Соціально-психологічна корекція емоційно-вольової сфери підлітків в умовах дистанціювання батьків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічна корекція емоційно- вольової сфери підлітків в умовах дистанціювання батьків

Боярин Лілія Володимирівна - кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Полтава;

Завацька Наталія Євгенівна - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Київ

Boyarin L.V., Zavatska N.Ye., Borysiuk A.S., Novatskyi V.R.

SOCIO-PSYCHOLOGICAL CORRECTION OF THE EMOTIONAL AND VOCATIONAL SPHERE OF ADOLESCENTS UNDER CONDITIONS OF PARENTAL DISTANCE

The article reveals the features of social-psychological correction of the emotional-volitional sphere of adolescents in conditions of parental distancing. The levels of manifestation (low, medium, high) of socially maladaptive behavior of teenagers from distant families are determined. The internal and external factors of socially maladjusted behavior of adolescents who are in conditions of parental distancing are singled out and systematized. A program of socio-psychological correction of the emotional and volitional behavior of adolescents from distant families has been developed, aimed at organizing the social environment as a whole system, which ensures group cohesion of all participants in the correction process and provides for the complexity of the formative influence on both adolescents and their immediate environment, first of all, family, provided the child's basic social needs are met. The program of socio-psychological correction of the emotional-volitional sphere of adolescents in conditions of parental distancing was built on the principles of the unity of diagnosis and correction, systematicity, complexity, dynamism and differentiation, consisted ofprimary, basic and final blocks, with the use of methods of individual, group psychocorrection and family psychotherapy . The effectiveness of the developed program was confirmed by a decrease in the level of personal and situational anxiety of adolescents, a decrease in the number of aggressive-defensive reactions, an increase in emotional stability, the level of self-control and selfregulation of behavior, as well as their sociometric status. The influence of the developed system of psychocorrective measures contributed to the formation of adequate self-esteem, the balance of the locus of control, the integration between the need to achieve the main life values and the possibility of achieving them in reality, and the establishment of interpersonal interaction.

Key words: teenagers, emotional-volitional sphere, social-psychological correction, parental distancing.

У статті розкрито особливості соціально-психологічної корекції емоційно- вольової сфери підлітків в умовах дистанціювання батьків. Визначено рівні прояву (низький, середній, високий) соціально дезадаптованої поведінки підлітків із дистантних сімей. Виокремлено й систематизовано внутрішні та зовнішні чинники соціально дезадаптованої поведінки підлітків, які перебувають в умовах дистанціювання батьків. Розроблено програму соціально- психологічної корекції емоційно-вольової поведінки підлітків із дистантних сімей, спрямовану на організацію соціального середовища як цілісної системи, що забезпечує групову згуртованість всіх учасників корекційного процесу і передбачає комплексність формувального впливу як на підлітків, так і на їх найближче оточення, насамперед, сімейне, за умови задоволення базових соціальних потреб дитини. Програма соціально-психологічної корекції емоційно-вольової сфери підлітків в умовах дистанціювання батьків була побудована на принципах єдності діагностики й корекції, системності, комплексності, динамічності та диференційованості, складалася із первинного, базового та заключного блоків, із застосуванням методів індивідуальної, групової психокорекції та сімейної психотерапії. Ефективність розробленої програми констатована зниженням рівня особистісної та ситуативної тривожності підлітків, зменшенням кількості агресивно-захисних реакцій, підвищенням емоційної стійкості, рівня самоконтролю та саморегуляції поведінки, а також їхнього соціометричного статусу. Вплив розробленої системи психокорекційних заходів сприяв формуванню адекватної самооцінки, збалансованості локусу контролю, інтеграції між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності, налагодженню міжособистісної взаємодії.

Ключові слова: підлітки, емоційно-вольова сфера, соціально-

психологічна корекція, дистанціювання батьків.

Постановка проблеми. Соціальне, психологічне неблагополучия, проблемні сімейно-побутові взаємини, надмірна зайнятість батьків призводять до того, що у підлітків формується соціально дезадаптивна поведінка. Усе це позначається на їх особистісному розвитку, на якості життя, стосунках із оточуючими та активує дію дезадаптивних чинників, здатних серйозно послабити адаптаційні ресурси. Тож науковий інтерес і дослідження, присвячені пошуку соціально-психологічних засобів корекції соціально дезадаптованої поведінки підлітків із дистантних сімей є надзвичайно актуальними у сьогоденні. Дослідницькі завдання у цьому напрямку набувають особливого значення в умовах нестабільності сучасного суспільства та його трансформаційних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зовнішні та внутрішні детермінанти процесу соціалізації підлітків із неповних сімей розкриває В. Іванченко; на психологічні особливості диспозиційної системи особистості у функціонально неспроможній родині вказує О. Волошок; формуванню соціальної компетентності підлітка з неповної сім'ї присвячені праці М. Докторович; вплив розлучення батьків на життєдіяльність та поведінку дитини вивчає І. Руденко; психологічні умови становлення життєвих домагань підлітків із неповної одностатевої сім'ї досліджує В. Третьяченко; формуванням соціальної активності підлітків із неповних сімей у навчально-виховному процесі основної школи займається Н. Клімкіна; особливості психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям в умовах навчально-виховного комплексу досліджує І. Юрченко. Лише порівняно недавно вчені почали досліджувати окремі аспекти проблем дистантних сімей. Їх типологію пропонує О. Пенішкевич; на особливості емоційно-почуттєвої сфери підлітків із дистантних сімей вказують О. Двіжона, Я. Раєвська; зміни у поведінці дітей із сімей трудових мігрантів проаналізовано Т. Дорошок, Л. Ковальчук; запобіганню педагогічної занедбаності дітей з дискантних сімей та соціально- педагогічній роботі з ними присвячені праці Н. Гордієнко, Н. Куб'як. Разом із цим, питання психологічних особливостей соціально дезадаптованої поведінки підлітків із дистантних сімей та її корекції ще не знайшли достатнього висвітлення. Слід відзначити також відсутність чітких критеріїв, за якими можна було б оцінити рівень прояву соціально дезадаптованої поведінки підлітків із дистантної сім'ї психологічні чинники, які її обумовлюють, а відтак і розробити ефективну програму психокорекції відповідно до психологічних особливостей соціально дезадаптованої поведінки підлітків [1-4].

Мета статті - розкрити особливості особливості соціально- психологічної корекції емоційно-вольової сфери підлітків в умовах дистанціювання батьків.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Дослідження проводилося на базі загальноосвітніх навчальних закладів м. Чернівці та Чернівецької області.

У психокорекційній роботі взяло участь 49 досліджуваних (25 хлопців та 24 дівчини) експериментальної групи (ЕГ) з різними рівнями прояву соціально дезадаптованої поведінки. Відбір досліджуваних відбувався за принципом добровільності. Усі досліджувані були розподілені на 6 підгруп (по 7-8 підлітків у кожній з них).

Тривалість психокорекційної' роботи становила один рік з періодичністю занять один-два рази на тиждень.

Контрольну групу (КГ) складав 41 підліток (21 хлопець та 20 дівчат). У КГ процедура психокорекції не відбувалася. Соціально адаптовані досліджувані до психокорекційної роботи також не залучалися.

Основними принципами побудови психокорекційної програми були: принцип єдності діагностики й корекції, що є основоположним у всій корекційній роботі, оскільки контроль за ефективністю корекції вимагає проведення діагностичних процедур, які дозволяють отримати необхідні дані та зворотний зв'язок у діагностичній роботі; принцип системності, який полягав у тому, що процес корекції соціально дезадаптованої поведінки підлітків із дистантних сімей був спрямований не тільки на самих досліджуваних, але й такою ж мірою включав цілісну систему соціальних відносин, суб'єктами якої вони є, і насамперед сімейне оточення, адже система стосунків з референтними особами, особливості їхнього спілкування, форми спільної діяльності, засоби її впровадження відіграють важливу роль у процесі соціально-психологічної адаптації підлітків; принцип комплексності, що вимагає поетапних психологічних дій з використанням відповідних методичних засобів, консультативних та організаційних прийомів; принцип динамічності, згідно з яким вся процедура психокорекції розглядалася як поетапний пролонгований процес, що передбачав раціональну послідовність заходів формувального впливу, моніторинг динаміки змін показників соціально дезадаптованої поведінки підлітків; принцип диференційованості, який полягав у визначенні змістовних і формальних аспектів психокорекційної програми відповідно до рівнів прояву соціально дезадаптованої поведінки підлітків, їхнього соціометричного статусу, емоційної насиченості та міцності соціальних зв'язків.

Програма складалася з трьох взаємопов'язаних блоків: первинного, базового та заключного.

Первинний блок передбачав отримання інформації про особистісні особливості підлітка, сприйняття ним свого місця в сім'ї й у класі, його соціометричного статусу, аналіз даних щодо особливостей сімейної взаємодії. Проводилася настанова на заходи психокорекційного впливу, формування мотивів самовдосконалення, самопізнання та особистісного зростання, підвищення впевненості в собі.

Базовий блок був спрямований на реалізацію формувального впливу, орієнтованого на відновлення рівноваги досліджуваних через вирішення внутрішніх конфліктів, зняття проявів соціально дезадаптованої поведінки, формування і закріплення навичок ефективного самоствердження, розширення усвідомлення батьками функціонального взаємозв'язку власної поведінки з поведінкою дитини та корекції дезадаптивних форм батьківського ставлення. Зазначені напрямки роботи розглядалися як складові єдиної системи.

Розвитку навичок саморегуляції й толерантного ставлення до оточуючих сприяли вправи на самопізнання та пізнання інших: «Ми схожі», «Питання- відповідь», «Мені подобається, коли ти...»; для виробітки конструктивним формам поведінки виявилися ефективними психогімнастика для відтворення окремих (проблемних) форм відносин із однолітками, психологічна гра «Що люди відчувають», вправи «Спільний рахунок», «Очікування»; розвитку позитивного мислення та доброзичливого спілкування сприяли вправи: «Поділися добрим настроєм», «Посмішка по колу», «Я тобі дарую», «Радість», мозковий штурм «Що зважає спілкуванню»; для виробітки вміння управляти своїми емоційними станами ефективними були вправи «Мій настрій», «Намалюй свій страх», «Обійми прекрасне»; розпізнаванню та корекції агресивних імпульсів сприяли вправи: «Агресія в моєму житті», «Мотиви наших вчинків», мозковий штурм «Впевнено чи агресивно», етюд «Яка норма»; формування відповідального ставлення до себе, свого життя і навколишнього світу досягалося завдяки роздумам (бесідам) над етичними проблемами, вправам «Відобрази свої емоції», «10 подій», «Почуття, яке ти переживаєш зараз», «Тільки від мене залежить»; розвитку позитивного самоусвідомлення й самооцінки сприяли вправи «Я-реальний, Я-ідеальний», «Краще про себе», «Я люблю.», рольове програвання ситуацій.

Цей блок включав також тренінгові заняття, спрямовані на підтримку та підвищення ефективності взаємин у дистантних сім'ях, зниження рівня конфліктності між ії членами та покращення дитячо-батьківських відносин. Дієвими виявилися такі методи активного соціально-психологічного навчання, як групові дискусії за темами «Проблеми нашої сім'ї», «Стосунки батьків і дітей», «Конфлікти в сім'ї та їхнє вирішення», психотерапевтичні вправи (Д Насвітане, С. Михєєвої, Д. Кузнєцової, Д Ремендик, О. Трукланової в авторській модифікації відповідно до предмета дослідження): «Сформований результат», «Асоціації», «Вікно у моє внутрішнє Я», «Подорож в храм», «Вибачення», «Три кола», «Наслідки егоцентризму».

Заключний блок програми передбачав оцінку ефективності впроваджених корекційних заходів.

З'ясовано, що в ЕГ відбулися позитивні зміни за параметром «самооцінка». Так, у групі підлітків із низьким рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки зросла кількість досліджуваних з адекватною самооцінкою ^криг=21; р<0,05). Позитивні зміни за цим параметром відбулися і у підлітків із середнім рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки: виявилося значно менше досліджуваних із заниженою самооцінкою ^,^=17; р<0,05); знизилася кількість підлітків із нестійкою та неадекватно завищеною самооцінкою ^,^=25; р<0,05). У досліджуваних з високим рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки значущих відмінностей за параметром самооцінки не відбулося.

Констатовано, що показником успішності формувального впливу стало зближення показників в методиці Т. Лірі за актуальним і реальним «Я» (Т=1785; р<0,02). Так, у досліджуваних із низьким рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки та з переважанням в структурі особистості стенічних рис, більш стійких до стресу, неагресивних, з помірною розбіжністю між показниками ідеального і реального «Я» спостерігалася відносна помірність і рівномірність балів за всіма октантами з незначним переважанням V або VI. Аналіз динаміки змін свідчить про підвищення інтернальності та ступеня самосприйняття досліджуваних із середнім та високим рівнями прояву соціально дезадаптованої поведінки (Т=1567; р<0,06). вольовий поведінка дезадаптований дистанціювання

Визначено збільшення показників за даними методики «РСК» Дж. Роттера по підшкалах «Загальна інтернальність» (Т=2343; р<0,07), «Інтернальність у сфері досягнень» (Т=3886; р<0,05), «Інтернальність у сфері невдач» (Т=2577; р<0,01). Серед досліджуваних із високим рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки знизилася кількість підлітків із крайнім ступенем екстернальності (Т=1787; р<0,02).

Щодо КГ, то за результатами 1-го та 2-го діагностичних зрізів зафіксовані лише незначні зміни, які в цілому істотно не змінили самооцінку досліджуваних. Не відбулося статистично значущих змін за параметрами локусу контролю та ступеню самосприйняття досліджуваних.

Встановлено зниження параметру агресивності (Т=2567; р<0,01). Це вказує на підвищення контролю агресивних тенденцій та стриманості у поведінці. У підлітків із високим рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки покращення не досягає ступеня статистичної значущості, що свідчить про перевагу агресивних тенденцій у поведінці.

При порівняльному аналізі рівнів тривожності до і після корекції встановлено достовірні зрушення як високої (Gkpht=17; р<0,05) у підлітків із низьким рівнем прояву соціально дезадаптованої поведінки, так і низької тривожності (GkPHT =24; р<0,05) у підлітків із середнім та високим рівнями її прояву. Стосовно КГ такої динаміки не спостерігалось.

Аналіз динаміки змін, які відбулися в мотиваційно-ціннісній сфері досліджуваних ЕГ, показав зниження коефіцієнту рівня дезінтеграції між головними цінностями та можливостями у їх досягненні (Т=2568; р<0,01). У досліджуваних КГ в динаміці зазначених параметрів статистично значущих відмінностей не відбулося.

Підтверджено статистичну значущість розбіжностей у показниках між ЕГ та КГ і за даними експертних оцінок, отриманих за допомогою моделі критерію оцінки рівня порушень психічної діяльності у соціально дезадаптованих підлітків (Л. Яссман) (табл. 1).

Таблиця 1

Статистична значущість розбіжностей за даними експертних оцінок у досліджуваних ЕГ та КГ

Примітка: В1 - підсистема сприйняття та переробки інформації; В2 - підсистема емоційного реагування; В3 - підсистема соціально-психологічних контактів і особистісного реагування; В4 - підсистема регуляції тонусу та бадьорості; В5 - підсистема ендокринно-гуморальної регуляції; В6 - підсистема анамнестичних факторів; В7 - підсистема сім'я, школа, суспільство.

Показано, що забезпечення умов для задоволення соціальних потреб підлітків та спрямованість на формування згуртованості соціального середовища класу зменшувало ризик виникнення проявів соціально дезадаптованої поведінки (Т=1932; р<0,05), підвищувало комунікативну активність підлітків та сприяло налагодженню їхніх контактів з однолітками та дорослими (Т=1576; р<0,06). Відбулося вірогідне зниження кількості «відторгнутих» та «ізольованих» підлітків у класах ^крит=19; р<0,05). Значно зросла кількість виборів між підлітками з проявами соціально дезадаптованої поведінки та однолітками, які мали статус «обрані» ^крит = 24; р<0,05).

Визначено позитивні зміни у взаємостосунках в сім'ях досліджуваних: ймовірнісно зменшилась напруженість та конфліктність між членами сім'ї, що сприяло зниженню тривожності, почуття неповноцінності і ворожості в сімейній ситуації ^крт=16; р<0,05). Зафіксовано зниження прояву дезадаптивних форм батьківського ставлення, що сприяло зменшенню імпульсивних реакцій, адекватному прояву емоцій у відповідності до соціальних норм та вимог ^крит=23; р<0,05). У КГ за результатами 1-го та 2-го зрізів статистично значущих відмінностей не відбулося.

Констатовано, що найбільш виражені позитивні зміни зафіксовані в групі підлітків із низьким та середнім рівнями прояву соціально дезадаптованої поведінки, меншою мірою - у дітей з високим рівнем її прояву.

