Особливості переживання жінками життєвої кризи в середньому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості переживання жінками життєвої кризи в середньому віці

Волинець Наталія Валентинівна доктор психологічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Мамаєва Ірина Юріївна здобувачка освіти 2 курсу магістратури спеціальності 053 «Психологія» кафедри психології та соціальної роботи, Відокремлений структурний підрозділ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Хмельницького інституту соціальних технологій

Анотація

Життєва криза середнього віку пов'язана з переоцінкою життєвих цінностей, досягнень і цілей, коли люди можуть відчувати незадоволення своєю кар'єрою, особистим життям, здоров'ям чи загальним станом свого існування. Основними ознаками кризи середнього віку є: переоцінка досягнень і цілей, незадоволеність власним життям, пошук нових сенсів, страх старіння, зміни в поведінці та діяльності. Криза середнього віку охоплює основні життєві цінності та потреби людини, починає домінувати у внутрішньому житті і супроводжується сильними емоційними переживаннями, що порушує нормальний хід її життя, порушує організацію життєдіяльності та змушує її переосмислювати своє життя.

Результати емпіричного дослідження особливостей переживання жінками життєвої кризи в середньому віці показали, що серед досліджуваних виявлено переважання осіб з середніми рівнями життєвої включеності, розчарування в житті, втомленості від життя, переживання за майбутнє та загального показника задоволеності життям. З високими рівнями найбільше жінок виявлено за показниками переживання за майбутнє, втомленості від життя та життєвої включеності. Переважна більшість жінок переживають неспокій за стан свого фізичного здоров'я, який виникає на тлі високого рівня тривоги в цілому, відчувають невизначені загрози, характер і час виникнення яких не піддається передбаченню, вони схильні до неврологічних захисних реакцій конверсійного типу з використанням симптомів соматичного захворювання як засобу уникнення відповідальності, а також схильні до виникнення тривожних реакцій. У двох третіх з досліджуваних жінок виявлено високі та середні рівні поверхневості та нестійкості інтересів, переоцінки своїх можливостей, а також дезадаптивності. Але разом з тим, у всіх жінок виявлено високий рівень ідентифікації зі своїм соціальним статусом, вони прагнуть до збереження постійних інтересів, установок, цілей.

Згідно з результатами кореляційного аналізу, виникнення сенсожиттєвої кризи внаслідок зміни якості життя жінок середнього віку під час війни пов'язане з розчаруванням у житті, життєвою втомою, тривогою за майбутнє, гострим негативом та переживання депресивних емоцій, розвиток іпохондрії, депресії, істерії, параної, психоастенії. Найбільший вплив на виникнення життєвих криз у жінок середнього віку мають тривога за майбутнє, втома від життя, розчарування в житті.

Ключові слова: життєва криза, сенсожиттєва криза, жінки середнього віку, задоволеність життям.

Volynets Nataliya Valentynivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Professor of the Social Work Department, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Mamaeva Iryna Yuriyivna 2nd year master's degree in specialty 053 «Psychology» of the Department of Psychology and Social Work of the Separate Structural Unit «Open International University of Human Development «Ukraine», Khmelnytskyi Institute of Social Technologies

Features of women's experience of life crisis in middle age

Abstract

A midlife crisis is associated with a reassessment of life values, achievements, and goals, when people may feel dissatisfied with their career, personal life, health, or general state of existence. The main signs of a middle age crisis are: reassessment of achievements and goals, dissatisfaction with one's life, search for new meanings, fear of aging, changes in behavior and activities. The crisis of middle age covers the basic life values and needs of a person, begins to dominate the inner life and is accompanied by strong emotional experiences, which disrupts the normal course of his life, disrupts the organization of life activities and forces him to rethink his life.

The results of an empirical study of the peculiarities of women's experience of a life crisis in middle age showed that among the researched there was a predominance of people with average levels of life involvement, disappointment in life, fatigue from life, worries about the future and the general indicator of life satisfaction. With high levels, the most women were found on the indicators of worry about the future, tiredness from life and life inclusion. The vast majority of women experience anxiety about the state of their physical health, which arises against the background of a high level of anxiety in general, they feel uncertain threats, the nature and time of which cannot be predicted, they are prone to neurological protective reactions of the conversion type, using the symptoms of a somatic disease as a means of avoiding responsibility, and are also prone to anxiety reactions. Two- thirds of the studied women showed high and medium levels of superficiality and instability of interests, overestimation of their capabilities, as well as maladjustment. But at the same time, all women have a high level of identification with their social status, they strive to preserve permanent interests, attitudes, and goals.

According to the results of the correlation analysis, the emergence of a meaningful life crisis due to a change in the quality of life of middle-aged women during the war is associated with disappointment in life, life fatigue, anxiety about the future, acute negativity and the experience of depressive emotions, the development of hypochondria, depression, hysteria, paranoia, psychoasthenia. Anxiety about the future, fatigue from life, and disappointment in life have the greatest impact on the occurrence of life crises in middle-aged women.

