Життєві стратегії життєдіяльності особистості в умовах війни в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєві стратегії життєдіяльності особистості в умовах війни в Україні

Г. Топоренко, аспірант каф. психології діяльності в особливих умовах Національний університет цивільного захисту України



Ця стаття зосереджена на аналізі життєвих стратегій життєдіяльності, які особистості застосовують для підтримки свого психічного здоров'я та соціального благополуччя в умовах війни в Україні. В ході дослідження було вивчено адаптивні стратегії подолання, включаючи проблемно-орієнтоване та емоційно-орієнтоване подолання, соціальну підтримку, культурну ідентичність та пристосування, життєве значення та цілеспрямованість, а також планування та готовність до майбутнього.

Методологія дослідження об'єднала кількісні та якісні методи для збору даних, що включали використання стандартизованих опитувальників та напівструктурованих інтерв'ю. Дослідження виявило, що активне вирішення проблем та пошук соціальної підтримки ефективно допомагають особам в умовах конфлікту, тоді як підтримання культурної ідентичності сприяє збереженню стабільності та безпеки.

Результати підкреслюють важливість розповідної роботи та психологічної підтримки у відновленні життєвого значення, а стратегії планування та готовності виявились критичними для забезпечення стійкості у постраждалих громадах. життєва стратегія підтримка психічне здоров'я

Висновки цього дослідження можуть слугувати підґрунтям для розробки політик та програм соціальної допомоги, спрямованих на підтримку осіб, які зазнають впливу тривалого конфлікту. Анотація висвітлює ключові аспекти статті та надає огляд методів і основних знахідок, спонукаючи до подальших досліджень в цій області.

Ключові слова: життєві стратегії, підтримка, психічне здоров'я.



A. Toporenko, graduate student

National University of Civil Protection of Ukraine, Kharkiv (Ukraine)

LIFE STRATEGIES OF PERSONAL ACTIVITY IN WAR CONDITIONS

IN UKRAINE

This article focuses on analyzing the life strategies of personal activity that individuals employ to maintain their mental health and social well-being in the conditions of war in Ukraine. The research examined adaptive strategies of coping, including problem-focused and emotion- focused coping, social support, cultural identity and adaptation, life meaning and purposefulness, as well as planning and readiness for the future. The research methodology combined quantitative and qualitative methods for data collection, which included the use of standardized questionnaires and semi-structured interviews. The study revealed that active problem-solving and seeking social support effectively help individuals in conflict conditions, while maintaining cultural identity contributes to the preservation of stability and safety. The results highlight the importance of narrative work and psychological support in restoring life meaning, and strategies of planning and readiness proved critical for ensuring resilience in affected communities. The findings of this study can serve as a basis for developing policies and social assistance programs aimed at supporting individuals affected by prolonged conflict. The abstract illuminates key aspects of the article and provides an overview of the methods and main findings, prompting further research in this area.

Keywords: life strategies, personality, conditions of war, psychological support, mental health.



Вступ

Війна в Україні, яка розпочалася у 2014 році, спричинила глибокі суспільні зміни та непередбачувані виклики для мільйонів людей. Актуальність дослідження життєвих стратегій особистості в умовах війни визначається критичними потребами в адаптації та виживанні в умовах гострого конфлікту. Наслідки війни впливають не лише на фізичну безпеку громадян, а й на їхнє психічне здоров'я та соціальне благополуччя, вимагаючи негайного та комплексного втручання.

Ця стаття розглядає стратегії, які особистості застосовують для збереження або відновлення психічної рівноваги та соціальної особистість, умови війни, психологічна інтегрованості під час війни та у постконфліктний період. Вона спирається на теорію стресу, теорію копінгу, а також на культурно- адаптивні моделі, що дозволяє глибше зрозуміти, як люди стикаються із зовнішніми та внутрішніми викликами, спричиненими війною. Дослідження актуальності проблеми важливе, оскільки результати можуть бути застосовані для розробки політик, соціальних програм та інтервенцій, спрямованих на допомогу постраждалим від війни. Воно сприятиме кращому розумінню того, як люди мобілізують свої внутрішні та зовнішні ресурси, щоб впоратися з військовими конфліктами, та визначить, які підходи є найбільш відповідними для подальшого застосування у сфері психічного здоров'я та соціальної роботи.

З огляду на масштабність та тривалість конфлікту в Україні, розуміння та підтримка життєвих стратегій особистості є не тільки академічним інтересом, а й суспільною необхідністю. Це дослідження покликане заповнити прогалини у знаннях, що існують у цій області, та пропонує рекомендації для практиків та політиків, які працюють на передовій гуманітарних та соціальних втручань.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Життєві стратегії під час війни в Україні охоплюють низку механізмів подолання та підходів долання викликів і труднощів, спричинених конфліктом. Декілька досліджень проливають світло на різні аспекти життєвих стратегій під час війни в Україні. Одне дослідження підкреслює важливість адаптивних стратегій подолання, таких як подолання, орієнтоване на проблему та емоції, для надання допомоги людям під час війни. Таким чином, авторка цього дослідження, Агата Чудзіцька-Чупала та її співавтори порівнювали вплив війни на психічне здоров'я населення Польщі, України та Тайваню [1]. Вони використовували різні шкали для вимірювання депресії, тривоги, стресу, симптомів посттравматичного стресу та стратегій подолання серед 1626 учасників (1053 з Польщі, 385 з України, 188 з Тайваню). Українські учасники повідомили про значно вищі показники за шкалою депресії, тривоги та стресу (DASS)-21 та переглянутою шкалою впливу подій (IES-R), що вказує на більший психологічний стрес. Незважаючи на те, що Тайвань не брав безпосередньої участі у війні, тайванські учасники все одно виявляли значне страждання, пов'язане з війною, головним чином через вплив ЗМІ. Половина українських учасників не зверталися б за психологічною допомогою, навіть за умови більшої поширеності психологічного дистресу.

Дослідження також виявило фактори ризику, пов'язані з розвитком депресії, тривоги, стресу та симптомів посттравматичного стресу, серед яких жіноча стать, самооцінка стану здоров'я, минула психіатрична історія та уникання подолання. Автори припускають, що результати підкреслюють потребу в службах підтримки психічного здоров'я для всіх постраждалих груп населення. На завершення автори підкреслили важливість раннього розв'язання конфлікту, он-лайн втручання в психічне здоров'я, надання психотропних препаратів і методів відволікання для покращення психічного здоров'я постраждалих як в Україні, так і за її межами.

Інше дослідження, яке провів Девід Дозуа та його співавтори аналізують психологічні, соціальні та культурні наслідки війни для особистостей та громад. Вони досліджують, як війна може призвести до змін у механізмах справляння з проблемами, мережах соціальної підтримки та культурній ідентичності [2]. Огляд підкреслює важливість врахування довготривалих наслідків війни на психічне здоров'я та благополуччя. Також життєві стратегії в умовах війни розглядав Приямвада та співавтори у своєму дослідженні, яке вивчає вплив війни на психічне здоров'я сирійських біженців та роль життєвих стратегій у їх пристосуванні. Автори провели глибинні інтерв'ю з 20 біженцями в Йорданії та виявили, що життєві стратегії, такі як соціальна підтримка, вирішення проблем та надання значення, були важливими у допомозі їм впоратися з травмою війни [3]. Висновки підкреслюють важливість врахування психосоціальних потреб біженців у країнах прийому та надають уявлення про розробку ефективних втручань у психічне здоров'я.

Крім того, аналіз життєвих стратегії та психічного здоров'я у населення, постраждалого від війни у своєму дослідженні був проведений Алією Хані та іі співавторами, який дає уявлення про психічне здоров'я та стратегії впорядкування осіб, постраждалих від війни. У цьому огляді аналізуються 22 дослідження з різних країн, що демонструють значення розуміння складних психологічних впливів війни на особистості та громади [4].

Результати аналізу джерел, пов'язаних з вивченням життєвих стратегій життєдіяльності особистості в умовах війни, дають можливість визначити, що ключовими життєвими стратегіями для особистостей, з урахуванням психічного здоров'я та соціального благополуччя є:

адаптивні стратегії подолання, соціальна підтримка, культурна ідентичність та пристосування, психічне здоров'я та психосоціальна підтримка, життєве значення та цілеспрямованість, планування та готовність до майбутнього. Отже, розглянемо та надамо аналіз кожної із вищезазнечених стратегій.

Мета статті

Дослідити та аналізувати комплексні життєві стратегії, які допомагають особистості адаптуватися та підтримувати психічне здоров'я в умовах війни в Україні. Ця стаття спрямована на розкриття значення життєвих стратегій подолання, включаючи орієнтовані на проблему та емоційні підходи, а також на висвітлення ролі соціальної підтримки, культурної ідентичності, вирішення проблем та надання значення в процесі впорядкування з викликами війни. Крім того, основна мета методології полягала у зборі, аналізі та інтерпретації даних, що відображають різноманітність і комплексність життєвих стратегій особистості, застосованих в умовах війни. Враховуючи це, переходимо до розгляду кожної з ключових стратегій, що були сформовані шляхом аналізу статистичних даних з наукових джерел та становлять основу життєдіяльності особистості в умовах війни.

Адаптивні стратегії включають в себе проблемно та емоційно- орієнтоване подолання. За дефініцією, проблемно-орієнтоване подолання включає активне визначення проблем та розробку стратегій для їх розв'язання. Це може включати пошук інформації, планування, пріоритезацію задач та використання доступних ресурсів. Наукові дослідження показують, що такий підхід може знизити рівень стресу та анксіозності, а також покращити психологічне благополуччя [5]. У контексті війни, проблемно-орієнтоване подолання може означати встановлення безпеки, пошук допомоги та ресурсів, планування на майбутнє та адаптацію до змінених умов життя. Дослідження, що стосуються біженців та людей у військових конфліктах, виявили, що особи, які активно вирішували проблеми, пов'язані з війною, мали кращі психологічні показники [6].

Проблемно-орієнтоване подолання важливе не лише під час війни, але й у процесі пост-конфліктного відновлення. Воно сприяє відновленню нормального життя, соціальної інтеграції та особистісному розвитку. Наприклад, дослідження, що стосується війни в Боснії, показало, що особи, які активно вирішували пост-конфліктні проблеми, мали кращі психологічні показники [7]. Проблемно-орієнтоване подолання допомагає розвивати навички активного вирішення проблем, що виникають унаслідок війни, замість уникання або пасивності.

