Булінг та його прояви в освітньому середовищі початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Булінг та його прояви в освітньому середовищі початкової школи

Греба Ілдіко Золтанівна - старший викладач кафедри педагогіки, психології, початкової, дошкільної освіти та управління закладами освіти Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ

Гаврилюк Ілона Юліївна- викладач-методист, спеціаліст вищої категорії, голова циклової комісії «Дошкільна освіта» фахового коледжу Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ

ГРЕБА Ілдіко Золтанівна, ГАВРИЛЮК Ілона Юліївна. БУЛІНГ ТА ЙОГО ПРОЯВИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Дана стаття спрямована на аналіз та висвітлення важливого аспекту соціальних взаємин серед учнів початкових класів - явища булінгу. Поняття булінгу, яке включає в себе повторювану агресивну поведінку, спрямовану на заподіяння моральної або матеріальної шкоди іншій особі, є поширеним явищем у всьому світі і актуальним у закладах освіти України. Це явище має вплив на всіх учасників освітнього процесу, включаючи як дітей, так і дорослих. Агресія серед дітей та підлітків - явище не нове. Воно набуває різних форм, і, водночас, ми спостерігаємо зниження віку осіб, які проявляють агресивну поведінку.

Ключові слова: агресія, булер, булінг, жертва, освітнє середовище, спостерігач, цькування.

GREBA Ildiko Zoltanivna,, GAVRILYUK Ilona Yuliivna. BULLYING AND ITS MANIFESTATIONS IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF PRIMARY SCHOOL

This article is aimed at analysing and highlighting an important aspect of social relations among primary school pupils - the phenomenon of bullying.

The concept of bullying, which includes repeated aggressive behaviour aimed at causing moral or material harm to another person, is a widespread phenomenon around the world and is relevant in educational institutions in Ukraine. This phenomenon affects all participants in the educational process, including both children and adults. Aggression among children and adolescents is not a new phenomenon. It takes different forms, and, at the same time, a decrease in the age of those who display aggressive behaviour is observed. Bullying has many causes that can be found in the family, among peers and in the mass media.

The paper provides a theoretical analysis of the causes of school violence. The concepts of aggression and bullying, their characteristics and features are considered. The main types of bullying and the signs that define bullying as a form of violence are identified. The factors that lead to the emergence and spread of bullying in educational institutions are investigated. The structure of bullying is studied and its participants are described. Cases and strategies for preventing and counteracting bullying in educational institutions are considered.

Keywords: aggression, bully, bullying, victim, educational environment, observer, harassment.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

булінг учень агресивна поведінка

Освітнє середовище є системою, що постійно змінюється відповідно до вимог суспільства та створює сприятливі умови для розвитку особистості в різних аспектах. Початкова школа має виконувати не лише роль навчального закладу, але й бути активним центром соціалізації, дружніх взаємин з однолітками, позитивного досвіду взаємодії та спілкування для дітей. Однак, перешкодою на шляху реформування сучасної початкової освіти стає проблема шкільного булі- нгу, який має негативний вплив на психологічний стан молодших школярів. Це явище є результатом нестабільного стану освітньої системи та суспільства в цілому [8].

На сьогоднішній день булінг, тобто цькування дітей є досить поширеним явищем. Булінг з'явився давно, але не був настільки виражений. Кожному навчальному закладу притаманне це явище, початкова школа не є винятком цього, діти цькують один одного, так само відомі випадки пригнічення дітей вчителями, або навпаки. Дуже важливо, щоб педагоги звертали увагу на поведінку дітей, та запобігали появі даного явища. Часто у закладах освіти проблему булінгу намагаються приховати, а в кращому випадку вирішувати за зачиненими дверима разом з учасниками цькування. Проте існують ситуації, коли дане питання ігнорується, керівництво закладу освіти не розглядає причини агресії і не шукає шляхи її подолання. За таких умов проблему не усувають і це може призвести до подальшого загострення ситуації та збільшення її жорстокості.

Актуальність даної теми полягає в тому, що агресивна поведінка є досить поширеним явищем серед дітей та підлітків на сьогоднішній час. Про булінг ми зараз часто можемо почути з новин, соціальних мереж, а також, журналів та телепередач. У сьогоднішньому суспільстві дуже важливо розпізнавати ознаки булінгу, розуміти його наслідки для оточуючих та вміти його запобігати.

