Міжособистісне спілкування викладачів при викладанні іноземних мов як лінгвістичний обіг комунікативним підходом

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов, Харківський національний автомобільно-дорожній університет

На основі здійсненого дослідження встановлено, що викладання іноземних мов та його успіх визначаються рівнем комунікативної компетентності спілкування викладачів. Оволодіння спілкуванням як лінгвістичним обігом комунікативного підходу дає змогу уникнути конфліктів, вдосконалити своє мистецтво комунікативної поведінки, правильно висловлювати свої думки, відстоювати свою позицію, що сприяє суспільному успіху, максимальної своєї реалізації. Зазначається як високий рівень соціальної і міжкультурної мобільності спонукає людей частіше спілкуватися. Спілкування - одна з необхідно-важливих умов розвитку й формування суспільства та будь-якої діяльності особистості. Часто «спілкування» ототожнюють з «комунікацією», однак ці поняття різняться між собою. Звернуто увагу на те, що у процесі педагогічної діяльності викладачі іноземних мов повинні ураховувати різні аспекти спілкування, його особливості, але щоб стати майстром іншомовного спілкування, необхідно мати якості, важливі для міжособистісних відносин. Розглянуто список якостей, які повинні бути своєрідним орієнтиром для викладачів при спілкуванні: до чого прагнути, які риси виховувати, культивувати не тільки в себе, а і у студентів. Визначено, що становлення висококваліфікованих викладачів іноземних мов можливе за умов сформованого міжособистісного спілкування, що залежить від індивідуальних особливостей, педагогічного досвіду, професійної компетентності, яка передбачає поєднання знань із методики викладання іноземних мов, лінгвістики, соціології, психології, культурології тощо. Іншими словами кожного викладача характеризує власне спілкування, яке є унікальним та неповторним. Зазначаються декілька функцій, які виконує спілкування в сучасному інформаційно-насиченому суспільстві.

Проаналізовані погляди вчених стосовно проблеми спілкування та зроблені висновки.

Ключові слова: викладачі, викладання іноземних мов, спілкування, комунікаційний підхід, лінгвістичний обіг, студенти.

Oleksandra Borzenko,

Виклад основного матеріалу

Суспільство потребує необхідність у спілкуванні (спілкування - це наша природна потреба) між людьми різних національностей. Оскільки навчально-виховний процес викладання іноземних мов проходить на фоні спілкування, найважливішим аспектом професійної компетентності викладачів є іншомовна комунікативна компетенція. Іншомовна комунікативна компетенція, сприяє реалізації практичних навичок спілкування з представниками інших культур.

Життя і діяльність суспільств неможливі без спілкування. Спілкування - одна з необхідно-важливих умов розвитку й формування суспільства та будь-якої діяльності особистості. Часто «спілкування» ототожнюють з «комунікацією», однак ці поняття різняться між собою. «Спілкування» є більш загальним, а «комунікація» позначає лише один із вияв спілкування.

Ф. Бацевич, визначає, що «спілкування в сучасному інформаційно-насиченому суспільстві виконує декілька функцій: контактну (встановлення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати повідомлення та підтримувати взаємний зв'язок до завершення акту спілкування); інформаційну (обмін інформацією, описами, запитаннями та відповідями); спонукальну (заохочення партнера, аудиторії або самого себе до виконання певних фізичних, фізіологічних, інтелектуальних, духовних та інших дій); координаційну (узгодження дій учасників спілкування щодо їх спільної діяльності); пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень, а також взаємне розуміння намірів, установок, переживань, станів один одного); емотивну («обмін» емоціями, збудження у партнера, аудиторії певних переживань, психічних станів тощо); налагодження стосунків (усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжосо- бистісних стосунків); впливову (спрямування на зміну стану, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери партнера: намірів, поглядів, думок, рішень, уявлень, потреб, рівня активності, смаків, норм поведінки, оцінних критеріїв тощо), що у процесі спілкування ці функції тісно взаємодіють» (Бацевич, 2009: 33, 34).

Спілкування є індивідуальним за виконанням, завжди належить конкретним людям. Індивідуальність спілкування проступає у відборі мовних елементів, в улюблених синтаксичних конструкціях, у частотності вживання мовних засобів тощо. Тому при спілкуванні кожен викладач користується мовними елементами по-своєму. Тобто кожного викладача характеризує власне спілкування, яке є сугубо індивідуальним та унікальним.

Викладач має багато працювати над оволодінням ефективного іншомовного спілкування. Знання, вміння, навички котрі особистість набуває й виробляє беззаперечно є важливим. Поряд з цим набуває поняття комунікативної компетентності, яка визначається багатьма чинниками та є багатоаспектним явищем.

