Соціально-психологічна допомога учасникам бойових дій з подолання посттравматичного стресового розладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

Соціально-психологічна допомога учасникам бойових дій з подолання посттравматичного стресового розладу

Ставицька Олена Михайлівна

У статті висвітлено шляхи та методи надання соціально-психологічної допомоги учасникам бойових дій, у яких діагностовано ПТСР.Обґрунтовано, що саме в учасників бойових дій з високою часткою вірогідності виникає подібний розлад. Здійснено теоретичний аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких висвітлено психологічні механізми виникнення та ознаки ПТСР у військовослужбовців, які виконували бойові завдання, а також особливості надання їм соціально-психологічної допомоги. Охарактеризовано ПТСР як клінічну одиницю: з опорою на джерельну базу визначено його характерні ознаки та симптоми, виділено різновиди. Проаналізовано специфіку перебігу ПТСР та основні труднощі у бійців, в яких сформувався даний симптомокомплекс, що характеризується специфічним дисфоричним психоемоційним станом. Описано сутність та особливості соціально-психологічної допомоги, клієнтами якої є постраждалі від військового конфлікту. Розглянуто види, основні підходи та процедури психологічної допомоги учасникам бойових дій. Виділено основні напрями та етапи психологічної допомоги у випадку наявності ПТСР в учасників бойових дій.Встановлено, що при роботі з такою категорією клієнтів можуть успішно використовуватись методи та техніки класичних психотерапевтичних підходів (психоаналіз, гештальт-терапія, когнітивний підхід, арт-терапія). Доведено, що у зарубіжній івітчизняній науковій літературі широко представлені різноманітні процедури татехніки психологічної підтримки людей, постраждалих від війни, що добре зарекомендували себе у роботі з психологічними наслідками перебування в зоні бойових дій. Особливу увагув статті приділено опису новітніх технік психологічної допомоги військовим із ПТСР, зокрема, тих, які були створенні в рамках позитивної та наративної психотерапії. Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, соціально-психологічна допомога, учасник бойових дій, психоемоційний стан, уникання, дисоціація, позитивна реінтерпретація, деконструкція, екстерналізація.

Актуальність проблеми дослідження. Соціально-психологічна феноменологія війни включає увесь комплекс соціально-психологічних явищ, зумовлених військовим протистоянням: від особливостей індивідуального сприйняття й оцінки людиною військових подій, пов'язаних з ними емоційних реакцій та поведінки, психологічних наслідків перебування в зоні бойових дій до особливостей впливу війни на суспільство в цілому, зокрема, того, як вона позначається на стані психічного здоров'я та психологічного благополуччя на рівні нації. Психологічна травматизація є незмінним супутником військового конфлікту та виступає одним з найрозповсюдженіших наслідків деструктивного впливу воєнних подій на психіку людини. Зважаючи на масштаб і жорстокість російсько-української війни, завдання посттравматичного відновлення постраждалих осіб є одним з найбільш пріоритетних серед комплексу інших завдань, що вирішуються військовими психологами. У процесі розробки психокорекційних і реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення оптимального психічного функціонування осіб з ознаками психотравматизації, важливо пам'ятати, що їх стратегія та зміст мають враховувати не тільки реалії воєнного часу, але й прогнозовані умови повоєнного періоду.

Психологічне травмування відбувається в результаті інтенсивного впливу на психіку негативних, складних умов навколишнього середовища, деструктивних ситуацій соціальної взаємодії, що завдає значної шкоди психічному здоров'ю. Сама ж психологічна травма може бути кваліфікована як досить стійка патологічна структура, що вбирає та кристалізує інформацію травматичного досвіду. Головною її ознакою є емоційна неопрацьованість, практично автономне, малоусвідомлюване існування в структурі особистості [2 ; 20]. Маючи значний потенціал для руйнування психіки, психотравма суттєвим чином позначається на її роботі, спричинюючи виразні порушення системи обробки інформації. Вона тривалий час зберігається у формі травматичного переживання з відповідними симптомами емоційного розладу [19, с. 87]. Зовнішньо-клінічними ознаками психологічної травматизації є низка психосоматичних симптомів (порушення сну, виражена емоційна лабільність, психосоматичні розлади, больовий синдром) і порушення соціальної адаптації [6]. учасник бойовий посттравматичний стресовий

Психологічне травмування, отримане в результаті участі у бойових діях, постфактум оформлюється в посттравматичний стресовий розлад (далі - ПТСР), що навіть у повоєнний період значно погіршує якість життя людини, завдає їй морально-психологічних страждань, виступає бар'єром ресоціалізації та реадаптації в суспільному просторі. Найбільш поширеним і вірогідним ризик виникнення ПТСР є серед військовослужбовців - безпосередніх учасників бойових дій. Адже вони, ризикуючи життям іздоров'ям, тривалий час зазнавали численних психологічних травм, перебуваючи у постійному вогневому контакті з противником.

Світова статистика показує, що кожен п'ятий учасник бойових дій навіть при відсутності будь -яких фізичних ушкоджень страждає нервово-психічними розладами, а серед поранених і скалічених - кожен третій. Але це лише частина гігантського айсберга - всього масиву різноманітних порушень, які залишаються після екстремальних впливів. Інші наслідки починають проявлятися через кілька місяців після повернення до нормальних умов життя [9].

Соціально-психологічна допомога учасникам бойових дій щодо подолання ПТСР ускладнюється ще й тим, що ця категорія осіб, потерпаючи від цього важкого психоемоційного стану, намагається не розповідати про своє страждання, а просто «забути» пережите, сподіваючись, що «все вилікує час». В окремих поодиноких випадках саме так і відбувається, і з плином часу симптоми ПТСР нівелюються. Однак переважна більшість постраждалих військовослужбовців потребують фахової соціально-психологічної допомоги - потрібні спеціалізовані, травмофокусовані форми психотерапевтичної допомоги, щоб допомогти зцілити «рани» минулого. Відповідно ця проблематика є актуальною та потребує подальшої наукової розробки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як зазначає С.Ніколаєнко вплив стресів воєнного часу на подальший психічний стан військовослужбовців найглибше було вивчено в США на матеріалі війни у В'єтнамі. У зв'язку з тим, що цей симптомокомплекс не відповідав жодній із загальноприйнятих нозологічних форм, у 1980 році М. Горовіц запропонував виділити його як самостійний синдром, назвавши його «посттравматичним стресовим розладом». Надалі група авторів на чолі з М. Горовіцем розробила діагностичні критерії ПТСР [9].

Новий інтерес до цієї проблеми виник у психології, психотерапії та психіатрії в зв'язку з військовими конфліктами, природними та техногенними катастрофами, які відбувалися на території колишнього Радянського Союзу в останні десятиліття його існування. Особливо важкими за наслідками були аварія на Чорнобильській АЕС (1986) і землетрус у Вірменії (1988), війни в Афганістані, Чечні та Грузії [9; 21].

В умовах військового конфлікту традиційно зростає кількість досліджень, що мають своїм предметом деструктивні психологічні наслідки перебування людини у зоні бойових дій і шляхи їх подолання. Винятком не стала і російсько-українська війна. Пошук за джерельною базою, пов'язаною з тематикою нашого дослідження, доводить суттєве зростання робіт українських науковців -психологів, спрямованих на висвітлення феноменології, ознак, діагностики та психотерапії ПТСР, спричинених війною. Так, наприклад, цією проблематикою займаються такі дослідники як Н. Агаєв, В. Алещенко, О. Бойко, М. Галич, Л. Зубовський, О. Кокун, В. Литвин, Н. Лозінська, М. Мюллер, С. Ніколаєнко, В. Остапчук, І. Пішко, А. Романишин [1; 3; 8; 9; 10; 12; 15; 16].

Накопичений на багатій емпіричній основі досвід психологічної допомоги психологічно травмованим військовослужбовцям призвів до появи ґрунтовних наукових праць (монографій, навчальних посібників) відповідної тематики. Зокрема, порівняно нещодавно побачили світ вичерпні роботи Н. Агаєва,О. Бойка, Г. Кісарчук, О. Кокуна, Н. Лозінської, О. Моргунова, В. Остапчук, І. Пішко, А. Романишина та ін. [10; 12; 14; 15; 16].

У рамках нашого дослідження важливо відмітити наукові пошуки М. Галича та В. Литвина, які здійснили різнобічний аналіз ПТСР саме в умовах воєнного часу [3]. О.Ніколаєнко розглядав особливості психологічної допомоги учасникам військових дій при ПТСР [9]. Л. Зубовським проведено дослідження можливостей особистісного зростання учасників бойових дій у посттравматичний період, що на думку цього науковця, є альтернативним варіантом психологічних наслідків участі у військовому конфлікті. На думку дослідника, перебування в зоні бойових дій може мати як негативні, так і позитивні ефекти впливу на психоемоційний стан індивіда. Ним досить детально досліджено психологічні передумови, чинники та механізми позитивного сценарію психологічних наслідків серед військовослужбовців, що взяли участь у конфлікті [4].

Мета статті полягає у висвітленні шляхіві методів надання соціально-психологічної допомоги учасникам бойових дій, в яких діагностовано посттравматичний стресовий розлад.

Об'єкт дослідження - посттравматичний стресовий розлад як наслідковий результат участі в бойових діях.

Предмет дослідження - шляхи та методи надання соціально-психологічної допомоги учасникам бойових дій, які мають посттравматичний стресовий розлад.

Виклад основного матеріалу. На думку М. Галичі, В. Литвин, ПТСР - найбільш суперечливий серед усіх психіатричних діагнозів. Зокрема, існують розходження в поглядах щодо подій, які вважаються достатньо травматичними для виникнення цього розладу; стосовно характеру типових симптомів, які виникають після впливу травми; в плані заходів запобігання ПТСР та його лікування; а також розбіжностей стосовно того, яку компенсацію отримують особи із ПТСР. Разоміз цим дослідниками констатуються й суттєві успіхи у розумінні багатьох аспектів ПТСР. Діагностичні класифікації, як у Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ), так і в Американській психіатричній асоціації (APA), включають різноманітні категорії симптомів (наприклад, повторюване переживання, уникнення/оніміння та збудження) і підкреслюють, що вплив надзвичайно стресових подій може викликати глибокі зміни в когнітивній сфері, емоціях і поведінці, якіможуть тривати десятиліттями, а іноді і все життя [3, с. 23].

В оновленій міжнародній системі класифікації хвороб (МКХ-11) ПТСР визначено як тяжкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної або повторюваної психотравмуючої події (воєнних дій, природних або техногенних катастроф, серйозних нещасних випадків, спостережень за насильницькою смертю, перебування в ролі жертви знущань, тероризму, сексуального насилля або іншого злочину). У клінічному довіднику МКХ-11 зазначено, що ПТСР виникає як відстрочена або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або тривалу), яка має суб'єктивний характер погрози або катастрофи, що може спричинити загальний дистрес майже у кожної людини [7].

ПТСР може кваліфікуватися наступним чином: 1) гострий - тривалість симптомів не перевищує трьох місяців; 2) хронічний - симптоми тривають більше трьох місяців; 3) відкладений - симптоми дають про себе знати не раніше ніж через 6 місяців після психотравмуючої події [9, с. 54].

ПТСР передбачає наявність чотирьох кластерів симптомів: уникнення, гіперзбудженість (проблеми зі сном, ризикована поведінка, відчуття непереможності), повторне проживання травмуючої події, проблеми з пам'яттю та емоційною сферою (наприклад, відчуття ізольованості від людей), які з часом посилюються. ПТСР діагностують, якщо тривалість симптомів перевищує місяць від травматичної події та за умови наростання їх сили, що заважає нормальному функціонуванню людини. Особистості з ПТСР, зокрема, й комплексним ПТСР, мають низку симптомів, пов'язаних із функціональними порушеннями: повторне переживання; уникання; надмірне збудження (гіпернастороженість, гнів, дратівливість); негативні зміни настрою та мислення; емоційне оніміння; дисоціація; емоційна дисрегуляція; міжособистісні труднощі або проблеми встосунках; негативне самосприйняття (відчуття пригніченості, спустошення або знецінення) [3, с. 23].

Основними труднощами, з якими стикаються бійці з синдромом ПТСР є відчуття страху, прояви демонстративності в поведінці, агресивні нахили та підозрілість. Щодо їхніх особливостей у поведінці, можна відзначити конфліктність у сімейних і професійних відносинах, спалахи гніву, схильність до алкоголізму та наркоманії. Крім цього, варто відзначити нестабільність психіки, яка призводить до того, що навіть невеликі втрати або труднощі можуть викликати бажання скоїти самогубство; страх нападу ззаду; відчуття вини за те, що вдалося залишитися живим; ідентифікація з убитими. Учасників бойових подій також характеризує емоційна напруга, відчуття емоційної відокремленості, підвищена роздратованість та агресивність, необгрунтовані вибухи гніву, напади страху та тривоги. Вони також стикаються з частими «бойовими» снами і нічними кошмарами, нав'язливими спогадами про психотравмуючі події, що викликають сильні емоційні враження, раптові випливи емоцій з «поверненням» до травмуючих ситуацій [9, с. 55].

Соціально-психологічна допомога - загальний термін для позначення усього спектру різноманітних заходів терапевтичного соціально-психологічного впливу, що покликані допомогти клієнту успішно подолати певні кризові або важкі життєві події, впоратися з ними з мінімальними психологічними втратами, подолати наслідки психологічного травмування, а також відновити психологічний ресурс, зберігаючи, таким чином, психологічне здоров'я та благополуччя. Надання психологічної допомоги передбачає здійснення психодіагностичних консультаційних, психокорекційних заходів, що можуть носити як ситуативний, так і плановий характер. В умовах військового конфлікту психологічна допомога характеризується терміновістю та короткостроковістю, здійснюється за принципом «тут і зараз», що пов'язано з нагальною необхідністю нормалізувати психоемоційний стан потерпілої від військового конфлікту людини. Зміст заходів психологічної допомоги значно залежить від конкретної, реальної ситуації, в якій вона реалізується. Спираючись на таке розуміння, можна стверджувати, що робота фахівця, який надає постраждалій особі соціально-психологічну допомогу, містить одночасно елементи діагностичної, консультативної, корекційної та психотерапевтичної допомоги, тобто в екстреному порядку використовується увесь арсенал наявних у нього засобів психологічного супроводу [17].

В. Панок, Я. Чаплак, Я. Андрєєва під процедурами у практиці надання психологічної допомоги розуміють групу прийомів ведення спеціалістом клієнта, що об'єднані за цільовим призначенням та за допомогою яких вирішується одне із завдань того чи іншого етапу [11, с. 269]. У свою чергу, кожній процедурі відповідають певні техніки - спеціальні прийоми, що застосовуються психологом для вирішення завдань процедур на кожному етапі надання психологічної допомоги. Дослідники доречно зазначають, що та чи інша техніка може успішно використовуватись у самих різних видах надання послуг психологічного супроводу (консультування, психокорекція тощо). Отже, техніка психологічної допомоги - це спеціальні прийоми, які психолог, діючи у межах тих чи інших процедур організації психологічного супроводу, використовує для наповнення цих процедур на кожному із етапів надання психологічної підтримки. Автори підкреслюють, що психологічна техніка може бути універсальною, тобто такою, що може застосовуватися в різних ситуаціях надання психологічної допомоги, або ж специфічною, коли доцільність її використання залежить від психоемоційного стану клієнта, конкретного психологічного утруднення, що у нього спостерігається [11, с. 270].

У статті С. Ніколаєнко описано 4 основні напрями психологічної допомоги у випадку діагностованого ПТСР в учасників бойових дій:

Освітній напрям - включає в себе інформаційну підтримку, обговорення книг і статей, знайомство з основними концепціями фізіології та психології.

Соціальний напрям - методи, спрямовані на формування та збільшення соціальної підтримки та соціальної інтеграції учасників бойових дій. Він включає також розвиток міжособистісної мережі самодопомоги, а також формування офіційних громадських організацій, які надають підтримку людям з ПТСР.

Терапевтичний напрям - психокорекція та психотерапія, спрямовані на опрацювання травматичного досвіду, а також раціональне використання фармакотерапії для усунення окремих симптомів ПТСР.

Холістичний напрям - охоплює групу методів, що міститься у сфері цілісного ставлення до здоров'я. Фахівці з формування здорового способу життя відзначають, що фізична активність, правильне харчування, духовність і розвинуте почуття гумору вносять суттєвий вклад в одужання людини. Здоровий спосіб життя створює основу для відновлення після важких травматичних подій, а також сприяє підвищенню якості життя [9, с. 56].

Традиційно виділяють декілька етапів психологічної допомогиу процесі роботи з військовослужбовцями, які страждають на ПТСР: 1) психодіагностичний етап; 2) етап укладання психотерапевтичного договору; 3) робота над проблемною; 4) опрацювання травматичного досвіду; 5) екологічна перевірка нового досвіду [9, с. 59].

У зарубіжній та вітчизняній науковій літературі широко представлені різноманітні процедури татехніки психологічної підтримки людей, постраждалих від війни, що добре зарекомендували себе у роботі з психологічними наслідками перебування в зоні бойових дій: ПТСР, емоційні розлади, негативний характер думок, депресивні реакції, безсоння, фобії тощо. Авторами рекомендується використовувати увесь спектр накопичених світовою психологічною наукою методів психологічної допомоги: техніки психоаналізу, гештальт-терапії, когнітивні техніки, арт-терапія тощо [17]. Однак техніки перерахованих підходів не можна назвати новітніми, вони мають досить довгу та багату історію використання, що, звичайно, не применшує та не знецінює їх дієвості й ефективності. Особливий же інтерес викликають новітні техніки психологічної допомоги військовим із ПТСР, які, незважаючи на короткий термін свого існування, характеризуються високою ефективністю саме у практиці надання соціально-психологічної допомоги даній категорії осіб. Серед них можна виділити техніки позитивної психотерапії та техніки наративної психотерапії.

Для ефективного переосмислення та відреагування важких для людини подій, що пов'язані з бойовими діями можуть застосовуватись техніки positum-підходу, що були запропоновані родоначальниками позитивної психотерапії. Йдеться про 3 основні техніки: 1) позитивна реінтерпретація - трактування психологом природних реакцій на психотравматичні події, що створюють внутрішній дискомфорт і знижують якість життя клієнта, виключно у позитивному руслі. Метою цієї техніки є розширення погляду клієнта на них та усвідомлення їх функції у своєму житті; 2) використання кроскультурного підходу - залучення досвіду інших людей, культур, епох, героїв фільмів або літературних творів до вирішення наявних у постраждалої від війни людини внутрішньоневротичних конфліктів; 3) застосування метафор - активізація образного, правопівкульного мислення, що дозволяє абстрагуватись та дистанціюватись від проблеми, подивитись на неї під іншим кутом зору, осмислити її місце у загальному плині життя клієнта. Техніка реалізується шляхом озвучення психологом наступних питань: На що схожа ваша ситуація? Які приказки, прислів'я, афоризми Ви згадуєте у зв'язку з вашоюситуацією? На яку картину або музичний твір схожа Ваша ситуація? [4, с. 23-24].

Також для психологічної підтримки постраждалих від війни можуть використовуватись техніки деконструкції та екстерналізації, що були розроблені у лоні наративної психотерапії. Техніка деконструкції являє собою ретельний аналіз висловлювань клієнта, що відображають цілісну структуру його наративу. Деконструктивне опитування спонукає клієнта побачити травматичні події з різних точок зору та побудувати інші наративи для їх оцінювання. Техніка екстерналізації полягає у вербальному відділенні проблеми від людини, її винесення в зовнішню щодо клієнта позицію [4; с. 42].

Для подолання травми й зцілення від ПТСР може знадобитися деякий час. Важливо, за можливістю, в особливо важких обставинах дбати про себе, а саме підтримуватиконтакт і зв'язок з близькими людьми; звертатися за допомогою і приймати допомогу від інших, зокрема. щодо основних ресурсів, здоров'я та добробуту; звертатися за допомогою до груп підтримки особисто або онлайн, до фахівців у галузі психічного здоров'я чи консультантів [3, с. 26]. Станом на теперішній час напрацьовано також рекомендації щодо особливостей терапевтичного спілкування з військовослужбовцями, які мають ПТСР. Вони полягають у тому, щоб створювати атмосферу довіри та безпеки під час спілкування, проявляти щирість і відкритість, не нав'язувати допомогу, не здійснювати психологічний тиск, надавати емоційну підтримку, навіювати надію без ілюзорних обіцянок, спрямовувати їх думки на позитивне майбутнє (формування оптимістичного погляду на власну життєву ситуацію),проявляти емпатію та розуміння, використовувати техніки активного слухання (особливо під час прояву постраждалим актуальних переживань) [12].

Висновки

Отже, надання вчасної та ефективної соціально-психологічної допомоги виступає важливою умовою успішної реадаптації та ресоціалізації учасників бойових дій, які мають ПТСР.Зважаючи на важкість психоемоційного стану, що спостерігається в носіїв посттравматичного симптомокомплексу соціально- психологічна допомога має надаватися на професійному рівні та відповідно передбачає широке залучення висококваліфікованих фахівців. Сучасна психологічна наука накопичила значний арсенал методів і засобів надання дієвої психологічної підтримки та допомоги учасникам бойових дій, що дозволяє фахівцями використовувати як класичні, так і інноваційні методи психотерапевтичної інтервенції. Зважаючи на постійне зростання кількості осіб з посттравматичним синдромом внаслідок участі у бойових діях, необхідно оперативно вирішити питання створення центрів для надання психологічної допомоги цій категорії осіб.

Джерела

Алещенко В. Психологічна реабілітація учасників бойових дій: теоретико-методологічне обґрунтування моделі. Психологічний журнал. 2020. №3. URL: http: // psyj. udpu. edu. ua / article / view / 195935 (дата звернення: 30.01.2024).

Блінов О. А. Психологія бойової психічної травми:монографія. Київ:Талком, 2016. 246 с.

Галич М. Ю., Литвин В. В. Загальна характеристика посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу: діагностика та профілактика. Юридична психологія. 2022. № 1 (30). DOI: https: // doi.org / 10.33270 / 03223001.22 (дата звернення: 01.02.2024).

Зубовський Л. Д. Особистісне зростання учасників АТО у посттравматичний період:дис.... канд. психол. наук:19.00.09 / Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Київ, 2019. 211 с.

Карпенко Є. Методи сучасної психотерапії. Дрогобич: Посвіт, 2015. 116 с.

Лозинська Н. С. Особливості психологічної травматизації військовослужбовців-учасників АТО: автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.09. Харків, 2019. 26 с.

Міжнародний класифікатор хвороб 11-го перегляду - МКХ - 11. ICD -- 11. International Classification of Diseases 11th Revision. The global standard for diagnostic health information:веб-сайт. URL: https: // icd.who.int / en (дата звернення: 29.01.2024).

Мюллер М. Якщо ви пережили психотравмуючу подію / наук. ред. Явна К. Львів: Видавництво Українського католицького університету: Свічадо, 2014. 120 с.

Ніколаєнко С. О. Особливості психологічної допомоги учасникам військових дій при посттравматичному стресовому розладі. Світогляд. Філософія. Релігія. 2014. Вип. 7. С. 51-61. URL: http: // nbuv. gov. ua / UJRN / sfr_2014_7_8 (дата звернення: 01.02.2024).

Основи психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій:методичний посібник / Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2015. 170 с. URL: https: // lib. iitta. gov. ua / 11222 / 1/Посібник_2015.pdf (дата звернення: 02.02.2024).

Панок В. Г., Чаплак Я. В., Андрєєва Я. Ф. Основи психологічної допомоги: теорія та практика психоконсультування. Чернівці: Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2019. 384 с.

Перша психологічна допомога в гострих стресових ситуаціях: навч. - практич. посіб. / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Моргунов О. А., Харків:

ХНУВС, 2022. 84 с.

Посттравматичний стресовий розлад у військових: як виявити та допомогти? Асоціація ресурсної психології та психотерапії :веб-сайт. URL: https: // arpp. com. ua / articles / ptsd-in-the-military/ (дата звернення: 02.02.2024).

Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: методичний посібник / за ред. Кісарчук З. Г. Київ:ТОВ «Видавництво «Логос», 2015. 207 с.

Психологічна робота з військовослужбовцями - учасниками АТО на етапі відновлення: методичний посібник / Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С., Остапчук В. В. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2017. 282 с. URL: https: // core.ac.uk / download / pdf / 84274034. pdf (датазвернення: 01.02.2024).

Романишин А. М., Бойко О. В. Первинна психологічна допомога і реабілітація в бойових умовах. Львів: Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, 2014. 121 с.

Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім'ям з дітьми в період військового конфлікту: навчально-методичний посібник. / за ред. К. Б. Левченко, В. Г. Панок, І. М. Трубавіна. Київ: Агенство «Україна», 2015. 175 с.

Технології психотерапевтичної допомоги постраждалим у подоланні проявів посттравматичного стресового розладу: монографія. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2020. 178 с.

Туриніна О. Л. Психологія травмуючих ситуацій. Київ:ДП «Вид. дім «Персонал», 2017. 160 с.

Яцина О. Ф. Вплив війни на психічне здоров'я: ознаки травматизації психіки дітей і підлітків. Перспективи та інновації науки. Серія «Психологія». 2022. №7 (24). С. 554-567. DOI: https: // doi. org / 10.52058 / 2708-7530-2022-7 (25) - 554-567. URL: http: // perspectives.pp.ua / index.php / np / article / view / 2111 (дата звернення: 31.01.2024).

TorreC.Psychological Support (PSS) in War-affected Countries: A Literature Review. Politics of return working paper. 2019.№3. 32 p.

Размещено на Allbest.ru/