Психолого-педагогічні аспекти інформаційно-пропагандистського забезпечення у підрозділах ДСНС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України

Психолого-педагогічні аспекти інформаційно-пропагандистського забезпечення у підрозділах ДСНС України

Чубіна Тетяна Дмитрівна Доктор історичних наук, професор

Федоренко Яніна Анатоліївна Доктор історичних наук, доцент

Кришталь Аліна Олександрівна Кандидат педагогічних наук

У сучасних умовах російсько-української війни проблеми організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у підрозділах ДСНС України є особливо актуальними і потребують ефективних шляхів їх вирішення та удосконалення існуючої системи.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення - це діяльність підрозділів роботи з особовим складом щодо впровадження гуманітарної політики держави в органах і підрозділах цивільного захисту через систему інформування та патріотичного виховання осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів ДСНС [11].

Метою інформаційно-пропагандистського забезпечення роботи з особовим складом є формування та розвиток у них особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, вірності Присязі, почуття патріотизму, державного світогляду, високої духовної культури, засвоєння морально-етичних норм поведінки та психологічної готовності до виконання завдань за призначенням.

Робота щодо інформаційно-пропагандистського забезпечення безпосередньо реалізується через проведення з особовим складом занять з гуманітарної підготовки; інформаційних заходів; виховання засобами наочної агітації.

Вирішенню завдань з інформаційно-пропагандистського забезпечення сприяє гуманітарна підготовка, яка є предметом навчання особового складу в системі службової підготовки.

Завдання гуманітарної підготовки:

- формування у особового складу почуття патріотизму та любові до України та її народу, культури, традицій і духовних цінностей, гідності, честі, національної свідомості, вірності Присязі, особистої відповідальності за безпеку Української держави та її народу;

- вивчення положень Конституції та законів України, статутів;

- підвищення рівня інформованості особового складу про суспільно-політичний, соціально-економічний стан та духовний розвиток суспільства, міжнародне становище та зовнішню політику держави, питання життєдіяльності ДСНС;

- вивчення історії України та ДСНС, актуальних проблем розбудови відомства, виховання поваги до традицій, ритуалів, правил поведінки, форми одягу;

- формування у начальницького складу свідомої потреби в удосконаленні навичок, вмінь з організації та проведення соціально - гуманітарної роботи з підлеглими.

Отже, гуманітарна підготовка є важливою складовою інформаційно - пропагандистського забезпечення особового складу підрозділів ДСНС і покликана формувати та розвивати у них особисту відповідальність за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, вірність Присязі, почуття патріотизму, державного світогляду, високої духовної культури, засвоєння морально-етичних норм поведінки та психологічної готовності до виконання завдань за призначенням.

У контексті дослідження проблем організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України І. Підопригора виокремлює такі недоліки:

- використання інформаційно-пропагандистського забезпечення як компенсаційного фактору прогалин інших видів забезпечення, насамперед, соціального захисту фахівців;

- залежність ефективності інформаційної роботи (і морально-психологічного стану фахівців) від цілеспрямованості (змістовно - тематичне наповнення, спрямоване на досягнення цілей чи формування моделей поведінки) та систематичності і тривалості проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення;

- індивідуалізація впливу;

- необхідність здійснення інформаційної роботи не лише з фахівцями, а й з членами їхніх сімей;

- залежність ефективності інформаційної роботи від реального стану справ у службі;

- залежність ефективності інформаційної роботи від сформованої громадської думки [10, 229].

Дослідженню різних аспектів професійної підготовки і діяльності підрозділів ДСНС України присвячені праці О. Бойка [1], В. Бута [3], М. Корольчука [7], О. Сегеди [12], однак проблеми психолого-педагогічні організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у підрозділах ДСНС України лишаються недостатньо вивченими, що свідчить про актуальність нашого дослідження.

Проаналізуємо процес підготовки і проведення інформаційних заходів у підрозділах ДСНС.

До основних форм здійснення інформаційних заходів належать інформування (інформаційна година) і тематична, цільова, колективна бесіди.

Інформування (інформаційна година) - це одна з обов'язкових та найбільш оперативних форм інформаційно-пропагандистської роботи. Проводиться з метою ознайомлення особового складу з внутрішніми та міжнародними подіями, роз'яснення завдань, які стоять перед ДСНС, органами і підрозділами цивільного захисту, спрямування зусиль особового складу на їх якісне виконання.

Визначена в плані тематика інформування повинна відображати суть суспільно-політичного та соціально-економічного становища в державі, внутрішньої та зовнішньої політики України, задач ДСНС та органів і підрозділів цивільного захисту з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, а також найбільш значимі події, які відбулися в історії українського народу та в наш час [11].

Інформування можуть бути тематичні, присвячені окремим подіям, загальні, правові.

Тематичні інформування присвячені видатним подіям історичної спадщини української держави, діячам мистецтва, літератури чи театру, державним, релігійним та міжнародним святам, подіям, що відбуваються в країнах світу, державі. Проводиться як правило по одній окремій темі.

Підготовка до інформування починається із з'ясування суті теми, її важливості і місця в загальній системі виховання особового складу, змісту і кола питань, які вона охоплює.

При підготовці теми інформування (як і тематичної групової бесіди) здійснюється попереднє ознайомлення з джерелами, в яких міститься матеріал; складання певного плану і тез майбутнього виступу, добір додаткового фактичного матеріалу, прикладів, цифрових фактів, інших аргументів; обміркування порядку, логіки (викладення змісту теми; розрахунок часу).

Саме інформування починається з оголошення теми, показу її актуальності та злободенності. Викладення змісту теми має інформаційно-пояснювальний характер. В окремих випадках може використовуватися метод обговорення. Обов'язковим при проведенні інформування є використання політичної карти світу та адміністративної карти України, на яких демонструється регіон чи місто події, що освітлюється.

Важливим є дотримання доповідачем таких вимог:

- оперативно регулювати темп викладення;

- адаптувати зміст матеріалу відповідно до рівня слухачів;

- частіше вдаватися до необхідної і більш зрозумілої для особового складу аргументації, уважно стежити за слухачами і при необхідності, повторювати деякі положення теми.

Інформування може завершуватися або загальним висновком з теми, або визначенням завдань, які випливають з того, що було сказано під час викладення теми. Бажано також залишати 2-3 хвилини для відповідей на запитання.

На загальному інформуванні під час розгляду суспільно-політичних і соціально-економічних тем, насамперед, доводяться до відому найважливіші події, які відбулися в житті країни (Укази Президента України, постанови Верховної Ради, рішення Уряду) та пов'язуються із завданнями, які стоять перед ДСНС. Далі розглядаються події, які відбулися в ближньому та дальньому зарубіжжі, та дається їм оцінка. Бажано відзначити, якою мірі розглянуті події впливають на виконання завдань органами і підрозділами цивільного захисту.

Зміст правового інформування передбачає доведення і визначення механізмів виконання особовим складом вимог державних законодавчих актів, що стосуються питань життєдіяльності ДСНС, наказів і розпоряджень з питань юридичної відповідальності, правопорядку і дисципліни.

Під час підготовки до правового інформування необхідно підібрати і уважно вивчити всі нормативно-правові акти, що стосуються питання, яке розглядається, а також проконсультуватися у юристів, інших посадових осіб. При викладенні матеріалу рекомендується демонструвати у надрукованому вигляді відповідні закони, розпорядження і накази, які згадуються під час інформування та вказати, де вони опубліковані.

Колективна бесіда допомагає оперативно реагувати на питання, що хвилюють особовий склад, безперервно впливати на їх свідомість. Разом з тим, бесіда є найбільш доступною формою агітації. Уміле її проведення дає можливість повно враховувати запити, побажання слухачів, їх індивідуальні особливості і тим самим досягти найбільшого соціального впливу.

