Комплексний підхід до профілактики булінгу в освітньому середовищі

На нашу думку, саме забезпечення індивідуальної зайнятості учнів і педагогів у рамках навчального закладу, проте поза межами основного навчального процесу є дуже важливим заходом у розгляді заходів профілактики булінгу. Саме тому завданням цього комплексу заходів є передусім створення такого сприятливого поля для учнів, у якому вони могли б вільно проявляти себе без завдання шкоди іншим, а також мали б можливість спостерігати й навчатися різних способів комунікації, спільної діяльності та взаємин. Чим більш варіативним буде представлений світ навколо підлітка, тим більш об'ємно, варіативно й розмаїто зможе він його сприймати, досліджувати, аналізувати й робити власні висновки. І, відповідно, підбирати різноманітні реакції, дії та вчинки у відповідь на ситуації, що траплятимуться з ним.

Базисом комплексного погляду є структурні характеристики організаційної культури освітнього середовища як сукупність утілення особистісно-когнітивних (світоглядних, інтелектуальних, особистісних і внутрішньоор- ганізаційних взаємовідносин), аксіологічних (гуманістичних, педагогічних, організаційних аспектів внутрішніх взаємовідносин), комуні-кативно-комунікаційних (налаштування каналів комунікації, мова спілкування й формат, вид взаємодії, внутрішня й зовнішня мотивація, система стимулювання) і діяльнісно-по- ведінкових (загальні цілі та стратегії, моделі й зразки для наслідування, норми та стандарти професійної діяльності, загальні принципи й способи діяльності, її результати, ритуали та обряди) компонентів [4].

Ми пропонуємо використовувати такий підхід до превенції цькування, що передусім передбачає обов'язкову систематичність і циклічність заходів, проте не на рівні однієї невеликої групи (класу), а на рівні всього навчального закладу. Відповідно, профілактичні заходи можуть здійснюватися з опорою на їх змістову модель (таблиця 1).

У рамках індивідуально-особистісного рівня пропонуємо використовувати заходи психологічної діагностики, психологічного консультування й підтримки, індивідуальної та групової психокорекції, психологічної просвіти, тренінгу та психологічної медіації. Розвиваючи погляд на комплексну профілактику цькування, ми пропонуємо звернутися до інди-відуальних особливостей учасників системи освіти, причому не лише учнів, а й педагогів також. Первинним завданням рівня є ство-

рення, корекція та відновлення внутрішньоос- обистісних умов індивіда для його подальшого розвитку в категорії соціальних взаємовідносин. Впливаючи на індивідуальні характеристики кожного члена колективу, ми також завдаємо впливу в загальногруповій динаміці колективу. Саме тому елементи психодіагностики та подальшої психокорекції повинні бути наявні в кожному плані психологічних заходів упродовж освітнього процесу. Проте рекомендуємо їх проведення у форматі, що буде більш цікавий для самих підлітків, - дослідницькому: наприклад, у рамках уроків з основ безпеки життєдіяльності, уроків психології, біології, хімії, фізики, фізкультури - з підбором доречних тематики й інструментів діагностики. У такий спосіб підлітки матимуть змогу особисто вивчити особливості свого тіла та психіки.

Ці дані розширюють самосприйняття і сприйняття оточення, зумовлюючи одразу такі умови, у яких кожна індивідуальність проявляється по-різному, а учні можуть спостерігати та фіксувати сильніші й слабкі сторони один одного. Це також сприяє визнанню людини як члена групи, з власними особливостями і світобаченням, що також може збігатися з чиїмись з однолітків уявленнями про навколишнє.

Щодо психокорекції та психологічного тренінгу, то ми пропонуємо, по-перше, виносити на передній план групові формати взаємодії з підлітками й, по-друге, проводити заходи коригування та формування навичок дещо опосередковано, шляхом проведення тематичних заходів, що долучають людей різноманітних професій і спрямування для інформування учнів на актуальні теми суспільства, новинки й інновації тощо. Варто розширювати коло подібних заходів, включаючи в них психологічно-просвітницькі зустрічі, що проходитимуть у форматі гри, тренінгу, а не лише лекції. Важливо доєднати підлітків до здійснення певної, корисної для їхнього особистісного та групового розвитку діяльності.

До цього блоку доречно додати важливий фактор ігрової активності учнів [5]. Гра може стати не тільки влучним діагностичним інструментом, а й способом корекційного впливу, розвитку певних умінь і навичок. Це методи та вправи, спрямовані на взаємодію, розвиток уважності й пізнання один одного, розвиток стресостійкості, роботу зі сценаріями жертви й агресора, арттерапевтичні і творчі завдання, розвиток навичок асертивності й комунікатив- ності, розвиток упевненості в собі, розвиток толерантності й доброзичливості та блок, що формується за запитом та ініціативною підлітків у форматі служби підтримки учнів. Зокрема, медіація як форма роботи з конфліктами може бути реалізована в дещо ігровому форматі, а саме через методи шкільного суду й човникової дипломатії. У такий спосіб учні зможуть не лише висловити свої позиції, а й навчитися робити це в грамотній, коректній і конструктивній формі.

Формат служби підтримки учнів передбачає надання можливості учням самостійно обирати тему, вправи й ігри зустрічей, організовувати їх під їхні особисті запити та проводити [9]. Це допомагає привернути увагу підлітків до теми міжособистісної комунікації та конфліктності, зацікавити в їх вирішенні, а також проявлятися й самовдосконалюватися учням, досліджуючи цікаві для них теми, організовуючи самостійно групову взаємодію, виступи тощо.

У рамках культурно-організаційного рівня пропонуємо заходи щодо утворення учнівських координаційних центрів, тренінги тим- білдингу для вчителів та учнів, установлення єдиних правил і норм, визначення й підтримку цінностей навчального закладу, уведення гуртків, спортивних секцій, творчо-розвивальної програми для учнів, заходи щодо підвищення та підтримки громадського статусу освітнього закладу, організацію загальношкільних і внутрішніх класових свят, організацію позашкільного спільного проведення часу. Передусім рівень передбачає надання можливості всебічного саморозвитку особистостей учнів і їх самореалізації, самопізнання в різних сферах діяльності, зосередженість на своїй активності, на своїх інтересах, розширення коло захоплень і занять. Забезпечення самозайня- тості учнів сприяє тому, що в підлітків зникає потреба привертати до себе увагу агресивною поведінкою чи хоч якось займати себе впродовж навчальних годин, концентруючи так усю свою увагу на інших учнях. З іншого боку, коли дитина відчуває причетність до чогось більшого, до важливих групових процесів, церемоній та обрядів, до значимих для всієї школи справ, бачить особистий внесок у ці справи, що є важливим складником її ціннісних орієнтирів, відповідно, це впливає на поведінку, під- лаштовуючи її під нормативну й конструктивну.

Коли в освітньому закладі немає жодної додаткової зайнятості, яку могли б добровільно обирати учні, це часто закріплює негативні образи вимушеного, нецікавого навчання, посилює незацікавленість і байдужість в освітньому процесові. Оскільки напруження з часом зростає, увага перемикається на другорядні та навіть недоречні речі - недоліки однокласників, виразність рис в одного чи невиразність в іншого, успішність та поразки сусіда по парті тощо [6; 7].

Формуючи культурно-розвивальну систему в закладах освіти, за якої кожна особистість має змогу добровільно та за власними інтересами обирати рід додаткових занять, також реалізуємо не менш значимий для превенції булінгу процес - командоутворення. Оскільки учні збираються в невеликі групи за інтересами, вони краще пізнають один одного, навчаються працювати в команді, так як деякі види дозвілля завчасно зорієнтовані саме на групову роботу, особливо спортивні гуртки, танці, хор тощо. Отже, маючи на меті утворення базису для культурно-розвивальних заходів у межах школи, ми першочергово концентруємо увагу на посередній можливості через ці заходи сприяти згуртованості однолітків.

Чимала увага повинна бути приділена й рівневі дитячо-батьківських взаємин, причому не лише в контексті взаємин між дитиною та батьками, а також побудови комунікації між батьками й педагогами. Тому в ракурсі цього рівня ми пропонуємо такі заходи, як тематичні батьківські збори, інтерактивні зустрічі для батьків, учнів і педагогів, центри підтримки, дебати, психодіагностична робота, тренінги та просвітницька діяльність, скриньки довіри (підтримки).

Першочерговим заходом на цьому рівні, особливо якщо мова йде про вже фактично підтверджену ситуацію булінгових тенденцій у навчальному закладі, є введення центрів підтримки. Під ними ми маємо на увазі батьківські угрупування, які збираються в певні визначені часи для допомоги вчителям в організації окремих аспектів навчального процесу й переважно дозвілля підлітків. Наприклад, під час поїздок батьки можуть сприяти більш благополучній атмосфері в колективі, наглядаючи за учнями й підтримуючи необхідний настрій групи.

Дорослі можуть бути опосередкованою підтримкою для жертви третирування й агресора. Показуючи приклад адекватної, конструктивної комунікації між собою, з учителями й іншими дітьми, вони мають можливість впливати на загальну психоемоційну атмосферу та показувати підліткам варіативність взаємодії та способів вирішення конфліктів [2; 11].

Наступним способом впливу на ситуацію булінгу в школі є організація заходів, в основу яких закладена взаємодія між дітьми, батьками та педагогами. Це дні відкритих дверей і дні знайомств, коли учні представляють батькам свої досягнення й уміння, у тому числі здобуті поза межами шкільних занять, на роз- вивальних гуртках і секціях: по-перше, це дає змогу на особистому рівні відслідковувати власну успішність і результативність, по-друге, сприяє згуртованості, адже підготовка до виступів і презентацій часто має груповий характер, по-третє, зближує дітей і їхніх батьків, адже останні в такий спосіб можуть більше дізнатися про своїх первістків, приділити їм увагу, похвалити, провести з ними спільний час. Суть подібних заходів полягає в розвитку навичок самопрезентації та презентації свого оточення. Вагома цінність подібних заходів полягає ще й у тому, що як жертва, так й агресор мають можливість показати свою сильну та кращу сторони, свою вправність у якійсь справі, що, безумовно, сприяє покращенню ставлення до них з боку однолітків і додає привід для нової комунікації - конструктивного обговорення виступів, успіхів і невдач.

Окремо виділяємо форму заходів - дебати. У цьому разі дебати є відмінним способом донесення до оточення конструктивної, толерантної і зваженої на основі фактів власної думки [3; 8]. Застосовуючи дебатну форму як спосіб взаємодії між батьками і дітьми, ми даємо можливість різним поколінням висловлювати своє бачення актуальних питань і проблем. Так діти можуть краще розуміти старших і навпаки, а взаєморозуміння й толерантне ставлення один до одного є запорукою ненасильницьких взаємин як у сім'ї, так і між однолітками, так і між учителями й учнями.

Висновки

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що вирішення проблеми булінгу є багаторівневим і мультизадачним. Зважаючи на проведений аналіз уже наявних у сучасній науково-практичній психології методів запобі-гання цькуванню, ми запропонували й детально описали трирівневу модель, розраховану на підключення всіх учасників освітнього середовища й систематичну опосередковану превен- цію булінгових тенденцій в освітньому середовищі.

Перспективи подальших досліджень убачаємо в упровадженні та визначенні ефективності запропонованої трирівневої моделі профілактики булінгу в освітньому середовищі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Андрєєнкова В.Л., Мельничук В.О., Калаш- ник О.А. Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід : методичний посібник. Київ : ТОВ «Агенство «Україна», 2019. 132 с.

2. Барліт А.Ю., Барліт О.О. Форми і методи подолання (мінімізації) соціально-педагогічної та психологічної проблеми булінгу в освітньому середовищі. Горизонти освіти. 2012. № 2. С. 44-47.

3. Превенція агресивності та насилля в освітньому середовищі : методичні рекомендації /

О.Ю. Дроздов, Л.В. Живолуп, О.В. Ніжинська, Я.В. Сухенко. Полтава : ПОІППО, 2011. 80 с.

4. Калініна Л.М. Стратегії в контексті організаційної культури. Механізми управління розвитком організаційної культури загальноосвітнього навчального закладу: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. Київ : Арт Економі, 2013. С. 9-14.

5. Найдьонова Л.А. Кібербулінг або агресія в інтернеті: способи розпізнання і захист дитини : методичні рекомендації. Вип. 4. Київ, 2011. 34 с.

6. Плакош М.І. Булінг в школі. Методичний кейс : інтегрований семінар голів шкільних методичних об'єднань, класних керівників та працівників психологічної служби загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, 2016. 42 с.

7. Роеден Л.П. Не смійся з мене: просвітницько-профілактична програма тренінгових занять : навчально-методичний посібник / за заг. ред. Т.Л. Лях. Київ : YMCA, 2013. 100 с.

8. Сухенко Я.В. Подолання кризових ситуацій в освітньому середовищі. Полтава : ПОІППО, 2007. 16 с.

9. Токарева Н.М., Шамне А.В., Макаренко Н.М. Сучасний підліток у системі психолого-педагогічного супроводу : монографія. Кривий Ріг, 2014. 312 с.

10. Marczak M., Coyne I. Cyberbullying at School: Good Practice and Legal Aspects in the United Kingdom. Australian Journal of Guidance & Counselling. 2010. Volume 20. Number 2. Р 182-193.

11. Olweus D., Limber S., Mihalic S. Bullying prevention program. In D. S. Elliott (Series Ed.), 1999.

12. Ross Scott W., Horner Robert H. Bully prevention in positive behavior support. 2009.

Размещено на Allbest.ru