Діагностування розладів особистості у військовослужбовців в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

ДІАГНОСТУВАННЯ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Євтушенко Наталія Сергіївна, кандидат технічних наук,

доцент кафедри безпеки праці та навколишнього середовища

Твердохлєбова Наталя Євгеніївна, Ph.D за спеціальністю «Психологія»,

доцент кафедри безпеки праці та навколишнього середовища

м. Харків

Анотація

Війна - це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Не можливо оминути той факт, що війна гальмує наш звичайний життєвий ритм і підлаштовує нас під інші реалії існування. Події, що відбуваються, характеризуються високою інтенсивністю, напруженістю, швидкоплинністю. За цих умов психіка військовослужбовців функціонує на межі допустимих навантажень. Виснаження призводить до зниження ефективності їх діяльності векстремальних умовах збройного протиборства, психологічних травм і психічних розладів короткочасного чи довготривалого характеру.

Стрес, що виник у бойовій обстановці (первинний стрес) може посилюватися стресом пов'язаним із поверненням у звичайне середовище проживання (вторинний стрес). Сильні або тривалі впливи травматичного стресу в бойовій обстановці і стрес, зумовлений ситуацією повернення, можуть призвести до виникнення психічних розладів. Ризик розвитку посттравматичного синдрому після участі у воєнних діях є одним із найвищих. Успішність подолання негативних наслідків травматичного стресу у бойовій обстановці та соціально-психологічній адаптації у нових громадянських умовах залежить від багатьох факторів. Найбільшим чинником подолання негативного впливу травматичного події функціонування людини є його особистісні особливості. Однак ці особистісні особливості недостатньо вивчені і, крім того, незважаючи на те, що симптоматика посттравматичного синдрому може змінюватися або зберігатися протягом дуже тривалого часу.

Протягом багатьох років розлади особистості продовжують залишатися одним з найбільш складних розділів воєнної психіатрії як у клініко - діагностувальному, так і лікарняно-експертних моментах поза залежністю від умов служби, тобто і у мирний час, і в період проведення бойових дій. Прогнозування ймовірності розвитку психічних розладів при комбатантної акцентуації має будуватися на сукупності таких чинників, як тяжкість і тривалість травматичного впливу, ступінь виразності бойової трансформації особистості, тривалість часу. Має проводитися диференційовано корекція та медико-психологічна реабілітація осіб із комбатантною акцентуацією з урахуванням її типу; особливо вона потрібна після повернення комбатантів до мирного життя.

Ключові слова: особистість; посттравматичний стресовий розлад; особовий склад; військовослужбовці; алгоритм; діагностика.

Annotation

Yevtushenko Nataliia Serhiivna, Сandidate of technical sciences, Associate Professor, Department of occupational and environmental safety, National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv

Tverdokhliebova Natalia Evgenievna, Ph.D, Associate Professor, Department of occupational and environmental safety, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

DIAGNOSIS OF PERSONALITY DISORDERS MILITARY SERVANTS IN THE CONDITIONS OF WAR

War is an armed struggle between states (their coalitions) or social, ethnic and other communities; in a figurative sense of the word - an extreme degree of political struggle, hostile relations between certain political forces. It is impossible to get around the fact that war slows down our normal rhythm of life and adjusts us to other realities of existence. The ongoing events are characterized by high intensity, tension, transience. Under these conditions, the psyche of military personnel functions on the verge of permissible loads. Exhaustion leads to a decrease in the effectiveness of their activities in extreme conditions of armed confrontation, psychological trauma and mental disorders of a short-term or long-term nature.

Combat stress (primary stress) may be exacerbated by stress associated with returning to normal environment (secondary stress). The strong or prolonged impact of traumatic stress in a combat environment and the stress caused by the return situation can lead to the onset of mental disorders. The risk of developing posttraumatic syndrome after participating in hostilities is one of the highest. The success of overcoming the negative consequences of traumatic stress in a combat situation and social and psychological adaptation in new civilian conditions depends on many factors. The greatest factor in overcoming the negative impact of a traumatic event on a person's functioning is his personal characteristics. However, these personality traits are not well understood and, in addition, despite the fact that the symptoms of post-traumatic syndrome can change or persist for a very long time.

