Аналіз ефективності розроблених процедур та політик в сфері громадського здоров’я для підвищення резильєнтності волонтерів під час воєнного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет іменіМихайла Коцюбинського

Західноукраїнский національний університет

Вінницького навчально-наукового інституту економіки

Аналіз ефективності розроблених процедур та політик в сфері громадського здоров'я для підвищення резильєнтності волонтерів під час воєнного конфлікту

Пугач Сергій Сергійович, доктор педагогічних наук, професор кафедри правознавства і гуманітарних дисциплін, Візнюк Інесса Миколаївна, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології та соціальної роботи,

Долинний Сергій Сергійович,доктор філософії (PhD), старший викладач кафедри психології та соціальної роботи

Анотація

У даному дослідженні вивчалися прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у волонтерів, які працювали в умовах війни. Результати показали, що у волонтерів із астенічним типом ПТСР виявлені симптоми, що характерні для виснаження нервової системи, такі як вегетативні, сенсомоторні та афективні порушення, а також втома та низький настрій. Тривожно-фобічний тип ПТСР супроводжувався високим рівнем тривоги та невротичними фобіями, а депресивний тип проявлявся депресією та загальною загальмованістю. У багатьох пацієнтів виявлено також тривожність, що підтверджується результатами шкал тривожності. Кореляційний аналіз свідчить про зв'язок між суб'єктивними та об'єктивними методами оцінки психічних розладів. Діагностика депресії після ПТСР ускладнена через багатофакторні прояви, такі як зміни в психічному стані та медичні втручання. посттравматичний стресовий розлад сенсомоторний

Кореляційний аналіз результатів, отриманих за допомогою об'єктивних і суб'єктивних методів оцінки депресії та тривожності у пацієнтів з ПТСР, виявив достовірний взаємозв'язок, що підтверджує достовірність використання суб'єктивних вимірювальних шкал. Найбільш висока кореляція встановлена ним між ции показниками на рівні r=0,766 при р<0,01.

Висновки підкреслюють важливість особистісного зростання волонтерів та розвитку громадянської компетентності для успішної роботи в умовах війни. Резильєнтність використовується сьогодні в різних контекстах, включаючи стійкість та здатність протистояти стресу. Це також означає здатність людини адаптуватися до стресових ситуацій і подолання труднощів. Війна створює значну кризову обстановку, і природна реакція людини на такі події є нормальною. Важливо розуміти, що кожна людина має свої унікальні особливості та здатність до відновлення, й час, необхідний для повернення до нормального функціонування. Оскільки не існує універсального підходу до відновлення резильєнтності, надання персоналізованої підтримки кожній особі є важливим аспектом сучасної медико-психологічної практики.

Ключові слова: резильєнтність, волонтери, посттравматичний стресовий розлад, депресія, емоційне «вигорання».

Abstract

Pugach Serhii Serhiyovych, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Jurisprudence and Humanitarian Disciplines of Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics, West Ukrainian National University

Vyznyuk Inessa Mykolaivna, Doctor of Psychological Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology and Social Work, Mykhailo Kotsyubynsky Vinnytsia State Pedagogical University

Dolynyny Serhii Serhiyovych, Doctor of Philosophy (PhD), Senior Lecturer of the Department of Psychology and Social Work, Mykhailo Kotsyubynsky Vinnytsia State Pedagogical University

ANALYSIS OF THE EFFECTIVENESS OF DEVELOPED PROCEDURES AND POLICIES IN THE SPHERE OF PUBLIC HEALTH TO INCREASE RESILIENCE OF VOLUNTEERS DURING MILITARY CONFLICT

This study examined the manifestations of post-traumatic stress disorder (PTSD) in volunteers who worked in war conditions. The results showed that volunteers with asthenic type of PTSD showed symptoms characteristic of nervous system exhaustion, such as autonomic, sensorimotor and affective disturbances, as well as fatigue and low mood. The anxiety-phobic type of PTSD was accompanied by a high level of anxiety and neurotic phobias, and the depressive type was manifested by depression and general inhibition. Anxiety was also detected in many patients, which is confirmed by the results of anxiety scales. Correlation analysis shows the connection between subjective and objective methods of assessment of mental disorders. Diagnosis of post-PTSD depression is complicated by multifactorial manifestations, such as changes in mental status and medical interventions.

Correlational analysis of the results obtained using objective and subjective methods of assessment of depression and anxiety in patients with PTSD revealed a reliable relationship, which confirms the reliability of the use of subjective measuring scales. He established the highest correlation between these indicators at the level of r=0.766 at p<0.01.

The conclusions emphasize the importance of personal growth of volunteers and the development of civic competence for successful work in war conditions. Resilience is used today in a variety of contexts, including resilience and the ability to withstand stress. It also means a person's ability to adapt to stressful situations and overcome difficulties. War creates a significant crisis situation, and the natural human response to such events is normal. It is important to understand that each person has their own unique characteristics and ability to recover, and the time required to return to normal functioning. Because there is no one-size-fits-all approach to resiliency, providing personalized support to each individual is an important aspect of modern medical and psychological practice.

Keywords: resilience, volunteers, post-traumatic stress disorder, depression, emotional "burnout".

Постановка проблеми

Волонтерство нині залишається значущою складовою українського суспільства і одним із найефективніших інструментів підтримки осіб, які потребують допомоги. Однак під час воєнного конфлікту самі волонтери зіткуються з унікальними викликами, такими як страх, небезпека, психологічний тиск і емоційне вигорання. Щодня їм доводиться демонструвати значну вольову міць і витривалість. У таких умовах одним із ключових чинників для успішної роботи стає рівень їхньої психологічної стійкості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Волонтерська діяльність потребує від людей значної відповідальності, великих енергетичних витрат, емоційного занурення та здатності швидко адаптуватися до екстремальних ситуацій, що виникають у зоні воєнних дій. Разом з іншими факторами це може спричиняти професійний стрес, який подальше може перерости у синдром емоційного вигорання. Це може мати негативний вплив як на професійну діяльність та її якість, так і на особисте життя. Автори, такі як І. Візнюк, С. Долинини, К. Вологата, О. Ромащук, Г. Бреславська, М. Драчук, О. Кокун, В. Мороз, І. Пішко, С. Пугач, Н. Лозінська та інші [1-5], вивчали психологічні проблеми життєвого тонусу та емоційного вигорання волонтерів. Вони вважають, що теоретичні та емпіричні дослідження є ключовими чинниками, які стимулюють мотивацію волонтерської діяльності та підвищують резильєнтність особистості. Однак ці дослідження в основному базуються на узагальненні досвіду практичної реалізації волонтерських проєктів у сфері соціальної роботи з детальним описом їхнього поетапного проходження. Тому, оцінюючи рівень вивченості проблем волонтерської діяльності та волонтерського руху в Україні, важливо відзначити відсутність комплексних досліджень щодо актуальності проблеми в часи воєнного конфлікту на Сході України.

Метою статті є обгрунтування психологічної резильєнтності волонтерів під час воєнного конфлікту в контексті аналізу травматичного досвіду.

Виклад основного матеріалу

Волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та мотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер [1, 3].

Волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами через надання волонтерської допомоги [1, 5].

Психіатр С. Міщук психотравму виділяє як поетапний, розтягнутий у часі процес переживання неприроднього порушення усталеної життєвої організації, психічних процесів, психоемоційного та психосоматичного балансу людини, який виникає через раптовий вплив особистісно значимого, стресогенного чинника та призводить до розвитку якісно нових елементів світогляду, ефективних способів включення у життєві процеси або ж спричиняє фіксацію на травмівних подіях чи прогресує, повторюючи етапніть (ретравматизація) [2, 5].

Резильєнтність - це поняття, яке сьогодні широко вживається і має кілька значень, таких як стійкість і стресостійкість. Крім того, резильєнтність означає здатність особистості адаптуватися до стресових ситуацій та подолання труднощів. Війна створює велику кризову ситуацію, і природна реакція організму люини на події, пов'язані з війною, є нормальною. Важливо не критикувати себе за те, як власне реагуємо на цей стрес та розуміти, що саме такі реакції є природними. Кожна людина має свої індивідуальні особливості та здатність до відновлення, й потребує різного часу для повернення до нормальної функціональної діяльності. Оскільки універсального підходу щодо відновлення життстійкості не існує, то важливо надавати кожній людині персональну підтримку [3, 4].

Під час проведення дослідження взяли участь волонтери з Київського міського центру волонтерського центру "Надія" з метою вивчення специфіки зв'язку між емоційним вигоранням, життєвими цінностями та життєстійкістю працівників центру. Для проведення дослідження була обрана вибірка з 120 волонтерів у віці від 24 до 56 років (116 чоловіків та 4 жінки). У якості психодиагностичного інструментарію використовувалися: методика діагностики рівня емоційного "вигорання" за В. Бойком, опитувальники (М. Рокича "Ціннісні орієнтації", О. Кокуна "Професійна життєстійкість", «Контрольний перелік симптомів посттравматичного стресу» (PCL-5)).

