Подружні конфлікти в молодих сім’ях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Подружні конфлікти в молодих сім'ях

Марія Зімарєва

(студентка IV курсу першого(бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Кушнір Н. С.

У статті розглядається проблема конфліктів у молодих подружжях та важливість соціальної допомоги у попередженні та вирішенні цих конфліктів. Вона аналізує різні аспекти конфліктів, та їх причини та наслідки. подружжя конфлікт сім'я стрес

Ключові слова: подружжя, конфлікти, сімейні відносини, сім'я, стрес

Постановка проблеми

У сучасному суспільстві багато молодих подружжів стикаються з різноманітними викликами і проблемами, які виникають у процесі їхнього спільного життя. Один із основних аспектів цих проблем - конфлікти. Конфлікти в молодих подружжях можуть виникати з різних причин, таких як непорозуміння, різниця в цінностях або поглядах, фінансові труднощі, навіть проблеми з взаєморозумінням та недосконалістю комунікації.

Аналіз досліджень і публікацій

Актуальність теми конфліктів в молодих подружжях зумовлена тим, що основною причиною розлучень в новостворених сім'ях виступають конфлікти на початку сімейного життя. Тому, розуміння причин та факторів виникнення конфліктів, може допомогти подолати кризи сімейного життя молодого подружжя.

Метою статті визначено проаналізувати основні причини конфліктів, шляхи їх вирішення та сформувати правильне розуміння сімейного життя.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Сім'я, безперечно, є однією з найважливіших цінностей, що сформовані людством протягом його історії. Не існує жодної нації або суспільства, яке б могло обійтися без інституту сім'ї. Молода сім'я є особливим мікросвітом, який є особливо чутливим до різних проблем, які виникають у пари під час її становлення. З кожним новим етапом розвитку суспільства, коли відбувається переоцінка цінностей, збільшується зацікавленість у проблемах, пов'язаних із сім'єю, мораллю та духовністю. Проте, в умовах сучасного життя сім'я, як посередник між індивідуальними та суспільними інтересами, опинилася у центрі суспільних турбулентностей.

З моменту початку сімейного життя молода родина входить у першу кризу, пов'язану з адаптацією до шлюбу і партнера. Активне неприйняття контрасту в поводженні партнера в дошлюбний період і повсякденного життя, ріст числа ситуацій, у яких проявляються розбіжності у поглядах, цінностях, смаках молодих партнерів ведуть до посилення міжособистісної напруженості, прояву негативних емоцій, що загострює характер перебігу кризи.

Ще серед факторів, що безпосередньо впливають на формування особистості, найважливіше місце займає сім'я, яка є не лише джерелом соціалізації, але й несе відповідальність за подальше сімейне життя своїх дітей. Підготовка молодого покоління до сімейного життя здійснюється на всіх етапах вікового розвитку і є невід'ємною складовою загальних проблем виховання. У процесі самого життя діти переймають від батьків немало знань про шлюб, сім'ю, ставлення до протилежної статі, засвоюють певні норми поведінки.

Формування поглядів, переконань, якостей і звичок молодих людей, пов'язаних з готовністю їх до шлюбу і сімейного життя, перші уявлення про обов'язки кожного члена сім'ї мають пряме відношення до батьків.

Власне у батьківському домі молода людина спостерігає за стосунками батька й матері. Взаємини, засновані на довірі, відповідальності один за одного, взаємоповазі, вмінні уникати конфліктів, мають сильний вплив на формування особистості.

Актуальність впливу батьківської сім'ї на шлюб дітей підкреслювали З. Фрейд та А. Фрейд . Вони вважали, що наслідування, ідентифікація, які використовують діти протягом усього розвитку, не можуть вивести їх далі, ніж до уподібнення батькам. Батьки дитини - її найголовніші вчителі; це саме ті люди, спілкування з якими для неї є найважливішим. Якщо у дитини немає батьків або є лише один з них, то пізніше їй доведеться змагатися з людьми, які мали можливість учитися у двох батьків.