Високу культуру спілкування демонструють комунікативно компетентні викладачі, особистості, які успішно застосовують арсенал морально-етичних норм і правил, вдало визначають характери студентів, з якими спілкуються (Сайтарли, 2007: 12).

Якісний професійний рівень викладання іноземної мови є одним з найважливіших критеріїв спілкування. Щоб спілкуватися, викладачу потрібно поєднувати за допомогою мовних засобів комунікативні та науково-пізнавальні цілі.

Як зазначає М. Кочерган «Мова є явищем суспільним. Мова створена й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Щоправда, існують і інші комунікативні засоби, наприклад, жести й міміка. У мовознавстві навіть існує думка, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки і лише згодом - звуковою мовою. Однак у звичайному людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними засобами спілкування можна якоюсь мірою назвати музику й живопис, проте якими б досконалими вони не були, замінити мови не можуть. У кожній людині музика й живопис викликають свої враження, почуття, думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти» (Кочерган, 2014: 18).

Професійна майстерність викладачів багато забарвлена. Навіть коротко охарактеризувати окремі «барви» важко, але про дві з них не можна не згадати. По-перше, це безумовно, бездоганне, досконале знання змісту дисципліни (тобто язик, який викладається), по-друге, це - мова. Остання часто є чи не єдиним засобом впливу на аудиторію, володіння її увагою, доведення до студентів фахових знань. Викладацькій риториці треба вчитися і володіти нею. Мовленню викладачів органічно притаманні дисонанси: стилістичні, змістові, тональні та ін. Ще в стародавні часи Квинт Горацій Флакх казав: «Saepe... stylum vertas» («Стиль змінюй частіше»). Це застає слухачів зненацька, збуджує увагу, захоплює і сприяє запам'ятовуванню матеріалу (Кліменко, 2009: 75,76).

Стиль спілкування забезпечується багатством його форм. У мові є багато слів, використання яких робить спілкування кожної людини багатшим, виразнішим, різноманітнішим. Урізноманітнюють спілкування й фонетичні варіанти слів. Багатство та різноманітність спілкування виявляються на лексичному, фразеологічному, словотвірному, граматичному й стилістичному рівнях. Про багатство спілкування судять насамперед по його лексичному складу. Лексичне і фразеологічне багатство формується словниками, художньої, наукової, суспільно-політичної літератури, усної народної творчості. Лексичне багатство вимагає не тільки засвоєння великої кількості слів, а й усіх можливих значень слова. Спілкування в тому чи іншому стилі враховує емоційне, психологічне, нормативне забарвлення слів та їх закріпленість за певним стилем (Пентилюк, Марунич, Гайдаєнко, 2017: 72, 73).

Отже, через комунікацію формується рівень спілкування. Мовою, виразом обличчя, жестами, інтонацією викладач передає ставлення до предмета обговорення, тим самим розкриваючи, свій рівень знання язика, який він викладає.

Цінності комунікативної якості - задовольнити потребу викладача у спілкуванні з колегами, студентами, обмін духовними, творчими поняттями, які пов'язані з можливістю навчатися, вдосконалюватися, розвивати особистісно-творчі здібності, вивчати світову культуру, займатися улюбленою справою, що дозволяють творче реалізуватися та розвинути осо- бистісні риси. Ці цінності спілкування тісно взаємодіють між собою, а також може переважати одна чи декілька.

Майстерність викладача іноземної мови потребує особисту відповідальність за власне безперервне професійне вдосконалення та розвиток, творчий характер професійної діяльності, що сприяє підвищенню рівня організації навчального процесу викладання й вимагає враховувати та поєднувати аспекти іншомовного культурного досвіду, а також процеси взаємодії культур та народів (Borzenko, 2018: 24).

Навчання іноземній мові потребує наявність певного рівня якого необхідно досягти - це володіння мовою на рівні носія мови, тобто мова є предметом навчання. Варто відзначити, що саме заклади вищої освіти відіграють важливу роль у процесі розвитку іншомовної компетенції як у конкретній особистості, так і суспільстві в цілому, на який впливає такі компоненти, як: вивчення культури інших народів (традицій, звичаїв тощо); прилучення до цінностей світової культури; прагнення особистості до високого рівня володіння іноземними мовами при спілкуванні, що дає реалізувати свій потенціал для можливості активно працювати на світовому ринку.

Треба зазначити, що на сучасному етапі викладання, в умовах глобалізації та інформатизації перед викладачами іноземних мов стоять певні завдання по підвищенню вимог комунікативних ознак (логічність, точність, доречність, мовна етика), практичного володіння мовленням, яке змінюється від особливих здібностей, обстановки, складу учасників спілкування тощо.

Викладачі іноземних мов повинні при викладанні: володіти логікою висловлювання та викладу, враховуючи рівень знань, життєвий досвід, мовленнєву ситуацію; виховувати уміння логічно мислити; правильно використовувати синоніми, прийменники, займенники, дієприслівникові звороти та ін.; правильно будувати як прості, так і складні речення. Все це дає можливість виробити ставлення до якісного мовленнєвого спілкування, а також впливати на розуміння змісту висловлення, тобто засвоєння мови, тим самим підвищувати рівень мовлення. Міжкультурне мовлення - це повага, стриманість, врахування національних особливостей та морально-етичних аспектів суспільства мова якого вивчається.

Для підвищення рівня спілкування від викладачів іноземних мов вимагається використовування як точності мовлення, яка створюється, володінням мовленнєвих навичок, знанням мови, так і доречністю мовлення.

Осмислення думки може бути правильно виражене і так само сприйняте слухачами лише у тому разі, коли викладачі правильно використовують всі компоненти мови (системи її звуків, складобудови, словесного наголосу) та інтонації (органічної єдності пауз, логічної та емоційної функції наголосів, мелодики, темпу, ритму й голосового тембру). Інтонація є важливішим засобом зв'язку з ситуацією спілкування і контекстом висловлювання. У ній - серце і розум живого спілкування. Жодне живе спілкування без інтонації неможливо.

У процесі підвищення рівня спілкування для викладачів важливо використовувати автентичні джерела науково- популярної літератури періодичних видань, а також застосовувати новітні методи та засоби викладання іноземної мови. Надзвичайно важливу роль відіграє використання викладачами іноземних мов при викладанні, фразеологічних одиниць, які не тільки урізноманітнюють, збагачують, забарвлюють спілкування, точно відтворюють відображення предметів, понять, явищ, культури, суспільно-історичних особливостей народу, країни, а і є ключовим засобом подальшого пізнання мови та належного рівня спілкування.

Оволодіння комунікативним підходом лінгвістичного обігу не можливо без практики спілкування й використання інноваційних педагогічних технологій, які надають можливість автентичного спілкування. Підручники, різноманітні наочні матеріали, аудіо, відеоматеріали, комп'ютерні та технічні засоби дозволяють моделювати іншомовне середовище і стимулюють не тільки розвиток, а і сам процес спілкування. Швидкий розвиток нових педагогічних технологій та широка доступність інформаційних ресурсів потребують відповідного перегляду діяльнісного підходу до аналізу питань з проблеми спілкування викладачів іноземної мови.

Висновки та перспективи результатів дослідження

Таким чином особливості міжособистісного спілкування свідчать про його визначальну роль у житті особистості та суспільства загалом. Важливий показник професіоналізму викладачів при викладанні іноземних мов є вміння спілкуватися. Саме воно забезпечує виховний вплив на студентів. Спілкування включає належний рівень володіння мови, яка викладається, сприяє досягненню цілей та завдань, використовує весь набір лінгвістичного обігу комунікативного підходу: принципи, методи, прийоми, способи, та засоби викладання тощо.

Належний рівень спілкування викладачів при викладанні іноземних мов, має передбачати поглиблений лінгвістичний аналіз у загальному контексті сучасної освіти, а також постійний розгляд та систематизацію поглядів науковців.

Література

викладання іноземної мови викладач комунікативний

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ : ВЦ «Академія», 2009. 376 с.

2. Кліменко В. Нарис про гуманітаризацію технічних дисциплін. Вища школа. 2009. № 1. С. 76-80.

3. Кочерган М. Вступ до мовознавства : підручник. Київ : ВЦ «Академія», 2014. 304 с.

4. Пентилюк М. І., Марунич І. І., Гайдаєнко І. В. Ділове спілкування та культура мовлення : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2017. 224 с.

5. Сайтарли І. Культура міжособистісних стосунків : навч. посіб. Київ : Академвидав, 2007. 240 с.

6. Слесик К. Комунікативна компетентність особистості педагога. Імідж сучасного педагога. 2005. № 9-10. С. 85-88.

7. Borzenko O. P Features of professional development of foreign language teacher in the system of higher pedagogical education. Modern Tendencies in the Pedagogical Science of Ukraine andlsrael: the way to integration. Israel : Ariel, 2018. Issue № 9. Р. 23-29.

8. Grosse E. Text und Kommunikation. Stuttgard, Berlin, 1976.

References