Результати дослідження методики «Діагностика рівня емоційного «вигорання» (В. Бойко) показали, що підвищений рівень переживання психотравмуючих обставин, який характеризується першою фазою напруження, стає тривалим і зростає з часом у 75 (63 %) випадках. Волонтери розглядають умови роботи та міжособистісні стосунки в професійній сфері як психотравмуючі, що негативно впливає на їхню свідомість і призводить до нестійкості психічних реакцій. У 45 (37%) випадках досліджувані відчувають тривогу стосовно виконання професійних обов'язків, маючи підвищений рівень депресивності, нервовості та тривожності (рис. 1а). Зазвичай волонтери не можуть сконцентруватися на конкретній роботі, для них характерним є різка зміна настрою. У той час як працівники центру в основному задоволені своєю професійною діяльністю, вони вважають себе компетентними фахівцями і цінують спілкування з колегами та своє оточення. Досліджувані переважно не мають бажання змінювати свою діяльність взагалі.

Рис. 1а

Рис. 1б

Друга фаза або фаза резистенції, характеризується редукцією професійних обов'язків волонтерів, спостерігається зменшення відповідальності у 45 (37%) волонтерів. У 23 (28%) осіб - емоційний дефіцит, замкнутість у себе, подібна до відчуження, і відсутність бажання спілкуватися (рис. 1б). Симптоми неадекватних емоційних реакцій відображаються у 15 (18%) осіб, а емоційно-моральна дезорієнтація - у 14 (17%) осіб, які проявляють байдужість до виконання професійних обов'язків і втрату контролю над своїм настроєм у професійних стосунках.

Остання, або третя фаза - виснаження - обумовлена емоційним «вигоранням» у волонтерів на рівні психовегетативних і психосоматичних порушень.

Рис. 2. Показники третьої фази емоційного «вигорання»

Згідно з цією фазою, емоційне виснаження у 32 (38%) осіб визначається психосоматичними і психовегетативними порушеннями (рис. 2), які проявляються фізичною і психічною перевтомою, проблемами у професійних взаємодіях, відчуттям порожнечі, формуванням цинічного ставлення до потерпілих і колег, а також зниженням самооцінки і розвитком психосома - тичних проблем. У 22 (26%) осіб спостерігається особистісна відстороненість (деперсоналізація), особливо відчутна у ситуаціях, коли потрібна співчутли - вість, підтримка і допомога. Розвиток цинічного ставлення в таких умовах призводить до емоційного «вигорання» у виконанні професійних обов'язків. У 19 (23%) осіб спостерігається симптом емоційного дефіциту, який супроводжується втомою і відчуттям пустоти при виконанні професійних завдань. Емоційна відстороненість виявляється у 11 (13%) респондентів і проявляється у формуванні захисного бар'єру у професійних комунікаціях.

Згідно з методикоюМ. Рокича (рис. 3), найбільш важливими цінностями для волонтерів є "чесність" (1 ранг), "освіченість" (2 ранг), "життєрадісність" (3 ранг), "вихованість" (4 ранг), "відповідальність" (5 ранг) та "самоконтроль" (6 ранг). До бажаних цінностей відносяться "незалежність", "сміливість у відстоюванні своїх поглядів, думок", "сила волі", "акуратність", "ефективність у справах" та "раціоналізм" (7-12 ранг). Найменш важливими виявилися "непримиримість до недоліків у собі та інших", "високі потреби", "терпимість", "ретельність", "акуратність" та "широта поглядів" (13-18 ранг).

Рис. 3. Рейтинг цінностей волонтерів під час військового конфлікту

Отже, залучення волонтерів до різних заходів і програм може змінити їхні ціннісні пріоритети. Ці зміни включають перехід від цінностей особистого життя, таких як любов, щасливе сімейне життя та продуктивність, до цінностей самореалізації та моральної відповідальності, які включають цікаву роботу, матеріальний статус, чесність, толерантність і т.п.

Аналіз результатів за методикою О. Кокуна «Професійна життєстійкість» представлено на рис. 4.

Рис. 4. Рівні професійної житттєстійкості волонтерів

Аналіз результатів згіно рис. 4 вказує на загальний рівень професійної життєстійкості волонтерів, який враховує ступінь професійної включеності, контролю та професійного прийняття викликів сучасності, зуовлених такими компонентами життєстійкості: емоційний, змістовно-професійний, мотиваційний та соціальний. Дослідження показало, що більшість волонтерів мають нижчий за середній рівень життєстійкості.

