Основні поняття та складові психологічної задоволеності молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні поняття та складові психологічної задоволеності молоді

Теміргалієв Ескендер Амірович аспірант кафедри психології, філософії та суспільних наук, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Київ,



Анотація

У статті досліджено феномен психологічної задоволеності як важливий аспект індивідуального благополуччя та суспільного процвітання. Розглянуто основні компоненти психологічної задоволеності, такі як само- прийняття, особистісне зростання, автономія, компетентність в управлінні середовищем, позитивні відносини з оточуючими та наявність життєвих цілей. Проаналізовано сучасні дослідження та публікації в цій галузі, включаючи вплив цифрових технологій і соціальних мереж на психологічну задоволеність. Виявлено, що надмірне використання соціальних мереж може негативно впливати на самоприйняття та соціальні відносини, водночас обмежуючи можливості для особистісного зростання та автономії. Висвітлено важливість балансу між емоційними, когнітивними та соціальними аспектами життя для досягнення високого рівня психологічної задоволеності. Висновки підкреслюють необхідність подальших досліджень для глибшого розуміння механізмів психологічної задоволеності та розробки ефективних стратегій підвищення якості життя.

Обгрунтовано, що поняття «психологічна задоволеність» увійшло до складу наукових термінів вже досить давно, і зараз існує різноманіття підходів до визначення змісту цього поняття. У позитивній психології виділили три групи причин, через які задоволеність почали розглядати як окремий феномен: стали акцентувати увагу на якості життя людей; особисте щастя стало важливим елементом життя; з'явилися методи виміру задоволеності. психологічна задоволеність індивідуальне благополуччя

Доведено, що психологічна задоволеність є складним і багатогранним феноменом, що залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Вона включає елементи самоприйняття, особистісного зростання, автономії, компетентності в управлінні середовищем, позитивних відносин з оточуючими та наявності життєвих цілей.

Ключові слова: психологічна задоволеність, індивідуальне благополуччя, самоприйняття, особистісне зростання, автономія, компетентність, позитивні відносини, життєві цілі.



Temirhaliiev Eskender Amirovich graduate student of the Department of Psychology, Philosophy and Social Sciences, V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

BASIC CONCEPTS AND COMPONENTS OF PSYCHOLOGICAL

SATISFACTION OF YOUTH

Abstract. The research problem concerns determining the role of coping- behavior as a predictor of personal satisfaction. This issue is important because of its relationship to overall psychological well-being, which includes a combination of personality traits, interpersonal interactions, and environmental attitudes. Personal satisfaction is a complex and multifactorial process that requires detailed study to determine its main predictors.

The article examines the strategy of coping-behavior as a psychological predictor of achieving psychological satisfaction. The choice of this forecasting tool was due to the multifactorial component of psychological satisfaction, which has a stable psychological property and consists of positive relationships with others, the presence of autonomy, control of the environment, the presence of goals in life, selfacceptance and personal growth.

Scientists distinguish between active and passive coping-strategies. Adaptive strategies focus on problem solving, while maladaptive strategies may involve avoidance or denial of stress. The research highlights the importance of developing empathy and creating a healthy psychological space to improve psychological wellbeing and life satisfaction.

It is noted that the structure of the coping process is cyclical and resembles a loop of the central nervous system's response to an external stimulus when achieving a result: “Stimulus-reaction-action-analysis” and adjustment of the action and so on until the full result. The key mechanism in this entire system is the cognitive assessment of what is happening. The assessment depends on many factors including self-esteem, beliefs, habits, etc. The success of adaptation and response to stress largely depends on the objectivity of the perception of stress. Instrumental strategies for resolving pressure are effective if the situation is obviously under control; if there is no opportunity to change the situation, then it is more appropriate for a person to use emotional response tools.

Keywords: psychological well-being, individual prosperity, self-acceptance, personal growth, autonomy, competence, positive relationships, life goals.



Постановка проблеми

Психологічна задоволеність є важливим аспектом як індивідуального благополуччя, так і суспільного процвітання. В умовах сучасного світу, де рівень стресу і психологічного навантаження постійно зростає, дослідження та розуміння психологічної задоволеності набувають особливого значення. Виявлення факторів, що сприяють або, навпаки, заважають досягненню психологічної задоволеності, дозволяє розробляти ефективні стратегії та інтервенції для покращення якості життя. Задоволеність життям, самоприйняття та позитивні відносини з оточуючими є ключовими елементами, які впливають на загальний рівень щастя і добробуту людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковий інтерес до психологічної задоволеності почав активно розвиватися у середині ХХ століття з появою позитивної психології, яка акцентувала увагу на ресурсах психіки як на опору у лікуванні. Основні дослідження цього феномену належать таким вченим як М. Бредберн, який вперше визначив психологічну задоволеність як баланс між позитивними та негативними емоціями. К. Ріфф зробила значний внесок у розвиток теорії психологічної задоволеності, виділивши шість основних компонентів цього феномену: самоприйняття, особистісне зростання, автономія, компетентність в управлінні середовищем, позитивні відносини з оточуючими та наявність життєвих цілей.

Д. Канеман та інші дослідники також розглядали задоволеність життям як важливий компонент загального благополуччя, акцентуючи увагу на емоційному та когнітивному аспектах цього явища. Вітчизняні дослідники, такі як Зелінська С.Ф. та Ларіна Т.О., також зробили вагомий внесок у розуміння психологічної задоволеності, виділяючи її як інтегральний показник, що включає різні компоненти позитивного функціонування особистості.

В останні роки дослідження зосереджуються на впливі соціальних мереж та цифрових технологій на психологічну задоволеність. Виявлено, що надмірне використання соціальних мереж може негативно впливати на самоприйняття та соціальні відносини, водночас обмежуючи можливості для особистісного зростання та автономії.

Метою цієї статті є дослідження феномену психологічної задоволеності як важливого компонента індивідуального благополуччя та суспільного процвітання. Стаття має на меті виявити ключові компоненти психологічної задоволеності, такі як самоприйняття, особистісне зростання, автономія, компетентність в управлінні середовищем, позитивні відносини з оточуючими та наявність життєвих цілей. Аналізуючи сучасні дослідження та публікації, а також вплив цифрових технологій та соціальних мереж на психологічну задоволеність, стаття прагне висвітлити важливість балансу між емоційними, когнітивними та соціальними аспектами життя. Основною метою є надання науково обґрунтованих рекомендацій для підвищення рівня психологічної задоволеності та загального благополуччя, а також визначення напрямків для подальших досліджень у цій сфері.

Виклад основного матеріалу

У психології були різні спроби інтерпретувати поняття «суб'єктивної задоволеності» та «психологічної задоволеності»: «психологічний задоволеності», «суб'єктивне задоволеності». У цілому нині, задоволеність вважається суб'єктивним феноменом, який безпосередньо залежить від системи внутрішніх оцінок самого носія переживання. Це такий соціально і особистісно-схвалений стан, який має суб'єктивну бажаність для більшості людей.

Психологічна задоволеність є інтегральним показником, що включає:

1) спрямованість особистості на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування (особистісне зростання, самоприйняття, управління середовищем, автономія, цілі у житті, позитивні відносини з оточуючими);

2) ступінь реалізації даної спрямованості, що суб'єктивно виявляється у відчутті щастя, задоволеності собою та власним життям [21].

У нашому дослідження нас цікавить власне психологічна задоволеність, тому важливо розуміти структуру і суб'єктивної задоволеності особистості і відмінність між цими поняттями.

Психологічну задоволеність вчені почали розглядати як об'єкт дослідження лише у середині ХХ століття. Інтерес до задоволеності набув значущості з появою позитивної психології, у якій насамперед дослідники звертали увагу на ресурси психіки, як на опору у лікуванні [6; 16].

Поняття «психологічна задоволеність» увійшло до складу наукових термінів вже досить давно, і зараз існує різноманіття підходів до визначення змісту цього поняття. У позитивній психології виділили три групи причин, через які задоволеність почали розглядати як окремий феномен: стали акцентувати увагу на якості життя людей; особисте щастя стало важливим елементом життя; з'явилися методи виміру задоволеності.

Саме поняття «задоволеності» на заході розглядається як багатофакторна модель, що фоном включає культуру, соціальне середовище, економічне становище людини [16].

У вітчизняній психології поняття «задоволеність» співвідносять як синонім щастя, процвітання, достаток, успіх [6].

Першим хтось використав термін «психологічне задоволеності був М. Бредберн [14], детермінуючи його як задоволеність життям і суб'єктивне щастя. Він визначив даний феномен як баланс між двома комплексами емоцій - позитивним та негативним. Також він не виключав перетину з задоволеності з такими поняттями, як самооцінка, автономія, самоактуалізація.

У західній психології задоволеність - це динамічна багатофакторна характеристика особистості, пов'язана з поведінкою [16].

У рамках поточної роботи, при вивченні психологічної задоволеності, ми спиратимемося на концептуальні дослідження К.Ріфф, і розумітимемо психологічну задоволеність як актуальне переживання, що відображає сприйняття. Під час аналізу психологічної задоволеності будемо спиратися на шестифакторну концепцію евдемоністичного підходу дослідниці К.Ріфф [25].

Концептуально автор К.Ріфф узагальнила теоретичні положення психологічного здоров'я, самореалізації, зрілості розвитку життя, самодетер- мінації особистості. Спираючись на дослідження Н. Бредберн, К.Ріфф виділила основні конструкти психологічної задоволеності та створила інструмент її вимірювання.

К. Ріфф у своєму вимірі внесла такі поняття та виділила шість основних компонентів задоволеності:

1) самоприйняття (прийняття своїх сторін особистості);

2) особистісне зростання (розвиток);

3) автономія (здатність до саморегуляції, свобода вибору свого рішення);

4) компетентність в управлінні середовищем (подолання тяжкого, досягнення цілей);

5) позитивні відносини з оточуючими (здатність до емпатії, гнучкість у взаємовідносинах з оточуючими);

6) наявність життєвих цілей (переживання свідомості свого життя [25]).

К.Ріфф зробила значний внесок у розвиток теорії психологічної

задоволеності, він став основою оригінального опитувальника виміру психологічного добробуту.

Д. Канеман розглядав модель задоволеності як оцінку життя, тобто ступінь задоволеності ним, частоту задоволеності життям як щастя. Він стверджував, що пережите щастя є важливим компонентом, тому що будь- який досвід у житті людини буде тим важливішим, чим тривалішим він був [21].

У цілому нині в результаті аналізу робіт західних досліджень слід звернутися до класифікації Р.М. Райан [24].

Він відносить підходи задоволеності на гедоністичний та евдемоністичний.

Д. Канеман [18], Н. Бредберн [14], Е. Дінер; [16] - відносять задоволеність до гедоністичного напрямку та описують її головним чином у термінах задоволеності-незадоволеності.

К.Ріфф, А Уотреман, прихильники евдемоністичного підходу вважали, що особистісне зростання - головний необхідний аспект задоволеності [25, 20].

Дослідниця Зелінська С.Ф. вводить диференціацію психологічної задоволеності за часом (наприклад, тут і зараз) та рівнем задоволеності. Низький рівень добробуту сприймається як незадоволеність життям, у нормі переважають позитивні настрої до щастя. Загалом вона запропонувала зручний інструмент, який може бути орієнтиром. Психологічна задоволеність визначається як «інтегральний показник ступеня спрямованості людини на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування, а також ступеня реалізованої цієї спрямованості, що суб'єктивно виражається у відчутті щастя, задоволеності собою та своїм життям» [4].

Також Зелінська С.Ф. [4] описуючи структуру, наголошує, що компоненти задоволеності можуть бути різного ступеня вираженості, підкреслюючи унікальність цієї структури у кожної людини.

На думку Ларіної Т.О. [10] - психологічна задоволеність особистості - це фактор саморегуляції особистості, результат саморегуляції психічних станів, сприйняття життя.

Також у розробці концепції психологічної задоволеності брала участь Курова А.В. [9]. Вона розглядала психологічну задоволеність з погляду таких складових як «психологічне здоров'я та психічне здоров'я», які є рівнями психологічної задоволеності.

Викладене вище можна узагальнити в наступному ключі. «Психологічна задоволеність» як гармонійність особистості залежить від наявності цілей, ясності цілей та ресурсів для їх досягнення, можливості реалізації планів, наявності позитивних емоцій, задоволеності відносинами.

Окреслимо підходи до вивчення психологічної задоволеності особистості.

Евдемоністський підхід розроблявся в рамках гуманістичної психології, основне припущення якої в тому, що ми можемо впливати на психологічну задоволеність, оскільки людина наділена волею і здатна обирати. Людина здатна самореалізовуватися у життєвих ситуаціях, знаходити баланс у конкретних ситуаціях. Психологічна задоволеність полягає в тому, що особистісне зростання - найголовніший і необхідний аспект задоволеності. До евдемоністичного підходу належать концепції та погляди К. Ріфф, А. Вотермена [25].

Р. Райна та Е. Десі [24] також у цьому підході розглядали особистість у різних системах зв'язку та у діяльності. Становище їх концепції свідчить, що є зв'язок самої особистості з трьома базовими психологічними потребами: автономія, компетентність і з іншими людьми.

Waterman A. [28] пропонує розглядати психологічні особливості щастя виходячи з індивідуальних життєвих стилів, які формує гедоністичні, аскетичні, споглядальні, діяльні установки.

Waterman A. виділяє чотири способи набуття щастя:

1) "Принцип максимізації корисності світу". Можна назвати його ще споживацьким уникненням невдач і пошуком задоволення, пошуком позитивних емоцій, уникнення страждань;

2) «Принцип саморегуляції» - самообмеження, мінімізація потреб, особливо за неможливості досягненні потреб;

3) «Принцип мінімізації складності» - прагнення спрощення світу, за умови, що складність мети перевищує рівень здібностей людини, іншими словами, людина спрощує картину світу для більш простого сприйняття;

4) «Принцип максимізації здібностей» - прагнення людини до всебічного розвитку у фізичному, духовному відношенні, прагненні бути корисним, досягати рівня свого щастя [27].

Гедоністичний підхід визначає психологічну задоволеність як досягнення задоволення та уникнення невдоволення. Задоволення тілесне, задоволення досягнення цілей та інше. Найбільш конкретно прихильники цього напряму приділили до вивчення «щастя» та «суб'єктивного задоволеності». Основні критерії, до яких підходили дослідники даного напряму, можна визначити у термінах задоволеності та незадоволеності життям [17].

Суб'єктно-середовищний підхід вивчає психологічну задоволеність у межах умов життєдіяльності, особистість сприймається у психологічному просторі з урахуванням своїх і можливостей [19].

P.T. Costa виділила п'ять компонентів психологічного задоволеності в суб'єктно-середовищному підході:

1) «Афективний» - баланс позитивних та негативних переживань (відчуття щастя, задоволеність життям);

2) «Мета потреби» - цілі, переконання, які надають сенсу в житті;

3) «Світоглядний» - творча спрямованість особистості, що характеризується ступенем незалежності цінностей;

4) «Інтрарефлексивний» - дії особистості побудовано на самоповазі, самоцінності, самоприйнятті, діяти на основі внутрішніх цінностей;

5) «Інтеррефлексивний» - компонент, що характеризується спрямованістю особистості гармонійне ставлення до довкіллям, людьми, природою [15].

Описані компоненти P.T. Costa дуже схожі з концепцією К. Ріфф.

У нашій статті ми спираємося на евдемоністичний підхід у дослідженні задоволеності, розглядаючи особистість людини в рамках контексту та відносин, в яких вона перебуває, враховувати рівень задоволеності на даний момент і беручи до уваги досвід та ресурси, набуті людиною для її подальшого розвитку.

Розглянувши феномен суб'єктивної задоволеності у сучасній західній науковій літературі, підкреслимо, що існує чимало понять у близькому смисловому полі, пов'язаних між собою і при цьому відображаючих різне розуміння задоволеності: «якість життя», «емоційний комфорт», «суб'єктивна задоволеність», «фізичний добробут», «зрілість особистості», [1; 2; 3; 7].

З усього різноманіття понять, що лежить в одному полі з «психологічною задоволеністю», найбільш близьким є «суб'єктивна задоволеність». На сьогоднішній день немає чіткої відмінності між ними, і дискусія щодо них точиться досі.

Першим поняття «суб'єктивна задоволеність» запропонував Е.Дінер, він характеризував це як показник оцінки, якою людина оцінює своє життя, включаючи емоції, щастя, емоційні проживання. Незважаючи на схожість трактувань структури психологічної задоволеності і структури суб'єктивної задоволеності, Е. Дінер все ж таки не розглядає їх як прямі аналоги. Він вважає, що суб'єктивна задоволеність - лише компонент психологічної задоволеності, зазначаючи, що для опису останньої необхідно запроваджувати додаткові характеристики [16].

Е. Дінер ввів рівні оцінки життя: емоційна задоволеність та психологічна задоволеність сферами життя. Він виокремив дві складові емоційну та когнітивну.

Залежність суб'єктивної задоволеності чи незадоволеності, як стверджує М. Бредберн, пропорційна балансу позитивного і негативного стимулу, що є результатом аналогічної оцінки повсякденності [14].

У дослідженні соціологів та філософів суб'єктивну задоволеність розглянуто з інших ракурсів. Шамне А.В. трактує суб'єктивну задоволеність як самовідчуття, задоволеність чи незадоволеність життям. Але загалом є об'єднуючий фактор - концентрація уваги на особистісні потреби [13].

Дослідження «суб'єктивної задоволеності» зарубіжним психологом А.Маслоу свідчить, що базовим результатом досягнення будь-якої потреби потрібно приймати її зникнення та заміну її іншою, особливо актуальною. Компонентами цієї теорії є біологічні, соціальні, психофізіологічні та метапотреби [23].

У свою чергу, Олександров Ю.М. позначає три категорії «суб'єктивної задоволеності»:

1) Система цінностей культури, що є зовнішніми критеріями;

2) Щастя, що характеризує перевагу позитивних емоцій;

3) Задоволеність існуванням.

Ще один напрямок суб'єктивної задоволеності - це розгляд її у структурі особистості. Дослідники виділяють 3 варіанти суб'єктивної задоволеності - психологічний, фізичний, соціальний. Усі три нерозривно пов'язані між собою, порушення цілісності будь-якого з них спричиняє руйнівну дію на загальну «суб'єктивну задоволеність».

Важливо також зазначити, що на суб'єктивну задоволеність впливає такий аспект як «суспільно важливий зміст», саме він залежить від спрямованості особистості - альтруїстичної чи егоїстичної. Перекоси спрямованості впливають на «суб'єктивну задоволеність».

Важливе місце у «суб'єктивному благополуччі» займають соціально- психологічні відносини [12].

Найдьонова Л. виділяє «взаємозалежні компоненти суб'єктивної задоволеності: соціальне благополуччя; духовне благополуччя; фізичне; матеріальне; психологічне благополуччя [11].

Кузікова С. виділяє такі складові суб'єктивної задоволеності як:

1) Компонент «фізичне та психологічне здоров'я»;

2) Компонент «професійне визначення та зростання» - успішність у професії;

3) Компонент «особистісна задоволеність» - оцінка особистості;

4) Компонент «особистісного самовизначення» - втілення життєвого сценарію;

5) Компонент «матеріального поповнення» - матеріальне збагачення важливе для людини;

6) Компонент «соціального самовизначення» - наявність соціальних зв'язків, що дозволяють нормально функціонувати [8];

Зробивши аналіз вищеперелічених компонентів, можна виділити такі їх структурні фактори:

1) Змістовний - діяльність, взаємини з іншими людьми;

2) Мотиваційний - досягнення зростання, суспільне визнання;

3) Гігієнічні умови діяльності, екологія життя;

4) Когнітивний - знання про себе, світ, оцінка того, що відбувається навколо і співвідношення всього цього із собою;

5) Емоційний - оцінка діяльності та життя, проекція зовнішньої оцінки;

Більшістю цих чинників визначається суб'єктивна задоволеність

особистості [34].

З огляду на подібність у змісті - суб'єктивну задоволеність можна розглядати як складову психологічної задоволеності.

Ще одне поняття схоже на поняття психологічної задоволеності -- це «задоволеність життям».

Поняття «задоволеність» близьке по поняттю-щастя, високий рівень чи інакше по суті задоволеністю життям - називається щастям. Задоволеність - суб'єктивна оцінка якостей умови життя, самого себе [35].

Князева Є.В. [6], розглядаючи феномен добробуту з точки зору психотерапії, виділяє два аспекти:

1. Горизонтальний - досягнення п'яти «великих проблем»: робота; взаємини; кохання; секс; гроші. Всі інші області життєдіяльності випливають із п'яти;

2. Вертикальний-життєвий шлях, що складається з трьох етапів:

a. соціальним об'єктом виступають умови для успішної соціалізації, а предметом - індивідуальність людини;

b. соціальним об'єктом виступають умови отримання та збереження персональної, але соціально схвалюваної моделі добробуту, а предметом - особистість;

c. надсоціальним об'єктом - де об'єктом є набуття повного і справжнього Буття, а предметом - духовна сутність індивіда, у її релігійному трактуванні [6].

В цілому, автор дає трактування добробуту за принципом, де важливою є наявність таких складових як: поведінка, оточення, цінності, здатність, наміри, смисл. Поняття-щастя часто вивчають спільно задоволеністю життям та найчастіше використовують як синонім психологічного задоволеності.

М. Селігман [26] запропонував свою формулу щастя: С=І+О+В, (С - щастя, І неіндивідуальний діапазон, зумовлений генетично приблизно на 50%,

0 - обставини, які відповідають приблизно за 10% щастя та B - фактори, що піддаються вольовому контролю). Згідно з наведеними даними М.Селігмана, майже 40% щастя залежить від самої людини.

Інші дослідники А. Кронік, Р Ахмеров розглядають щастя як ціле - світ

1 людина, в якому людина задовольняє всі свої потреби, людина в світі самоздійснюється, усвідомлює повністю буття. На думку авторів, чим багатший суб'єктивний світ людини, тим повніше переживання щастя [26]..

