Ефективність психологічної реабілітації у відновленні після травматичного стресу: порівняльний аналіз методів та підходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність психологічної реабілітації у відновленні після травматичного стресу: порівняльний аналіз методів та підходів

Балабанова Любов Матвіївна доктор психологічних наук, професор, професор кафедри педагогіки та психології, Харківська державна академія фізичної культури

Власов Володимир Геннадійович кандидат політичних наук, доцент кафедри психології, спеціальної освіти та здоров'я людини, Миколаївський інститут розвитку людини «Україна»

Вольнова Леся Миколаївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психосоматики та психології здоров'я, Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Анотація

Застосування методів психологічної реабілітації у відновленні після травматичного стресу є актуальною проблемою, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії, під час якої військові та цивільні громадяни зазнають високого рівня психологічного навантаження. Це навантаження включає травму, стрес, депресію, тривогу та деструктивні спогади. Метою даної статті було дослідження ефективності методів психологічної реабілітації для виокремлення кращих практик реабілітації громадян після травматичного стресу. Для подолання психологічних розладів та захворювань розроблено різноманітні програми для психофізичного та емоційного відновлення, і вибір цих методів є надзвичайно важливим. У статті розглянуто когнітивно-поведінкові методи лікування, орієнтовані на травму, та способи психологічної й психосоціальної терапії. Встановлено, що психологічна реабілітація ефективна при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) і для різних вікових груп. Проведено порівняння різних методів та підходів психологічної реабілітації після травматичного стресу. Зроблено огляд літератури, що стосується методів когнітивної реабілітації та реабілітації після ПТСР, який виникає під впливом війни. Представлено аналіз ефективності новітніх технологічних методів реабілітації цивільного населення та військових. Особливу увагу приділено психологічним методам лікування, зокрема когнітивно-поведінковій терапії та експозиційним терапіям, включаючи метод тривалої експозиції. Розглянуто інноваційні методи терапії, такі як терапія засобами віртуальної реальності, яка виявилася ефективною для корекції посттравматичних стресових розладів, фобій та тривожних розладів, розладів нервової системи та для купірування болю. Результати дослідження показують, що застосування реабілітаційних програм дозволяє зменшити психопатологічні симптоми та психосоціальну дезадаптацію, відновити втрачену соціальну комунікацію та сприяти стійкому ослабленню травматичних спогадів. Дана стаття може бути цікава спеціалістам, що займаються лікуванням посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших психологічних проблем, пов'язаних із травматичними подіями, а також військовим та цивільним, що перенести травматичний стрес.

Ключові слова: відновлення психічного здоров'я, ПТСР, когнітивно- поведінкова терапія, експозиційна терапія, віртуальна реальність, інноваційні методи лікування, адаптивність терапії, порівняльний аналіз, терапевтичні підходи

Abstract

психологічна реабілітація травматичний стрес

THE EFFECTIVENESS OF PSYCHOLOGICAL REHABILITATION IN POST-TRAUMATIC STRESS RECOVERY: A COMPARATIVE ANALYSIS OF METHODS AND APPROACHES

The use of psychological rehabilitation methods in post-traumatic stress recovery is an urgent problem, especially in the conditions of full-scale armed aggression, during which military and civilian citizens experience a high level of psychological stress. This burden includes trauma, stress, depression, anxiety, and destructive memories. The purpose of this article was to study the effectiveness of psychological rehabilitation methods to identify the best practices for the rehabilitation of citizens after traumatic stress. Various programs for psychophysical and emotional recovery have been developed to overcome psychological disorders and diseases, and the choice of these methods is extremely important. Cognitive- behavioral methods of trauma-oriented treatment and methods of psychological and psychosocial therapy are considered in the article. It has been established that psychological rehabilitation is effective for post-traumatic stress disorder (PTSD) and for different age groups--a comparison of various methods and approaches to psychological rehabilitation after traumatic stress was carried out. A review of the literature related to methods of cognitive rehabilitation and rehabilitation after PTSD, which occurs under the influence of war, is made. The analysis of the effectiveness of the latest technological methods of rehabilitation of the civilian population and the military is presented. Special attention is paid to psychological methods of treatment, in particular cognitive-behavioural therapy and exposure therapy, including the method of prolonged exposure. Innovative therapy methods, such as virtual reality therapy, which have been shown to be effective in correcting post-traumatic stress disorders, phobias and anxiety disorders, nervous system disorders, and pain relief, are reviewed. The results of the study show that the use of rehabilitation programs can reduce psychopathological symptoms and psychosocial maladjustment, restore lost social communication, and contribute to the permanent weakening of traumatic memories. This article is of significant interest to professionals involved in the treatment of post-traumatic stress disorder (PTSD) and other psychological problems associated with traumatic events, as well as to military and civilian survivors of traumatic stress, as it provides insights into the effectiveness of various psychological rehabilitation methods and offers guidance for their work and recovery.

