Психологічні умови актуалізації керівником педагогічного колективу особистісного ресурсу персоналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Психологічні умови актуалізації керівником педагогічного колективу особистісного ресурсу персоналу

Тептюк Юлія Олександрівна

кандидат психологічних наук

викладач кафедри психології

Анотація

психологічний педагогічний колектив

Надано загальне уявлення про особистісний ресурс педагогічного персоналу як важливий потенціал педагогічного колективу, а також розкриваються основні психологічні умови актуалізації суб'єктних властивостей педагогічних працівників в управлінській взаємодії. Під особистісним ресурсом розуміють інтегральне психічне утворення, основу прояву якого становлять особливості самосвідомості (рефлексія, позитивне самоставлення, визнання у себе діяльніших, активно-перетворювальних можливостей у професійній сфері і досвіді), що забезпечує завдяки здатності до ініціації та регулювання професійної активності відповідно до внутрішніх критеріїв ефективності і доцільності професійної діяльності можливість здійснення нададаптивної активності; освіти, що забезпечує можливість здійснення нададаптивної активності.

Теоретичне дослідження проблем ресурсного управління персоналом дозволило сформувати уявлення про те, що актуалізація керівником педагогічного колективу особистісного ресурсу персоналу - це реалізація ним психологічних умов, що стають передумовами посилення у персоналу самодетермінації, проблематизації практики, породження ідеальних форм спільної діяльності та ін., тобто актуалізують механізми суб'єктогенезу. Модель діяльності керівника педагогічного колективу з актуалізації особистісного ресурсу персоналу у зовнішньому аспекті представлено трьома функціональними ролями: формування організаційної культури з властивостями, які співвідносяться з принципами суб'єктогенезу; формування рефлексивних структур об'єкта управління; здійснення психотехнологічного впливу на персонал. Успішна реалізація керівником цих функціональних ролей забезпечує становлення мотиваційного компонента суб'єктних проявів у педагогічного персоналу - внутрішньої зумовленості його професійної активності, а також рефлексивного та операційного компонентів суб'єктного потенціалу.

Ключові слова: особистісний ресурс; суб'єктний потенціал; педагогічний персонал; суб'єктні властивості; актуалізація суб'єктного потенціалу; психологічні умови; ресурсне управління персоналом.

Teptyuk Yulia Alexandrovna Candidate of Psychological Science, Lecturer at the Department of Psychology, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

Psychological conditions of actualization of the subjective potential of the teaching staff by the head of the teaching staff

Abstract

The article provides a general idea of the personal resource of teaching staff as an important potential of the teaching staff, as well as reveals the main psychological conditions for the actualization of the subjective properties of teachers in managerial interaction. The personal resource is understood as an integral mental formation, the basis of which is the manifestation of self-awareness (reflection, positive self-attitude, recognition of active, active-transformative capabilities in the professional sphere and experience), which provides, through the ability to initiate and regulate professional activity in accordance with internal criteria of efficiency and expediency of professional activity, the possibility of carrying out superadaptive activity; education, which provides the possibility of carrying out superadaptive activity.

The theoretical study of the problems of resource management of personnel allowed to form the idea that the actualization of the personal resource of the staff by the head of the teaching staff is the implementation of psychological conditions that become prerequisites for strengthening self-determination of the staff, problematisation of practice, generation of ideal forms of joint activity, etc. The model of activity of the head of the teaching staff to actualise the personal resource of the staff in the external aspect is represented by three functional roles: formation of organisational culture with properties that correlate with the principles of subjectogenesis; formation of reflective structures of the object of management; implementation of psychotechnological influence on the staff. The successful implementation of these functional roles by the manager ensures the formation of the motivational component of subjective manifestations in the teaching staff - the internal determination of their professional activity, as well as the reflective and operational components of the subjective potential.

Keywords: personal resource; subjective potential; pedagogical staff; subjective properties; actualization of subjective potential; psychological conditions; resource management of personnel.

Постановка проблеми

Успішна педагогічна діяльність можлива лише за наявності значних особистісних ресурсів у персоналу, у т. ч. суб'єктних властивостей. Під особистісним ресурсом розуміють інтегральне психічне утворення, основу прояву якого становлять особливості самосвідомості (рефлексія, позитивне самоставлення, визнання у себе діяльніших, активно- перетворювальних можливостей у професійній сфері і досвіді), що забезпечує завдяки здатності до ініціації та регулювання професійної активності відповідно до внутрішніх критеріїв ефективності і доцільності професійної діяльності можливість здійснення нададаптивної активності; освіти, що забезпечує можливість здійснення нададаптивної активності. Як психологічні умови актуалізації суб'єктного ресурсу освітян розглядаються такі функціональні ролі керівника педагогічного колективу: формування ним організаційної культури з властивостями, що співвідносяться з принципами суб'єктогенезу; формування рефлексивних структур об'єкта управління; здійснення психотехнологічного впливу на педагогічний персонал. Концептуалізація механізмів інституціоналізації суб'єктно-утворювального менеджменту потребує проведення емпіричного дослідження ефективності відповідних психологічних умов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У теоретичному дослідженні психології суб'єктно-утворювального менеджменту розкрито концептуальні засади дослідження особистісних ресурсів, а також чинників, що змінюють їхній рівень. В українській психології накопичено достатньо матеріалу, присвяченого психологічному аналізу особливостей особистості та діяльності керівника, психологічній структурі самої управлінської діяльності, психологічним проблемам підвищення ефективності спільної діяльності тощо [1; 2; 3; 4; 5 та ін.]. Зарубіжні дослідження проблем управління відбуваються здебільшого у межах теорії менеджменту і психології управління [6; 7; 8; 9; 10 та ін.].

Мета статті - надати загальне уявлення про суб'єктний потенціал педагогічного персоналу як важливий ресурс педагогічного колективу, а також розкрити основні психологічні умови актуалізації суб'єктних властивостей педагогічних працівників в управлінській взаємодії.

Виклад основного матеріалу

Перший етап дослідження передбачав вивчення забезпечення керівниками педагогічних колективів психологічних умов, значущих (за підсумками теоретичного аналізу) для актуалізації суб'єктного ресурсу педагогічного персоналу. Незалежна перемінна і дослідженні постає як складна за складом група чинників. Одиничними перемінними стали рівневі характеристики реалізації керівником педагогічного колективу трьох функціональних ролей: 1f - формування організаційної культури певного типу; 2f - формування рефлексивних структур об'єкта управління; 3f - здійснення психотехнологічного впливу на педагогічний персонал. При цьому як об'єктивні критерії у дослідженні є параметри успішності реалізації операційно-технологічної сторони кожної із теоретично виокремлених функціональних ролей керівника педагогічного колективу. Об'єктивні критерії доповнюються суб'єктивними уявленнями випробовуваних: про критерії ефективності «ідеальної» діяльності із реалізації кожної функціональної ролі; про критерії ефективності під час оцінювання власної реальної діяльності та під час оцінювання реальної діяльності колег; про чинники, що впливають на професійну ефективність. Базовим для оцінки управлінської діяльності у дослідженні став комплексний діагностичний метод - асесмент-центр.

Спочатку за кожним керівником педагогічного колективу, який взяв участь у дослідженні, обчислено загальний підсумок випробувань за кожною із трьох функціональних ролей (fl, f2 і f3), виявлено осіб зі стійкими рівневими характеристиками результатів і визначено рівневі підгрупи керівників: група Ф1 (високий рівень реалізації функціональних ролей), група Ф2 (середній рівень), група Ф3 (низький рівень). Це дозволило сформувати і відповідні групи випробовуваних із педагогів. Далі проведено порівняння результатів дослідження особливостей суб'єктного ресурсу педагогічного персоналу залежно від рівня успішності реалізації керівниками функціональних ролей.

Таблица 1. Результати міжгрупового порівняння суб'єктного потенціала педагогів залежно від високого (Ф1), середнього (Ф2) і низького (Ф3) рівней реалізації керівником функціональних ролей

Примітка: *Т-тест Стьюдента.**и-критерий Манна-Уитни.