For many years, personality disorders continue to be one of the most difficult sections of military psychiatry, both in clinical diagnostic and hospital expert moments, regardless of the conditions of service, that is, both in peacetime and during military operations. Predicting the likelihood of developing mental disorders in combatant accentuation should be based on a combination of such factors as the severity and duration of the traumatic impact, the severity of the combat transformation of the personality, and the length of time. A differentiated correction and medical and psychological rehabilitation of persons with combatant accentuation should be carried out, taking into account its type; it is especially needed upon the return of combatants to civilian life.

Keywords: specialty; post-traumatic stress disorder; personnel; military personnel; algorithm; diagnostics.

Постановка проблеми

Війна в Україні актуалізувала проблему посттравматичного стресового розладу. Як відомо, проблема посттравматичного стресового розладу проявляється не одразу після психотравмуючої події. Це відстрочена або затяжна реакція психіки людини на кризову подію чи ситуацію загрозливого або катастрофічного характеру. Екстремальні умови, в які потрапляють військовослужбовці під час бойових дій, справляють потужний вплив на їх психіку. Реакція військовослужбовця на вплив стресорів бойової обстановки залежить, як від їх значущості для конкретного учасника бойових дій, так і його здатності до контролю власної поведінки[1, с. 51]. Ступінь впливу на психіку військовослужбовця тих чи інших бойових стресорів визначають його індивідуально-психологічні особливості та особистісні якості, тип нервової системи, професійна та психологічна готовність до ведення бойових дій, характер і рівень бойової мотивації, особливості сприйняття військовослужбовцем місця і ролі бойових дій в історії та власній життєвій перспективі. Психологічні наслідки травматичного стресу в крайньому своєму прояві виявляються в посттравматичному стресовому розладі, що виникає як гостра, затяжна або відстрочена реакція на ситуації, пов'язані з серйозною загрозою для життя чи здоров'я. Посттравматичний стресовий розлад є поширеною реакцією на важку травмуючу подію, який передбачає порушення в основних чотирьох сферах психотравмованої особистості: фізіологічній, емоційній, інтелектуальній і поведінковій.

Таким чином, розгляд питань, пов'язаних з ранньою діагностикою ознак посттравматичних стресових розладів, що виникли в наслідок травматичних подій зумовив актуальність відпрацювання дієвого алгоритму діагностики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання психологічної травматизації та її профілактики довгий час залишається предметом досліджень багатьох науковців. Так, розгляду особливостей психічних станів особистості в стресових та екстремальних ситуаціях присвятили свої роботи Ю.Александровський, Л. Балабанова, О. Назаров, Н. Оніщенко, О. Тімченко, Христенко, M. Dreznitz, E. Foa та ін. Психологічній допомозі учасникам бойових дій та збереженню психічного здоров'я приділили увагу в своїх роботах В. Зливков, В. Конторович, Є. Крукович, В. Осьодло, В. Ромек, О. Сафін, С. Хоружий, В. Шиленко, І. Котєньов, В. Лисенко, Н. Тарабріна, О. Тімченко, С. Яковенко спрямували свої дослідження в напрямку технології діагностики та подолання стресових розладів. Питання наслідків переживання травматичних подій та шляхи мінімізації проявів психологічної травматизації розглядаються в роботах Н. Агаєва,О. Караяні, Т. Кіна, І. Ліпатова, Г. Ложкіна, Лукомської, І. Приходька, М. Рєшетнікова,В. Стасюка, Т. Титаренко, Е. Фоа, М. Фрідмана, В. Христенка, Л. Шестопалової та ін. Проблеми особистості на війні, профілактики розвитку та діагностики посттравматичного стресового розладу вивчали фахівці з військової психології та педагогіки, такі як: Агаєв Н.А., Блінов О.А., Ковальчук О.М., Кокун О.М., Крайнюк В.М., Лозінська Н.С. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що на даний час у наукових дослідженнях не знайшла достатньо повного відображення проблема покращення процесу діагностування посттравматичних стресових розладів особового складу, із врахуванням часової динаміки його розвитку. Проте питання особливостей психологічної травматизації військовослужбовців та її наслідки, що негативно відбиваються на всіх сферах життєдіяльності особового складу, на даний час, зберігає свою актуальність і потребує подальшого поглибленого вивчення. Важливість досліджень у цьому напрямі зумовлена наявністю недостатньої інформації щодо особливостей психологічної травматизації військовослужбовців Збройних Сил України.

Мета статті - полягає у теоретичному аналізі наукових джерел із досліджуваної проблеми особистісних розладів у військовослужбовців, обговоренні можливого варіанту формування післябоєвих особистісних змін у комбатантів. Розроблення алгоритму діагностування посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців, що буде сприяти кращому виявленню у військовослужбовців ознак розладу психіки та поведінки, і дозволить більш якісно здійснювати заходи їх реабілітації.

Виклад основного матеріалу

Психологічна робота, що здійснюється у Збройних Силах України, є одним переважних елементів у комплексній системі забезпечення функціонування життєдіяльності військовослужбовців. Її становлення і розвиток здійснювались поступово, розглядаючи становлення психологічної науки і зміни у військовій практиці. На сьогоднішній день виникла потреба визначення і розуміння основних, першочергових елементів психологічної роботи у військах, що дозволить чітко уявити масштабність завдань, поставлених перед психологічним забезпеченням.

В останні роки накопичується все більше підтверджень тієї ситуації, коли встановлений діагноз “розлад особистості” протягом наступних років життя у цілому ряді випадків переконливих доказів не проявляє і, беручи до уваги дані катамнеза достатньо обґрунтованим не є. Це побудило воєнних психіатрів внести термін “транзиторний розлад особистості, а у майбутньому - при зміні умов життєдіяльності та наявності стійкої соціальної адаптації - переглядати встановлені раніше армійськими психіатрами діагноз. Акцентуація характеру як характерологічна норма та розлад особистості (психопатії, патохарактерологічний розвиток) як патологія досліджені достатньо глибоко завдяки в багатьом працям вітчизняних психіатрів, то транзиторний розлад особистості потребує подальшої розробки, в тому числі у диференціальній діагностика з іншими видами особистісних патологій [2, с. 57].

Ця необхідність обумовлена більшої розповсюдженістю розладів особистості в умовах воєнної служби, так і високим відсотком діагностичних та експертних помилок. Також слід згадати, що класики вітчизняної психіатрії та психології неодноразово підкреслювали значний феноменологічний діапазон особистісних та психологічних особливостей, що не вкладаються у традиційний дихотомічний розділ особистісної палітри: або акцентуації -- або психопатія. Уявляється достатньо виправданою думка, що між нормою (акцентуаціями) та психопатіями розташований проміжний діапазон аномальної особистісної мінливості, який має власну кількісну та якісну градацію, обумовлену різним ступенем конституціонально-типологічною недостатності [3, с.43]. Для прикордонних станів (при чіткому їх переважанні у структурі психічних розладів у військовослужбовців у теперішній час), спостерігаємих як цивільними, так і воєнними психіатрами, залишаються характерними три головних риси: рухливі переходи між нормою та патологією; рухливі межі між окремими формами у групі прикордонних станів; рухливі взаємозв'язки біологічних та соціальних факторів у патогенезі прикордонних станів. Зазначено, що треба брати до уваги не тільки конституцію, але й зміни особистості, що виникли в результаті несприятливих впливів бойових обставин. Займаючись проблемою воєнних неврозів, треба звернути увагу на втрату у багатьох комбатантів здатності адсорбувати пережиті шокові враження, на втрату “его-ідентичності”, на часті випадки психологічного та соціального регресу. Г оловним переживанням цих людей є відчуття, що вони більше “не знають, хто вони такі” (теж, можливо, “знають, що вони нікому не потрібні”); у них завжди спостерігалися соматичний напряг, соціальна паніка та “его-тривога”, при цьому відчуття поточності самому собі, своїй цілісності та віра у свою соціальну роль були у різному ступені втрачені [4, с.312]. Причини та умови формування прикордонних нервово -психічних розладів, виділяє в її походженні конституційно-біологічні та соціалізуючи елементи. Остання по суті є акцентуацією особистості.

Вітчизняні військові психіатри та психологи розглядають проблему формування після бойових особистісних змін комбатантів через призму модифікації псих біологічного субстрату особистості та як наслідок наступної модифікації особистісного адаптаційного потенціалу, що призводить до формування патогенетичного механізму у вигляді психофізіологічних змін (“бойовий стрес”) та патофізіологічних та патопсихологічних змін (“бойова психічна травма”). Бойова психічна травма не обмежується просторово тим часовими характеристиками театру бойових дій, бо може маніфестувати у період перебування у бойових умовах, а й під час підготовки до них, і навіть після повернення військовослужбовців до мирного життя. В умовах тривалого участі у війні закріплюються компенсаторно-пристосувальні зміни, що визначають характерні риси нажитої особистісної дисгармонії у вигляді своєрідного поєднання хронічної тривожності та імпульсивності[5, с. 184].

Нам видається цілком виправданим застосування щодо особистісних девіацій комбатантів двох основних принципів клінічної діагностики, саме принципу “контекстуальности”, за яким приймається можливість розгляду більшої частини переживань людини у межах як психологічних, і психопатологічних категорій, і принципу “диференційованості”, коли оцінка різних психічних феноменів здійснюється з альтернативних позицій: або є психопатологічними симптомами, або обумовлені індивідуально-особистісними, культуральними, етнічними чи релігійними особливостями людини. З вивчення динаміки особистості військовослужбовців (в довоєнний, військовий та післявоєнний періоди життя), маючи на увазі, що різні ситуації викликають характерні патерни реакцій, а кожна індивідуальна реакція заснована виключно на попередньому досвіді та генетичній історії, і беручи до уваги ту обставину, що зміна функціонування особистості після виходу з екстремальної обстановки може йти як за конструктивним, так і за деструктивним напрямком, за доцільне введення в практику поняття "комбатанта акцентуація"[6, с. 147]. Залежно від індивідуальних констеляцій біологічних, особистісних та середо - вищних факторів, вираженість набутих, нажитих змін особистості може варіювати від прихованої акцентуації до вираженої психопатизації, максимальна ступінь якої умови може бути позначена як комбатант на особистість” [7, с. 231]. Під динамічно ситуативною комбатантною акцентуацією розуміється сукупність набутих в результаті безпосередньої участі в бойових діях і раніше існували особистісно-характерологічних особливостей, динаміка яких визначається специфікою бойових і мирних умов існування, а прояв - різними варіантами взаємодії власне комбатантних і спочатку властивих індивідууму їхню різну соціальну адаптацію [8, с. 247]. Сам факт верифікації своєрідного "фону" (ґрунту) є суттєвим фактором для можливого розвитку полінозологічних нервово-психічних розладів. Зоною найбільшої вразливості (“місцем найменшого опору”) у структурі комбатантної акцентуації виявляється глибоко індивідуальний та особистісно перероблений комплекс бойових переживань, що відіграє провідну роль у її становленні та динаміці та контрастує з умовами мирного життя. Основними положеннями, які підтверджують, на нашу думку, правомірність виділення особливого типу акцентуації особистості - “комбатантної” - є такі:

1. Комбатанти акцентуації формуються шляхом напластування на преморбідні ознаки акцентуацій довоєнного періоду нових набутих рис характеру внаслідок специфічного впливу бойового стресу та внутрішньо - особистісного конфлікту між соціально-моральною позицією, що виникла в умовах бойових дій, та прийняттям її суспільством у мирний час.

2. Спектр проявів комбатантних акцентуацій значно вже, ніж спектр ознак акцентуацій довоєнного періоду, і обмежується лише трьома типами: тривожно-астенічним, експлозивно-агресивним та істеронестійким. У цьому характерологічна структура особистості змінюється, а тип реагування залишається тим самим (стенічним, астенічним, дисстенічним).

3. Набуті в бойових умовах нові характерологічні риси особистості, як правило, ускладнюють адаптацію комбатантів до мирного життя, проте залежно від умов (бойових, небойових) комбатант на акцентуація може бути конструктивною та сприяти адаптації, а може бути деструктивною та викликати дезадаптацію. Як адаптація, так і дезадаптація можуть мати фрагментарний, вибірковий характер.

4. Бойова трансформація особистісних змін відбувається значно швидше за часом, ніж формування акцентуацій у мирний час, і викликає парціальну дисгармонію особистості комбатанта, яка виявляється переважно поведінко - вими девіаціями.

5. Комбатантна акцентуація є динамічно-ситуативним субклінічним варіантом посттравматичного стресового розладу, на тлі якого за несприятливих умов може відбуватися подальша психопатизація особистості та розвиток психогенних розладів, а також формування коморбідної алкогольно-наркоманічної патології.

Прогнозування ймовірності розвитку психічних розладів при комбатантній акцентуації має будуватися на сукупності таких чинників, як тяжкість і тривалість травматичного впливу, ступінь виразності бойової трансформації особистості, тривалість часу, що минув після участі у бойових діях, і навіть додаткових психотравмуючих чинників мирного часу. Психогенно-особистісні реакції впливу можуть виникнути лише від переживань бойової обстановки [9, с. 53]. Корекція та медико-психологічна реабілітація осіб із комбатантною акцентуацією має проводитися диференційовано з урахуванням її типу; особливо вона потрібна у перші місяці після повернення комбатантів до мирного життя, коли у них ризик агресивної, насильницької та суїцидальної поведінки найбільш високий [10, с. 242]. психічний розлад посттравматичний стресовий

Існує 5 визначень та континіумів особистісних розладів. Кожен вид було проаналізовано по таким крітеріям як: структура особистості, форма реагування, тривалість реагування та характеристика динаміки, діагностичні прояви, емоційні розлади, вольові (поведінкові) порушення та розлади мислення.

1. Нервово-психічна нестійкість-- стани психічної дезадаптації, які характеризуються схильністю до зриву оптимального функціонування та адекватного особистісного (поведінкового) реагування в умовах емоційної напруги. Структура особистості: гармонійна. Форма реагування: психогенні адаптивні реакції, пов'язані з реакцією на соціальні стресові обставини; тривалість реагування та характеристика динаміки: психогенні адаптивні реакції можуть продовжуватися від декількох хвилин до годин. Динаміка оборотна. Діагностичні прояви: переважно у певному мікросередовіщі, вегетативні дисфункції, порушення сну, не має чіткої психологічної направленості, помірно виражена фіксація на психотравмуючій ситуації. Емоційні розлади: психогенні адаптивні реакції проявляються у вигляді емоційної лабільності різного ступеня вираженості; Вольові (поведінкові) порушення: загострення особистісно-типологічний рис характеру, втрата “пластичності спілкування” та здатності пристосовуватися до подій зі збереженням перспектив у дій їх поява схильності до порушення дисципліни; розлади мислення: виражених розладів мислення немає.

2. Акцентуації характеру -- крайній варіант норми, зусилля над однією або деякими рисами, що проявляються тільки при взаємодії психічних травм та ситуацій, що пред'являють вимоги до “місця найменшого спротиву” в характері цього типу, структура особистості: гармонійна. Форма реагування: характерологічна реакція -- приходящее ситуаційно обумовлена зміна поведінки у практиці здорових осіб. Тривалість реагування та характеристика динаміки: Характерологічна реакція продовжується від декількох хвилин до годин. Динаміка оборотна. Діагностичні прояви: переважно у певному мікросередовищі, має чітку психологічну направленість, в цілому не веде до порушень адаптації, не супроводжується розладом соматовегетативних функцій, психічна травма осознається та опрацьовується особистістю, зберігається цілеспрямована діяльність. Емоційні розлади: психологічні реакції проявляються порушенням поведінки: реакції емансипації, групувань з однолітками, хоббі, зумовлені сексуальним потягом. Вольові (поведінкові) порушення: поведінкові психологічні порушення у формі реакції відмови, опозиції, імітації, компенсації, гіперкомпенсації. Контроль за поведінкою зберігається. Розлади мислення: виражених розладів немає. У психотравмуючих ситуаціях відмічається легковажність, поверхневість суджень.

3. Транзиторний розлад особистості -- короткочасна мінлива неузгодженість структури особистості у осіб підліткового та молодого віку у екстремальних умовах та не призводять до формування стійкої патології особистості, структура особистості: парціальна дисгармонія особистості.

Форма реагування: гостро виникаюча ситуативно зумовлена афективно - особистісна реакція у незвичних умовах існування. Тривалість реагування та характеристика динаміки: Афективно-особистісна реакція за довжиною від декількох годин до тижня. Динаміка оборотна. Діагностичні прояви: стан вираженого емоційного напруження з періодичними аффективними виплесками, незначна тривалість і на цей же період дезадаптованими розладами та дезінтеграції поведінки, відсутність тенденції до частих повторів та ускладнення проявів, виникають у нетипових умовах існування при наявності психотравмуючої ситуації, вираженоість, але короткотривалість, відсутність стабільності, парціальна дисгармонія особистості, більша участь особистісного фактора у аффективному реагуванні. Емоційні розлади: насичена афективна відповідь з елементами дезорганізації та зниженням критики, викликаної діями гострої психічної травми, яка не встигає стати осознаною особистістю, афективні реакції сценічного, астенічного та дисстенічного напряму. Вольові (поведінкові) порушення: поведінкові порушення переважно у період афективних проявів з частковою втратою контролю за своєю поведінкою, прірікання, непідпорядкованість, порушення дисципліни, драки, фізичні образи, суїцидальні дії. Розлади мислення: недостатність критики, примітивність суджень, поспішність у прийнятті рішень, відсутність планомірності у мисленні, періодична афективна логіка з наступним соромом про скоєні події та спробою врятувати ситуацію.

1. Розвиток особистості “патохарактерологічний”-- варіанти динаміки встановлення крайової психопатії, обумовлені впливом хронічної психотравмуючої ситуації (несприятлива середа, неправильне виховання), що приводить до зміну у формуванні особистості у патологічному напрямку. Структура особистості: окремі препсихопатичні (психопатичні) риси особистості. Форма реагування: патохарактерологічна реакція, реактивні стани, що проявляються переважно у однотипних відхиленнях поведінки, призводять до порушень соціально-психологічної адаптації та, як правило, супроводжуються непротичними (соматовегетативними розладами). Тривалість реагування та характеристика динаміки: патохарактереологічна реакція (розвиток), що триває від кількох тижнів, місяців та навіть років. Динаміка не оборотна, або формується крайова психопатія. Діагностичні прояви: вихід зміненої поведінки за межі мікросередовища, у якій виникло, втрата частини проявлень психологічно зрозумілого реактивного характеру, поступове припинення невротичних компонентів, схильність мати по різним приводом чи перевищувати певну “стелю” порушень, тенденція до повтору та зростаючої дисгармонії особистості. Емоційні розлади: аффективні реакції, що переходять в реактивні стани, проявляються у порушеннях поведінки, адаптаціх, різної тривалості, відсутність критики до подій, схильність до повторів та стереотипних проявів, реакції агресивні, аутоагресивні, імпунітивні, демонстративні. Вольові (поведінкові) порушення: поведінкові патологічні порушення у вигляді делінквентності, побігу та бродяжництва, ранньої алкоголізації та наркотизації, суїцидальних дій, транзиторних сексуальних девіацій, контроль за поведінкою знижено. Розлади мислення: неповна оцінка ситуації, однобокість суджень, виборче трактування подій, початок зміни орієнтації видів мислення.