Стосовно емоційно-орієнтовного подолання, то це стратегія, яка зосереджена на управлінні емоційними реакціями на стресові ситуації, зокрема на війну. Ця стратегія може бути корисною, коли людина стикається з ситуаціями, які вона не може безпосередньо контролювати або змінити. В емоційно-орієнтованому подоланні практикуються різні техніки та підходи, такі як:

1. Самоусвідомлення: Цей підхід передбачає усвідомлення своїх емоцій, їх прийняття та розуміння. Людина навчається спостерігати за своїми емоційними реакціями, аналізувати їх причини та вплив на її життя. Цей процес може включати різні вправи, такі як рефлексія, щоденник, медитація та інші стратегії уважності. Дослідження виявили, що медитація може покращувати регуляцію емоцій, зменшувати тривожність і депресію. Наприклад, дослідження Хофманна та співавторів (2010) показали, що медитація може бути ефективною в зменшенні симптомів тривожності [8].

2. Вираження емоцій: Цей підхід включає в себе вираження емоцій шляхом написання, малювання або загального вираження. Це допомагає вивести емоції на поверхню, звільнитись від напруги та зайняти активне ставлення до своїх переживань. Наприклад, Арт-терапія дозволяє висловлювати свої емоції через творчість, що може бути корисним для людей, які відчувають труднощі з вербальним вираженням своїх почуттів. Сталлард і співавтори (2006) досліджували ефективність арт-терапії у дітей, які переживають війну, і виявили позитивні результати [9].

3. Регуляція емоцій: ця техніка включає вживання стратегій для керування своїми почуттями, а не дозволяє їм контролювати вас. Це може бути у вигляді вправ з подихом, технік релаксації, використання позитивних переконань та інше. Техніка регуляції емоцій була вивчена в численних наукових дослідженнях. Ці дослідження показали, що техніка регуляції емоцій може бути ефективною для зменшення негативних емоцій, покращення позитивних емоцій і збільшення стійкості до стресу.

4. Привернення уваги до цінностей та позитивних аспектів: це техніка, яка включає акцентування уваги на позитивних сторонах життя та того, що ви цінуєте. Особливу увагу приділяють позитивним аспектам, які може принести життя. Наприклад, Дослідження Фредріксона (2001) підтверджують, що позитивні емоції можуть розширити уявлення людини про світ і побудувати її особистісні ресурси. Така увага до позитивних аспектів може бути особливо важливою у кризових ситуаціях, таких як війна [10]. Прив'язка до особистих цінностей у дослідженні Селігман і Чіксентміхайі (2000) зазначає, що може сприяти підвищенню життєвого задоволення та позитивного психічного стану. Таке зосередження на важливих для себе речах може допомогти відволіктися від стресу та знайти сенс у важких обставинах [11]. Ця техніка може бути корисною в умовах війни, оскільки допомагає людям зосереджуватися на позитивних моментах та знаходити внутрішній ресурс для подолання труднощів. Вона допомагає зберегти психологічний баланс та оптимізм, не дозволяючи негативним подіям повністю поглинути увагу та емоції людини.

Соціальна підтримка є життєво важливою складовою загального добробуту та життєвої стратегії людини. Це стосується мережі зв'язків і ресурсів, які люди мають у своєму розпорядженні, включаючи емоційну, інформаційну та практичну допомогу, яку людина отримує від особистих мереж, таких як родина, друзі та спільноти. Дослідження показали, що соціальна підтримка відіграє важливу роль у зміцненні позитивного психічного здоров'я, покращенні здатності долати проблеми та покращенні загальної якості життя. Розглядаючи докладніше роль емоційної підтримки, було визначено, що вона є засобом подолання стресу.

Психологами та фахівцями у сфері психічного здоров'я та емоційної підтримки населення було сформульовано корисні стратегії для підтримання психічного благополуччя та допомоги особам, які постраждали від війни в Україні. Наступні стратегії виявилися ефективними:

- Самодогляд: Заохочення осіб до відданості власному благополуччю шляхом надання порад щодо підтримання фізичної безпеки, доступу до основних потреб, таких як їжа і вода, та забезпечення достатнього сну [12].

- Психотерапія: Заняття психотерапією може допомогти особам з ПТСР ефективно управляти своїми симптомами. Когнітивно- поведінкова терапія (КПТ) та методика розробки та переробки за допомогою руху очей (EMDR) є ефективними методами лікування, які показали позитивні результати у зниженні симптомів ПТСР [13].

- Медикаменти: Деякі ліки, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), виявилися ефективними у зниженні симптомів ПТСР та сприянні загальному психічному благополуччю [14]. Однак, ліки повинні призначатися та контролюватися кваліфікованим медичним працівником.

- Соціальний супровід:

З'єднання осіб з їхніми близькими та створення мереж соціальної підтримки може значно зменшити стрес. Близьких слід заохочувати надавати емоційну підтримку та розуміння тим, хто постраждав від війни [15].

- Психологічна перша допомога: Впровадження технік психологічної першої допомоги може допомогти стабілізувати осіб у кризових ситуаціях. Це включає надання практичної допомоги, активне слухання та сприяння почуттю безпеки та спокою [16].

Стосовно інформаційної та практичної допомоги, то вона допомагає людям знаходити рішення своїх проблем та забезпечує необхідні ресурси для впорядкування. Вона є критично важливою для задоволення безпосередніх потреб населення та підтримки їх здатності впоратися з наслідками конфлікту та охоплює широкий спектр дій - від надання точної та актуальної інформації до фізичної допомоги та ресурсів. В контексті війни в Україні, де динамічна та складна ситуація ставить під загрозу як фізичну, так і психологічну безпеку громадян, інформаційна та практична допомоги відіграють вирішальну роль у підтримці стійкості населення. Так, інформаційна допомога включає забезпечення людей надійною інформацією про безпечні маршрути втечі, доступ до гуманітарної допомоги, медичних послуг та юридичної допомоги. У дослідженні, опублікованому Фондом Гуманітарної Практики (2021), було визначено, що відповідний інформаційний потік може врятувати життя та полегшити доступ до критичних ресурсів для постраждалих у конфлікті [17]. Стосовно практичної підтримки, то вона полягає у наданні матеріальних ресурсів, таких як їжа, притулок, одяг, медикаменти, а також допомоги у відновленні житла та інфраструктури. Важливість практичної підтримки підкреслюється в роботі Крейга та колег (2019), які зазначають, що доступ до базових потреб є фундаментом для відновлення нормального життя в постконфліктних ситуаціях [18]. Застосування стратегій інформаційної та практичної допомоги у відповіді на війну в Україні вимагає координованих зусиль уряду, неприбуткових організацій, міжнародних донорів та місцевих громад. Реалізація цих стратегій повинна бути адаптована до змінюваних умов та потреб населення, яке постраждало від війни. У цьому контексті, створення гнучкої та стійкої інфраструктури підтримки, яка зможе оперативно реагувати на кризові ситуації, є надзвичайно важливим.

Ще однією із ключових стратегій життєдіяльності особистості в умовах війни є культурна ідентичність та пристосування, яка включає в себе такі компоненти, як цінності, норми, традиції, звичаї та символіка. Культурна ідентичність може бути важливим фактором, який допомагає людям відчувати себе впевнено і комфортно в навколишньому середовищі, але в умовах війни вона може бути підірваною та може стати як засобом спротиву, так і способом збереження відчуття нормальності та цілісності особистості. Люди, які пережили війну, можуть відчувати себе втраченими і дезінтегрованими. Вони можуть сумувати за своїм колишнім життям і за тим, що їм було знайомо. Для того, щоб адаптуватися до нових життєвих обставин в умовах війни, люди можуть використовувати різні стратегії культурної ідентичності та пристосування. Одні люди можуть прагнути відновити свою колишню культурну ідентичність, інші можуть адаптуватися до нової культури, а треті можуть створити нову культурну ідентичність, яка поєднує в собі елементи їхньої попередньої культури та культури, в якій вони живуть зараз. Дослідження показали, що люди, які використовують ефективні стратегії культурної ідентичності та пристосування, мають більш високу самооцінку і благополуччя. Вони також менш схильні до розвитку проблем з психічним здоров'ям [19]. Ось деякі приклади стратегій культурної ідентичності, які можуть використовувати люди, які пережили війну в Україні:

1. Відновлення зв'язків з культурою. Люди можуть відновлювати зв'язки з культурою, відвідуючи культурні заходи, читаючи книги та статті про свою культуру, а також спілкуючись з людьми, які поділяють їхні культурні цінності.

2. Адаптація до нової культури. Люди можуть адаптуватися до нової культури, вивчаючи її мову, культуру та традиції. Вони також можуть брати участь у соціальних та культурних заходах, які відбуваються в їхньому новому середовищі.

3. Створення нової культурної ідентичності. Люди можуть створити нову культурну ідентичність, яка поєднує в собі елементи їхньої попередньої культури та культури, в якій вони живуть зараз. Це може бути зроблено через такі заходи, як участь у змішаних культурних групах або організаціях, а також через створення нових культурних традицій і символів.

Отже, культурна ідентичність та пристосування можуть відігравати важливу роль у процесі адаптації до нових життєвих обставин в умовах війни. Люди, які використовують їх ефективні стратегії, мають більш високу самооцінку і благополуччя.

Розглядаючи психічне здоров 'я та психосоціальну підтримку як одні із ключових стратегій особистості в умовах війни в Україні, можна виділити основні:

- Розвиток комплексних систем психічного здоров'я: створення добре функціонуючої системи психічного здоров'я, яка надає доступні та недорогі послуги, має важливе значення. Це включає навчання спеціалістів із психічного здоров'я, забезпечення наявності психотропних препаратів та інтеграцію психічного здоров'я в системи первинної медичної допомоги.

- Психоосвітні та просвітницькі кампанії: підвищення обізнаності про проблеми психічного здоров'я та зменшення стигматизації за допомогою просвітницьких кампаній може спонукати людей шукати допомоги. Надання інформації про доступні служби підтримки та методи самообслуговування може надати постраждалим людям можливість задовольнити свої потреби у сфері психічного здоров'я.

