Психологічні особливості професійного вигоряння адвокатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості професійного вигоряння адвокатів

Козак Ігор Сергійович здобувач вищої освіти за третім

(освітньо-науковим) рівнем за спеціальністю 053 Психологія,

Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, Адвокат

Анотація

У статті розглядається проблематика психологічного вигоряння сучасного адвоката в умовах глобалізаційної та інформаційної тенденційності розгалуження правничих активностей. Розглянуті такі фактори професійного вигоряння, як стрес-індукованість, відповідальність та багатозадачність юридичної професії, що, в свою чергу, продукує негативні тенденції психологічної персоніфікації у адвокатів.

Досліджується феномен психологічної колізійності поведінки адвоката в умовах виконання професійних обов'язків з точки зору нелінійності положень законодавства (як-от Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI). Проаналізовано та розтлумачено термін «емоційно-психологічні проблеми адвоката» та дефініцію «професійне вигоряння» у поєднаній кореляційний сукупності.

Розглядаються додаткові фактори генерації професійного вигоряння адвокатів, серед яких виділено вигорання (виснаження, проективне від навантаження, робочої тривалості та неможливості власноруч формувати та підтримувати концепт «work-life balance» на рівні практичного забезпечення юридичної практики); суто психіко-психологічні (органічні) проблеми, як-от стрес, депресивні та тривожні розлади, психологічні травми; питання фізичного здоров'я (витривалість, відсутність позитивного «фізичного імпульсу» та енергетичного ресурсу на виконання професійних навантажень; питання психологічної безпеки адвоката (страх помилок та відсутність означення такого страху, що підсумково призводить до проблем психічного здоров'я); аспект інтенсивності юридичної практики (тривалість роботи, розповсюдженість понаднормової юридичної зайнятості, складність опрацювання професійної багатозадачності тощо); органічні проблеми режиму та психолого-органічні проблеми розпорядку (безсоння та (або) порушення сну) та ін.

Здійснено огляд проблематики психологічного портрету адвоката, котра пов'язується з подвійним навантаженням на персоналію останнього (виконання професійних обов'язків та контактування із клієнтською базою) та відповідних індукованих проблем професійно-адвокатської реалізації, пов'язаних із галузевою багатозадачністю.

Ключові слова: адвокат, професійне вигоряння, психологія адвоката, професійно-адвокатська реалізація, професійна адвокатська багатозадачність.

Kozak Ihor Serhiiovych a higher education student at the third (educational and scientific) level, speciality 053 Psychology, Pylyp Orlyk International Classical University, Lawyer

Psychological features of professional burnout of lawyers

Abstract

The article examines the problem of psychological burnout of a modern lawyer in the conditions of globalization and the informational tendency of the branching of legal activities. Such factors of professional burnout as stress- induced, responsibility and multitasking of the legal profession are considered, which, in turn, produces negative tendencies of psychological personification in lawyers.

The phenomenon of psychological conflict of the lawyer's behavior in the performance of professional duties is investigated from the point of view of nonlinearity of the provisions of the legislation (such as the Law of Ukraine "On Advocacy and Advocacy" No. 5076-VI). The term "emotional and psychological problems of a lawyer" and the definition of "professional burnout" are analyzed and explained in a combined correlational set.

Additional factors of the generation of professional burnout of lawyers are considered, among which burnout is highlighted (exhaustion, projective from the workload, working duration and the impossibility to form and maintain the concept of "work-life balance" on one's own at the level of practical support of legal practice); purely psycho-psychological (organic) problems, such as stress, depressive and anxiety disorders, psychological injuries; a physical issue

health (endurance, lack of positive "physical impulse" and energy resource to perform professional workloads; issues of psychological safety of a lawyer (fear of mistakes and lack of definition of such fear, which ultimately leads to mental health problems); aspect of the intensity of legal practice (duration work, the spread of overtime legal employment, the difficulty of processing professional multitasking, etc.);

An overview of the problems of the psychological portrait of a lawyer, which is associated with a double load on the personality of the latter (fulfilment of professional duties and contact with the client base) and the corresponding induced problems of professional-lawyer realization related to multitasking in the field, was carried out.

Keywords: lawyer, professional burnout, psychology of a lawyer, professional lawyer realization, professional lawyer multitasking.