Отже, отримані результати показали, що запропонована програма формувального впливу сприяє психологічній корекції соціально дезадаптованої поведінки підлітків із дистантних сімей та підвищенню ефективності процесу їх соціально-психологічної адаптації в умовах дистанціювання батьків.

Висновки

Процес соціально-психологічної адаптації підлітків має поліфункціональний характер: є засобом оптимізації взаємин із широким соціальним довкіллям; через адаптацію відбувається формування соціальної сутності підлітка; це дієва складова його успішної соціалізації у суспільстві. Наслідком порушення цього процесу є соціально дезадаптована поведінка підлітків як результат дії психодинамічних, генетичних, середовищних чинників. Зазначено, що сім'я забезпечує соціально-психологічний розвиток підлітків, їх особистісне становлення, але в дистантній сім'ї не задовольняються у повній мірі потреби духовного (культурного) спілкування та обмежені функції первинного соціального контролю. Реакцією на відсутність батьків, повноцінного сімейного спілкування стають складність процесу соціалізації підлітків, розлади й перепади настрою, закомплексованість, несформованість Я- образу, статево-рольової ідентичності, ціннісно-мотиваційної регуляції, деформація ціннісно-нормативних уявлень (системи внутрішньої регуляції, референтних орієнтацій), що проявляється у соціально дезадаптованій поведінці. Розробка ефективних психологічних засобів корекції соціально дезадаптованої поведінки підлітків в умовах дистанціювання батьків сприятиме попередженню та виправленню негативних тенденцій її прояву.

Програма соціально-психологічної корекції емоційно-вольової сфери підлітків в умовах дистанціювання батьків була побудована на принципах єдності діагностики й корекції, системності, комплексності, динамічності та диференційованості, складалася із первинного, базового та заключного блоків, із застосуванням методів індивідуальної, групової психокорекції та сімейної психотерапії.

Ефективність розробленої програми констатована зниженням рівня особистісної та ситуативної тривожності підлітків, зменшенням кількості агресивно-захисних реакцій, підвищенням емоційної стійкості, рівня самоконтролю та саморегуляції поведінки, а також їхнього соціометричного статусу. Вплив розробленої системи психокорекційних заходів сприяв формуванню адекватної самооцінки, збалансованості локусу контролю, інтеграції між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності, налагодженню міжособистісної взаємодії. У результаті формувального впливу зменшилась напруженість та конфліктність між членами сім'ї, зафіксовано зниження прояву дезадаптивних форм батьківського ставлення.

Література

Amato P. R. The consequences of divorce for adults and children. Journal of Marriage and the Family. 2000. Vol. 62. Р. 1269-1287.

Angel Castillo M.C. The lack of academic achievement in the new family structure / M.C. Angel Castillo, M.T. Herrera. Universitas Psychologica. Bogota, Colombia, 2008. Vol.7, № 2. Р. 403-409.

Montoya Flores B.I. Satisfaccion con la vida y autoestima en jovenes de familias monoparentales y biparentales / B.I. Montoya Flores, R.L. Hernandez. Psicologia y Salud. Xalapa, Mexico, 2008. Vol.18, № 1. Р. 117-122.

Munteanu V. Serviciul de Stat Migratiune - altremativa si solutii posibile deprevenire si combatere a traficului de fiinte umane (femei). Tu si migratia. 2002. №2. Р. 2-3.

References

Amato P. R. The consequences of divorce for adults and children. Journal of Marriage and the Family. 2000. Vol. 62. Р. 1269-1287. [in English].

Angel Castillo M.C. The lack of academic achievement in the new family structure / M.C. Angel Castillo, M.T. Herrera. Universitas Psychologica. Bogota, Colombia, 2008. Vol.7, № 2. Р. 403-409. [in English].

Montoya Flores B.I. Satisfaccion con la vida y autoestima en jovenes de familias monoparentales y biparentales / B.I. Montoya Flores, R.L. Hernandez. Psicologiay Salud. Xalapa, Mexico, 2008. Vol.18, № 1. Р. 117-122. [in English].

Munteanu V. Serviciul de Stat Migratiune - altremativa si solutii posibile deprevenire si combatere a traficului de fiinte umane (femei). Tu si migratia. 2002. №2. Р. 2-3. [in English].

Размещено на Allbest.ru/