Key words: life crisis, sense-life crisis, middle-aged women, life satisfaction.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема криз особистості й можливостей їх подолання-переживання є предметом наукових розвідок науковців соціально- психологічних наук протягом багатьох років, але є і актуальною в умовах сьогодення. Криза середнього віку настає раптово, характеризується тривалим періодом протікання. Людина у середньому віці досягає свого максимуму індивідуальних досягнень в особистісному житті та професійній діяльності, реалізує модель сім'ї, формує систему внутрішньої мотивації тощо.

Симптоми кризи середнього віку, що характеризуються проявами внутрішньо-особистісного конфлікту, можуть значно знизити якість життя. Криза середнього віку має низку новоутворень, що зумовлюють перебудову сенсового наповнення свідомості та переорієнтацію на нові життєві ролі, що призводить до зміни специфіки діяльності, взаємодій і стосунків. Природа цієї кризи, її умови та причини, часові рамки, особливості перебігу та шляхи подолання умов, характерних для кризи середнього віку, недостатньо досліджені, особливо в умовах війни. Суперечності і кризи, успіхи і невдачі, надії і розчарування, шляхи до самопізнання і самовдосконалення, пошук сенсу життя, оптимістичне і песимістичне ставлення до життя - все це властиво людям зрілого віку. Об'єктивні причини кризи середнього віку призводять до перебудови особистості з урахуванням зміни життєвого статусу людини. Отже, дослідження особливостей переживання жінками життєвої кризи в середньому віці, особливо в умовах війни, є надзвичайно актуальним для переживання ними власного благополуччя, успішності та якості життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження феноменології кризи середнього віку, особливостям її протікання, психологічним, фізіологічним та поведінковим проявам й іншим окремим аспектам цього психологічного явища присвячено наукові розробки таких зарубіжних та українських вчених як: У. Андрушко, Є. Варбан, Л. Гресь, С. Давидюк, С. Дмитрієвої, В. Заіки, В. Зливкова, А. Камінської, Н. Кордунової, С. Кузікової, І. Лясковської, Р. Мей, К. Роджерса, Г. Рудь, О. Рязанцевої, Т. Титаренко, В. Франкла, З. Фройда, Г. Чуйко, К. Юнга, І. Ялома та ін..

Середній вік часто розглядається як період у житті, коли надії молодості не втілені, можливості не реалізовані і здається, втрачені назавжди. Життя та неочікувані складні життєві обставини коригують життєві плани людини, і може здатися, що вона не можете здійснити все, що задумала. Криза середнього віку змушує людину переглядати всі досягнення і діяльність, спрямовану на зміну свого життя, коли коригувати цілі, ставити нові, змінювати коло інтересів. В зрілому віці внутрішньо-особистісний конфлікт є явищем закономірним, на яке значуще не впливають професійна й діяльнісна успішність, наявність сім'ї та дітей. Внутрішній стан особистості в дорослому віці може бути суперечливим. Вона насолоджується процвітанням сім'ї, кар'єрою і творчими здібностями, все частіше замислюється про проблеми смерті й плину часу. Кожна значуща подія змушує її по-новому поглянути на своє життя і задуматися про його непостійність. Цей перехід до середнього віку є фазою помірної або навіть тяжкої кризи, головною особливістю якої постає відмінність її мрій і життєвих цілей від реального життя. Особистість усвідомлює, що час невблаганно спливає, тому ця розбіжність між мрією і дійсністю виявляється для неї гострою.

Мета статті - представлення результатів емпіричного дослідження особливостей переживання жінками життєвої кризи в середньому віці в умовах війни.

Виклад основного матеріалу

жінка життєва криза

Життєва криза є явищем внутрішнього світу людини, що проявляється як переживання різних форм непродуктивності на життєвому шляху, і його переломні моменти виникають у ситуаціях, коли реалізація життєвих планів є неможливою. Життєва криза є перехідним періодом у житті, що характеризується згортанням і активною зміною життєвих ролей людини, межею між її старим і новим досвідом, якісним переходом з одного стану в інший, і є етапом зміни життєвого напрямку, рішення або вибору [1].

Причинами життєвої кризи можуть бути різні обставини та зміни. Влни можуть бути зумовлені індивідуальними психічними, фізичними та біологічними особливостями людини або соціальними чинниками та ситуаційними обставинами [2].

Науковці пов'язують життєву кризу з тривалим внутрішнім конфліктом життя людини в цілому, його сенсом, основними цілями та шляхами їх досягнення [3]. В стані життєвої кризи вона потребує змін, що призводять до руйнування усталених стосунків з оточуючими людьми, а також узгодженості між зовнішнім і внутрішнім світом. Тому під час кризи людина втрачає відчуття гармонії, рівноваги, благополуччя, її внутрішня чутливість різко підвищується, а до зовнішніх впливів вона стає нечутливою.

Характер кризової ситуації особистості визначається не тільки внутрішніми причинами, а й суб'єктивними особливостями життєвого середовища людини. Для людей світ життя має два аспекти: зовнішній рівень і внутрішній рівень. Внутрішній і зовнішній світи людини залежно від своїх характеристик може бути простим і складним. Простий світ пов'язаний із задоволенням реальних людських потреб, що сприяє розвитку егоцентризму та веде до формування пов'язаних з ним егоїстичних установок і гедоністичних цінностей. А у складному зовнішньому світі нагальні потреби не завжди легко задовольнити, оскільки життя в такому світі сприяє розвитку вищих психічних функцій, особливо інтелектуальних, формуванню соціоцентричної спрямованості особистості, розвитку рефлексивності, емпатії [4].