Було відібрано такі критерії суб'єктного потенціалу. Тенденція бути суб'єктним у рефлексивному компоненті передбачає рефлексивність як здатність до адекватного розпізнавання особливостей «Я» та інших людей, джерел, умов, результатів власної активності та способів її корекції. Ознаки, що характеризують цей критерій: адекватність професійної самооцінки, Я-образу; усвідомлення джерел власної активності, її процесу, результатів, способів їхньої корекції та відповідності нормативним вимогам; адекватність професійних позицій, які займають у взаємодії, реальному стану об'єкта і потрібних стосовно його перетворень; здатність зрозуміти внутрішній світ іншої людини, спрогнозувати її поведінку; усвідомлення проблемних ситуацій у діяльності, необхідності власних дій щодо їхнього розв'язання. Мотиваційний компонент суб'єктного потенціалу містить три показники. Перший - внутрішня зумовленість професійної активності - оцінений за такими ознаками: самостійне ініціювання професійних дій у ситуаціях нормативної невизначеності; готовність до прояву ненормованої активності; віра у можливість бути ефективним у діяльності. Другий показник - відповідальність - оцінено за ознаками: добровільне прийняття гарантій за розв'язання задачі та забезпечення умов діяльності на себе; продовження діяльності у разі зміни її характеру та умов у бік ускладнення. Ознаками третього показника - самоцінність, самоприйняття - є: позитивна самооцінка; позитивне ставлення до себе як суб'єкта діяльності та професійного саморозвитку.

Педагоги з групи Ф1 більшою мірою характеризуються наявністю такого внутрішнього плану, який забезпечує здатність людини до розкриття суб'єктного начала іншої людини, містить: творчий, цілеутворювальний характер життєдіяльності; потреба у позитивній свободі; здатність до вільного волевияву; можливість самопроєктування майбутнього; віру у здійсненність задуманого. Взаємодія з іншим дозволяє суб'єкту шляхом співвіднесення знань про власні можливості та можливі перетворення у предметному світі й у самому собі із вимогами діяльності та розв'язуваними при цьому завданнями акумулювати досвід рефлексії, що допомагає пов'язувати орієнтування з іншими компонентами суб'єктного досвіду. Оскільки пошук механізмів впливу іншого на актуалізацію суб'єктного потенціалу особистості фактично пов'язаний із проблемою авторства суб'єкта стосовно власної психіки, розуміння іншого допомагає фахівцеві, який взаємодіє із людьми, здійснювати процеси самовивчення, самозміни, самокорекції, саморозвитку і самореалізації. Володіючи установками на прийняття і розуміння іншого, педагог має потенційну можливість «вміти бачити і чути іншого» у дитині, сприймати її як носія іншого внутрішнього світу і виявляти стан цього внутрішнього світу на даний момент, визнаючи причинність станів і дій.

У Ф1 рівень емпатії у випробовуваних у середньому утримується у межах значень, які, як показують дослідження, характерні для успішного педагога: оптимальний рівень емпатії мають 67,2 % випробовуваних (23,3 % - занижений рівень, 9,5 % - дуже високий). Результати є дещо гіршими у Ф2 і значно гіршими у Ф3, де оптимальний рівень емпатії зафіксовано у 57,7% випробовуваних, а занижений і завищений рівень - у 42,3 %. Таким чином, у Ф3 значно більше випробовуваних, які у своїй професійній діяльності можуть стикатися з істотними труднощами, пов'язаними або зі сформованими у них установками на надмірно тонке реагування на настрої і переживання партнера із взаємодії, або із надмірною центрованістю на собі.

Значущі відмінності груп Ф1 і Ф3 у результатах за усіма критеріями рефлексивного компонента суб'єктного потенціалу дозволяють констатувати, що в процесі життя випробовуваних з експериментальної групи Ф1 під впливом середовищних чинників і навчальних впливів успішніше сформувався операційний склад рефлексивності. Оскільки рефлексивність задає рівень складності та тип психологічної адаптації особистості, це, своєю чергою, дозволяє припустити, що випробувані із групи Ф1 мають більший потенціал проявляти активність із використанням психологічних засобів і додаткових функціональних ланок у самоуправлінні, більшу можливість до опосередкованості. Такими засобами, які у разі здійснення суб'єктної активності є посередниками між потребою та її задоволенням, у них будуть: знання та вміння застосовувати (використовувати) закони того контексту, в якому функціонує суб'єкт, соціальна компетентність (виражається в усвідомленні і вільному прийнятті соціальних законів, норм, цінностей та їхньому прояві у власній активності); група засобів, які опосередковують поведінку, ланки самоврядування людини (цілепокладання, програмування, прогнозування, контролю, оцінювання); смислотворчість; смислова компетентність. Оволодіння повнішим складом медіаторів розширює для суб'єкта ступінь свободи поведінки. Усе це свідчить про те, що прояв керівниками педагогічних колективів високого рівня успішності у реалізації функціональних ролей, зазначених як суб'єктно-утворювальні, забезпечує краще опанування у взаємодії соціально-психологічних механізмів: ідентифікації, оптимальної емпатії, особистісної та соціально-психологічної рефлексії, децентрації тощо.

У міжгруповому порівнянні виявлено відмінність результатів за параметром «активність». У групі Ф1 статистично більше осіб із яскраво вираженою здатністю самостійно ініціювати активність, можливістю детермінувати, налагоджувати, підтримувати життєво значущі зв'язки, долати впливи. Крім того, від групи Ф1 до групи Ф3 поступово збільшується кількість випробовуваних із низьким рівнем активності. При цьому важливо, що за параметром «активність - пасивність» аналізується змістовна, якісна характеристика психічних явищ, і з поняттям пасивності пов'язують не просто уявлення про відсутність будь-якої активності, а ідеї про якісно інший, нижчий рівень функціонування психічного.

У групі Ф1 значуще більше осіб із високим рівнем і менше - з низьким рівнем за параметром «свобода вибору і відповідальність за нього». При цьому кількість педагогів із високим рівнем стійко зростає у зв'язку з посиленням прояву кожної з незалежних перемінних. Це означає, що персонал із групи Ф1 потенційно більшою мірою здатний, наприклад, до максимального вираження суб'єктної позиції у діяльності - у відповідальності - добровільному перебиранні на себе гарантій щодо забезпечення умов її здійснення, гарантій за рівнем якості діяльності, гарантій її результату, до готовності відповідати за наслідки.

Вимірювання загального рівня суб'єктності педагогів як інтегрального утворення, що свідчить про гармонійність / негармонійність усіх показників, дозволяє стверджувати про ту саму загальну тенденцію: кількість випробовуваних із високим рівнем збільшується, а із низьким - скорочується залежно від збільшення чи зменшення величини незалежної перемінної. Це дозволяє зробити висновки про важливість надання працівникові можливості проявлятися як цілісності, позначеної межами, підтримання певної внутріш- ньоособистісної несуперечливості, гармонійності, а також для інтегрованості у соціальний контекст.

Перевірку статистичної значущості відмінності між середніми значеннями у результатах здійснено за допомогою дисперсійного аналізу. Розрахунки показують значущу відмінність між середніми у трьох експериментальних групах за більшістю параметрів (табл. 2), що прямо вказує на залежність особливостей суб'єктного ресурсу персоналу від створюваних керівниками педагогічних колективів психологічних умов.

Таблиця 2. Результати дисперсійного аналіза впливу управлінських чинників на показники суб'єктного потенціала педагогічного персонала

Висновки

Отже, теоретичне дослідження проблем ресурсного управління персоналом дозволило сформувати уявлення про те, що актуалізація керівником педагогічного колективу особистісного ресурсу персоналу - це реалізація ним психологічних умов, що стають передумовами посилення у персоналу самодетермінації, проблематизації практики, породження ідеальних форм спільної діяльності та ін., тобто актуалізують механізми суб'єктогенезу. Модель діяльності керівника педагогічного колективу з актуалізації суб'єктного потенціалу персоналу у зовнішньому аспекті представлено трьома функціональними ролями: формування організаційної культури з властивостями, які співвідносяться із принципами суб'єктогенезу; формування рефлексивних структур об'єкта управління; здійснення психотехнологічного впливу на персонал. Проведене емпіричне дослідження підтвердило, що актуалізація особистісного ресурсу персоналу значуще пов'язана із вище зазначеними психологічними умовами. Успішна реалізація керівником названих функціональних ролей забезпечує становлення мотиваційного компонента суб'єктних проявів у педагогічного персоналу - внутрішньої зумовленості його професійної активності, а також рефлексивного та операційного компонентів суб'єктного потенціалу. Подальшого дослідження потребує вплив на актуалізацію особистісних ресурсів педагогів особливостей ціннісно-смислової сфери їхнього керівника.

Література

1. Алещенко В.І. Військово-соціальне управління: теорія і практика: підручник. Київ: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2019. 284 с.

2. Барко, В.І. Теоретико-психологічні підходи до розробки програми особистісного розвитку керівників органів внутрішніх справ / В.І. Барко, М.А. Чекулаєв. Право і Безпека. 2014. № 3. С. 201-206. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2014_3_42.

3. Матеюк, О.А. Психологічний вплив командира на підлеглих у військово-професійній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2006. 30 с.

4. Осьодло, В.І. Психолого-педагогічні аспекти діяльності військового керівника: підруч. для слухачів військ. ВНЗ / В.І. Осьодло, С.О. Поздишев, О.Ф. Хміляр, В.М. Невмержицький, А.О. Вітченко; ред.: В.І. Осьодло; Нац. ун-т оборони України ім. І. Черняховського. Київ, 2014. 364 c.

5. Сафін О.Д., Тептюк Ю.О. Психологічна структура та типологія творчого Я керівника педагогічного колективу. Слобожанський науковий вісник. Серія: «Психологія», №1/2024. С. 152-155. URL: https://journals.spu.sumy.ua/index.php/psy/article/view/331 DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.27.

6. Connell, J.B. (2022). Consulting to technical leaders, teams, and organizations: Building leadership in STEM environments. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000270-000.

7. Leonard, H.S., Kilburg, R.R., & Freedman, A.M. (2023). Essential strategies for organizational and systems change: An overview for consultants. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000328-000.

8. Korner, Lorena & Kortsch, Timo & Rieder, Kerstin & Rigotti, Thomas. (2024). Evaluation of two study demands-resources-based interventions: a randomized controlled trial. Frontiers in Psychology. 15. 10.3389/fpsyg.2024.1368267.

9. Lowman, R.L. (2022). Career assessment: Integrating interests, abilities, and personality.

10. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000254-000.

11. Vandaveer, V.V., & Frisch, M.H. (2022). Coaching psychology: Catalyzing excellence in organizational leadership. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000293-000.

References

1. Aleshhenko V.I. (2019) Vijs'kovo-social'ne upravlinnja: teorija i praktyka [Military and social management: theory and practice]: pidruchnyk. Kyi'v: NUOU im. Ivana Chernjahovs'kogo, 284. [in Ukrainian].

2. Barko, V.I. (2014) Teoretyko-psyhologichni pidhody do rozrobky programy osobystisnogo rozvytku kerivnykiv organiv vnutrishnih sprav [Theoretical and psychological approaches to the development of a personal development programme for heads of law enforcement agencies] / V.I. Barko, M.A. Chekulajev. Pravo i Bezpeka, 3, 201-206. Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2014_3_42 [in Ukrainian].

3. Matejuk, O.A. (2006) Psyhologichnyj vplyv komandyra na pidleglyh u vijs'kovo-profesijnij dijal'nosti [Psychological influence of the commander on subordinates in military and professional activities]: avtoref. dys. na zdobuttja nauk. stupenja kand. psyhol. nauk. Hmel'nyc'kyj: Vyd-vo NADPSU, 30. [in Ukrainian].

4. Os'odlo, V.I. (2014) Psyhologo-pedagogichni aspekty dijal'nosti vijs'kovogo kerivnyka [Psychological and Pedagogical Aspects of the Military Leader's Activity]: pidruch. dlja sluhachiv vijs'k. VNZ / V.I. Os'odlo, S.O. Pozdyshev, O.F. Hmiljar, V.M. Nevmerzhyc'kyj, A.O. Vitchenko; red.: V.I. Os'odlo; Nac. un-t oborony Ukrai'ny im. I. Chernjahovs'kogo. Kyi'v, 364. (in Ukrainian).

5. Safin O.D., Teptjuk Ju.O. (2024) Psyhologichna struktura ta typologija tvorchogo Ja kerivnyka pedagogichnogo kolektyvu [Psychological Structure and Typology of the Creative Self of the Head of a Teaching Staff]. Slobozhans'kyj naukovyj visnyk. Serija: «Psyhologija», 1, 152-155. URL: https://journals.spu.sumy.ua/index.php/psy/article/view/331 DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.27 [in Ukrainian].

6. Connell, J.B. (2022). Consulting to technical leaders, teams, and organizations: Building leadership in STEM environments. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/ 0000270-000.

7. Leonard, H.S., Kilburg, R.R., & Freedman, A.M. (2023). Essential strategies for organizational and systems change: An overview for consultants. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000328-000.

8. Korner, Lorena & Kortsch, Timo & Rieder, Kerstin & Rigotti, Thomas. (2024). Evaluation of two study demands-resources-based interventions: a randomized controlled trial. Frontiers in Psychology. 15. 10.3389/fpsyg.2024.1368267.

9. Lowman, R.L. (2022). Career assessment: Integrating interests, abilities, and personality. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000254-000.

10. Vandaveer, V.V., & Frisch, M.H. (2022). Coaching psychology: Catalyzing excellence in organizational leadership. American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/0000293-000.

Размещено на Allbest.ru