Особливості долаючої поведінки та життєздатності у військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості долаючої поведінки та життєздатності у військовослужбовців

Милославська Олена Володимирівна кандидатка психологічних наук, доцентка, доцентка кафедри прикладної психології, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Богдановський Сергій Олегович аспірант кафедри прикладної психології, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Овдієнко Валерія Миколаївна магістр факультету психології, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Анотація

Стаття присвячена особливостям долаючої поведінки та життєздатності у військовослужбовців. Механізми долаючої поведінки особистості під час стресових ситуацій, вміння долати труднощі та перешкоди та підтримувати життєву стійкість є центром уваги нашого дослідження. Ми припускаємо, що адаптивність поведінкових стратегій особистості обумовлює якість її життєздатності. В нашому дослідженні ми прагнемо розкрити особливості поведінкових стратегій долання стресу військовослужбовців та їх здатності долати життєві труднощі, будувати повноцінне життя у важких умовах. Життєздатність розглядається як здатність динамічно пристосовуватися до мінливих умов середовища та зберігати стійкість перед викликами; здатність індивіда зберігати почуття благополуччя та сенсу життя, навіть стикаючись із труднощами; здатність індивідів і груп зберігати добробут, підтримувати соціальні зв'язки та адаптуватися до змін перед викликами. Долаючою поведінкою називають прийоми та способи, за допомогою яких відбувається процес подолання. Ці прийоми спочатку використовуються не усвідомлено, спонтанно, одинично і ситуативно. І лише за умови позитивного підкріплення, ці способи «закріплюються» у реагуванні особистості на проблемні ситуації, утворюючи стійкі форми поведінки, які мають назву стилі подолання. Встановлено, що військовослужбовці, які служать за контрактом, частіше використовують позитивні стратегії долаючої поведінки для вирішення проблем у порівнянні з мобілізованими військовослужбовцями. Результати емпіричного дослідження життєздатності показали, що мобілізовані військові краще володіють навичками управління власним емоційним станом у стресових ситуаціях. Порівняно з контрактниками, ці військові мають більшу емоційну підготовленість до подолання стресу.

Ключові слова: життєздатність, життєстійкість, долаюча поведінка, стрес, військовослужбовці, адаптивність.

Abstract

Myloslavska Olena Volodymyrivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Applied Psychology, V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv,

Bohdanovskyi Serhii Olehovich Postgraduate Student, Department of Applied Psychology, V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv,

Ovdienko Valeria Mykolaivna Master's Student, Department of Psychology, V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

FEATURES OF COPING BEHAVIOR AND RESILIENCE IN MILITARY PERSONNEL

The article is devoted to the peculiarities of coping behavior and resilience in servicemen. The mechanisms of coping behavior in stressful situations, the ability to overcome difficulties and obstacles and maintain resilience are the focus of our study. We assume that the adaptability of an individual's behavioral strategies determines the quality of his or her resilience. In our study, we aim to reveal the peculiarities of behavioral coping strategies of servicemen and their ability to overcome life difficulties and build a full life in difficult conditions. Resilience is seen as the ability to dynamically adapt to changing environmental conditions and remain resilient in the face of challenges; the ability of an individual to maintain a sense of well-being and meaning in life, even when faced with difficulties; the ability of individuals and groups to maintain well-being, maintain social ties, and adapt to change in the face of challenges. Coping strategies are the techniques and methods by which the coping process takes place. These techniques are initially used unconsciously, spontaneously, sporadically and situationally. And only with positive reinforcement, these methods are "fixed" in the individual's response to problematic situations, forming stable forms of behavior called coping styles. It has been found that contract servicemen are more likely to use positive coping strategies to solve problems compared to mobilized servicemen. The results of an empirical study of resilience showed that mobilized servicemen have better skills in managing their emotional state in stressful situations. Compared to contract servicemen, these military personnel are more emotionally prepared to overcome stress.

Keywords: resilience, vitality, coping behavior, stress, servicemen, adaptability.

Постановка проблеми

Повномасштабна війна в Україні, що розпочалася 2022 року, стала визначальною подією в історії країни і суттєво вплинула на всі сфери життя суспільства. Це призвело до значних змін у соціальній структурі, а також до змін в цінностях та пріоритетах кожної людини, що пояснює зростання поглибленого вивчення науковцями особливостей функціонування особистості в надзвичайних ситуаціях. Фокус уваги цих досліджень спрямований на механізми долаючої поведінки особистості під час стресових ситуацій, вміння долати труднощі та перешкоди та підтримувати життєву стійкість. Адаптивність поведінкових стратегій особистості обумовлює якість її життєздатності.

Військовослужбовці, які є представниками професії, що пов'язана з постійною небезпекою та ризиком, щоденно зіштовхуються з низкою стресогенних факторів. Екстремальні умови військової служби супроводжуються значним стресом, який негативно впливає на життєдіяльність військовослужбовців, знижує фізичну витривалість та сприяє зростанню ризику для фізичного та психологічного здоров'я. В умовах постійної небезпеки та психологічного напруження, питання ефективного долання стресу та збереження життєздатності стають критично важливими для військовослужбовців.

З нашої точки зору, потребує розв'язання проблема особливостей функціонування військовослужбовців, їх здатності до регуляції власними ресурсами, використання ними конструктивних стратегій реагування на труднощі. В нашому дослідженні ми прагнемо розкрити особливості поведінкових стратегій долання стресу військовослужбовців та їх здатності долати життєві труднощі, будувати повноцінне життя у важких умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «копінг» розглядається в основі теорії стресу і трактується як психологічне подолання стресових станів за допомогою комплексу способів та прийомів. Поняття «копінг» передбачає різноманітні форми активності людини при взаємодії з вимогами зовнішнього чи внутрішнього характеру з метою якнайкраще адаптуватися до труднощів. Для цього потрібно вирішити проблеми, взяти їх під контроль, пом'якшити, звикнути до них або уникнути. Тому, копінг- поведінка спрямована на погашення стресового впливу ситуації, оволодіння нею [8].

Також, долаючою поведінкою) копінг-стратегіями називають прийоми та способи, за допомогою яких відбувається процес подолання. Ці прийоми спочатку використовуються не усвідомлено, спонтанно, одинично і ситуативно. І лише за умови позитивного підкріплення, ці способи «закріплюються» у реагуванні особистості на проблемні ситуації, утворюючи стійкі форми поведінки, які мають назву «стилі подолання» [4].

У широкому розумінні, виділяють 8 видів копінг-стратегій:

1) Копінг-стратегія конфронтація - запекле протистояння між людиною і ситуацією, що склалася. Копінг-стратегія конфронтація застосовується людиною як агресивна відповідь певним життєвим обставинам. В рамках копінг-стратегії конфронтації людина сприймає ситуацію вороже і відповідає адекватно її ворожості. У даній стратегії є свої переваги і недоліки. Застосування копінг-стратегії конфронтації допустимо в разі наявності конкретної загрози. Копінг-стратегія конфронтація має два недоліки. Перший недолік - посилення проблеми у випадку, якщо загроза є помилковою. Другий недолік - часта необхідність йти на угоду із совістю і порушувати закон.

2) Копінг-стратегія самоконтроль - придушення емоційних почуттів людиною. Застосовується для того, щоб перейти до розумних дій. Дану копінг- стратегію використовують при форс-мажорних, надзвичайних обставинах. Крім очевидних плюсів, дана стратегія має і мінуси - вона не підходить щоб впоратися з противником, який блефує.

3) Копінг-стратегія пошук підтримки - прагнення людини звернутися за допомогою до близьких, однодумців. Копінг-стратегія пошук підтримки використовується під час втрати близької людини, особистого горя, нещастя. Вона дозволяє позбутися самотності у важку хвилину. Недоліком копінг- стратегії є те, що застосування цієї стратегії має бути виправданим. Невиправдане застосування може створити негативну думку про людей, які зловживають цією стратегією.

4) Копінг-стратегія втеча - відхід від проблем. Відповідальність за вчинки в рамках цієї копінг-стратегії переноситься на чужі плечі. Як правило, така стратегія не приносить позитивних результатів.

5) Копінг-стратегія планування - вироблення точного плану виходу із ситуації, що склалася. Застосування копінг-стратегії планування доречно, якщо наростає небезпека. Недоліком застосування є використання цієї стратегії у випадках, коли загроза непорівнянна з можливостями по її ліквідації. Тут підійде копінг-стратегія втечі.

6) Копінг-стратегія позитивна переоцінка - прагнення побачити в будь- якій ситуації свої плюси, позитивні сторони. Використовують там, де від людини мало що залежить. Копінг-стратегія позитивна переоцінка неефективна, якщо втратити концентрацію в потрібний момент.

7) Копінг-стратегія прийняття відповідальності - прийняття своїх помилок як даність. Застосовується вольовими і сильними людьми. Недоліком копінг-стратегії є те, що будь-яка людина не всесильна і часом їй непідвладне взяти на себе дуже велику відповідальність.

8) Копінг-стратегія відкладання відповідальності - вирішення проблеми на відстані. Копінг-стратегію відкладання відповідальності ще називають стратегією дистанціювання від проблеми. Застосовується, коли людина має справу із розлюченим противником. Недоліком використання є посилення проблеми, якщо необхідне моментальне рішення [2; 3].

У рамках нашого дослідження ми розуміємо копінг-стратегії як набір поведінкових реакцій або моделей, спрямованих на подолання особистістю стресової (кризової) ситуації. Психологічне призначення подолання (копінгу) полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людину до вимог ситуації шляхом оволодіння, ослаблення або пом'якшення цих вимог, тим самим припиняти стресовий вплив ситуації.

У сучасній психологічній науці поняття «життєздатність» та «життєстійкість» часто трактуються як синонімічні, хоча вони мають різні значення. Саме тому у нашому дослідженні ми розглядаємо зазначені категорії окремо. Зокрема, Маннапова К. підкреслює включення життєстійкості до концептуальної моделі життєздатності як функції, що сприяє підтриманню стабільності у життєдіяльності людини [5].

Таким чином, життєстійкість розглядається як ключовий функціональний компонент життєздатності, що у свою чергу робить життєздатність більш широким поняттям.

Ungar M. трактує феномен життєздатності через призму здатності людини до регуляції власними ресурсами, а саме ресурсами здоров'я. При цьому він не відхиляє позиції, що життєздатна особистість залучає допомогу оточення, використовує соціально прийнятні, конструктивні стратегії реагування на труднощі [9].

Maddi S. описує життєстійкість як здатність і готовність людини активно та гнучко діяти в ситуації стресу та труднощів. У своїй концепції автор приділяє увагу на вразливості особистості, а саме описує ступінь сензетив- ності до переживання стресу та депресивності [7].

Більш широко поняття «життєстійкість» описує Олефір В., який визначає даний конструкт через складне психологічне явище, особистісну рису, динамічний процес та інтегральне утворення особистості, що може проявлятися з точки зору індивідуальності конкретної людини [6].

Принципову відмінність феноменів «життєздатності» та «життєстійкості» вбачаємо в тому, що друга - це більш інтегральна складова, стан особистості, що допомагає захистити її від дезінтеграції, особистісних розладів та загалом підтримує психічне здоров'я та працеспроможність. Тобто на питання «Як довго я зможу це виконувати?» відповідає життєстійкість, а на питання «Яким чином я це буду виконувати та чи взагалі зможу?» - життєздатність.

Уявлення про життєздатність базується на здатності до реалізації власного потенціалу та саморозвитку попри всі життєві негаразди, які необов'язково можуть загрожувати життєдіяльності людини [10].

Аналіз психологічної літератури дає нам змогу досліджувати поняття життєздатність через три концепції: адаптивна, психологічна та соціальна життєздатність.

Адаптивна життєздатність. Здатність динамічно пристосовуватися до мінливих умов середовища та зберігати стійкість перед викликами підкреслює важливість активного подолання труднощів і пошуку нових можливостей. Це передбачає гнучкість, стійкість і оптимізм у відповідь на зміни. Людина, що володіє цією здатністю, швидко адаптується до нових ситуацій, знаходить рішення в складних умовах і використовує виклики як можливості для зростання та розвитку [7].

Психологічна життєздатність. Здатність індивіда зберігати почуття благополуччя та сенсу життя, навіть стикаючись із труднощами, підкреслює важливість позитивного підходу до подолання викликів. Ця концепція акцентує увагу на особистісному зростанні та розвитку, вміннях використовувати труднощі як можливості для покращення себе і свого життя, зберігаючи при цьому оптимізм і мотивацію [7].

Соціальна життєздатність. Дана концепція пов'язана з соціальним капіталом, як невидимою мережею зв'язків і взаємної підтримки, що суттєво впливає на соціальну життєздатність спільноти. Соціальна життєздатність відображає здатність індивідів і груп зберігати добробут, підтримувати соціальні зв'язки та адаптуватися до змін перед викликами. У процесі відновлення після катастроф соціальний капітал сприяє ефективному подоланню труднощів, допомагає знаходити нові можливості та зміцнює стійкість суспільства. Це підкреслює важливість соціальної мережі в процесі відновлення, що забезпечує підтримку та підсилює згуртованість населення [7; 9].

У роботі Балабанової К., що присвячена проблематиці життєздатності особистості, описані її критерії, які розглянемо далі. Перший - функціональний критерій. Цей критерій фокусується на здатності людини вирішувати основні життєві завдання. До таких завдань належать: забезпечення себе та своїх близьких базовими потребами, здоров'я та фізична активність, соціальна адаптація та вміння налагоджувати взаємини з оточенням. За умов успішної реалізації людиною зазначених завдань, вона характеризується як життєздатна особистість. Другий - феноменологічний критерій. Цей критерій оцінює життєздатність особистості з точки зору її суб'єктивного сприйняття. До ключових показників належать: відсутність безпорадності (людина відчуває, що має контроль над своїм життям і здатна впливати на його перебіг); впевненість у власних силах (людина вірить у свої можливості та здатності долати труднощі); оптимістичне ставлення до життя (людина бачить позитивні перспективи та очікує на краще); відчуття задоволення життям (людина цінує те, що має, та відчуває себе щасливою). Третій - індивідуально- психологічний критерій. Цей критерій оцінює рівень задоволеності суб'єкта власним життям. До його ключових компонентів належать: відповідність життя очікуванням, відчуття самореалізації та якість життя [1].

Вказані критерії життєздатності особистості не тільки тісно пов'язані між собою, але й доповнюють один одного. Функціональний критерій дає об'єктивну оцінку здатності людини вирішувати життєві завдання, феноменологічний критерій описує суб'єктивне сприйняття цієї здатності, а індивідуально-психологічний критерій оцінює рівень задоволеності людини своїм життям.

Вивчення цих критеріїв дозволяє вченим-психологам краще зрозуміти, як люди справляються з життєвими викликами, як вони адаптуються до мінливих умов та як досягають успіху в різних сферах життя. Проте вивчення аспекту поведінкового механізму під час стресових ситуацій та як він впливає саме на показники життєздатності військовослужбовців, на теренах вітчизняної науки описано недостатньо. Тому досліджувана проблема набуває не аби якої актуальності та соціальної значущості у наш час.

Мета дослідження полягає у дослідженні розбіжностей долаючої поведінки та життєздатності мобілізованих військовослужбовців, а також військовослужбовців, які служать за контрактом.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для досягнення поставленої мети нами було використано методику «Життєздатність особистості» та опитувальник «Стратегії подолання стресових ситуацій SACS» С. Хобфол.

Методи математичної статистики - U-критерій Манна-Уітні, що надасть змогу дослідити відмінності долаючої поведінки у групах досліджуваних.

У дослідженні взяли участь 80 респондентів віком від 20 до 55 років. Респонденти - це військовослужбовці, які проходять військову службу в одній з бойових частин України. Обрані учасники розподілені на військовослужбовців контрактної служби (Група 1) та військовослужбовців, що призвані за мобілізацією (Група 2).

Було встановлено значущі статистичні відмінності за стратегіями «Вступ у соціальний контакт» (U=472, p<0,05), «Пошук соціальної підтримки» (U=561,5, p<0,05), «Обережні дії» (U=506,4, р <0,05) та «Непрямі дії» (U=547, р <0,05). Показники у групі військових-контрактників перевищують показники за даними шкалами за групу мобілізованих військовослужбовців.

Таким чином, військовослужбовці за контрактом, порівняно з мобілізованими, більш схильні звертатися до оточення за допомогою, шукають поради та підтримки. Це свідчить про їхню відкритість до соціального контакту та прагнення до співпраці. Контрактники частіше шукають професійної допомоги спеціалістів, наприклад, психологів, медиків, соціальних працівників. Це може бути пов'язано з однієї сторони з їхньою більшою обізнаністю про доступні ресурси та готовністю використовувати їх, а з іншої - зумовлено відкритістю та довірою до інших, активною соціальною позицією, позитивними переконаннями щодо суспільства, яке їх оточує. Окрім про-соціальних копінг-стратегій, дослідження також виявило, що серед контрактників поширені непрямі копінг-стратегії. Ці стратегії ґрунтуються на обережних та маніпулятивних діях при вирішенні проблем. Контрактники, які використовують непрямі стратегії, можуть уникати прямого вирішення проблем або висловлення своїх потреб, щоб не вступати в конфлікт з іншими. Схильні використовувати маніпулятивні тактики, такі як лестощі, обман або тиск, щоб досягти своїх цілей. Можуть висловлювати своє невдоволення непрямими способами, наприклад, через сарказм, ігнорування або саботаж.

Таблиця 1Показники стратегій долаючої поведінки у групах військовослужбовців-контрактників та мобілізованих військовослужбовців

6. Олефір В. О. Взаємозв'язок життєстійкості, копінг - стратегій та психологічного благополуччя. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2011. № 981, вип. 47. С. 168-172.

7. Maddi S., Khoshaba D. Hardiness and Mental Health. Journal of Personality Assessment. 1994. Vol. 63. №2. P. 265-274.

8. Parker J.D.A., Endler N.S. Coping with coping assessment: a critical review. European Journal of Psychology. 1992. №6. P 321-344.

9. Ungar, M. A Sample Research Proposal for a Mixed-Methods Investigation of Resilience: The Pathways to Resilience Project. Researching Resilience / ed. by L. Liebenberg, M. Ungar. Toronto, 2009.

10. Werner, E. E. Risk, resilience, and recovery: perspectives from the Kauai longitudinal study. Development and Psychopathology. 1993. № 5, P. 503-515.

References

1. Balabanova, K. V. (2019). Psikholohichni osoblyvosti zhyttiezdatnosti pratsivnykiv DSNS Ukrainy [Psychological features of resilience of employees of the SES of Ukraine]. Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

2. Zlykov, V. L. (2018). Proaktyvnist yak vlastyvist vysokoeffektyvnoi osobystosti [Proactivity as a trait of a highly effective personality] Humanitarnyi rozum: zbirnyk naukovykh prats za materialamy kruhloho stolu «Problema dobra i zla u naukovii spadshchyni H.O. Balla» - Humanitarian mind: collection of scientific works based on the materials of the round table "The Problem of Good and Evil in the Scientific Heritage of G.O. Ball". (pp. 44-47). Kyiv [in Ukrainian].

3. Ihumnova, O. B. (2020). Doslidzhennia kopinh-stratehii osib u skladnykh zhyttievykh obstavynakh [Investigation of coping strategies of individuals in difficult life circumstances]. Teoriia i praktyka suchasnoi psykholohii - Theory and practice of modern psychology, 1, vol. 2, 28-33 [in Ukrainian].

4. Labezna, L. P. (2015). Sotsialno-psykholohichni chynnyky adaptyvnykh kopinh-stratehii povedinky molodi [Socio-psychological factors of adaptive coping strategies of youth behavior]. Teoretychni ta prykladni problemy psykholohii - Theoretical and applied problems ofpsychology, 3 (38), vol. 3, 364-371 [in Ukrainian].

5. Manapova, K. R. (2012). Zhyttiestiykist v systemi poniattia zhyttiezdatnosti [Resilience in the concept of viability]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni H. S. Skovorody. Psykholohiya - Bulletin of the Kharkiv National Pedagogical University named after H. S. Skovoroda. Psychology, 44 (1), 143-150 [in Ukrainian].

6. Olefir, V. O. (2011). Vzaiemozviazok zhyttiestiykosti, kopinh-stratehii ta psykholohichnoho blahopoluchchia [The relationship between resilience, coping strategies, and psychological wellbeing]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina - Bulletin of the Kharkiv National University named after V. N. Karazin, 981, (47), 168-172 [in Ukrainian].

7. Maddi, S., & Khoshaba, D. (1994). Hardiness and Mental Health. Journal of Personality Assessment, 63 (2), 265-274.

8. Parker, J. D. A., & Endler, N. S. (1992). Coping with coping assessment: a critical review. European Journal of Psychology, 6, 321-344.

9. Ungar, M. (2009). A Sample Research Proposal for a Mixed-Methods Investigation of Resilience: The Pathways to Resilience Project. In L. Liebenberg & M. Ungar (Eds.), Researching resilience. University of Toronto Press.

10. Werner, E. E. (1993). Risk, resilience, and recovery: perspectives from the Kauai longitudinal study. Development and Psychopathology, 5, 503-515.

Размещено на Allbest.ru