Вступ

Постановка проблеми. Проблематика психологічного біхевіоризму для сучасного юриста набуває додаткової актуалізації -- в особливості, в умовах глобалізаційної та інформаційної тенденційності розгалуження правничих активностей. Стрес-індукованість, відповідальність та багатозадачність юридичної професії, в свою чергу, продукує негативні тенденції психологічної персоніфікації у адвокатів.

Персона адвоката має психологічно-правовий формат аплікаційної реалізації. Кодексно-рамкові положення нормативів діяльності останнього в Україні, наприклад, встановлюються профільним національним законодавством -- зокрема, положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI, котрий визначає організаційно-діяльнісні нормативи професійної роботи адвоката та його комунікації із клієнтами. Водночас, психологія адвоката є окремою галуззю знань, що оперує понятійно-категоріальними формами таких дефініцій, як «вигоряння», «інтенсивність юридичної практики», «баланс роботи та особистого життя» (work-life balance) та ін.

Виходячи із цього, можна зробити висновок про дуальність професійного та особистісного портрету адвоката, котрий потребує подальшого розгляду крізь призму теорії, філософії та психології права водночас.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аспекти психологічних особливостей професійного вигоряння адвокатів були предметом розгляду вітчизняних та іноземних науковців водночас.

Загальні питання психології юриста, що стосуються тематики даного дослідження, окреслені у працях вітчизняних авторів І. Івашкевич, І. Охріменка, І.Озерського, С. Ніколаєнка, О. Котикової та ін. Водночас, іноземний елемент дослідницького поля юридичної психології представлений працями К. Янг та В. Пекмен, Е. Джонс та Н. Граффіна, Т. Гріссо та С. Л. Бродскі, Д. Карсона та Р. Булла та ін.

Контекстний аналіз психології адвоката, водночас, є галузевим та недостатньо дослідженим полем наукового інтересу як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних представників наукового простору.

Наукове поле України у питаннях дослідження психологічної проблематики професії адвоката та потенційних можливостей професійного вигоряння останнього представлене роботами М. Мазура, Л. Терлецької, Г. Савченка, В. Малиги, О. Скрябіна та ін.

Іноземне наукове поле аналізу особливостей генерації психологічних особливостей професійної персоналії адвоката, в свою чергу, оперує напрацюваннями Дж. К. Роббеннолт та Дж. Р. Стернлайта, А. А. Александер, М. Роджерса, Б. Кріппса, С. С. Дайкофф та ін.

Мета статті -- визначити, дослідити та проаналізувати реальні та потенційні особливості психолого-професійного вигоряння адвокатів в умовах сучасного розширення професійно-комунікативних повноважень останніх та зниженої стресостійкості, генерованої клієнтськими запитами та кооперації із органами прокуратури/дізнання/судової влади в процесі доведення юридико-правової невинуватості підзахисного.

Виклад основного матеріалу

психологічний професійне вигоряння адвокат

Психологічні особливості професійного вигоряння адвокатів є комплексною психолого-правовою категорією, що потребує першочергового фахового огляду в різнобічних проєкціях -- власне психологічній, юридичній та комунікативно-соціальній. Нижче зосередимося на означенні правової та ідеологічної природи даного феномену пристосовно до тематики дослідження.

Так, психологія адвоката та психіко-психологічне вигоряння останнього з точки зору профільного вчення може бути розглянуте у якості комплексу утрудненого балансування між графіком зайнятості та графіком відпочинку. Останній формується адвокатом самостійно, тому повинен враховувати індивідуальне сприйняття навантажень. Ключова помилка за таких умов -- неспівставність когнітивно-розумового (професійного) навантаження адвоката психологічним можливостям, що партикулярно спровокована самозайнятістю адвокатської практики [1, 2].

Легіслативний (юридичний) складник психології адвокатської діяльності, що підсумково може призводити до професійно-психологічного вигоряння, полягає у нормативно-правовому встановленні меж та орієнтирів здійснення професійної адвокатської діяльності законодавцем. Слідування зазначеним приписам, відтак, є обов'язком адвоката, а мультизадачність адвокатської діяльності, залежно від особистісних проявів персони адвоката, може провокувати професійно-психологічний та особистісно-психологічний тиск на даного індивіда [1].

Комунікативно-соціальний складник психології адвоката з позиції потенційного професійного вигоряння останнього, в свою чергу, може бути окреслений крізь призму ризиків, генерованих необхідністю подвійної комунікації -- із клієнтами (підзахисними) та представниками правосуддя (суддями, прокурорами, представниками органів поліції та правоохоронних органів). Мультифакторна багатозадачність адвокатської діяльності, відтак, не лише виявлена у необхідності поєднання рис психолога (клієнт) та комунікатора (органи правосуддя, поліції та ін.), а також -- у неперервному пошукові інтеграційних форматів налагодження співпраці на усіх рівнях, що може мати негативні психологічні наслідки (чільне місце серед останніх займає вигоряння, точніше -- емоційне вигоряння як захисна психологічна та психічна реакція) [1].

Сукупність вищеозначеного теоретичного інструментарію підводить до необхідності тлумачення екзистенційних основ професійного вигоряння адвоката шляхом дослідження характерних рис професійної зайнятості останнього -- стрес-індукованості, відповідальності та багатозадачності.

Стрес-індукованість професії адвоката як феноменологічне явище є професійно генерованою надбудовою, що виходить із особливостей діяльності представників даної галузі. В умовах виконання останніх, адвокатові необхідно проявляти такі фахові якості, як компетентність, своєчасність реагування, знання нормативно-правової бази, уміння комунікації, здатність до переконання та доведення власної позиції шляхом використання логічних, критичних, дедуктивних та індуктивних засобів мислення, аналізу та синтезу. Стресовий складник даного процесу виходить із того, що забезпечення відповідного рівня представництва незалежно від галузевості та складності справи, де адвокат є представником фізичної або юридичної особи, є абсолютним мірилом статусності та професійної успішності останнього. Подібний фактор, залежно від особистісних якостей конкретного адвоката, може виступати чинником гальмування професійного розвитку та зростання фахівця [4].

В той же час, фактор відповідальності адвоката є похідним від аспекту стрес-індукованості адвокатури та адвокатської діяльності. Даний аспект передбачає підтримання адвокатом відповідного професійного рівня, що дозволяє залишатися затребуваним серед клієнтів та першою опцією вибору з- поміж представників адвокатської професії (конкурентів). Фактор відповідальності адвоката як психологічний тягар може мати дві форми аплікації: по-перше, неможливість останнього реалізувати власні професійні та теоретичні навички на практиці через острах успіху; по-друге, неможливість реалізувати власні професійні та теоретичні навички на практиці після досягнення успіху (острах визнання). Для обох випадків доцільно говорити про особистий профіль адвоката, внаслідок чого останній може мати або не мати зазначеної проблеми пропорційно власному робочому арсеналу [4].

Багатозадачність професійної діяльності адвоката у якості фактора психологічного ризику походить від особливостей розглянутого вище комунікативно-соціального складника адвокатської професії. Остання провокує необхідність фахових та комунікативних навичок, а також постійної професійної та приватної комунікації, що в умовах різнопрофільності клієнтських потреб та замовлень може мати негативну психологічну форму аплікації на персоналію захисника [4].

Відмітимо, що психологічна колізійність поведінки адвоката в умовах виконання професійних обов'язків, означена вище у контексті мультифакторності причин виникнення, може підтримуватися не лише на соціально-психологічному рівні, але й на рівні легіслативної профіляції. Прикладом даного факту можна вважати положення профільного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі -- Закон) [5].

Зокрема, у п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону [5] встановлено презумпцію необхідності неухильного підвищення адвокатом власного професійного рівня. Дана конотація наділена диспозитивним заохоченням, проте шляхи (способи) реалізації останньої передбачають набуття практичного досвіду в умовах адвокатської діяльності, що автоматично підвищує професійне та, синхронно із цим, психологічне навантаження на особу адвоката. На наш погляд, зазначена позиція національного законодавця має подвійний формат застосування, та у окремих випадках (людський/особистісний фактор) може відзначатися складною реалізаційною з позиції психології адвоката процедурою.

