Основні положення структури душі за Карлом Густавом Юнгом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні положення структури душі за Карлом Густавом Юнгом

Чорна Дар'я Олексіївна, здобувачка вищої освіти ІІ медичного факультету; Толстая Тетяна Юріївна, асистент кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи, Харківський національний медичний університет

Актуальність

Карл Густав Юнг - швейцарський психіатр, культуролог і педагог, відомий як засновник аналітичної психології - одного з напрямків глибинної психології. Юнг є автором структури особистості, яку пізніше Мюррей Стайн називає картою душі [1].

Метою роботи є виділення та систематизування основних положень структури душі за К.Г. Юнгом.

Обговорення

Душа за К.Г. Юнгом складається 3 рівнів: свідомість, індивідуальне (особистісне) несвідоме та колективне несвідоме.

Центром душі є Самість (власна особистість), яка поєднує всі рівні душі та її компоненти. Самість є центром та джерелом всіх архетипічних образів та вроджених психічних тенденцій структурування, порядку та інтеграції.

Центром свідомості є Его («Я»). Вперше дитина каже «я» приблизно у 2 роки. До цього моменту вона говорить про себе у третій особі або на ім'я. У той час, коли дитина стає здатна сказати «я» і мислити саморефлексивно, свідомо переносячись в центр свого особистого світу і позначаючи це положення спеціальним займенником «я». Але це не є моментом народження Его. Его існує до того, як сприймається свідомо і рефлексивно, а процес усвідомлення розгортається поступово і триває все життя. Рефлексія - це розумова активність, яка концентрується на певному змісті свідомості. На думку Юнга, багатство людської психіки є інстинктом рефлексії. Багато людей робили спроби знайти «внутрішню дитину». Внутрішня дитина є істинним Его. За цим стоїть визнання, що «та дитина, якою я був колись, - це та сама людина, що і я дорослий». Можливо, ядро Его не змінюється протягом життя.

Его - це центр усвідомлення, що існує з народження, «око, яке дивиться світ із цього пункту спостереження, з цього тіла, з цього індивідуального погляду». Усвідомлений погляд Юнг пояснює наявністю Его [2].

Несвідоме індивідуальне містить у собі все, що отримано під час життя, але витіснено зі свідомості (особистий набутий досвід, забуті спогади).

Несвідоме колективне дано з моменту зачаття, але не досягло свідомості та складається з архетипічних образів та групи інстинктів. За Юнгом сприйняття кольору перебуває у людей саме у колективному несвідомому. Дані компоненти можуть потрапляти до рівня свідомості, формуючи Его. Мюррей Стайн пізніше називав роботу Юнга називав картою душі, яку Юнг зображував у вигляді спектра з архетипами на його ультрафіолетовому кінці та інстинктами на інфрачервоному, які перемішуються та з'єднуються у фіолетовий для створення елементів. Ці елементи виявляються у свідомості у вигляді спонукань, прагнень, ідей та образів. Частина особистості перебуває у несвідомій області, що містить нерозкритий потенціал та частина індивідуальності. Процес психічного розвитку, який веде до усвідомлення цілісності особистості, розпізнавання своєї індивідуальності та гармонійного поєднання всіх протилежностей всередині особистості Юнг називав індивідуацією. Індивідуація триває все життя. Рефлексія є частиною індивідуації [3].

Архетип - це уроджений потенційний патерн уяви, мислення чи поведінки. Архетип може бути виявлений у людини будь-коли та будь-де. Окремо Юнг виділяв архетипи Персона, Тінь, Аніма та Анімус.

Персона є психічним апаратом взаємодії між індивідуумом і суспільством, який дає людині соціальну ідентичність. Персона призначена для адаптації до навколишнього соціального світу. При цьому Самість може мати кілька Персон, наприклад, для спілкування на роботі та вдома, допомагаючи підлаштовуватися під громадські норми моралі.

