Особистісні особливості чоловіків з хімічною залежністю при різних стилях сімейного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісні особливості чоловіків з хімічною залежністю при різних стилях сімейного виховання

І. Антимонова¹, практичний психолог

О. Яковенко², к. психол. наук. доц.каф.

1 Комунальний заклад «Харківська гімназія 22»

²Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

Стаття присвячена дослідженню впливу сімейного середовища на психологічні особливості та цінності чоловіків, які перебувають у реабілітаційному центрі через хімічну залежність. Дослідження базується на аналізі психологічних та соціальних факторів, що впливають на формування особистості осіб з адикцією. Дослідження включало аналіз 40 чоловік, які перебували на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному центрі для осіб залежних від наркотиків і перебували у стаціонарі не менше трьох місяців. Після трьох місяців лікування та відсутності впливу психоактивних речовин на центральну нервову систему, у пацієнтів спостерігається стабілізація психологічного та фізіологічного стану. Вони набувають більш критичного відношення до своєї хвороби, стану та факторів, що призводили до їх залежності. За результатами емпіричного дослідження, проведеного серед 40 чоловіків, було виявлено, що сімейне середовище грає ключову роль у визначенні рівня тривожності, демонстративності, сміливості та орієнтації на продуктивність життя у чоловіків з хімічною залежністю. В роботі було використано наступні методи: теоретичний аналіз літератури; тест- опитувальник батьківського ставлення А.Я. Варга, В.В. Столін, 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла, проективна методика «Автопортрет» Р. Бернс, Методика М.Рокича «Цінністні орієнтації»;

У статті розглядаються особливості психологічного стану учасників дослідження, виходячи з їхнього сімейного виховання. Виявлено, що виховання в сім'ї з високим контролем та симбіозом призводить до формування високого рівня тривожності, яка стає фактором, що сприяє виникненню хімічної залежності у цих осіб. У той же час, виховання в сім'ях з низьким контролем та симбіозом призводить до розвитку мрійливості та демонстративності, що також може впливати на утворення залежності від наркотиків чи алкоголю.

Також, дослідження виявило відмінності в цінностях між цими групами пацієнтів під час процесу одужання. Ті, хто пережив високий контроль, надавали важливість впевненності в собі та відстоюванню власної точки зору. Тоді як ті, що виростали в сім'ях з низьким контролем, переоцінювали поняття продуктивності життя, шукаючи нових значущих аспектів у процесі одужання.

Крім того, стаття висвітлює важливість процесу одужання та самовизначення осіб з хімічною залежністю. Вона демонструє, як колишні наркомани намагаються знайти нову ідентичність через сміливе відстоювання своїх поглядів та переоцінку важливості продуктивності життя.

Отже, ця стаття допомагає краще зрозуміти взаємозв'язок між сімейним середовищем та психологічним станом осіб з хімічною залежністю, що може сприяти покращенню програм підтримки та реабілітації для таких осіб. хімічна залежність сімейне виховання адикція

Ключові слова: Хімічна залежність, Сімейне виховання, Адикція.

I. Antymonova¹, Practical psychologist

O. Iakovenko², Candidate of Psychological Sciences, Docent of the Department of Psychology

¹ Communal institution «Kharkiv Gymnasium 22» Kharkiv (Ukraine) ²National Aerospace University “Kharkiv Aviation Institute ” Kharkiv (Ukraine)

PERSONAL CHARACTERISTICS OF MEN WITH ADDICTION WITH DIFFERENT STYLES OF FAMILY EDUCATION

Keywords: Chemical addiction, Family education, Addiction

Вступ

На сьогоднішній день спостерігається виразна загроза погіршення ситуації, пов'язаної з проблемами хімічної залежності. Одним з можливих факторів розвитку небажаного формування особистості у дітей і виникнення хімічної залежності є вплив сім'ї. Тому надзвичайно важливо завжди мати достатні знання про фактори і механізми, що сприяють формуванню залежності, для забезпечення її профілактики та зниження поширення цього явища. У статті наводяться дані щодо особистісних особливостей чоловіків з хімічною адикцією (з урахуванням різних стилів їх сімейного виховання).

Існує безліч чинників, які сприяють формуванню наркотичної адикції. Серед них можна виділити соціальні, особистісні, спадкові, економічні та біологічні фактори. Фактори, пов'язані з сімейним вихованням, є надзвичайно важливими у контексті цього питання. За словами Н. Кальки, негативні умови в сім'ї з проблемами алкоголізму сприяють розвитку адикції від психоактивних речовин, переважно у чоловіків. Також, згідно з Weeland J., жорстоке поводження з дітьми, дифіцит, недостатність або відсутність позитивних заохочувальних стимулів та емоційна віддаленість можуть знизити чутливість дитини до щоденних нагород. Такі діти мають більшу схильність до наркотиків, оскільки вони використовують психоактивні речовини для активації дофамінового шляху, що створює «штучне» миттєве почуття задоволення. Отже, актуальність даної проблеми обумовлюється всіма переліченими чинниками.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Спочатку варто зауважити, що родина має надзвичайно важливу роль у житті й в розвитку особистості. Це є інституція, яка має великий вплив на особистість та сприяє розвитку почуттів довіри і любові. Взаємини, що виникають в цьому процесі, мають можливість вплинути на особистість в цілому [1].

Родина, нарівні з усім іншим, може сприяти негативному формуванню та розвитку особистості дитини, що впливає на її здатність адаптуватися до соціального середовища, соціальній дезорієнтації і може підштовхнути до шляху залежності [2].

В одній зі своїх робіт, Vaillant (1988), зазначив, що особи з хімічною залежністю пережили складне дитинство та використовують психоактивні речовини в лікувальних цілях. Відповідно до його теорії, ПАР виконує значні психологічні функції, такі як захист від негативних емоцій, заспокоєння внутрішнього критика, підвищення самооцінки, полегшення комунікації та дозвіл переживати задоволення [3].

Безумовно, існує взаємозв'язок між родиною і вживанням психоактивних речовин. Сімейні складнощі є одним з факторів, що сприяють залежності в середовищі молоді. Некерованість батьків, безробіття, алкогольне та/або наркотичне зловживання, недбалість до дітей, проблематичні і многодітні родини, підвищений рівень сімейного стресу, насильство та конфлікти в домашньому оточенні, відсутність сімейної дисципліни - все це ставить дитину на задній план. Ці проблеми є наслідком недостатньої освіти та обмеженого розуміння соціальних аспектів [4].

Важливо враховувати наявність ризикових факторів у сім'ї, які впливають не тільки на підлітка, який починає вживати наркотики, але й на тих, хто продовжує їх вживати після першої спроби. Характер стилю батьківського виховання може варіюватися від початкового куріння до розвитку адикцвї. Залежність батьків чи особи, що виховують від ПАР та/або висока толерантність до девіантної поведінки є також значущими ризиковими факторами підштовхующими до розвитку хімічної адикції [1]. Несприятливі умови родинного ставлення до дитини в родині з алкогольною залежністю батьків, які поєднуються з певними психологічними особливостями спричиняють розвиток своєрідної поведінки та способу життя підлітка.

Як приклад, у вже дорослих синів з родин, що страждають від алкогольної залежністі виявлено високу частоту такого ж самого захворювання, що становить приблизно 70%, у той час як у дорослих дочок з «алкогольних» сімей цей показник досягає 25%. Таким чином, дорослі діти наркозалежних батьків часто зазнають тих самих захворювань, що й їхні батьки, проте залежність від наркотиків у дітей може бути більш вираженою, ніж у самого батька або матері. Зрозуміло, існують певні різниці за гендерними ознаками, що можуть вказувати на більш агресивний вплив батьківського алкоголізму на чоловіків, оскільки вони проявляють більш значущі ознаки - вживання наркотичних речовин [5].

Існує певна теорія соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард), яка пояснює причини адикції, яка являє собою результат наслідування поведінки впливової особи. Індивід робить вибір уживати алкоголь або інші психоактивні речовини, оскільки це вважається нормальною поведінкою серед батьків або родичів, і ця поведінка отримує підтримку від оточення, а також толерується їм [6].

Необхідно звернути особливу увагу на проблему співзалежності. За думкою психіатрів, у результаті проживання з хімічним адиктом у його родичів розвивається справжня психічна патологія, що впливає на появу інших захворювань, а саме співзалежність, що включає в себе сукупність специфічних рис характеру, що перешкоджають нормальному життю. Ці особливості розвиваються у родичів хімічнозалежної особистості як наслідок спільного проживання, постійних психічних травм і спроб пристосуватися до даних обставин. Прояв співзалежністі в сім'ї заважає одужанню та успішному лікуванню від адикції, а саме слугує причиною, що фактично підтримує розвиток хвороби [7].

Також, психоаналітик L. Wursmer у своєму дослідженні аргументує причину залежності як порушення в родинній системі. У випадках, коли в сім'ї спостерігається насильство, підліток переживає відчуття болю, сорому, безсилля, жаху, що може стати факторами, які провокують залежність. Ще одним значущим аспектом родинного виховання може бути надмірний контроль, а також величезні очікування від підлітка. Саме цей сценарій сприяє формуванню фальшивого «Селф» та невідповідності істинному «Я», а також може спричинити появу компенсаторних механізмів у вигляді вживання ПАР [3].

Деприація чи нестача близьких стосунків між дітьми та особами, що виховуються в сукупності з нестачею заохочень, похвали та емоційного підкріплення сприяють розвитку адикції [1].

Автор Weelаnd J. Виявив саме те, що депривація чи відсутність заохочувальних стимулів може понизити чутливість дитини до щоденних винагород, особливо коли в дитини є така особливість як низька активність нейротрансмістера: дофаміну. Дитина, що має саме такий подвійний ризик має можливість розвинути дуже низьку чутливість до звичайного/повсякденного підкріплення та виявляє набагато більш ризикову поведінку, яка спрямована саме на отримання гострих відчуттів від життєвих подій, якщо порівнювати з тими дітьми, що не мають цих генетичних порушень та/чи такого психосоціального ризику [8].

Жорстоке ставлення до дітей, емоційна віддаленість у взаєминах між родинними учасниками й, виходячи з цього, відсутність підтримки, призводять до втрати дитиною відчуття вдячності та чутливості до повсякденних нагород.

Так само, існують докази того, що в родинах, що переживають економічні та/або соціальні проблеми винагороди майже або зовсім недоступні, тому дитина стає менш чутливою до звичайної щоденнох винагороди і стає набагато більш схильною до поведінки, що є спрямованою на отримання негайної дуже потужної, великомасштабної нагороди. Саме така дитина є більш схильною до хімічної адикції, через той факт, що ПАР має прямий вплив на дофамінові рецептори особистості та активують дофаміновий сигнальний шлях, який спричиняє «штучне» відчуття ейфорії та щастя [16]. Варто зауважити, що соціальний статус родини або присутність дисгармонійного прикладу, як можна побачити, не завжди призводить до розвитку адиктивної поведінки у дитини. Дорослі діти, що виховувались в родинах з високим матеріальним достатком, завдяки наявності фінансових ресурсів, часто стають залежними від ПАР, більш того мають саме залежність від заборонених законом психоактивниз речовин.

Згідно з думкою Б. Уільямса та В.Д.Менделевича, спостерігаються певні подібні характеристики у сімейному контексті родинного виховання хімічних адиктів.

Присутність виховання при фізичній або емоційній відсутності батька, в той час коли мати використовує жорсткий, аворитарнтй стиль виховання. Так само, коли особи, що виховують, мають такі характеристики, як непослідовна поведінка у вихованні чи присутність нереалістичних надмірних очікувань щодо вихованця. Стиль виховання таких батьківських фігур відрізняється присутністю жорстокості, емоційної холодністі, небажанням приділяти увагу зовнішнім обставинам чи віковим особливостям дитини, відсутністю уміння слухати та розуміти власну дитину, а також нездатністю реагувати на дитячі потреби [3].

Виклад основного матеріалу

Ми провели експериментальне дослідження серед 40 чоловіків, які мають хімічну залежність і перебували на стаціонарному лікуванні в закритому реабілітаційному центрі для осіб залежних від наркотиків. Наша увага була спрямована на те, щоб респонденти перебували в реабілітації не менше трьох місяців. Це було обумовлено тим, що в перші місяці реабілітації люди, залежні від наркотиків, переживають дезадаптацію, можуть бути в емоційно нестабільному стані або страждати від депресій, які є характерними для періоду абстиненції та післяабстиненційного періоду.

Після трьох місяців лікування в реабілітаційному центрі та відсутності впливу психоактивних препаратів на центральну нервову систему, у пацієнтів спостерігається стабілізація психологічного та фізіологічного станів. Вони набувають набагато більш критичного відношенню до своєї хвороби, свого стану та факторів, що призводять до їх залежності.

А також, під час здійснення цього дослідження, ми приділяли увагу тому, щоб учасники були з подібних соціальних прошарків. Тому, для нашої вибірки, ми обрали людей, які були виховані у повних сім'ях.

Крім того, ми виключили з вибірки респондентів, які були виховані в сім'ях, де один чи обидва з батьків страждає від хімічної адикції, це було встановлено шляхом попереднього анкетування учасників.

Враховуючи те, що цей аспект вже був детально вивчений в багатьох інших дослідженнях. Відомо про те, що дорослі особи, особливо чоловіки, які є дітьми алкоголіків або наркоманів, мають підвищений ризик виникнення наркологічних захворювань.

Наприклад, виявлено, що у дорослих чоловіків, які є синами осіб з алкогольною залежністю, частота виникнення такої проблеми становить 70%. А для нас було особливо важливим розглянути саме специфічні аспекти сімейного виховання у чоловіків, які мають хімічну залежність.

Для проведення дослідження було сформовано контрольну та експериментальну групу. Вибірку було розділено за допомогою теста- опитувальника батьківського ставлення А.Я. Варга, В.В. Столін та подальшого знаходження значущих відмінностей між поширеними типами батьківского виховання за допомогою U-критерій Манна-Уітні. До експериментальної групи увійшли чоловіки з хімічною залежністю, які виховувались в сім'ях з високим контролем та симбіозом, а до контрольної групи увійшли хімічні адикти чоловіки, що виховувались у сім'ях з низьким рівнем контролю та симбіозу. В таблиці 1 нижче наведені результати за методикою.

Табл. 1. Особливості батьківського ставлення досліджуваних експериментальної групи