Контраверсійного значення для питань адвокатської психології також набуває Розділ VI (ст. 33-42) Закону [5]. Екзистенційні положення законодавця спрямовані на позитивізацію виконання адвокатом власних професійних обов'язків, проте в умовах підвищеної відповідальності та клієнтоорієнтованої багатозадачності, положення щодо дисциплінарної відповідальності покладають на особу, що провадить адвокатську діяльність, додатковий тягар відповідальності в умовах уже наявних взаємин із клієнтами та представниками судових/інших державних органів. До того ж, аспект відомостей про порушення адвокатом професійної етики та, відповідно, відкриття щодо такого адвоката дисциплінарної справи до розгляду наділений певною мірою суб'єктивізму та за певних умов не може виключати фактор наклепу. Подібна ситуація може призводити до генерації стресових станів адвоката, пов'язаних із юридичним рамкуванням його діяльності та опції необґрунтованого звинувачення у перевищенні меж власних професійно- юридичних повноважень.

На основі вищезазначеної проблематики адвокатської діяльності крізь призму нормативно-правової стандартизації діяльності даної професії, поєднаної із психолого-соціальними та комунікативно-соціальними уявленнями генерації професійних стресів, у адвоката можуть виникати або комплексний стан емоційно-психологічної нестійкості («емоційно-психологічні проблеми»), або повноцінний стан емоційного вигоряння («професійне вигоряння») [6]. Розглянемо їх у органічно-психологічній сукупності.

Психічний стан емоційно-психологічної нестійкості адвоката доцільно розглядати як реакцію на наявні стресові фактори, пов'язані із особливостями його професійної діяльності. Органічний складник даного психологічного стану поєднує в собі суто психологічну складову (зниження компенсаторних можливостей боротьби із провокативною ситуацією) та емоційну складову (утруднене реагування на провокативну ситуацію з точки зору професійних та соціальних мірил поведінки адвоката узагальнено). Таким чином, термін «емоційно-психологічні проблеми» можна застосовувати до психології адвоката як підсумковий фактор наявних до цього подразників у вигляді нормативно-правового, комунікативного, соціального аспектів, котрі за умови соціальної нереспонсивності від партнерів по професійній та приватній комунікації можуть мати регресивний концепт психологічної аплікації [6].

В свою чергу, поняття емоційного вигоряння (пристосовно до адвокатської професії -- «професійне вигоряння») є негативним афективним впливом на реалізацію професійних умінь, знань та навичок адвоката на практично-прикладному рівні внаслідок отриманої на системному рівні кластерної складової подразників емоційно-психологічної стійкості [6].

Виходячи із вищезазначеного, доцільно говорити про кореляційний зв'язок між проявами емоційно-психологічних проблем та професійного вигоряння адвоката у форматі «зміст та форма», де змістом є складник емоційних подразників під час професійної діяльності адвоката (професійного та субпрофесійного типу водночас), а формою -- генерація проблем практично-прикладної реалізації професійних адвокатських компетентностей, що є системоутворюючим чинником фахової успішності осіб, що зайняті в сфері надання послуг адвокатури та адвокатської діяльності.

Водночас, професійне вигоряння адвокатів як усталений психолого- професійний конструктивний фактор особистості останніх має додаткові генераційні субконтексти. Е. Джонс та Н. Граффін [7] у спільній бібліографічній праці, розглядаючи аспекти емоційно-психологічної та професійної юридичної проблематики, виділили складники негативного реагування на психолого-професійні подразники від представника юридичної галузі (включно із адвокатурою та адвокатською діяльністю). До них, зокрема, належать: вигоряння (виснаження, проективне від навантаження, робочої тривалості та неможливості власноруч формувати та підтримувати концепт «work-life balance» на рівні практичного забезпечення юридичної практики); суто психіко-психологічні (органічні) проблеми, як-от стрес, депресивні та тривожні розлади, психологічні травми; питання фізичного здоров'я (витривалість, відсутність позитивного «фізичного імпульсу» та енергетичного ресурсу на виконання професійних робочих юридичних навантажень; питання психологічної безпеки адвоката (страх помилок та відсутність означення такого страху, що підсумково призводить до проблем психічного здоров'я); аспект інтенсивності юридичної практики (тривалість роботи, розповсюд- женість понаднормової юридичної зайнятості, складність опрацювання професійної багатозадачності тощо); органічні проблеми режиму та психо- лого-органічні проблеми розпорядку (безсоння та (або) порушення сну) [7].

Сукупність вищеозначених практичних та теоретичних факторів генерації психологічних особливостей професійного вигоряння адвокатів як феноменологічного явища дозволяють говорити про його комплексний характер -- так, останнє включає в себе легіслативні, комунікативно- соціальні, професійні та суто психологічні аспекти генераційної категоризації.

Висновки

Аналіз психологічних особливостей професійного вигоряння адвокатів крізь призму власне психологічної, соціальної та нормативно- правової теорій дозволив дійти наступних умовиводів:

По-перше, психологія адвоката та психіко-психологічне вигоряння останнього з точки зору профільного вчення може бути розглянуте у якості комплексу утрудненого балансування між графіком зайнятості та графіком відпочинку, де ключовою помилкою у питаннях власноручної генерації графіків зайнятості є неспівставність когнітивно-розумового (професійного) навантаження адвоката психологічним можливостям останнього.

По-друге, екзистенційні основи професійного вигоряння адвоката виявляються та концептуалізуються шляхом узвичаєння подразників професійної зайнятості останнього -- стрес-індукованості, відповідальності та багатозадачності.

По-третє, чільне місце серед чинників стресового форматування діяльності адвоката та його неспроможності реалізувати власний професійно- психологічний потенціал за певних умов може займати легіслативна регуляція даної діяльності. На прикладі вітчизняного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можемо помітити, що нормативно-правові конотації законодавця подекуди не забезпечують належний професійний захист адвокатові, що може мати психолого-професійним подразником робочий конфлікт інтересів або у певних випадках -- наклеп без об'єктивного підтвердження. Сукупно усе вищезазначене впливає на генерацію професійного вигоряння особи, що займається адвокатурою та адвокатською діяльністю відповідно.

Література

1. Мазур, М. Психологічні особливості адвокатської діяльності. Науковий вісник МГУ. Серія: Юриспруденція. № 27. 2017. С. 106-109.

2. Cohen, K. et al. The Psychology of Advocacy and the Advocacy of Psychology. Canadian Psychology. Vol. 53 (3). 2012. P. 151-158.

3. Robbennolt, J. K., Sternlight, J. R. Psychology for Lawyers: Understanding the Human Factors in Negotiation, Litigation, and Decision Making, Second Edition. American Bar Association. 2^nd ed. 2022. 539 p.

4. Alexander, A. A., Allo, H. Building a Climate for Advocacy Training in Professional Psychology. The Counseling Psychologist (Online). Vol. 49 (7). 2021. Режим доступу: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/00110000211027973

5.Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 р. (ред. від 03.08.2023 р.). Відомості Верховної Ради. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text

6. Скрябін, О. Місце навчальної дисципліни «Психологія адвокатської діяльності» у процесі професійно-психологічної підготовки студентів юридичних факультетів. Право і суспільство. № 3. 2012. С. 245-249.

7. Jones, E., Graffin, N. Mental Health and Wellbeing in the Legal Profession. Bristol University Press, 2020. 128 p.

References

1. Mazur, M. Psychological peculiarities of lawyer's activity. Scientific Bulletin of Moscow State University. Series: Jurisprudence. No. 27. 2017. P. 106-109.

2. Cohen, K. et al. The Psychology of Advocacy and the Advocacy of Psychology. Canadian Psychology. Vol. 53 (3). 2012. P. 151-158.

3. Robbennolt, J. K., Sternlight, J. R. Psychology for Lawyers: Understanding the Human Factors in Negotiation, Litigation, and Decision Making, Second Edition. American Bar Association. 2nd ed. 2022. 539 p.

4. Alexander, A. A., Allo, H. Building a Climate for Advocacy Training in Professional Psychology. The Counseling Psychologist (Online). Vol. 49 (7). 2021. Access mode: https:// journals.sagepub.com/doi/10.n77/00n00002n027973

5. Law of Ukraine "On Advocacy and Advocacy" No. 5076-VI dated 07/05/2012 (edited on 08/03/2023). Verkhovna Rada information. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/5076-17#Text

6. Skryabin, O. The place of the educational discipline "Psychology of advocacy" in the process of professional and psychological training of students of law faculties. Law and society. No. 3. 2012. P. 245-249.

7. Jones, E., Graffin, N. Mental Health and Wellbeing in the Legal Profession. Bristol University Press, 2020. 128 p.

Размещено на Allbest.ru