Ім'я є атрибутом зовнішнього соціального середовища. Власне ім'я людини є стійкою властивістю свідомості. Ім'я - це знеособлене пристосування, що належить до соціальної сфери як частина Персони. Після процесу «навчання» Его ми дізнаємося наше ім'я і стаємо нашим ім'ям. Потім Его ідентифікується з Персоною і почувається нею.

Тінь - це відкинуті та неприйняті аспекти особистості, які витісняються і формують компенсаторну структуру стосовно ідеалу Его та Персони. Такими аспектами особистості можуть бути антиморальні тваринні бажання, риси характеру, які не подобаються особистості або яких соромиться, страхи та сумніви. Тінь - центр особистого несвідомого. Тінь або повністю перебуває у несвідомому, або старанно ховається людиною від оточення через Персону. Згідно з Юнгом, Тінь не можна повністю ігнорувати: необхідно усвідомити, що ховається в Тіні та навчитися цим керувати. Тінь є творчою та індивідуальною частиною, а Персона не є такою для досягнення адаптації до соціального середовища.

Аніма - це архетипічний образ вічного фемінінного (жіночого) у несвідомому чоловіка. Відповідно Анімус - архетипічний образ вічного маскулінного (чоловічого) у несвідомому жінки. Аніма та Анімус (від лат. anima/animus - «душа») формують зв'язок між его-свідомістю і колективним несвідомим і потенційно відкриває шлях до Самості. Людина повинна прагнути до гармонії жіночої та чоловічої частини у душі для запобігання ригідності однієї з частин та виникнення внутрішньої конфронтації, що веде до почуття незадоволеності та відсутності щастя.

Его-свідомість - частина психіки, складена з легко доступних думок, спогадів та почуттів. Центром цієї частини психіки є Его. Его-свідомість поділяється на внутрішній і зовнішній. Юнг ввів поняття «інтроверсія» та «екстраверсія».

Для того, щоб почала формуватися Персона, між людиною та суспільством має бути досягнуто згоди. Его цілком природно спонтанно навчається маніпулювати оточенням, щоб вижити в культурному середовищі та досягти особистих благ. Его розвиває Персону. У розвитку Персони є дві потенційні пастки. Перша - це надмірна ідентифікація із нею. Чим більш престижна роль, тим сильніше прагнення ідентифікації з нею. Люди зазвичай не ототожнюються з ролями Персони, що належать до нижчих класів (сміттяр або двірник). Людина може без шкоди ідентифікуватися з Персоною, поки це є справжнім виразом його особи [4]. Друга пастка полягає в тому, що людина не приділяє достатньо уваги зовнішньому світу, цікавлячись тим, що відбувається виключно в внутрішньому світі. Така надмірно схильна до рефлексії людина зайнята своїми бажаннями, фантазіями, імпульсами та буває настільки захоплена внутрішньою реальністю та ідентифікується з нею, що не помічає інших людей. Чим більше Его занурюється у себе, відмовляється від своєї Персони, тим гірше людина адаптується до зовнішнього світу.

Висновки

Карл Густав Юнг, працюючи зі світом несвідомого, зробив величезний внесок у розвиток психоаналітичної науки. Він виділяв 3 рівні душі: свідомість, індивідуальне та колективне несвідоме. Він увів поняття: архетип, Персона, Тінь, Аніма, Анімус, інтроверсія та екстраверсія.

юнг колективне несвідоме архетип індивідуація

Список використаних джерел

1. Стайн М. (2010). Юнговская карта души: Введение в аналитическую психологию. - М.: «Коги то-Центр».

2. Jung C.G. (2014). Collected Works of C.G. Jung, Volume 8: Structure & Dynamics of the Psyche. Princeton University Press.

3. Jung C.G. (2014). Collected Works of C.G. Jung, Volume 6: Psychological Types. Princeton University Press.

4. Jung C. G. (2014). Collected Works of C.G. Jung, Volume 9 (Part 1): Archetypes and the Collective Unconscious (English Edition). Princeton University Press.

Размещено на Allbest.ru