Зміна ставлення до влади як наслідок взаємодії соціяльних ідентичностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

Зміна ставлення до влади як наслідок взаємодії соціяльних ідентичностей

Васютинський Вадим Олександрович

доктор психологічних наук, професор, головний науковий

співробітник відділу психології мас та спільнот

Актуальність. У надзвичайних умовах складові ідентичности спричиняють поважні, часом вирішальні ефекти, які даються взнаки в процесах суспільного самовизначення. Соціяльну ідентичність слід трактувати як сукупність різних ідентичностей, що актуалізовуються за певних умов, взаємодіють між собою та породжують специфічні ефекти, зокрема в ставленні до влади.

Мета дослідження - виявлення можливих змін у ставленні українців до влади як наслідку взаємодії їхніх ідентичностей.

Методологія. У лютому-березні 2023 р. в онлайновому режимі з використанням ґугл-форми опитано 397 осіб. В основу питальника лягли визначені на попередньому етапі дослідження показники ставлення до влади та варіянти ідентичности. Оцінна шкала мала вигляд 5-бального семантичного диференціяла. Відношення між кількісними показниками встановлювано на основі кореляційного, порівняльного та дисперсійного аналізу.

Результати. Респонденти найвище оцінили свою громадянську ідентичність, далі йшли місцева, професійна, европейська, східнослов'янська та релігійна ідентичності. Оцінка індикаторів ставлення до влади набула такого вигляду: ставлення до влади змінилося на краще - 3.64, позитивна оцінка дій державної влади - 3.6, позитивна оцінка дій місцевої влади - 3.23, більше довіри до офіційних джерел інформації - 3.66, невідчування загрози переконанням і цінностям з боку української влади - 3.83. Кореляційний аналіз показав, що показники прихильного ставлення до влади найбільш позитивно корелюють із громадянською ідентичністю респондентів, меншою мірою - з місцевою та професійною, натомість негативно корелюють із релігійною ідентичністю і не корелюють з ідентичностями европейською та східнослов'янською. Застосування двофакторного дисперсійного аналізу не виявило виразного домінування певних поєднань варіянтів ідентичности у впливі на ставлення до влади. Водночас виявлено парадокс. За прямого віднесення показників ставлення до влади до різних варіянтів ідентичности громадянська, місцева та професійна ідентичності виразно переважають релігійну за своєю впливовістю. Проте в разі взаємодії між ними висока релігійна ідентичність українців спрацьовує як чинник погіршання ставлень до влади тоді, коли инші ідентичності є слабкими. Натомість високий чи навіть середній рівень инших ідентичностей «нейтралізує» такий вплив ідентичности релігійної. Отже, взаємодія різних варіянтів соціяльної ідентичности справляє загалом помірний вплив на ставлення громадян до влади. Водночас серед носіїв граничних рівнів ідентичностей цей вплив виявляється більш вагомим. Результати дослідження дали підстави говорити про ефект екстремальної взаємодії ідентичностей.

Практична значущість дослідження полягає у виробленні методологічного підходу до виявлення ефектів взаємодії різних варіянтів соціяльної ідентичности; в увиразненні соціяльно-психологічної ролі релігійної ідентичности як чинника ставлення до влади; у висвітленні проблемного конфесійного і світоглядного становища вірян Української православної церкви.

Перспективи досліджень можуть полягати в перевірці отриманих результатів на більш об'ємних і збалансованих вибірках; бажаним є чіткіше розрізнення впливу ідентичнісних, загальнополітичних і воєнних чинників; потребує уточнення психологічний зміст ефектів взаємодії різних ідентичностей.

Ключові слова: ставлення до влади; взаємодія ідентичностей; громадянська ідентичність; місцева ідентичність; релігійна ідентичність; професійна ідентичність.

Vadym О. Vasiutynskyi

Doctor of Psychological Sciences, Professor, Chief Researcher of the Departmentорат of Psychology of Masses and Communities, Institute for Social and Political Psychology, NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Change of attitudes towards authorities as a consequence of social identities interactions

Relevance. In extraordinary conditions, the components of identity cause important, sometimes decisive effects, which are taking its toll in the processes of social self-determination. Social identity should be interpreted as a set of different identities that are actualized under certain conditions, interact with each other and generate specific effects, in particular, in relation to the authorities.

The purpose of the study was to identify possible changes in the attitudes of Ukrainians to the authorities as a result of the interaction of their identities.

