Музична арт-терапія як метод психокорекції та розвитку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. І. П. Котляревского

МУЗИЧНА АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОКОРЕКЦІЇ

ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

ПОЛУБОЯРИНА Ірина Іванівна - доктор педагогічних наук, професор,

професор кафедри мистецької освіти та гуманітарних дисциплін

ПЛЯКА Любов Володимирівна - кандидат психологічних наук, доцент.

доцент кафедри мистецької освіти та гуманітарних дисциплін

Анотація

музичний арт терапія психокорекція

ПОЛУБОЯРИНА Ірина Іванівна, ПЛЯКА Любов Володимирівна. МУЗИЧНА АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОКОРЕКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

У статті обґрунтовано ефективність використання музичної арт-терапії як методу психокорекції та розвитку особистості у закладі вищої освіти. Визначено мету, завдання, функції та форми розвитку та розуміння себе і свого внутрішнього світу особистістю.

Ключові слова: музична арт-терапія, мета, завдання, функції, форми, психокорекція.

Annotation

POLUBOYARYNA Iryna Ivanivna, PLYAKA Lyubov Volodymyrivna. MUSIC ART THERAPY AS A METHOD OF PSYCHOCORRECTION AND PERSONALITY DEVELOPMENT

The article substantiates the effectiveness of using musical art therapy as a method of psychocorrection and personality development in a higher education institution. The purpose, tasks, functions and forms of development and understanding of oneself and one's inner world as a person are determined.

The content of music therapy classes consists in the unity of such positions as enriching the experience of emotional and personal attitude to reality and increasing the baggage of musical impressions. At the same time, it is very important to cultivate in students of higher education a culture of listening and a desire to engage in artistic and musical-practical activities in order to achieve their own independence, independence in their preferences, and most importantly, the ability to love and perceive themselves and the world as it is through music.

Classical music for the development of the brain and memory contributes to the formation of a strong connection between the left and right hemispheres of the brain, the development of thinking, increasing self-esteem, increases work capacity and concentration of attention. If it is necessary to adjust to intellectual work, it is recommended to listen to calm melodies, pleasant, with often repeated sounds and a gradual increase. Therefore, musical material for music therapy classes should be selected very carefully. You can listen to different music. The main thing is that it does not cause irritation.

The content of music therapy classes consists in the unity of such positions as enriching the experience of emotional and personal attitude to reality and increasing the baggage of musical impressions. At the same time, it is very important to cultivate in students of higher education a culture of listening and a desire to engage in artistic and musical-practical activities in order to achieve their own independence, independence in their preferences, and most importantly, the ability to love and perceive themselves and the world as it is through music.

Music art therapy today is the subject of scientific interests of both domestic and foreign researchers. It is actively used in the educational environment, it is an effective means of self-discovery, harmonization of development, selfexpression and personality correction, it accelerates the healing process, since a person's inner experiences are more easily expressed with the help of music than verbally.

In the educational process of the institution of higher education, where the professional development of the individual is actively taking place, it should take its proper place. After all, the introduction of creative, non-standard means of influence on the emotional and sensory sphere of a person creates conditions for the development of a harmonious personality through the influence on intellectual abilities; the physiological state of its development.

Keywords: musical art therapy, goal, tasks, functions, forms, psychocorrection.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Музична діяльність відноситься до найважливіших сфер соціально-культурної діяльності та об'єднує у собі створення музичних творів, їх сприйняття та інтерпретацію. Одним із завдань освітньої галузі «Культура і мистецтво» є розвиток емоційно-почуттєвої сфери здобувачів вищої освіти, творчих здібностей і мислення, формування естетично й емоційно розвиненої, висококультурної особистості засобами мистецтва. У зв'язку з цим в останні роки все більшої актуальності набуває напрям арт-терапії, що є новітніми та науково обґрунтованим засобом самопізнання та самовираження.

Мистецтво і терапія мають спільне коріння. Кожен з нас творець, а творчість приносить нам величезне задоволення. У творчості кожна людина отримує багато можливостей, щоб висловитися, виразити свої почуття та емоції [2, с. 7]. В кожному мистецтві є своя логіка, свої закони й поняття, без розуміння яких сприйняття мистецтва доступне не всім, а вплив утруднюється й стає малоефективним [1, с. 82-90].

У процесі розвитку і психокорекції особистості музична арт-терапія посідає важливе місце. Музика - джерело впливу та енергії на людину. Вона відображає й узагальнює досвід емоційного ставлення до навколишньої дійсності, сприяє розвитку пізнавальної активності, творчої самореалізації та інтелектуального самовдосконалення особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Умови сьогодення спонукають викладачів шукати інноваційні форми та методи роботи зі здобувачами вищої освіти. Арт-терапевтичні технології, що ґрунтується на психоаналітичних ідеях свідомого і несвідомого З. Фрейда та К. Юнга, широко застосовуються для вирішення розвивальних, виховних, діагностичних, психотерапевтичних, корекційних та інших завдань у освітньому середовищі.

У психолого-педагогічному розумінні проблему арт-терапії досліджують багато вчених-теоретиків та практиків: С. Богачова, М. Бурно, О. Васильченко, Н. Волкова, Т Гаміна, А. Гельбак, І. Головатюк, Н. Калька, З. Ковальчук, О. Копитіна, Н. Полякова, О. Пинчук, О. Сорока, О. Федій, Т Яценко та ін. Найбільш досліджена сфера музичної психології - це психологія музичного сприйняття: Б. Асаф'єв, Л. Мазель, Б. Яворський. Цю проблему в педагогічному аспекті розглядають Ю. Алієв, Н. Ветлугіна. Проте, існуючі теорії не повною мірою висвітлюють особливості та закономірності музичної арт-терапії як методу розвитку та психокорекції особистості у закладі вищої освіти.

Мета статті - теоретично обґрунтувати ефективність використання музичної арт-терапії як методу психокорекції та розвитку особистості у закладі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вивчення педагогічного досвіду передових діячів минулого й впровадження їх досвіду в сучасну педагогічну практику - головне завдання педагогів музичного мистецтва. Педагогічне спрямування арт-терапії має неклінічну спрямованість та розраховане як на потенційно здорову особистість, так і особистість з особливостями у розвитку. Численні зарубіжні та вітчизняні дослідження відзначають, що арт-терапія немає протипоказань [2, с. 10].

Сфера застосування арт-терапевтичного підходу в психології та педагогіці постійно розширюється, що обумовлено поліфункціональністю та широкими можливостями арт-терапії. Її можна застосовувати для формування у особистості комунікативної компетентності, емоційної стійкості, розв'язання конфліктів і зниження тривожності, розвитку соціальних навичок.

Основна їх мета полягає: у самопізнанні через мистецтво; у гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження своїх емоцій та почуттів; у розвитку здібностей до конструктивних дій з урахуванням реальності навколишнього світу, у формуванні творчої позиції людини. Це спосіб визначення внутрішніх проблеми особистості, що підлягають корекції.

Термін «музикотерапія» має греко-латинське походження і в перекладі означає «зцілення мистецтвом». Музикотерапія як і терапія образотворчим мистецтвом, танцтерапія, драматерапія, казкотерапія, пісочна терапія та інші є складовою психотерапії, допоміжним напрямом арт-терапії. За твердженням відомих давньогрецьких філософів Піфагора, Арістотеля і Платона, музика є основним засобом впливу на психіку людини, вона ще може відновлювати порушену хворобами гармонію особистості.

О. Федій визнає музикотерапію як ключовий вид психолого-педагогічного, естетотерапевтичного впливу на особистість [9, с. 282-292].

Музикотерапія є засобом мобілізації інтелектуальних, емоційних, рухових, мовленнєвих та інших функціональних можливостей організму особистості [8, с. 8].

Вона сприяє загальному розвитку здобувана вищої освіти, стимуляції ефективності розумової праці, пізнавальної діяльності, розвитку почуттів, уваги та пам'яті, творчому та емоційному розвитку.

Музикотерапія спрямована на допомогу викладачам музики, психологам, соціальним педагогам стимулювати й коригувати розвиток особистості в закладі вищої освіти.

Л. Кузьмінська виокремлює такі цілі музичної терапії:

- активізація емоційних процесів (інтроспекція) у вигляді стимуляції процесів, які викликають інтрапсихічний аналіз пато - сихологічних конфліктів і їх усунення;

- активізація соціально-комунікативних взаємодій на невербальному та вербальному рівнях, які викликають подолання соціально-комунікативних порушень поведінки з патологічними ознаками;

- регуляція психовегетативно зумовлених порушень регуляції та інших станів психофізіологічного напруження;

- розвиток і диференціація здатності до естетичних переживань і насолоди, які сприяють руйнуванню обмежень, пов'язаних із патологіями переживань [3].

Музикотерапія сприяє розв'язанню низки завдань:

- активізація працездатності та розумових здібностей;

- формування емоційно-естетичного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу та творів музичного мистецтва;

- формування уміння музикувати на елементарних музичних інструментах (бубоні, сопілці, барабані, металофоні, ксилофоні тощо)

- зняття психічної напруги, зменшення тривожності, подолання бар'єрів у спілкуванні;

- створення можливостей для розвитку та самовираження тощо.

Музика є універсальною силою, що діє на особистість комплексно, незалежно від віку, освіти чи соціального статусу. Вона пробуджує такі емоції, які формують внутрішню потребу особистості у глибокому та постійному спілкуванні з нею; сприяє покращенню або збереженню здоров'я, впливає на фізичний, емоційний, інтелектуальний, соціальний, естетичний і духовний стан людини. Різнобічний вплив музики на психіку людини робить музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування та профілактики порушення нервової системи, аутизму, заїкання, депресії, відхилень у поведінці, психосоматичних захворювань, рухових і мовних розладів.

Музична терапія - це контрольоване використання музики, реабілітації, навчання та виховання дітей і дорослих, які страждають від соматичних і психічних захворювань [4, с. 131].

Як психологічна практика музикотерапія використовує застосування мелодій та звуків для покращення психофізичного стану людини та відновлення емоційної рівноваги [2, с. 63].

Музична арт-терапія виконує такі функції для розвитку та розуміння себе і свого внутрішнього світу особистістю:

- когнітивна (отримання емоційного досвіду, розвиток духовно-моральної, емоційно-вольової, пізнавальної сфер);

- комунікативна (вплив на інших людей, їх поведінку і діяльність);

- розвиваюча (особистісне зростання, саморегуляція почуттів, поведінки; соціальна компетентність);

- корекційна (відхилення в емоційно-оцінній сфері - самооцінка, «Я-концепція», агресивність);

- регуляторна (зниження втоми, стресу) тощо.

О. Федій виділяє такі форми музикотерапії:

1) спільне прослуховування музичних творів, спрямоване на підтримку вербальних комунікативних контактів (комунікативна форма);

2) досягнення катарсису (реактивна форма);

3) зниження нервово-психічної напруги (регулятивна форма);

4) терапевтично спрямована музична діяльність, пов'язана з відтворенням казок, оповідань, з фантазуванням уявних образів у дискурсі, з мовленнєво-мовною імпровізацією [9, с. 282-292]

Розрізняють три форми музикотерапії: пасивна (рецептивна), активна й інтеграційна (Табл.1)

Таблиця 1

Форми музикотерапії

Пасивна (рецептивна) музикотерапія є найстарішою формою музикотерапії. Вона відрізняється тим, що особистість в процесі музикотерапії не приймає в ній активної участі, а займає позицію слухача. Здобувачу вищої освіти пропонують прослухати різні музичні твори, які відповідають стану його психічного здоров'я та етапу психокорекції. Пасивна музикотерапія ґрунтується на тому факті, що прослуховування музики здатне поглибити самоспостереження та самосприйняття. Прослуховування музики рекомендується не лише у процесі занять, а й під час тренінгової чи навчальної діяльності або для налаштування здобувачів вищої освіти на відпочинок.

Активні форми музикотерапії базуються на активній грі на музичних інструментах, що забезпечує можливість вибудувати «Я-концепцію» в музично-творчому вияві. Активна музична діяльність включає в себе музичну імпровізацію, спів, слухання, обговорення музики чи рух під музику, суттю якої є сприймання музики, що забезпечує потребу в творчій самореалізації, інтелектуальному самовдосконаленні та художньо-естетичному задоволенні. У групах здобувачі вищої освіти спілкуються, знаходять спільні інтереси, формують витримку та самоконтроль, набувають комунікативні навички тощо.

Інтеграційна музикотерапія поряд з музикою здійснює можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, рухові вправи, артикуляційна гімнастика за допомогою слів пісні, танці, створення віршів, малюнків, розповідей після прослуховування музики та ін.

Музика - невербальна форма комунікації, яка у певних почуттях і людських взаєминах є більш результативною, ніж мовне спілкування. Вона здатна викликати у особистості позитивні емоції, встановлювати загальний настрій, мобілізувати резервні сили, надавати лікувальну дію на психосоматичні та психоемоційні процеси, обумовлювати акумуляцію творчого потенціалу у всіх областях мистецтва і життя в цілому.

Музика є одним із найбільш доступних та ефективних факторів формування особистості. Сприймання музики відбувається не від загального до особистого, а від особистого до загального, тобто не від уявлень до почуттів, а від почуттів до уявлень. У зв'язку з цим, музику розуміють як специфічну мову психологічного стану людини і сприймають її як ліричний проце с в житті людини. Вона пробуджує почуття та емоції, через які відкриває себе та своє ставлення до світу [5, с. 7].

Музика як носій інформації і могутній інструмент впливу спроможна допомогти людині гармонізувати себе і свої стосунки зі світом, зробити переворот у долі як окремої людини, так суспільства загалом [6, с. 9-12]. Всі види корекційно-розвивальної роботи у закладі вищої освіти задовольняють індивідуальні потреби кожної особистості. Вирішити питання щодо розвитку емоційно-вольової сфери, уваги, інтелекту допоможуть особистісний підхід, доступні методи і відповідні форми музично-педагогічного впливу на здобувачів вищої освіти. З терапевтичної точки зору, для корекції емоційного стану особистості потрібно враховувати індивідуальність надання переваги тому чи іншому музичному творові, що пов'язано з емоційною пам'яттю, досвідом переживань.

Музика надає велику свободу у прояві своїх емоцій, тому що володіє всією палітрою різноманітних виражальних засобів, що реалізуються через звуки, в яких переважають ті чи інші почуття. Пропонуємо для музикотерапії використання такої класичної музики (Табл. 2):

Таблиця 2

Рекомендації по використанню класичної музики для музикотерапії

Сила емоційного впливу музичного твору на слухача залежить не лише від запасу його конкретних життєвих і музичних вражень, уяви, а й від властивостей самої музики, її фізичних характеристик, рівня емоційної готовності до сприйняття музичного твору [7, с. 87-97]. Музичне мистецтво, володіє здатністю до складного перетворення почуттів та естетичного задоволення.

Класична музика для розвитку мозку і пам'яті сприяє формуванню міцного зв'язку між лівою і правою півкулями мозку, розвитку мислення, підвищенню самооцінки, підвищує працездатність і концентрацію уваги. Якщо необхідно налаштуватися на інтелектуальну роботу, рекомендується слухати спокійні мелодії, приємні, з часто повторюваними звуками і поступовим наростанням. Отже, музичний матеріал для музично-терапевтичних занять треба підбирати дуже ретельно. Можна слухати різну музику. Головне - щоб вона не викликала роздратування.

Зміст занять з музикотерапії полягає в єдності таких позицій, як збагачення досвіду емоційно-особистісного ставлення до дійсності та збільшення багажу музичних вражень. При цьому дуже важливо виховувати у здобувачів вищої освіти культуру слухання та бажання займатися художньою та музично - практичною діяльністю для досягнення власної самостійності, незалежності у своїх уподобаннях, а головне здатності через музику любити і сприймати себе та світ таким, яким він є.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Викладений матеріал дає змогу зробити висновки. Музична арт-терапія сьогодні є предметом наукових інтересів як вітчизняних так і зарубіжних дослідників. Вона активно використовується в освітньому середовищі, є ефективним засобом самопізнання, гармонізації розвитку, самовираження та корекції особистості, прискорює процес оздоровлення, оскільки внутрішні переживання людини легше виражаються за допомогою музики, ніж вербальним шляхом.

В освітньо-виховному процесі закладу вищої освіти, де активно відбувається професійний розвиток особистості, вона має зайняти належне місце. Адже впровадження творчих, нестандартних засобів впливу на емоційно-почуттєву сферу людини створює умови для розвитку гармонійної особистості через вплив на інтелектуальні здібності; фізіологічний стан її розвитку.

Список джерел

1. Гаміна Т С. Музикотерапія як складова артсинтезтерапії / Т С. Гаміна // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2009. № 11 (174). С. 82-90.

2. Калька Н., Ковальчук З. Практикум з арт-терапії: навч.-метод. посібник. Ч. 1. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 232 с.

3. Кузьмінська Л. Зміст та цілі музикотерапії в соціально-педагогічній роботі з дітьми-інвалідами [Електронний ресурс] // Український науковий журнал «Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації». 2011. № 4. Режим доступу: https://socialscience.uu.edu.ua/article/711 Загол. з екрану. Мова укр.

4. Локарєва Г В. Використання засобів музичної терапії в самореалізації дітей з особливими потребами // Вісник Запорізького національного університету 2009. № 2. С. 129-133

5. Методичний посібник з музикотерапії для дітей дошкільного віку зі складними порушеннями психофізичного розвитку / Укладач Н. Квітка. К.: 2013. 82 с.

6. Побережна Г І. Музикотерапія як інноваційна технологія особистісного розвитку. Вища освіта України: теорет. та наук.-метод. часопис. 2010. № 3. С. 87-97.

7. Побережна Г. Потенціал музикотерапії. Мистецтво та освіта. 2008. № 2. С. 9-12.

8. Посібник з музикотерапії для дітей дошкільного віку зі складними порушеннями психофізичного розвитку / Укладач Н. Квітка. К.: 2013. 82 с.

9. Федій О. А. Музикотерапія в професійній діяльності сучасного педагога // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2009. No11 (174). С. 282-292.

10. Udler R. Ya., Raevsky N. D. (1988). Kontaktele romanichilor reseriten' ku slaviy. Pe baze de late lingvistiche. [Kontaktele romanichilor reseriten ku slavyi. Pe baze de late linguistic]. Chisinau.

References

1. Hamina, T. S. (2009). Muzykoterapiia yak skladova artsyntezterapii. [Music therapy as a component of art synthesis therapy]. Kyiv.

2. Kalka, N., Kovalchuk, Z. (2020). Praktykum z artterapii: navch.-metod. posibnyk. [Workshop on art therapy: teaching method. manual.]. Lviv.

3. Kuzminska, L. (2011). Zmist ta tsili muzykoterapii v sotsialno-pedahohichnii roboti z ditmy-invalidamy. [The content and goals of music therapy in sociopedagogical work with disabled children]. Kyiv.

4. Lokarieva, H. V (2009). Vykorystannia zasobiv muzychnoi terapii v samorealizatsii ditei z osoblyvymy potrebamy. [The use of music therapy tools in the self-realization of children with special needs]. Zaporizhzhya.

5. Metodychnyi posibnyk z muzykoterapii dlia ditei doshkilnogo viku zi skladnymy porushenniamy psykhofizychnoho rozvytku. (2013). [Methodical guide to music therapy for preschool children with complex disorders of psychophysical development]. Kyiv.

6. Poberezhna, H. I. (2010). Muzykoterapiia yak innovatsiina tekhnolohiia osobystisnoho rozvytku. [Music therapy as an innovative technology of personal development]. Kyiv.

7. Poberezhna, H. (2008). Potentsial muzykoterapii. [The potential of music therapy]. Kyiv.

8. Posibnyk z muzykoterapii dlia ditei doshkilnoho viku zi skladnymy porushenniamy psykhofizychnoho rozvytku. (2013). [Guide to music therapy for preschool children with complex disorders of psychophysical development]. Kyiv.

9. Fedii, O. A. (2009). Muzykoterapiia v profesiinii diialnosti suchasnoho pedahoha. [Music therapy in the professional activity of a modern teacher]. Kyiv.

10. Udler, R. Ya., Raevsky, N. D. (1988). Kontaktele romanichilor reseriten ' ku slaviy. Pe baze de late lingvistiche. [Kontaktele romanichilor reseriten ku slavyi. Pe baze de late linguistic]. Chisinau.

Размещено на Allbest.ru