Девіантна поведінка підлітків як соціально-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru

Девіантна поведінка підлітків як соціально-педагогічна проблема

Вера Лященко

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Руденко Ю. Ю.

У статті аналізуються девіантні стратегії поведінки дітей підліткового віку. Надається характеристика основних видів девіацій, їх психологічних проявів, аналізуються основні зміни в особистісному розвитку підлітка, які створюють підґрунтя для виникнення девіацій.

Ключові слова: підлітки, нормальна поведінка, девіантна поведінка, соціально-профілактична робота.

Постановка проблеми. У процесі становлення і розвитку кожного суспільства виникає система певних норм поведінки, які є загальновизнаними і обов'язковими для всіх його членів. Ці норми відображають об'єктивні закономірності функціонування суспільства і втілюються у законах, традиціях та в усьому, що стало звичним способом життя більшості населення. Вони підтримуються суспільною думкою і відіграють роль «природного регулятора» суспільних і міжособистісних відносин. Проте у кожному суспільстві є особи, які виявляють небажання дотримуватися цих правил, тобто вони мають певні відхилення у поведінці.

Дослідження девіантної поведінки особистості зростає, оскільки в останні десятиріччя девіантні прояви значно поширилися, в тому числі й серед неповнолітніх. Девіантна поведінка неповнолітніх у багатьох випадках перетворюється на кримінальні форми поведінки і становить значну загрозу як для самої особистості неповнолітнього, його подальшого розвитку, так і для всього суспільства. Оскільки понад 80% неповнолітніх, схильних до девіантних проявів, навчаються в закладах загальної середньої освіти, професійно-технічних училищах, коледжах, особливо актуальною стає профілактика девіантної поведінки саме серед учнівської підліткової молоді.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню різних аспектів девіантної поведінки, чинників її виникнення, пошуку форм і методів профілактики, подолання девіантної поведінки присвячені праці багатьох вітчизняних науковців, а саме: Т. Андрусишина, В. Афанасьєва, Б. Булеза, М. Волошенко, Л. Вольнової, О. Главацької, І. Козубовської, О. Лящук, І. Мельничук, Н. Олексюк, Л. Петришина, Л. Терещенко, С. Харченка та інших. Попри тривалий історичний досвід, сучасні науковці продовжують виявляти стійкий і обгрунтований інтерес до проблем девіації. Дослідження девіантної поведінки широко представлені у світовій науковій літературі, а вітчизняні дослідження у галузі психології, педагогіки та юриспруденції є ключовими. Це пояснюється тим, що саме девіантна поведінка перешкоджає ефективній соціалізації особистості, її формуванню та розвитку громадянської самосвідомості девіантна поведінка підліток

Мета статті - висвітлення проблеми поведінкових девіацій неповнолітніх та їх профілактики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Девіантна поведінка (поведінка з відхиленнями) [від пізньолат. deviatio - відхилення] - це поведінка людини, що не відповідає прийнятим у суспільстві нормам і рольовим очікуванням. Девіація включає такі компоненти: 1) девіант як носій девіантної поведінки; 2) соціальна норма або соціальне очікування, що є критерієм оцінки поведінки як девіантної; 3) соціальна група (у тому числі й суспільство в цілому), що реагує на дану девіантну поведінку [1].

Визначення меж поведінки з відхиленнями часто є складним завданням. Зміни в суспільстві призводять до змін у нормах, що призводить до появи нових видів поведінкових відхилень. Таким чином, поведінка з відхиленнями на соціальному рівні може розглядатися як один із способів взаємодії між суспільством і особою; це виражається у стійкій тенденції особи порушувати важливі соціальні норми, що може призвести до шкоди суспільству або самій особі, і супроводжується соціальною дезадаптацією. На особистісному рівні поведінка з відхиленнями виражається через девіантний стиль життя та спосіб поведінки. Це може призвести до реальної шкоди для особи або її оточення, конфліктів між девіантною особою та соціальним середовищем, а також до соціальної дезадаптації.

Девіація може включати делінквентну, девіантну та кримінальну поведінку. Виникнення девіації може бути спричинене різними факторами:

Біологічні: це можуть бути генетичні аномалії, які передаються через спадковість, такі як порушення розумового розвитку, слуху або зору; психофізіологічні фактори, пов'язані з впливом на організм людини техногенних катастроф, таких як атомні або хімічні аварії, а також землетруси; фізіологічні аспекти, які включають недоліки в конституційно-соматичній будові організму, такі як дефекти мови або зовнішності.

Психологічні: це може включати наявність психопатології або акцентуації окремих якостей характеру.

Соціально-педагогічні: це може бути спричинене дефектами у шкільному, сімейному або громадському вихованні.

Економічні: це пов'язано з соціально-економічною кризою.

Морально-естетичні: це викликано соціально-культурними змінами у суспільстві та переорієнтацією цінностей [2].

Девіантна поведінка виявляється в тих діях або вчинках людини, які не відповідають встановленим або утвореним у суспільстві стандартам та шаблонам поведінки. Це може бути як окремий вчинок, так і масові форми діяльності, які відхиляються від прийнятих норм. Основною ознакою девіантної поведінки є недотримання соціальних норм у певній ситуації, коли у людини не сформувалися звички або потреби, що відповідають зовнішнім вимогам (санкціям, нормам). Залежно від виду порушень норм, девіантну поведінку можна класифікувати за такими ознаками:

За характером вчинків (кримінальні, адміністративні) або моральною складовою (п'янство, проституція).

За рівнем або масштабом відхилення (індивідуальні або масові).

За спрямованістю відхилень на зовнішнє середовище (наприклад, сімейні конфлікти, насильство) або на самого себе (самогубство, алкоголізм).

За належністю до певної соціальної групи або врахуванням статево-вікових особливостей [2].

Девіантність не є вродженою якістю людини, вона формується поступово. Кожна дитина представляє собою унікальну та неповторну особистість, яка в процесі взаємодії з оточуючим суспільством вчиться розуміти себе та адаптуватися до його впливу, дотримуючись при цьому прийнятих в цьому суспільстві правил поведінки. Психологічні труднощі, емоційні розлади та відхилення в поведінці досить поширені серед дітей і є необхідною складовою їхнього розвитку.

А.Самойлов, узагальнивши погляди дослідників на сутність девіантної поведінки, виокремив основні характеристики цього феномена: низька загальна культура, відсутність позитивних інтересів і прагнень, зневажливе ставлення до оточуючих, агресивність, грубість, запальність, недисциплінованість, шкідливі звички (куріння, наркоманія, алкоголізм, вживання нецензурної лексики). Дослідники розрізняють відхилення корисливого, агресивного і соціально-пасивного типу, а також стадії формування асоціальної поведінки: несхвалювана поведінка, засуджувана поведінка, девіантна поведінка, делінквентна поведінка, деструктивна поведінка. Девіантну поведінку підлітків автор трактує як таку, що відхиляється від прийнятих у суспільстві соціально-моральних норм і цінностей, виявляється в соціально неприйнятних способах самоствердження й ускладнює процеси саморозвитку та конструктивної самореалізації особистості [3].

Дослідження показують, що діти підліткового віку належать до групи осіб із підвищеним ризиком виникнення девіантної поведінки. Це пояснюється кількома факторами. По-перше, внутрішні труднощі, які є нормальною частиною перехідного періоду. По-друге, невизначеність соціального статусу може впливати на особистісне самопочуття дитини в суспільстві. По-третє, нестабільність суспільного розвитку, яка відображається у виникненні екстремальних ситуацій в сім'ї, що має стати основою для становлення особистості дитини. По-четверте, підлітки часто не готові подолати суперечності, що виникають зі зміною механізмів соціального контролю. З цього приводу важливою складовою виховної роботи з підлітками є профілактика девіацій, зумовлених різними причинами, мотивами, обставинами і факторами, які впливають на формування девіантної поведінки особистості. Під системою педагогічної профілактики мається на увазі комплекс стратегічних і тактичних заходів, спрямованих на запобігання поведінковим девіаціям і формування позитивної спрямованості особистості підлітка. В процесі профілактики девіантної поведінки учнів варто використовувати можливості всіх педагогічних підходів і враховувати всі соціальні, педагогічні, психологічні та особистісні фактори [3].

Загальна мета профілактичної роботи полягає в тому, щоб запобігти, подолати або знищити фактори, які призводять до девіантної поведінки особистості. Головною метою є створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку дітей, успішної соціалізації та формування законослухняної та моральної особистості. До основних завдань соціально-профілактичної роботи відносяться:

Організація соціального середовища, яка включає вплив на соціальні чинники через соціальну рекламу, спеціальні програми та роботу з підлітками на вулицях.

Інформування, що включає проведення лекцій, бесід, розповсюдження спеціальної літератури, відео- і телефільмів з метою впливу на когнітивні процеси особистості.

Активізація особистісних ресурсів та розвиток соціально важливих навичок через групові тренінги.

Мінімізація негативних наслідків девіантної поведінки шляхом створення альтернативних

активностей та занять, які задовольняють потреби особистості.

Організація здорового способу життя, включаючи здорове харчування, регулярні фізичні навантаження, дотримання режиму праці та відпочинку, спілкування з природою та підтримання балансу у житті. Ця робота може проводитися як на індивідуальному, так і на груповому рівнях [4, с.105].

Важливі принципи соціально-профілактичної роботи з дітьми, які проявляють девіантну поведінку, включають:

Акцент на позитивних якостях особистості.

Постійне вивчення її унікальності, що здійснюється через тісну співпрацю між педагогами і психологами.

Задоволення потреби у самовираженні та формування життєвих цілей і перспектив.

Розвиток корисних інтересів та духовних цінностей у вихованців.

Встановлення глибокого взаємовідношення, поваги та довіри в спілкуванні з дітьми.

Вчені наголошують на тому, що особливо важливим є раннє профілактичне втручання для запобігання відхилень у поведінці підлітків [5].

Проаналізувавши практичний досвід фахівців соціально-пихологічної служби, варто відзначити, що у процесі розроблення програм соціальної профілактики девіантної поведінки підлітків важливо використовувати різноманітні ефективні форми роботи. Серед них можна зазначити відеолекції, тренінги, інтерактивні вистави, ігрові години з використанням різноманітних настільних просвітницько - профілактичних ігор, таких як «Фото-фішка», «Крок за кроком», «Володар кілець», «СТОП - насильству!», а також проведення тематичних конкурсів відеороликів, соціальної реклами, колажів та інших.

У ході реалізації програми соціальної профілактики девіантної поведінки підлітків слід використовувати модель поетапної зміни поведінки, яка була запропонована І. А. Фурмановим у 1996 році, і використовувати різні ефективні методи, такі як інформаційне повідомлення, мозковий штурм, дискусія, переконання, приклад, робота в групах, метод вправ або вправляння, метод кейсів, заохочення та інші.

Загалом, соціальна профілактика серед підлітків включає наступні аспекти: впровадження превентивних заходів, які охоплюють соціальні, правові, педагогічні та інші ініціативи, спрямовані на усунення причин і умов, які сприяють бездоглядності, скоєнню правопорушень і антигромадських дій серед неповнолітніх; надання індивідуальних консультацій схильним до девіантної поведінки дітям, приділяючи увагу кожному з них; підвищення рівня психолого-педагогічної культури батьків; розвиток альтернативних форм навчання і виховання, таких як спеціалізовані навчальні заклади, позашкільні гуртки та клуби; створення умов для розвитку культурного дозвілля серед дітей; проведення психологічно -просвітницької та особистісно- розвивальної роботи, включаючи курси з психології та валеології, соціально-психологічні тренінги, розвивальні ігри, а також правову освіту дітей [4, с.110].

Профілактика повинна мати комплексний підхід і здійснюватися одночасно на різних рівнях - загальнодержавному, спеціальному та індивідуальному.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, на основі вищевказаного можна зробити висновок, що девіантна поведінка - це система вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Вона є засобом задоволення потреб індивіда у тих випадках, коли він не усвідомлює суспільних норм, не бачить суперечностей між ними і своєю поведінкою, не знаходить можливості задовольнити свої потреби відповідно до своїх норм або свідомо не бажає їх наслідувати. Все це актуалізує необхідність профілактичної роботи з підлітками як науково - обгрунтованих та своєчасно вжитих соціальних, педагогічних, психологічних, медичних заходів з попередження формування відхилень від найважливіших норм поведінки.

Подальшого дослідження потребують соціально-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки серед підлітків.

Список використаних джерел

Вольнова Л. М. Профілактика девіантної поведінки підлітків: навч.-метод. посібник до спецкурсу «Психологія девіацій» для студентів спеціальності «Соціальна робота» у двох частинах. Ч. 1. Теоретична частина. 2-ге вид., перероб і доповн. Київ. 2016. 188 с.

Ком'яга А. В., Головко В. М Проблема поведінкової девіації молоді та профілактика девіантної поведінки неповнолітніх. Правова система: теорія і практика 2022 №4, Ч. 2 С.118-122.

Самойлов А. М. Профілактика девіантної поведінки підлітків у соціально-виховному середовищі загальноосвітньої школи: автор. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07, Вінниця, 2017. 23с.

Теорія та практика профілактичної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки: український і міжнародний досвід : монографія / О. Янкович та ін. Тернопіль : Осадца Ю.В., 2018. 300 с.

Товканець О. С. Девіантна поведінка як соціально-психологічна та педагогічна проблема. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. С. 75.

Размещено на Allbest.ru