Аналіз глибинно-орієнтованих підходів до трактування сновидінь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз глибинно-орієнтованих підходів до трактування сновидінь

Марина Іщенко, студентка III курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету української філології іноземних мов та соціальних комунікацій, Мельничук І.Я. кандидат психологічних наук, доцент

У статті обґрунтовано важливість дослідження сновидінь. Розглядається значення сновидінь з погляду різних психологічних теорій, таких як психоаналіз З. Фройда і аналітична психологія К.Г. Юнга.

Автори аналізують різні методи і підходи до інтерпретації сновидінь, включаючи символіку, асоціації, а також використання технік асоціативного експерименту. Результати дослідження допомагають розкрити внутрішній світ та незнаючі аспекти психіки людини, що може мати важливе значення для практичного застосування в психотерапії та психологічному порадництві.

Ключові слова: сновидіння, тлумачення сновидінь, теорії сновидінь, шифр сновидіння, образи і символи, парономазійне тлумачення сновидінь.

Постановка проблеми

Сновидіння -- це, мабуть, один із самих таємничих та складних психічних феноменів. Протягом своєї історії люди не перестають розмірковувати про природу та сенс сновидінь.

Намагаючись пояснити цю частину свого життя, вони формулювали різні «теорії сновидінь», які виходили з існуючої картини світу і відповідного погляду на людину. Змінювався світогляд, змінювалися і уявлення про сновидіння. І ось, на сьогоднішній день ми маємо різноманітні «теорії сновидінь», створені у межах різних світоглядів.

У вісні ми проводимо третину свого життя. Давним-давно сновидіння сприймалися людьми як послання з майбутнього, як знаки, які потрібно було тлумачити, щоб дізнатися, що чекає на людину в реальності. Пізніше, з розвитком психології та фізіології інтерес до снів зріс із новою силою. І думки дослідників з цього приводу, звичайно ж, розділилися. Деякі з них вважають, що сни - це безглуздий набір образів, що виникає через розслаблення свідомості і заснований на образах та емоціях, отриманих напередодні.

Мета статті - визначити уявлення про сновидіння людини, висвітлити основні підходи до тлумачення сновидінь відомих психологів, З. Фройда, та його учня К. Юнга.

Виклад основного матеріалу

Зігмунд Фройд, австрійський психіатр, видає книгу «Тлумачення сновидінь», де прагне відновити значущість досвіду сновидіння для психічного здоров'я людини. Для нього сновидіння - це «королівська дорога до несвідомого». Особистість на ній може зустрітися зі своїми найболючішими, гострими, забороненими переживаннями, бажаннями та смисловими змістами, які у повсякденному житті через завантаженість та багатозадачність залишаються непоміченими.

Інтерес до сновидінь З. Фройд виявив досить рано, він згадує про це у своїх листах ще до 1882 р. Простіше він говорить про сновидіння в «Етюди про істерію» у виносці до опису випадку лікування Емми фон Н., де, розмірковуючи про власні сновидіннях, З. Фройд приходить до висновку про те, що вони пояснюються «двома обставинами: по-перше, необхідністю оформлення тих уявлень, які мимохідь виникли у мене протягом дня, але були лише намічені і не набули завершення, і по-друге , нав'язливою тягою до того, щоб пов'язувати між собою все, що виникає в такому стані свідомості» [6, с. 223].

Наступний крок у розвитку поглядів на сновидіння було зроблено З. Фройдом у незакінченій роботі «Проект наукової психології». Зокрема, у цій роботі він говорить про сновидіння вже як «виконання бажань», моторний параліч уві сні, «зміщення» та низку інших механізмів, пов'язаних зі сновидінням.

«Проект наукової психології» багато в чому окреслив контури майбутнього підходу З. Фройда до створення своєї теорії сновидінь, яка була сформована вже на початку 1896 р. «Тлумачення сновидінь» було закінчено цього ж року, про що автор писав у роботі «Нарис історії психоаналізу». Однак видання книги було відкладено до кінця 1899 року (зазвичай роботу датують 1900 р.), що сам З. Фройд пояснював необхідністю максимальної критичності до зробленого. З середини 1890-х років. З. Фройд розпочинає регулярне дослідження власних сновидінь, спираючись на досвід використання методу «вимовляння» Й. Брейєра. Як основний технічний прийом для цього він використовує техніку вільного асоціювання, тобто фіксації всього того, що спадає на думку у зв'язку з тим, що наснилося, хоч би яким безглуздим чи непристойним воно здавалося. Вважається, що першим проаналізованим за допомогою методу вільних асоціацій сновидінням стало «Сновидіння про ін'єкцію Ірмі», яке З. Фройд побачив у липні 1895 року. Проведений таким чином самоаналіз дозволив Фройду виявити інфантильні витоки власних симптомів та розвинути психоаналітичний метод загалом.

Більше того, саме Фройд вперше починає активно використовувати сни в психотерапевтичній роботі, створює цілу методику розшифрування прихованих смислів сонних фантазій, показуючи, що будь -який, навіть найабсурдніший сюжет, певним чином пов'язаний з актуальною життєвою ситуацією людини, а значить може служити ключем до вирішення його проблем [3, с. 123].

За теорією З. Фройда всі наші сновидіння зав'язані на отриманні задоволення, те що ми бачимо - це пригнічені бажання, про які ми можемо навіть і не знати, але наша підсвідомість знає, і, боячись зізнатися собі в таємних бажаннях, приховує і ховає це від свідомості , і показує тільки уві сні і то в супер зашифрованому вигляді. Однією з останніх теорій природи сну є безладна електрична активність у головному мозку [4, с. 58].

Як відомо, існує повільна та швидка фаза сну, і найяскравіші події ми спостерігаємо саме у фазі швидкого сну. У цей момент наші очні яблука швидко рухаються, тіло може мимоволі робити будь-які рухи, а деякі уві сні навіть розмовляють. Так от приблизно кожні 1,5 години настає фаза швидкого сну, під час якої стовбурова частина мозку починає розсилати електричні імпульси в хаотичному порядку. А передній мозок, який відповідає за аналітику, намагається відповідно аналізувати процес і всі ці імпульси.

Коли ми лягаємо спати, про що зазвичай думаємо? Про прожитий час, в тому чи іншому відрізку, про те, як ми поводилися в тій чи іншій ситуації, про те, як треба було поводитися і щоб тоді сталося. А також мріємо про майбутнє, уявляючи різні його варіації. Багато хто стверджує, що наші сни є марними відблисками нашої підсвідомості. Однак цікавим фактом виявляється те, що люди по всьому світу бачать схожі за сюжетами та образами сновидіння.

Значний внесок у вивчення філософії та психології сновидінь зробили такі представники психоаналізу, як З. Фройд, Ж. Лакан, М. Кляйн, Б. Левін, К. Юнг. Проаналізуємо теорії сновидінь Зигмунда Фройда, викладені у його науковій праці «Тлумачення сновидінь» 1900 року. Фундаментальна для цієї теорії ідея про те, що сновидіння є кодом, шифром, у вигляді якого знаходять своє задоволення приховані бажання, прийшла до Фрейда ще раніше [4, с. 67].

Ця ідея справила на нього таке враження, що він точно запам'ятав місце та час її появи - це сталося ввечері в четвер, 24 липня 1895 року, у північно-східному кутку тераси одного віденського ресторану - і жартома говорив потім, що на цьому місці слід було б прибити табличку: «Тут доктором Фройдом було відкрито таємниця сновидінь». У своїй теорії З. Фройд стверджує, що асоціації людини, які викликають у нього ті чи інші образи сновидіння, є випадковими. Саме тому, після пробудження, людина має проаналізувати, яку першу асоціацію викликає в неї те, що вона побачила уві сні [3, с.102]. При цьому З. Фройд зазначає три основні складові, які має враховувати людина за самостійного психоаналізу:

- Не всі образи уві сні є ключовими. Таких образів небагато. Тобто, не намагайтеся при тлумаченні розглянути кожен образ або символ, кожну ситуацію, оскільки багато хто з них є просто тлом або сполучним елементом для решти.

- Величезна кількість всіх образів та символів базується на сексуальних потребах людини, її думках та фантазіях.

- У будь-якому сновидінні є моменти, які так чи інакше залишаться незрозумілими [3, с. 67].

Унікальність теорії Фройда у тому, що тлумачення сновидіння є індивідуальним для кожного сновидця. Точніше сказати, сам сновидець тлумачить своє сновидіння, спираючись виключно на свої відчуття, асоціації, емоції та почуття, а значить, отримує максимально точну для себе відповідь.

Відштовхуючись від класичної теорії психоаналізу, Юнг зробив крок набагато далі і глибше в розумінні влаштування людської психіки. За очевидними та поверхневими душевними конфліктами він побачив проблеми іншого порядку - ті, що хвилювали людство протягом усієї історії та незалежно від культури [4, с. 235]. Юнг вважав і знаходив тому багато підтверджень, що в самій природі людини закладено універсальні основи, що визначають способи його реагування на навколишню реальність - він називав їх архетипами, психічними інстинктами. Так само, як тваринні інстинкти вимагають і допомагають людині виконувати свою біологічну програму, архетипи визначають структуру її сприйняття, основні моделі поведінки та головні рушійні мотиви [2, с. 39].

І у сновидіннях Юнг насамперед шукав саме маніфестацію цих універсальних психічних інстинктів. За своє життя Юнг проаналізував щонайменше 80 000 сновидінь і побудував новий цілісний підхід до тлумачення сновидінь. З невідомої науковцям причини він не став оформляти результати своїх досліджень у вигляді окремої монографії. Принципова відмінність юнгівского підходу полягає у дбайливому ставленні до змісту. Якщо Фройд тут же відводив пацієнта у вільні асоціації, залишаючи оригінальний сюжет і образи сновидіння без особливої уваги, то Юнг, навпаки, постійно нагадує, що далеко відходити від початкових образів, оскільки вся цінність ховається саме у тому символічному значенні [5, С. 197].

Інакше Юнг бачив і завдання сновидінь. Одним з основних принципів функціонування психічного апарату він вважав його постійне прагнення рівноваги, а метою будь-якого психічного симптому бачив відновлення цієї рівноваги. Відповідно, і сновидіння він розглядав як спробу психіки відновити порушений баланс. Наприклад, людині з необгрунтовано роздутою зарозумілістю може наснитися, що виявляється голою на публіці. Мета цього сновидіння в тому, щоб зрушити самооцінку в більш адекватне становище.

Тобто, з погляду аналітичної психології, несвідоме у сновидіннях показує нам спектаклі, розказані метафоричною мовою, мета яких - відновити порушену психічну рівновагу. І не для того, щоб «заспокоїти» сновидця, а в сенсі ліквідації глибоких перекосів у свідомій позиції. Взагалі сновидіння бувають досить жорсткими в тому, щоб досягти своєї мети, - кошмари починають снитися саме тоді, коли м'якшу форму рекомендацій людина відмовляється помічати. Чим яскравіше емоційне напруження в сновидінні, тим важливіше його послання.

Юнг все своє життя - з ранньої молодості - вивчав міфи та символи, і не дивно, що це позначилося на його психологічній теорії. Він бачив у людині те, що хотів бачити, і зараз дуже складно відокремити юнгівську одержимість символами від істинної природи людської психіки. Можливо Юнг мав рацію, і може бути його теорія - лише відображення властивостей його власної унікальної і, безумовно, багатої особистості.

Типологія трактування сновидінь К. Юнга значно відрізняється, від трактувань З. Фройда. Насамперед, тут можна виділити «прямі» тлумачення, у яких сновидіння відтворюють наступні події дійсності, для їх тлумачення в принципі не потрібна жодна мовна теорія.

По суті, у випадках такого роду тлумачення як такі взагалі відсутні: що бачилося уві сні, те мало місце й у житті. Такий, зокрема, приклад: «Все почалося з того, що мені наснилося, ніби до мене звернулася невідома дівчина. Вона розповіла мені про свої проблеми, і поки вона говорила, я думав: «Я її зовсім не розумію. Я зовсім не розумію, в чому справа». Але раптом мені спало на думку, що в неї особливого роду батьківський комплекс. Такий був мій сон. Наступного дня у моїй реєстраційній книзі на 4 годину було записано консультацію. Прийшла дівчина. Я почав з анамнезу, але не зміг виявити нічого особливого. Вона була цілком асимільованою єврейкою, європеїзованою і витонченою до мозку кісток. Спершу я не міг нічого зрозуміти. Раптом мені згадався мій сон і я подумав: «Боже мій, так це ж та сама дівчина» [5, с. 127].

Подібні сновидіння К. Юнг вважав винятковими, «незвичайними» і відзначав їх особливо. «Такого роду сни, - писав він, - у протилежність звичайним, виражають певну тенденцію несвідомого повідомляти сплячому відчуття досконалої реальності того, що відбувається, причому при повторенні це відчуття збільшується» [1, с.170].

«Прямим» тлумаченням сновидінь у К.Г. Юнга протиставляються тлумачення, засновані на дії тих чи інших мовних механізмів. У цій типологічній групі виділяються дві підгрупи: «парономазійні» - орієнтовані в метаописанні сновидінь на звукові зближення; «семантичні» - орієнтовані на різні перетворення у змістовному плані їх мета описання [1, с. 178]. Суть «парономазійного» тлумачення сновидінь становить наступне: у метаописанні конкретного сновидіння визначається якесь слово - воно зазвичай є ключовим, - і по відношенню до нього знаходиться інше слово, у фонетичному відношенні близьке. Цей принцип ілюструє наступний приклад, у якому тлумачення орієнтовано не так на образ сновидіння, але в його мовне позначення.

«Я виявив себе в якомусь місті, брудному та закопченому. Стояла зимова ніч було темно і йшов дощ. То був Ліверпуль. Цей сон відбив мій тодішній стан. Я й тепер бачу сіро-жовтий дощовик, мокрий та слизький. Все було напрочуд похмуро, чорно і каламутно. Так я почував себе тоді. Однак мені відкрилося щось прекрасне, завдяки чому я взагалі міг жити. Ліверпуль (Liverpool) - це «полюс життя», «pool of life». «Liver»

— печінка, давні вважали її осередком життя» [5, с. 167].

Тлумачення цього сновидіння цікаве ще й тим, що воно ґрунтується на «наївній етимології». Сам К.Г. Юнг розглядає слово «Liverpool» як поєднання сучасних йому liver (печінка) та слова pool (басейн, ставок), яке він перетворює на pole (полюс). Однак насправді це найменування має зовсім інші підстави. Воно сходить до староанглійського lifer (густа вода) і pol (басейн) [5, с. 123]. Спочатку цим словом називався водоймище або заплава, утворені злиттям двох потоків. Говорячи більш точно, для такого трактування сновидіння важливі не реальні історичні зв'язки, а асоціативні семантичні зв'язки у синхронії.

К.Г. Юнгу приснився сон, в якому він побачив літню людину у формі австрійських імператорських митників. Ця людина пройшла повз, вона здавався чимось засмученою і роздратованою. «Я почав аналізувати,

- писав далі К. Юнг, - і слово «митниця» підказало мені асоціацію зі словом «цензура». «Кордон» міг означати, з одного боку, кордон між свідомим і несвідомим, з іншого - наші з Фройдом розбіжності. Митний огляд, надзвичайно суворий, здався мені натяком на психоаналіз. На кордоні валізи відкривають і перевіряють їх вміст. Аналіз розкриває зміст несвідомого. Що ж до митника, то, очевидно, його робота приносила йому більше гіркоти, ніж задоволення. звідси роздратування на його обличчі. Я не міг утриматися від аналогії з Фройдом» [1, с. 156].

Асоціативний принцип семантичних перетворень у метаописі сновидінь значимий у мовній свідомості. В цих умовах він також реалізується в метафоричних та метонімічних різновидах. Так, у першому з наведених нижче прикладів волосся метафорично представляють ідею дороги на основі ознаки «протяжний».

«Якщо сниться, що розчісуєш волосся, щось робиш із волоссям, це у мене завжди далека дорога. Якийсь раптовий від'їзд, кудись треба їхати ... Ось напередодні мені сниться, що я або племінниці розчісую волосся, або сама бачу себе з довгим волоссям. Таке завжди... Тобто збіг абсолютний, стовідсотковий» [1, с. 234].

Метафоричний принцип тлумачення сновидінь має К.Г. Юнга два різновиди. По-перше, це звернення до базових семантичних протиставлень типу гарячий/холодний, високий/низький, свій / чужий, правий / лівий, світлий / темний і т.д., які у відповідних випадках становлять основу метафоризації.

«Я йшов путівцем через долину, освітлену передвечірнім сонцем. Праворуч від мене був крутий стрімкий пагорб. На горі був замок, на найвищій вежі якого, на кшталт балюстради, сиділа жінка. Для того, щоб добре розглянути її, мені довелося закинути. голову. <...> Ще уві сні я впізнав у цій жінці свою пацієнтку. Пояснення прийшло відразу: якщо уві сні я змушений був дивитися на свою пацієнтку знизу вгору, то насправді я, мабуть, дивився на її звисока. Адже сни - це компенсація свідомої установки» [1, с. 175].

Символи сновидінь у К. Юнга можуть бути унікальними, але вони залишають можливість розгадки передусім метафоричної основі. Так, у наступному прикладі подібний символічний характер мають образи холоду та льоду.

«Незабаром після цього, навесні і влітку 1914 року, мені тричі наснився один і той самий сон - про те, як у середині літа раптом настає арктичний холод і вся земля вкривається кригою. Так я бачив Лотарингію з її каналами, замерзлу і зовсім знелюднену. Всі річки та озера вкрилися кригою. Все, що було зелене, задубіло і загинуло. Це сновидіння було в мене у квітні та травні, а востаннє - у червні 1914 року. <.> Я весь час чекав чогось, що мало статися: я знав, що такі сни і видіння послані долею. <.> Першого серпня розпочалася світова війна» [1, с. 167].

Сам К.Г. Юнг пов'язав наведений сон з Першою світовою війною, що почалася, найважливішою ознакою якої є «знищення життя» - порівн. у сновидінні мотив загибелі всього зеленого (тут виявляється актуальною ще й символіка кольору). Отже, можна зробити висновок, що холод і лід у цих умовах символізують якийсь знищуючий, «мертвий» початок і власне війну.

сновидіння символіка асоціація фройд

Висновки

Змістовний аналіз сновидінь протягом історії людства відображає пошуки та еволюцію розуміння цього загадкового явища.

Від давніх часів сновидіння сприймалися як джерело пророцтв і знаків, а з розвитком науки та психології їх тлумачення стало предметом глибоких дебатів та різних підходів. Зокрема, теорії З. Фройда та К. Юнга відображають контрастні погляди на природу та значення сновидінь. Однак, незважаючи на різноманітність і суперечливість підходів, сновидіння залишаються невичерпним джерелом для вивчення та розуміння психічного життя людини.

Відсутність єдиного тлумачення сновидінь свідчить про їх складну та багатогранну природу, яка продовжує залишатися об'єктом досліджень і спекуляцій у сучасній науці.

Список використаних джерел

1. Дж. Купер. Словник символів. К., 1995.

2. К. Юнг. Динаміка безсвідомого. Jung, C.G. "The Dynamics of the Unconscious." Princeton University Press, 1946.)

3. Л. Галловей. Фройд і сновидіння. Gallwey, Lawrence. "Freud and Dreams. Karnac Books, 2010.

4. Мулявка А.І. Психофізіологічні основи сновидінь та можливості їх використання. Психофізіологічні основи сновидінь та можливості їх використання. 2019. С. 263-265.

5. С. Ентоні Як розуміти свої сни. Stevens, Anthony. "Private Myths: Dreams and Dreaming." Harvard University Press, 1995.

6. Фройд З. Тлумачення снів. К.: Фоліо, 2019. 608 с.

Размещено на Allbest.ru