Основною особливістю періоду проживання кризи середнього віку є невідповідність між їхніми мріями та цілями в житті та поточним становищем. Оскільки мрії людини часто мають нереалістичні, а часом і фантастичні характеристики, оцінка розбіжності мрій і реальності в певний момент зазвичай характеризується емоційно-негативними переживаннями. Людина раптом усвідомлює, що час неминуче минає, і тому ця розбіжність між мрією та реальністю стає для неї очевидною і стає дуже серйозною. Середній вік часто сприймається як час втрати надії на життя, оскільки багато можливостей, здається, втрачено назавжди. Життя постійно змінює плани людини, а час неминуче йде, а людина не завжди може досягти всього, що запланувала і продумала, тому намагається щось змінити [5].

Специфіка переживання життєвої кризи середнього віку жінками полягає у тому, що вони традиційно визначають себе через сімейні стосунки, а не через професійну діяльність. Симптоми кризи у жінки середнього віку зазвичай збігаються з дорослішанням дітей, тому що діти вже не потребують такого догляду з її боку, як раніше. Іноді прояв кризи середнього віку пов'язаний з професійною діяльністю, коли керівництво віддає перевагу молодим фахівцям тощо. Жінки, які найбільше страждають від цих переживань, можуть переживати кризу середнього віку особливо важко, якщо вони нещасливі в шлюбі, в сім'ї або в професійній діяльності. Ця незадоволеність поступово наростає, а криза викликала лише гостру і тривалу депресію, зниження розумової активності, алкогольну залежність, агресивність, відмову від статевого життя, безсоння, іпохондрію та розлади пам'яті [6]. Жінки, які в цей період вважають себе лише домогосподарками та матерями, частіше страждають від синдрому «домогосподарки»: мають низьку самооцінку, страхи та тривогу; депресія, самотність і почуття залежності. Тому вони дуже сором'язливі, бояться всього і всіх, невпевнені в собі, бояться чогось не встигнути тощо. Вже одне це призводить до хронічної незадоволеності і потреби в психологічній допомозі. Жінки, які працюють, більш задоволені своїм життям, собою та сім'єю, ніж ті, що не працюють, хоча відчувають почуття провини та внутрішні конфлікти між соціальними ролями матері, дружини та кар'єрою [7].

Отже, основними ознаками кризи середнього віку є: переоцінка досягнень і цілей, незадоволеність власним життям, пошук нових сенсів, страх старіння, зміни в поведінці та діяльності. Криза середнього віку охоплює основні життєві цінності та потреби жінки, починає домінувати у внутрішньому житті і супроводжується сильними емоційними переживаннями, що порушує нормальний хід її життя, порушує організацію життєдіяльності та змушує її переосмислювати своє життя. Проте, криза середнього віку є нормальним етапом життя жінки, який може бути продуктивним, якщо використати його для переоцінки і переосмислення нею власних життєвих цілей і пріоритетів. Її переживання можуть бути важкими і викликати стрес, проте вони також можуть бути можливістю для особистісного зростання та розвитку.

Для емпіричного дослідження особливостей переживання жінками життєвої кризи в середньому віці використано наступний психодіагностичний інструментарій: опитувальник «Задоволеність життям» Н. Мельникової, опитувальник сенсожиттєвої кризи К. Карпінського), шкала диференціальних емоцій в адаптації О. Леонової та М. Капіци, методика «Самооцінка емоційних станів» А. Уесмана та Д. Рікса та особистісний опитувальник «Міні-мульт» Дж. Кінкеннона.

Емпіричне дослідження негативних психоемоційних станів курсантів- прикордонників проводилося на базі Громадської організації «Захист - об'єднання волонтерів», що здійснює діяльність в м. Хмельницькому та Хмельницькій області. У дослідженні взяли участь 59 жінок, які є волонтерами, віком 40-47 років. Дослідження проводилось впродовж травня- червня 2024 року.

За результатами тестування жінок за опитувальником «Задоволеність життям» Н. Мельникової виявлено:

- у 18 (30,51 %) жінок виявлено високий рівень життєвої включеності, у 36 (61,02 %) осіб - середній, у 5 (8,47 %) осіб - низький, що свідчить про відповідні рівні їхнього відчуття насиченості і повноти життя, повноти проживання моменту сьогодення, а також відповідні рівні активності, бажання та прагнення до дій, наявності та виразності таких позитивних станів, як душевна рівновага, задоволеність, радість;

- у 15 (25,42 %) жінок виявлено високий рівень розчарування в житті, у 32 (54,24 %) осіб - середній, у 12 (20,34 %) осіб - низький, що свідчить про відповідні рівні переживання розчарування, роздратування, образи, відчуття несправедливості через не співпадіння бажаного з реальністю - коли прикладені зусилля не приносять результатів, не досягають мети, а також про відповідні рівні незадоволеності діяльністю і самореалізацією, відчуття відсутності результативності, неможливості реалізації планів, відсутність хоч яких-небудь перспектив;

- у 19 (32,20 %) жінок виявлено високий рівень втомленості від життя, у 29 (49,15 %) осіб - середній, у 11 (18,64 %) осіб - низький, що свідчить про відповідні рівні їхньої втоми, виснаження, фізичної слабкості, а також паралельних їм відчуттів пасивності, апатії, відчуття розбитості і відсутності бажання, тобто цей показник показує виснаженість тим способом життя, які живуть жінки в умовах сьогодення;

- у 21 (35,59 %) жінок виявлено високий рівень переживання за майбутнє, у 30 (50,85 %) осіб - середній, у 8 (13,56 %) осіб - низький, що свідчить про відповідні рівні їхніх тривожних очікувань несприятливих життєвих подій і невпевненості у завтрашньому дні, пов'язаних із відчуттям нестабільності навколишнього оточення, небезпеки внаслідок війни в країні, тобто цей показник показує відповідні рівні небезпеки для життя, які переживають жінки в умовах сьогодення;

- у 12 (20,34 %) жінок виявлено високий рівень загального показника задоволеності життям, у 33 (55,93 %) осіб - середній, у 14 (23,73 %) осіб - низький, що свідчить про відповідні рівні їхніх суб'єктивних відображень якості взаємодії у системі «Я -Життя».

Отже, у досліджуваних жінок переважають найбільші переживання за майбутнє, переважна більшість відчувають втому від життя в умовах сьогодення. І лише 12 (20,34 %) жінок переживають власне життя як благополучне в основному за рахунок включеності у важливу соціальну діяльність.

За результатами тестування за опитувальником сенсожиттєвої кризи К. Карпінського виявлено наступні рівні переживання жінками сенсожиттєвої кризи:

- у 17 (28,81 %) жінок виявлено високий рівень переживання сенсожиттєвої кризи, що свідчить про те, що ці жінки дуже глибоко і болісно переживають кризу сенсу життя, яка може проявлятися через інтенсивний прояв переважно негативних емоційних станів, почуття безвиході, тривогу, депресію та інших негативних психологічних симптомів. Основними ознаками високого рівня кризи сенсу життя є: глибока незадоволеність життям, коли жінки відчувають, що їхнє життя втратило сенс і не бачать способів його покращити; сильний емоційний стрес, коли серйозна життєва криза викликає гострі емоційні страждання, включаючи тривогу, депресію та інші негативні емоції; втрата інтересу до звичайних справ і занять, які раніше приносили їм радість і задоволення; прагнення до самотності, оскільки жінки можуть відчувати, що їх ніхто не розуміє. На тлі високого рівня чутливості та життєвої кризи можлива поява негативних соматичних симптомів: втоми, розладів сну, головних болів та інших, які можуть супроводжуватися високим рівнем стресу та незадоволеності життям. Високий рівень переживання сенсожиттєвої кризи свідчить також про низький рівень осмисленості та наявність специфічних труднощів смислової регуляції та осмисленості власного життєвого шляху. Ці жінки можуть вважати своє життя нудним, нецікавим, непродуктивним, безглуздим, непослідовним і неадекватно організованим. Їхня потреба в сенсі життя незрозуміла, а активність у пошуку сенсу практично не виражена. У своїх повсякденних діях вони частіше керуються простими потребами, ніж ідеалами, але при цьому відчувають сильну внутрішню самотність, виснаження і невдоволення життям. У них домінує суб'єктивна незадоволеність життям, знижується мотивація до життєдіяльності, що призводить до того, що вони стають апатичними і байдужими до життєвих подій, не мають бажання змінити своє життя на краще і в цілому. На цьому тлі у них знижується рівень життєвих потреб, і тому не прагнуть досягти чогось значного в житті, уникаючи при цьому тих моментів життя, які потребують тривалої важкої праці та вкладень. У цих жінок може бути значна розбіжність між уявленнями про сенс життя і причиною самої діяльності, оскільки вони не визнають на емоційному рівні життєвих цінностей, які вважають важливими. Тому багато повсякденних справ і обов'язків сприймаються як абсолютно беззмістовні і безглузді і, тоді їм важко в житті відокремити важливе від неважливого, виробити внутрішні критерії важливих рішень і оцінити життєві досягнення. У цих осіб погляди на найважливіші цінності в житті можуть бути нестійкими і внутрішньо суперечливими. Вони схильні знецінювати або радикально переоцінювати цінності, які здавалися їм найважливішими в минулому. В цілому жінки з високим рівнем сенсожиттєвої кризи вважають, що життя залежить від зовнішніх обставин, а не від їхніх власних зусиль;

- у 23 (38,99 %) жінок виявлено середній рівень переживання сенсожиттєвої кризи, що свідчить про те, що ці жінки переживають внутрішню незадоволеність в цілому, внаслідок загальної незадоволеності власним життям, розумінням, що вони не досягли всього того, чого прагнули, або що їхні досягнення не мають сенсу в умовах сьогодення. Жінки з середнім рівнем переживання сенсожиттєвої кризи знаходяться на етапі переосмислення власних цінностей, цілей та пріоритетів і навіть можуть поставити під сумнів раніше важливі для них речі. Окрім того, вони сумніватися в правильності вибору професії, у них може виникнути бажання змінити роботу або почати нову справу, а також вони можуть переживати потребу змінити оточення або покращити якість спілкування. Жінки з середнім рівнем переживання сенсожиттєвої кризи часто починають шукати нові джерела сенсу та задоволення в житті, можуть навчатися, займатися новими видами діяльності, волонтерством, знайти нові хобі, які приносять їм радість та задоволення;

- у 19 (32,20 %) жінок виявлено низький рівень переживання сенсожиттєвої кризи, що свідчить про те, що, швидше за все, ці жінки переживають не перебуває в кризі сенсу життя, але це не означає, що їхнє життя пронизане і осяяне глибоким змістом. Низький рівень переживання сенсожиттєвої кризи може означати також, що ці жінки відчувають мінімальні труднощі або зовсім не стикаються з глибокими психологічними і емоційними переживаннями, пов'язаними з переоцінкою своїх життєвих цілей і сенсу життя. Це може бути пов'язано з тим, що вони задоволені своїм життям, роботою, сім'єю та особистими досягненнями і не відчувають потреби в змінах чи переоцінці власного життєвого шляху. Окрім того, ці жінки можуть мати високий рівень психологічної зрілості, що допомагає їм ефективно справлятися з життєвими викликами і стресами, зберігаючи внутрішній спокій і гармонію, або у них є соціальна підтримка з боку родини, друзів і колег, що значно знижує ризик виникнення серйозних кризових станів. Жінки з низьким рівнем переживання сенсожиттєвої кризи можуть мати чітко визначені життєві цілі і план їх досягнення, що допомагає їм уникати відчуття безцільності або незадоволеності, а також у них розвинена гнучкість в адаптації до нових життєвих обставин, що допомогти знижує вплив кризових ситуацій.

За результатами тестування жінок за допомогою шкали диференціальних емоцій в адаптації О. Леонової, М. Капіци виявлено:

- за індексом позитивних емоцій: у 5 (8,47 %) жінок виявлено сильний ступінь емоційних переживань інтересу, радості та здивування, у 13 (22,04 %) осіб - виражений, у 21 (35,59 %) осіб - помірний та у 20 (33,90 %) осіб - слабкий, що свідчить про відповідні рівні позитивного емоційного ставлення жінок до наявної ситуації життя в умовах війни;

- за індексом гострих негативних емоцій: у 15 (25,42 %) жінок виявлено сильний ступінь емоційних переживань горя, гніву, відрази та презирства, у 22 (37,29 %) осіб - виражений, у 19 (32,20 %) осіб - помірний та у 3 (5,09 %) осіб - слабкий, що свідчить про відповідні рівні негативного емоційного ставлення жінок до наявної ситуації життя в умовах війни;

- за індексом тривожно-депресивних емоцій: у 9 (15,26 %) жінок виявлено сильний ступінь емоційних переживань страху, сорому та провини, у 17 (28,81 %) осіб - виражений, у 23 (38,98 %) осіб - помірний та у 10 (16,95 %) осіб - слабкий, що свідчить про відповідні рівні відносно стійких індивідуальних переживань тривожно-депресивного комплексу, що опосередковують об'єктивне ставлення жінок до наявної ситуації в умовах війни.

За результатами тестування за методикою «Самооцінка емоційних станів» А. Уесмана та Д. Рікса виявлено:

- за шкалою «спокій - тривожність» у 5 (8,48 %) жінок виявлено високий рівень спокою, що свідчить про їхню витримку, стриманість, терплячість, статечність, розсудливість, врівноваженість, незворушність, толерантність. У 27 (45,76 %) жінок виявлено середній рівень, що свідчить про те, що у них немає явного переважання одного з полюсів. У 27 (45,76 %) жінок виявлено низький рівень спокою, що свідчить про те, що ці особи переживають заляканість, закомплексованість, нерішучість, полохливість, нервовість, невпевненість, напруженість, боязкість;

- за шкалою «енергійність - втома» у 10 (16,95 %) жінок виявлено високий рівень спокою, що свідчить про те, що вони оцінюють себе як: ініціативних, діяльних, заповзятливих, одержимих, спрямованих, активних, кипучих, пробивних, кмітливих. У 26 (44,07 %) жінок виявлено середній рівень за цією шкалою, що свідчить про те, що у них немає явного переважання одного з полюсів. У 23 (38,98 %) жінок виявлено низький рівень енергійності, що свідчить про те, що ці особи оцінюють себе як: неініціатив- них, пасивних, інертних, безініціативних, млявих, апатичних, байдужих, повільних;

- за шкалою «піднесення - пригніченість» у 8 (13,56 %) жінок виявлено високий рівень спокою, що свідчить про те, що вони оцінюють себе як темпераментних, рвучкий, енергійних, вільнолюбних, розкутих, живих, рухливих, жвавих. У 29 (49,15 %) жінок виявлено середній рівень за цією шкалою, що свідчить про те, що у них немає явного переважання одного з полюсів. У 22 (37,29 %) жінок виявлено низький рівень піднесення, що свідчить про те, що ці особи оцінюють себе як: сором'язливих, боязких, нерішучих, несміливих, заляканих, пригнічених, збентежених, подавлених;

- за шкалою «впевненість у собі - безпорадність» у 17 (28,81 %) жінок виявлено високий рівень впевненості у собі, що свідчить про те, що вони оцінюють себе як темпераментних, рвучкий, енергійних, вільнолюбних, розкутих, живих, рухливих, жвавих. У 27 (45,76 %) жінок виявлено середній рівень за цією шкалою, що свідчить про те, що у них немає явного переважання одного з полюсів. У 15 (25,43 %) жінок виявлено низький рівень впевненості у собі, що свідчить про те, що ці особи оцінюють себе як: слабохарактерних, тихих, несміливих, слабких, слабовільних;

- за показником «загальна оцінка емоційного стану» у 15 (25,43 %) жінок виявлено високий рівень оцінки власного емоційного стану, що свідчить про позитивне ставлення до об'єктів довкілля та до себе, і вони сприймають емоційно і свідомо фіксують свій внутрішній стан як стан благополуччя. Емоційний стан людини є регулятивною функцією адаптації до оточуючого середовища чи життєвої ситуації. Тому у жінок з високим рівнем оцінки власного емоційного стану достатньо високий рівень адаптації до умов життя в сьогоденні. У 23 (38,98 %) жінок виявлено середній рівень оцінки власного емоційного стану, що свідчить про те, що в деяких сферах власної життєдіяльності вони переживають благополуччя, а в деяких ні. У 21 (35,59 %) жінок виявлено низький рівень загальна оцінка емоційного стану, що свідчить про те, що ці особи оцінюють та переживають власне життя як неблагополучне.

За результатами тестування за допомогою особистісного опитувальника «Міні-мульт» Дж. Кінкеннона виявлено:

- за шкалою іпохондрії у 6 (10,17 %) жінок виявлено високий рівень, у 28 (47,46 %) осіб - середній рівень та у 25 (42,37 %) осіб - низький рівень іпохондрії, що свідчить про відповідні рівні неспокою за стан свого фізичного здоров'я, який виникає на тлі високого рівня тривоги в цілому, що може проектуватися на серцево-судинні захворювання та захворювання шлунково- кишкового тракту; підвищеної уваги до себе, що обумовлює перенесення відносини загрози з міжособистісних відносин на процеси, що відбуваються у власному організмі, і поєднується з недостатньою здатністю контролювати свої емоції; схильності до скарг, заклопотаності своїм фізичним станом, песимізму і невірою в успіх, особливо щодо медичної допомоги, непоступливості, впертості, скептицизму;

- за шкалою депресії у 9 (15,26 %) жінок виявлено високий рівень, у 27 (45,76 %) осіб - середній рівень та у 23 (38,98 %) осіб - низький рівень депресії, що свідчить про відповідні рівні відчуття невизначеної загрози, характер і час виникнення якої не піддається передбаченню, дифузних побоювань і тривожних очікувань, песимізму, закритості, надмірної серйозності, чутливості, схильності до тривоги, боязкості, сором'язливості, пасивності, прагнення уникнути розчарування, почуття провини, гніву, спрямованого на себе, аутоагресії тощо;

- за шкалою істерії у 17 (28,81 %) жінок виявлено високий рівень, у 26 (44,07 %) осіб - середній рівень та у 16 (27,12 %) осіб - низький рівень істерії, що свідчить про відповідні рівні схильності до неврологічних захисних реакцій конверсійного типу з використанням симптомів соматичного захворювання як засобу уникнення відповідальності, коли всі проблеми вирішуються відходом у хворобу. Головною особливістю таких людей є прагнення здаватися більше, значніше, ніж є насправді, прагнення звернути на себе увагу. Почуття таких людей поверхові й інтереси неглибокі. У жінок з високим рівнем істерії відзначається здатність до витіснення чинників, що викликають тривогу; демонстративне підкреслення соматичного неблагополуччя з тенденцією заперечувати труднощі в соціальній адаптації. Висока здатність до витіснення, що дозволяє ефективно усувати тривогу, в той же час ускладнює формування досить стійкої поведінки: вони постійно шукають для себе нові ролі, завдання та оцінки. Люди цього типу не мають досить розвинений внутрішній світ, їх переживання орієнтовані на зовнішнього спостерігача. Ігнорування негативних сигналів ззовні дозволяє зберігати високу самооцінку, що переходить в самолюбування. Така поведінка може призвести до безцеремонності, некритичність в оцінці ситуації. Ці жінки прагнуть бути в центрі уваги, шукають визнання і підтримки і домагаються цього наполегливими діями. Також вони схильні до фантазування, егоцентризму, вони незрілі і поверхові у контактах. Краще за все вони проявляють себе в ситуаціях, де треба швидко змінювати свою роль, де присутні короткочасні контакти, оскільки вони вміють пристосовуватися до різних людей. У конфліктах найчастіше використовують для самозахисту соматичні скарги, які носять поверхневий характер;

- за шкалою психопатії у всіх 59 (100,00 %) жінок виявлено низький рівень, що свідчить про те, що вони конвенціональні, у них високий рівень ідентифікації зі своїм соціальним статусом, вони прагнуть до збереження постійних інтересів, установок, цілей;

- за шкалою параноїдальності у 23 (38,98 %) жінок виявлено середній рівень та у 36 (61,02%) осіб - низький рівень, що свідчить про відповідні рівні схильності до формування надцінних ідей, агресивності і злопам'ятності, конфліктності, ригідності, схильності до систематизації накопиченого досвіду, підозрілості, образливості, завзятості у досягненні мети, педантизму, схильності звинувачувати інших у недружньому ставленні, ворожості;

- за шкалою психастенії у 4 (6,78 %) жінок виявлено високий рівень, у 26 (44,07 %) осіб - середній рівень та у 29 (49,15 %) осіб - низький рівень психастенії, що свідчить про відповідні рівні конституаціональної схильності до виникнення тривожних реакцій, які усуваються шляхом формування обмеженої поведінки; сензитивності, страху, тривоги, невмотивованих побоювань, невпевненості у собі і у своїй компетентності, зниженої самооцінки, нав'язливості. У жінок з високим рівнем за цією шкалою формується тривожно-недовірлива особистість, з низьким порог фрустрацій; вони напружені, самокритичні, емпатійні, сором'язливі, боязкі і мають труднощі соціального пристосування, низьку здатність до витіснення і підвищену увагу до негативних сигналів. Вони прагнуть утримати в центрі уваги навіть несуттєві факти, враховувати і передбачити навіть малоймовірні можливості. І коли ситуація ніколи не представляється досить визначеною, ув них посилюється ще більше постійну тривожність. Тому нездатність відокремлювати фон від сигналу, збільшення емоційної значущості фону призводить до ослаблення концентрації уваги, до сумнівів і коливань при необхідності прийняти рішення, виникнення тривоги і страхів з приводу можливих наслідків своїх дій. А оскільки кожен новий сигнал сприймається як загроза, то психастенічна особистість дотримується вже знайомих їй прийомів діяльності;

- за шкалою шизоїдності у всіх 59 (100,00 %) жінок виявлено низький рівень, що свідчить про відсутність у них таких шизоїдних рис характеру як емоційна холодність і відчуженість;

- за шкалою гіпоманії у 9 (15,2,5 %) жінок виявлено високий рівень, у 30 (50,85 %) осіб - середній рівень та у 20 (33,90 %) осіб - низький рівень гіпоманії, що свідчить про відповідні рівні піднесеності настрою незалежно від обставин, активності, енергійності та життєрадісності, поверхневості та нестійкості інтересів, переоцінки своїх можливостей, а також дезадаптивності.

Кореляційний аналіз переживання жінками сенсожиттєвої кризи в середньому віці здійснювався з метою визначення впливу різних показників переживання якості їхнього життя на виникнення сенсожиттєвої кризи. За результатами кореляційного аналізу виявлено, що показник сенсожиттєвої кризи жінок середнього віку знаходиться у прямій залежності від: розчарування у житті: р = 0,658 на рівні високої статистичної значущості (р=0,002); втомленості від життя: р = 0,702 на рівні високої статистичної значущості (р=0,005); переживання за майбутнє: р = 0,823 на рівні статистичної значущості (р=0,027); гострих негативних емоцій: р = 0,452 на рівні статистичної значущості (р=0,010); тривожно-депресивних емоцій: р = 0,546 на рівні статистичної значущості (р=0,012); іпохондрії: р = 0,365 на рівні статистичної значущості (р=0,014); депресії: р = 0,574 на рівні високої статистичної значущості (р<0,001); істерії: р = 0,396 на рівні високої статистичної значущості (р=0,006); параноїдальності: р = 0,571 на рівні високої статистичної значущості (р=0,004); психастенії: р = -0,558 на рівні статистичної значущості (р=0,015).

Разом з тим, показник сенсожиттєвої кризи жінок середнього віку знаходиться в оберненій залежності від: життєвої включеності (-0,513 на рівні високої статистичної значущості (р<0,001); задоволеності життям (-0,665 на рівні статистичної значущості (р=0,011); позитивних емоцій (-0,553 на рівні високої статистичної значущості (р=0,009); спокою (-0,644 на рівні статистичної значущості (р=0,023); енергійності (-0,358 на рівні високої статистичної значущості (р=0,002); піднесення (-0,425 на рівні статистичної значущості (р=0,013); впевненості у собі (-0,321 на рівні високої статистичної значущості (р=0,004); емоційного стану (-0,431 на рівні статистичної значущості (р=0,016).

