Мотивація залучення студентської молоді України до волонтерської діяльності

Methods. Theoretical and methodological analysis, questionnaires

Results. Undoubted contribution in this direction can be called the efforts of every Ukrainian, who exert their maximum strength to support the Ukrainian army and the civilian population and protect children. However, when it comes to qualification in volunteer activities, it would be appropriate to consider it broadly to find possible options for involving young people in volunteer initiatives. In this context, it is essential to understand what needs to be done to work effectively with the volunteer community, particularly the youth, who potentially make up a more significant percentage of volunteers in today's conditions.

С onclusions. The article notes that Ukrainian youth see their future in Ukraine and are ready to participate in its creation today actively. Its support, creation of appropriate conditions, and development of programs/projects specifically for youth should become a vital issue of the state's social policy. Therefore, developing volunteer initiatives and supporting young people in this direction is an urgent issue today. Accordingly, the involvement of more young people in the volunteer movement will contribute to the development of social work because volunteering is one of its directions which helps overcome difficulties for clients of social work.

У 2010 р., за даними рейтингу "World Giving Index", Україна займала лише 150-те місце у світі щодо розвитку волонтерства, і лише 5 % населення було долучено до волонтерської діяльності. До 2014 р. волонтерство в нашій країні не розвивалося такими темпами, як в інших країнах (Charities Aid Foundation, 2023). Поняття "волонтерство" та "волонтерська діяльність" стали широко відомими серед українського населення у зв'язку з подіями Революції Гідності, анексією Криму російською федерацією та початком бойових дій в ОРДЛО, а згодом, і початком повномасштабного вторгнення росії на територію України в лютому 2022 р.

У період 2014-2022 рр. починає формуватися кардинально нова культура волонтерської діяльності в Україні. До неї починають долучатися не лише люди старшого віку, але й молодь, і, щонайважливіше, - діти. При школах організовуються збори військовим на фронт, створюються групи з плетіння захисних сіток, будь-які гроші, зібрані на благодійних заходах, переадресовуються на потребу армії. Волонтерська діяльність виходить за межі окремих членів суспільства, вона інституалізується та поширюється по всіх областях України. Відповідно постає актуальне питання - структурувати волонтерську діяльність як напрям соціальної © Полівко Лариса, Щоголь Данило, 2023 роботи із залучення молоді до неї як потенційних професіоналів у майбутньому.

Волонтерський рух є характерною рисою будь-якої розвиненої демократичної країни. Звісно, на формування підґрунтя для волонтерської діяльності впливають культурні особливості тієї чи іншої країни, традиції, релігія, менталітет, історичні аспекти й економічні особливості. Проте є й загальні характеристики, котрі об'єднують волонтерів у всьому світі. Такими рисами та визначними ознаками є: бажання надавати безкорисливу допомогу, любов до людей і пріоритетність моральних цінностей над матеріальними. Кожна особа має право вільно використовувати свій час, талант та енергію на благо інших людей або спільноти, незалежно від того, чи працює вона індивідуально, чи в команді, не розраховуючи на фінансову винагороду (Медюх, 2014).

Поняття "волонтер" походить від латинського терміна "voluntarius", що означає "воля", або "бажання", а в англійській мові "voluntary" означає "доброволець", або "добровільний учасник". Відповідно, "волонтер" - це людина, яка за власним бажанням допомагає іншим, добровільно витрачаючи свій час на суспільно корисну діяльність. Також у деяких наукових джерелах можна знайти інформацію про французьке походження слова "волонтер" - "volontaire", що перекладається як "добровільний учасник" або "охочий, той, що бажає" (Оніщенко, 2021).

Відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність" (Верховна рада України, 2011), волонтерство передбачає добровільну, соціально спрямовану та безоплатну допомогу, що надається волонтерами шляхом виконання робіт та надання послуг. Варто зазначити, що волонтерство є формою благодійної діяльності, але безоплатне виконання робіт або надання послуг на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин не вважається волонтерством.

Водночас початкові спроби класифікації волонтерів в Україні пов'язані зі становленням волонтерського руху та з формуванням волонтерських груп у різних громадських організаціях. Тому не дивно, що для багатьох дослідників першою класифікаційною ознакою волонтерів є їхня "належність до конкретної організаційної структури".