Methodology. In February-March 2023, 397 people were surveyed online using a Google form. The basis of the questionnaire was determined at the previous stage of the research. The evaluation scale had the form of a 5-point semantic differential. The relationship between quantitative indicators was established on the basis of correlation, comparative and variance analyses.

The results. Respondents rated their civic identity the highest, followed by local, professional, European, East Slavic, and religious ones. The assessment of the indicators of attitude towards the government took the following form: the attitude towards the government had changed for the better - 3.64, a positive assessment of the state authorities actions - 3.6, a positive assessment of the local authorities actions - 3.23, more trust in official sources of information - 3.66, no feeling of threat to beliefs and values from the Ukrainian authorities - 3.83. Correlation analysis showed that the indicators of a favorable attitudes towards the authorities were most positively correlated with the civic identity of the respondents, to a lesser extent - with the local and professional ones, instead, they were negatively correlated with religious identity and did not correlate with European and East Slavic ones. The application of two- factor variance analysis did not reveal a clear dominance of certain combinations of identity variants in influencing the attitudes to the authorities. At the same time, a paradox was revealed: in the case of direct attribution of indicators of attitude towards the authorities to different variants of identity, civic, local and professional ones in terms of their influence clearly outweighed religious one. However, in the case of interaction between them, the high religious identity of Ukrainians acted as a factor in the deterioration of attitudes towards the authorities, when others identities were weak. Instead, a high or even medium level of other identities "neutralized" such an influence of the religious identity. Therefore, the interaction of different variants of social identity generally had a moderate effect on the citizens' attitudes to the authorities. At the same time, among the bearers of marginal levels of identities, this influence was more significant.

Conclusions. The results of the study gave reason to talk about the effect of extreme interaction of identities.

The practical significance of the study lies: in the development of a methodological approach to identifying the effects of the interaction of different variants of social identity; in the expression of the social and psychological role of religious identity as a factor of attitudes towards the authorities; in highlighting the problematic confessional and worldview situation of believers of the Ukrainian Orthodox Church.

Prospects for research may consist in checking the obtained results on larger and more balanced samples; a clearer distinction of the impact of identity, general political and military factors is desirable; the psychological content of the different identities interactions effects needs clarification.

Keywords: attitudes to authorities; interaction of identities; civic identity; local identity; religious identity; professional identity.

Вступ

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Стан і напрями розвитку масової свідомости, а отже, і суспільства загалом найбільше залежать від змісту колективної ідентичности, що особливо яскраво проявляється під час соціяльно-політичних збурень - таких, як українські «майдани» та російсько-українська війна. Малопомітні в повсякденному дискурсі складові ідентичности в надзвичайних умовах спричиняють поважні, часом вирішальні ефекти, які, своєю чергою, даються взнаки в процесах суспільного самовизначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виокремлення нерозв'язаних частин загальної проблеми. Відповідні явища були предметом уже досить численних досліджень у політології, соціології, психології.

Т. Воропаєва розглядає формування спільної ідентичности громадян України як актуальне і стратегічно важливе завдання. Проте, зазначає вона, такі колективні ідентичності українців, як етнічна, регіональна та релігійна, не стають спільними для більшости громадян через поліетнічність, поліконфесійність та регіональну багатоманітність українського суспільства. Натомість такими можуть стати ідентичності громадянсько-політична, европейська континентальна та европейська цивілізаційна (Воропаєва, 2016).

На актуальності для України співвідношення етнічної і політичної ідентичности наголошує І. Іванов. Як складові соціяльної ідентичности вони існують одночасно і паралельно, стабілізують одна одну, забезпечують створення системи цінностей, норм і правил поведінки в суспільстві (Іванов, 2012).

Істотними для України є територіяльні ідентичності. За даними Г. Коржова, у 1990-х роках місцева і регіональна ідентичності перевищували національну та глобальну. Загалом переважало поєднання локально-регіональної ідентичности з національною. Водночас структура територіяльних ідентичностей не була непорушною, зокрема відбувалося переміщення людей від глобального до локально-регіонального полюса (Коржов, 2010).

Локальну ідентичність, зазначає Я. Верменич, не завжди слід осмислювати як територіяльну, вона може бути синонімом окремого в різних формах його прояву - від деталей приватного життя до соціяльних асоціяцій і корпоративної психології. Проте територія, навіть як тло, визначає масштаб і специфіку життя в середовищі (Верменич, 2016, с. 55).

Вивчаючи психологію місця, польська дослідниця M. Lewicka виділила дві групи чинників прив'язаности до нього - риси власне місця і людей (друга група має виразну перевагу у своєму впливі). Вона окреслила дві форми прив'язаности до місця: традиційну, «закорінену» і активну, плинну, пізнавальну. Lewicka також зафіксувала набагато більшу регіональну диференціяцію в Україні порівняно з Польщею (Lewicka, 2012, s. 309-311).

Група дослідників визначила процес муніципалізації в розвитку громад як посилення організаційної і правової автономії та ресурсного зміцнення територіяльною спільнотою базового рівня, що покликаний забезпечити національну ідентифікацію країн в умовах глобалізації та регіоналізації. Водночас у їхньому розумінні громада може означати й групу людей, яких об'єднує професія або соціяльно -економічне середовище. Ці групи є невеликими об'єднаннями людей, які не конче мають проживати в одному поселенні (Петрушенко та ін., 2013, с. 120, 221-222).

Особа може мати, пише P. Corfield, багато ідентичностей, які перетинаються. Їхнє значення по-різному оцінює як сама особа, так і її оточення. Вони є дуже складні і водночас дуже особисті. Деякі з них у певні моменти життя важливіші, ніж інші, одні можуть суперечити другим. Наприклад, почуття патріотичного опору, імовірно, сильно пробудиться, якщо своя країна зазнає неспровокованого нападу іноземної тиранії (Corfield, 2021).

Отже, соціяльна ідентичність (українців, але не тільки їх) має складну структуру, найвиразніше прив'язана до певної території, а радше спільноти, що на ній проживає. Проте вона може відображати й належність до инших спільнот - не територіяльних, а світоглядних або життєдіяльнісних (напр., професійних). В основі формування таких «уявлених» спільнот (Андерсон, 2001) лежить не що инше, як формування спільної ідентичности, що має переважно стихійний характер, але може бути до певної міри керованим, особливо в умовах дедалі відчутнішої віртуалізації суспільства.

У наш час формування спільної ідентичности відбувається під потужним тиском ідеологій та медіяпроєктів, витонченої техніки маніпулювання суспільною свідомістю (Верменич, 2016, с. 354). Актори, наділені символічною владою, можуть звертатися до «ідентичности» як засобу групової мобілізації для досягнення політичних цілей. Така здатність є важливим ресурсом політики, за допомогою якого політика виробляє соціяльне і конструює групи, створює таксономію соціяльного простору (Іванов, 2012). Може йтися про небезпеку ментально - світоглядної агресії в інформаційній війні, про загрози психологічного впливу з метою деформації мотивації, ментальности, ідентичности, світогляду та поведінки особи і суспільства (Воропаєва, 2016).

Технологізація процесів формування ідентичности сприяє проведенню психологічних досліджень у цій сфері. Ці дослідження звичайно не задовольняють поширених ілюзій про можливості тривалого цілеспрямованого впливу на широкі верстви населення, але часом пропонують ефективні прийоми корекції або актуалізації тих чи тих складових ідентичности. Наприклад, поєднання множинної категоризації та людської ідентичності висвітлено як оптимальну умову та ефективну стратегію зменшення дегуманізації чорношкірих, гармонізації міжгрупових відносин (Albarello, & Rubini, 2012); показано, що в сприйманні інтелекту инших осіб відповідна контекстна інформація, така як соціяльна ідентичність і загроза від зовнішньої групи, змінює інтерпретацію фізичних ознак, які сигналізують про наявність інтелекту (Hackel, Looser, & Bavel van, 2014); досліджено вплив макроконтекстуальних передумов - інституційної дискримінації, макроекономічного розвитку та ідеологічних цінностей - на рівень соціяльного домінування (Fischer, Hanke, & Sibley, 2012).

Зміст останнього дослідження дає підстави перенести увагу на ставлення носіїв певної соціяльної ідентичности до влади. L. Negura, N. Plante, & M. Levesque зазначають, що в сучасних дослідженнях традиційне визначення влади як контролю протиставляють розумінню влади як здатности. Безперервність і трансформація владних відносин можливі лише через інтеріоризацію соціяльних уявлень, які й легітимізують владу в суспільстві. Відповідно до аналітичної моделі соціяльних уявлень D. Jodelet (2012), вони розглядають їх на трьох рівнях: на транссуб'єктному рівні соціальні уявлення виникають через культурні схеми і соціяльні норми; на міжсуб'єктному - становлять активну інтерпретаційну структуру і формують відносини влади в кожному конкретному комунікативному контексті; суб'єктний рівень стосується до інтеріоризації домінантних соціяльних уявлень, які сприяють суб'єктивній легітимації статусу індивідів у стосунках (Negura, Plante, & Levesque, 2020). Звідси можна виснувати, що владні стосунки складаються на міжсуб'єктному рівні взаємодії, із якого поширюються «вниз» - на суб'єктний рівень, де стають частиною ідентичности індивідуальних учасників, і «вгору» - на рівень транссуб'єктний, де доповнюють і міняють культурні схеми та соціяльні норми.

Описані характеристики соціяльної ідентичности спонукають трактувати її радше як сукупність різних ідентичностей - більш і менш виражених та потенційно можливих, що, по-перше, актуалізовуються за певних умов, а по-друге, впливають одна на одну, взаємодіють між собою та породжують певні ефекти, зокрема в ставленні до влади. Питання про принципову множинність чи однинність ідентичностей навряд чи буде коли-небудь розв'язано, проте взаємодія між окремими ідентичностями або складовими лише однієї наявної може і повинна ставати предметом психологічного дослідження.

Відтак метою статті є виявлення можливих змін у ставленні українців до влади як наслідку взаємодії їхніх ідентичностей.

Виклад основного матеріалу дослідження з його теоретичними засадами, описом методів і методик та повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

соціяльна ідентичність влада

За результатами дослідження, проведеного у 2022 р., виявлено шість варіантів ідентичностей, що їх найчастіше згадували українські респонденти в наративах про життя в умовах війни: громадянська, місцева, релігійна, професійна, східнослов'янська, европейська.

Отримані на цьому етапі наративи (респонденти оцінювали різні сторони свого особистого життя через рік після початку повномасштабної російської воєнної агресії) згруповано за тематичними блоками, що лягли в основу питальника, застосованого на другому етапі дослідження в лютому-березні 2023 р. Опитування проходило в онлайновому режимі з використанням ґугл-форми. До його проведення було залучено студентів-практикантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Вибірка респондентів налічувала 397 осіб, із яких 69% становили жінки. За віком виділилися такі групи: 18-29 років - 55,4%, 30-44 роки - 24,9%, 45-59 років - 16, 9%, 60 років і старші - 2,9%. Отже, у вибірці мав місце перекіс за статтю (переважають жінки) і віком (переважає молодь). За місцем перебування під час війни отримано такий розподіл: перебувають там само, де раніше, 61%; внутрішньо переміщені особи - 29,2%; біженці за кордоном - 8,3%; учасники бойових дій - 1,5 %.

Запропоновані в анкеті індикатори мали вигляд семантичного диференціяла. Оцінку своєї ідентичности респонденти робили за 5- бальною шкалою. Найвище оцінено громадянську ідентичність за ознакою (від 1 до 5 балів) «Для мене зовсім не важливо почуватися громадянином України - Для мене вкрай важливо почуватися громадянином України» (середній бал по всій вибірці - 4.36). Аналогічно оцінювано й решту варіянтів ідентичности: почуватися мешканцем свого міста або села (3.59), представником своєї професійної спільноти (3.59), европейцем (3.52), представником східнослов'янської спільноти (2.73), представником релігійної спільноти (2.09).

Подібний вигляд мали індикатори ставлення до влади, які теж було визначено на попередньому етапі дослідження (для зручности сприймання полярні вислови в статті наведено таким чином, щоб лівий вислів (1 бал) відображав негативне ставлення до влади, а правий (5 балів) - позитивне): «Моє ставлення до влади змінилося на гірше - Моє ставлення до влади змінилося на краще» (середній бал по всій вибірці - 3.64), «Я негативно оцінюю дії державної влади - Я позитивно оцінюю дії державної влади» (3.6), «Я негативно оцінюю дії місцевої влади - Я позитивно оцінюю дії місцевої влади» (3.23), «Я став (-ла) менше довіряти офіційним джерелам інформації - Я став (-ла) більше довіряти офіційним джерелам інформації» (3.66), «Я відчуваю загрозу моїм переконанням і цінностям із боку української влади - Я не відчуваю загрози моїм переконанням і цінностям із боку української влади» (3.83).

Кореляційний аналіз показав, що показники прихильного ставлення до влади найбільш позитивно корелюють із громадянською ідентичністю респондентів, дещо меншою мірою - із місцевою, далі - із професійною, натомість негативно корелюють із релігійною ідентичністю і не корелюють з ідентичностями европейською та східнослов'янською (табл. 1).

Таблиця 1

Значущі коефіцієнти кореляції між ставленням респондентів до влади і варіянтами їхньої ідентичности