Навіть при наявності численних наукових досліджень, присвячених булінгу, все ще виникає проблема виявлення нових форм цькування і розробки комплексу заходів для запобігання та подолання цього негативного явища. Ця задача вимагає спільних зусиль всіх учасників освітнього процесу, включаючи учнів, батьків, педагогів, психологів і адміністрацію навчального закладу, а також національних органів влади для регулювання цього питання на державному рівні [7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вперше дослідження явища булінгу висвітлено у працях скандинавських науковців Д. Олвеус, А. Пікасо, Е. Роланд та П. Хайнеманн. Значний внесок у дослідження причин виникнення булі- нгу, концепції протидії вклали такі вчені як: А.Браун, М.Кляйн, Е.Міллер, Д. Томпсон та інші.

В Україні проблемою шкільного булінгу активно займалися та вивчали такі вчені, як: М. Алексеєнко, В. Даниленко, І. Дорожко, О. Дроздова, А. Запорожець, Н Ільїна, З. Карпенко, В. Кириченко, Ю. Левченко, Т. Титаренко, Т. Яценко та інші видатні науковці. Впродовж останнього десятиліття вітчизняні дослідники займалися питанням пов'язаним з включенням дітей до навчального процесу, їх реабілітацією та соціалізацією в суспільстві, звертаючи увагу на булінг та інші прояви насильства. До них належать такі видатні науковці, як В. Бондар, І. Демченко, Т. Євтухова, А. Колупаєва, А. Шевцов, та інші.

Проте, для України, яка тільки почала вживати перші кроки для протидії булінгу, феномен насильницької поведінки в освітньому середовищі залишається не вивченим і потребує подальших наукових досліджень. Не достатньо дослідженим є також питання, пов'язане з вивченням підходів, методів та засобів для психологічної профілактики шкільного насильства серед молодших школярів [17].

Мета статті - дослідити сутність боулінгу та його прояву в освітньому середовищі початкової школи.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для опису явища булінгу, в багатьох наукових працях трапляється вживання синонімічних понять, таких як «насильство», «знущання», «дитяча жорстокість», «лихослів'я», «мобінг», «агресія», «цькування». У даній статті ми намагалися провести детальний аналіз понять «агресія» та «цькування», які, за результатами нашого дослідження літературних джерел, виявилися більш поширеними, ніж інші синонімічні терміни.

«Агресія (від лат. aggressio - напад) - мотивована диструктивна поведінка, яка суперечить нормам (правилам) існування людей у суспільстві, яка завдає шкоди об'єктам нападу, яка завдає фізичної шкоди людям або викликає у них психологічний дискомфорт (негативні переживання, відчуття напруженості, страху, пригніченості та ін.)» [16].

Терміни «агресія» і «агресивність» використовуються для опису різноманітних актів насильницької дії. У суспільстві агресія та ті, хто проявляє агресивність, завжди сприймаються як негативні, асоціальні дії, прояв грубої сили. Ці поняття включають широкий спектр ідей, таких як насильство, агресивні дії, ворожнеча, жорстокість, конфлікт, злочин, вбивство, негативна взаємодія тощо [4].

Агресія в різних формах є невід'ємною частиною нашого щоденного життя. Це можуть бути конфліктні ситуації, сварки, загрози, образи, суперечки в родині, школі або на роботі, фізичні напади, міжособистісні або міжгрупові конфронтації, пошкодження майна, насильство і навіть вбивства. Причини схильності до агресії та її прояви можуть значно відрізнятися у різних людей.

Згідно з B. Krahe, можна виділити наступні типи агресивної поведінки:

- вербальна/фізична;

- дія/бездіяльність;

- безпосередня/опосередкована;

- відкрита/прихована;

- неспровокована/мстива;

- ворожа/інструментальна;

- фізична/психологічна;

- з короткотерміновими/ довготерміновми наслідками;

- індивідуальна/групова [16].

Агресивна поведінка не тільки визначає стан дитини в системі соціальних відносин, але й її особистий розвиток. Дослідження цієї проблеми сучасними вченими такими, як О. Бовт, Г. Бреслав, О. Дроздов, О. Дронова, Т. Мицкан, С. Русова, Т. Федорченко та ін. показали, що агресивна поведінка досить тривала в часі, тому цілком можливо, що в дитинстві це може перетворитися на стійку асоціальну або антисоціальну поведінку в підлітковому та юнацькому віці.

Такі зарубіжні науковці, як А. Бандура, Р. Уолтерс, Г. Паренс, Дж. Паттерсон, М. Раттер, зосередили свою увагу на виявленні індивідуальних детермінант прояву агресії. С. Русова вважає, що агресивна поведінка дитини є одним із проявів бойового інстинкту, який сам по собі є позитивним фактором, але в окремих випадках може розвиватися в негативному напрямку. У своєму здоровому, нормальному розвитку цей інстинкт є потужним інструментом для подолання особистих і соціальних перешкод у житті [3].

Постає загрозливою проблема насильства та жорстокого поводження з дітьми, яка наростає як у всьому світі, так і в Україні. Останні опитування свідчать, що майже половина всіх дітей розглядає це явище як поширену проблему в нашій країні. Надзвичайно тривожним є те, що діти часто стають жертвами жорстокого поводження та цькування з боку своїх однолітків, і кожна четверта дитина пережила це у власній родині. Зростаюча тенденція злочинності проти дітей підкреслює важливість підвищення свідомості громадськості стосовно цієї актуальної проблеми. Неурядові організації стають все активнішими в своїх зусиллях щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми та захисту прав неповнолітніх, які стали свідками або постраждали від таких злочинних дій [15].

У наш час, в умовах військових дій та значних змінах у сферах економіки, політики і культури, насильство залишається надзвичайно актуальною проблемою, яка активно обговорюється як у теорії, так і на практиці. Здатність до шкільного насильства частково залежить від рівня агресивного стану особистості. Ця індивідуально-психологічна риса, виявляється у готовності проявити агресію. Іншими словами, це показник готовності до агресивних дій відносно інших осіб та себе самого. Вважається, що в такому випадку можна говорити про наявність потенційно агресивного сприйняття та інтерпретації, що є стійкими особи- стісними рисами сприйняття світу і розуміння його. Агресивність як індивідуальний фактор, що визначає шкільне насильство, також пов'язана з певною мотивацією. Оскільки саме мотиви можуть спонукати до цілеспрямованої агресії і насильства з метою завдання шкоди, лиха або негара- зду іншій особі [17].

Важливим фактором агресії є страх отримати травми, бути скривдженим, ображеним, атакованим, ображеним або підданим нападу. Інтенсивність страху, а отже, і агресії, пов'язана з минулим травматичним досвідом [3].

«Цькування» в освітньому середовищі у світовій практиці отримало назву «булінг», що походить від англійського слова «to bully» і перекладається як знущатися, залякувати, чіплятися. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булі- нгу (цькуванню)» № 2657-VIII від 18.12.2018 передбачено, що під терміном «боулінг» або «цькування» слід розуміти дії учасників освітнього процесу, включаючи психологічне, фізичне, економічне та сексуальне насильство, а також з використанням електронних комунікаційних засобів, спрямовані на малолітню або неповнолітню особу або вчинені нею стосовно інших учасників освітнього процесу неправомірні дії, які можуть призвести до психологічної або фізичної шкоди потерпілим [12].

Термін «булінг» був запропонований британським журналістом Е. Адамсом ще на початку 90-х років 20 століття, тоді ж з'явилося його уточнення «шкільний булінг». Булінг (bullying, англ. bully - хуліган, задирака, грубіянин) означає систематичне й навмисне знущання над іншою людиною з метою морального чи фізичного задоволення [9].

Д. Олвеус визначав булінг у шкільному колективі як ситуацію, в якій одні учні стають об'єктом систематичних знущань та насильства з боку інших дітей. Він вважав, що булінг має колективний характер. Д. Лейн та Е. Міллер визначають булінг як тривалий процес усвідомленого жорстокого поводження з боку однієї або декількох осіб, спрямований на іншу особу, яка не здатна захистити себе в цьому процесі [10].

Булінг (від англ. to bully - задиратися, знущатися, змушувати погрозами) - це систематичні, свідомі, намірені та обдумані дії, спрямовані на завдання шкоди та виклик страху шляхом погрози подальшою агресією [6].

Суть булінгу не полягає просто у самій агресії або злості з боку кривдника, а в глибокому презирстві, зневазі і почутті відрази до опонента, який, як вважається, не заслуговує на повагу. Це дає можливість кривдникам завдавати шкоди, не відчуваючи ніякої провини, співчуття чи емпатії. Кривдник наділяє себе привілеями домінування, контролю, права виключення та ізоляції жертви. Булінг є специфічною формою взаємодії, що включає перерозподіл влади, що дає можливість кривднику викликати у жертви почуття страху [2].

Мотивація для булінгу може бути різноманітною, включаючи помсту, відновлення справедливості, підкорення лідеру, почуття неприязні, бажання самоствердження та інше. Особливо небезпечною є мотивація, пов'язана з задоволенням садистських потреб у певних особистостей. Також існує нерівність між жертвою і кривдником, оскільки кривдник може бути сильнішим фізично, психологічно або соціально [11].

Дослідниця І. Сидорук на основі роботи Д. Олвеуса узагальнила структуру булінгу, яка описує різні ролі учасників і включає наступних її учасників:

- «жертву» - учень, який стає об'єктом булінгу;

- «булерів» - учні, що здійснюють насилля, ініціюють та грають роль лідера у цькуванні;

- «послідовників» - учні, які позитивно ставляться до цькування та активно беруть участь у ньому;

- пасивних «булерів» - учні, які відкрито підтримують булінг, але не беруть активної участі в процесі;

- потенційних «булерів» - учні, яким подобаються знущання, але не виявляють цього ззовні;

- «спостерігачів» - учні, які байдуже ставляться до цькування і просто спостерігають за ним;

- «потенційних захисників» - учні, які негативно ставляться до цькування і вважають, що повинні допомогти жертві, але не здійснюють захисних дій;

- «захисників» - учні, які виступають проти булінгу і захищають жертву від цькування [13].

Варто зазначити, що не кожен акт насильства серед учнів початкових класів є булінгом. Прояви булінгу, його мета та перебіг може характеризуватися не агресією чи гнівом з боку агресора, а презирством і зневагою до інших. Це дозволяє кривдникам завдавати шкоди без почуття провини, співчуття чи співпереживання жертві. Тому, основна підготовка учителів початкових класів полягає у засвоєнні методів і засобів співпраці та взаємодії суб'єктів освітнього процесу, а саме: керівників, вчителів, соціальних педагогів, психологів та учнів [1].

Шкільний булінг можна класифікувати на дві основні форми:

Фізичний шкільний булінг, який включає навмисні удари, стусани, побої, а також сексуальний булінг і явище, відоме як хеппісліпінг.

Психологічний шкільний булінг, який охоплює насильство, пов'язане з психічним впливом, що завдає психологічної травми через словесні образи, погрози, переслідування та залякування, які спрямовані на свідоме створення емоційної невпевненості [13].

Психологічний булінг, в свою чергу, має широкий спектр можливих проявів. Серед них можна виділити наступні випадки:

- вербальний булінг, який включає образливі імена, обзивання та поширення чуток;

- залякування, коли жертва піддається постійному страху та загрозам;

- ізоляція та ігнорування, коли жертву повністю або частково виключають з колективу і просто не звертають на неї уваги;

- активне або пасивне неприйняття, коли кривдники дають жертві зрозуміти, що вона не є частиною колективу або групи, не реагують на її ініціативи та проявляють негативне ставлення до спілкування з нею;

- кібербулінг або інтернет-мобінг, коли цькування відбувається через Інтернет, мобільні телефони або інші технічні засоби [5].

Статистика показує, що психологічне цькування є найпоширенішою формою шкільного колективу. Діти частіше стикаються зі словесним приниженням і всілякими образами, відторгненням та ізоляцією, ніж з проявами фізичного цькування.

Також варто відмітити, що діти частіше стикаються зі знущаннями і почуваються пригніченими саме у результаті психологічного булінгу. Необхідно враховувати, що однією з основних причин дитячого самогубства є бойкот і тривала ізоляція дитини в школі або у її класі [2].

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Ситуації булінгу можна розглядати як складні соціально-психологічні явища, які розглядаються як нестандартні ситуації, що виникають в учнівському колективі. Вони характеризуються тривалим і систематичним фізичним або психологічним насильством, спрямованим на одного учня з певною особистою метою.

Мотивами булінгу є заздрість, помста, ворожість і прагнення до справедливості; боротьба за владу; потреба підкорятися лідеру, придушувати суперників, самостверджуватися тощо. Варто пам'ятати, що булінг це не те саме, що сварка чи конфлікт. По-перше, булінг завжди супроводжується реальним фізичним або психологічним насильством (залякування, глузування, шантаж, шкода, удари, бойкот, розголошення особистої інформації тощо).

По-друге, у булінгу завжди беруть участь три сторони - кривдник, жертва та спостерігач. По-третє, булінг негативно впливає на фізичне та психічне здоров'я всіх учасників процесу. По-четверте, булінг - це систематичне та тривале виключення людей із соціального середовища. По-п'яте, булінг ніколи не припиняється сам по собі. Для його припинення важливим є втручання дорослих, захист та допомога учасникам боулінгу.

Профілактика булінгу серед дітей молодшого шкільного віку є надзвичайно важливою, оскільки саме на цьому етапі формуються основи міжособистісних відносин та соціальних навичок. Запобігання цькуванню та насильству в молодшому шкільному віці сприяє створенню позитивного та безпечного навчального середовища. Ранні інтервенції та навчання дітей взаємоповазі та співпраці можуть запобігти формуванню агресивних та жорстоких поведінкових зразків у майбутньому.

Зрозуміло, що боротьба з булінгом в початковій школі вимагає спільних зусиль учителів, батьків, учнів та громадських організацій. Тільки завдяки об'єднаним зусиллям можна створити безпечне та сприятливе середовище для розвитку дітей, де кожен може почувати себе захищеним та поважаним.

Список джерел

Акімова О. М. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до профілактики проявів булінгу серед школярів. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 8 (346), Ч. ІІ. 2021. / Режим доступу: http://dspace.luguniv.edu.Ua/xmlui/bitstream/h andle/123456789/8926/8%20%28346%29%2C %202021_%D0%A7.2.pdf?sequence=1&isAll owed=y#page=197

Ефремова, Г., Зосименко, О. Шкільний бу- лінг: специфічні ознаки та особливості прояву. розділ І. сучасні технології у навчанні та вихованні дітей і підлітків: український та світовий досвід, 23. 2017. / Режим доступу: https://www.researchgate. net/profile/Nana- Berdzenishvili/publication/328355122_castina _1/links/5bc84b5f92851cae21addd50/castina- 1.pdf#page=23

Журавко Т. Агресивна поведінка дітей старшого дошкільного віку під час війни. Актуальні питання гуманітарних наук. 2023. / Режим доступу: http://www.aphn- journal.in.ua/archive/60_2023/part_2/60- 2_2023.pdf#page=179

Качанова, Ю. В. (Агресивність та агресія як соціологічні категорії. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Соціологія, (146, Вип. 133), 2010. С. 50-54. / Режим доступу: https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/naukpraci/sociolo gy/2010/146-133-10.pdf

Кольга, Ю. В. Звіт про результати першого циклу загальнодержавного моніторингового дослідження якості початкової освіти «Стан сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи закладів загальної середньої освіти» 2018 р. Частина V. Булінг у початковій школі / Український центр оцінювання якості освіти. / Режим доступу:

https://nus.org.ua/wp- content/uploads/2019/05/2019_ZVIT_MDYAP O_CHASTYNA-5_BULING.pdf

Король А. Причини та наслідки явища булі- нгу. Відновне правосуддя в Україні, (1-2), 13. 2009. / Режим доступу:

https://rescentre.org.ua/images/Uploads/Files/p operedzhenya_dl/buling_article .pdf

Кулешова О. В., Міхеєва Л. В. Булінг в освітньому середовищі: аналіз, шляхи подолання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. Вип.1. 2019. С. 154-158.

Починок Є. А. Ергономічні умови створення безпечного освітнього середовища початкової школи як чинник протидії булінгу. 2020. / Режим доступу: http://pedagogy- journal.kpu.zp.ua/archive/2020/70/part_3/20.pd f

Прокопенко Л. І., Тетьоркіна В. А., Оловаре- нко О. І., Пальчик О. О. Дослідження булінгу в просторі організованого дитячого колективу. 2019. / Режим доступу: http://repository.khpa.edu.ua:8080/jspui/bitstre am/123456789/229/1/Palch_st_1.pdf

Руда Н., Саковська В. Особливості булінгу у дітей молодшого шкільного віку. 2018. Режим доступу: http://mdu.edu.ua/wp- content/uploads/psihol-visnik-2018-2-23.pdf Савельєв Ю. Б., Салата Т. М. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі? 2009. / Режим доступу:

https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bits treams/5b87c979-11c1-4cc9-a7a3- e3dfb0b4af1b/content

Савицька, С. Л., Гоцуляк, О. Г. Кримінологічна характеристика булінгу та шляхи його подоланння. DICTUM FACTUM, (2 (12)), 2022. С. 120-138.

Сидорук І. Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема. 2015. Режим доступу: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/ 6578/1/35.pdf

Тілікіна Н. В., Пєша І. В. Про булінг (цькування) та як його подолати. Дітям, молоді та дорослим про важливе. Київ: ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» 2020.

Цюман Т. П., Калашник О., Пурас Д. Методичні рекомендації щодо опитування дітей, що стали свідками та/або жертвами насильства, а також вчинили насильство. 2015. / Режим доступу:

https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/10717 Щербатюк О. В. Багатовимірність у вивченні агресивності. 2022. Режим доступу:

https://www.researchgate.net/profile/Vadym- Sulitskyi/publication/363468599

Юрчик О. М. Психологічна профілактика шкільного насильства в початкових класах. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. 2016. Режим доступу: https://www.oa.edu.ua/doc/dis/avtoreferat_Yur chik.pdf

REFERENCES

Akimova, O. M. (2021). Pidhotovka maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly do profilaktyky proiaviv bulinhu sered shkoliariv. [Training future primary school teachers to prevent bullying among schoolchildren]. Yefremova, H., Zosymenko, O. (2017). Shkilnyi bulinh: spetsyfichny oznaky ta osoblyvosti proiavu. [School bullying: specific signs and features of manifestation].

Zhuravko, T. (2023). Ahresyvna povedinka ditei starshoho doshkilnoho viku pid chas viiny. [Aggressive behaviour of senior preschool children during the war].

Kachanova, Yu. V. (2010). Ahresyvnist ta ahresiia yak sotsiolohichni katehorii. [Aggressiveness and aggression as sociological categories].

Kolha, Yu. V. (2019). Zvit pro rezultaty pershoho tsyklu zahalnoderzhavnoho monitorynhovoho doslidzhennia yakosti pochatkovoi osvity «Stan sformovanosti chytatskoi ta matematychnoi kompetentnostei vypusknykiv pochatkovoi shkoly zakladiv zahalnoi serednoi osvity» 2018 r. Chastyna V. Bulinh upochatkovii shkoli. [Report on the results of the first cycle of the nationwide monitoring study of the quality of primary education "The state of formation of reading and mathematical competences of primary school graduates of general secondary education institutions" 2018. Part V. Bullying in primary school].

Korol, A. (2009). Prychyny ta naslidky yavyshcha bulinhu. [Causes and consequences of bullying].

Kuleshova, O. V., Mikheieva, L. V. (2019. Bulinh v osvitnomu seredovyshchi: analiz, shliakhy podolannia. [Bullying in the educational environment: analysis, ways to overcome]. Kherson.

Pochynok, Ye. A. (2020). Erhonomichni umovy stvorennia bezpechnoho osvitnoho seredovyshcha pochatkovoi shkoly yak chynnyk protydii bulinhu. [Ergonomic conditions for creating a safe educational environment in primary school as a factor in combating bullying]. Kyiv.

Prokopenko, L. I., Tetorkina, V. A., Olovarenko, O. I., Palchyk, O. O., (2019). Doslidzhennia bulinhu v prostori orhanizovanoho dytiachoho kolektyvu. [Study of bullying in the space of an organised children's group]. Kyiv.

Ruda, N., Sakovska, V. (2018). Osoblyvosti bulinhu u ditei molodshoho shkilnoho viku. [Features of bullying of younger children]. Kyiv.

Saveliev, Yu. B., Salata, T. M. (2009). Vykliuchennia ta nasylstvo: chy isnuie bulinh v ukrainskii shkoli? [Exclusion and violence: does bullying exist in Ukrainian schools?]. Kyiv.

Savytska, S. L., Hotsuliak, O. H. (2022). Kryminolohichna kharakterystyka bulinhu ta shliakhy yoho podolannnia. [Criminological characteristics of bullying and ways to overcome it]. Kyiv.

Sydoruk, I. (2015). Bulinh yak aktualna sotsialno-pedahohichna problema. [Bullying as an urgent social and pedagogical problem]. Kyiv.

Tilikina,N. V., Piesha, I. V. (2020). Pro bulinh (tskuvannia) ta yak yoho podolaty. [About bullying (harassment) and how to overcome it]. Kyiv.

Tsiuman, T. P., Kalashnyk, O., Puras, D. (2015). Metodychni rekomendatsii shchodo opytuvannia ditei, shcho staly svidkamy ta/abo zhertvamy nasylstva, a takozh vchynyly nasylstvo. [Methodological recommendations for interviewing children who have witnessed and/or been victims of violence, as well as perpetrators of violence]. Kyiv.

Shcherbatiuk, O. V. (2022). Bahatovymirnist u vyvchenni ahresyvnosti. [Multidimensionality in the study of aggression]. Kherson.

Yurchyk, O. M. (2016). Psykholohichna profilaktyka shkilnoho nasylstva v pochatkovykh klasakh. [Psychological prevention of school violence in primary school]. Kyiv.

Размещено на Allbest.ru

...