Особливості просоціальної поведінки військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості просоціальної поведінки військовослужбовців

Волков Дмитро Сергійович

канд. психол. наук, доцент

кафедри загальної психології та патопсихології

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Абатурова Олена Анатоліївна

аспірантка кафедри загальної психології та патопсихології

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Анотація

Розглянуто роль просоціальної поведінки військовослужбовців у залученні у військову діяльність та при виконанні військового обов'язку. Увагу приділено внутрішнім мотивам військовослужбовців та їх цінностям, впливу середовища на прояв альтруїстичної та просоціальної поведінки. Зазначено, що просоціальна мотивація відіграє важливу роль у забезпеченні виконання поставлених цілей військовим підрозділом та підкреслено необхідність подальшого поглибленого дослідження просоціальної поведінки військовослужбовців ЗС України.

Ключові слова: військовослужбовці, просоціальна поведінка, альтруїзм, емпатія, просоціальна мотивація.

Сучасні події в Україні, які мають вплив на усе людство, доводять, що волонтерство, благодійність, допомога людей один одному та просоціальна поведінка стають особливо життєво важливими в умовах воєнного часу. Крім цього, орієнтація на соціальну взаємодію важлива для кожної особистості для уникнення психологічної ізоляції, досягнення почуття безпеки, здатності бути активним та працездатним, включеним у життя спільноти, а також, це сприяє консолідації соціальної групи чи суспільства, підтримує стабільність соціальної спільноти. Від духовних лідерів до військовослужбовців, політиків та міжнародних співтовариств - просоціальна поведінка заохочується на кожному рівні суспільства та визнана загальнолюдською цінністю і чеснотою [11, 18]. Життєві випробування та потрясіння, стихійні лиха підсилюють у суспільстві прояви допомогаючої, просоціальної поведінки, альтруїзму, орієнтацію на цінності допомоги іншим, створюються волонтерські рухи. Соціологічні дані з Дослідницького центру університету Делавера підтверджують широке розповсюдження просоціальної поведінки серед населення після стихійних лих [19].

Звертаючись до вивчення передумов виникнення просоціальної поведінки, вчені розглядають широке коло гіпотез. Дослідники S. Bowles та H. Gintis аналізують у своєму дослідженні такі причини виникнення допомогаючої поведінки: самопожертва заради родичів допомагає вижити генам, які присутні і у родичів; взаємний альтруїзм (допомога навзаєм); спільна робота та взаємодія, яка принесе позитивні наслідки для усіх; непрямий альтруїзм (підвищує репутацію здобуту альтруїстичними вчинками); статевий та соціальний відбір [19].

Просоціальну поведінку досліджували C.D. Batson, A.A. Powell, S. Bowles, H. Gintis, H. Beilin, L.A. Penner, J.F. Dovidio, J.A. Piliavin та інші. Ролі емпатії у соціальному житті присвятили свої роботи такі дослідники, як Г.М. Андреєва, А.П. Гольдштейн, В.І. Долгова, К. Роджерс, М.І. Шнайдер та інші. Просоціальну поведінку військовослужбовців досліджували M. Bodziany, R. Kaluzny, F. Castanheira, M. Chambel, S. Lopes, F. Oliveira-Cruz та інші.

Потребують розрізнення емпатія, як емоція, що мотивує просоціальну поведінку, від емоційного зараження (розповсюдження емоції серед людей), співчуття і допомогаючої поведінки, що покликана зняти стрес [19]. На думку А.П. Гольдштейн, емпатійність однієї особи зупиняє агресію іншої [11]. Здатність до емпатії та, загалом, емоційна компетентність відіграють важливу роль у підвищенні адаптивності військовослужбовців, успішній взаємодії із оточуючим світом, в особистісному зростанні та життєвому успіху [6].

С.А. Гульбс та О.В. Кобець вказують, що успішне виконання професійних функцій військовослужбовцем потребує високого рівня розвитку вміння вибудовувати міжособистісні стосунки з оточуючими, зокрема, розуміти інших людей, взаємодіяти з ними, спільно виконувати поставлені завдання тощо [3]. Таким чином, військовослужбовці за специфікою своєї діяльності зобов'язані забезпечувати безпеку різних соціальних груп, а армія як соціальний інститут має сприяти формуванню цінностей захисту та допомоги іншим людям, утвердженню просоціальних та альтруїстичних установок.

У дослідженні під кервництвом К.П. Гавриловської узагальнено, що серед внутрішніх мотивів, які входять до складу морально-етичної мотивації названо патріотизм, альтруїзм, особистісні цінності і переконання, гуманність, відповідальність та принциповість [1]. З іншого боку, одним із показників готовності до військової служби визнають моральну підготовленість кандидата на військову службу, а саме засвоєння особистістю моральних норм, ідеалів суспільства, дотримання їх у повсякденному житті [7, 8, 12].

О.Є. Олексюк стверджує, що для успішного виконання військового обов'язку необхідні моральні якості, серед яких автор виокремлює гуманізм, милосердя, справедливість, мудрість та альтруїзм як ставлення до іншої особи за принципом рівності, визнання прав іншого [9]. У протилежному випадку ефективність виконання військової служби знижується. К.А. Кротюк підкреслює, що за умови відсутності емоційної підтримки, комунікативного злагодження з побратимами та втрати почуття сенсу життя, військовослужбовці схильні вдаватись до шкідливих звичок, агресії та суїцидальної поведінки [4]. Отже, успішність виконання військового обов'язку, з поміж іншого, обумовлена, з одного боку, прихильністю військовослужбовця до морально-етичних цінностей гуманізму, альтруїзму, самопожертви та патріотизму, а, з іншого боку, схильністю до співпраці, взаємодопомоги побратимам, просоціальної поведінки.

Рядом досліджень підкреслено роль високого рівня просоціальної спрямованості та просоціальної поведінки військовослужбовців у сприянні більш тісним зв'язкам із цінностями армії, у залученні у військову діяльність, а також роль просоціальної мотивації у забезпеченні виконання поставлених завдань військовим підрозділом. Зокрема, за висновками T. Woodruff внутрішні мотиви особи, такі як, альтруїстичне служіння чи особистісний розвиток здатні створювати більш сильні зв'язки між армією і військовими цінностями, ніж прагматичні чи зовнішні мотиви, зокрема заробітна плата, досвід роботи, матеріальне забезпечення [20].

Дослідження F. Castanheira, M. Chambel, S. Lopes та F. Oliveira-Cruz доводять роль просоціальної мотивації, соціального впливу і соціальних цінностей у залученні до військової діяльності. Просоціальна мотивація може відігравати позитивну роль у підсиленні мотивів «робити добро», що за висхідною спіраллю сприяє тому, що військовослужбовці більш залучені у роботу [15]. просоціальна поведінка військовослужбовець

Просоціальну мотивацію військовослужбовців досліджували і у контексті визначення особливостей служіння державі у роботі C. Aydiner, U. Orak, та O. Solakoglu. Було встановлено, що особливості мотивації можуть відігравати ключову роль для досягненням військовослужбовцем поставлених перед ним завдань, а саме мотивацію до служби в армії в більшій мірі опосередковували інституційні та моральні зобов'язання, а професійні зобов'язання мали протилежний ефект [13].

Розглянуті дослідження підкреслюють роль просоціальної мотивації та просоціальної поведінки військовослужбовців, звертають увагу на «людські ресурси» ЗС України, необхідність психодіагностики, психологічного супроводу та підтримки військовових. S. Catignani звертає увагу на те, що існує потреба у зміні фокусу Збройних сил різних країн в першу чергу саме на «людський потенціал», а не на нарощування зброї і техніки [10, 16].

А.О. Грибок, розглядаючи основи адаптації військовослужбовців до навчання у вищому військовому навчальному закладі, зауважує, що існує нагальна потреба у приділенні уваги до просоціально спрямованих молодіжних організацій та збільшення їх кількості, з метою суспільного визнання їх як повноцінного соціального інституту [2].

Є.А. Мацнєва, звертаючи увагу наукової спільноти на проблему дефіциту емпатії, наводить наступні дані: радянською державою підтримувалась програма пригнічення емпатії, бездумного виконання вимог та завдань керівництва громадянами з метою нівелювання можливих бунтів, невдоволення суспільства. Особливо потужно цей механізм виявлявся крізь соціальний інститут армії за рахунок постійних принижень і нівелювання особистості, результатом цього було формування лав військовослужбовців із низькими показниками емпатії, співчуття тощо. Автором зазначено, що системної роботи із відновлення емпатії у достатній мірі не проводиться і по нині. Попри це, емпатія визнана здібністю, яка «олюднює людину», і тому існує потреба у розвитку емпатії [5].

Отже, незважаючи на роль просоціальної мотивації та просоціальної поведінки, пріоритету цінностей альтруїзму та гуманізму серед військовослужбовців, що підкреслюється рядом досліджень, актуальним є розвиток програм та тренінгів із сприяння більш глибокому дослідженню та формуванню просоціальних орієнтацій серед військовослужбовців ЗСУ.

У відповідності із потребою дослідження просоціальної поведінки військовослужбовців, рядом науковців було проведено емпіричні дослідження з цієї тематики. За результатами дослідження Л.Т. Музичко, встановлено, що у 33,7% курсантів військових училищ переважає високий рівень орієнтації на альтруїзм, у 40,5% виявлено середній рівень, а у 25,8% - низький рівень; у курсантів майбутніх керівників військовослужбовців переважає середній рівень спрямованості на егоїзм, що відображає зосередженість на власних потребах і інтересах.Таким чином, отримані результати дають змогу стверджувати, що серед курсантів, майбутніх військових керівників переважає середній рівень альтруїзму як прагнення здійснювати безкорисливі вчинки на благо інших та середній рівень егоїзму як зосередженість на задоволенні власних потреб та реалізації власних інтересів [17].

У своєму дослідженні M. Bodziany та R. Kaluzny вивчали просоціальну та альтруїстичну поведінку курсантів військових спеціальностей у випадкових подіях. У групі курсантів першого року навчання досліджували вплив середовища на прояв альтруїстичної та просоціальної поведінки. Було встановлено, що виконання компетентних та етичних дій у ситуаціях, що становлять небезпеку для інших людей, обумовлено фізичною та психічною схильністю особи; у процесі відбору на військове навчання враховуються ефективність та етична складова особистості; жінки в більшій мірі, ніж чоловіки вирізняються проявами хоробрості у ситуаціях загрози життю іншої особи, а саме компонентами хоробрості (ефективність дій, особиста жертовність, благородство цілей); понад 30% курсантів-першокурсників виявляють риси хоробрих людей, а близько 51% характеризуються етичними цінностями, що засвідчують схильність до безкорисливої жертви на благо інших. Зокрема, за результатами дослідження більше сміливих курсантів було виявлено серед командного профілю (31,8%), аніж серед медичного профілю навчання (28,9%). Крім цього, було встановлено більше сміливих дівчат-курсанток (35,3%), аніж хлопців-курсантів (27,9%). Кожний третій курсант (не залежно від профілю навчання) виявився не чутливим до ситуативних факторів, які могли б призвести до відмови від допомоги нужденному [14].

Висновки

В результаті дослідження було визначено, що в умовах воєнного часу та трансформації українського суспільства широко розповсюдженими у суспільстві стають практики волонтерства, різні форми благодійності та просоціальної поведінки. Було встановлено, що просоціальна спрямованість та просоціальна поведінка військовослужбовців пов'язані із цінностями армії, із залученням у військову діяльність. Визначено, що просоціальна мотивація відіграє значну роль у забезпеченні виконання поставлених цілей військовим підрозділом. Поряд із цим, з'ясовано, що проблема просоціальної поведінки військовослужбовців ЗС України не достатньо вивчена і потребує поглибленого наукового дослідження. Перспективою дослідження вважаємо вивчення особливостей просоціальної мотивації та ціннісно-смислових орієнтацій військовослужбовців під час виконання ними бойових завдань у період воєнного стану.

Список використаних джерел:

[1] Гавриловська К.П., & Зверева І. (2016). Порівняльний аналіз особливостей мотиваційної сфери професійних військовослужбовців та студентів, що навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу. Психологічні дослідження: наукові праці викладачів та студентів соціально-психологічного факультет, (8), 26-28.

[2] Грибок А. (2016). Адаптація військовослужбовців-учасників антитерористичної операції до навчальної діяльності у вищому військовому навчальному закладі (психологічний аспект). Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної'служби України. Серія: Психологічні науки, (3), 53-65.

[3] Гульбс О., & Кобець О. (2021). Розвиток емоційної компетентності військовослужбовців у групах активного соціально-психологічного навчання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово- спеціальні науки, 47(3(47), 15-18.

[4] Кротюк К.А. (2021). Деструкції ціннісно-смислової сфери військовослужбовців, які брали участь в бойових діях. Психологічні проблеми мислення, 50-53. Вилучено з: https://lib.iitta.gov.ua/725489/1/Тези%202021 .pdf#page=50

[5] Мацнева Є.А. (2016). Проблема дефіциту емпатії. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції Психологія в Україні та за кордоном, (с.46-50). 18-19 березня, 2016 р. Херсон, Україна: Херсон : Видавничий дім «Гельветика». Вилучено з: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/psy/11 march2016/02.pdf

[6] Мельниченко А. (2017). Емоційна компетентність військовослужбовців учасників бойових дій. Збірник тез X Всеукраїнської студентської науково-технічної конференції «Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання», (Том 2, с. 220-221). 25-26 квітня, 2017 р. Тернопіль, Україна: Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Вилучено з: http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/21759

[7] Мойсенюк Н.Є. (2007). Педагогіка : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. К. : Видавець Мойсеюк В.Ю.

[8] Мудрік В.І. (2014). Формування готовності старшокласників до військової служби. Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал Матеріали звітної науково-практичної конференції, (4), 188-191.

[9] Олексюк О.Є. (2017). Моральні якості особистості військовослужбовця Збройних сил України. Проблеми національно-патріотичного виховання: історичний та психолого-педагогічний аспекти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції, (с. 115-118). 23 лютого, 2017 р. Тернопіль, Україна: ТОКІППО. Вилучено з: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/9803/1/36Oleksyk.pdf

[10] Приходько І., Колесніченко О., & Мацегора Я. (2021). Мотивація військовослужбовців до діяльності в екстремальних умовах: систематизація досліджень. Проблеми екстремальної та кризової психології, 2 (2), 70-86.

[11] Рябовол Т.А. (2015). Психологічна травма-детермінанта порушень у структурі емпатійного механізму. Актуальні проблеми психології, 6 (13), 228 - 237.

[12] Чорна К.І. (2013). Концептуальні засади виховання культури гідності дітей та

учнівської молоді в позаурочній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Виховання культури гідності зростаючої особистості: методика

констатувального етапу експерименту, 4-21.

[13] Aydiner C., Orak U., & Solakoglu O. (2020). What Factors Influenced Turkish Military Officers' and NCOs' Motivation to Serve Prior to the July 2016 Coup Attempt? Armed Forces & Society. (23), 467-484.

[14] Bodziany, M., Kaluzny, R. (2021). Pro-Social and Altruistic Behaviors of Military Students in Random Events. Journal of Academic Ethics, (19), 555-569.

[15] Castanheira F., Chambel M.J., Lopes S., & Oliveira-Cruz F. (2016). Relational Job Characteristics and Work Engagement: Mediation by Prosocial Motivation, Military Psychology. Military Psychology, 28(4), 226-240.

[16] Catignani S. (2004). Motivating soldiers: the example of the Israeli defence forces. Parameters, 34 (3), 108-121.

[17] Muzychko L. (2021). Psychological compe-tence of military leaders in combat conditions. Psychological journal, 7 (7), 59-67.

[18] Peterson C., & Seligman M.E.P. (2004). Character strengths and virtues: A handbook and classification. New York: Oxford University Press.

[19] Protevi J. (2013). Evolution, Neuroscience, and Prosocial Behavior in Disasters. APSA 2013 Annual Meeting Paper, American Political Science Association 2013 Annual Meeting (August 7, 2013).

[20] Woodruff T.D. (2017). Who Should The Military Recruit? The Effects of Institutional, Occupational, and SelfEnhancement Enlistment Motives on Soldier Identification and Behavior. Armed Forces & Society. 43(4), 579-607.

Размещено на Allbest.ru