І. Ткач запропонував таку класифікацію волонтерів. Автор, спираючись на вітчизняний та закордонний досвід, виділив такі типи волонтерів (Лях, 2009):

• волонтери похилого віку (Retiree volunteers) - це пенсіонери, які мають силу і бажання працювати та робити корисну справу для суспільства;

• професійні волонтери (Professional volunteers) - це особи, котрих залучають, переважно через професійні асоціації та спілки;

• епізодичні волонтери (Episodic volunteers) - це особи, котрі працюють в окремих проєктах або беруть участь у певній події та працюють у нетривалий проміжок часу;

• волонтери, котрі потребують перехідного періоду (Transitional volunteers) - це особи, які змінюють щось у своєму житті та часто беруть участь у волонтерських програмах, щоб перевірити себе та спробувати повернутися до нормального життя в суспільстві;

• волонтери на місці роботи (Workplace volunteer) - це особи, котрі є працівниками тієї ж компанії, що і залучає їх, і працюють волонтерами у вільний від роботи час;

• волонтери без роботи (Unemployed volunteers) - це особи, які працюють волонтерами, щоб набути вмінь та навичок для подальшого пошуку оплачуваної роботи ;

• волонтери-умовно засуджені (Alternative sentencing volunteers) - це переважно громадяни, які обирають працю волонтером (відпрацювання певної кількості годин на користь суспільства) як альтернативу своєму вироку в кримінальній справі;

• особи, які отримують стипендію (стипендійні волонтери), отримують фінансову винагороду за свою роботу, але ця винагорода не повністю відображає їхній внесок у роботу;

• волонтери, які пережили складну ситуацію (вони також можуть бути братами, сестрами дітей/людей з інвалідністю тощо);

• підлітки та молодь, представників громадських організацій, які займаються реалізацією соціальних програм та державних замовлень.

Водночас українська дослідниця, Т. Лях у своїх наукових працях класифікує волонтерство за різними ознаками (Лях, 2010), а саме: за віком (діти, підлітки, молодь, дорослі та люди похилого віку; за професійним рівнем (професіонали та/або непрофесіонали у певній сфері діяльності); за часом тривалості (довгострокова - понад 6 міс., сезонна або короткострокова - менше ніж 6 міс.); за статусом (учасники можуть мати різний соціальний статус); за рівнем мобільності (мобільні, з обмеженою мобільністю/маломобільні або немобільні); за залученістю до організації (класифікація за приналежністю до організації; за досвідом волонтерської діяльності (волонтери без досвіду, з незначним досвідом або достатнім досвідом); за складом типів волонтерів ("змішаний", де волонтери різних типів працюють разом, або "однотипний", де волонтери одного типу (напр., групи студентів, пенсіонерів тощо) працюють разом).

Ми бачимо чималий перелік класифікації волонтерів, що говорить про багатогранність та невичерпність такого руху в Україні. Такий поділ супроводжується потребою в розмежуванні різної діяльності, відповідно і клієнтів соціальної роботи й осіб, дотичних до неї. Оскільки молодь входить до цієї класифікації, то спрямування їх у цьому напрямі є актуальним у розрізі сьогоденних подій.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України стало зрозуміло, що кожен громадянин держави стає потенційним клієнтом соціальної роботи. Не винятком стала й така категорія, як молодь. Багато молодих людей виїхали за кордон, багато хто долучився до волонтерських акцій, і велика частина долучилася до лав Збройних сил України, стаючи на захист своєї Батьківщини. За результатами масштабного опитування (13-30 років, 19 6б8 учасників), котре було ініційоване за сприяння фонду SchQler Helfen Leben та у співпраці з Національним українським молодіжним об'єднанням - НУМО, близько 78 % опитаних молодих респондентів зазначили, що хотіли б залишатись в Україні та розвивати її, а 6 % з тих, хто виїхав, хочуть повернутись до України (Голос майбутнього України, 2023). Такий високий відсоток молоді, котра планує залишатись в Україні та хоче бути корисними їй, говорить про те, що молоді люди бачать в Україні потенціал свого розвитку - особистісного та професійного. До того ж, за результатами всеукраїнського соціологічного дослідження "Підлітки та їхнє життя під час війни: настрої, цінності, майбутнє", котре проводив Благодійний фонд "Клуб Добродіїв" у партнерстві з гуманітарною організацією Plan International, понад 43 % молодих людей долучались до волонтерства під час повномасштабного вторгнення, у чому бачили свою користь для країни. Майже половина опитаних збирали кошти для ЗС України, більше третини плели сітки, допомагали дітям та допомагали пакувати гуманітарну допомогу (Всеукраїнське соціологічне дослідження, 2023).

