Сучасні підходи до психологічної підтримки та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки та психології

Міжнародний гуманітарний університет

Сучасні підходи до психологічної підтримки та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни

Бедан Вікторія Борисівна кандидат психологічних наук, доцент

Шарапановський Юрій Вікторович аспірант

Зброжек Сергій Сергійович аспірант



Анотація

Психологічна підтримка та соціальна реінтеграція є важливими складниками цілісності особистості у реальному житті. Особливого значення набувають дані складові для військових, котрі отримали тяжкі травми. Військові - це та категорія людей, котрі потребують особливої уваги при їх адаптації та початку заново жити після повернення з зони активних бойових дій. Та як показує практика, держава не дуже про це турбується, тому що на сьогодні не існує програми для відновлення психологічного стану військових, немає належного фінансування.

За 32 роки незалежності держави не було створено належного фундаменту для створення та розвитку даної сфери життя. Адже психологічне здоров'я - це теж дуже важлива сфера життя кожної людини. А військові - це теж люди, котрі також, як й всі інші, потребують підтримки та соціальної реінтеграції.

Необхідно розробити програму фінансування та підтримки військових на належному рівні, тому що це - майбутнє країни, котра зараз виборює свої суверенітет та незалежність. Також потрібно створити новітні підходи надання психологічної підтримки та соціальної реінтеграції для військових. Аби вони теж почувалися впевнено у реальному житті, тому що там, на фронті, вони бачили зовсім інакшу реальність. Саме тому потрібно створити особливі умови допомоги для військових, не тільки фізичної, але й душевної.

В даній статті визначено поняття «психологічна підтримка» та «соціальна реінтеграція». Запропоновано новітні підходи психологічної підтримки й соціальної реінтеграції для військових. Ціллю пошуку даних новітніх підходів є створення більш якіснішої та результативної допомоги військовим. Не можна бути нікому байдужим до проблеми даного питання, адже у подібній ситуації може опинитися майже кожен, тому важливо сприяти покращенню ситуації стосовно проблеми, котра розглядається в даній статті. Адже вирішення більшості проблем стосовно військових у країни на даний час існує тільки на папері, де розписано, як має бути те чи інше. Насправді ж - нічого не виконується, або щось виконується в незначній мірі. Саме тому особливого значення набуває вивчення даної теми.

Ключові слова: психологічна підтримка, соціальна інтеграція, військові, тяжкі травми, методи допомоги військовим, бойові дії.



Modern approaches to psychological support and social reintegration of military with serious war injuries

Abstract

Psychological support and social reintegration are important components of personal integrity in real life. These components are especially important for military personnel who have received serious injuries. After returning from the zone of active hostilities, military personnel need special attention during their adaptation and starting a new life. But as practice shows, the state is not very concerned about this because there is no program to restore the psychological state of the military and there is no adequate funding.

During the 32 years of the state's independence, no proper foundation was created for the creation and development of this sphere of life. After all, psychological health is also a very important area of every person's life. And military personnel are also people who like everyone else, need support and social reintegration.

It is necessary to develop a program for financing and supporting the military at an appropriate level, because this is the future of the country, which is now choosing its sovereignty and independence. It is also necessary to create new approaches to providing psychological support and social reintegration for military personnel. So that they too feel confident in real life, because there, at the front, they saw a completely different reality. That is why it is necessary to create special conditions for military assistance, not only physical, but also mental.

This article defines the concepts of «psychological support» and «social reintegration». New approaches of psychological support and social reintegration for military personnel are proposed. The purpose of the search for these latest approaches is to create better and more effective assistance to the military. No one can be indifferent to the problem of this issue, because almost everyone can find themselves in a similar situation, therefore it is important to contribute to the improvement of the situation regarding the problem discussed in this article. After all, the solution to most of the problems related to the military in the country currently exists only on paper, where it is written how this or that should be. In reality, nothing is being done, or something is being done to a small extent. That is why the study of this topic acquires special importance.

Keywords: psychological support, social integration, military, severe injuries, methods of helping military personnel, combat operations.



Вступ

Постановка проблеми. На сьогодні в Україні не спостерігається розвитку у сфері надання психологічної підтримки та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни. Взагалі, звернення до психолога будь- якої людини стосовно отримання психологічної допомоги не є важливим для самої людини. Тому що більшість людей тримають все у собі, та не готові відкривати душу, щоб поділитися власними проблемами з чужою людиною. В результаті цього, проблема так і залишається не вирішеною й психологічні проблеми переростають у психологічні, а деколи й у психічні травми, котрі несуть тяжкі наслідки передусім для самої людини.

В Україні за 32 роки незалежності так і не сформовано інститут сімейної психології, тобто, у кожної родини немає свого особистого психолога, як, наприклад, за кордоном. У країнах Європи та в США, звертатися до психолога - це норма. Така, наприклад, як піти до стоматолога, або зробити обстеження всього організму. В Україні, на жаль, не існує подібної практики. Це пов'язано з багатьма факторами. Тут має значення й вартість послуг психолога, а також менталітет людини, тобто не має сформованого знання стосовно того, навіщо ходити до психолога, і немає належного рівня довіри до цієї професії.

Рівень довіри відсутній також й через те, що багато психологів й насправді не можуть надати професійну якісну допомогу, й бережуть тільки гроші за послугу, яку вони, в принципі, не надали. Адже головною метою кожного психолога має бути - вчасна й дійсна допомога людині.

Це також стосується й військового психолога. Тому що в умовах збройного конфлікту дана професія набуває не абиякої значущості. В Україні мало розвинений напрям військової психології. Це зумовлено тим, що абітурієнти, котрі вступають до ВНЗ, зазвичай, обирають загальний напрям психології. Тому, на сьогодні, Україна потребує кваліфікованих кадрів саме у сфері військової психології, адже психологічна підтримка військових - важливий чинник формування суспільства у майбутньому. Тому що те, яким буде соціум надали, залежить від надання допомоги та соціальної адаптації людей, котрі захищають країну.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стосовно останніх досліджень, варто зазначити, що на цей час не існує публікацій саме з теми сучасних підходів психологічної допомоги та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни. Існують тільки публікації щодо надання психологічної допомоги цивільним під час воєнних дій. Але дана тема не стосується саме військових, тому згадувати ті публікації не має сенсу.

Мета статті - віднайти сучасні підходи до психологічної підтримки та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни.



Виклад основного матеріалу

психологічний соціальний реінтеграція військовий

З огляду на те, що в теперішній час не дуже розвинена військова психологія, автором запропоновано методи стосовно психологічної підтримки та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни. Але, для початку треба визначитися з термінами «психологічна підтримка» та «соціальна реінтеграція». Отже, психологічна підтримка - це комплекс загальних психологічних методів та підходів людині, ціллю котрих являється приведення психічного та психологічного почуття в нормальний стан, ведення людини на всіх етапах - від початку роботи до завершення, аби відновити адаптацію та навички в фаховій роботі людини, відновити її перебування у соціумі.

Соціальна реінтеграція - це процес, котрий здійснюється з метою повернення людини до соціального життя, тобто, при завершенні котрого в людини відбувається повноцінне поновлення професійного статусу (можливість працювати за власним фахом), це також відродження людини як особистості, звикання до перебування її в соціумі, в оточенні інших людей. Це можливість стати знову повноцінною людиною після отримання психологічних, психічних, або фізичних травм. Це, можна сказати, життя з чистого аркуша.

Головною ціллю соціальної реінтеграції являється насамперед включення людини, як особистості, до суспільства в цілому. Сюди також відноситься й відновлення здоров'я людини на абсолютно всіх рівнях (фізичному, душевному), повернення її до звичного життя. Якщо розглядати поняття соціальної реінтеграції стосовно військових, то це можливість одержання ними нової освіти (за бажанням), фахової адаптації та подальшої праці в обраній сфері.

Отже, потрібно розглянути основні методи (підходи) стосовно психологічної підтримки та соціальної реінтеграції військових з тяжкими травмами війни. Слід зауважити, що дані підходи потрібно використовувати після повернення військових із зони ведення активних бойових дій.

Психологічне поновлення військових, котрі повернулися з зони ведення бойових дій з ціллю відновитися та перебувати ц цивільному житті є дуже важливим, тому що це має вплив не тільки на саму людину, а й на його родину та його інше оточення в цілому.

Ціллю ведення методів надання психологічної підтримки та соціальної адаптації військовим являється:

1. Визначення для самого військового та його родини про чинники, котрі мають вплив на час адаптації й повернення до цивільного життя.

2. Адаптування військового та радіація у професійній діяльності.

3. Покращення стану здоров'я військового, виявлення та усунення прихованих психологічних проблем.

4. Усунення негативного впливу військового на його родину та на інше оточення.

5. Визначити показники психологічного, лікарського та психічного напрямку, котрі покажуть, чи зможе ще військовий надалі повернутися у зону бойових дій чи ні.

6. Сприяння перспективам виконувати легкі та складні задачі за призначенням у цивільному житті.

Отже, підходи до психологічної підтримки та соціальної реінтеграції мають бути такими:

1. Для початку потрібен лікар, котрий здійснить обстеження організму військового, та зробить висновок стосовно стану його здоров'я.

2. Лікар повинен зробити у висновку визначення стосовно рівня психічних та психологічних проблем, котрі виявлено у військового в результаті обстеження.

3. Потрібно зробити детальну діагностику психологічного стану військового, котрий є в нього зараз, на цей момент. Це потрібно для того, аби військовий психолог зміг визначитися з терміном, обсягом роботи по психологічній підтримці та виявити ступінь того, наскільки гострими являються в військового психологічні проблеми. Оцінити те, скільки у людини існує реінтеграційних резервів, аби визначити методи та час здійснення роботи психолога.

4. Далі психолог повинен здійснити реалізацію первинної психологічної допомоги (якщо існує така необхідність).

5. Далі йде вже безпосередньо сама робота, котра буде включати низку методів ведення психологічної допомоги, котра включає й соціальну реінтеграцію як результат надання такої психологічної допомоги (підтримки).

6. Проведення психологічної корекції. Вона проводиться тільки, якщо повністю відсутні будь-які розлади психіки військового. До даної роботи також можна залучати позаштатних військових психологів. Якщо ж, все-таки у військового існує певна психічна аномалія (відхилення у психіці), то можна також залучити до допомоги й психотерапевта. Він зробить надання психологічної підтримки більш у повному обсязі.

7. Далі робиться перевірка психологічної деформації військового як особистості. Тобто перевіряються чинники, котрі вплинули на фахові навички військового. Тобто саме на ті навички, корі він мав, коли працював на своїй посаді у мирному цивільному житті.

8. Також психологу потрібно провести оцінку того, наскільки у військового на даний час знижений рівень до адаптації у соціумі.

9. Психолог має зробити аналіз на предмет того, як ведення бойових дій та отриманих стресів відобразилося на душевному стані військового. Результати даного аналізу дадуть змогу спрогнозувати, яким саме буде розвиток від впливу отриманих тоді бойових стресів.

10. На основі попереднього пункту психолог може зробити висновок, в якому будуть викладені рекомендації стосовно того, чи зможе військовий повернутися до зони бойових дій та виконувати там завдання. Психолог має зробити чіткий точний висновок щодо поточного психологічного стану військового.

11. Далі психолог має призначити військовому індивідуальне консультування. Індивідуальне консультування - це таке консультування, котре проводиться для однієї людини персонально. Результатом такого консультування має бути одержання необхідної можливості з метою подолання тяжких життєвих ситуацій його життя. Результат має містити й підняття рівня внутрішніх ресурсів людини й виявлення перспективи для подолання навіть їх появи у майбутньому. Використання індивідуальної консультації робиться при ознаках наміру суїциду, підвищена тривожність, ворожий настрій щодо всього, що оточує, прояв агресивності, котра направлена на самого себе та на оточення, і таке інше.

12. Далі проводиться психологічна допомога у формі консультації. Психологічна допомога - це така допомога, котра подається одній

людині або ж декілька людей одночасно (групова допомога), й проводиться з ціллю відродити певні психологічні стани, поліпшити роботу процесів психіки людини та здійснити дану ціль також при проведенні групової допомоги. Вона потрібна, коли є такі психологічні ознаки та показники, як сором, відчуття провини, підвищена схвильованість, ворожий настрій, побоювання смерті, депресивний стан та їм подібні стани.

13. Наступним підходом являється психо-соціальна стабілізація. Це така стабілізація, котра покращує загальний психологічний стан людини, надає можливість краще зрозуміти самого себе та власні ситуації, й своє оточення. Використовується даний підхід для військових всіх категорій з різними ступенями поранень та травм.

14. Не менш ефективним являється підхід нормалізації психоемоційного стану. Він полягає у тому, аби надати психологічний комфорт щодо відношення людини до оточення та до самого себе у загальному сенсі.

15. Одним з підходів психологічної підтримки військового являється кризове консультування. Це допомога психолога віднайти рішення непростої ситуації. Таке консультування здійснюється телефоном, а також за місцем проживання військового. Останній вид здійснення даного консультування робиться при дійсно кризовому стані, при намірі людини покінчити життя, ворожий настрій, схвильованість, присутність в людини гепатиту, переживання втрати, агресивність, котра направлена на оточення або ж на себе.

16. Підхід «Емоційне та психологічне розвантаження». Даний підхід полягає у тому, що робиться здійснення розвантаження емоцій-ного та психологічного напрямів, що дає можливість врегулювати самовладання над власними емоціями, можливість регулювати їх самостійно. Виконується підхід за допомогою різноманітних практик, спортивних нескладних вправ, практик дихання та різноманітні випробування.

17. Підхід «Мотивування». Цей підхід виконується шляхом проведення психологом розмов, бесід з військовим. Даний підхід дозволить активізувати мислення та зробити його більш позитивним. За допомогою даного підходу можна покращити стосунки з оточенням та з соціумом в цілому.

18. Підхід «Відповідальність». Психолог здійснює розвиток почуття відповідальності у військового за своє поводження. Також здійснюється вчення дійовому контактуванню, котре йде без агресивності, та комфортне для всіх сторін комунікації.

19. Підхід «Стиль поводження». При даному підході робиться набуття військовим новітніх звичок поводження, а також допомога у налагодженні відносин військового у родині та серед іншого оточення.

20. Підхід «Адаптація до ситуацій». Тут відбувається адаптація до ситуацій життя шляхом активування сильних сторін людини.

Також відбувається реалізація у творчій, військовій сферах життя та збільшення запасу знань та світосприйняття, усунення екзистенціальних проблем.

21. Підхід «Відродження особистих відносин». Користь підходу полягає в укріпленні вже наявних та відроджені зіпсованих взаємостосунків військового у родині та з іншими родичами.

22. Підхід «Відродження в соціумі». Полягає в тому, що відбувається налагодження суспільних контактів, а також відновлюється власний статус військового як людини у соціумі та в родині, бо колись вони були втрачені через похід в іншу реальність - у зону бойових дій.

23. Підхід «Аналіз проблем комунікації». Даний підхід забезпечить розбір проблем комунікацій у сімейному колі, а також дасть змогу віднайти шляхи по їх розв'язанню та віднайти доцільні вирішення даних проблем.

24. Підхід «Сімейна сфера». Цей підхід допоможе налагодити стосунки в родині, вирішити сімейні ситуації, та надасть допомогу самій родині військового у різноманітних областях життя в цілому.

25. Далі робиться аналіз психологом здійснених підходів психологічної допомоги. Також аналізується те, у котрій мірі вони (підходи) допомогли військовому.

26. Потім, якщо є необхідність, військового відправляють на реабілітацію до лікарняної установи.

Аби вести психологічну реабілітацію, потрібні професіонали, в котрих є відповідний диплом із кваліфікацією. Рівень навчального ступеня має бути спеціаліст або магістр. Напрями такі: психологія, лікарська психологія, практична психологія, військова психологія. Бажано, аби був досвід роботи по вказаних напрямах від 5 років та більше.

Головними принципами психологічної допомоги являються:

1. Поетапність, постійність, систематичність, диференційованість.

2. Невпинність ведення психологічної реабілітації.

3. Аргументованість, доцільність, досяжність, легкість.

4. Інтегрування, завершеність, персоналізація, локальність.

5. Парність - це включення самого військового в процес відновлення та лікування.

6. Різноманіття старань - це напрямок реабілітації, коли робиться вплив на різноманітні області життя.

7. Об'єднання різних способів впливу на психологічний стан людини.

8. Постійність та нормалізована протяжність виконання допомоги у часі.

9. Систематична послідовність - це принцип формування переходу з одного типу (підходу) допомоги до наступного.

10. Фаховість, грамотність - це притягнення спеціалістів психолого- фізіологічного напряму. Вони повинні бути особливо підготовленими, мати вміти здійснювати психофізіологічний огляд та вміти оцінювати психологічний стан людини на поточний момент.

11. Аргументованість методів - це підбір перевірених приступних та якнайкращих методів психологічної підтримки. Вони мають бути витримані багаторічним досвідом. Дані методи здійснюються в лікарняному закладі. Обирати дані методи треба, враховуючи багато характеристик, а саме: особливість діяльності стану соматичної й психічної областей військових після повернення з зони бойових дій, а також, яка саме назначена терапія доктором.

12. Персоналізація - це принцип, котрий веде облік ступеня зменшення фахових якостей людини, присутності патохарактерологічних перемін людини, рівня сприйняття й перенесення військовим різноманітних медичних та психологічних заходів [1, с. 9].

Соціальна реінтеграція військових утруднюється поганими шаблонами в Україні стосовно консультувань різноманітних спеціалістів, а саме: соціальних робітників, психологів, адвокатів та других спеціалістів.

Суттєва доля військових аналізує власну необхідність в отриманні психологічної підтримки як прояв того, що це немічність й вважає, що все налагодиться якось само собою, що проблеми самі по собі пройдуть та зникнуть. В результаті існує невтішна картина: військовий ховає всі проблеми в собі та не звертається про допомогу до спеціалістів.

Також психологічна підтримка може знадобитися родині військового, тому що вони знаходяться під неминучою нервовою напруженістю та не знають, як правильно поводити себе із родичем-військовим.

Головними проблемами соціальної реінтеграції у більшої кількості військових являються на сьогоднішній час такі проблеми:

1. Одержання освіти (в більшості - вищої).

2. Розв'язання проблем психологічного напряму (агресивність й депресії).

3. Лікувальні проблеми.

Зараз у соціумі існує величезний розрив стосовно наявності у різноманітних верств населення суспільного, культурного, фінансового та професійного добробуту. У деякої частки населення дані добробуту взагалі не існують. Посеред даних частин населення є велика чисельність учасників бойових дій та їхні сім'ї. Тут варто зазначити те, що їхнє відокремлення від суспільного життя, а воно являється величезною ношею та перепоною на напрямі розвитку та формування українського суспільства. А ще це творить причини виникнення соціальної напруженості.

Соціальна напруженість - це певна невдоволеність втіленням в життя різноманітних потреб більшості населення. Також на перше місце виходять первинні потреби - це потреба в харчових продуктах, перепочинку, власному помешканні, сні, самообороні та подібні, а далі соціальні та потреби особистого характеру.

Слід ще позначити й наступні фактори, притаманні здійсненню соціальної напруженості в економіці, це - пристосування до новітніх економічних обставин, та визначений стан емоцій соціуму та певних індивідів, а ще - це політична позиція громадян.

Поняття «соціальна напруженість» міститься в складі чималої кількості наук та його можна аналізувати в якості міждисциплінарного визначення. Це суспільне явище, котре містить свій механізм появи дійсних та індивідуальних факторів й обставин, які функціонують у будь-якому певному з'єднанні ситуацій, в деякому просторі часу.

Процес соціальної реінтеграції, безперечно, залежить від ступеня відношення соціуму до військових, відповідає їх власним баченням про правду.

Подолавши жерло війни, військові мають надію на те, що буде особлива увага до їхніх проблем, що буде соціальний захист та допомога від соціуму.

Основна ціль соціальної реінтеграції полягає в тому, щоб вернути військового від реальності на межі зі смертю (війни) до нормального повноцінного життя. Це стосується абсолютно всіх сфер життя людини. Військовий теж людина й тому має право бути членом суспільного життя в країні, котру захищав.

Процес соціальної реінтеграції в теперішніх науках аналізується так: з однієї сторони - як радикальна реконструкція всієї особистості в екстрених ситуаціях, чи переміщення зі стану звикання у звичайних обставинах в стан звикання в невідомих раніше умовах, котрі різняться від тих, котрі були тоді, в іншій дійсності (у зоні бойових дій). З інакшої сторони вона характеризується як процес, поєднаний передусім зі складовою реконструкцією цінностей, принципів та мотиваційної області особистості.

Технологія соціальної реінтеграції військових містить наступні напрямки роботи по конкретних стадіях. Це:

1. Діагностування синдрому соціально-психологічної дезадаптації в військових (психоемоційного стану у громадянському житті, потрібних стратегій пристосування, поводження) за сприянням різноманітних суспільних методик, тестувань, проведення анкетування психологічної та соціальної тематик. Після висновків діагностування особистісно-психологічних характеристик військового, потрібно створити персональні плани суспільного супроводу й здійснити це за допомогою команди професіоналів.

2. Соціальна консультація (особиста та родинна). В особистих консультаціях потрібно надати можливість військовому розповісти про все, що в нього є на душі, виказати все, що йому болить. Далі варто пояснити те, що такий стан, який є в військового зараз - не буде йти нескінченно. Сказати, що подібний стан відчувають всі військові, котрі побували на полі бойових дій. Треба, аби військовий відчув, що його розуміють та побачив, що йому готові надати допомогу та підтримку не тільки спеціалісти, а й близькі люди.

Сильним засобом соціальної реінтеграції являється прояв співчуття, розуміння та терплячості відносно проблем людей, котрі отримали психічні травми. Коли таке розуміння не існує, то це веде інколи до фатальних наслідків.

3. Корекція психіки. Це така корекція, котра складається з корекції пошкоджених в психіці людини особливостей психічного формування. Приведення психіки до нормального стану, в порядок. Фахова допомога терапевта необхідна військовим, у котрих помічені такі порушення, як депресивні стани, зловживання спиртними напоями, девіантна поведінка, агресивність).

4. Опанування засобів по зняттю напруги за допомогою релаксації, аутотренінгу та других процедур.

5. Соціально-психологічні тренінги з метою підняття пристосування військового та його власного розвитку.

6. Надання підтримки стосовно професійного визначення військового, знаходження здібностей за допомогою профорієнтаційних тестів. Це робиться для того, аби визначити здібності військового та визначити влаштування на роботу (визначити професію).

Значення має ще й створення моделі соціальної реінтеграції військового, котрий брав участь у бойових діях. В даній моделі треба акцент зробити на те, що всі військові повинні знайти власне місце в суспільстві. Це стосується таких військових:

- ТЦК та СП, головною задачею яких є постанова на облік, виготовлення комп'ютерної бази даних, безперервне повідомлення структур, котрі переймаються проблемами соціальної реінтеграції даної категорії людей;

- органи, які представляють органи соціального захисту та вирішують проблеми речового забезпечення (фінансових розрахунків, пільг) та правової охорони учасників бойових дій та їх родин;

- органи охорони здоров'я, головною задачею яких являється лікувальна реабілітація військових та побудова діяльності медичних відновлювальних осередків для військових;

- професіонали, які надають суспільну та психологічну реабілітацію військовим (психологи та психотерапевти) й практикують у близькому співробітництві з лікарями;

- служба зайнятості, до обов'язків якої входить рішення проблем фахової підготовки та перепідготовки минулих військових, а ще допомога їм щодо пошуку роботи;

- товариства самих військових, які розв'язують насамперед питання стосовно духовної допомоги військовим та їхнім родинам.

Соціальна реінтеграція являється вагомою складовою частиною допомоги й підтримки військових. Через те, що вона дає корекцію порушених ціннісних горизонтів людини, усунення поганих психічних станів людини, підтримуючи таким чином самоствердження військового у суспільстві з емоційно відповідної поведінки. Розгляд соціальної реінтеграції як технології, її головних частин, стадій й соціальної напруженості як події, котра з'являється у військових через відділення від життя у суспільстві після повернення з зони бойових дій, породив спроможність розвинути власну модель технології соціальної реінтеграції військових для попереджання соціальної напруженості.



Висновки

Психологічна підтримка та соціальна реінтеграція є важливими складниками цілісності особистості у реальному житті. Особливого значення набувають дані складові для військових, котрі отримали тяжкі травми. Військові - це та категорія людей, котрі потребують особливої уваги при їх адаптації та початку заново жити після повернення з зони активних бойових дій. Та як показує практика, держава не дуже про це турбується, тому що на сьогодні не існує програми для відновлення психологічного стану військових, немає належного фінансування.

Психологічна підтримка - це комплекс загальних психологічних методів та підходів людині, ціллю котрих являється приведення психічного та психологічного почуття в нормальний стан, ведення людини на всіх етапах - від початку роботи до завершення, аби відновити адаптацію та навички в фаховій роботі людини, відновити її перебування у соціумі.

Психологічне поновлення військових, котрі повернулися з зони ведення бойових дій з ціллю відновитися та перебувати ц цивільному житті є дуже важливим, тому що це має вплив не тільки на саму людину, а й на його родину та його інше оточення в цілому.

Ціллю ведення методів надання психологічної підтримки та соціальної адаптації військовим являється:

1. Визначення для самого військового та його родини про чинники, котрі мають вплив на час адаптації й повернення до цивільного життя.

2. Адаптування військового та радіація у професійній діяльності.

3. Покращення стану здоров'я військового, виявлення та усунення прихованих психологічних проблем.

4. Усунення негативного впливу військового на його родину та на інше оточення.

5. Визначити показники психологічного, лікарського та психічного напрямку, котрі покажуть, чи зможе ще військовий у майбутньому повернутися у зону бойових дій чи ні.

6. Сприяння перспективам виконувати легкі та складні задачі за призначенням у цивільному житті.

Соціальна реінтеграція - це процес, котрий здійснюється з метою повернення людини до соціального життя, тобто, при завершенні котрого в людини відбувається повноцінне поновлення професійного статусу (можливість працювати за власним фахом), це також відродження людини як особистості, звикання до перебування її в соціумі, в оточенні інших людей. Це можливість стати знову повноцінною людиною після отримання психологічних, психічних, або фізичних травм. Це, можна сказати, життя з чистого аркуша.

Головною метою соціальної реінтеграції являється насамперед включення людини, як особистості, до суспільства в цілому. Сюди також відноситься й відновлення здоров'я людини на абсолютно всіх рівнях (фізичному, душевному), повернення її до звичного життя. Якщо розглядати поняття соціальної реінтеграції стосовно військових, то це можливість одержання ними нової освіти (за бажанням), фахової адаптації та подальшої праці в обраній сфері.



Література

1. Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Остапчук В.В. Психологічна робота з військовослужбовцями - учасниками АТО на етапі відновлення: Методичний посібник. - К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2017. - 282 с. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/84274034.pdf (Дата звернення: 24.05.2024).

2. Мартиненко С.О. Соціальна адаптація учасників воєнних конфліктів як технологія попередження соціальної напруги. Габітус. Т. 1, № 12,. 2020. С. 62-67. URL: http://habitus. od.ua/journals/2020/12_2020/part_1/12.pdf (Дата звернення: 24.05.2024).

References

1. Kokun O.M., Ahaiev N.A., Pishko I.O., Lozinska N.S., Ostapchuk V.V. (2017) Psykholohichna robota z viiskovosluzhbovtsiamy - uchasnykamy ATO na etapi vidnovlennia: Metodychnyi posibnyk [Psychological work with military personnel - ATO participants at the stage of recovery: A methodological guide]. - K.: NDTs HP ZSU. - 282 URL: https://core.ac.uk/download/pdf/ 84274034.pdf

2. Martynenko S.O. (2020) Sotsialna adaptatsiia uchasnykiv voiennykh konfliktiv yak tekhnolohiia poperedzhennia sotsialnoi napruhy [Social Adaptation of Participants in Military Conflicts as a Technology for Preventing Social Tension]. Habitus - Habitus. 12 (1), 62-67. URL: http://habitus.od.ua/journals/2020/12_2020/part_1/12.pdf

Размещено на Allbest.ru

...