Отже, виникненню сенсожиттєвої кризи внаслідок зміни якості життя жінок середнього віку в умовах війни сприяють розчарування у житті, втомленість від життя, переживання за майбутнє, переживання гострих негативних та тривожно-депресивних емоцій, розвиток іпохондрії, депресії, істерії, параноїдальності та психастенії. Найбільший вплив на виникнення сенсожиттєвої життєвої кризи у жінок середнього віку мають переживання за майбутнє, втомленість від життя та розчарування у житті. Зниженню ймовірності виникнення сенсожиттєвої кризи внаслідок зміни якості життя жінок середнього віку в умовах війни сприяють життєва включеність, задоволеність життям, переживання позитивний емоційний стан та позитивних емоцій, спокою, енергійність, піднесення та впевненість у собі. Найбільший вплив на зниження ймовірності виникнення сенсожиттєвої життєвої кризи у жінок середнього віку мають задоволеність життям, спокій, життєва включеність та переживання позитивних емоцій.

Висновки

Отже, за результатами емпіричного дослідження виявлено у досліджуваній групі жінок переважання осіб з середніми рівнями життєвої включеності, розчарування в житті, втомленості від життя, переживання за майбутнє та загального показника задоволеності життям. З високими рівнями найбільше жінок виявлено за показниками переживання за майбутнє, втомленості від життя та життєвої включеності. В двох третіх жінок виявлено високі та середні рівні сенсожиттєвої кризи. Більше половини досліджуваних жінок переживають гострі негативні емоції стосовно власного життя, а загальний рівень емоційного стану оцінюють переважно на середньому та низькому рівнях. Окрім того, переважна більшість досліджуваних жінок переживають неспокій за стан свого фізичного здоров'я, який виникає на тлі високого рівня тривоги в цілому, вони відчувають невизначені загрози, характер і час виникнення яких не піддається передбаченню, вони схильні до неврологічних захисних реакцій конверсійного типу з використанням симптомів соматичного захворювання як засобу уникнення відповідальності, а також схильні до виникнення тривожних реакцій. У двох третіх з досліджуваних жінок виявлено високі та середні рівні поверхневості та нестійкості інтересів, переоцінки своїх можливостей, а також дезадаптивності. Але разом з тим, у всіх жінок виявлено високий рівень ідентифікації зі своїм соціальним статусом, вони прагнуть до збереження постійних інтересів, установок, цілей.

Перспективи подальших розвідок пов'язані з розробкою та апробацією тренінгової програми психологічної підтримки жінок у подоланні життєвої кризи середнього віку, а також практичних рекомендації психологам щодо психологічної підтримки жінок при переживанні життєвої кризи в середньому віці.

Література

1. Черезова І. О. Психологія життєвих криз особистості: навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / І. О. Черезова. - Бердянськ, БДПУ, 2016. - 193 с.

2. Головаха Є. І. Психологія людського взаєморозуміння / Є. І. Головаха, Н. В. Паніна. - 2-е вид., зі змінами та доп. - К.: Україна. Інститут соціології HAH України. 2002. - 223 с.

3. Булах І. С. Психологія життєвих криз особистості: навч. посіб. / І. С. Булах. - Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. - 110 с.

4. Гейко Є. В., Радул І. Г. Сенс життя в період кризових станів особистості / Є. В. Гейко, І. Г. Радул // Наукові записки. Серія: Психологія. - 2023. - (1). - С. 22-29. Режим доступу: https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2023-1-3.

5. Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. - 2-ге вид. - К.: Каравела, 2009. - 400 с.

6. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т.М.Тигаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. - 348 с.

7. Кутішенко В. П. Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум: Навч. посіб. / В. П. Кутішенко, С. О. Ставицька. - К.: Каравела, 2009. - 448 с.

References

1. Cherezova, I. O. (2016). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti: navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [Psychology ofpersonal life crises: a study: guide for students of higher educational institutions]. Berdiansk, BDPU [in Ukrainian].

2. Holovakha, Ye. I. & Panina, N. V. (2002). Psykholohiia liudskoho vzaiemorozuminnia [Psychology of human mutual understanding] (2nd ed., rev.). Kyiv: Ukraina. Instytut sotsiolohii HAH Ukrainy. [in Ukrainian].

3. Bulakh, I. S. (2015). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti: navch. posib. [Psychology of personal life crises]. Vinnytsia: TOV «Nilan-LTD» [in Ukrainian].

4. Heiko, Ye. V. & Radul I. H. (2023). Sens zhyttia v period kryzovykh staniv osobystosti [The meaning of life in the period of crisis states of the personality] Naukovi zapysky. Seriia: Psykholohiia - Proceedings. Series: Psychology, 1, 22-29. Retrieved from https://doi.org/10.32782/ cusu-psy-2023-1-3 [in Ukrainian].

5. Skrypchenko, O. V., Dolynska, L. V., Ohorodniichuk, Z. V. (2009). Vikova ta pedahohichna psykholohiia: Navch. posib. [Age and pedagogical psychology] / O. V. Skrypchenko (2nd ed., rev.). Kyiv: Karavela [in Ukrainian].

6. Tyharenko, T. M. (Eds.). (1998). Psykholohiia zhyttievoi kryzy [Psychology of life crisis] Kyiv: Ahropromvydav Ukrainy [in Ukrainian].

7. Kutishenko, V. P. & Stavytska, S. O. (2009). Psykholohiia rozvytku ta vikova psykholohiia: Praktykum: Navch. posib. [Developmental psychology and age psychology], Kyiv: Karavela [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru