Теоретичні засади вивчення методів розвитку навичок стрес-менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Факультет психології, кафедра загальної психології

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ МЕТОДІВ РОЗВИТКУ НАВИЧОК СТРЕС-МЕНЕДЖМЕНТУ

Карпюк Юлія Ярославівна кандидат психологічних наук, доцент

Хрущ Олена Василівна кандидат психологічних наук, доцент

Федик Оксана Василівна кандидат психологічних наук, доцент

м. Івано-Франківськ

Анотація

управління стрес реакція особистість

У статті представлено теоретичний аналіз підходів до вивчення стресу, а також описано теоретико-методологічні основи формування навичок управління реакціями на стрес. Зокрема, автори аналізують підходи до тлумачення поняття стресу та узагальнюють їх в трьох основних, що охоплюють інженерний (стрес породжується тиском і вимогами), фізіологічний (стрес являється реакцією на зміни середовища) і психологічний (стрес являється активним динамічним станом, який відображає співвідношення між сприйнятими вимогами та доступними для відповідності їм ресурсами). Представлено опис ключових положень провідних теоретичних моделей стресу, зокрема розглянуто класичну модель стресу Сельє, концепцію Холмса та Раге, транзакційну модель Лазаруса, а також погляди Кокса, Нельсона та Сіммонса. Окреслено вплив стресу на функціонування особистості та характерні для нього фізіологічні, емоційні, когнітивні й поведінкові прояви. Згадується про вплив стресу, як в позитивному (коли він виступає стимулом для зростання і підвищення продуктивності), так і в негативному ключах (причина розвитку захворювань). Акцентується увага на факторах за наявності яких стрес здійснює деструктивний вплив на фізичне та психічне здоров'я. Наголошується на значенні індивідуальних особливостей сприйняття стресу, оцінки пов'язаної з ним ситуації, її інтерпретації, а також доступних для використання з метою справляння з ситуацією ресурсів. Зокрема, останні можна класифікувати на енергетичні, емоційні, матеріальні, умови доступу до ресурсів, а також особисті. Представлено тлумачення поняття управління стресом, що полягає у зниженні інтенсивності протікання стресової реакції та мінімізації негативного впливу стресу. З метою управління стресом використовують тілесні та когнітивні практики. Особливою корисністю та ефективністю відрізняються практики усвідомленості, техніки релаксації, дихальні вправи, прогресивна м'язова релаксація, керована уява та переосмислення ситуації. Важливим являється й аналіз поточних копінг-стратегій та формування більш конструктивних, що відповідають ситуації пов'язаній зі стресом і її вимогам.

Ключові слова: стрес, моделі стресу, теорії стресу, стрес-менеджмент, управління стресом, релаксація, усвідомленість, копінг-стратегії

Annotation

Karpiuk Yuliya Yaroslavivna candidate of psychological sciences, associate Professor of the Department of General Psychology, Department of General Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk,

Khrushch Olena Vasylivna candidate of psychological sciences, associate Professor of the Department of General Psychology, Department of General Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk,

Fedyk Olena Vasylivna candidate of psychological sciences, associate Professor of the Department of General Psychology, Department of General Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk,

THEORETICAL BASIS OF STUDYING METHODS OF DEVELOPING STRESS MANAGEMENT SKILLS

The article presents a theoretical analysis of approaches to the study of stress, and also describes the theoretical and methodological foundations of the formation of skills for managing reactions to stress. In particular, the authors analyze approaches to the interpretation of the concept of stress and generalize them into three main ones, which include engineering (stress is generated by pressure and demands), physiological (stress is a reaction to changes in the environment) and psychological (stress is an active dynamic state that reflects the relationship between perceived requirements and resources available to meet them). A description of the key tenets of the leading theoretical models of stress is presented, in particular, Selye's classic stress model, Holmes and Raghe's concept, Lazarus' transactional model, and the views of Cox, Nelson, and Simmons are considered. The influence of stress on the functioning of the personality and its characteristic physiological, emotional, cognitive and behavioral manifestations are outlined. The influence of stress is mentioned, both in a positive way (when it acts as a stimulus for growth and productivity), and in a negative way (the cause of the development of diseases). Attention is focused on factors in the presence of which stress has a destructive effect on physical and mental health. Emphasis is placed on the importance of individual characteristics of stress perception, assessment of the situation related to it, its interpretation, as well as resources available for use in order to cope with the situation. In particular, the latter can be classified into energetic, emotional, material, conditions of access to resources, as well as personal. The interpretation of the concept of stress management is presented, which consists in reducing the intensity of the stress reaction and minimizing the negative impact of stress. Physical and cognitive practices are used to manage stress. Mindfulness practices, relaxation techniques, breathing exercises, progressive muscle relaxation, controlled imagination, and rethinking the situation are especially useful and effective. The analysis of current coping strategies and the formation of more constructive ones that correspond to the stressful situation and its requirements are also important.

Keywords: stress, stress models, stress theories, stress management, stress management, relaxation, awareness, coping strategies

Постановка проблеми

Сучасні студенти поряд з академічним стресом, який зумовлений навчальним навантаженням, підготовкою до практичних і семінарських занять, іншими видами залікових робіт переживають додатковий емоційний стрес, який пов'язаний із ситуацією в країні та веденням на її території активних бойових дій. Відтак, постійний страх за власне життя та здоров'я, а також життя та здоров'я близьких, вимушене переселення, віддаленість від близьких, часте переживання втрат, інформаційний вплив медіа та високий рівень невизначеності підвищують рівень психоемоційної напруги студентської молоді на фоні тривалого перебування в стані хронічного стресу. Як наслідок, спостерігаємо ріст випадків розвитку розладів афективного спектру серед молодих людей, які проявляються на фоні тривалого психоемоційного виснаження та нездатності впоратися із впливом стресових факторів. Зокрема, частіше проявляються тривожні та депресивні розлади, психосоматичні порушення, збільшується ризик формування девіантних форм поведінки у спробах втекти від важких переживань пов'язаних із стресовими подіями у різні форми залежності. Водночас розвинені навички управління власною реакцією на стрес могли б попередити негативні наслідки його впливу, сприяти стабілізації та покращенню психоемоційного стану студентів, формуванню стресостійкості та життєстійкості. Звідси й випливає актуальність наукової розвідки присвяченої проблемі формування навичок управління стресом, зокрема вивчення теоретичних засад для подальшого прикладного використання концепцій стресу та способів реагування на нього для розробки програми спрямованої на розвиток відповідних умінь.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання формування навичок стрес-менеджменту вивчали Антоні, Донкін, Крепс, Лонг, Нерелі та інші. Однак, кожен із дослідників зробив акцент тільки на одному методі управління реакцією на стрес. Зокрема, найбільш описаним являється метод стрес-менеджменту, що базується на розвитку усвідомленості. Також, широко досліджені технології управління стресом через тілесні практики. Однак, відсутнє комплексне представлення розмаїття підходів до зниження інтенсивності переживання пов'язаних із стресом емоцій та стратегій подолання негативного впливу стресу.

Відтак, метою дослідження являється розкриття теоретичних засад формування навичок управління стресом.

Виклад основного матеріалу

На думку, Мейсона, під стресом варто розуміти, стан організму асоційований з порушенням його функціонування [1]. Водночас Бір та Ньюман, описали його як стан породжений взаємодією людини з її робочим середовищем, що супроводжується змінами на фізіологічному та психологічному рівнях функціонування і як наслідок його порушеннями [2-4]. Маршалл і Купер розуміють під стресом надмірно виражений вплив зовнішнього середовища на індивіда, що породжує розвиток у нього стресової реакції та як наслідок призводить до негативних наслідків переживання характерних для неї емоцій [5]. З позиції Фіремана, стрес являється першочергово психологічною реакцією на негативний зовнішній вплив (або зміни органічної природи) і характеризується переживанням тривоги високої інтенсивності на постійній основі в результаті підвищення рівня психоемоційної напруги у відповідь на вплив стресорів [6]. Жілай пояснює стрес через призму внутрішнього досвіду переживання психологічного дисбалансу на фоні впливу зовнішніх чи внутрішніх факторів, які сприймаються як стресові [7]. Вільям пояснює стрес тиском, а реакцію на нього формуванням опору до того ж тиску [8]. Дью розкриває зв'язки між впливом стресових факторів та індивідуальних особливостей формування відповідного способу реагування на них [8]. Джеймс Е. Дріскел та Едуардо Салас описали зв'язок стресу з прийняттям групових рішень та соціального статусу особи в складі спільноти [9]. Відтак, на їх думку саме стрес зумовлює централізацію влади. Рендалл і Елізабет пояснюють поняття стресу через призму здатності працівника впоратися з вимогами до нього за певних умов праці [2]. Велфорд розробив концепцію стресу в якому він розглядається, як стимул. Відповідно надто високий чи надто низький рівень стресу негативно впливають на функціонування організму [3]. Однак, його оптимальний рівень сприяє кращій роботі всіх систем органів та як наслідок підвищенню рівня продуктивності діяльності. Кокс і Гріффітс наголошують, що станом на сьогодні існує максимум три провідні тлумачення стресу [7]. Зокрема, в рамках інженерного підходу його розглядають як ознаку тиску зі сторони зовнішнього середовища, що опосередкований вимогами до індивіда. Постійність такого тиску та високі вимоги можуть призводити до виникнення проблем із фізичним здоров'ям. Однак їх варто розглядати окремо від стресової ситуації. Фізіологічний підхід трактує стрес через призму породжених ним біологічних або фізіологічних змін. Зокрема, в його межах короткотривалий стрес розглядається, як корисний та сприяючий процесу адаптації до мінливих умов середовища. Однак, постійний стрес пов'язаний з порушеннями функціонування організму та як наслідок розвитку цілої низки психосоматичних і соматичних захворювань. Третій підхід пояснює, що стрес являється активним станом породженим взаємодією із зовнішнім середовищем. У світлі останньої групи теорій стресу, які називають психологічними, на його переживання впливають властивості особистості, стать, здібності та інші індивідуальні чинники.

Однією з найвідоміших теорій стресу являється теорія Ганса Сельє. Дослідник у серії своїх експериментів спостерігав за впливом зовнішніх подразників на організм [10]. Зокрема, у своїх дослідженнях він використовував такі подразники, як високі та низькі температури, різноманітні токсичні речовини. Тривалість та інтенсивність їх впливу варіювалася, однак, за умови тривалого подразнення організму в його роботі відзначалися специфічні реакції, що відмінні від звичного реагування на окремі подразники. Відтак, вчений зробив висновок про наявність закономірностей у формуванні виявлених неспецифічних змін і пов'язав їх із реакцією, яку назвав системним стресом. Науковець підкреслював, що всі характерні для системної стресової реакції симптоми можна об'єднати у один синдром, що детермінований неспецифічними змінами у біологічній системі живого організму. Водночас стереотипну відповідь організму на вплив зовнішніх або внутрішніх подразників Сельє назвав загальним адаптаційним синдромом [11]. Процес його розвитку та протікання дослідник розбив на три етапи. Перший етап пов'язаний із реакцією тривоги та охоплює дві фази. Перша фаза відповідає реакції шоку та характеризується гіперактивністю вегетативної нервової системи, яка проявляється у підвищеному виділенні в кров адреналіну, утворенням виразок на слизовій оболонці шлунку та кишківника. Друга фаза називається контршоковою та характеризується активацією захисних процесів і посиленням адренокортикальної активності. У випадку продовження впливу негативного фактору на організм, розвивається стадія опору. Для неї характерне зникнення властивих тривожній реакції симптомів і ознак з чого можна зробити висновок про адаптацію організму до середовища. Однак з підвищенням стійкості до впливу одних стресових факторів та адаптацією до них спостерігається зниження стійкості до впливу інших стресорів. При тривалому збереженні негативного впливу замість стадії опору реакція організму на стрес переходить в стадію виснаження. При цьому відзначається значне зниження рівня сил, погіршується функціонування особистості на когнітивному та емоційному рівнях, що вказують на зниження здатності до адаптації. Відтак у випадку збереження впливу стресового фактора відзначаються незворотні реакції, що мають деструктивний вплив на всі рівні функціонування організму, що призводить до розвитку психосоматичних порушень. Пізніші дослідження критикували підхід Сельє, хоч він має свої однозначні переваги в поясненні негативних наслідків тривалого переживання стресу. Водночас його опис реакції на стрес та її етапів зумовив помилкове прирівняття поняття стресу до тривоги, конфлікту, емоційного збудження й реакції на загрозу за рахунок подібності механізмів її виникнення та протікання. Однак, згодом описані вище ситуації зарахували до факторів психологічного стресу, що прояснило природу реагування на них. Мейсон означив спільні риси описаних Сельє стресорів, які полягають в новизні та незвичайності [11]. Стан живого організму в стресовій ситуації характеризують такі відчуття та переживання, як безпорадність, відсутність впевненості в своїх діях, а також втрата контролю. Однак, поряд з фізіологічною реакцією на стрес, яка описана в теорії Сельє, Мейсон виокремив та дослідив когнітивно опосередковану реакцію на вплив стресових факторів, яка характерна виключно для людей.

Інша теорія стресу, яка сформувалася на основі розглянутої вище, виступає концепція критичних життєвих ситуацій. Зокрема, Холмс і Раге, підкреслили, що саме зміна звичок опосередкована сприйняттям стресових ситуацій виступає чинником розвитку негативних наслідків переживання стресу [2]. Відтак, кожен стрес, незалежно від його позитивного чи негативного забарвлення може зумовити виникнення змін на рівні організму у відповідь на його вплив. Однак, емпіричних підтверджень такого підходу до вивчення стресу досить мало.

На основі перших тлумачень стресу можна зробити висновок, що він позначає силу, вплив якої на живий організм зумовлює підвищення рівня напруги чи порушення гомеостазу його функціонування. Біологи під стресом розуміють екстремальний стан, який проявляється у напрузі, зумовленій опором незручній ситуації чи обставинам, які важко прийняти. Зокрема, психологи розширили його пояснення, включивши в нього такі компоненти, як емоції та почуття, когнітивні процеси, а також зміна діяльності організму людини на фізіологічному рівні, що виникають на стадії опору. В даному ключі стрес розуміють, як негативний чинник, який зумовлює зниження якості життя та професійної діяльності. Відтак, він позначається на рівні емоційного, психологічного та фізичного благополуччя. Сучасні погляди на стрес розуміють під ним процес, де зовнішні й внутрішні чинники розглядаються як джерела формування виклику внутрішній рівновазі організму, зокрема його фізичному та психологічному компонентах здоров'я, яким індивід намагається протистояти для порятунку від небезпеки асоційованої з ним. Отже, саме події та ситуації загрозливого характеру зумовлюють виникнення стресової реакції, індикаторами якої виступають тривога та страх різної інтенсивності. Сутність самого стресу пов'язана з породженим ним тиском чи напругою зумовленою тиском стресових обставин. Попри тривалу історію дослідження стресу, початок якої описано вище, вперше дане поняття ввів у науковий обіг саме Кеннон [14]. У його трактуванні стресу центральну роль займає опис фізіологічних і психологічних механізмів формування стресової реакції. Умовою шкідливості стресу являється перевищення вимог ситуації доступних особистості можливостей і ресурсів. Фактори, які провокують розвиток стресової реакції, називаються стресорами. Загалом їх можна класифікувати на фізичні, екологічні та соціальні. Після їх впливу розвивається внутрішня реакція на стрес. У підсумку можна спостерігати прояви різноманітних варіантів відповідей на породжений ними тиск. На фоні зміни роботи нервової системи у стресовій ситуації спостерігаються зміни на емоційному рівні реагування, які характеризуються переживанням тривоги, безнадії, депресії, дратівливості, страху і загального відчуття відсутності здатності справитися з нею.

Хоча наслідки переживання стресу перетворюють його на серйозну проблему для сучасного суспільства, його сприйняття індивідом значною мірою визначає наслідки впливу стресових факторів. Відтак, залежно від доступних ресурсів, а також рівня розвитку навичок управління стресом, його можуть сприймати не тільки як загрозу, але й як виклик та фактор особистісного зростання. Також, не кожна асоційована із стресом ситуація породжує виникнення відповідної реакції. Зокрема, її прояв та інтенсивність переживання пов'язаних зі стресом емоцій, опосередковуються здатністю справитися зі стресовою ситуацією за допомогою внутрішніх ресурсів чи підтримки інших людей у своєму житті. Ресурси, які необхідні для успішного подолання впливу стресу можна умовно розділити на внутрішні та зовнішні. Водночас їх дефіцит пов'язаний із деструктивним впливом стресових факторів і ситуацій, що тягне за собою прояви симптоматики на тілесному, емоційному, когнітивному, соціальному й поведінковому рівнях. Найбільша загроза для психічного здоров'я пов'язана із розвитком симптомів депресії, тривожності та психосоматичних порушень у результаті тривалого переживання стресу.

Парек охарактеризував стрес породжений рольовим конфліктом та умовами організаційного середовища, що найкраще описує чинники та фактори розвитку стресової реакції у працівників [14]. На його думку, основними причинами переживання стресу виступають конфлікти між різними соціальними ролями, рольова двозначність пов'язана із нечіткістю опису посадових обов'язків та функцій, а також рольове перевантаження [15].

Лазарус сфокусувався на вивченні психологічного стресу. Зокрема, він деталізував його пояснення, додавши до нього опис стимулів, які пов'язані з розвитком стресових реакцій [16]. Зокрема, він описав фізіологічні, соціологічні та психологічні фактори виникнення характерних для стресу переживань. Також, охарактеризував роль когнітивної оцінки у формуванні стресової реакції та визначенні характеру впливу стресу на індивіда. При цьому, акцент робиться на значущості подій та зусиллях спрямованих на забезпечення відповідності висунутим вимогам. Залежно від рівня вразливості до впливу стресу та здатності справлятися з ним, наслідки його переживання можуть бути позитивними та негативними. Первинна оцінка стресової ситуації відбувається в момент першої зустрічі з нею та її сприйняття. На даному етапі оцінюється рівень її загрозливості для особистісного добробуту. Як наслідок ситуацію можна категоризувати як позитивну, негативну чи нейтральну. Отже, первинна оцінка спрямована на визначення та характеристику рівня шкідливості ситуації. У результаті її оцінки, як загрозливої виникають фрустраційні емоційні переживання пов'язані з гнівом, смутком або розчаруванням. У випадку відсутності ресурсів, які допомогли б справитися з даним впливом він тлумачиться як шкідливий, у протилежному випадку він сприймається як виклик. Під час первинної оцінки визначається відповідність ситуації меті, що пов'язано з самооцінкою, моральними цінностями, его-ідеалом або его-ідентичністю. На наступному етапі відбувається оцінка власних здібностей, що можуть допомогти справитися з новими вимогами або хоча б контролювати ситуацію. Вторинна оцінка передбачає визначення доступних для подолання негативного впливу стресу ресурсів. Третій етап пов'язаний з переоцінкою і він пояснює можливість зміни первинної оцінки ситуації, як загрозливої або просто як виклику для зростання. Він пов'язаний з опрацюванням інформації про неї та формуванням на основі нових знань актуальних висновків щодо рівня її загрозливості. В останній версії теорії Лазаруса, під стресом розуміють систему транзакцій між індивідом та середовищем у якому він перебуває [17].

