Психологічні особливості професійного вигорання викладачів ЗВО в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський інститут економіки та управління Університету «Україна»

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВИКЛАДАЧІВ ЗВО В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Пономаренко Тетяна Ігорівна доктор філософії у галузі

психології, доцент кафедри права та соціально-поведінкових наук

Лялько Світлана Миколаївна студента 4го курсу,

спеціальності «Психологія»

м. Біла Церква



Анотація

професійний вигорання викладач війна

Дослідження професійного вигорання викладачів в умовах війни є надзвичайно актуальним і важливим в контексті глобальних викликів. Результати теоретичного дослідження показали, що професійне вигорання викладачів університету - це багатовимірний феномен, що проявляється у негативному фізіологічному та емоційному стані особистості, який виникає у фахівця через стреси зумовлені викладацькою діяльністю та має трикомпонентну структуру до якої входить емоційне виснаження, деперсоналізація особистості та редукція особистих досягнень.

Встановлено, що професійне вигорання викладачів університету зумовлено психологічними особливостями самої діяльності (вікові особливості здобувачів вищої освіти, низький рівень навчальної мотивації студентів, необхідність пристосовуватись до умов війни і інноваційного прогресу, відсутність підтримки керівництва) та особистісних характеристик викладача (педантичність, емоційна не стабільність, надмірна чутливість, гіпер відповідальність, підвищений рівень самоконтролю тощо).

Для реалізації поставленої мети та завдань були використані наступні методи: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація), емпіричні (тест «Діагностика «синдрому вигорання»в професіях системи «людина-людина», Шкала оцінки впливу травматичної події (IES-R) та коротка авторська анкета) та методи статистичної обробки даних (коефіцієнт кореляції Пірсона (r-Пірсона), метод ф (кутове перетворення Фішера). В дослідженні взяли участь викладачі трьох університетів України (n = 62). Результати емпіричного дослідження показали, що близько половини викладачів університету мають високі показники прояву професійного вигорання. Також прослідковано зв'язок між рівнем професійного вигорання та віком, дослідом роботи, самооцінкою впливу війни та впливом травматичної події. А також встановлено статеві відмінності. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо у розробці нових методів та психотехнологій психопрофілактики професійного вигорання освітян.

Ключові слова: професійне вигорання, викладачі ЗВО, воєнний час, травматична подія, деперсоналізація особистості, редукція особистих досягнень.



Annotation

Ponomarenko Tetiana Igorivna PhD in psychology, Associate Professor of Law and Social and Behavioral Sciences Department, Bila Tserkva Institute of Economics and Management, University "Ukraine", Bila Tserkva

Lyalko Svitlana Mukolaivna 4th year student, majoring in "Psychology", Bila Tserkva Institute of Economics and Management, University "Ukraine", Bila Tserkva

PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF UNIVERSITY TEACHERS' PROFESSIONAL BURNOUT IN WARTIME

The research of university teachers' professional burnout in the wartime is extremely relevant and important in the context of global challenges. The results of the theoretical research showed that the university teachers' professional burnout is a multidimensional phenomenon that manifests itself in the negative physiological and emotional state of the individual, which arises in the specialist due to the stresses caused by teaching activities and has a three-component structure that includes emotional exhaustion, depersonalization of the individual and reduction of personal achievements.

It has been established that the university teachers' professional burnout is caused by the psychological aspects of the activity itself (age characteristics of those obtaining higher education, low level of academic motivation of students, the need to adapt to the conditions of war and innovative progress, lack of management support) and personal characteristics of the teacher (pedantry, emotional instability, excessive sensitivity, hyper responsibility, increased level of self-control, etc.).

The following methods were used to implement the set goal and tasks: theoretical (analysis, comparison, generalization, systematization), empirical (test "Diagnostics of "burnout syndrome" in the professions of the "person-person system", Scale for assessing the impact of a traumatic event (IES-R) and a short author questionnaire) and methods of statistical data processing (Pearson's correlation coefficient (r-Pearson), ф method (Fisher's angular transformation).

Teachers of three universities of Ukraine (n = 62) took part in the experimentalresearch. The results of the empirical research showed that about half of university teachers have high levels of professional burnout. The relationship between the level of professional burnout and age, work experience, self-assessment of the impact of war and the impact of a traumatic event was also monitored. We see the prospects for further research work in the development of new methods and psychotechnologies of psychoprevention of educators ' professional burnout.

Keywords: professional burnout, university lecturers, wartime, traumatic event, depersonalization of personality, reduction of personal achievements.



Постановка проблеми

Проблема професійного вигорання викладачів ЗВО завжди була і залишається актуальною в освітньому середовищі. Вигорання є станом емоційного, фізичного і психічного виснаження особистості, яке може виникнути внаслідок надмірного стресу та перевантаження на роботі. Постійні економічні кризи, світова пандемія та умови дистанційного навчання стали одними із найвпливовіших чинників професійного вигоранння викладачів та інших представників професій соціономічного профілю.

Але найвагомішим фактором, що вплинув на вигорання викладачів ЗВО стала війна, що триває в Україні останні десять років. Зокрема, умови воєнного стану призвели до того, що викладачі змушені працювати дистанційно, в умовах постійних повітряних тривог, блекаутів, відключень Інтернету та небезпеки для власного життя і життя інших учасників освітнього процесу. Всі ці показники згубно впливають на емоційний стан, якість викладацької діяльності, можливості самореалізації та розвитку, втрату кадрового складу (вимушене переміщення чи мобілізацію), обмеженість в діях та відсутність якісної адміністративної підтримки та реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукової літератури показав великий інтерес зарубіжних (Х. Алієв, М. Буриш, С. Гремлінг, Дж. Грінберг, С. Джексон, К. Маслач, П. Руперт, В. Суран, Х. Фрейденбергер та ін.) та вітчизняних (Г. Гнускіна, О. Грищук, Р. Дем'янчук, Т. Зайчикова, Л. Карамушка, Н. Левицька, М. Міценко, В. Орел, Т. Пономаренко, Т. Форманюк та ін.) вчених до проблеми професійного вигорання освітян. Питаннями професійного вигорання викладачів ЗВО в умовах війни займалися іноземні (Р. Агчам, Т. Брам, Р. Вестерлунд, С. Дузгун, С. Ратерт, Р. Хайран, О. Хомишак, Л. Шерзінгер та ін.) та українські (О. Гуренко, І. Зуєнок, С. Ковачов, Ю. Сучикова, С. Петренко, А. Попова, Л. Шевченко, Н. Цибуляк, О. Чугай та ін.) науковці.

Мета статті - теоретично та емпірично дослідити вплив умов війни на професійне вигорання та розробити психологічні рекомендації для викладачів ЗВО щодо психопрофілактики досліджуваного феномену.

Виклад основного матеріалу

Синдром професійного вигорання є психологічним станом, який характеризується емоційним виснаженням, втратою енергії, відчуттям безсилля та пасивності в роботі. Цей синдром часто спостерігається у людей, які працюють у вимогливих професіях, особливо тих, де велика концентрація емоцій та взаємодії з іншими людьми (вчитель, психолог, лікар, викладач, поліцейський тощо)..

Синдром професійного вигорання є не новим феноменом. Так, ще у 1969 році з'явився термін «вигорання персоналу», який запропонував Г. Бредлі [19] відносно одночасно з німецьким вченим Д. Бріл [10]. Також існує думка, що вперше термін «синдром емоційного вигорання» (burnout) був запропонований американським психіатром Х. Фроуденбергером [11] у 1974 році і характеризував психологічний стан здорових людей - фахівців системи «людина-людина», які постійно знаходяться в емоційно-навантаженій атмосфері та в тісному контакті з клієнтами в процесі виконання професійних обов'язків). При цьому, науці відомі різні підходи до розуміння феномену професійного вигорання в іноземній та вітчизняній літературі, що представлені в таблиці 1. 1.