2. Розлади особистості (психопатії) -- тяжке порушення характерологічної конституції та поведінкових тенденцій індивіду, що включає декілька сфер особистості та майже завжди супроводжується особистісною та соціальною дезінтеграцією. Структура особистості: тотальна дисгармонія особистості. Форма реагування: психопатична реакція, посилення звичного способу реагування, не виходить за межі психопатичного реагування цієї особистості. Тривалість реагування та характеристика динаміки: від кількох годин до 1-3 діб. Динаміка полягає у посилення чи послабленні (компенсація - декомпенсація) паталогічних рис, але аномальна структура особистості зберігається. Діагностичні прояви: тотальна дисгармонія особистості, стабільність та постійність патологічних рис, вираженість до ступеня, що ускладнює індивіду адаптацію у зовнішньому середовищі, реакція у відповідь перевищує силу збутника. Емоційні розлади: переважає емоційно -вольова патологія у вигляді афективних розрядів (імпунитивного, залишеного, демонстративно-підкресленного). Реакції короткого замикання, супроводжуються звуженням свідомості на висоті аффекту, дисфоричність, агресивність, аутоагресивність, наступ виснаження, зняття аффективної та внутрішньої напруги, полегшення стану. Вольові (поведінкові) порушення: правопорушення проти особистості, закону, убивство, самогубство, сексуальне насилля. Нестійкість інтересів, зміна потягів, незвичність пристрасті, втрата контролю над власною діяльністю. Розлади мислення: зниження критики, недостатнє прогнозування наслідків ій, погане використання життєвого досвіду, аффективна логіка, зрілість суджень, нездатність використовувати достатній інтелект для вирішення конфліктних ситуацій.

Сучасні класифікації виходять з уявлень про основні, "первинні" розлади при патологічних проявах характеру (емоційно-вольові порушення) і "вторинних" розладах (розумів), а також "простий" і "складний" варіанти структури основного психопатологічного синдрому. Проблема особистісних розладів у військовослужбовців стає дедалі актуальнішою через зростаючий інтерес дослідників до вивчення динамічних (нестійких) форм особистісної патології, так само як і у зв'язку з виразним патоморфозом класичних форм психопатій у бік зменшення глибини їх клінічних проявів та тяжкості перебігу та динамікою соціально-психологічних характеристик суспільства. На думку, початкові ознаки особистісних девіацій за умов військової служби проявляються у малодиференційованих формах лише на рівні нервово - психічної нестійкості (як донозологічна характеристика психічного стану).

Вибудовуючи в широкому спектрі особистісної патології у військовослужбовців континуум від "нервово-психічної нестійкості" до "розладів особистості", нами пропонується шкала диференціально-діагностичних ознак у міру зменшення їх клінічної валідності (структура особистості - форма реагування - тривалість реагування - тривалість ознак - емоційні порушення - вольові порушення - розумові порушення) що має насамперед військово-практичну спрямованість.

Висновки

Перебування на війні - екстремальна ситуація, коли людина постійно перебуває у найсильнішому психоемоційному стресі, долаючи його вольовими зусиллями. Обходиться це дуже високою ціною: майже у всіх учасників бойових дій неминуче відбувається зміна у фізичному і психологічному стані[11, с. 243]. Для того, щоб відновитися після пережитого стресу та повернутися звичного життя, людина повинна впоратися з емоцій - ними переживаннями і разом з тим подолати тривогу щодо можливості зіткнення з травмованими подіями в майбутньому. Таким чином, очевидно, що набагато ефективніше запобігати можливим проявам, проводити їх профілактику у військовослужбовців, учасників бойових дій, ніж прикладати значні сили з надання професійної психологічної допомоги всім учасникам війни і збройних конфліктів, які її потребують. Для цього необхідне знання, облік та застосування досвіду профілактики та терапії посттравматичних стресових розладів.

