Резилієнс учнів початкових класів залежно від їхнього ставлення до себе та до оточуючих

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Острозька академія»

Резилієнс учнів початкових класів залежно від їхнього ставлення до себе та до оточуючих

Полюхович Анжела Ігорівна

Науковий керівник: Гандзілевська Галина Борисівна,

доктор психологічних наук, професор,

Анотація

Стаття присвячена висвітленню результатів емпіричного дослідження, які демонструють взаємозв'язок рівня резилієнсу учнів початкових класів та їхнього ставлення до себе та оточуючих. Встановлено, що підкріплюючи позитивне ставлення учнів до однокласників та вчителів, ми тим самим підсилюємо резилієнс. Проаналізовано підходи до розуміння поняття «резилієнс» у науковій літературі.

Вступ

Постановка проблеми. Світ стрімко змінюється. З одного боку - розвиток технологій, накопичений рівень інтелектуальних ресурсів та широкий доступ до інформації; з іншого - катастрофи, війни, пандемії, ріст рівня безробіття, тиск та невміння грамотно володіти та користуватись природними, інтелектуальними чи інформаційними ресурсами. Ми змушені розвивати гнучкість, пристосовуючись до стрімких змін, та бути психологічно стійкими. Так само, виникає необхідність подбати про психологічну стійкість (резилієнс) наших дітей. Більшу частину свого часу дитина проводить у школі. Розуміння того як формується резилієнс класу, які чинники здатні вплинути на це, хто відіграє ключову роль у її формуванні, та чому важливо виокремлювати резилієнс класу (початкової школи) як малої соціальної групи, допоможе скерувати (вкаже на методи та способи) педагогів та психологів, а також батьків (які є учасниками освітнього процесу) в напрямку формування позитивного досвіду переживання кризових ситуацій та подій.

Як зазначає Басюк Н. «у малої соціальної групи наявні особливі спільні елементи: мета та діяльність, ціннісні орієнтації і способи взаємодії, міжособистісне спілкування, почуття внутрішньої приналежності до групи, що відчуває кожний член групи» [1, с. 4]. Кожна людина на своєму життєвому шляху входить до складу певної групи, ми навчаємось взаємодіяти, чинимо вплив один на одного, переймаємо досвід, розділяємо схожі цінності, вчимось бути ефективними у такій взаємодії. Так як дитина знаходиться в постійному контакті з однокласниками та іншими учасниками освітнього процесу, то важливо розуміти, що у нас з'являється можливість здійснювати позитивний вплив комплексно, залучаючи батьків, вчителів з метою підвищення рівня резилієнсу. Цікавою у цьому контексті є думка Кабусь Н. про те, що «...сталий розвиток соціальних груп являє собою гармонійний безконфліктний прогрес соціальної спільноти на засадах гуманізму, стійкої соціальної взаємодії та солідарності, здатності до само- і взаємодопомоги, самовідновлення й самовдосконалення, а також спільної продуктивної діяльності, соціальної творчості з метою прогресивного розвитку суспільства» [3, с. 125]. Очевидно, коли мова йде про «сталий розвиток», то без здатності проходити життєві випробування, зберігаючи при цьому психічне здоров'я, у сучасному «крихкому» світі, неможливо.

У звіті «Психічне здоров'я у школах», розробленим компанією Implemental для України 2021 року, зазначено, що школа є ідеальним місцем, щоб займатися промоцією соціального та емоційного здоров'я, виявляти дітей з високим ризиком та дітей, в яких починаються кризи чи які страждають від проблем зі психічним здоров'ям та потребують більш спеціалізованої, експертної допомоги поза межами школи [8, с. 11, 12]. Корольчук О. теж підкреслює важливість освіти у формуванні національної резильєнтності, зазначаючи, що освіта настільки важлива, що темою, обраною для Міжнародної стратегії ООН щодо зменшення ризику стихійних лих у 2007 році, було «Зниження ризику катастроф починається в школі» [4, с. 307].