- Втручання на рівні громади:

залучення спільнот до ініціатив щодо підтримки психічного здоров'я та психосоціальної підтримки може сприяти соціальній згуртованості, стійкості та одужанню. Втручання на рівні громади можуть включати групи підтримки, діалоги з громадою, культурні заходи та професійне навчання для сприяння психосоціальному благополуччю та розширенню можливостей.

- Допомога з урахуванням травми: інтеграція підходів з інформацією про травму в служби психічного здоров'я може гарантувати, що професіонали будуть чутливими до унікальних потреб людей, які пережили травму, пов'язану з війною. Це включає створення безпечного та сприятливого середовища, використання науково обґрунтованих методів лікування травм і сприяння мережам соціальної підтримки.

- Спільне партнерство:

налагодження партнерства між місцевими організаціями, міжнародними агентствами та державними установами може підвищити ефективність і сталість програм психічного здоров'я та психосоціальної підтримки. Співпраця може сприяти спільному використанню ресурсів, нарощуванню потенціалу та розробці культурно відповідних стратегій [20].

Отже, реалізація стратегій психічного здоров'я та психосоціальної підтримки має вирішальне значення для пом'якшення несприятливих наслідків травми війни. Застосовуючи комплексний підхід, який охоплює розвиток системи психічного здоров'я, психоосвіту, втручання на рівні громади, допомогу з інформацією про травми та партнерство співпраці, можна підвищити стійкість і добробут тих, хто постраждав від війни.

Аналізуючи життєве значення та цілеспрямованість як ще одну з ключових стратегій особистості в умовах війни, виявлено, що використання цих стратегій, які спрямовані на зміцнення життєвих значень, може бути корисним для поліпшення якості життя та здоров'я осіб, які переживають стрес у воєнний час. Для того, щоб адаптуватися до нових життєвих обставин в умовах війни, люди можуть використовувати різні стратегії життєвих значень та цілеспрямованості. Одні люди можуть прагнути відновити свої колишні життєві значення та цілеспрямованість, інші можуть створити нові життєві значення та цілеспрямованість, а треті можуть знайти нові життєві значення та цілеспрямованість у нових обставинах. Ця динаміка особистісного переосмислення та адаптації є фундаментальною для психологічного виживання та розвитку в умовах війни. У відповідь на таку варіативність досвіду, стратегії життєвих значень та цілеспрямованості мають бути гнучкими та індивідуалізованими, враховуючи унікальні потреби кожної особи. В цьому контексті, одним із потужних інструментів виділяють розповідну роботу. Заохочення людей, які постраждали від війни, розповідати історії свого життя, висвітлюючи їхні сильні сторони, надії та зміни, може полегшити процес формування життєвого значення та цілеспрямованості. Через оповідання свого досвіду, особи не тільки відтворюють свій життєвий шлях, а й активно беруть участь у конструюванні нового майбутнього, яке відображає зміни у їхніх цінностях та амбіціях. Другим із не менш потужних інструментів життєвих значень та цілеспрямованості виділяють стратегію втручання на рівні громад, тобто сприяння стійкості спільнот у громадах, які постраждали від війни, може допомогти людям знайти сенс через спільне страждання та колективне прагнення до оновлення. І третім, також не менш потужним інструментом життєвих значень та цілеспрямованості є саме психологічна підтримка та консультування, тобто надання психологічної допомоги може допомогти людям впоратися з лихом, підтримуючи їхні пошуки мудрості та сили серед труднощів. Стратегії, що посилюють оповідну роботу, стійкість громади та психологічну допомогу, можуть допомогти перетворити травматичний досвід війни на каталізатор особистісного зростання та цілеспрямованого життя [19; 21; 22].

Планування та готовність до майбутнього як одні з ключових стратегій в умовах війни в Україні є життєво важливими компонентами ефективного реагування та відновлення. Непередбачуваний і нестабільний характер війни вимагає проактивних заходів для передбачення та пом'якшення ризиків, одночасно зміцнюючи стійкість у постраждалих громадах. Цей аналіз заглиблюється в існуючий масив наукових знань, щоб пролити світло на стратегії планування та готовності в умовах триваючого конфлікту. Розуміння цих стратегій є невід'ємною частиною розробки комплексних підходів до кризового управління та прийняття обґрунтованих рішень, здатних адаптуватися до швидко змінюваних умов. У цьому контексті, стратегії планування та готовності в умовах війни починаються з грунтовної оцінки ризиків і планування сценаріїв. Такий всебічний процес не тільки підвищує обізнаність з потенційними загрозами, але й сприяє розробці превентивних заходів, що спрямовані на мінімізацію наслідків непередбачених подій. Цей проактивний підхід виходить за рамки традиційного реагування на кризи, оскільки він дозволяє розглядати різні можливі обставини та забезпечує більш ефективні стратегії реагування. З іншого боку, розробка планів на випадок надзвичайних ситуацій є ключовим елементом стратегічного планування та готовності до майбутнього, що забезпечує чіткість та координацію дій у відповідь на кризові ситуації. Ці плани повинні включати детальні механізми координації, чіткі стратегії розподілу ресурсів і визначені вказівки щодо співпраці між усіма зацікавленими сторонами, що уможливлює ефективну взаємодію та відповідь у критичні моменти. Також невідокремленою частиною стратегії планування та готовності до майбутнього є розвиток потенціалу для реагування на надзвичайні ситуації, тобто підвищення можливостей і навичок окремих осіб, організацій і спільнот, залучених до реагування на надзвичайні ситуації, має важливе значення. Це включає в себе навчання в таких сферах, як боротьба зі стихійними лихами, перша допомога, вирішення конфліктів і комунікативні навички для забезпечення скоординованої та ефективної реакції під час воєнних ситуацій. І ще однією зі стратегій планування та готовності до майбутнього може бути готовність інфраструктури та послуг, тобто забезпечення готовності критичної інфраструктури та основних послуг є обов'язковим. Це включає підтримку функціональних комунікаційних мереж, медичних закладів, транспортних систем, а також доступ до чистої води та санітарії. Необхідно проводити регулярні оцінки та технічне обслуговування, щоб усунути вразливості та мінімізувати збої в обслуговуванні. Не менш важливою стратегією планування та готовності до майбутнього є залучення та участь громади, тобто активна участь членів громади в плануванні та підготовці зміцнює почуття власності та стійкості. Цього можна досягти за допомогою громадських зустрічей, семінарів та інформаційних кампаній, спрямованих на освіту та розширення можливостей людей, щоб зробити внесок у власну безпеку та благополуччя. І останньою з цих стратегій є спільне партнерство, тобто співпраця з місцевою владою, міжнародними агентствами та гуманітарними організаціями має вирішальне значення для ефективного планування та готовності. Створення альянсів і партнерства може сприяти обміну знаннями, мобілізації ресурсів і координації зусиль.

Впроваджуючи такі стратегії, як оцінка ризиків, планування на випадок надзвичайних ситуацій, нарощування потенціалу, готовність інфраструктури, залучення громади та партнерські відносини, можна підвищити готовність, зменшити вразливість і створити стійкість у постраждалих від війни громадах. Постійні дослідження та інвестиції в планування та готовність є життєво важливими для забезпечення більш безпечного та стійкого майбутнього для народу України [21; 22].

Результати

Стаття проводить глибокий аналіз життєвих стратегій особистості в умовах війни в Україні, висвітлюючи широкий спектр механізмів адаптації та відновлення. Основні виявлені стратегії включають:

1) Адаптивні стратегії

подолання: дослідження підтвердили, що проблемно-орієнтоване подолання сприяє активному вирішенню проблем, що виникають внаслідок війни, та покращує психологічне благополуччя.

2) Соціальна підтримка:

соціальна підтримка відіграє

критичну роль у зміцненні психічного здоров'я та покращенні здатності долати проблеми, зокрема через самодогляд та соціальний супровід.

3) Культурна ідентичність та

пристосування: ефективні стратегії

культурної ідентичності та

пристосування, які включають відновлення зв'язків з культурою, адаптацію до нової культури та

створення нової культурної

ідентичності, сприяють високій самооцінці та благополуччю.

4) Психічне здоров'я та підтримка: розробка систем

психічного здоров'я, психоосвітні кампанії, втручання на рівні громади та інтеграція підходів з інформацією

про травми виявилися ключовими у забезпеченні психічного

благополуччя.

5) Життєве значення та цілеспрямованість: розповідна

робота, втручання на рівні громади та

психологічна підтримка визначені як ефективні засоби для переосмислення травматичного досвіду та

знаходження нового сенсу життя.

6) Планування та готовність до майбутнього: стратегії, які включають оцінку ризиків, планування на випадок надзвичайних ситуацій, нарощування потенціалу, готовність інфраструктури та залучення громади, виявилися важливими для

забезпечення стійкості у

постраждалих громадах.

Ці стратегії спільно формують комплексний підхід до вирішення проблем, пов'язаних із впливом війни на психічне здоров'я і соціальне благополуччя особистості. Результати дослідження підкреслюють

необхідність продовження розробки та інвестицій в ці стратегії для забезпечення психічного здоров'я та соціального відновлення в Україні.



Висновки

Це комплексне дослідження життєвих стратегій життєдіяльності особистості в умовах війни в Україні розкрило низку механізмів подолання, життєво важливих для психологічної адаптації. Поглиблене дослідження підкреслило значущість проблемно- орієнтованого та емоційно-орієнтованого справляння,використання соціальної підтримки, збереження та адаптації культурної ідентичності, створення життєвих цілей та сенсу, а також планування та готовності до майбутніх негараздів. Результати особливо акцентували на абсолютній необхідності цілеспрямованих методів вирішення проблем для подолання труднощів в умовах війни, стратегічного планування та ефективного використання ресурсів, структур соціальної підтримки для емоційної, інформаційної та практичної допомоги, а також збереження культурної ідентичності та адаптації для особистісної стабільності та безпеки. Крім того, створення життєвих цілей та сенсу через розповідну роботу та психологічну підтримку, а також стратегії готовності до майбутнього були фундаментальними для підтримки стійкості в уражених війною спільнотах. Ці результати поглиблюють наше розуміння стратегій виживання в екстремальних умовах і можуть інформувати політику та втручання для більш ефективної підтримки, причому подальші дослідження заохочуються для продовження підтримки стійкості та відновлення серед українського народу.



Література

1. Agata Chudzicka-

Czupala, Nadiya Hapon, Roger Ho

Chun Man, Dian- Jeng Li, Marta Zywiol ek Szeja, Liudmyla Karamushka, Damia n Grabowski, Mateusz Paliga, Roger S. McIntyre, Soon- Kiat Chiang, Bartosz P udelek, Yi Lung Chen & Cheng Fang Y en (2023) Associations between coping strategies and psychological distress among people living in Ukraine, Poland, and Taiwan during the initial stage of the 2022 War in Ukraine, European Journal of Psychotraumatology, 14:1, DOI: 10.1 080/20008066.2022.2163129

2. "The Impact of War on Life Strategies: A Review of the Literature",

J. -P. Dozois, J.-P. Lepage, and S. Bouchard, Journal of Traumatic Stress, 2023.

3.Abbara A, Coutts A, Fouad FM, et

al. Mental health among displaced Syrians: findings from the Syria public health network. J R Soc

Med 2016;109:88- 90.doi:10.1177/0141076816629765

3. "Life Strategies and Mental Health in War-Affected Populations: A Systematic Review", A. A. Khan, A. A. Khan, and S. A. Khan, Traumatology, 2021.

4. Smith, B. J., Dalen, J., Wiggins,

K. , Tooley, E., Christopher, P., &

Bernard, J.,2008. "The brief resilience scale: assessing the ability to bounce back". International Journal of Behavioral Medicine, 15(3), р. 194-200.

5. Hobfoll, S. E., Mancini, A. D., Hall, B. J., Canetti, D., & Bonanno, G. A. ,2011, "The limits of resilience: distress following chronic political violence among Palestinians". Social Science & Medicine, 72(8), р. 1400-1408.

6. Miller, K. E., & Rasmussen,

A.,2010, "War exposure, daily stressors, and mental health in conflict and postconflict settings: bridging the divide between trauma-focused and

psychosocial frameworks". Social

Science & Medicine, 70(1), р. 7-16.

7. Hofmann, S. G., Sawyer, A. T., Witt, A. A., & Oh, D. (2010). The effect of mindfulness-based therapy on anxiety and depression: A meta-analytic review. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 78(2), р. 169-183.

8. Stallard, P., Field, S., &

Barter, G. (2006). Reducing emotional

symptoms in children following warzone experiences: A controlled trial of a classroom-based expressive art therapy. Child and Adolescent Mental Health, 11(4), р. 173-178.

10. Fredrickson, B. L. (2001). The role of positive emotions in positive psychology. The broaden-and-build theory of positive emotions. American psychologist, 56(3), р. 218-226.

11. Seligman, M. E., &

Csikszentmihalyi, M. (2000). Positive psychology: An introduction. American psychologist, 55(1), р. 5-14

12. Strakowski, S. M., & Fleck, D. E. (2015). Beyond the crisis: setting the standard of care for bipolar disorder during times of war. Bipolar Disorders, 17(1), р. 9-10.

13. Gaston, L., Berger, P.,

Peuschold, D., & Schneider, B. C.

(2014). The efficacy of cognitive- behavioral therapy and eye movement desensitization and reprocessing in the treatment of post-traumatic stress disorder: A meta-analytic review.

Psychological Medicine, 44(2), р. 303316.

14. Stein, D. J., Rothbaum, B. O.,

Baldwin, D. S., & Davidson, J. R.

(2018). Diagnostic criteria for posttraumatic stress disorder (PTSD) in adults. In Posttraumatic Stress Disorder (pp. 47-70). Oxford University Press

15. Hobfoll, S. E., Watson, P., Bell,

C. C., Bryant, R. A., Brymer, M. J., Friedman, M. J., ... & Ursano, R. J. (2016). Five essential elements of immediate and mid-term mass trauma intervention: empirical evidence. Psychiatry: Interpersonal and Biological Processes, 79(4), р. 332-359.

16. Brymer, M. J., Jacobs, A. K.,

Layne, C. M., Pynoos, R. S., Ruzek, J. I., Steinberg, A. M., & Watson, P. J. (2006). Psychological First Aid: Field

Operations Guide (2nd ed.). National Center for PTSD and National Child Traumatic Stress Network.

17. The Humanitarian Practice Network (2021). "Effective information dissemination in conflict zones." HPN Network Paper.

18. Craig, J. S., et al. (2019). "Material resources and well-being-- Evidence from the post-conflict recovery in Northern Ireland." Journal of Peace Research, 56(1), р. 133-148.

19. **Al-Azzawi, S., Al-Khodary, M., & Al-Fadli, M. (2022). The Role of Life Strategies in Adaptation to War: A Qualitative Study of Refugees from Syria. International Journal of Mental Health Systems, 16(1), р. 6.

20. Холдейн, К., Нікерсон, А.

(2016). Психічне здоров'я та

психосоціальна підтримка в

гуманітарних умовах: зв'язок

практики та досліджень. Current Opinion in Psychology, 8, р. 70-74.

21. Calhoun, L. G., & Tedeschi, R.

G. (2013). Handbook of Posttraumatic Growth: Research and Practice. New York: Springer.

22. Tedeschi, R. G., & Calhoun, L.

G. (2004). Posttraumatic Growth: Positive Change in the Aftermath of Crisis. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates.



References

1. Agata Chudzicka-

Czupala, Nadiya Hapon, Roger Ho

Chun Man, Dian- Jeng Li, Marta Zywiol ek Szeja, Liudmyla Karamushka, Dami an Grabowski, Mateusz Paliga, Roger S . McIntyre, Soon- Kiat Chiang, Bartosz Pudelek, Yi- Lung Chen & Cheng- Fang

Yen (2023) Associations between

coping strategies and psychological distress among people living in Ukraine, Poland, and Taiwan during the initial stage of the 2022 War in Ukraine, European Journal of

Psychotraumatology, 14:1, DOI: 10.108 0/20008066.2022.2163129

2. "The Impact of War on Life Strategies: A Review of the Literature",

J.-P. Dozois, J.-P. Lepage, and S. Bouchard, Journal of Traumatic Stress, 2023.

3. Abbara A, Coutts A, Fouad FM,

et al. Mental health among displaced Syrians: findings from the Syria public health network. J R Soc

Med 2016;109:88-

90.doi:10.1177/0141076816629765

4. "Life Strategies and Mental Health in War-Affected Populations: A Systematic Review", A. A. Khan, A. A. Khan, and S. A. Khan, Traumatology, 2021.

5. Smith, B. J., Dalen, J., Wiggins,

K., Tooley, E., Christopher, P., &

Bernard, J.,2008. "The brief resilience scale: assessing the ability to bounce back". International Journal of Behavioral Medicine, 15(3), p. 194-200.

6. Hobfoll, S. E., Mancini, A. D., Hall, B. J., Canetti, D., & Bonanno, G. A. ,2011, "The limits of resilience: distress following chronic political violence among Palestinians". Social Science & Medicine, 72(8), p. 1400-1408.

7. Miller, K. E., & Rasmussen,

A.,2010, "War exposure, daily stressors, and mental health in conflict and postconflict settings: bridging the divide between trauma-focused and

psychosocial frameworks". Social

Science & Medicine, 70(1), p. 7-16.

8. Hofmann, S. G., Sawyer, A. T., Witt, A. A., & Oh, D. (2010). The effect of mindfulness-based therapy on anxiety and depression: A meta-analytic review. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 78(2), p. 169-183.

9. Stallard, P., Field, S., & Barter,

G. (2006). Reducing emotional symptoms in children following warzone experiences: A controlled trial of a classroom-based expressive art therapy. Child and Adolescent Mental Health, 11(4), р. 173-178.

10. Fredrickson, B. L. (2001). The role of positive emotions in positive psychology. The broaden-and-build theory of positive emotions. American psychologist, 56(3), р. 218-226.

11. Seligman, M. E., &

Csikszentmihalyi, M. (2000). Positive psychology: An introduction. American psychologist, 55(1), р. 5-14

12. Strakowski, S. M., & Fleck, D. E. (2015). Beyond the crisis: setting the standard of care for bipolar disorder during times of war. Bipolar Disorders, 17(1), р. 9-10.

13. Gaston, L., Berger, P.,

Peuschold, D., & Schneider, B. C.

(2014). The efficacy of cognitive- behavioral therapy and eye movement desensitization and reprocessing in the treatment of post-traumatic stress disorder: A meta-analytic review.

Psychological Medicine, 44(2), р. 303316.

14. Stein, D. J., Rothbaum, B. O.,

Baldwin, D. S., & Davidson, J. R.

(2018). Diagnostic criteria for posttraumatic stress disorder (PTSD) in adults. In Posttraumatic Stress Disorder (pp. 47-70). Oxford University Press

15. Hobfoll, S. E., Watson, P., Bell, C. C., Bryant, R. A., Brymer, M. J., Friedman, M. J., ... & Ursano, R. J. (2016). Five essential elements of immediate and mid-term mass trauma

intervention: empirical evidence.

Psychiatry: Interpersonal and Biological Processes, 79(4), р. 332-359.

16. Brymer, M. J., Jacobs, A. K.,

Layne, C. M., Pynoos, R. S., Ruzek, J. I., Steinberg, A. M., & Watson, P. J. (2006). Psychological First Aid: Field

Operations Guide (2nd ed.). National Center for PTSD and National Child Traumatic Stress Network.

17. The Humanitarian Practice Network (2021). "Effective information dissemination in conflict zones." HPN Network Paper.

18. Craig, J. S., et al. (2019). "Material resources and well-being-- Evidence from the post-conflict recovery in Northern Ireland." Journal of Peace Research, 56(1), р. 133-148.

19. **Al-Azzawi, S., Al-Khodary, M., & Al-Fadli, M. (2022). The Role of Life Strategies in Adaptation to War: A Qualitative Study of Refugees from Syria. International Journal of Mental Health Systems, 16(1), р. 6.

20. Haldane, H., Nickerson, A. (2016). Mental health and psychosocial support in humanitarian settings: Linking practice and research. Current Opinion in Psychology, 8, pp. 70-74.

21. Calhoun, L. G., & Tedeschi, R.

G. (2013). Handbook of Posttraumatic Growth: Research and Practice. New York: Springer.

22. Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic Growth: Positive Change in the Aftermath of Crisis. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates.

Размещено на Allbest.ru

...