Відповідно до дослідження, що було проведено Українським центром вивчення громадської думки "СОЦЮІНФОРМ" у межах програми "Мріємо та діємо", для української молоді в 2022 р. волонтерство передусім означає надання допомоги тим, хто її потребує, і відповідь на соціальну проблему, причому форма допомоги може бути фінансовою, матеріальною, фізичною, консультативною або організаційною, але передовсім вона має відповідати принципам альтруїзму. Різні групи молоді мають різне розуміння волонтерства, залежно від їхнього ступеня залученості: професійні волонтери асоціюють волонтерство зі спільнотою, можливістю самореалізації та розвитку, тоді як не волонтери вбачають його як джерело благ та інструмент їх збору та розподілу. Молодь найчастіше пов'язує волонтерство з фізичною допомогою, благодійністю та інформаційним волонтерством, хоча дискутується можливість залучення фінансової допомоги до різновидів волонтерства, і професійні волонтери зазвичай відрізняють поняття благодійності та волонтерства.

Після 24 лютого 2022 року, молодь почала активніше долучатися до волонтерської діяльності в Україні. Усі молоді респонденти зазначили, що вони пишаються волонтерською діяльністю в Україні. Мотивація волонтерів згідно з дослідженням базується на головних цінностях сучасного українського суспільства, таких як патріотизм, бажання допомогти в наближенні перемоги, почуття єдності та можливість стати часткою спільної справи.

Слід вказати на помітну і тенденцію щодо зменшення зацікавленості у волонтерстві впродовж останніх місяців (кін. 2022 р. - поч. 2023 р.) з різних причин. Особисті причини супроводжуються здебільшого поверненням до роботи або навчання, пошук роботи, у декого спостерігається вигорання, у когось виникло звикання до війни. Соціальні причини містять оптимізацію роботи, що призводить до зростання ефективності, та скорочення запиту на волонтерську допомогу через зменшення обсягів гуманітарної допомоги та переміщення ВПО (Громадський простір, 2022).

Розглядаючи молодіжні формування, для початку варто виокремити поняття молодь і ті, хто за віковими показниками належить до цих осіб. У Законі України "Про основні засади молодіжної політики" встановлено, що молодь, або молоді особи, охоплює осіб віком від 14 до 35 років, які є громадянами України, іноземцями або особами без громадянства, що перебувають на території України згідно з встановленими законом підставами (Верховна рада України, 2021). Крім того, у Законі вказується, що молодіжна робота спрямована на задоволення потреб молоді та розвиток необхідних компетенцій, враховуючи соціально-економічні умови. Особлива увага приділяється розвитку культури волонтерства.

Проте маємо зауважити, що українські межі визначення поняття "молодь" дещо різняться зі світовим практиками. Фактично, у системі агентств та організацій ООН вікові межі молоді визначені досить конкретно, залежно від конкретної організації. Наприклад, для ЮНЕСКО та Міжнародної організації праці (МОП) молоддю вважають осіб у віці від 14 до 25 років, для Програми розвитку ООН (UNDP) - у віці від 15 до 25 років. UNICEF, WHO та UNFPA визначають три категорії: "підлітки" у віці від 10 до 19 років, "молодь" у віці від 15 до 24 років, а разом вони утворюють групу "молодих людей" у віці від 10 до 24 років. Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) використовує подібний підхід, визначаючи молодь як осіб у віці від 15 до 24 років. Департамент міжнародного розвитку Великобританії (DFID) визначає молодь як осіб у віці від 10 до 24 років, USAID - у віці від 10 до 29 років, а Світовий банк - у віці від 12 до 24 років (Реанімаційний пакет реформ, 2020).

Варто зазначити, що під час повномасштабного вторгнення, соціальна активність, у тому числі волонтерська діяльність молоді, значно розширилась, хоча і напрями та види волонтерської діяльності перебувають в процесі постійних змін та переформатування. Зауважимо, що 80 % українців постійно надають допомогу в супротиві дій агресора. Велика кількість українців волонтерить не тільки у форматі онлайн, але й активно долучаються до фізичного волонтерства, що сприяє зміцненню цього напряму загалом (Kotelevets, 2022).

Наразі питанню розвитку волонтерської спільноти та залученням молоді до волонтерської діяльності приділяється чимала увага, адже питання управління волонтерськими ресурсами є вкрай нагальним. Серед напрацювань можемо зазначити (Nahorna, 2022):

1. Тренінг "Залучення добровольців до волонтерського руху". Ця робота розглядає питання щодо способів організації волонтерської діяльності в різноманітних установах, мотивації волонтерів та критеріїв відбору цих осіб.

2. Посібник "Менеджмент волонтерських програм". Автори виявили, що формування команди волонтерів відбувається як окремий процес, відокремлений від інших діяльностей організації. Крім того, було виділено чотири види набору волонтерів.

3. Онлайн тренінг "Залучення та координація волонтерів". Цей тренінг пропонує підхід, що розглядає залучення волонтерів як самостійний процес, відокремлений від їх координації. Основна увага зосереджена на зацікавленні та стимулюванні молоді до волонтерської діяльності, зокрема, через застосування цифрових методів, інноваційних каналів комунікації та інших підходів.

4. Посібник "Менеджмент волонтерських груп від А до Я". У цій роботі виділено різні аспекти взаємодії з волонтерами, такі як: відбір волонтерів, проведення орієнтації, надання інструктажу перед початком волонтерської діяльності, супровід волонтерів, моніторинг та оцінювання їх залучення.

Напрацювання авторів наголошують, що волонтерська діяльність має переходити від хаотичного, неорганізованого та неструктурованого руху до більш організованих форм діяльності. У цьому контексті питання мотивації залучення молоді до волонтерської діяльності є вкрай важливим та життєво необхідним для забезпечення повноцінного функціонування волонтерських груп, що якісно втілюють свою діяльність.

Для успішної реалізації волонтерських ініціатив (діяльності) має бути не тільки якісне наповнення програм, що сприяють їхньому розвитку, але варто враховувати й мотиваційний складник самої молоді. Адже кожна молода людина має на меті не просто допомогти, у кожного зараз виникає бажання й здобути відповідний досвід, знання, навички під час здійснення волонтерської діяльності, адже саме набутий досвід дозволяє формувати стійкі професійні навички, що допомагатимуть молодій людині стати особистістю та професіоналом. Відповідно питання мотивації загалом та мотивації залучення молоді до волонтерської діяльності стають сьогодні пріоритетними завданнями громадських організацій.

Існує багато підходів до визначення поняття мотивів та мотивації людей до волонтерської діяльності. Кожна школа вчених намагалася класифікувати та згрупувати чинники за тими чи іншими ознаками й надати їм чіткої структури. Розглянемо деякі із підходів.

Гуманістичний підхід розглядає мотивацію як внутрішній духовний стан людини, який дозволяє їй здійснювати активність, що має для неї сенс і значення. Автори цього підходу - А. Маслоу, К. Роджерс, Р. Деккер та інші. Біхевіористи ставляться до мотивації як до зовнішнього чинника, який впливає на поведінку людини. Цей підхід зазвичай пов'язують з іменами І. Павлова, Б. Скіннера та інших. Когнітивний підхід стверджує, що мотивація - це процес внутрішнього переживання, пов'язаний з цілями, очікуваннями та ситуацією. Автори цього підходу - А. Бандура, Е. Толман, Д. Макклеленд та інші. Соціально-психологічний підхід окреслює, що мотивація це ніщо інше, як процес взаємодії людини зі своїм соціальним середовищем. Автори цього підходу - Л. Виготський, Л. Колберг, М. Рокер та інші. У такому контексті варто виділити й генетичний підхід - мотивація розглядається як складова психіки, що виникає з природних потреб людини та залежить від її біологічної спадковості (Г. Ейзенк, Д. Бус, Р. Платт та ін.). Усі ці підходи обґрунтовують значення мотивації в контексті волонтерської діяльності. Мотиваційний складник є важливим для реалізації молодої людини в цьому напрямі.