Аналіз досліджень та літератури з теми. В науковій літературі немає єдиного підходу до визначення резилієнс, а також його розмежування з іншими поняттями: «резильєнтність», «життєстійкість», «стерсотійкість», «пружність», тощо. Резилієнс підхід зустрічається в працях науковців у контексті:резильєнтності особистості (Чернобровкін В. М., 2021; Титаренко Т., 2018); розмежування «resilience» та «resiliency» (Oginska-Bulik N., Juczynski Z. 2008);резилієнсу літніх людей (Hildon, 2008); резилієнсу медичних працівників (Robertson H., Elliot A., Burton C., 2016); підходу резилієнс в аспекті ресурсів та бар'єрів інформаційно-психологічної безпеки вчителів початкових класів в умовах онлайн- навчання (Гандзілевська Г. Б., Кондратюк В. В., 2020); ролі резилієнсу в прокрастинації студентів в умовах опанування іноземної мови (Гандзілевська Г. Б. та ін., 2022 ); резилієнсу громади як метафори, теорії та набору можливостей і стратегій готовності до стихійних лих (H. Norris, 2008); підходу резилієнс в аспекті підготовки вчителів до розвитку життєстійкості дітей в освітніх закладах (Богданов С. О., Чернобровкіна В. А., Чернобровкін В. М., та інші, 2021); резильєнтності дитини в парадигмі ресурсного підходу (Ющенко І. М., 2015); посттравматичного зростання, резильєнтності солдатів, що воюють на сході України (Кондратюк В., Malgorzata M., 2019); генезису та моделірезильєнтності (Лазос Г., 2019); впливу батьківсько-дитячих взаємин та їх впливу на формування резильєнтності підлітка (Сичинська М., 2022); національної резильєнтності (Пирожков С. І, та інші, 2021); резильєнтності викладача ЗВО в умовах військового стану (Балахтар К. С., 2022); резильєнтності сім'ї (Сопівник І., 2022);теоретико-емпіричного аналізу проблеми резильєнтності та стресостійкості в педагогічній діяльності (Кузікова С. та Щербак Т., 2022); ідентичнісного виміру соціальної резильєнтності (Кухарук О.,2022); складників резильєнтності (Романчук О. П.)та інші. Також, важливою темою дослідження, стане пояснення класифікації резилієнс (як згадується у Гусак Н.), залежно від рівня - поділ на індивідуальну, на рівні сім'ї (родини) та рівень громади (груп людей, організацій, спільнот) [9].

Мета - емпірично дослідити особливості резилієнсу учнів початкової школи залежно від їхнього ставлення до себе та оточуючих.

Виклад основного матеріалу

Варто розділяти - «резилієнс» та «резильєнтність» для подальшого дослідження та розуміння критеріїв вибору діагностичного інструментарію. Зокрема Гусак Н. зазначає, що не існує єдиної точки на те, чим є резилієнс - процесом чи рисою, але в науковій літературі можна виділити два підходи: резилієнсяк індивідуальна характеристика, тобто риса особистості (ego-resiliency) та резилієнс як динамічний процес (resilience) [9, с. 44].

Наприклад, резильєнтність розуміють як здатність проходити крізь життєві випробування, зберігаючи при цьому психічне здоров'я, особистісну цілісність (Романчук О.).

В науковій літературі communityresilience - це подолання стресу, травм та інших життєвих викликів, залучаючи «social networks» і культурні ресурси, які «вбудовані» у цю спільноту або як способи, за допомогою яких, громади самі виявляють стійкість, реагуючи та стреси і проблеми таким чином, щоб відновити своє функціонування (J. Kirmayer, 2009) [11, с. 73]. Корольчук О. розглядаючи резилієнс цілої нації зазначає, що Брайан Вокер та Ніл Еджер пропонують визначати резильєнтність - як «здатність системи поглинати порушення і реорганізовуватись під час змін, щоб зберегти по суті ті ж функції, структуру, ідентичність...» [4, с. 309].

Натомість Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ) визначає резилієнс як здатність успішно долати стресові ситуації, спираючись на власні ресурси, здатність використовувати ці ресурси [9, с. 45]. Водночас, важливо розуміти, підхід резилієнс від інших відрізняють такі атрибути: самооцінювання, опора на власні сили та соціальна чуйність [10, с. 2, 3].

Дискусія навколо «community resilience» ґрунтується на твердженні, що «ціле - це щось більше, аніж сума частин» і, що люди в громадах виявляють стійкість разом, а не просто однаково (Norris, 2008) [12, с. 130]. Також, соціоекологічний підхід підкреслює, що резилієнс окремої людини як індивідуальної системи залежить від інших систем, з якими вона взаємодіє [10, с. 6]. Школа для дитини є такою системою. Проте, як зазначає Наталія Гусак, чинні інструменти вимірювання резилієнс орієнтовані на діагностування індивідуальної резилієнс [9].

На думку Романчука О., «колесо стійкості» групи складають такі елементи: цінності,ефективні дії, корисне мислення, регуляція емоцій та енергій, стосунки [6]. резилієнс психологічний стійкість учень

У нашому дослідженні сконцентровуємо увагу на зв'язку показників резилієнсу учнів початкової школиз показниками їхнього ставлення до себе та оточуючих.

Рис. 1 «Рівень резилієнсу учнів початкової школи»

Методи дослідження. В дослідженні взяли участь 55 учнів початкової школиЗарічненського ліцею № 1 Вараського району Рівненської області (3-х та 4-го класу; ), середній вік учнів - 9, 43.

Для вивчення рівня резилієнс - учнів ми застосовували опитувальник «Шкала резилієнс для дітей та молоді (Child and Youth Resilience Measure (CYRM-R5-9))» [2], а для побудови профілю адаптивності учнів у системі найбільш значимих відносин Опитувальник суб'єктивного ставлення школяра до діяльності, самого себе та оточуючих (ССДСО)» [5, c. 588-592]. Так, у результаті застосування, було встановлено, що в респондентівпереважає середній (40%) та низький рівеньрезилієнсу (47%) (рис. 1).

