Проблема становлення особистісної зрілості у контексті кризових викликів сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Проблема становлення особистісної зрілості у контексті кризових викликів сучасності

Яворська-Вєтрова Ірина Вікторівна

канд. психол. наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати

Україна

Кризові виклики політичної, економічної, воєнної ситуації сучасного українського суспільства актуалізують проблему становлення й зміцнення життєвого потенціалу людини, її соціальної та особистісної зрілості. Адже, як зазначає С.Д. Максименко, дестабілізація життя під час соціально-політичних катаклізмів є чинником загострення внутрішніх особистісних конфліктів і сприяє формуванню віктимної позиції, яка «не просто деморалізує особистість, вона підриває її екзистенційний потенціал, розхитує, або навпаки, напружує захисні механізми, формуючи психогенні реактивні й невротичні реакції, смисл яких полягає в руйнуванні ієрархії життєвих цінностей і пріоритетів» [2: 8]. Завдання як теоретичної наукової думки, так і практичної психології полягає у сприянні збереженню системи ідентифікацій особистості, «сукцесивності та цілісності образу «Я», Я-концепції, «нарощуванні рівня осмисленості власного життя», роботі «над саморозуміням, самоусвідомленням, самоприйняттям» [2: 13].

І. Ващенко та І. Ананова розглядають особистість як суб'єкта, який «надає своєму життю певного динамічного вектору розвитку, обирає сценарій поведінки у майбутньому, вибудовує власну життєву стратегію, виробляє спосіб вирішення життєвих протиріч, усвідомлює свою відповідальність перед собою і перед іншими, творить власний життєвий шлях» [1: 66]. На їх думку, не власне об'єктивна реальність обумовлює активність людини, а її сприйняття та інтерпретація як цілісної життєвої ситуації, так і конкретної ситуації, ставлення до неї, що виявляється «у вигляді тривалих емоційних переживань, стійких поведінкових установок і цілісної інтерпретації зовнішніх подій» [1: 69].

Окреслюючи поведінку особистості під дією внутрішніх і зовнішніх факторів об'єктивної реальності, дослідниці наголошують, що у взаємодії з життєвою ситуацією, у тому числі й кризовою, особистість реалізує «всю систему сформованих у неї відносин». У ситуації реалізується ставлення особистості до світу, коли особистість здійснює «цілеспрямований діяльний вплив на ситуацію з метою створення власної ситуативної специфічності». У ситуації як і нтеракції (ставлення до інших людей) відбувається «соціальне конструювання діяльності відповідно до регламентуючих нормативних ознак ситуації». Аспект ставлення до себе відображається у ситуації як сукупності життєвих подій та обставин, коли особистість «творить власний життєвий шлях і піддається трансформації під впливом життєвих подій» [1: 77].

Філософські та психологічні розвідки останніх років зосереджують увагу на сутності й чинниках існування людської особистості, суперечностях між особистістю та життєвим середовищем, проблемах «саморозвитку і руйнації особистості», наголошуючи, що «особистість не може бути байдужою до самої себе, до свого буття, саморозвитку, своєї досконалості» [3: 247]. При цьому Л.М. Сідак проявом саморозвитку, свободи і творчості як «основних екзистенційних потреб особистості» розглядає самообмеження, яке є також «засобом соціалізації і виховання особистості, невід'ємним елементом праці» [3: 242], акцентуючи, що помірність, самообмеження й самопожертва виступають традиційними українськими моральними цінностями, повернення до яких - необхідна умова подолання системної суспільної кризи.

Вивчаючи феномен самообмеження у парадигмі «систем внутрішнього контролю соціально-значущої поведінки особистості у всьому розмаїтті її індивідуальних проявів» [4: 96], Л. Українець зазначає, що самообмеження, зокрема, у таких формах, як самозаперечення й самозречення, може справляти як негативний («становлення і закріплення негативної «Я-концепції» й оформлення деструктивних аспектів»), так і позитивний вплив на формування «образу Я» особистості («спрямованість особистості щодо радикальних змін та самозмінювань, внаслідок чого відбувається її розвиток») [4: 97]. поведінка самообмеження моральний цінність

Самообмеження через «заперечення старого «образу Я», на думку дослідниці, сприяє усвідомленню особистістю самої себе, її самоорганізації, яка «передбачає процес самопізнання, самовизначення, саморозвитку та самореалізації» [4: 102].

Власне саморозуміння (здатність до самоаналізу і побудови цілісного Я - образу), відповідальність (уміння робити вибір і усвідомлювати його наслідки), прагнення бути цілісною особистістю (розуміння перспектив саморозвитку, самореалізація з метою бути корисним у співпраці з оточуючими) виступають, за даними дослідження О.С. Штепи, критеріями особистісної зрілості [5: 15]. Авторка констатує, що особистісна зрілість характеризується феноменом самодетермінації і в кризових ситуаціях забезпечує людині можливість вибору моральних цінностей як пріоритетних.

Можемо констатувати, що у кризових обставинах життєдіяльності, взаємодіючи з життєвим середовищем, у тому числі у формі самообмеження, особистість вибудовує й виявляє «всю систему сформованих у неї відносин», а саме, ставлень до світу, оточуючих людей та, насамперед, до самої себе, свого Я (через самопізнання, самоусвідомлення, саморозуміння, самоставлення), реалізуючи у них свій самотворчий потенціал особистісної зрілості як ресурс подолання кризових життєвих ситуацій.

Список використаних джерел

1. Ващенко, І., Ананова, І. (2019) Особистість і життєві ситуації у концептуальному просторі психологічної науки. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 46. С. 59-87.

2. Максименко, С.Д. (2016) Особистість як суб'єкт подолання кризових станів. Особистість в умовах кризових викликів сучасності: матеріали методологічного семінару НАПН України (24 березня 2016 року). Київ. С. 8-14.

3. Сідак, Л.М. (2015) Самообмеження як один з головних засобів саморозвитку особистості. ВісникХНПУ імені Г.С. Сковороди. Серія «Філософія». 45 (1). С. 241 -253.

4. Українець, Л. (2019) Соціально-психологічні характеристики і закономірності формування феномену самообмеження сучасної молоді. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 22. С. 96-102.

5. Штепа, О.С. (2006) Диспозиційна модель особистісноїзрілості: автореф. дис. ...канд. психол. наук : 19.00.05. Київ, 2006. 17 с.

Размещено на Allbest.ru