Безсумнівно, що досвід українських волонтерів є непересічним та унікальним. Ми переконані, що такого досвіду мобілізації суспільства, який має український народ, не існує ніде. Тому розробка певного системного підходу у волонтерській сфері послугує розвитку волонтерських ініціатив у різноманітних організаціях, які працюють або навчають молодь. Адже розвиток волонтерського руху дозволить підсилити спроможність окремих організацій в суспільстві як важливих у роботі з молоддю.

Водночас у питанні такого явища, як волонтерський рух, є багато міжнародних напрацювань та стратегій, котрі загалом можуть бути аплікабельним в українських умовах. До прикладу, 2002 року у Швеції було створено Волонтерське агентство (Volontarbyran) (Popova, 2016) як пілотний проєкт, яке на сьогодні є посередником між волонтерами, організаціями та людьми, котрі опинилися у складних життєвих обставинах. Агентство здійснює свою діяльність через сайт, де пошукова система допомагає знайти відповідне завдання серед понад 700 організацій та 2500 проєктів, що зареєстровані на платформі. Сьогодні інтернет-платформа Волонтерського агентства стала невіднятною складовою шведської волонтерської "інфраструктури" та зв'язковим елементом між державним і недержавним секторами в розвитку волонтерства та наданні безкоштовних послуг для осіб, які потребують допомоги. Такий приклад яскраво демонструє, що системний підхід у волонтерській діяльності дозволяє покращити якість організації волонтерських програм.

Ґрунтуючись на теоретичному аналізі та проведеному нами емпіричному дослідженні, можна тільки підтвердити бажання молодих людей долучатися до волонтерських ініціатив задля підвищення своєї суспільної приналежності, це можна простежити в окремих результатах дослідження.

За результатами нашого опитування, 40 % молодих людей брали участь у професійній волонтерській діяльності на постійній основі. Ще 43,2 % долучались до волонтерства, але не на постійній основі. Кожен 20-й опитуваний почав волонтерити після початку повномасштабного вторгнення. Ще 11,5 % респондентів ніколи не брали участь у волонтерській діяльності; 5,3 % почали долучатися до волонтерської діяльності тільки під час повномасштабного вторгнення, і за потреби долучаються ще й досі.

Приємним здивування стали результати ролі ЗВО в долученні молодих людей та створенні можливостей у сфері волонтерського руху; 51,6 % усіх опитаних зазначили, що їхні заклади освіти активно долучаються до волонтерських ініціатив, зокрема, створюють їх. У 40 % (від загальної кількості вибірки) закладах освіти волонтерство є не постійною діяльністю, а у вигляді одноразових акцій. Ще 8,4 % відповіли, що в їхньому закладі освіти волонтерство не є поширеним видом діяльності. Жоден респондент не повідомив, що в їхньому закладі освіти волонтерська діяльність заборонена (табл. 1).

Таблиця 1

Залучення до волонтерства респондентів закладами вищої освіти

Серед опитаних 38,9 % зазначили, що вважають найдорожчим внеском у волонтерство свій власний час. Ще третина зазначила про внесок у вигляді навичок (31,6 %); 15,8 % від усієї кількості опитаних вказали, що їхнім найдорожчим внеском є лідерство в проєктах; 5,3 % та 3,2 % опитаних назвали найдорожчим внеском у волонтерську діяльність фінанси та ресурси. Ще 5,2 % респондентів зазначили про інші важливі внески (табл. 2).

Українська молодь переконана, що волонтери відіграють ключову роль у наближенні перемоги України в російсько-українській війні. Це також корелюється з тим, що орієнтовно 70 % опитаних зазначили, що волонтерство є обов'язком кожного свідомого громадянина.

Відповідно до результатів опитування за методикою "Опитувальник волонтерських функцій" (Клері et al., 1998) найважливішими чинниками при виборі волонтерської діяльності серед опитаної молоді стала функція "розуміння", котра набрала 26,7 балів у середньому за шкалою. Вона полягає в мотивації волонтера вивчати щось нове, здобувати непересічний досвід, покращенні самооцінки, подивитись на речі з іншого боку, більше дізнатись про справу, котрою займаються, а також розширити власний кругозір та навчитись працювати з різними людьми.