Карсканова С.В. виділяє два компоненти задоволеності: об'єктивний та суб'єктивний. До об'єктивних вона відносить зовнішнє середовище, політичну ситуацію, культурне середовище, все що не залежить від індивіда [5].

1) Фізичний аспект - фізичне та психологічне здоров'я;

2) Матеріальний аспект - рівень доходів, фінансовий добробут;

3) Соціальний аспект - наявність близьких та довірчих соціальних відносин;

4) Емоційний аспект - спокій, врівноваженість, оптимізм, відсутність депресії;

5) Розвиток - професійне зростання;

6) Активність - захоплення, хобі;



Висновки

На основі всього вищевикладеного матеріалу, огляду уявлень про зміст психологічної задоволеності можна виділити такі висновки:

1. Немає чітко сформульованих пропозицій трактування психологічної задоволеності.

2. Психологічна задоволеність сприймається як рівень ієрархії загального добробуту, чи як інтегративне особистісне утворення.

3. Психологічна задоволеність як поняття не має чітких кордонів і може розглядатися тотожне за змістом з іншими поняттями, наприклад, як щастя суб'єктивне та психологічне.

4. Психологічна задоволеність - суб'єктивний феномен, що виражається у відчутті власного щастя та задоволеності.

5. Психологічна задоволеність - стійка психічна властивість, яка відображається переважно в позитивних почуттях, емоціях, осмислення життя з позитивного боку.

Психологічна задоволеність є складним і багатогранним феноменом, що залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Вона включає елементи самоприйняття, особистісного зростання, автономії, компетентності в управлінні середовищем, позитивних відносин з оточуючими та наявності життєвих цілей. Дослідження показують, що для досягнення високого рівня психологічної задоволеності необхідно забезпечити баланс між різними аспектами життя, що включають емоційні, когнітивні та соціальні компоненти. Розуміння цих процесів дозволяє розробляти ефективні стратегії для підвищення рівня задоволеності життям і загального благополуччя індивідів.

Подальші дослідження в цій сфері можуть допомогти більш глибоко зрозуміти механізми, що впливають на психологічну задоволеність, і розробити більш ефективні методики для її підвищення, що, в свою чергу, сприятиме поліпшенню якості життя людей у сучасному світі.

Література:

1. Аршава І.Ф. Позитивність образу Я і психологічне благополуччя особистості: монографія / І.Ф. Аршава, О.М. Знанецька, Е.Л. Носенко. Дніпропетровськ: Інновація, 2011. 134 с.

2. Вірна Ж.П. Аксіологія якості життя особистості // Психологія особистості. 2013. № 1 (4). С. 104-112.

3. Галецька І.І. Критерії психологічного здоров'я // Вісник Львівського національного університету імені І. Франка. 2007. Вип. 10. С. 317-328.

4. Зелінська С.Ф. Співвідношення показників суб'єктивного благополуччя особистості з типами її самовідношення // Вісник ОНУ ім. І. Мечнікова. 2012. Т. 17, Вип. 8 (20). С. 83-90.

5. Карсканова С.В. Психологічне благополуччя особистості як основа фахового зростання: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01. Київ, 2012. 18 с.

6. Князева Е.В. Удовлетворенность жизнью как социальный феномен // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2011. № 941. С. 160-165.

7. Кологривова Е.І. Вплив особистісних прагнень на переживання суб'єктивного благополуччя // Соціальна психологія. № 5. С. 179-184.

8. Кузікова С. Саморозвиток особистості: суб'єктний підхід // Психологія особистості. 2013. №1 (4). С. 77-86

9. Курова А.В. Суб'єктивне благополуччя як складова частина задоволеності життям // Вісник Одеського національного університету. Серія «Психологія». 2013. Т. 18, Вип. 23. С.158-164.

10. Ларіна Т.О. Життєстійкість як передумова постановки життєвих завдань / Як будувати власне майбутнє: життєві завдання особистості / за наук. ред. Т.М. Титаренко. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. 512 с.

11. Найдьонова Л. Психологічне благополуччя людини // Директор школи. Україна. 2007. № 2. С. 10-19.

12. Олександров Ю.М. Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя студентської молоді: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Харків, 2010. 23 с.

13. Шамне А.В. Суб'єктивне благополуччя як компонент психосоціального розвитку різних вікових, гендерних та соціальних груп сучасної молоді України // Технології розвитку інтелекту. 2014. Т. 1, № 7. URL: http://psytir.org.ua/index.php/ technology_intellect_ devel op/arti cl e/vi ew/138.

14. Bradburn N. The Structure of Psychological well-being. Chicago: Aldine Pub. Co., 1969. 320 p

15. Costa P.T. Influence of extraversion and neuroticism on subjective wellbeing / P.T. Costa, R.R. McCrae // Journal of Personality and Social Psychology. 1980. №. 338. P 668-678.

16. Diener E. Subjective well-being//Psychological Bulletin. 1984. № 95. P. 542-575

17. Gabanska J. Autonomy of the individual in the developmental and axiological perspective // The polish quarterly of developmental psychology, 1995. Vol. L. № 1-4. Р. 1-11.

18. Hartmann E. Boundaries in the Mind: A New Psychology of Personality. N.Y., 1991. -

p. 156.

19. Jonsson J. Studying Young People's Level of Living: The Swedish Child- LNU / J.O. Jonsson, V. Ostberg // Child Indicators Research. 2010. № 3. P. 47-64.

20. Joronen K. Familial contribution to adolescent subjective well-being / K. Joronen & P. Astedt-Kurki // International Journal of Nursing Practice, 2005. Vol.11. Р. 125-133.

21. Kahneman D. High Income Improves Evaluation of Life but Not Emotional WellBeing / D. Kahneman, A. Deaton // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 2010. № 107(38). P 16489-16493.

22. Kocayoruk E. The perceived Parental support, Autonomous-Self and Wellbeing of Adolescents: A cluster-Analysis Approach / E. Kocayoruk, E. Altintas, A.I. Mehmer // J Child Fam Stud. 2015. № 24. P. 1819-1828.

23. Maslow A. H., A theory of metamotivation: the biological rooting of the value-life, J. humanistic Psychol, 1967, 7, Р.93--127.

24. Ryan R.M., Deci E.L. On happiness and human potentials: A review of research on hedonic and eudaimonic well-being//Annual Review Psychology. 2001. № 52. P. 141-166.

25. Ryff C.D. Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological wellbeing // Journal of Personality and Social Psychology. 1989. Vol. 57. P. 1069-1081

26. Seligman Martin E. P. Authentic Happiness: Using the New Positive Psychology to Realize Your Potential for Lasting Fulfillment. New York: Paperback edition, Free Press, 2004. 321 р.

27. Waterman A. The implications of two conceptions of happiness (hedonic enjoyment and eudaimonia) for the understanding of intrinsic motivation / A. Waterman, S. Schwartz, R. Conti // Journal of Happiness Studies. 2008. № 9. P 41-79.

28. Waterman A. Two Conceptions of Happiness: Contrasts of Personal Expressiveness (Eudaimonia) and Hedonic Enjoyment // Journal of Personality and Social Psychology. 1993. № 64. P 678-691.

References:

1. Arshava, IF. (2011). Pozitivnist' obrazu Ja i psihologichne blagopoluchchja osobistosti [Self-image positivity and personality psychological well-being]. Dnipropetrovsk: Innovacija [in Ukrainian].

2. Virna, Zh.P. (2013). Aksiologija jakosti zhittja osobistosti [Axiology of the quality of life of an individual]. Psihologija osobistosti - Psychology of personality, 1 (4), 104-112 [in Ukrainian].

3. Galetska, І.І. (2007). Kriteri'i psihologichnogo zdorov'ja [Criteria of psychological health]. Visnik Lvivskogo nacionalnogo universitetu mem І. Franka - ulletin of I. Frank Lviv National University, 10, 317-328 [in Ukrainian].

4. Zelinska, S.F. (2012). Spivvidnoshennja pokaznikiv sub^ktivnogo blagopoluchchja osobistosti z tipami її samovidnoshennja [Correlation of indicators of the subjective well-being of an individual with the types of his self-attitude]. Visnik ONUim. І. Mechnikova - Bulletin of ONU named after I. Mechnikova, 17, 8 (20), 83-90 [in Ukrainian].

5. Karskanova, S.V. (2012). Psihologichne blagopoluchchja osobistosti jak osnova fahovogo zrostannja [Psychological well-being of the individual as the basis of professional growth]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv. [in Ukrainian].

6. Knjazeva, E.V. (2011). Udovletvorennost' zhizn'ju kak social'nyj fenomen [Satisfaction with life as a social phenomenon]. Visnik Harkivskogo nacionalnogo universitetu imeni V.N. Karazina - Bulletin of the Kharkiv National University named after V.N. Karazin, 941, 160-165 [in Ukrainian].

7. Kologrivova, E.I. Vpliv osobistisnih pragnen; na perezhivannja sub&apos^ktivnogo blagopoluchchja [The influence of personal aspirations on the experience of subjective wellbeing]. Social'na psihologija - Social psychology, 5, 179-184 [in Ukrainian].

8. Kuzikova, S. (2013). Samorozvitok osobistosti: sub^ktnij pidhid [Self-development of personality: subject approach]. Psihologija osobistosti - Psychology of personality, 1 (4), 77-86 [in Ukrainian].

9. Kurova, A.V. (2013). Sub^ktivne blagopoluchchja jak skladova chastina zadovolenosti zhittjam [Subjective well-being as a component of life satisfaction]. Visnik Odes'kogo nacional'nogo universitetu. Serija «Psihologija» - Bulletin of Odessa National University. Series "Psychology'", 18, 23, 158-164 [in Ukrainian].

10. Larina, T.O. (2012). Zhittestijkist' jak peredumova postanovki zhittevih zavdan' / Jak buduvati vlasne majbutne: zhittevi zavdannja osobistosti [Sustainability as a prerequisite for setting life tasks / How to build one's own future: life tasks of an individual]. Kirovograd: Imeks-LTD [in Ukrainian].

11. Najdonova, L. (2007). Psihologichne blagopoluchchja ljudini [Psychological well-being of a person]. Direktor shkoli - School director, 2, 10-19 [in Ukrainian].

12.Oleksandrov, Ju.M. (2010). Samoreguljacija jak chinnik psihologichnogo blagopoluchchja studentsko'i molodi [Self-regulation as a factor in the psychological well-being of student youth]. Extended abstract of candidate's thesis. Harkiv [in Ukrainian].

13.Shamne, A.V. (2014). Sub&apos^ktivne blagopoluchchja jak komponent psihosodalnogo rozvitku riznih vikovih, gendernih ta socialnih grup suchasno'i molodi Ukra'ini [Subjective wellbeing as a component of psychosocial development of different age, gender and social groups of modern youth of Ukraine]. Tehnologii rozvitku intelektu - Technologies of intellectual development, 1, 7. Retrieved from http://psytir.org.ua/index.php/technology_intellect_develop/ article/view/138. [in Ukrainian].

14. Bradburn, N. (1969). The Structure of Psychological well-being. Chicago: Aldine Pub. Co. [in English].

15. Costa, P.T. (1980). Influence of extraversion and neuroticism on subjective wellbeing. Journal of Personality and Social Psychology, 338, 668-678 [in English].

16. Diener, E. (1984). Subjective well-being. Psychological Bulletin, 95, 542-575 [in English].

17. Gabanska, J. (1995). Autonomy of the individual in the developmental and axiological perspective. The polish quarterly of developmental psychology, L, 1-4, 1-11 [in English].

18. Hartmann, E. (1991). Boundaries in the Mind: A New Psychology of Personality. N.Y. [in English].

19. Jonsson, J. (2010). Studying Young People's Level of Living: The Swedish Child- LNU . Child Indicators Research, 3, 47-64 [in English].

20. Joronen, K. (2005). Familial contribution to adolescent subjective well-being. International Journal of Nursing Practice, 11, 125-133 [in English].

21. Kahneman, D. (2010). High Income Improves Evaluation of Life but Not Emotional Well-Bein. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 107(38), 16489-16493 [in English].

22. Kocayoruk, E. (2015). The perceived Parental support, Autonomous-Self and Wellbeing of Adolescents: A cluster-Analysis Approach. J ChildFam Stud, 24, 1819-1828 [in English].

23. Maslow, A. H. (1967). A theory of metamotivation: the biological rooting of the value- lif. J. humanistic Psychol, 7, 93--127 [in English].

24. Ryan, R.M., Deci, E.L. (2001). On happiness and human potentials: A review of research on hedonic and eudaimonic well-being. Annual Review Psychology, 52, 141-166 [in English].

25. Ryff, C.D. (1989). Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological wellbeing. Journal of Personality and Social Psychology, 57, 1069-1081 [in English].

26.Seligman, Martin, E. P. (2004). Authentic Happiness: Using the New Positive Psychology to Realize Your Potential for Lasting Fulfillment. New York: Paperback edition, Free Press [in English].

27. Waterman, A. (2008). The implications of two conceptions of happiness (hedonic enjoyment and eudaimonia) for the understanding of intrinsic motivation . Journal of Happiness Studies, 9, 41-79 [in English].

28. Waterman, A. (1993). Two Conceptions of Happiness: Contrasts of Personal Expressiveness (Eudaimonia) and Hedonic Enjoyment. Journal of Personality and Social Psychology, 64, 678-691 [in English].

Размещено на Allbest.ru

...