нерідко невміння студентів передбачати наслідки своїх дій та вчинків.

Як показують психологічні дослідження, одними із суттєвих підстав поведінки, діяльності та різних форм взаємодії суб'єкта з навколишнім світом є емоційні стани. Породжуючись діяльністю, емоційні стани є її невід'ємним компонентом, а й активно виконують функцію її регуляції. Емоційні стани мають дуже різноманітні прояви, у науці існують їх різні класифікації. Так, за ступенем інтенсивності та тривалості емоційні стани можуть бути тривалими та короткочасними; з суб'єктивного переживання - позитивними та негативними.

Багато роботах показано, що емоційні стану істотно впливають ефективність навчання. Так, у дослідженні виявлено, що емоційні стани студентів, значною мірою визначаючи перебіг когнітивних процесів, суттєво впливають на успішність навчальної діяльності. Доведено, що емоції детермінують пізнавальну діяльність через відповідні психічні стани, впливаючи перебіг всіх психічних процесів. У роботі вивчено психічні стани студентів (стрес, фрустрація) в ускладнених умовах навчальної діяльності (складання іспиту).

У той самий час аналіз наукової літератури показує, що емоційні стани студентів медичного вузу, які у навчально-професійної діяльності, спеціального вивчення майже піддавалися. У літературі зустрічаються поодинокі роботи, що досліджують емоційні стани представників цієї вікової та соціальної групи (вивчений переважно синдром емоційного вигоряння). Це свідчить про актуальність проблеми емоційних станів студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, об'єктом дослідження обрано навчально- професійну діяльність студентів медичного вишу.

Предметом дослідження виступають емоційні стани студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності.

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки емоційних станів студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності.

Гіпотеза дослідження заснована на припущенні про те, що емоційні стани студентів ВНЗ у навчально-професійній діяльності характеризуються специфікою, прояви якої пов'язані з етапами та напрямками професійної підготовки.

Реалізація поставленої мети та перевірка сформульованої гіпотези вимагала вирішення наступних завдань дослідження:

1. Виявити специфіку емоційних станів студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності залежно від етапу професійної підготовки.

2. Визначити специфіку емоційних станів студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності залежно від напряму професійної підготовки [3].

Матеріали та методи дослідження

Як методику дослідження емоційних станів студентів медичного вузу у навчально-професійній діяльності було використано тест-опитувальник «Самооцінка емоційних станів», розроблений американськими психологами. Опитувальник містить чотири шкали: «Спокій - тривожність», «Енергічність - втома», «Піднесеність - пригніченість», «Почуття впевненості у собі - почуття безпорадності». Кожна шкала містить 10 тверджень. Твердження шкал розташовані по спадній лінії: від полюса позитивного емоційного стану (10 балів) до полюса негативного емоційного стану (1 бал). Випробуваного просять оцінити свій емоційний стан, обравши відповідне твердження. Порядковий номер затвердження відповідає кількості балів, набраних за шкалою.

Результати дослідження та їх обговорення

Результати тестування емоційних станів студентів у навчально- професійній діяльності за методикою «Самооцінка емоційних станів».

Отримані результати показали, що, по-перше, етап професійної підготовки визначає типові емоційні стани студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності. Студенти першого курсу найчастіше переживають негативні емоційні стани: тривожність, втому, пригніченість, безпорадність. Ймовірно, це пов'язано із труднощами адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ. Для п'ятикурсників найбільш типові позитивні емоційні стани: спокій, бадьорість, піднесеність, впевненість у собі. У той же час, для студентів першого та п'ятого курсів характерний досить інтенсивний прояв такого емоційного стану, як втома. Можливо, це пояснюється великим інтелектуальним і фізичним навантаженням студентів, що визначається специфікою змісту та організації навчання у вузі (великим обсягом інформації, що заучується напам'ять, переїздами з одних навчальних корпусів до інших).

Таким чином, результати проведеного дослідження підтвердили припущення про те, що емоційні стани студентів медичного вишу у навчально-професійній діяльності характеризуються специфікою, прояви якої пов'язані з етапами та напрямками професійної підготовки [4].

На основі отриманих результатів дослідження нами складено методичні рекомендації викладачам медичного вузу щодо обліку факторів навчання, що впливають на емоційні стани студентів медичного вузу у навчально- професійній діяльності.

1. Викладачеві необхідно брати до уваги величезну роль факторів навчання, що впливають на емоційний стан та, відповідно, навчально- професійну діяльність студентів. Результати навчання студента визначаються не тільки суб'єктивними факторами (ставлення до предмета та викладача), але й об'єктивними факторами (властивостями самого матеріалу, що завчається: його змістом, складністю, формою та способами піднесення).

2. Викладач повинен розуміти причини виникнення у студентів негативних емоційних станів та враховувати їх вплив на процес навчання. До таких причин належать:

- вирішення дуже важких та важливих для студента навчально- професійних завдань;

- Навантаження або мале навчальне навантаження студента;

- відсутність у студента інтересу до дисципліни чи пропонованої роботи;

- Конфлікт соціальних ролей, що виник у результаті суперечності між нормами неформальної, значущої групи (студентів) і вимогами формальної організації (викладача).

3. Для успішності навчально-професійної діяльності важливо, у якому емоційному стані перебуває студент. Найбільш сприятливий емоційний стан студентів характеризується спокоєм, енергійністю (бадьорістю), піднесеністю настрою, впевненістю у собі. Викладачеві необхідно володіти мовою емоцій та почуттів. Це сприяє розпізнаванню емоційних станів студентів та виразності форм реагування на те, що відбувається в процесі комунікацій на навчальному занятті.

4. Оцінка людиною свого емоційного стану є важливим компонентом

самоконтролю. Рекомендується навчання студентів рольовим іграм, прийомам саморегуляції, що дозволяють керувати емоціями у навчально-професійній діяльності:перемикання уваги, дихальних вправ, м'язової релаксації, самонавіювання [1].

Професійне становлення охоплює тривалий період онтогенезу людини, що включає аморфну оптацію, оптацію, професійну підготовку, профадапта- цію, первинну та вторинну професіоналізацію та професійну майстерність.

Виправдано також включити до цього безперервного процесу етап припинення професійної діяльності (вихід на пенсію). За такого тимчасового підходу професійне становлення майже повністю збігається з онтогенезом людини, якщо розглядати онтогенез як життя індивіда від народження до старості. Отже, є підстави вважати професійне становлення процесом, що пронизує все життя людини. Звісно, сценарії професійного становлення індивідуальні. Для однієї людини професія визначає зміст її існування, є справою всього її життя, іншого служить тлом, засобом задоволення особистісно важливих потреб, третій надає їй особливого значення, тобто. професія має різний особистісний сенс. Величезна варіативність траєкторій, сценаріїв професійного життя ускладнює її повноцінний супровід. Слід також мати на увазі значне соціальне розшарування, низький рівень соціальної захищеності, можливість безробіття та втрати професійної дієздатності, які неминуче породжують безліч проблем професійного становлення. Грунтуючись на методологічному принципі розвитку особистості, освіти та діяльності, розглянемо можливі шляхи психологічного сприяння професійному становленню особистості.

Психологічне сприяння - це взаєморозвиток особистості та діяльності, що забезпечує продуктивний професійний розвиток. Це допомога та підтримка особистості у несприятливих соціально-професійних ситуаціях. Сприяння на відміну психологічного супроводу передбачає активність особистості проектуванні свого професійно-освітнього простору, самоформу- вання і самоактуалізацію. Психологічне сприяння також соціальне оточення. Професійний шлях - довга дорога. Починається вона у дитинстві і закінчується у літньому віці. Тому сприяють успішному професійному становленню людини багато: це батьки, вчителі, колеги, керівники, соціальні працівники. Компетентне та продуктивне психологічне сприяння може здійснювати спеціально підготовлена людина - психолог-профконсультант. Надаючи людині допомогу та підтримку у виборі траєкторії професійного розвитку, психолог не нав'язує йому свою думку, а допомагає намітити орієнтири. Вибір свого шляху становлення -- право та обов'язок кожної особистості, але на перехрестях і роздоріжжях, при появі втоми, при підйомах на гору та спусках людина потребує допомоги та підтримки.

Філософським підґрунтям психологічного сприяння людини є концепція вільного вибору як умови розвитку. Вихідним становищем для формування теоретичних основ психологічного сприяння став особистісно орієнтований підхід, у логіці якого розвиток розуміється нами як усвідомлений вибір та освоєння суб'єктом навчально-професійної та професійної діяльності, шляхів професійного становлення. Звичайно, кожна ситуація вибору породжує множинність варіантів рішень, опосередкованих соціально-економічними умовами. Сприяння може трактуватись як актуалізація особистісно-професій- ного потенціалу у формуванні орієнтаційного поля розвитку, відповідальність за прийняття рішень, що визначають його професійне майбутнє.

Найважливішим становищем цього підходу виступає пріоритет опори на внутрішній потенціал суб'єкта, отже, з його право самостійно здійснювати вибір і за нього відповідальність. Проте декларація цього права ще є його гарантією. Для здійснення права вільного вибору різних альтернатив професійного становлення необхідно навчити людину обирати, допомогти їй розібратися в суті проблемної ситуації, виробити план вирішення та зробити перші кроки [2].

Психологічного сприяння потребують насамперед ті люди, які відчувають потребу в психологічній підтримці та допомоги. До них належать оптанти, особи з високим чи низьким рівнем пізнавальної та професійної активності, з обмеженими здібностями, безробітні та ін.

Мета психологічного сприяння - повноцінна реалізація особистісно- професійного потенціалу людини та задоволення потреб суб'єкта діяльності у розвитку та саморозвитку. Головне -- допомогти людині реалізувати себе у соціально-професійному середовищі.

Виділимо основні концептуальні положення психологічного сприяння професійному становленню особистості:

- наявність соціально-економічних умов для того, щоб особистість могла здійснити себе у професійному житті;

- необхідність повноцінного професійного становлення соціально- психологічного забезпечення, допомоги та підтримки з боку суспільства;

- визнання права особистості на самостійний вибір способів реалізації своїх соціально-професіональних функцій

- прийняття особистістю на себе відповідальності за якість професійного становлення та реалізації свого професійно-психологічного потенціалу;

- гармонізація внутрішнього психічного розвитку особистості та зовнішніх умов соціально-професійного життя.

Функції психологічного сприяння:

- інформаційно-аналітичний супровід окремих етапів професійного становлення (вибору профілю навчання, навчальної професії, початкового етапу профадаптації, професіоналізації тощо);

- проектування та самопроектування сценаріїв окремих етапів професійного становлення;

- психологічно компетентне надання підтримки та допомоги особистості у подоланні труднощів професійного становлення, особливо при зміні соціально-професійного середовища;

- професійна реабілітація особистості у випадках тривалої перерви у професійній діяльності (жінок після народження дитини, безробітних, людей, що вийшли з місць ув'язнення та ін.);

- забезпечення соціально-професійного самозбереження;

- профілактика розвитку професійних деформацій, надання допомоги у подоланні криз та стагнації;

- корекція соціально-професійного та психологічного профілю особистості.

Враховуючи суб'єктність та суб'єктивність професійного становлення, наведемо основні напрямки психологічного сприяння цьому процесу:

- вивчення умов та факторів, що впливають на продуктивність праці та емоційно-психологічний стан персоналу;

- ефективне відтворення та збереження професійно підготовленого персоналу підприємств та організацій;

- проектування професіограм, що відображають динаміку професійного становлення особистості та альтернативні варіанти професійного розвитку;

- цілеспрямована підготовка особистості до сталої та безпечної реалізації своєї професійної кар'єри, включаючи професійну міграцію, соціальну адаптацію, реорієнтацію, професійне самозбереження та комфортне життя після завершення кар'єри;

- формування та розвиток професійної культури фахівця, його потреби у самореалізації та здатності до самоосвіти та самоформування;

- забезпечення психологічної безпеки персоналу, комфортних умов діяльності, а також відновлення професійно-психологічного ресурсу фахівців;

- психологічне сприяння під час вирішення проблем професійного становлення особистості всіх його стадіях.

Висновки

Було визначено важливість застосування позитивної психотерапії для покращення психоемоційного стану студентів у період їх професійного становлення. Дослідження показало, що за допомогою позитивної психотерапії можна досягти значного зниження рівня стресу, підвищення самопочуття та покращення загального психічного благополуччя серед студентської аудиторії. Такий підхід дозволяє не лише ефективно впливати на індивідуальний психічний стан, а й сприяє формуванню позитивного психологічного середовища в університетському оточенні. Зокрема, результати дослідження вказують на те, що регулярні сесії позитивної психотерапії сприяють зниженню рівня тривожності та депресивних симптомів у студентів, що має значний позитивний вплив на їх загальну емоційну стабільність та здатність до адаптації до навчальних та професійних викликів. Крім того, виявлено, що участь у позитивній психотерапії сприяє підвищенню рівня оптимізму та відчуття життєвої задоволеності у студентів, що сприяє покращенню їх загальної якості життя.

Крім того, важливо зазначити, що впровадження програм позитивної психотерапії може сприяти не лише індивідуальному зростанню студентів, а й позитивно впливати на загальну атмосферу в університетському середовищі. Забезпечення підтримки психічного здоров'я студентів може стати важливим кроком у побудові здорової та емоційно підтримуючої академічної спільноти.

Додаткові дослідження варто спрямувати на вивчення ефективності конкретних методів та підходів позитивної психотерапії в контексті освітнього середовища. Розробка і впровадження індивідуально налаштованих програм, які враховують потреби конкретних груп студентів, може підвищити ефективність цих заходів та сприяти подальшій позитивній динаміці в університетському середовищі.

Загалом, розвиток позитивної психотерапії як засобу підтримки психічного здоров'я студентів у період їх професійного становлення є перспективним напрямом, який може мати значний вплив на якість навчання та загальний розвиток молодої людини.

Отже, результати дослідження підтверджують актуальність та доцільність впровадження програм позитивної психотерапії у вищих навчальних закладах з метою підтримки психічного здоров'я студентів та підтримки їх професійного та особистісного розвитку.

Література:

1. Carapeto M. J. The Organization of Self-Knowledge in Adolescence: Some Contributions Using the Repertory Grid Technique. European Journal of Investigation in Health, Psychology and Education. 2020. №10. P. 408-423. doi: 10.3390/ejihpe10010031

2. Carden J. Defining Self-Awareness in the Context of Adult Development: A Systematic Literature Review. Journal of Management Education. - Vol. 46, Issue 1. 2021.

3. А. К. Schaffner. What's So Great About Self-Knowledge? 5 reasons why understanding ourselves is essential for psychological growth. Psychology today. 2020.

4. Августюк М. Основні аспектні характеристики моделей емоційного інтелекту Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. - 2021. - Випуск 8. С. 3-9.

5. Арт-терапія : навчальний посібник. уклад. В. І. Станішевська. Умань : ВПЦ «Візаві», 2022. 172 с.

6. Артюхіна H.B. вплив навчального курсу з арт-терапії на підвищення креативності та самоусвідомлення власних психологічних особливостей у студентів-психологів. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. - Том 32 (71), № 3. - 2021. - С. 10-16

References:

1. Carapeto M. J. (2020) The Organization of Self-Knowledge in Adolescence: Some Contributions Using the Repertory Grid Technique. European Journal of Investigation in Health, Psychology and Education. No. 10. P. 408-423. [in English]

2. Carden J. (2021) Defining Self-Awareness in the Context of Adult Development: A Systematic Literature Review. Journal of Management Education. Vol. 46, Issue 1. [in English]

3. AK Schaffner. (2020) What's So Great About Self-Knowledge? 5 reasons why understanding ourselves is essential for psychological growth. Psychology today.. [in English]

4. Augustyuk M. (2021) Osnovni aspektni kharakterystyky modelei emotsiinoho intelektu [Main aspect characteristics of models of emotional intelligence] Visnyk of Lviv University. Psychological sciences series. Vol. 8. P. 3-9. [in Ukrainian]

5. Stanishevska V. I. (2022) Art therapy: navchalnyi posibnyk [study guide] comp. Uman: VOC "Vizavi". 172 p. [in Ukrainian]

6. Artyukhina H.B. (2021) vplyv navchalnoho kursu z art-terapii na pidvyshchennia kreatyvnosti ta samousvidomlennia vlasnykh psykholohichnykh osoblyvostei u studentiv- psykholohiv. [the effect of an art therapy training course on increasing creativity and self-awareness of one's own psychological characteristics in psychology students]. Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: Psychology. Volume 32 (71), No. 3. P. 10-16 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru