Особливості взаємозв’язків стилів сімейного виховання та батьківського ставлення зі страхами та тривожністю дітей

доктор філософських наук, професор, директор Інституту управління, психології та безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ

Анотація

Порівняння груп досліджуваних матерів із батьками дало можливість побачити відмінності у стратегіях сімейного виховання. Виявлено, що вищий рівень страху та тривожності спостерігається у дітей, батьки яких мають високий рівень батьківського контролю. Встановлено, що зростання рівня контролю та ступеня батьківських вимог, які характеризують авторитарний та авторитетний стилі виховання сприяють зростанню дитячої тривожності.

Порівняння груп дітей з різними рівнями контролю виявило відмінності рівня страху і тривожності. Зважаючи на те, що досліджувані батьки виявили протилежно високі показники авторитарного, авторитетного (матері) та індиферентного (батьки) стилів виховання, стверджується, що саме розбіжність у стилях виховання батьків є одним із провідних психологічних чинників тривожності дітей молодшого шкільного віку в час війни. виховання сімейний батьківський

Це ж підтвердили результати факторного аналізу, які виявили один фактор - контроль і негативне ставлення до невдач дитини (завищені вимоги), а інший фактор - кооперація й емоційне прийняття як запобігання тривожності.

Ключові слова: страх, тривожність, війна, дитячі страхи, молодший шкільний вік, стилі сімейного виховання, батьківське ставлення.

V. Blikhar

PECULIARITIES OF THE RELATIONSHIPS OF FAMILY UPBRINGING STYLES AND PARENTAL ATTITUDES WITH CHILDREN'S FEAR AND ANXIETY

The article presents the results of a study comparing family upbringing strategies with parents' attitudes towards children, comparing the parenting styles of fathers and mothers, comparing groups of children with different levels of parental control during Russia's large-scale war in Ukraine. It is noted that during Russia's large-scale war in Ukraine, the focus of scientific research has been somewhat shifted to vectors related to the peculiarities of experiencing traumatic events by different segments of the population. However, the focus of our research is on changes in the family system in times of adversity. The purpose of our study was to identify the peculiarities of the relationship between family upbringing styles and parental attitudes and the fears and anxiety of primary school children during the war.

Comparison of the groups of mothers and fathers under study made it possible to see differences in family upbringing strategies. It was found that a higher level of fear and anxiety is observed in children whose parents have a high level of parental control. It has been found that an increase in the level of control and the degree of parental demands that characterize authoritarian and authoritative parenting styles contribute to the growth of child anxiety.

Based on the study, the following conclusions were made: the overall childhood anxiety of primary school students is inversely related to the family upbringing strategy, so the increase in the level of control and the degree of parental demands (which subjectively increase during the war), which characterize the authoritarian and authoritative styles of upbringing, contribute to the growth of childhood anxiety.

Comparing groups of children with different levels of control revealed differences in the level of fear and anxiety. Given that the parents studied showed oppositely high rates of authoritarian, authoritative (mothers) and indifferent (fathers) parenting styles, it is argued that the difference in parenting styles is one of the leading psychological factors of anxiety in primary school children during war.

This was also confirmed by the results of factor analysis, which revealed one factor - control and negative attitude to the child's failures (high demands), and another factor - cooperation and emotional acceptance as a prevention of anxiety.

Key words: fear, anxiety, war, children's fears, primary school age, family upbringing styles, parental attitudes

Постановка проблеми. Дитячо-батьківських відносини у родині є одним з основних чинників, що формують характер дитини і особливості її поведінки. Війна внесла свої корективи у цю динамічну систему за законом інтервенцій екосистем. Тут варто згадати про теорію еко-систем Урі Бронфенбреннера, яка побудована на ідеї екологічних втручань у розвиток особистості дитини різних соціальних середовищ та соціальних трансформацій у цих середовищах. Найбільш чітко вони впливають і на тип дитячо-батьківських відносин, які проявляються при вихованні дитини. Власне тому формуванню тривожності дитини можуть сприяти не лише завищені вимоги, порушення системи сімейного виховання, дисгармонія відносин "батько-дитина" (що уважаться класично основним чинником, які обумовлюють виникнення тривожності та дитячих страхів), а й події, які різко змінюють цінності батьківської системи, екзистенційні кризи, родинні втрати, тривожні новини з масмедійних організацій тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження страхів в рамках вивчення емоцій здійснювалось у працях В.К. Вілюнаса, В. Джемса, К. Ізарда, В. Бліхара, Г. Католик, З. Ковальчук, А. Скаковської, Ю. Біннебезеля, З. Форнелли та ін. (Екзистенція..., 2022; Katolyk, Binnebesel, Formella, 2018; Binnebesel, Католик, Стульківська, 2022; Скаковська, 2018; Скаковська. 2020). Велику кількість досліджень зарубіжних психологів присвячено вивченню проблеми страхів як специфічного феномену (Д. Бретт, Д. Лейн, Р. Мей, Е. Міллер, Б. Філліпс) (Католик, 2009; Католик, 2012). Провадили наукові розвідки дитячих страхів та тривожності також учені психоаналітичного скерування: М. Кляйн, Дж. Болбі, В. Леві, Г. Еберлейн, В. Купер, З. Фройд, А. Фройд, С. Холл, К. Хорні (Католик, 2023а; Скаковська, 2023). Вікові страхи описувались у працях вітчизняних психологів Н.В. Карпенко, О.М. Скляренко та ін. (Скляренко, 2005). Вивчення проблеми стилю батьківських відносин в психології займались Е. Маккобі, Д. Боулбі, У. Бронфенбреннер, М. Ейнсворт та інші (Католик, 2023; Binnebesel, Formella, Katolyk, 2023; Baumrind, 1991).

Фундаментальне значення для виділення типів сімейного виховання мала робота D. Baumrind (1991). Вчена описала основні стилі виховання та зазначала, що під стилем сімейного виховання маються на увазі відносини батьків з дитиною, характер контролю над її діями, спосіб пред'явлення вимог, форми заохочення і покарання, ментальні форми типів сімейного виховання, транскультурні патерни. Критеріями такого виділення визнані: характер емоційного ставлення до дитини і тип батьківського контролю. Класично класифікація стилів батьківського виховання включає чотири стилі: авторитетний, авторитарний, ліберальний, індиферентний. Детальніше опишемо кожен з них.

Авторитетний стиль характеризується теплим емоційним прийняттям дитини і високим рівнем контролю з визнанням і заохоченням розвитку її автономії. Авторитетні батьки реалізують демократичний стиль спілкування, готові до зміни системи вимог і правил, з урахуванням зростаючої компетентності дітей. Діти таких батьків зазвичай ініціативні, товариські. Їм легше дається засвоєння соціально прийнятних і заохочуваних форм поведінки. Вони більш впевнені в собі, у них краще розвинені почуття власної гідності і самоконтроль, їм легше вдається налагодити хороші відносини з однолітками.

Авторитарний стиль відрізняється відкиданням або низьким рівнем емоційного прийняття дитини і високим - контролю. Стиль спілкування авторитарних батьків - командно- директивний, по типу диктату (система вимог, заборон і правил: ригідна і незмінна). У дітей при такому вихованні розвивається почуття провини і страху перед покаранням.

Особливостями пермісивного стилю (ліберальний) виховання є тепле емоційне прийняття і низький рівень контролю у формі вседозволеності та явного всепрощення. Вимоги та правила при такому стилі виховання практично відсутні, рівень керівництва недостатній. Дитині надана повна свобода: вона повинна до всього прийти самостійно, на підставі власного досвіду. Реальна допомога та підтримка з боку батьків відсутня. Рівень очікувань щодо досягнень дитини в сім'ї не декларується. Формується інфантильність, висока тривожність, відсутність незалежності, страх реальної діяльності і досягнень.

У подальшому D. Baumrind розширила свою роботу, додаючи індиферентний, або "безучасний" стиль виховання, який характеризується та визначається низькою залученістю батьків у процес виховання, емоційною холодністю і дистанцію- ванням щодо дитини, низьким рівнем контролю у формі ігнорування інтересів і потреб дитини, недоліком протекції. Індиферентний стиль особливо несприятливо позначається на розвитку дітей, провокуючи широкий спектр порушень від делінквентної поведінки, імпульсивності та агресії до залежності, невпевненості в собі, тривожності і страхів.

Дані стилі виховання визначаються рівнем контролю та підтримки, які надають батьки (Baumrind, 1991).

Також одним з видів дитячої тривожності є шкільна тривожність, яка включає різні аспекти сталого шкільного емоційного неблагополуччя. Вона виражається в хвилюванні, підвищеному занепокоєнні в навчальних ситуаціях, у класі, в очікуванні поганого ставлення до себе, негативної оцінки з боку педагогів, однолітків. Дитина постійно відчуває власну неадекватність, неповноцінність, є невпевненою у правильності своєї поведінки, своїх рішень. В цілому, шкільна тривожність є результатом взаємодії дитячої особистості із соціальною ситуацією та відношенням до цієї ситуації сімейної системи.

У свою чергу, дослідник Б. Філліпс продемонстрував зв'язок шкільної тривожності дітей і переживання ними невідповідності "престижним устремлінням батьків". Численні дослідження показують також, що характер емоційних стосунків, які склалися у дітей з близькими дорослими, робить істотний вплив на успішність входження їх у шкільне життя (Егеланн, Сроуф, 1981; Філліпс, 1978). Зафіксовано також вплив несприятливого досвіду спілкування з вихователем у дитячому садку, вчителем у школі для виникнення тривожності, деяких форм шкільної дезадаптаціі і навіть дідактогеніі неврозів. Разом з тим в дослідженнях Б. Філліпса, Г. Еберлейн та інших учених було показано, що і в цих випадках вирішальна роль належить сім'ї.

Виклад основного матеріалу дослідження. У проведеному нами дослідженні взяло участь 50 осіб молодшого шкільного віку, 8-9-ти років (27 дівчаток і 23 хлопчики) з повних сімей та 100 осіб дорослого віку (50 мам і 50 татів).

У ході емпіричного дослідження взаємозв'язків стилів сімейного виховання та батьківського ставлення із страхами та тривожністю у дітей молодшого шкільного віку використовувалися наступні методики: методика діагностики дитячих страхів, методика виявлення тривожності "Дитячий варіант шкали явної тривожності (The Children's Form of Manifest Anxiety Scale), призначена для виявлення тривожності як стійкого утворення у дітей 8-12 років, методика діагностики рівня шкільної тривожності (Б. Філліпс) (тест призначений для вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі школою у дітей молодшого та середнього шкільного віку), методика дослідження батьківського ставлення, методика визначення стилів сімейного виховання.

В результати опрацювання результатів дослідження нами було статистично перевірено групи досліджуваних матерів із батьками на існування відмінностей у стратегіях сімейного виховання за допомогою t-критерію Стьюдента.

Статистичний аналіз свідчить про те, що існують значимі відмінності між групами матерів та батьків за усіма досліджу- вавними ознаками. Так, матері мають вищі показники прийняття дитини, кооперації, контролю (авторитарної гіперсоціалізації), інфантилізації ("маленький невдаха") (табл. 1).

Відмінності між групами матерів та батьків за показниками стилів сімейного виховання (за ^-критерієм Стьюдента)

Таблиця 1.