У групі волонтерів з емоційним вигоранням діагностовано за опитуваль- ником «Контрольний перелік симптомів посттравматичного стресу» (PCL-5), наступні психічні синдроми (n= 45): астенічний - у 17 (38,0%) випадках, тривожно-фобічний - у 12 (26,8%) випадках, істероформний - у 5 (11,3%) випадках та депресивний - у 11 (23,9%) випадках хворих. Серед волонтерів (n= 75) нещодавно повернених із зони конфлікту виявлено такий розподіл психічних синдромів: астенічний - у 24 (32,4%) випадках, тривожно-фобічний - у 22 (29,7%) випадках, істероформний - у 12 (16,2%) випадках та депресивний - у 16 (21,6%) випадках хворих (табл. 1).

Таблиця 1 Типи ПТСР у волонтерів за опитувальником PCL-5

У волонтерів із астенічним типом (табл. 1) посттравматичного стресового розладу (ПТСР) спостерігалися симптоми, характерні для виснаження нервової системи. Це включало вегетативні, сенсомоторні та афективні дисфункції, відчуття погіршеної розумової діяльності та підвищеної втоми. Пацієнти відзначали низький настрій та втрату радості від життя, переважання відчуття власної неповноцінності, а також проявляли пасивність. Розлади сну характеризувалися гіперсомнією, неспроможністю вставати з ліжка та відчуттям сонливості протягом дня.

У волонтерів із тривожно-фобічним типом ПТСР спостерігалися високі рівні немотивованої тривоги, інколи до панічних станів, з супроводженням нав'язливих думок та страхів. Також були присутні невротичні фобії та розлади сну, пов'язані з тривожними думками та страхом перед сновидіннями.

У волонтерів із істероформним типом ПТСР спостерігалися порушення вегетативних, сенсорних та моторних функцій, а також істеричні невротичні розлади, такі як конверсійні симптоми та амнезія. Деякі пацієнти відзначали пароксизмальні стани з відчуттям нестачі повітря та серцебиттям.

У волонтерів із депресивним типом ПТСР спостерігалися невротичні розлади, виражені депресією та загальною загальмованістю. Настрій був високим, і не виявлено вітальних компонентів, що свідчило про повне поглинання пацієнтів психотравмуючою ситуацією.

При подальшому аналізі результатів клінічного та експериментального дослідження було виявлено виражену депресію у 23,9% пацієнтів, які перенесли ПТСР. Зазвичай ця депресія виникала від 3 до 6 місяців після травми в період відновлення. Крім депресії, у багатьох пацієнтів виявлено тривожність, яка згідно з шкалою НАМ-А мала середню оцінку 8,3 бала, за шкалою Спілбергера-Ханіна реактивна тривожність становила 42,3 бала, а особистісна тривожність - 51,2 бала. Таким чином, показники шкали самооцінки Спілбергера-Ханіна також перевищували значення за шкалами Г амільтона.

Математично-статистичний аналіз дослідження за допомогою критерію Пірсона виявив зворотню кореляцію між параметрами життєстійкості та смисложиттєвих орієнтацій в групі досліжуваних (rxy = -0,34; р < 0,01), що свідчить про відсутність ефективного самоконтролю, а також негативної оцінки ситуації. Вважаємо, що саме цей фактор сприяє активації адаптаційних здібностей у стресових ситуаціях, сприяє психосоматичній цілісності, готовності до дії в умовах великої відповідальності, об'єктивного сприйняття реальності та особистісного зростання. Кореляційний аналіз результатів, отриманих за допомогою об'єктивних і суб'єктивних методів оцінки депресії та тривожності у пацієнтів з ПТСР, виявив достовірний взаємозв'язок, що підтверджує достовірність використання суб'єктивних вимірювальних шкал. Найбільш висока кореляція встановлена ним між ции показниками на рівні r=0,766 при р<0,01.

При діагностиці депресії після ПТСР виникають значні труднощі через виявлені ознаки, такі як сумний вираз обличчя, спричинений слабкістю лицевих м'язів, насильницький плач у разі псевдобульбарного синдрому, часті випадки плачу з причини надмірної емоційності або фрустрації, апатія та певне ускладнення симптомів через медичні втручання. Отже, лікареві важливо враховувати такі ознаки, як втрата апетиту та ваги, проблеми зі сном, недосяжність очікуваних покращень внаслідок реабілітації, а також незадовільне дотримання рекомендацій щодо профілактичних заходів, якщо немає об'єктивних причин для цього.

Висновок

Таким чином, професійна резильєнтність волонтерів - це системна особистісно-професійна властивість, що формується протягом їхнього професійного життя. Вона проявляється у рівні включеності в волонтерську діяльність, контролі та прийнятті професійних викликів, що допомагає протистояти несприятливим умовам роботи та попереджує розвиток професійної дезадаптації та розладів здоров'я, а також сприяє особистісно-професійному зростанню. Маніфестація рівня емоційного «вигорання» у волонтерів обумовлена такими фазами: напруження, резистенції та виснаження, що свідчить про підвищений рівень переживання психотравмуючих обставин, який характеризується вираженою депресію (23,9%) пацієнтів, які перенесли ПТСР. У представників обох груп відзначено такі психічні розлади: астенічний, тривожно-фобічний, істероформний та депресивний синдроми.

Волонтери, які працюють в умовах війни, залежать від своїх особистісних якостей, які вони повинні розвивати та вдосконалювати. Становлення та розвиток громадянської компетентності є одним із ключових факторів. Участь у волонтерських активностях сприяє розвитку цінностного змісту громадян - ської компетентності, що втілюється через виявлення громадянських цінностей та особистих рис.

Перспективи подальших досліджень обумовлені уточненням та виявленням значимості особистих потенціалів, які можуть сприяти психосоматичному здоров'ю у професійній діяльності волонтерів.

Література

1. Візнюк, І.М., Долинний, С.С., Волохата, К.М., & Ромащук, О.І. (2024). Психокорек- ційна програма підвищення рівня посттравматичного зростання у волонтерів в умовах воєнного часу. Вісник науки та освіти, 1(19), 750-759.

2. Кокун, О.М., Мороз, В.М., Пішко, І.О., & Лозінська, Н.С. (2021). Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження.7БЦ.

3. Пугач, С.С., Візнюк, І.М., & Долинний, С.С. (2023). Правосвідомість як соціологічний контент структурної організації психіки людини. Наукові інновації та передові технології, 11(25), 715-724.

4. Пугач, С.С., Візнюк, І.М., Долинний, С.С., & Бреславська, Г.Б. (2023). Волонтерська діяльність у розвитку професійної компетентності працівників. Актуальні питання у сучасній науці, 7(13), 673-685.

5. Viznmk, I., Dolynnyi, S., Rabetska, N., Ladychenko, T., & Zagrebelna, N. (2023). Forming communicative competence in future specialists of the socio-economic sphere. Amazonia Investiga, 12(67), 19-29.

References

1. Vizniuk, I.M., Dolynnyi, S.S., Volokhata, K.M., & Romashchuk, O.I. (2024).

2. Psykhokorektsiina prohrama pidvyshchennia rivnia posttravmatychnoho zrostannia u volonteriv v umovakh voiennoho chasu [Psychocorrective program to increase the level of post-traumatic growth in volunteers in wartime conditions]. Visnyknauky ta osvity, 1(19), 750-759 [in Ukrainian].

3. Kokun, O.M., Moroz, V.M., Pishko, I.O., & Lozinska, N.S. (2021). Formuvannia psykholohichnoi hotovnosti viiskovosluzhbovtsiv viiskovoi sluzhby za kontraktom do vykonannia zavdan za pryznachenniam pid chas boiovoho zlahodzhennia [Formation of the psychological readiness of military servicemen under contract to perform assigned tasks during combat coordination]. 7BTs. [in Ukrainian].

4. Puhach, S.S., Vizniuk, I.M., & Dolynnyi, S.S. (2023). Pravosvidomist yak sotsiolohichnyi kontent strukturnoi orhanizatsii psykhiky liudyny [Legal awareness as a sociological content of the structural organization of the human psyche]. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii, JJ(2^^, 715-724 [in Ukrainian].

5. Puhach, S.S., Vizniuk, I.M., Dolynnyi, S.S., & Breslavska, H.B. (2023). Volonterska diialnist u rozvytku profesiinoi kompetentnosti pratsivnykiv [Volunteer activity in the development of professional competence of employees]. Aktualni pytannia u suchasnii nautsi, 7(13), 673-685 [in Ukrainian].

6. Vizniuk, I., Dolynnyi, S., Rabetska, N., Ladychenko, T., & Zagrebelna, N. (2023). Forming communicative competence in future specialists of the socio-economic sphere [Forming communicative competence in future specialists of the socio-economic sphere]. Amazonia Investiga, 12(67), 19-29 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru