До питання модернізації органів морально-психологічного забезпечення збройних сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання модернізації органів морально-психологічного забезпечення збройних сил України

Голота Анатолій Анатолійович

науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Україна

23 лютого 2022 року в Національній академії НГУ відбулась науково - практична конференція “Актуальні питання роботи з персоналом у складових сектору безпеки і оборони” [1]. Я вважаю цей захід знаковим у науковому дискурсі щодо проблем модернізації морально-психологічного забезпечення військ, адже на час Ч він показав результати чисельних спроб вирішити назрілі питання у цій сфері. морально психологічний збройний держава

Я вважаю, що, перш за все, не було належної наполегливості щодо оперативного впровадження нових керівних документів державного значення: “Стратегії національної безпеки України", “Стратегії воєнної безпеки України”, “Стратегії інформаційної безпеки", “Стратегічного оборонного бюлетеню України". У цих документах не були визначені заходи щодо формування цілісної інформаційної політики держави. Також з невідомих причин актуальні публікації в низці наукових видань були не досяжні роками, а за підсумками багатьох очікуваних нарад, конференцій, круглих столів за темою МПЗ рішення були не відомі. Питання модернізації морально-психологічного забезпечення армії та інших силових відомств не отримало широкого залучення фахівців та громадськості.

Так сьогодні ми маємо аргументоване наукове тлумачення понять морального, психологічного та морально-психологічного. Але чому ці фактори стали формами забезпечення, а не, наприклад, супроводження, впливу, підготовки або підтримки? Схоже цей термін було взято для зручності використання як вид всебічного забезпечення. Але ж яка була аргументація щодо його сутності та використання, якщо за тлумачним словником поняття “забезпечувати" має наступні формулювання:

1. Постачаючи щось у достатній кількості, задовольняти кого-, що-небудь у якихось потребах.

2. Створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось.

3. Захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.

На мою думку жодне з визначень до морально-психологічної діяльності відношення не має. Тому про яку модернізацію МПЗ ми говоримо? Як, зокрема, можна оцінювати стан МПС, якщо поняття МПЗ не відповідає його сутності?

У Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України 1999 року використані поняття морально-психологічний потенціал держави та морально - психологічний стан як його реалізована частина. Але чим вони мають відрізнятись по суті? Хіба духовний (морально-психологічний) потенціал людини не є вже частиною духовного потенціалу держави за визначенням? Також згідно з Концепцією морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) - це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого, зокрема, є формування та підтримка морально-психологічного стану особового складу. І тут знову постає питання: морально-психологічний стан це реалізована частина духовного потенціалу держави, чи сформований духовний (морально-психологічний) потенціал людини? Взагалі хто може об'єктивно порахувати зміст та необхідну повноту реалізованої частини духовного потенціалу, а також в якому стані залишається нереалізована частина духовного потенціалу?

Також дехто з науковців вважає, що психофізіологічна готовність до екстремальних умов є базисом морально-психологічної стабільності особового складу. Інші кажуть, що з точки зору цілісності психіки та багатогранності особистості моральне є головним в особистості військовослужбовця. Разом із тим існує ще одне авторитетне визначення, що мораль є складовою і водночас продуктом людської психіки і свідомості. Тобто без людської свідомості моралі не існує. Свідомість є вищим рівнем розвитку психіки людини, особливим суспільно-історичним утворенням, що полягає в суб'єктивному відображенні об'єктивної дійсності. У діяльності військовослужбовця і груп військовослужбовців моральний і психологічний чинники розділені досить умовно. Однак, якщо мораль є складовою свідомості людини, то навіщо нам подвійна категорія морально-психологічного, коли є самодостатнє поняття психологічного забезпечення або психологічної підготовки особового складу?

Все це я кажу до того, що поки не будуть визначені базові категорії, терміни, поняття тощо неможливо опрацювати жодну концепцію, доктрину, стратегію, сформулювати їх мету, завдання, принципи, напрямки реалізації.

Є назрілим питання визначення самостійними такі напрямки діяльності як психологічна підготовка (робота) та інформаційне забезпечення службової діяльності. На мій погляд у НГУ цей процес вже знайшов своє відображення, зокрема, у формуванні психологічної служби НГУ, роботі кафедри військово - соціального та психологічного забезпечення. Важливим є американський досвід з організації профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, як медичної сфери діяльності, пов'язаної із забезпеченням ефективності формування психологічної стійкості у особового складу.

Важливим також є питання з визначення належного статусу затвердження керівних нормативно-правових документів. Наприклад, був запропонований науковий дискурс щодо проектів Концепції гуманітарної підготовки офіцерів,

Концепції морально-психологічного забезпечення. Але він був загальмований кулуарним способом його розгляду та помилковим ставленням до статусу стратегічних або доктринальних документів. Адже зрозуміло, що у державі визначати завдання з підготовки та застосування складових сектору безпеки і оборони має саме держава в особі Ради безпеки і оборони, Президента як Верховного Головнокомандувача, комітетів Верховної Ради України, Кабінету міністрів України тощо із залученням відповідних фахівців, а не самі складові сектору безпеки і оборони.

Маємо констатувати, що завдання "нав'язуванні своєї волі в інформаційному просторі” та захисту населення і військовослужбовців від поширення негативних інформаційних впливів вирішується недостатньо. І тут провідну роль має грати система стратегічних комунікацій (СК). У зв'язку із тим, що на сьогодні системи МПЗ і СК у військовій сфері виконують низку аналогічних завдань постає питання синтезу цих систем. Необхідно визнати актуальність та об'єктивність впровадження стратегічних комунікацій на всіх рівнях військового управління з поступовою трансформацією в них структур МПЗ.

Нам треба забезпечити принципово більш потужну роль держави, місцевих органів влади та громадських організацій. Потрібно визнати необхідність зміни поглядів на процеси, в яких роль держави є беззаперечною. Адже відомо, що війни ведуть не армії, а держави. Формування високого морального духу і мобілізація особового складу на успішне рішення бойових завдань не є функцією самої армії. Армія не може цього робити за простою причиною - не вона формує політичні цілі свого застосування. Має здійснитись перехід від пострадянської системи відомчого морально-психологічного забезпечення Збройних Сил до державної програми реалізації духовного та культурного потенціалів держави та всього суспільства.

Є актуальними завдання розробки Концепції реалізації духовного та культурного потенціалів в секторі безпеки і оборони та Доктрини з гуманітарної підготовки офіцерів.

Список використаних джерел:

[1] "Актуальні питання роботи з персоналом у складових сектору безпеки і оборони” : Збірник тез науково-практичної конференції (Україна, м. Харків, 23 лютого 2022 року), Х.: Національна академія Національної гвардії України, 2022. - 187 с.

Размещено на Allbest.ru