Література

1. Бесараб В.В. Підтримка психологічного стану людини як складової безпеки в умовах військових дій / В.В. Бесараб, Н.С. Євтушенко // Тези доповідей XIV Міжнародної науково-методичної конференції та 149 Міжнародної наукової конференції Європейської Асоціації наук з безпеки (EAS) «Безпека людини у сучасних умовах» (1-2 грудня 2022 року).Харків: НТУ «ХПІ», 2022 - С. 51-52.

2. Лозінська Н. С. Психологічна діагностика військовослужбовців. Порадник командиру з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військових частин (підрозділів) Збройних Сил України: метод. посібник. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2016. С. 55-58.

3. Сухенко О.В. Стан психічного та фізичного здоров'я людини під час надзвичайної ситуації військового характеру / О.В. Сухенко, Н.С. Євтушенко // Тези доповідей XIV Міжнародної науково-методичної конференції та 149 Міжнародної наукової конференції Європейської Асоціації наук з безпеки (EAS) «Безпека людини у сучасних умовах» (1-2 грудня 2022 року).Харків: НТУ «ХПІ», 2022. С. 42-44.

4. Крайнюк В. М. Психологія стресостійкості особистості: монографія. Київ: Ніка - Центр, 2007. 432 с.

5. Комар З. Психологічна стійкість воїна: підр. для військ. психологів. Київ, 2017. 185 с.

6. Кокун О. М., Пішко І. О., Лозінська Н. С. Стресогенні чинники бойової діяльності, що зумовлюють виникнення у військовослужбовців посттравматичних стресових розладів. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2017. Вип. 22. С. 143-150.

7. Yevtushenko N. Ensuring psychological safety to develop risk-based thinking students of the specialty "Civil security" / N. Yevtushenko, N. Tverdokhliebova, I. Mezentseva // Educational Challenges: sci. intern. j. 2022. Vol. 27, Iss. 2. P. 228-241.

8. Агаєв Н. А. Негативні психічні стани військовослужбовців у бойових умовах: класифікації, визначення, ідентифікація. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. 2016. № 2 (4). 268 с.

9. Твердохлєбова Н.Є. Адаптаційна готовність і копінг-поведінка правоохоронців на різних етапах професійної підготовки. / Н.Є. Твердохлєбова // International independent scientific journal. 2020. № 19 (2). С. 52-55.

10. Євтушенко Н. С. Безпека особистості у надзвичайних ситуаціях в макросоціальному середовищі / Н. С. Євтушенко, Д. В. Артюхов, Д. Ю. Слівна // Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я = Information technologies: science, engineering, technology, education, health: тези доп. 30-ї Міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD-2022, 19-21 жовтня 2022 р. / ред. Є. І. Сокол ; уклад. Г. В. Лісачук. Харків: НТУ "ХПІ", 2022. С. 242.

11. Євтушенко Н. С. Підвищення рівня безпеки шляхом удосконалення системи управління професійними ризиками надзвичайних ситуацій / Н. С. Євтушенко, О. В. Сухенко // Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я = Information technologies: science, engineering, technology, education, health: тези доп. 30-ї міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD-2022, [19-21 жовтня 2022 р.] / ред. Є. І. Сокол. Харків: НТУ "ХПІ", 2022. С. 243.

References

1. Besarab V.V. (2022). Pidtrymka psykholohichnoho stanu liudyny yak skladovoi bezpeky v umovakh viiskovykh dii [Support of a person's psychological state as a component of security in the conditions of military operations]. Proceedings from MIIM '22: XIVMizhnarodna naukovometodychna konferentsiia ta 149 Mizhnarodna naukova konferentsiia Yevropeiskoi Asotsiatsii nauk z bezpeky (EAS) «Bezpeka liudyny u suchasnykh umovakh» - The fourteenth International Scientific and Methodological Conference and The one hundred and forty-ninth International Scientific Conference of the European Association of Security Sciences (EAS) "Human safety in modern conditions". (рр. 51-52). Kharkiv: NTU«KHPI» [in Ukrainian].