Keywords: recovery of mental health, PTSD, cognitive-behavioural therapy, exposure therapy, virtual reality, innovative treatment methods, adaptability of therapy, comparative analysis, therapeutic approaches

Постановка проблеми

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) -- це важке психічне захворювання, яке виникає у відповідь на травматичний досвід і може мати значний вплив на якість життя людини [1]. Попри те, що ПТСР довгий час вважався важко виліковним, когнітивно-поведінкові методи лікування, орієнтовані на травму, показали значні терапевтичні переваги. На даний час існують різні підходи до лікування посттравматичних розладів, такі як фармакологічна, психологічна, психосоціальна та немедикаментозна терапія. Психологічна реабілітація ефективна, але важливо визначити, які методи та підходи найкраще підходять для різних груп пацієнтів і вікових груп. Багато рандомізованих контрольованих досліджень показали, що при посттравматичному стресовому розладі ефективним методом є психотерапія, орієнтована на травму [2,3]. Попри це, важливо встановити ефективність психологічної реабілітації для різних вікових груп. Це дослідження спрямоване на порівняння різних методів і підходів психологічної реабілітації для відновлення після травматичного стресу. Це дослідження може бути корисним для спеціалістів, що працюють у сфері психологічної реабілітації людей після травматичного стресу. Численні організації рекомендують ці методи як лікування першої лінії, вказуючи на важливість контрольованого впливу як критичного втручання [3,4]. Водночас зростає консенсус щодо недостатньої ефективності сучасних підходів до лікування ПТСР. Хоча рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) демонструють клінічно значуще покращення симптомів, вони також виявляють високий рівень відсіву, значну частку пацієнтів, що зберігають діагноз ПТСР, та високий рівень залишкових симптомів. Особливо це стосується військових ветеранів, де показники участі та ремісії ще нижчі. Крім того, методи, рекомендовані Американською психіатричною асоціацією (APA), зазнають критики за надмірну орієнтацію на емпіричні дані, отримані через РКД, які часто виключають пацієнтів із супутніми розладами або складними життєвими ситуаціями [2,5]. У зв'язку з цим, виникає проблема подолання наслідків травми та досягнення ремісії ПТСР та пошуку ефективних методів. У статті проводиться огляд методів терапії ПТСР, вивчаються біопсихосоціальні механізми впливу та розглядаються альтернативні підходи до лікування без експозиції. Ця стаття орієнтована на огляд методів лікування ПТСР в рамках ширшої концептуалізації синдрому та клінічних змін і буде корисною для спеціалістів, що працюють в галузі психологічної реабілітації людей, які перенесли травматичний стрес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Т. Боніаді, Р. Хомаеї та А. Хейдарі дослідили ефективність терапії десенсибілізації та репроцесування за допомогою руху очей та комп'ютерної когнітивної реабілітації у зменшенні когнітивних упереджень у ветеранів з посттравматичним стресовим розладом. Їхні зусилля сприяли кращому розумінню впливу цих методів на когнітивні аспекти ПТСР, що має важливе значення для розробки нових підходів до реабілітації ветеранів [1]. Мерфі та співавтори дійшли висновку, що настав час відмовитися від спроб лікування посттравматичного стресового розладу та хронічного посттравматичного стресового розладу за допомогою одних і тих самих моделей лікування та розглянути, як найкраще розробити нові способи або поєднати існуючі методи лікування, потенційно поєднуючи орієнтовану на травму терапію з іншими підходами (наприклад, поведінкова активація, підтримка осіб, які відповідають критеріям CPTSD) [2]. Т. Караціас, М. Шевлін, М. Бен-Езра, Е. МакЕлрой, Е. Редікан, М. Л. Ванг, М. Клоітр, Г. В. К. Хо, Б. Лорберг, Д. Мартсенковський та П. Хайленд дослідили вплив війни, посттравматичного стресового розладу та складного посттравматичного стресового розладу серед батьків, що проживають в Україні під час російської війни. Їхня робота висвітлює психологічні наслідки війни та забезпечує нові дані для допомоги постраждалим сім'ям [3]. А. Кейл, Дж. Елліотт, А. МакБрайд, М. Каллаган та М. Лім провели пілотне дослідження використання ранкової світлотерапії для поліпшення сну та посилення когнітивної реабілітації у ветеранів з поєднанням черепно-мозкової травми та посттравматичного стресового розладу. Їхні дослідження відкривають нові перспективи у лікуванні коморбідних станів, що включають ПТСР та травми голови [4]. К. Льюїс, Н. П. Робертс, М. Ендрю, Е. Старлінг та Дж. І. Біссон провели систематичний огляд та мета-аналіз психологічних терапій для дорослих з посттравматичним стресовим розладом. Вони зробили важливий внесок у розуміння ефективності різних видів психологічних втручань та їх впливу на дорослих пацієнтів [5].

К. Льюїс, Н. П. Робертс, С. Гібсон та Дж. І. Біссон провели ще один систематичний огляд та мета-аналіз, присвячений проблемі відмов від психологічних терапій для дорослих з посттравматичним стресовим розладом. Їхні дослідження допомогли визначити фактори, що впливають на втрату пацієнтів у процесі лікування, та можливі шляхи підвищення утримання пацієнтів у терапії [6]. Дж. Лі, Л. Гао, Р. Бао, Р. Джі, Х. Хе, С. Танг, В. Чжан та З. Ку підготували протокол для систематичного огляду, мета-аналізу та мета- регресійного аналізу ефективності психологічних або психосоціальних втручань для лікування посттравматичного стресового розладу в різних вікових групах. Їхня робота була спрямована на виявлення вікових відмінностей в ефективності терапій [7]. А. Ллойд та Дж. Боррілл дослідили ефективність відновного правосуддя у зменшенні посттравматичного стресу у потерпілих. Їхні висновки зробили значний вклад у розуміння можливостей відновного правосуддя як методу підтримки жертв та зменшення їхнього стресу після травми [8]. Е. Пфайффер, Р. Бір, А. Біргерссон, Н. Кабрера, Дж. А. Коен, Е. Деблінгер, М. Гарбейд, В. Кірш, З. Костова, М. Ларссон, А. Маннарино, Г. Моффітт, М. Онсйо, Т. Остенсйо, С. Сачсер, А. Вікгрен, Х. Вейлер Мюллер та В. Климчук здійснили проект з впровадження доказово обґрунтованого лікування, зосередженого на травмі, для дітей та їхніх сімей під час війни в Україні. Їхній проект надав нові інструменти для допомоги постраждалим від війни дітям та їхнім родинам [9]. Л. Бозгеуіклі зі співавторами проаналізували використання технологій віртуальної реальності для реабілітації пацієнтів з посттравматичним стресовим розладом. Дана стаття представляє аналіз потенційної ефективності нових технологічних методів реабілітації цивільного населення та військових [10].

Мета статті - дослідження ефективності різних методів психологічної реабілітації у відновленні після травматичного стресу та порівняльний аналіз цих підходів.

Виклад основного матеріалу

За даними Міністерства у справах ветеранів, після завершення війни 20% населення України потребуватиме підтримки від держави у вигляді соціальних послуг для ветеранів. В Україні близько 100 тисяч людей вже мають статус ветеранів. Державні установи та суспільство повинні адаптувати громадське життя до потреб ветеранів та їхніх сімей. Особлива увага приділяється психологічному стану важкопоранених після війни. Це включає не лише фізичні наслідки, а й психічні аспекти, які суттєво впливають на якість життя та процес реабілітації.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) проявляється у вигляді нав'язливих спогадів, тривожності, гіперзбудливості, емоційної заціпенілості, уникнення місць, людей або діяльностей, що нагадують про травматичну подію для зменшення стресу. Інші наслідки ПТСР та поранень проявляються у вигляді депресії, тривожних розладів, а також залежностей та інших психічних порушень. Таким чином, лікування та реабілітація ветеранів потребує комплексного підходу, що включає не лише фізичну, але й психологічну підтримку для ефективного відновлення після травматичного стресу. У світі існує багато технік лікування травматичного стресу. Розрізняють психологічні та психосоціальні методи лікування. У цьому дослідженні будуть розглянуті всі психологічні та психосоціальні методи лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР). До психологічних методів лікування входять:

- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), орієнтована на травму, включаючи когнітивну терапію, терапію, орієнтовану на співчуття, експозиційну терапію або метод тривалої експозиції, терапію з використанням віртуальної реальності, репетиційну арттерапію, когнітивну терапію на основі усвідомленості та терапію наративної експозиції [2].

- КПТ, не орієнтована на травму, включаючи навчання управління стресом.

- Психологічно спрямований дебрифінг, що включає в себе узагальнення результатів терапії.

- Десенсибілізація та повторна обробка рухів очей (EMDR) [1].

- Гіпнотерапія.

- Психодинамічна терапія, включаючи зменшення травматичного інциденту.

- Консультування, включаючи недирективне, допоміжне та особистісно орієнтоване консультування.

- Комбінована соматична та когнітивна терапія, включаючи терапію поля думки та техніку емоційної свободи [3].

- Навчання батьків, включаючи поведінкову сімейну терапію, таку як «Дитина і сім'я: травматичне стресове втручання».

- Парні втручання, включаючи когнітивно-поведінкову терапію.

- Ігрова терапія.

- Терапія людськими даними (human givens therapy) - це психотерапевтичний підхід, заснований на ідеї, що люди мають певні основні потреби, які потрібно задовольняти для забезпечення психологічного здоров'я і добробуту. I Inman givens therapy використовує когнітивно-поведінкові техніки, елементи психодинамічної терапії, а також елементи системної терапії [4].

До психосоціальних методів лікування входять:

- Медитація.

- Зменшення стресу на основі уважності.

- Лікування за допомогою природи, включаючи екотерапію та лікувальне садівництво.

- Працевлаштування з підтримкою, включаючи індивідуальне працевлаштування та програми професійної реабілітації [4,5].

- Практична підтримка, включаючи фінансову та житлову допомогу.

- Психоосвітні заходи.

- Підтримка однолітків, включаючи групи самодопомоги, підтримувальні групи та управління ризиками травм.

Застосування когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) має місце у лікуванні як травматичного стресу, так і в терапії пацієнтів з обсесивно- компульсивним розладом (ОКР). Сильний стрес або травматичні події можуть спровокувати або загострити симптоми ОКР у людей, які мають схильність до цього розладу. ОКР часто виникає внаслідок комбінації генетичних, нейро- біологічних та середовищних чинників [1]. Стресові життєві події, такі як серйозні хвороби, втрата близької людини, зміни в житті (наприклад, переїзд або зміна роботи), можуть посилити симптоми або навіть стати тригером для їх появи. Попри те, що стрес може бути провокуючим фактором, сам по собі він не є єдиною причиною виникнення ОКР. Розлад зазвичай розвивається внаслідок складної взаємодії кількох чинників, і не кожна людина, яка переживає сильний стрес, розвине ОКР. Дана терапія включає вивчення механізмів виникнення нав'язливих думок, які викликають страх і тривогу, а також нав'язливих дій (компульсій). Терапія використовує когнітивні техніки, роботу з глибокими переконаннями та поведінкові експерименти для корекції поведінки, а також навчання методам прогресивної релаксації за Джейкобсоном. Деякі терапевти застосовують метод експозиції та запобігання ритуалам (ERP), який спрямований на усунення компульсій, тоді як когнітивні методи допомагають позбутися обсесій [7]. Лікувальна стратегія в цьому випадку спрямована на нормалізацію рівня тривоги пацієнта. Основні цілі психологічної допомоги таким людям включають подолання соціального уникнення, страху негативної оцінки, відчуження, невпевненості та негативного ставлення до себе [2,9]. Методи лікування включають корекцію дисфункціона- льних переконань, розвиток емпатії, зміну фокусу уваги від себе на оточуючий світ та проведення поведінкових експериментів. Специфічні фобії належать до групи тривожних розладів і проявляються сильним страхом перед конкретними об'єктами або ситуаціями (тварини, замкнуті простори, висота тощо), які є несумірними з реальною загрозою [7]. Метааналіз ефективності психологічних підходів до лікування специфічних фобій показує, що експозиційна терапія є найбільш ефективною порівняно з відсутністю лікування. Контакт in vivo з об'єктом фобії перевершує альтернативні методи впливу, а багато- сеансова терапія є більш ефективною, ніж односеансова, у зменшенні фобічної дисфункції.

Експозиційну терапію визначають як «навмисне, систематичне зіткнення зі стимулами (наприклад, ситуаціями, об'єктами), які викликають страх, хоча вони безпечні або мають низьку ймовірність завдати шкоди». Ця модель базується на парадигмі павловського обумовлення, застосованої до поведінкової терапії тривожних розладів [1]. Основна мета експозиційної терапії полягає у виправленні патологічної тривожності через постійний вплив на пацієнта стимулів, які викликають у нього страх, за допомогою уявного або реального впливу. Метод тривалої експозиції (PE) для посттравматичних стресових розладів передбачає найбільш інтенсивний та ретельний вплив на спогади про травми та їхні сигнали. Хоча більшість методів лікування, орієнтованих на травму, включають елементи експозиції, механізми терапевтичної дії можуть відрізнятися. Це призводить до різниці у типі, частоті та дозуванні впливу, яке призначається пацієнтам. Експозиційна терапія є формою лікування, де пацієнтів знайомлять із ситуаціями, яких вони бояться або сприймають як неприємні. Процес експозиції включає переживання та толерантність до стимулу, який викликає страх або тривогу, без очікуваного негативного результату. Таким чином, експозиція, керована терапевтом, не обов'язково може призвести до позитивної зміни пацієнта, якщо вона супроводжується униканням або надмірною залученістю пацієнта. З іншого боку, процес експозиції може відбуватися поза терапією [3,9].

Теорія природного відновлення після ПТСР стверджує, що більшість людей, які пережили травму, долають страх завдяки впливу травми в повсякденному житті та через переробку травматичних подій з іншими людьми, яким довіряють. Це підвищує ймовірність того, що психотерапія ПТСР може бути ефективною, полегшуючи вплив пацієнтів поза терапією, навіть якщо експозиція не використовується як техніка терапевта [2].

Сучасні підходи до лікування посттравматичних стресових розладів (ПТСР) вважають реабілітацію ключовим елементом комплексного лікувального втручання. Реабілітація є системою заходів, що включає державні, соціальні, економічні, медичні, професійно-педагогічні, психологічні та інші аспекти. Ці заходи спрямовані на попередження патологічних процесів, які можуть спричинити тимчасову або постійну втрату працездатності. Ці заходи сприяють формуванню у пацієнтів активного ставлення до свого здоров'я та позитивного сприйняття життя, сім'ї та суспільства [8]. Сучасне поняття реабілітації включає профілактику, лікування та адаптацію до життя і праці після хвороби. За останні роки у світі значно зріс інтерес до напрямку "Психосоціальна реабілітація". Психосоціальна реабілітація допомагає людям з психічними розладами досягти оптимального рівня самостійного функціонування в суспільстві. Її мета - покращення соціальних навичок пацієнтів, розширення їхнього сприйняття та кола міжособистісного спілкування. Корекція особистісної реакції пацієнта залежить від ефективності основного комплексу заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій. Деякі автори вважають, що для лікування неврозів реабілітація не є актуальною, оскільки психотерапія може вирішити весь спектр проблем при травматичному стресі. Однак на практиці пацієнти з невротичними розладами часто отримують лише симптоматичне лікування. Тому питання реабілітації залишаються важливими й повинні постійно бути в полі зору лікаря, особливо при тривалому патологічному стані. Медицина не розглядає психотерапію та соціотерапію як альтернативу в системі реабілітації психічно хворих. Вони є єдиним комплексом психосоціальних методів, які використовуються на клінічно диференційованій основі для досягнення ефективного соціально- трудового відновлення пацієнтів та оптимізації їх особистісного розвитку. Дослідження показують, що застосування реабілітаційних програм дозволяє зменшити психопатологічні симптоми та психосоціальну дезадаптацію, відновити соціальну комунікацію. Однак багато пацієнтів потребують тривалого догляду психолого-психіатричних служб та більш глобальної підтримки суспільства [1].

Цікавий приклад психо-соціальної реабілітації описано у праці [3].У процесі реабілітації використовувалася психоосвітня програма, яка складалася з трьох етапів. Першим етапом було вивчення інформаційних потреб пацієнтів та їхнього оточення, другим - збір доказів та створення інформаційного модуля, а третім - тестування та оцінка ефективності програми.

Учасники отримували інформацію на конкретні теми, такі як освіта щодо хвороб та медикаментозна терапія. Психопедагогічний підхід базувався на принципах тематичного семінару з елементами соціально-поведінкового тренінгу. Показаннями до проведення такої роботи були прояви алекситимії, неадекватна оцінка ситуації та комунікативна неефективність [4]. Психоосвітні програми для родичів підвищували їхню компетентність у догляді за пацієнтами, сприяли утворенню неформальних груп підтримки серед учасників програми та допомагали розпізнавати стресові фактори, що могли погіршити перебіг хвороби. Основними цілями психоосвітніх програм було надання пацієнтам інформації про їхню хворобу та забезпечення психосо- ціальної підтримки. Під час психоосвітньої роботи як пацієнти, так і їхні родичі вчилися розпізнавати ранні ознаки хвороби, відрізняти хворобливі прояви від здорових, а також звертатися за медичною допомогою вчасно. Дана програма допомагала покращити адаптивну поведінку пацієнтів, сприяла розвитку комунікативних та побутових навичок [9]. Учасники могли отримати важливу інформацію не лише від терапевта, але й обмінюватися досвідом з іншими учасниками, спільно шукати вирішення проблем. Важливим результатом програми було створення додаткової мережі емоційної підтримки. Для підтримки комунікативних навичок, самообслуговування та самостійного життя пацієнтів з ПТСР використовувалися тренінгові програми, спрямовані на розвиток адекватних форм поведінки, спілкування та підвищення впевненості в собі.

Терапія впливом віртуальної реальності широко використовується для лікування ПТСР, фобічних та тривожних розладів, нервових розладів та для полегшення болю [10]. Ефективність впливу віртуальної реальності базується на моделях формування реакції страху, заснованих на створенні умовних зв'язків, що закріплюють відповідні патологічні інграми. Розрив цих зв'язків призводить до зменшення або придушення страху. Повторна активація пам'яті про травму за допомогою засобів віртуальної реальності дозволяє включити нову інформацію, пов'язану з безпекою, у терапевтичному середовищі, зменшуючи страх і тривогу, спричинені травматичним досвідом. Це перепрограмування є основою терапії й включає синаптичну модифікацію в мигдалині. У ряді досліджень стан учасників досліджували за допомогою більш масштабних лабораторних та інструментальних засобів на додаток до психофізіологічних вимірювань. Визначали мультиомічні біомаркери (протеомні та геномні профілі крові та слини, нейроендокринні, імунозапальні медіатори та мікроРНК), аналізували трекінг очей, ЕЕГ, ЧСС, дихальні рухи та патерни ходьби [1]. У пацієнтів, які відповіли на терапію, рівні кортизолу в слині до та після сеансів терапії із застосуванням засобів віртуальної реальності (шести сеансів) були вищими за середні, що передбачало покращення симптомів ПТСР. Вищі рівні кортизолу під час сеансу сприяли ослабленню страху та повторній консолідації, що може розглядатися як біомаркер відповіді на терапію ПТСР [2,10].

Згідно з даними дослідників, вік пацієнта може мати значний вплив на ефективність лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) з різних причин. Одним із них є фізіологічні зміни, які відбуваються з віком. У низці досліджень встановлено, що функціонування мозку та нервової системи у молодших пацієнтів може бути більш гнучким завдяки нейропластичності, що полегшує засвоєння нових терапевтичних підходів. У старших людей здатність до нейропластичності як правило є зниженою, що впливає на ефективність лікування. Психологічні фактори також відіграють важливу роль у динаміці лікування наслідків травматичного стресу. Молодші пацієнти є більш відкритими до нових методів лікування і мають менше стійких негативних патернів мислення [9]. Натомість старші люди можуть мати більш усталені погляди та реакції на стрес, що ускладнює терапію. Молоді люди часто отримують більшу підтримку від сім'ї та друзів, що може покращити результати лікування. Старші ж пацієнти іноді відчувають більшу соціальну ізоляцію, що ускладнює процес відновлення. Старші люди можуть мати більше життєвого досвіду, який допомагає їм краще справлятися з травмами. Водночас вони можуть мати більш складні та множинні травматичні події у минулому, що ускладнює лікування. З віком збільшується ймовірність коморбідних захворювань, що також може впливати на вибір терапії та її ефективність. Наприклад, старші пацієнти можуть мати більше хронічних захворювань, що впливають на їхню здатність брати участь у певних видах терапії. Крім того, деякі терапевтичні методи можуть бути більш ефективними для певних вікових груп. Також молодші пацієнти можуть краще реагувати на інноваційні методи, такі як терапія віртуальною реальністю, тоді як старші можуть отримувати більше користі від традиційних методів, таких як психотерапія та групова терапія. Таким чином, реабілітація та терапія після травматичного стресу повинна бути комплексною та індивідуальною [7].