Таблиця 2

Долучення до волонтерства респондентів (найдорожчий внесок)

Друга за важливістю є "ціннісна" функція вибору волонтерської діяльності - 25 балів. Вона полягає в тому, що волонтерство є певною цінністю, моральним обов'язком, чимось, що йде з найальтруїстичніших поривань та намірів. Такі люди частіше турбуються за тих, кому пощастило менше від них, вони вважають, що допомагати іншим - це важливо. Такі волонтери частіше обирають соціальні проєкти, пов'язані з роботою з людьми у складних життєвих обставинах, волонтерство для військових, робота з тваринами тощо. Трійку лідерів закриває функція "вдосконалення", котра набрала в сумі 24,21 бали за шкалою середніх значень. Функції "кар'єра", "соціальне" та "захист" набрали 22,2, 19,63 та 17,6 балів, відповідно.

Відповідно результатів дослідження, можна виділити рекомендації для окремих інституційних одиниць, які можуть сприяти розвитку управлінським та стратегічним процесам у сфері волонтерства. Вважаємо, що завдяки запропонованим рекомендація, різні інституції можуть покращити свою діяльність у сфері роботи з волонтерами. Розуміння мотивації студентської молоді допоможе їм більш якісно організовувати волонтерські проєкти та розвивати волонтерський рух в Україні та поза його межами, докладаючи власний досвід у цю царину.

Рекомендуємо:

Закладам вищої освіти: звернути увагу на важливість включення молоді до волонтерської діяльності як складової формування відповідальної та стійкої громадянської позиції; створити відповідну інфраструктуру та можливості для волонтерської молоді; встановлювати міжорганізаційні зв'язки з місцевими та національними волонтерськими організаціями, які спеціалізуються на соціономічних проєктах та професійному навчанню волонтерів; розробляти волонтерські програми, які враховуватимуть інтереси та особистісні цілі молоді, які навчаються на спеціальностях соціономічного спрямування, а також їх мотивацію до включення в діяльність; розробляти стратегію інформування та просування волонтерських можливостей серед молоді.

Центрам соціальних служб: розробляти стратегії інформування про волонтерські можливості у Центрах соціальних служб із залученням студентської молоді; проводити інформаційні зустрічі та презентації для молоді із зазначенням мети та значущості волонтерської діяльності; організовувати та проводити тренінги та семінари для молоді, що бажають стати волонтерами. Навчання має містити інформацію про соціальні проблеми, комунікаційні навички, етику та засади роботи з вразливими групами; встановлювати співпрацю з місцевими закладами вищої освіти, коледжами та школами, які мають спеціалізацію в соціальних науках та/або соціальній роботі; доречними може бути система визнання та нагород.

Молодіжним центрам: розробляти волонтерські проєкти, спрямовані на вподобання молоді, їхні інтереси та потреби з можливістю використання технологій, громадських кампаній або медіа, що привернуть увагу молоді; встановлювати партнерські відносини з молодіжними організаціями, студентськими асоціаціями та іншими молодіжними групами; розробляти тренінгові програми, спрямовані на навички комунікації, лідерства, організації подій, співпраці в команді та професійний розвиток; залучати молодь до планування та прийняття рішень (проводити зустрічі, фокус-групи або опитування задля визначення потреб, інтересів та можливих пропозицій); надавати можливість для особистісного розвитку у волонтерській ініціативі; створювати можливості для соціального впливу волонтерів серед студентської молоді.

Недержавним та громадським організаціям: створювати різноманітні можливості, включаючи короткострокові та довгострокові проєкти, спеціалізовані завдання або можливість брати участь у різних галузях діяльності організації; використовувати онлайн-шляхи комунікації; надавати підтримку та наставництво молоді, котра долучається до волонтерської діяльності (призначення відповідальних кураторів або менторів, котрі будуть підтримувати волонтерів у їхній роботі, надавати необхідну інформацію та допомогу); регулярно проводити волонтерські заходи та акції.

Дискусія і висновки