Такі результати свідчать про важливість розвитку цього феномену в досліджуваних учнів початкової школи та необхідності вивчення шляхів зміцнення психологічної стійкості учнів початкової школи.

«Опитувальник суб'єктивного ставлення школяра до діяльності, самого себе та оточуючих (ССДСО)»дозволяє вивчити адаптивний профіль учнів початкової школи в системі найбільш значимих відносин. Вивчивши ставлення учнів один до одного, до друзів, вчителів та батьків, було досліджено наступне (табл. 1).

Таблиця1

Адаптивний профіль учнів початкової школи (%)

Таблиця 1 демонструє, що переважна більшість учнів (55%) мають низький ступінь адаптованості у стосунках з друзями, у стосунках з однокласниками (44%) та стосунках з вчителями (35%).

Використовуючи коефіцієнт кореляції попарних добутків Пірсона нами було виявлено прямопропорційний помірний статистично достовірний взаємозв'язок між показниками «Резилієнс» учнів початкових класів та «Ставлення до однокласників» (R = 0,58, р < 0,001), а також між показниками «Резилієнс» учнів початкових класів та «Ставлення до вчителів» (R = 0, 39 р = 0,003). Водночас було досліджено, що між показниками «Резилієнс» учнів початкових класів та «Ставлення до батьків» не існує статистично достовірного взаємозв'язку.

Тобто, підкріплюючи позитивне ставлення до однокласників та вчителів, ми тим самим підсилюємо резилієнс.

Таким чином, дослідження продемонструвало, що рівень резилієнсу учнів початкової школи прямопропорційно залежить від їхнього ставлення до однокласників та вчителів. Тож необхідно спрямувати зусилля на розробку методів та способів, які дозволять впливати на ситуацію, з метою підкріплення позитивного ставлення до вчителів та однокласників.

Джерела

1. Басюк Н. А. Соціальна група як простір для виховання ціннісних орієнтацій школярів. Наукові записки. Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. Випуск (80). 2009. С. 1-8.

2. Григор'єва А. Внутрішньосімейні чинники розвитку резилієнс у дітей молодшого шкільного віку:кваліфікаційна робота на здобуття кваліфікації бакалвр. Київ, 2020. 100 с. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/574f7acb-2b96-43ce-a5ba-e77b6880c75e/content.

3. Кабусь Н. Д. Роль соціальної групи в реалізації стратегії сталого розвитку суспільства. Наукові праці: науково-методичний журнал. Педагогіка. Миколаїв: Вид-во ЧДУ імені Петра Могили. 2014. Вип. 234. Т. 246. С. 124-129.

4. Корольчук О. Citizen and communities as the pillars of the national resilience formation. Collective monograph . 2021. С. 300-309. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/Hb/44764/1/CITIZENS%20AND%20TOMMUOTnES%20AS%20THE%20PILLARS%20OF%20THE.pdf.

5. Лемак М., Петрище В. Психологу для роботи. Діагностичні методики: підручник. Ужгород. 2012. 615 с.

6. Ловись О. У медіашколіТНПУ «В ЕТЕРІ» розповіли як залишатись емоційно стійким в умовах невизначеності. URL: https://tnpu.edu.ua/news/8400/.

7. Піроженко Т., Ладивір С., Карасьова К. Методологічні основи вивчення ціннісних орієнтацій дитини дошкільного віку. С. 1 -17 https://core.ac.uk/download/pdf/19596309.pdf

8. Психічне здоров'я у школах: інформаційно-довідковий звіт та основні напрямки діяльності. 2022. URL: https://www.mh4u.in.ua/wp-content/uploads/2022/04/mental_health_in_schools__ua_190422.pdf.

9. Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс: посібник з проведення тренінгу / Гусак Н. та ін. Центр психічного здоров'я та психосоціального супроводу, Школа соціальної роботи ім. В. Полтавця, Кафедра психології та педагогіки. Київ: Пульсари, 2017. 174с.

10. Чернобровкін В. М., Морозова О. Аналіз сучасних підходів до розвитку і посилення резилієнсособистості. Технології розвитку інтелекту. 2021. Т. 5. № 1 (29). - С. 1-16. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/ server/api/core/bitstreams/57ea1eca-d4ac-4388-9bea-1bbc8f5b1f1a/content.

11. Laurence J. Kirmayer, M. Sedhev, Rob Whitley Community Resilience: Models, Metaphors and Measures. Journal of Aboriginal Health. November 2009. P. 62117. URL: https://www.researchgate.net/ publication/ 281313001_Community_Resilience_Models_Metaphors_and_Measures.

12. Fran H Norris, Susan P Stevens, Betty Pfefferbaum Community resilience as a metaphor, theory, set of capacities, and strategy for disaster readiness. Am J Community Psychol. 2008. P. 127-150. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/18157631/.

Размещено на Allbest.ru