Характерною ознакою бесіди є те, що в ній активну роль грають і той, хто її проводить, і слухачі. У ході бесіди задаються питання, робляться зауваження, висловлюються різні думки, що сприяє розвитку обговорення по суті питань. Провідна роль ведучого бесіду полягає в тому, щоб спрямувати цю розмову у необхідне русло, викликати слухачів на відвертий обмін думками, впевнено і аргументовано відповісти на поставлені запитання.

За допомогою бесід розвивається активність особового складу, пробуджується інтерес до питань життя країни. Важливим є те, що бесіда служить істотним джерелом інформації про стан справ у підрозділі, про настрої, потреби та запити особового складу.

Тематика бесід широка і різноманітна. Немає такої проблеми економічного чи морально-етичного характеру, якою б не цікавився особовий склад. Вміти швидко відгукуватись на його запити, правильно вибирати тему для розмови.

Бесіди з найбільш важливих і актуальних тем намічаються заздалегідь і включаються в план соціально-гуманітарної роботи. У бесіді не можна уникати складних, гострих питань. На них необхідно відповідати відверто, принципово, проявляти турботу про правильне розуміння особовим складом суті порушених питань. Недопустимим є прямий переказ загальновідомих фактів [1, 35].

Неодмінною вимогою до бесіди є її тісний зв'язок із життям, із конкретними завданнями, які вирішуються підрозділом. Це робить бесіду предметною і цілеспрямованою. Висока ефективність бесіди забезпечується в тому випадку, коли вона відзначається щирістю, невимушеністю, доброзичливістю і повагою до людей.

Проводяться бесіди, як правило, 2-3 рази на місяць керівним складом органу чи підрозділу цивільного захисту. Підготовка до бесіди складається, головним чином, із підбору і всебічного вивчення матеріалу за темою, складання планів бесіди, підбору і аналізу фактів, прикладів із життя органу чи підрозділу цивільного захисту.

Важливе значення має культура мови. При підготовці до бесіди заздалегідь обмірковується кожне слово, кожна фраза, щоб викласти матеріал доступно, ясно і живо, добитись глибокого засвоєння необхідних висновків. Надмірна завантаженість бесіди цитатами, цифрами, складними таблицями, діаграмами і схемами робить мову такою, що важко сприймається аудиторією.

У ході бесід, як правило, використовуються психологічні, мовні, смислові прийоми. Оволодіння цими прийомами значно полегшить проведення бесіди.

До психологічних прийомів належить вміння помічати і враховувати такі психологічні фактори, як нервове напруження аудиторії, її емоційний стан. Слід застосовувати особисті звернення (на ім'я, ім'я та по батькові, по прізвищу або по званню), актуалізацію особистого досвіду з минулих ситуацій, звернення за порадою. Суттєвою є відвертість постановки питань, прийом «стимулювання уявлення» та багато іншого.

До мовних прийомів слід віднести інтонацію, збільшення фраз, надання їм значущості, чіткості, зміна ритму мови, точність, карбованість мови, логічну загостреність, підвищену доведеність та простоту, гру аналогіями тощо. Ефективним є використання підтексту бесіди, що розгортається [8, 45].

Важливе значення в бесіді має також заключна частина, де підсумовується, узагальнюється зазначене, формулюються висновки.

Отже, важливим напрямком виховного впливу на особистість працівника ДСНС та колектив органу чи підрозділу цивільного захисту є інформаційна година та колективні чи індивідуальні бесіди. Саме ці форми інформаційних заходів дають можливість оперативно реагувати на питання, що хвилюють особовий склад, роз'яснювати завдання, які стоять перед ДСНС, органами і підрозділами цивільного захисту, спрямовувати зусилля особового складу на їх якісне виконання.

Окрім того, виховання особового складу ДСНС України відбувається засобами наочної агітації.

Наочна агітація є важливою складовою частиною соціально - гуманітарної роботи і має мету формування високих професійних та особистісних якостей, виховання морально та професійно підготовленого, дисциплінованого і мужнього особового складу, який може непохитно переносити високі фізичні, моральні та психологічні навантаження, чітко орієнтуватися у стресових ситуаціях, долати труднощі служби.

Наочна агітація розроблюється та оформлюється з урахуванням вимог положень Конституції України, чинного законодавством України, нормативних актів ДСНС України.

Завданнями наочної агітації є:

- виховання особового складу у дусі патріотизму, вірності Присязі, службовому обов'язку, відданості Українському народові, національним традиціям;

- виховання високих морально-етичних, естетичних, професійних та кращих загальнолюдських якостей;

- формування високого рівня правової культури, поваги до Закону, службової і виконавчої дисципліни, прагнення до вдосконалення професійної майстерності та підвищення ефективності службової діяльності;

формування у особового складу психологічних якостей, які відповідають сучасним вимогам переходу до нової моделі служби цивільного захисту, основаної на принципах партнерства і соціальної допомоги, ділового співробітництва працівників цивільного захисту з населенням та громадськими інститутами.

Наочна агітація в органах і підрозділах цивільного захисту повинна бути державною, змістовною, ідейною, переконливою, оперативною, злободенною, дійовою та пов'язаною із завданнями, які виконуються [11].

В органах і підрозділах цивільного захисту обов'язково оформлюється наочна агітація на території, холах будівель, актових залах (кімнатах по роботі з персоналом), навчальних класах та караульних приміщеннях.

Наочна агітація в органах і підрозділах цивільного захисту (стенди, інформаційні дошки, малюнки, фотографії) розроблюється та оформлюється винятково українською мовою, на високому художньому та естетичному рівнях, із залученням до цієї роботи відповідних фахівців [7, 180].

Естетичне та привабливе оформлення наочної агітації є фактором підтримання зразкового порядку та гордості особового складу за службу в органах і підрозділах цивільного захисту, налаштування його на зразкове виконання завдань за призначенням.

Стан наочної агітації та її вплив на виховання особового складу розглядається щоквартально під час підведення підсумків проведеної соціально-гуманітарної роботи та висвітлюється у відповідних оглядах.

Отже, наочна агітація є важливим засобом виховання високих морально-етичних, естетичних, професійних та кращих загальнолюдських якостей, формування високого рівня правової культури, поваги до Закону, службової і виконавчої дисципліни, прагнення до вдосконалення професійної майстерності та підвищення ефективності службової діяльності.

Одним із засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності є застосування нетрадиційних форм навчання. На наш погляд для кращого засвоєння тематичного матеріалу службової підготовки, підвищення інтересу до гуманітарної та функціональної підготовки з боку слухачів необхідно застосовувати методи інтерактивного навчання [10, 230].

Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та інтерактивну думки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Найбільш відомі форми інтерактивних методів - «рольової гри», «метод проблемних ситуацій», «мозковий штурм», «дебати», «велике коло», «акваріум» тощо [2]. Як свідчить психолого-педагогічна практика, активні методи навчання базуються на експериментально встановлених фактах про те, що в пам'яті людини відтворюється до 90% того, що він робить, до 50% того, що він бачить, і лише 10% інфоримації, що чує.

Метод рольової гри полягає в тому, що слухачі вживаються у запропоновану ситуацію з життя чи професійної практики та виконують одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Слухачі працюють у парах або невеликих групах. Ми вважаємо, що даний метод буде найбільш ефективний при проведенні психологічної підготовки.

Метод проблемних ситуацій. Проблемною називають ситуацію, для оволодіння якою слухач має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій, який використовується для підготовки працівників до вирішення реальних проблем у професійній діяльності. Даний метод може застосовуватися як при проведенні гуманітарної підготовки, так і функціональної та психологічної.

Метод «Мозковий штурм» означає вільне висловлення ідей, думок на задану проблемну тему, але без критики та обговорення. Ці ідеї фіксуються, систематизуються й оцінюються. Подібний метод можна застосувати до всіх видів службової підготовки, які розглядаються в нашій роботі.

За методом «велике коло» група учасників процесу розміщується у великому колі. Формулюють проблему, після чого протягом 10 хвилин кожен індивідуально записує свої пропозиції для її розв'язання. По колу учасники зачитують свої пропозиції, група уважно вислуховує (не критикуючи) і голосує за кожним пунктом: включити чи не включити його в загальне рішення, фіксоване на дошці. Найдоцільніше застосовувати цю методику, якщо необхідно швидко визначити шляхи розв'язання певної проблеми. Подібний метод можна ефективно використовувати при проведенні занять із психологічної та гуманітарної підготовки, зокрема при розгляді морально-етичних проблем.

Метод «акваріум» - форма діалогу, коли групі пропонують обговорити проблему «перед очима глядачів». Кожна мала група обирає того, кому вона може довірити вести діалог. Це може бути й кілька бажаючих. Усі інші учасники процесу виступатимуть у ролі глядачів. Подібний метод можна використовувати для розв'язання типових конфліктних ситуацій.

Цей метод дає можливість побачити кожного «збоку», побачити, як відбувається спілкування, яка реакція на чужу думку, як аргументовано кожну тезу, як залагоджують конфлікт, що може назрівати в ході дискусії. Кожен глядач має можливість порівняти почуте з особистою думкою, зробити певні висновки.

Метод «джигсоу» використовують для навчання в групах, склад яких змінюється в ході роботи. Характерний тим, що кожен член первинної групи стає експертом одного з аспектів теми, яку вивчають в експертних групах. Після опрацювання своїх частин теми кожен учасник навчає інших, повернувшись до первинної групи, тобто учасники процесу вчать один одного. Головна мета полягає в тому, щоб усі члени колективу однаково повно вивчили всі аспекти заданої провідної теми. Після того, як повністю завершився процес навчання та контролю в навчальних групах, здійснюється індивідуальна оцінка знань усіх учасників [3].

Підготовка керівника до проведення заняття з інформаційно-пропагандистської підготовки передбачає формулювання теми заняття; визначення навчальної та виховної мети; добір науково-методичної літератури та відбір навчального матеріалу; визначення структури обраної форми заняття; визначення методики проведення заняття; підготовку дидактичних засобів та наочних посібників; визначення форми контролю та оцінювання знань, умінь і навичок; раціональний розподіл часу на всіх етапах заняття; визначення місця керівника заняття для демонстрування й опитування в рамках заняття; складання плану або плану-конспекту заняття; перевірку готовності помічників (якщо потрібно) та слухачів до заняття.

Під час підготовки до заняття керівник повинен враховувати провідні мотиви, інтереси воїнів до даного предмета, їхнє особисте ставлення до занять, що проводить саме цей керівник; рівень, який характеризує уміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці та сумлінність під час самостійної роботи; активність тих, хто навчається на занятті, їхню увагу і дисциплінованість; здібності кожного, його потенційні можливості та уміння застосовувати знання на практиці; можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій та наочних посібників за даною темою і в даному навчальному класі; свою працездатність та санітарно-гігієнічні умови місця та навчального обладнання, які будуть використовуватися для проведення заняття.

Сутність будь-якого заняття полягає в наданні слухачам знань, на основі яких формуються уміння та навички. Підготовка до будь-якого заняття повинна передбачати ретельне обмірковування та визначення його керівником напрямків дій зі стимулювання слухачів до результативного оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками [6].

Також необхідно приділяти увагу підготовці фахівців до взаємодією із засобами масової інформації; організації та підготовці тез доповідей і публічних виступів з метою проведення масово-роз'яснювальної роботи серед населення.

У контексті зв'язків з громадськістю інформаційно-пропагандистське забезпечення спрямоване на формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу шляхом оперативного впливу на його свідомість з метою адекватного розуміння ним реальної ситуації, завдань, що покладені на фахівців служби, та умов їх виконання [13, 73-74].

Як зазначає В. Осьодло, процес інформаційно-пропагандистської діяльності передбачає наявність системи комунікації та інших структурних елементів комунікативного процесу, тому інформаційно-пропагандистське забезпечення слід розглядати як інформаційно-комунікативні процеси, які передбачають цілеспрямований інформаційно-пропагандистський вплив на фахівців з метою формування у них певних норм поведінки, що забезпечить якісне виконання завдань [9, 78-82].

Важливим завданням інформаційно-пропагандистського забезпечення є створення та підтримання позитивного іміджу фахівця, підрозділу і служби в цілому. інформаційний пропагандистський гуманітарний агітація

Як зазначає О. Зозуля, оцінка ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення є складною проблемою, що зумовлена відсутністю єдиного показника результатів, а ефект і результати від впровадження діяльності інформаційно-пропагандистського забезпечення, як правило, важко піддаються вимірюванню. Науковець пропонує окремі показники ефективності, що характеризують: рівень світоглядних, військово-політичних і професійних знань фахівця; рівень професійних умінь і навичок; рівень професійних дій; рівень переконань особистості, її національно-патріотичної свідомості. Оцінюючи рівень переконань, важливо звертати увагу на взаємозв'язок їх із знаннями, оскільки знання, поєднані з певним ставленням до них, складають переконання [5, 89].

Таким чином, інформаційно-пропагандистське забезпечення підрозділів ДСНС України спрямоване на формування та розвиток у них особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, вірності Присязі, почуття патріотизму, державного світогляду, високої духовної культури, засвоєння морально-етичних норм поведінки та психологічної готовності до виконання завдань за призначенням. У процесі здійснення означеної роботи з особовим складом ДСНС України необхідно дотримуватися професійної етики, застосовувати сучасні методик і технології навчання, забезпечувати сприятливий клімат в колективі, уникати формалізованості процесу, дотримуватися чітких вимог щодо планування, організації, безпосереднього проведення і контролю.

Джерела

1. Бойко О. В., Мацевко Д. В., Романишин А. М. Психолого-педагогічний практикум лідерства командира взводу (роти). Львів: АСВ, 2009. 161 с.

2. Болтівець С. І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика: монографія. Київ: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000. 302 с.

3. Бут В. П. Психологічні особливості діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Пожежна безпека. Черкаси: АПБ ім. Героїв Чорнобиля, 2007. С. 4-11.

4. Варій М. Й. Військова психологія і педагогіка. Львів, 2003. 624 с.

5. Зозуля О. С. Моделі та методи оцінки ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення: теоретичний аспект. Науковий часопис Академії національної безпеки. Київ. 2017. Випуск 3-4. С 88-101.

6. Кондратюк М. П., Поух А. В. Методика роботи з гуманітарних питань у військових підрозділах. 2014. 116 с.

7. Корольчук М. С. Теорія і практика професійного психологічного відбору: навч. посіб. К.: Ніка-Центр, 2006. 532 с.

8. Копаниця Н. І., Баношенко В. О., Литвиненко Е. С. Динамічне психологічне вивчення особового складу. Київ: СПЦ ЗСУ, 2009. 60 с.

9. Осьодло В. І. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу. Київ: НАОУ, 2005. 342 с.

10. Підопригора І. І. Проблемні питання інформаційно-пропагандистського забезпечення у світлі російсько-української війни. Військово-науковий вісник. Київ: 2018. № 30. 217-237.

11. Про затвердження Настанови з організації соціально-гуманітарної роботи з особами рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту: наказ МНС України від 06.03.2008 року № 177. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/9737597375.

12. Сегеда О. О. Психологічні особливості формування професійних якостей офіцерів-вихователів у процесі фахової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.09 «Психологія праці в особливих умовах». Харків, 2004. 22 с.

13. Хацановський С. В. Миротворча діяльність збройних сил України: досвід, теорія, практика. Київ: НАОУ, 2006. 123 с.

Размещено на Allbest.ru