Висновки

Результати дослідження показали, що психологічна реабілітація є важливим і ефективним методом у відновленні після травматичного стресу. Здійснено порівняльний аналіз різних методів та підходів, який дозволяє визначити найбільш результативні стратегії для різних вікових груп, що сприяє підвищенню загальної ефективності лікування. Встановлено, що когнітивно-поведінкова терапія та експозиційна терапія, зокрема метод тривалої експозиції, є найбільш ефективними підходами для зменшення симптомів посттравматичного стресового розладу [2]. Соціальна підтримка та психосоціальні методи лікування відіграють ключову роль у відновленні пацієнтів після травматичного стресу, що сприяє поліпшенню психічного здоров'я та зменшенню відчуття ізоляції. Ці методи демонструють високу результативність у пацієнтів різного віку, що підкреслює їхню універсальність і адаптивність. Аналіз праць відомих вчених показав, що інноваційні методи терапії, такі як терапія засобами віртуальної реальності, показують значний потенціал реабілітації після травматичного стресу, особливо серед молодих пацієнтів. Встановлено, що за допомогою засобів віртуальної реальності можна створювати контрольовані середовища для опрацювання травматичних спогадів, що сприяє ефективнішому подоланню стресових реакцій. Підкреслено необхідність постійного вдосконалення та адаптації терапевтичних стратегій для забезпечення найкращих результатів для пацієнтів різного віку та з різними потребами.

Література

1. Bonyadi T., Homaei R., Heidari A. Effectiveness of Eye Movement Desensitization and Reprocessing Therapy and Computer-Based Cognitive Rehabilitation on the Cognitive Bias of Veterans with Post-Traumatic Stress Disorder. Annals of Military and Health Sciences Research.

2023. Vol. 21, № 2. URL: https://doi.org/10.5812/amh-138313 .

2. A validation study of the International Trauma Questionnaire to assess post-traumatic stress disorder in treatment-seeking veterans / D. Murphy et al. The British Journal of Psychiatry. 2020. Vol. 216, no. 3. P. 132-137. URL: https://doi.org/10.1192/bjp.2020.9.

3. War exposure, posttraumatic stress disorder, and complex posttraumatic stress disorder among parents living in Ukraine during the Russian war / T. Karatzias et al. Acta Psychiatrica Scandinavica. 2023. URL: https://doi.org/10.1111/acps.13529 .

4. Morning bright light therapy for sleep to augment cognitive rehabilitation in Veterans with comorbid traumatic brain injury and post-traumatic stress disorder: A pilot study / A. Keil et al. TheFASEB Journal. 2021. Vol. 35, S1. URL: https://doi.org/10.1096/fasebj.2021.35.s1.03216 .

5. Psychological therapies for post-traumatic stress disorder in adults: systematic review and meta-analysis / C. Lewis et al. European Journal of Psychotraumatology. 2020. Vol. 11, № 1. P. 1729633. URL: https://doi.org/10.1080/20008198.2020.1729633 .

6. Dropout from psychological therapies for post-traumatic stress disorder (PTSD) in adults: systematic review and meta-analysis / C. Lewis et al. European Journal of Psychotraumatology. 2020. Vol. 11, № 1. P. 1709709. URL: https://doi.org/10.1080/20008198.2019.1709709 .

7. Comparative efficacy for different age groups of psychological or psychosocial treatments on post-traumatic stress disorder: protocol for systematic review, meta-analysis and meta-regression analysis / J. Li et al. BMJ Open. 2023. Vol. 13, № 1. P. e066569. URL: https://doi.org/10.1136/ bmjopen-2022-066569 .

8. Lloyd A., Borrill J. Examining the Effectiveness of Restorative Justice in Reducing Victims' Post-Traumatic Stress. Psychological Injury and Law. 2019. Vol. 13, № 1. P. 77-89. URL: https://doi.org/10.1007/s12207-019-09363-9 .

9. Implementation of an evidence-based trauma-focused treatment for traumatised children and their families during the war in Ukraine: a project description / E. Pfeiffer et al. European Journal of Psychotraumatology. 2023. Vol. 14, № 2. URL: https://doi.org/10.1080/ 20008066.2023.2207422 .

10. Insights from the Participatory Design of a Virtual Reality Spatial Navigation Application for Veterans with a History of TBI / L. Bozgeyikli et al. 2024 IEEE Conference on Virtual Reality and 3D User Interfaces Abstracts and Workshops (VRW), Orlando, FL, USA, 16-21 March 2024.

2024. URL: https://doi.org/10.1109/vrw62533.2024.00299.

References

1. Bonyadi, T., Homaei, R., & Heidari, A. (2023). Effectiveness of Eye Movement Desensitization and Reprocessing Therapy and Computer-Based Cognitive Rehabilitation on the Cognitive Bias of Veterans with Post-Traumatic Stress Disorder. Annals of Military and Health Sciences Research, 21(2). https://doi.org/10.5812/amh-138313

2. Murphy, D., Shevlin, M., Pearson, E., Greenberg, N., Wessely, S., Busuttil, W., & Karatzias, T. (2020). A validation study of the International Trauma Questionnaire to assess post- traumatic stress disorder in treatment-seeking veterans. The British Journal of Psychiatry, 216(3), 132-137. https://doi.org/10.1192/bjp.2020.9

3. Karatzias, T., Shevlin, M., Ben-Ezra, M., McElroy, E., Redican, E., Vang, M. L., Cloitre, M., Ho, G. W. K., Lorberg, B., Martsenkovskyi, D., & Hyland, P. (2023). War exposure, posttraumatic stress disorder, and complex posttraumatic stress disorder among parents living in Ukraine during the Russian war. Acta Psychiatrica Scandinavica. https://doi.org/10.1111/acps.13529

4. Keil, A., Elliott, J., McBride, A., Callahan, M., & Lim, M. (2021). Morning bright light therapy for sleep to augment cognitive rehabilitation in Veterans with comorbid traumatic brain injury and post-traumatic stress disorder: A pilot study. The FASEB Journal, 35(S1). https:// doi.org/10.1096/fasebj.2021.35.s1.03216

5. Lewis, C., Roberts, N. P., Andrew, M., Starling, E., & Bisson, J. I. (2020). Psychological therapies for post-traumatic stress disorder in adults: systematic review and meta-analysis. European Journal of Psychotraumatology, 11(1), 1729633. https://doi.org/10.1080/20008198.2020.1729633

6. Lewis, C., Roberts, N. P., Gibson, S., & Bisson, J. I. (2020). Dropout from psychological therapies for post-traumatic stress disorder (PTSD) in adults: systematic review and metaanalysis. European Journal of Psychotraumatology, 11(1), 1709709. https://doi.org/10.1080/200 08198.2019.1709709

7. Li, J., Gao, L., Bao, R., Ji, R., He, Q., Tang, X., Zhang, W., & Qu, Z. (2023). Comparative efficacy for different age groups of psychological or psychosocial treatments on post-traumatic stress disorder: protocol for systematic review, meta-analysis and meta-regression analysis. BMJ Open, 13(1), e066569. https://doi.org/10.1136/bmjopen-2022-066569

8. Lloyd, A., & Borrill, J. (2019). Examining the Effectiveness of Restorative Justice in Reducing Victims' Post-Traumatic Stress. Psychological Injury and Law, 13(1), 77-89. https:// doi.org/10.1007/s12207-019-09363-9

9. Pfeiffer, E., Beer, R., Birgersson, A., Cabrera, N., Cohen, J. A., Deblinger, E., Garbade, M., Kirsch, V., Kostova, Z., Larsson, M., Mannarino, A., Moffitt, G., Onsjo, M., Ostensjo, T., Sachser, C., Vikgren, A., Weyler Mueller, H., & Klymchuk, V. (2023). Implementation of an evidence-based trauma-focused treatment for traumatised children and their families during the war in Ukraine: a project description. European Journal of Psychotraumatology, 14(2). https:// doi.org/10.1080/20008066.2023.2207422

10. Bozgeyikli, L., Bozgeyikli, E., Funakoshiya, R., Le, Q., Walker, K., et al. (2024). Insights from the Participatory Design of a Virtual Reality Spatial Navigation Application for Veterans with a History of TBI. У 2024 IEEE Conference on Virtual Reality and 3D User Interfaces Abstracts and Workshops (VRW). IEEE. https://doi.org/10.1109/vrw62533.2024.00299

Размещено на Allbest.ru