Засвоєння і відтворення моделі статево-рольової поведінки батьків здійснюється завдяки такій властивості людської психіки, як наслідування, що активно проявляється у процесі емоційного контакту батьків з дітьми. Особистий приклад батьків є першим соціальним взірцем, який відіграє важливу роль у житті підростаючої особистості

Щоденно спілкуючись з батьками, вона відтворює і засвоює образ дій дорослих, їхні манери поведінки, звички, а потім і внутрішні якості, спосіб мислення, ставлення до виконання своїх обов'язків тощо. На думку С. Ковальова, велике значення має те, якими були батьки: коли раділи і засмучувались, коли їх хвалили і сварили, коли дозволяли та карали, якими були їх сімейні сварки, як вони проявляли батьківську ласку, ніжність, тепло [2, с.91].

Існує подружня терапія, яка являє собою особливу форму психотерапії, орієнтовану на подружню пару і її проблеми. Вона покликана допомогти подружній парі подолати сімейні конфлікти і кризові ситуації, досягти гармонії у взаєминах, забезпечити взаємне задоволення потреб. Подружня терапія є лікуванням порушень подружніх взаємин.

З іншої точки зору, сімейне консультування можна розглядати як одну з форм подружньої терапії, оскільки йдеться про більш прості, поверхові і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в кризових ситуаціях. Консультації дають змогу знайти вихід із конкретних конфліктних ситуацій, при цьому використовуються, насамперед, такі методи, як експлікація, заохочення, індивідуальні рекомендації і поради.

Подружня терапія характеризується більш глибоким і систематичним підходом, що вимагає великих зусиль при зміні фіксованих, малорухомих форм поведінки, які порушують взаємини між партнерами, і перебудові їхньої взаємодії.

Сімейна терапія, на відміну від подружньої терапії, поширюється на всю родину в цілому, включаючи дітей, причому увага звертається в основному на взаємини між батьками і дітьми.

Таким чином, із сучасної точки зору, подружня терапія відрізняються від сімейної як історичними коренями, так і своїми підходами.

Розглянемо сучасні підходи до подружньої терапії. Представники динамічного напрямку в подружній терапії розглядають дисгармонію з погляду внутрішньої мотивації поведінки партнерів. Прослідковується динаміка міжособистісних взаємин і її зв'язок з динамікою психічних процесів. Вивчаються випадки нереалізованих очікувань, обумовлених життєвим досвідом, отриманим в основному у дитинстві.

Сімейні конфлікти розглядаються з урахуванням повторення минулих конфліктів, а також прикладу поведінки, отриманого в минулих, емоційно забарвлених, стосунках. При цьому оцінюється ставлення сім'ї, у якій виріс кожен партнер. Основною передумовою змін є здатність до розуміння цього зв'язку, до контролю за поведінкою, до порівняння. Порівняння трактується як еволюційне (генетичне) зіставлення, при якому враховуються колишні джерела сьогоднішньої поведінки кожного партнера [2, с.83].

Нині існує чимало варіантів розподілу життєвого циклу сім'ї на етапи й періоди. Аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел засвідчив, що як основні ознаки розмежування етапів життєвого циклу сім'ї можна виокремити факти:

— наявності або відсутності дітей та їх вік;

— зміну місця дітей у сімейній структурі;

— завдання, що стоять перед сім'єю й відповідають цьому періоду;

— типові проблеми розвитку родини; розвиток взаємин між подружжям;

— кризи сімейного життя;

— особистісний ріст кожного члена сімейної групи.

У психології такі труднощі родини прийнято вважати нормативними: з одного боку, вони призводять наростання конфліктності взаємин, зниження задоволеності сімейним життям, ослаблення згуртованості сім'ї, з іншого - сприяють примноженню зусиль членів родини, спрямованих на її збереження. Кожен з етапів життєвого циклу сім'ї характеризується специфічними стресами й труднощами, що виникають як наслідок нормативних змін у сімейній структурі. Тому дослідників цікавили саме нормативні труднощі, випробовувані членами «умовно благополучної» повної родини на трьох етапах життєвого циклу:

— молода сім'я без дітей;

— сім'я з дітьми-підлітками;

- сім'я на стадії «порожнього гнізда».

Складні періоди й стреси, пережиті родиною, перевіряють сімейну систему на міцність, життєстійкість і здатність відновлювати сили після перенесеної напруги. Але, накопичуючись і перекриваючи одне одного, сімейні труднощі можуть деструктивно впливати на внутрішньо-сімейний клімат, призводити до ситуації ризику для благополуччя й здоров'я сім'ї. У процесі розвитку шлюбно-сімейних взаємин психологи виділяють періоди спаду в стосунках, які характеризуються наростанням почуття незадоволеності один одним. У подружжя виявляються розбіжності в поглядах, частішають сварки, виникає мовчазний протест, відчуття обманутих надій і докорів.

Ще Г. Васильченко описував такий феномен як «чорнильна пляма», пов'язаний з тим, що порушення міжособистісних стосунків відбивається на сексуальній сфері. У літературі обговорювалися різні фактори сексуальної природи, які призводять до зниження задоволеності шлюбом: почуття провини, котре визначається як тенденція карати себе за реальне чи передбачуване порушення норм сексуального поводження

Науковець зазначав, що сексуальна тривожність, еротофобія (установка реагувати негативними емоціями на сексуальні ситуації), низька оцінка власних сексуальних можливостей порівняно з можливостями інших, сексуальна депресія (тенденція до переживання суму і зневіри з приводу власних здібностей і можливостей у сексуальній сфері), висока сексуальна заклопотаність (тенденція думати тільки про секс) значною мірою визначають якість сексуальних стосунків у подружній парі, а також якість шлюбних взаємин у цілому. У зв'язку з цим існує шкала сексуальності, що діагностує:

- самооцінку своїх сексуальних можливостей;

- сексуальну заклопотаність;

- сексуальну депресію[1, с.136].

На думку В. Сисенко, стійкість чи нестабільність шлюбу залежить від задоволення потреб партнерів. Науковець вважає, що для стабільності шлюбу значущим є не лише задоволення матеріального становища подружжя, а й емоційно-психологічних потреб. При цьому він зауважує, що емоційно-психологічна стабільність шлюбу залежить від міри задоволення потреб у взаємодопомозі та психічній підтримці, взаєморозуміння, задоволення почуття власної гідності, відчуття, своєї значущості, важливості.

Якщо один із партнерів почувається ущемленим, то це породжує низку негативних реакцій проти партнера й певною мірою переходить у незадоволену потребу в ласці, ніжності, турботі. Психічне відчуження між партнерами починається із заниженої оцінки, критичних зауважень стосовно особистості партнера. Отже, порушуються душевна гармонія, відчуття власної значущості й цінності для іншої людини. Подібні обставини призводять до того, що в сім'ї один чи обоє партнерів почувають психічний дискомфорт, у них зникає почуття підтримки, солідарності, захищеності.

Отже, ті чи інші незадоволені потреби партнерів чи крайньою мірою одного з них часто є причинами конфліктів і призводять до шлюбно-розлучних ситуацій. Серйозні конфлікти чи розлучення свідчать про те, що в розвитку шлюбу настала особлива фаза, на якій між партнерами утворилася дисгармонія при задоволенні певних потреб. При цьому один із партнерів блокує чи робить неможливим задоволення сумісних потреб [3, с.188].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, результати дослідження показали, що конфлікти є невід'ємною частиною життя будь-якої пари, особливо молодого подружжя. Однак, важливо враховувати, що ефективне управління цими конфліктами може визначати стабільність та щасливе майбутнє відносин.

Одним із основних висновків цієї статті є те, що ефективна комунікація та здатність до розв'язання конфліктів є ключовими факторами для збереження та зміцнення подружніх зв'язків. Молодим парам рекомендується навчитися відкрито висловлювати свої почуття та потреби, слухати партнера та шукати компроміси в складних ситуаціях.

Крім того, важливо пам'ятати про роль взаємного підтримки та розуміння в подружніх відносинах. Молоді подружжя повинні навчитися бути емпатичними та уважними до потреб та переживань свого партнера, що сприятиме побудові міцного та здорового партнерства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Столярчук О. А. Психологія сучасної сім'ї: навч.посібник. Кременчук: ПП Щербатих О. В., 2015.136 с.

2. М. І. Мушкевич, Р. П. Федоренко, Т. І. Дучимінська, Л. І. Магдисюк Психологія молодої сім'ї., 2018. 91 с.

3. Федоренко Р.П. Психологія сім'ї: навч. посіб. Луцьк:Вежа-Друк, 2015. 188 с.

Размещено на Allbest.ru