На думку Кокса стрес породжується невідповідністю вимог до індивіда та його потенційних можливостей, які доступні для їх задоволення [7]. Тобто, ключову роль відіграє характер сприйняття стресової ситуації, а також оцінка власних ресурсів, які можуть стати корисними у пошуку виходу з неї чи зменшенні її негативного впливу. Дана теорія розглядає стрес, як індивідуальний психологічний стан. Зокрема, індивідуальні особливості сприйняття впливають на визначення та ідентифікацію стресорів. Важливу роль відіграє й здатність людини справлятися із «загрозами» навколишнього середовища або впливом несприятливих подій. При цьому, враховуються як внутрішні (здібності), так і зовнішні (соціальна мережа та підтримка) ресурси подолання стресу.

Ресурсні теорії стресу пояснюють доступні для забезпечення збереження стану благополуччя можливості [4]. Зокрема, на думку їх прихильників соціальна підтримка, почуття конгруентності, витривалість, стійкість, самоефективність, а також оптимізм сприяють успішному подоланню негативного впливу стресу. При цьому, самоефективність та оптимізм позначають як захисні фактори, що мінімізують негативний вплив стресу. Витривалість розглядають як інтегративну рису, що поєднує в собі високий рівень внутрішнього контролю, відданість та сприйняття стресових ситуацій, як викликів. Конгруентість дозволяє сприймати зовнішній світ, як передбачуваний та доброзичливий. Підтримка ж може бути інструментальною, інформаційною, оціночною та емоційною.

На думку прихильників теорії збереження ресурсів причинами виникнення стресу являється їх втрата, загроза їх обмеження чи відсутність тенденцій до їх збільшення після інвестицій в них [3]. Зокрема, всі ресурси можна поділити на чотири основні категорії до яких належать об'єктні ресурси (матеріальні), умови наявності доступу до ресурсів (працевлаштування чи особисті стосунки), особисті ресурси (знання, уміння, навички чи самоефективність) та енергетичні ресурси (забезпечують можливість отримання доступу до інших ресурсів і їх використання).

Теорія процесу акцентує увагу на циклічності стресу. Зокрема, стресова реакція передбачає оцінку ситуації з метою її інтерпретації, вибір способів реагування на неї, реалізацію обраної стратегії поведінки та визначення наслідків її використання. Шупе і МакГрат описують складність цих взаємопов'язаних процесів і наслідки цієї складності для дослідників з точки зору вимірювання та інтерпретації стресу [3]. Нельсон і Сіммонс розробили інтегровану модель стресу, яка передбачає його позитивний та негативний вплив [4]. Зокрема, вони розглядають сутність еустресу, як умови досягнення ефективності у професійній діяльності. Особливого значення в формуванні сприйняття стресу вони надавали переконанням. Відтак, система вірувань визначає характер інтерпретації змін та вимог, а також наслідки їх виникнення й формування стресової реакції, яка сприятиме продуктивності або знизить її.

Під поняттям «управління стресом» розуміють набір методів, які дозволяють справлятися із стресом та боротися з його негативними наслідками [18]. Відтак, їх основна роль полягає у мінімізації проявів негативних наслідків переживання стресу. Однак, сьогодні ми бачимо що все більше дослідників і практичних психологів зосереджуються на розширенні практичних підходів до визначення рівня стресу, а також розробки і впровадження методів управління ним. Особлива увага приділяється технологіям профілактики виникнення стресових реакцій в організаційному середовищі з метою підвищення рівня особистісного благополуччя працівників та в освітньому середовищі для покращення рівня адаптації до академічного середовища здобувачами освіти й збереження їх психічного здоров'я. Зокрема, психобіологи виявили зв'язок між емоційним стресом і фізіологічними реакціями. Кеннон показав як емоційні стимули впливають на функціонування організму. Він же заклав основи для використання методів управління стресом на основі принципу зворотного біологічного зв'язку.

На сьогодні зауважуємо значне різноманіття методів боротьби зі стресом та управління стресовою реакцією. Вони охоплюють зміни способів реагування на стрес пов'язані з когнітивним, емоційним чи поведінковим рівнем прояву стресової реакції, а також спрямовані на збереження фізичного й психічного здоров'я звички [19]. Для зниження інтенсивності переживання стресу часто використовують практики усвідомленості. Зокрема, вони охоплюють певні техніки дихання, медитацій, сканування власного тіла та виконання вправ з метою повернення у поточний момент та якомога більш тривалого перебування в ньому. Водночас дана практика дозволяє полегшити процес проживання емоцій, які пов'язані зі стресом. Відзначається зміна ставлення до думок та зниження їх впливу на психоемоційний стан. Відтак, поведінка стає більш усвідомленою та вільною від автоматичних способів реагування побудованих на основі механізмів психічного захисту. Також, спостерігається підвищення рівня адаптивності обраних людиною, яка практикує усвідомленість, способів реагування на повсякденні стресові ситуації [20].

Техніки релаксації допомагають керувати емоційним та фізіологічними реакціями на стрес. Зокрема, їх використання пов'язане зі зниженням інтенсивності переживання тривоги, яка асоціюється з реакцією на стрес. Техніки релаксації являють собою терапевтичні вправи, які сприяють зниженню рівня емоційної та фізичної напруги [21]. Оскільки, вони сприяють розслабленню, їх давно використовують на сеансах психотерапії [22]. Вони охоплюють цілий ряд стратегій посилення відчуття спокою та зменшення інтенсивності переживання стресу. Зокрема, шляхом використання практик релаксації можна усунути чи мінімізувати прояв таких характерних для стресової реакції соматичних проявів, як прискорене серцебиття, задишка та м'язова напруга [23]. Більшість з них можна розглядати, як способи самодопомоги у стресових ситуаціях.

Хоча існує багато різних форм глибоких дихальних вправ, які використовують з метою релаксації, дихання по-квадрату вважається найбільш ефективним [24]. Дана техніка являється дихальною практикою, яка допомагає справитися з характерними для переживання стресу емоціями та почуттями.

Керована уява допомагає розслабитися шляхом візуалізації середовища, яке пов'язане із станом спокою [25]. Візуалізація спокійної обстановки допомагає впоратися зі стресом шляхом відволікання уваги від нав'язливих думок. Когнітивно поведінкова теорія стверджує, що емоції являються похідними від думок. Звідси можна зробити висновок, що управління думками дозволяє краще керувати емоціями. Використання методів активізації уяви та контрольованої уяви дозволяють залучити в процесі виконання вправ усі п'ять органів чуття, щоб посилити відчуття релаксації. Керовані образи можна практикувати індивідуально або за підтримки того, хто надає інструкції щодо входження в них.

Прогресивна м'язова релаксація являє собою техніку розслаблення, спрямовану на усунення ознак напруги, які виникають при переживанні тривоги [23]. Дана техніка передбачає почергове напруження та розслаблення м'язів всього тіла, з акцентом на розслаблення м'язів у фазі розслаблення. Прогресивне розслаблення м'язів можна практикувати індивідуально або за підтримки інструктора щодо її виконання.

Визначення ефективних копінг стратегій можливе після їх аналізу та ознайомлення із доступними варіантами. Зокрема, серед них можна виокремити стратегії применшення впливу ситуації (на когнітивному рівні), захисту від почуття провини (на емоційному рівні), відволікання (на когнітивному та поведінковому рівнях), заміни способу задоволення потреби (на поведінковому рівні), контролю ситуації (на когнітивному рівні), контролю реакції (на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях), позитивного самонавчання (на когнітивному рівні), соціальної підтримки (на емоційному та поведінковому рівнях), уникнення (на поведінковому рівні), втечі (на поведінковому рівні), розумового продовження (на когнітивному рівні), відмови (на когнітивному рівні) та самопідтримки (на когнітивному рівні). Відтак, особі пропонується підібрати найбільш ефективні копінг-стратегії на основі аналізу власних особливостей та ситуаційних чинників пов'язаних з виникненням стресу. Далі вона розробляє план інтеграції даних копінг-стратегій у своє повсякденне життя шляхом формування відповідних звичок.

Висновки

Отже, стрес являється нормальною реакцією організму на зміни в навколишньому середовищі. На сьогодні всі теорії стресу можна розділити на три основні підходи. Зокрема. інженерних підхід розглядає його як результат тиску зовнішніх обставин і вимог, фізіологічний підхід пов'язує стрес з реакціями адаптації зумовленими змінами у довкіллі, а психологічні теорії розглядають його крізь призму інтерпретації особою події як стресової та оцінки власних ресурсів, які можуть допомогти з нею справитися.

Водночас під стрес-менеджментом розуміють набір вправ і технологій, які дозволяють знизити інтенсивність переживання пов'язаних із стресом реакцій та мінімізувати наслідки його негативного впливу. До методів управління стресом належать практики усвідомленості, дихальні практики, прогресивну м'язову релаксацію, методи керованої уваги та підбір ефективних копінг-стратегій з їх подальшою інтеграцією у повсякденне життя.

Література

1. Anbazhagan A., Soundar Rajan. L.J. A conceptual Framework of Occupational stress and coping strategies!. International Journal of Business Economics & Management Research, Vol.3 (5), May. 2013. Pp. 45-57.

2. Beehr T., Newman М. Organisational Behaviour Issues for Managers and System analysis. Working Paper No.660. Indian Institute of Management, Ahmedabad, NewEdition. 1978. 350 р.

3. Beehr T., Newman М. Job stress, Employee Health and organizational effectiveness: A feet analysis. Model and literature review. Personal Psychology. 1978, Рр. 665-700.

4. Beehr T.A, Newman J.E. Job Stress!: Employment Health and Organizastional effectiveness a faset analysis,model and Literature review. Personnel Psychology, 1978. Pp. 665-669

5. Cooper Р., Marshal М. Executive under pressure A psychological Study. Londoan McMila Press, 1976. 156 p.

6. Fireman В. Psychological Model of Stress and its application to managerial unemployment. Human relation. 32 (4). 1979. Pp. 323-345.

7. Cox.T. The nature and measurement of work stress: theory and practice! in J R Wilson and E N Corlett [eds] Evaluation Of Human Work 2nd edtn., London, Taylor and Francis. 1156 p.

8. Dewe P.I., Guest D.E. Methods of coping with stress at work: A conceptual analysis and Empirical study of Measurement issues. Journal of organizational Behaviour rev. edt 1991. Р. 345-355.

9. Drisker J., Sales Е. Group Decision Making under stress. Journal of Applied Psychology, 1991, Vol.76, No. 3. Pp. 473-478.

10. Salye Н. The stress of life New York Mc. Graw Hill book company, 1936. 137 p.

11. Selye Н. The Stress oflife reo.ed., New York Mc. Graw Hill Book Company, 1930. 178 p.

12. Smith J. Stress and Employee well being: New Perspective!. Stress News.Vol 10, No. 2, internet source, 1998. Pp. 143-153.

13. Ivanecevich J. Organizational behaviour and management. Business publication planoten, 1987, p.211.

14. Aiello J., Kolb К. Electronic Performance Monitoring and Social content: Impact on productivity and Stress! journal of Applied Psychology. vol. 80, No.3 1995. Pp. 339-353.

15. Khan І. et al Organizational Stress: Studies in Role conflict and Role ambiguity. New York: Wiley, 1964. 376 p.

16. Lazarus С. Psychological Stress and the coping process. New York: MC. Graw Hill, 1966 -1971. 567 p.

17. Lazarus С. Psychological Stress and the coping process. New York:MC. Graw Hill, 1966. 756 p.

18. Paras-Bravo P., Alonso-Blanco C., Paz-Zulueta M., Palacios-Cena D., Sarabia-Cobo C., Herrero-Montes M., Boixadera-Planas E., Fernandez-de-Las-Penas C. Does Jacobson's relaxation technique reduce consumption of psychotropic and analgesic drugs in cancer patients? A multicenter pre-post intervention study. BMC Complement Altern Med. May 02; 18(1). 2018. Pp. 139.

19. Volpato E., Banfi P., Nicolini A., Pagnini F. A quick relaxation exercise for people with chronic obstructive pulmonary disease: explorative randomized controlled trial. Multidiscip Respir Med.13: 2018. Pp. 13.

20. Dawson M. A., Hamson-Utley J. J., Hansen R., Olpin M. Examining the effectiveness of psychological strategies on physiologic markers: evidence-based suggestions for holistic care of the athlete. J Athl Train. May-Jun;49(3). 2014. Pp. 331-337.

21. Brenhouse H. C., Danese A., Grassi-Oliveira R. Neuroimmune Impacts of Early-Life Stress on Development and Psychopathology. Curr Top Behav Neurosci. 43. 2019. Pp. 423-447.

22. Kuloor A., Kumari S., Metri K. Impact of yoga on psychopathologies and quality of life in persons with HIV: A randomized controlled study. J Bodyw Mov Ther. Apr;23(2). 2019. Pp. 278-283.

23. Garland S. N., Xie S. X., DuHamel K., Bao T., Li Q., Barg F. K., Song S., Kantoff P., Gehrman P., Mao J. J. Acupuncture Versus Cognitive Behavioral Therapy for Insomnia in Cancer Survivors: A Randomized Clinical Trial. J Natl Cancer Inst. Dec 01; 111(12). 2019. Pp. 1323-1331.

24. Huang A. J., Grady D., Mendes W. B., Hernandez C., Schembri M., Subak L. L. A Randomized Controlled Trial of Device Guided, Slow-Paced Respiration in Women with Overactive Bladder Syndrome. J Urol. Oct; 4. 2022. Рр. 787-794.

25. Lopez-Lopez L., Valenza M. C., Rodriguez-Torres J., Torres-Sanchez I., Granados- Santiago M., Valenza-Demet G. Results on health-related quality of life and functionality of a patient-centered self-management program in hospitalized COPD: a randomized control trial. Disabil Rehabil. Dec;42(25). 2020. Рр. 3687-3695.

26. Anderson K. G. C., Langley J., O'Brien K., Paul S., Graves K. Examining the artist- patient relationship in palliative care. A thematic analysis of artist reflections on encounters with palliative patients. Arts Health. Feb;11(1): 2019. Рр. 67-78.

References

1. Anbazhagan A., Soundar Rajan. L.J. (2023). A conceptual Framework of Occupational stress and coping strategies!. International Journal of Business Economics & Management Research, Vol.3 (5), May. Pp. 45-57.

2. Beehr T., Newman М. (1978). Organisational Behaviour Issues for Managers and System analysis. Working Paper No.660. Indian Institute of Management, Ahmedabad, NewEdition.. 350 р.

3. Beehr T., Newman М. (1978). Job stress, Employee Health and organizational effectiveness: A feet analysis. Model and literature review. Personal Psychology. Рр. 665-700.

4. Beehr T.A, Newman J.E. (1978). Job Stress!: Employment Health and Organizastional effectiveness a faset analysis,model and Literature review. Personnel Psychology. Pp. 665-669

5. Cooper Р., Marshal М. (1976). Executive under pressure A psychological Study. Londoan McMila Press. 156 р.

6. Fireman В. (1979). Psychological Model of Stress and its application to managerial unemployment. Human relation. 32 (4). Рp. 323-345.

7. Cox.T. (2005). The nature and measurement of work stress: theory and practice! in J R Wilson and E N Corlett [eds] Evaluation Of Human Work 2nd edtn., London, Taylor and Francis. 2005.1156 р.

8. Dewe P.I., Guest D.E. (1991). Methods of coping with stress at work: A conceptual analysis and Empirical study of Measurement issues. Journal of organizational Behaviour rev. edt 1991. Р. 345-355.

9. Drisker J., Sales Е. (1991). Group Decision Making under stress. Journal of Applied Psychology. Vol.76, No. 3. Рp. 473-478.

10. Salye Н. (1929). The stress of life New York Mc. Graw Hill book company. 137 р.

11. Selye Н. (1930). The Stress oflife reo.ed., New York Mc. Graw Hill Book Company. 178 р.

12. Smith J. (1998). Stress and Employee well being: New Perspective!. Stress News. Vol 10, No. 2, internet source. Рр. 143-153.

13. Ivanecevich J. (1987). Organizational behaviour and management. Business publication planoten. p.211.

14. Aiello J., Kolb К. (1995). Electronic Performance Monitoring and Social content: Impact on productivity and Stress! journal of Applied Psychology, vol. 80, No.3 Рp. 339-353.

15. Khan І. et al. (1964). Organizational Stress: Studies in Role conflict and Role ambiguity. New York: Wiley. 376 р.

16. Lazarus С. (1966 ). Psychological Stress and the coping process. New York: MC. Graw Hill, 1966. 567 р.

17. Lazarus С. (1966). Psychological Stress and the coping process. New York:MC. Graw Hill. 756 р.

18. Paras-Bravo P., Alonso-Blanco C., Paz-Zulueta M., Palacios-Cena D., Sarabia-Cobo C., Herrero-Montes M., Boixadera-Planas E., Fernandez-de-Las-Penas C. (2018). Does Jacobson's relaxation technique reduce consumption of psychotropic and analgesic drugs in cancer patients? A multicenter pre-post intervention study. BMC Complement Altern Med. May 02; 18(1). Рр. 139.

19. Volpato E., Banfi P., Nicolini A., Pagnini F. (2018). A quick relaxation exercise for people with chronic obstructive pulmonary disease: explorative randomized controlled trial. Multidiscip Respir Med.13. Рр. 13.

20. Dawson M. A., Hamson-Utley J. J., Hansen R., Olpin M. (2014). Examining the effectiveness of psychological strategies on physiologic markers: evidence-based suggestions for holistic care of the athlete. J Athl Train. May-Jun;49(3). Рр. 331-337.

21. Brenhouse H. C., Danese A., Grassi-Oliveira R. (2019). Neuroimmune Impacts of Early-Life Stress on Development and Psychopathology. Curr Top Behav Neurosci. 43. Рр. 423-447.

22. Kuloor A., Kumari S., Metri K. (2019). Impact of yoga on psychopathologies and quality of life in persons with HIV: A randomized controlled study. J Bodyw Mov Ther. Apr;23(2). Рр. 278-283.

23. Garland S. N., Xie S. X., DuHamel K., Bao T., Li Q., Barg F. K., Song S., Kantoff P., Gehrman P., Mao J. J. (2019). Acupuncture Versus Cognitive Behavioral Therapy for Insomnia in Cancer Survivors: A Randomized Clinical Trial. J Natl Cancer Inst. Dec 01;111(12). Рр. 1323-1331.

24. Huang A. J., Grady D., Mendes W. B., Hernandez C., Schembri M., Subak L. L. (2022). A Randomized Controlled Trial of Device Guided, Slow-Paced Respiration in Women with Overactive Bladder Syndrome. J Urol. Oct; 4. Рр. 787-794.

25. Lopez-Lopez L., Valenza M. C., Rodriguez-Torres J., Torres-Sanchez I., Granados- Santiago M., Valenza-Demet G. (2020 ). Results on health-related quality of life and functionality of a patient-centered self-management program in hospitalized COPD: a randomized control trial. Disabil Rehabil. Dec;42(25). Рр. 3687-3695.

26. Anderson K. G. C., Langley J., O'Brien K., Paul S., Graves K. (2019). Examining the artist-patient relationship in palliative care. A thematic analysis of artist reflections on encounters with palliative patients. Arts Health. Feb;11(1): Рр. 67-78.

Размещено на Allbest.ru