На "темній" стороні особистості: огляд досліджень "темної тріади"

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

На «темній» стороні особистості: огляд досліджень «темної тріади»

І. Гайдуков, магістрант

Науковий керівник:

к. психол. н., доцент Горська Г.О.

Анотація

Стаття містить огляд зарубіжних досліджень комплексу психологічних рис особистості, який отримав назву «Темна тріада»; розкрито історію вивчення та вплив рис «темної тріади» на різні аспекти життя людини; подано характеристики та ознаки нарцисизму, психопатії та макіавеллізму як складових частин тріади.

Ключові слова: риси особистості, «Темна тріада», субклінічний нарцисизм, субклінічна психопатія, макіавеллізм.

Постановка проблеми

В сучасному світі, коли загострення протиріч досягає максимуму, точиться постійна боротьба добра і зла, зростає конкуренція і суперництво, людина змушена виробляти специфічні риси, властивості, які допоможуть їй адаптуватися в таких умовах. Особи, які в стресових ситуаціях виявляють здатність холоднокровно приймати рішення та за будь-яких умов досягати цілей, як правило, отримують високий статус у бізнесі, політиці, роблять приголомшливу кар'єру...

Фактично, зараз спостерігається формування специфічних життєвих домінант, які зламують (або, принаймні, суттєво змінюють) усталені форми суспільного сприйняття особистісних рис, які традиційно оцінювалися як негативні, асоціальні. Тож, дослідження «темної» сторони особистості набуває особливої актуальності з огляду на розкриття сутності мотивів поведінки людини, побудови її взаємостосунків з іншими, вибору стратегій вирішення життєвих проблем.

Аналіз досліджень та публікацій. В середині 90-х років минулого століття Дж. МакХоскі висловив припущення щодо зв'язку трьох властивостей особистості: неклінічних форм нарцисизму і психопатії та макіавеллізму, який пізніше було підтверджено емпіричними даними. Порівняно недавно, у 2002 р. канадські дослідники з університету Британської Колумбії Делрой Полхус та Кевін Вільямс довели, що сукупність трьох концептуально відмінних, але пов'язаних змінних особистості (макіавеллізм, нарцисизм і субклінічна психопатія) складають своєрідне поєднання властивостей «темної» сторони людини й назвали її «Темна тріада».

Останнім часом кількість досліджень, пов'язаних з «темною тріадою» стрімко зростає. Основні ідеї концепції «темної тріади» як особистісного диспозиційного комплексу рис представлено у публікаціях Дж. Беккера, Е. О'Бойла, К.М. Вільямса, П. Джонасона, Д. Джонса, М. Лайонс, Н.П. Лі, Д.Л. Полхуса, С. Річардса та ін. Увагу дослідників привертають не лише описові характеристики тріади, але й її зв'язок з кар'єрним успіхом (А. Келлер, А. Кірш, Д. Спурк), соціальною привабливістю або відразою (Дж. Картер, А. Кемпбелл, С. Мюнцер), емоційною та регулятивною сферою особистості (С.А. Волкер, С. Олдербек, Дж. Городецькі) тощо. Тема «темної тріади» набуває поширення і в українській психології, про що свідчать публікації І.М. Зварича, М.Р. Клименко, О.П. Саннікової, Я.В. Чаплака, Г.В. Чуйко та ін.

Метою статті є огляд складових «Темної тріади» та останніх досліджень у західній психології щодо аналізу впливу цього конструкту особистості на функціонування людини у соціумі, а також визначення ролі та місця «здорових» рис «Темної тріади» у психологічному житті людини.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сама назва особистісного комплексу «темна тріада» вже свідчить про негативно-оцінне забарвлення рис, які його утворюють. Кожен з компонентів тріади виявляється та проявляється по різному, і тією чи іншою мірою вносить свою частку у такі малопривабливі та неприйнятні соціумом особливості, як почуття власної переваги, зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм поведінки, соціальна домінантність, егоцентризм, егоїзм, нечутливість до проблем інших, недоброзичливість, відсутність емпатії, емоційна холодність, а також схильність до обману, маніпуляції та використання інших.

Д.Л. Полхус і К.М. Вільямс намагалися прояснити сутність властивостей особистостей, які викликають відразу, але все ще існують у межах нормального функціонування в соціумі. Найбільш яскравими і взаємопов'язаними якостями виявилися макіавеллізм, нарцисизм і психопатія [8]. Плутанина серед компонентів «темної тріади» була майже неминуча, враховуючи, що на субклінічному рівні функціонування ці три конструкти мають подібність, а їхні загальні показники емпірично збігаються.

Подальші дослідження показали, що кожне поглиблене вивчення і опис якоїсь з рис тріади страждали від тенденції дослідників, зосереджених на одній складовій, розширюючи сферу її вияву. В той же час, основне оцінювання особистості спиралося на вимірювальні моделі, такі як «Велика п'ятірка», і використовувало опитувальники як основний засіб діагностики. У рамках останньої традиції патологічні, аномальні риси розглядаються як крайні вияви «нормальності». Згідно з цією ідеєю, психопатія часто виступає синонімом надзвичайно низької оцінки приємності та сумлінності; нарцисизм - аналогом завищеної самооцінки у поєднанні з бажанням подобатися.

Проведення межі між «нормальною» та «ненормальною» особистістю завжди було складним питанням. У психіатричній літературі терміни клінічний і субклінічний часто протиставляються:

- клінічні випадки охоплюють осіб, які наразі перебувають під клінічним або судово-медичним наглядом;

- субклінічні випадки стосуються більш широких варіантів прояву особистості у спільноті, вони охоплюють межовий діапазон між нормою і відхиленням, але, природно, можуть включати й екстремальні форми поведінки, які неоднозначно сприймаються і оцінюються в суспільстві.

Поглиблений аналіз кожної з рис «темної тріади» дає можливість визначити сильні і слабку місця у їх проявах, функціях, ролі в життєдіяльності особистості.

Нарцисизм

Нарцисизм понад 100 років досліджується у клінічній психології та психіатрії. Описи розладів особистості, пов'язаних із перебільшенням власної значущості, з'являються наприкінці ХІХ ст. Нарцисизм описується в перших психоаналітичних роботах, і досі є предметом психодинамічних досліджень, а сучасні медичні посібники та довідники включають описи симптоматики, характерної для нарцисизму. Однак уявлення про нарцисизм не обмежуються аналізом специфічного розладу.

Термін «нарцисизм» використовується в різних галузях психології для позначення феноменів, які дуже різняться за змістом: у психології розвитку - для опису особливостей, властивих егоцентричній стадії розвитку, що долається в процесі дорослішання; у психології індивідуальних відмінностей субклінічний нарцисизм розглядається як стабільна риса особистості, що варіює в межах норми та впливає на особливості міжособистісних відносин та успішність діяльності. Залучення нарцисизму для аналізу індивідуальних відмінностей у неклінічних умовах значною мірою пов'язано з можливістю його використання для аналізу неефективного лідерства, міжгрупових конфліктів та корпоративної взаємодії [10].

Перший опитувальник діагностики неклінічного нарцисизму, або нарцисизму як особистісної риси (Narcissism Personality Inventory або NPI), був створений у 1979 р. відповідно уявленням, викладеним у Діагностичному статистичному керівництві Американської психіатричної асоціації (DSM) з такими характеристиками:

- перебільшене відчуття власної значущості;

- постійні фантазії про беззаперечний майбутній успіх, який може з'явитися у різних формах - у вигляді безмежної влади, епохальних відкриттів, неземної краси чи ідеального кохання;

- демонстративність, що є проявом потреби в обожнюванні та захопленні;

- неадекватна реакція на критику;

- очікування особливого відношення та привілеїв без розуміння того, що оточуючі чекають аналогічної реакції у відповідь;

- безсоромне використання інших для здійснення своїх бажань та досягнення своїх цілей;

- полярне ставлення до інших людей (або ідеалізація, або презирство);

- нерозуміння емоцій інших людей, відсутність емпатії [5; 9].

Міжособистісні стосунки нарцисів складаються неблагополучно, що не дивно. До числа характерних рис нарцисизму входять такі, як відсутність емпатії та повна незацікавленість у проблемах інших, впевненість у перевазі над оточуючими та постійна боротьба за те, щоб перебувати в центрі уваги, низький самоконтроль, що перешкоджає гальмуванню поведінки, та викликає загальне роздратування, недоброзичливість, ворожість і навіть агресивність при зіткненні з незгодою та критикою, тобто цілий букет характеристик, руйнівних для відносин. Як зазначають багато дослідників, нарциси намагаються досягти і утримати загальне захоплення, використовуючи стратегії міжособистісних відносин, які не просто перешкоджають постійному захопленню, а й просто нормальним відносинам.

Нерівноправні відносини (а саме такі реалізуються за високого нарцисизму) рідко бувають тривалими. Однак те, що правильне для стабільних тривалих відносин, зовсім не обов'язково поширюється на перше враження. У низці досліджень було показано, що і перше враження від нарцисів виявляється не надто позитивним, проте частіше повідомляється про протилежне: високий нарцисизм не тільки не заважає завойовувати симпатію при знайомстві, але навіть значною мірою цьому сприяє. Можливі причини міжособистісної привабливості нарцисів - володіння аудиторією, приваблива зовнішність, розкутість та виразна міміка [2].

Нарциси, безсумнівно, мають харизму. Властиве нарцисам вміння показати себе у максимально вихідному світлі допомагає та цінується при влаштуванні на роботу, в тому числі і на керівні посади, але неформальними лідерами начальники-нарциси стають рідко [3]. Вони більше зацікавлені у створенні «правильного» власного образу, ніж у реальних досягненнях, не можуть налагодити ефективної взаємодії у колективі, схильні до неетичної поведінки, не хочуть оцінювати працівників відповідно до їх заслуг і значно більше, ніж ініціативу та ефективність, заохочують особисту відданість та лояльність. Їхнє прагнення до визнання, демонстрація власної значущості та схильність до невиправданого ризику можуть втягувати керовану ними організацію у масштабні нереалістичні проекти, які організація виконати не може і довго за це розплачується - руйнуванням колективу, звільненням працівників, зниженням авторитету організації та матеріальними втратами.

психологічний темний тріада нарцисизм психопатія макіавеллізм

Психопатія

Дослідження неклінічної психопатії, як і неклінічного нарцисизму, історично пов'язані з дослідженнями у психіатрії, що велися з кінця ХІХ ст. У 40-ті роки. був описаний набір характеристик, які властиві для соціопатії. До нього увійшли, зокрема: здатність виробляти хороше враження при поверхневому знайомстві (зовнішня «чарівність»), безстрашність, низька тривожність, необов'язковість, нечесність, нещирість, відсутність жалю та каяття, схильність до антисоціальної поведінки, нездатність вчитися на власних помилках, патологічний егоцентризм, бідність емоційної сфери.

На підставі цього списку було визначено критерії так званого «соціопатичного порушення особистості», включені до першого видання DSM [5].

Найбільш поширеною є двофакторна модель психопатії, що включає знижену емоційність або первинну психопатію (егоїзм, холодність, низька тривожність, безстрашність, безжальне використання інших, схильність до маніпулятивної поведінки) та асоціальну поведінку чи вторинну психопатію (нестабільність, антисуспільний стиль життя). Передбачається, що в основі первинної психопатії лежить генетично обумовлена обмеженість емоційної сфери, що виявляється в низькій емпатії та відсутності страху, а в основі вторинної психопатії - несприятливі умови розвитку, що сприяють бурхливому вираженню негативних емоцій та схильності до порушення соціальних норм. При порівнянні первинної та вторинної психопатії було виявлено, що уникнення покарання негативно корелює з первинною психопатією, а орієнтація на нагороду позитивно пов'язана як з первинною, і з вторинної психопатією. Іншими словами, особа з високо вираженою психопатією практично не сприймає покарання як стримуючий фактор, натомість заохочення є для неї надзвичайно значущим.

У структурі психопатії, безсумнівно, наявна емоційна холодність як самостійний фактор або як складова фактору низької тривожності. Крім цього, до структури психопатії часто включаються характеристики, пов'язані з деструктивним стилем міжособистісних відносин - схильністю до обману та маніпуляції. Керуючись цим психологічним портретом, розглядають особливості соціальної адаптації психопатичної особистості, і, як правило, констатується дезадаптивність як клінічної, так і неклінічної психопатії. Неклінічна психопатія перешкоджає формуванню благополучної Я-концепції, встановленню нормальних міжособистісних відносин, професійній адаптації та характеризується загальною незадоволеністю життям (навіть, якщо у якійсь сфері досягається успіх) [6; 12].

Макіавеллізм

Макіавеллізм - єдина з трьох складових Темної тріади, що не має передісторії в психіатрії. Уявлення про макіавеллізм як особистісну рису виникло завдяки Річарду Крісті, який припустив, що в політичних інтригах та повсякденних відносинах можуть використовувати схожі стратегії поведінки. Керуючись цією гіпотезою, він провів контент-аналіз трактату Ніколи Макіавеллі «Государ» та використав твердження, взяті з цієї роботи для створення опитувальника MACH-IV. Відповідно до уявлень про макіавеллізм, згода особи із твердженнями, що увійшли до опитувальника, свідчить про цинізм, емоційну холодність, аморальності та схильність маніпулювати іншими, вдаючись до лестощів та обману [4].

Тим не менш, в даний час не існує надійно виділених та відтворених у різних роботах складових макіавеллізму, і зазвичай або обмежуються загальною оцінкою макіавеллізму, або проводять факторизацію отриманих у дослідженні даних та визначають його складові «для цієї вибірки». Як правило, отримані розрізи тією чи іншою мірою відповідають трьом особливостям - схильності використовувати маніпулятивні тактики, цинізму та прагматичній моралі. Наприклад, на вибірці чоловіків було продемонстровано, що у загальному показнику макіавеллізму виокремлюються три незалежні фактори:

- Пошук вигоди (приклад тверджень, які входять до фактору: «Розкривати свої плани можна лише в тому випадку, якщо це може бути тобі корисно», «Не варто стримувати свою обіцянку, якщо тобі це невигідно»);

- Мізантропія («Знайомитися варто з тими людьми, які згодом можуть бути чимось корисні»; «Спілкуючись з людьми, краще каже їм те, що вони хочуть почути»);

- Аморальність («Головне - це перемогти, а як - неважливо»).

Тож, макіавеллізм пов'язаний з цілим набором, якщо не «темних», то вже принаймні не самих світлих сторін особистості - з нечутливістю до порушення етичних норм, саморекламою, соціально-приписаним перфекціонізмом та самомоніторингом (здатністю відстежувати чи справляють вони на інших враження і підлаштовуватися під те, що подобається тим, хто перебуває поряд в даний момент). Макіавеллізм також виявляє позитивні (невисокі) зв'язки з авторитарністю, соціальною домінантністю та консерватизмом [1; 11].

Сприйняття макіавеллістів оточуючими дещо суперечливе. Їх не хочуть бачити серед близьких друзів та колег по роботі, погано характеризують і начальники, і підлеглі. В той же час їм приписують лідерський потенціал і розглядають як добрих представників для участі в дебатах та дискусіях, і це не випадково: макіавеллісти вміло підбирають докази, підлаштовуються під настрій аудиторії та не зупиняються перед спотворенням фактів [7].

Висновки і перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Як можна побачити з наведених матеріалів, дійсно, риси особистості, які складають конструкт «темної тріади», мають дуже полярні прояви, поєднуючи в собі як аверсивні, так і конструктивні властивості. Цілеспрямованість, наполегливість, впевненість у собі, стресостійкість та здатність ефективно працювати в умовах невизначеності та постійних змін - все це також якості, які притаманні носіям цього конструкту.

У здійсненому нами теоретичному огляді було намагання лише торкнутися тих аспектів проблеми, які дають цілісне уявлення про «темну тріаду» та її місце у структурі властивостей особистості.

Також може бути доцільним зупинитися на кожній складовій «темної тріади» з метою не тільки більш глибокого аналізу походження і розкриття їх змісту, але й прагнення зламати звичні стереотипи соціального осуду та несприйняття їх носіїв. Автор глибоко переконаний, що будь-яка риса особистості, яка наявна в людині, може і повинна бути залучена на користь компанії та/або суспільству, навіть якщо вона включена до «темної тріади».

Список використаних джерел

1. Abell L., Brewer G., Machiavellianism, self-monitoring, self-promotion and relational aggression on Facebook. Computers in Human Behavior. 2014. Vol. 36. P.258-262.

2. Back M.D., Schmukle S.C., Egloff B. Why Are Narcissists so Charming at First Sight? Decoding the Narcissism-Popularity Link at Zero Acquaintance. Journal of Personality and Social Psychology. 2010. 98(1). P.132-145.

3. Campbell W.K., Hoffman D.J., Campbell S.M., Marchisio G. Narcissism in organizational contexts. Human Resource Management Review. 2011. 21(4). P.268-284.

4. Christie R., Geis F. Studies in Machiavellianism. New York: Academic Press, 1970. 415 p.

5. Diagnostic and statistical manual of mental disorders: DSM-5. American Psychiatric Association. Washington, DC. 2013. 992 p.

6. Jonason P.R., Wee S., Li N.P. Competition, autonomy, and prestige: Mechanisms through which the Dark Triad predict job satisfaction. Personality and Individual Differences. 2015. Vol. 72. P.112-116.

7. Jones D.N., Paulhus D.L. Machiavellianism. In: M.R. Leary, R.H. Hoyle (Eds.), Handbook of Individual Differences in Social Behavior. New York: The Guilford Press, 2009. P.93-108.

8. Paulhus D.L., Williams K.M. The Dark Triad of personality: Narcissism, Machiavellianism, and psychopathy. Journal of Research in Personality. 2002. Vol. 36. issue 6. P. 556-563.

9. Raskin R., Hall C.S. A narcissistic personality inventory. Psychological Reports. 1979. 45(2). P.590.

10. Sankowsky D. The charismatic leader as narcissist: Understanding the abuse of power. Organizational Dynamics. 1995. 23(4). P.57-71.

11. Sherry S.B., Hewitt P.L., Besser A., Flett G.L., Klein C., Machiavellianism, trait perfectionism, and perfectionistic self-presentation. Personality and Individual Differences. 2006, 40(4). P. 829-839.

12. Spain S.M., Harms P., Lebreton, J.M. The dark side of personality at work. Journal of Organizational Behavior. 2014. 35(S1). S41- S60.

Размещено на Allbest.Ru