Таблиця. 1

Підходи іноземних та вітчизняних вчених до розуміння феномену

Науковці	Професійне вигорання - це
Г. Бредлі	психологічний феномен, властивий фахівцям, так званих допомагаючих прфесій [9].
Д. Бріл	стан, який характеризується зниженням психічних можливостей посередині кар'єрного зростання, проявом обурень, що призводить до звільнення з роботи [10].
Г. Фройденбергер	деморалізація, розчарування та крайня стомленості [11]
К. Маслач, С. Джексон	стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, що проявляється в професіях соціальної сфери як деперсоналізація і редукція особистих досягнень [12].
Ж. Сидоренко, Т. Шевчук	відчуття втоми та роздратування від навчального процесу, невиразність, негнучкість та неадекватність емоцій, знецінення своїх професійних досягнень, труднощі професійної самореалізації та байдуже, суб'єкт-об'єктне ставлення до учнів [5, с. 77].
В. Тесленко	неадаптивний, неекологічний психологічний стан особистості, спричинений незадоволенням своєю професійною діяльністю і своїм життям загалом [6, с. 15]

Таким чином, професійне вигорання - це негативний фізіологічний та емоційний стан особистості, який виникає у фахівця через стреси зумовлені професійною діяльністю. Ми також розділяємо думку, К. Маслач і С. Джексон [13], які акцентують увагу на професійному характері феномену, і розглядають його «як результат професійних проблем, а не як психічний синдром».

Між тим, фактори, які сприяють професійному вигоранню викладачів, включають надмірний робочий тиск, відчуття невпевненості, відсутність підтримки колег та адміністрації, а також відчуття некомпетентності власної роботи. Разом з тим, аналіз літератури дав нам можливість виокремити наступні об'єктивні та суб'єктивні чинники, що сприяють виникненню професійного вигорання викладачів ЗВО [7]:

Об'єктивні чинники: професійна діяльність викладача є емоційно-напруженою та полягає в постійній взаємодії та спілкуванні з іншими; високий рівень навантаження, неоднозначність вимог до роботи, монотонність виконуваних функцій (перевірка не завжди якісних робіт студентів); авторитарний стиль управління керівництва ЗВО, зловживання владою, погрози керівництва тощо; підвищена відповідальність за виконувані функції і життя студентів; некомфортний психологічний клімат в колективі..

Суб'єктивні чинники: ставлення викладачів до професійного стресу - кожен по-своєму реагує на одні і ті ж навантаження; попередній досвід викладача умови невизначеності - світова пандемія, війна, стихійні лиха тощо.

Відтак, професійне вигорання у викладачів ЗВО може виникати через об'єктивні обставини робочого процесу та підсилюватись умовами невизначеності, які їм не підвладні.

Разом з тим, викладацька, як і будь-які інші види професійної діяльності має свою специфіку та особливості, які в свою чергу, можуть стати причинами професійного вигорання. До таких особливостей можна віднести:

• вікові особливості студентів - викладач постійно перебуває в контакті зі студентами, які, в переважній більшості, є представниками юнацького віку, що характеризується не стійким емоційним станом, конфліктністю, бажанням довести свою правоту, сепарацією від батьків та амбітністю [2];

• низький рівень навчальної мотивації студентів та відсутність в них бажання вчитися, виконувати всі види робіт (особливо наукові) - відсутність у студентів інтересу до навчання знижують мотивацію викладачів [13];

• необхідність пристосовуватись до умов невизначеності і іноваційного прогресу - що потребує постійного підвищення кваліфікації, не завжди за власним бажанням, необхідність змінювати традиційні методи роботи [4; 15];

• відсутність підтримки керівництва в складних професійних обставинах, велика кількість задач від деканату та відсутність необхідної кількості часу на їх виконання [14].

Так, всі ці аспекти зумовлюють чинники, що негативно впливають на фізичний, емоційний та психологічний стан фахівців і спричиняє професійне вигорання викладачів.

Емпіричне дослідження було проведене наприкінці 2023 року. Так, емпіричною базою стали викладачі Білоцерківського інституту економіки та управління, Університету «Україна», Білоцерківського національного аграрного університету та Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова. Загальна кількість 62 особи, з них 20 чоловіків і 42 жінки, віком 29 - 64 роки.

З метою визначення рівня професійного вигорання викладачів ЗВО, ми використали тест створений в 1982 році К. Маслач і С.Джексон та згодом адаптований Н. Водопьяновою «Діагностика «синдрому вигорання» в професіях системи «людина-людина» [3]. З метою дослідження впливу війни на рівень професійного вигорання викладачів ЗВО, ми використали Шкалу оцінки впливу травматичної події (IES-R) [1]. А також, для встановлення деяких біографічних даних респондентів та уточнення певних аспектів їх професійного вигорання ми розробили авторську коротку анкету, що складається з наступних питань:

1. Вкажіть Ваш вік

2. Вкажіть Ваш стаж роботи

3. Ваша стать

4. Вкажіть навчальний заклад в якому викладаєте

5. Чи відчуваєте Ви що професійно вигоріли? Оцініть від 1 до 10, де 1 - я повен(на) сил та енергії, а 10 - немає здоров'я та бажання працювати.

6. Оцініть від 1 до 10 на скільки сильно впливає війна на Ваш емоційний стан, де 1 - не впливає взагалі, а 10 - мій емоційний стан жахливий і я не можу працювати в таких умовах

7. Чи вдаєтесь Ви до заходів задля психопрофілактики професійного вигорання?

8. По-можливості, поділіться до яких саме.

Таким чином, підібраний нами банк методик та методів математичної статистики дає можливість встановити рівень професійного вигорання викладачів, вплив війни на досліджуваний феномен та його статеві відмінності та можливі взаємозв'язки.

Спершу, ми проаналізувати відповіді викладачів на деякі питання розробленої нами анкети. Так, на питання «Чи відчуваєте Ви що професійно вигоріли? Оцініть від 1 до 10, де 1 - я повен(на) сил та енергії, а 10 - немає здоров'я та бажання працювати» викладачі відповіли наступним чином - 23% викладачів ЗВО продемонстрували низькі показники професійного вигорання, що свідчить про наявність невеликої втоми, викликаної викладацькою діяльністю. Середній рівень показали нам 37% - такі викладачі окрім емоційного виснаження мають проблеми з мотивацією та інтересом до діяльності, не мають бажання та ресурсів розпочинати нові проекти та вже мають деякі проблеми з фізичним та психічним здоров'ям. Досить значна частина викладачів - 40% продемонстрували нам високі показники вигорання, що свідчить про надмірну втому та виснаження, досить серйозна проблеми зі здоров'ям (низький імунітет, проблеми зі сном, часті хвороби тощо), мають непорозуміння та конфлікти з колегами, не мають професійного розвиватися та їм не вистачає вихідних, щоб відпочити сповна.

Далі ми проаналізували відповіді респондентів на наступне питання анкети «Оцініть від 1 до 10 на скільки сильно впливає війна на Ваш емоційний стан, де 1 - не впливає взагалі, а 10 - мій емоційний стан жахливий і я не можу працювати в таких умовах». Відтак, було встановлено, що 23% викладачі зазначили, що відчули низький вплив війни на їх професійну діяльність. 40% респондентів стверджують, що вплив війни на професійну діяльність відчули на середньому рівня. І 37% викладачів повідомили, що відчули високий вплив війни на викладацьку діяльність. Хочемо зазначити, що події війни та умови невизначиності спричинили велику кількість проблем в рамках професійної діяльності: дистанційне навчання, постійні стреси від обстрілів та «повітряних тривоги», незручності викликані проблемами з електропостачанням та інтернетом, постійні хвилювання за власну безпеку та життя студентів та рідних, можливі втрати членів родини та житла тощо.

Наступним кроком, за допомогою методики «Діагностика «синдрому вигорання», ми дослідили рівень професійного вигорання викладачів ЗВО. Отримані результати зазначені на рисунках нижче.

Рис. 2 Співвідношення показників емоційного виснаження

Так, з діаграми ми бачимо, що низькі показники емоційного виснаження продемонстрували нам 30% чоловіків і 19% жінок. Середні показники показали 50% чоловіків і 19% жінок. А високі показники ми бачимо у 20% чоловіків і 49% жінок. Емоційне виснаження від професійної діяльності - це стан, коли викладач відчуває значний рівень стресу та втоми через постійну роботу або неприємні ситуаційні обставини на робочому місці. Це може виникати через надмірне навантаження, високий рівня відповідальності, конфліктів на роботі, деструктивні стосунки в колективі, недостатнє професійне визнання чи відсутності балансу між роботою та особистим життям. Загальні результати виглядають наступним чином: низький рівень - 22%, середній рівень - 49% і високий рівень - 49%.

Разом з тим, використавши критерій кутового перетворення Фішера ми прослідкували відмінності емоційного виснаження серед чоловіків та жінок: на низькому рівні - фемп. = 0.666, на середньому рівні - фемп. = 1.737 (при р<0,05), на високому рівні - фемп. = 2.301 (при р<0,05). Отже, емоційне виснаження на середньому рівні частіше спостерігається у чоловіків, а на високому рівні - у жінок, на низькому рівні показники, відносно, ідентичні.

Далі представлені результати професійного вигорання викладачів за шкалою деперсоналізації особистості.

Рис. 3 Співвідношення показників деперсоналізації особистості

З рисунку ми бачимо, що жоден з чоловіків і лише 2% жінок показали нам низькі показники деперсоналізації особистості. Середні показники продемонстрували 50% чоловіків і 49% жінок. А високі результати - теж 50% чоловіків і 49% жінок. Загальні результати виглядають наступним чином: низький рівень - 4%, середній і високий рівень - 48%. Деперсоналізація особистості в професії - це стан, коли викладач втрачає індивідуальність через вплив робочого середовища чи професійної діяльності. Це явище часто спостерігається у людей, які працюють в сферах, де велика відповідальність, стрес та емоційна напруженість. Основні ознаки деперсоналізації можуть включати відчуття відчуження від себе, втрату емпатії та виснаження від тривалого виконання рутинних або емоційно навантажених завдань. Вона може мати негативні наслідки для самооцінки, здоров'я та взаємин з оточуючими. Деперсоналізація може впливати на професійне і особисте життя.

Між тим, ми не прослідкували відмінності деперсоналізації особистості серед чоловіків та жінок: на низькому рівні - фемп. = 1.145, на середньому рівні - фемп. = 0.124, на високому рівні - фемп. = 0.124. Отже, з отриманих результатів видно, що жодних статевих відмінностей не виявлено.

Також нижче представлені результати за шкалою редукції особистих досягнень.

Рис. 4 Співвідношення показників редукції особистих досягнень

З рисунку видно, що низький рівень редукції особистих досягнень мають 30% чоловіків та жодна із жінок, середні показники продемонстрували 10% чоловіків і 62% жінок, а високі показники продемонстрували нам 60% чоловіків та 38% жінок. Загальні показники виглядають наступним чином: низький рівень - 10%, середній та високий рівень - 45%. Редукція професійних досягнень - це процес зниження або втрати значення професійних успіхів, які досягнуті особою впродовж кар'єри. Це може статися з різних причин і включати в себе втрату інтересу до професії, зниження мотивації, втому від рутинності або недостатнє визнання за свою професійну діяльність.

Разом з тим, ми прослідкували відмінності редукції особистих досягнень серед чоловіків та жінок: на низькому рівні - фемп. = 3.017 (при р<0,01), на середньому рівні - фемп. = 0.979, на високому рівні - фемп. = 1.15. Отже, ми встановили наявність статевих відмінностей лише на низькому рівні.

Таким чином, близько половини викладачів мають високі показники прояву емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції професійних досягнень. Тому ми також простежили вплив травмуючої події (війни) на життя викладачів за допомогою метожики Шкала оцінки впливу травматичної події (IES-R). Отримані результати представлені в таблиці 2.

Таблиця. 2

Результати шкали оцінки впливу травматичної події (IES-R)

Назва шкали	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
	ч	ж	з	ч	ж	з	ч	ж	з
Шкала “вторгнення”	50%	38%	42%	50%	48%	42%	0%	14%	16%
Шкала “уникнення”	50%	43%	45%	50%	47%	48%	0%	10%	7%
Шкала “збудливість”	50%	43%	45%	50%	47%	48%	0%	10%	7%
Загальний показник	50%	43%	45%	40%	14%	22%	10%	43%	33%

Отже, з таблиці ми бачимо, що 50% чоловіків і 38% жінок показали нам низькі показники за шкалою вторгнення, 30% чоловіків і 48% жінок продемонстрували середні показники і 20% чоловіків та 14% жінок мають високі показники. Загальні результати виглядають наступним чином: низький рівень - 42%, середній рівень - 42%, високий рівень 16%. Так ця шкала характеризується нав'язливими думками, почуттями та образами.

При цьому, за шкалами «уникнення» та «збудливість» ми спостерігаємо ідентичні результати. Так, 50% чоловіків та 43% жінок мають низькі показники, 50% чоловіків та 47% жінок показали середній рівень і жоден з чоловіків та 10% жінок продемонстрували нам високий рівень. Загальні результати виглядають наступним чином: низький рівень - 45%, середній рівень - 48%, високий рівень 7%. Уникнення полягає в придушені чутливості особистості, уникнення думок та почуттів пов'язаних з війкою. А збудливість пояснюється гнівом, дратівливістю, проблемою з концентрацією уваги.

Також ми бачимо, що низькі показники впливу травматичної події показали нам 50% чоловіків та 43% жінок, середні показники - 40% чоловіків та 14% жінок, а високі показники були встановлені у 10% чоловіків та 43% жінок. Загальні результати виглядають наступним чином: низький рівень - 45%, середній рівень - 22%, високий рівень 33%.

Використавши критерій кутового перетворення Фішера ми встановили наступні статеві відмінності. За шкалою «вторгнення» жодних відмінностей не виявлено: на низькому рівні - фемп. = 0.626, на середньому рівні - фемп. = 0.947 та на високому рівні - фемп. = 0.396. За шкалами «уникнення» та «збудливість» жодних відмінностей не виявлено: на низькому рівні - фемп. =0.373, на середньому рівні - фемп. = 0.124 та на високому рівні - фемп. = 1.633.

Проте, ми прослідкували деякі відмінності за загальними показниками методики: на низькому рівні - фемп. =0.3545, на середньому рівні - фемп. = 1.547 та на високому рівні - фемп. = 2.04 (при р<0,05). Так, вплив травматичної події (війни) на високому ріні більш характерний для жінок, а ніж чоловіків.

Наступним кроком, за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона ми прослідкували наявні взаємозв'язки, що представлені в матриці в табличці 3.

Таблиця. 3

Кореляційна матриця

	Професійне вигорання	Емоційне виснаження	Деперсоналізація особистості	Редукція особистих досягнень
Вік	Гемп. = 0.5415*	-	-	-
Стаж роботи	Геми. = 0.63024*	-	-	-
Самооцінка впливу війни	Гемп. = 0.37979**	-	-	-
Вплив травматичної події	Гемп. = 0.46105*	Гемп. = 0.53632*	Гемп. = 0.39844**	-
Досвід психопрофілактики	-	-	-	Гемп. 0.3684**

* Кореляція суттєва при р<0,01*

** Кореляція суттєва при р<0,05** - Зв'язок відсутній

Таким чином, нам вдалося прослідкувати зв'язок між:

• самооцінкою викладачами рівня їх професійного вигорання та віком, дослідом роботи, самооцінкою впливу війни та впливом травматичної події;

• емоційним виснаженням та впливом травматичної події (війни);

• деперсоналізацією особистості та впливом травматичної події (війни);

* редукцією особистих досягнень та наявним досвідом психопрофілактики вигорання.

Наостанок, ми проаналізували чи вдаються викладачі ЗВО до заходів психопрофілактики професійного вигорання і яким саме чином. Результати представлені на рисунках нижче.

Рис. 5 Показники психопрофілактики професійного вигорання

Так, з рисунку ми бачимо, що 40% чоловіків та 48% жінок вдаються до заходів психопрофілактики професійного вигорання. На рисунку 2. 7. Представлені результати аналізу заходів психопрофілактики вигорання, які використовують викладачі на практиці



Рис. 6 Досвід викладачів в психопрофілактиці професійного вигорання

Отже, ми бачимо, що 55% викладачів обирають контроль робочого часу та відпочинку як засіб психопрофілактики професійного вигорання. Також 45% респондентів зазначили, що прогулянки, час на природі, музика, книжки та психологічні техніки (медитація, аутотренінг, психотерапія тощо) допомагають контролювати емоційний та фізичний стан. Між тим третина учасників дослідження стверджують, що навички тайм-менеджменту, спорт та час з сім'єю допомагають їм контролювати свій стан. Також 22% викладачів сказали, що саме повноцінний та якісний сон допомагає їм відновити свої сили та ресурси.

Таким чином, результати емпіричного дослідження показали, що війна має негативний вплив на фізичний та психічний стан викладачів ЗВО та стала одним із вагомих чинників професійного вигорання. Відтак, виникає необхідність у розробці рекомендацій щодо психопрофілактики професійного вигорання викладачів ЗВО.



Висновки

Професійне вигорання це серйозна проблема, з якою зіштовхуються багато викладачів у всьому світі. Це стан, коли особа відчуває фізичну, емоційну та психологічну виснаженість через тривалий професійний стрес і перевантаження на роботі. Для викладачів це особливо актуально через поєднання відповідальної роботи, непередбачуваних викликів, які можуть виникнути в навчальному середовищі. Професійне вигорання може призвести до погіршення якості навчання, втрати мотивації та інтересу до професії, а також до серйозних проблем зі здоров'ям, а тому потребує уваги з боку викладачів, керівництва ЗВО та МОН.



Література

1. Агаєв Н. А., Кокун О. М., Пішко І. О., Лозінська Н. С., Остапчук В. В., Ткаченко В. В. Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців: Методичний посібник, К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2016. 234 с.

2. Драч І. Особливості професійної діяльності викладачів вищої школи в інформаційному суспільстві. Вища школа, 2013. № 1. С. 27 - 30.

3. Кляпець О. Я., Лазоренко Б. П., Лєпіхова Л. А., Савінов В. В., Титаренко Т. М. Методики вивчення повсякденного стресу і способів розв'язання кризових життєвих ситуацій, К.: Міленіум, 2009. 120 с.

4. Пономаренко Т. І. Професійне вигорання практичних психологів що працюють в онлайн просторі - стан проблеми, причини та психопрофілактика. Психологічний часопис, 2021. №7(3). С. 58 - 66. https://doi.Org/10.31108/1.2021.7.3.6

5. Сидоренко Ж, Шевчук Т. Професійне вигорання педагогів в умовах дистанційного навчання. Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса, 2023. № 1 (2). С. 72 - 79 https://doi.org/10.31558/2786-8745.2023.1(2).10

6. Тесленко В. М. Психологічні засади профілактики синдрому професійного вигорання педагогічного персоналу закладів загальної середньої освіти різних форм власності. 19.00.10 - організаційна психологія; економічна психологія. ВНЗ «УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК», Київ - 2021. 266 с.

7. Шулдик А. В. Професійне вигорання викладачів вищої школи. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 2017. №1(1). С. 138-142

8. AbuMadini M., Sakthivel M. Comparative study to determine the ccupational stress level and professional burnout in special schoolteachers working in private and government schools. Global Journal of Health Science,2018. №10(3). Р. 42-53. https://doi.org/10.5539/ gjhs.v10n3p42

9. Bradley H. Communitybased treatment for young adult offenders. Crime and Delinquency, 1969. №15, Р. 359-370

10. Brill P. The need for an operational definition of burnout. Famyli&Community Health, 1984. №6, Р. 12-24

11. Freudenberger H. J. Staff Burn-Out. The Society for the Psychological Study of Social Issues, 1974. № 30 (1). P. 159-165.

12. Maslach C., Goldberg J. Prevention of burnout: New perspectives. Applied and Preventive Psychology, 1998. №7, Р. 63-74

13. Ponomarenko T., Zelenin V. Implementation of Information and Communication Technologies in the Process of Future Psychologists' Training in Consideration of Their Learning Motivation. International Journal of Information and Education Technology, 2022. №12(4). Р. 352-358. https://doi.org/10.18178/ijiet.2022.12.4.1626

14. Vovk Y., Ponomarenko Т. IC competence' and attitude' teachers to introduction of ICT in future psychologists' distance learning during retractions periods in ukrainian university. Conhecimento & Diversidade, 2023. №15 (36). C. 525 -555. https://doi.org/10.18316/rcd.v15i36.10974

References

1. AbuMadini, M., Sakthivel, M. (2018) Comparative study to determine the ccupational stress level and professional burnout in special schoolteachers working in private and government schools. Global Journal of Health Science, №10(3). Р. 42-53. https://doi.org/10.5539/ gjhs.v10n3p42

2. Ahaiev, N. A., Kokun, O. M., Pishko, I. O., Lozinska, N. S., Ostapchuk, V. V., Tkachenko, V. V. (2016) Zbirnyk metodyk dlia diahnostyky nehatyvnykh psykhichnykh staniv viiskovosluzhbovtsiv: Metodychnyi posibnyk [Collection of methods for diagnosing negative mental states of military personnel: Methodical manual], K.: NDTs HP ZSU, 2016. 234 p. [in Ukranian].

3. Bradley, H. (1969) Communitybased treatment for young adult offenders. Crime and Delinquency, №15, Р. 359-370.

4. Brill, P. (1984) The need for an operational definition of burnout. Famyli&Community Health, №6, Р. 12-24.

5. Drach, I. (2023) Osoblyvosti profesiinoi diialnosti vykladachiv vyshchoi shkoly v informatsiinomu suspilstvi [Peculiarities of the professional activity of higher school teachers in the information society]. High school, № 1. P. 27 - 30. [in Ukranian].

6. Freudenberger, H. J. (1974) Staff Burn-Out. The Society for the Psychological Study of Social Issues, № 30 (1). P. 159-165.

7. Kliapets, O. Ya., Lazorenko B. P., Liepikhova L. A., Savinov V. V., Tytarenko T. M. (2009) Metodyky vyvchennia povsiakdennoho stresu i sposobiv rozviazannia kryzovykh zhyttievykh sytuatsii [Methods of studying everyday stress and ways of solving life crisis situations], K.: Milenium. 120 p. [in Ukranian].

8. Maslach, C., Goldberg, J. (1988) Prevention of burnout: New perspectives. Applied and Preventive Psychology, №7, Р. 63-74.

9. Ponomarenko, T. I. (2021) Profesiine vyhorannia praktychnykh psykholohiv shcho pratsiuiut v onlain prostori - stan problemy, prychyny ta psykhoprofilaktyka [Professional burnout of practical psychologists working in the online space - state of the problem, causes and psychoprophylaxis]. Psychological Journal, №7(3). P. 58 - 66. https://doi.org/10.31108/ 1.2021.7.3.6 [in Ukranian].

10. Ponomarenko, T., Zelenin, V. (2022) Implementation of Information and Communication Technologies in the Process of Future Psychologists' Training in Consideration of Their Learning Motivation. International Journal of Information and Education Technology, №12(4). Р. 352-358. https://doi.org/10.18178/ijiet.2022.12.4.1626

11. Shuldyk, A. V. (2017) Profesiine vyhorannia vykladachiv vyshchoi shkoly [Professional burnout of university teachers]. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Psychological sciences,№1(1). P. 138-142. [in Ukranian].

12. Sydorenko, Zh, Shevchuk, T. (2023) Profesiine vyhorannia pedahohiv v umovakh dystantsiinoho navchannia [Professional burnout of teachers in distance learning conditions]. Bulletin of the Donetsk National University named after Vasyl Stus, № 1 (2). P. 72 - 79 https:// doi.org/10.31558/2786-8745.2023.1(2).10 [in Ukranian].

13. Teslenko, V. M. (2021) Psykholohichni zasady profilaktyky syndromu profesiinoho vyhorannia pedahohichnoho personalu zakladiv zahalnoi serednoi osvity riznykh form vlasnost [Psychological principles of prevention of the syndrome of professional burnout of the teaching staff of general secondary education institutions of different forms of ownership\. 19.00.10 - organizational psychology; economic psychology. UNIVERSITY OF ECONOMICS AND LAW "KROK" University, Kyiv, 266 p. [in Ukranian].

14. Vovk, Y., Ponomarenko, Т. (2023) IC competence' and attitude' teachers to introduction of ICT in future psychologists' distance learning during retractions periods in ukrainian university. Conhecimento & Diversidade, №15 (36). C. 525 -555. https://doi.org/10.18316/rcd.v15i36.10974

Размещено на Allbest.ru

...