Теоретичний аналіз впливу тривожності на самооцінку в студентської молоді

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні психологічних аспектів проблеми впливу тривожності на самооцінку в студентської молоді.

Виклад основного матеріалу

У ситуаціях невизначеної небезпеки виникає емоційний стан, що проявляється через очікування неблагополучного розвитку подій. Коли людина сприймає ситуацію або подразники як актуальну або потенційну загрозу, небезпеку, шкоду, то може виникнути стан тривожності.

Щодо визначення поняття тривожності, більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище (пов'язане з конкретною ситуацією) і як особистісну характеристику (пов'язану зі здатністю індивіда переживати в більшості навіть звичайних ситуацій побоювання, хвилювання, тривогу, відчуття якихось можливих неприємностей).

У деяких дослідженнях тривожність розглядається як реакція на соціальні впливи при певних індивідуальних психофізіологічних особливостях (М. Авенер, Г. Айзенк, Г. Аракєлов, Б. Вяткін, В. Кисловська, М. Ландерс, Н. Є. Лисенко, Н. Левітов, М. Махоні, В. Мерлін, Ч. Спілбергер, Є. Шотт), а також як така, що може виникати при різних психосоматичних захворюваннях (В. М'ясищев, Є. Соколов та ін.).

Більшість науковців вважають, що тривога не є феноменом, який є окремий та монолітний. Тривога є комбінацією, у яку входять переживання суму, страху, гніву, провини, сорому та інтересу. Про переживання сорому чи провини люди згадують тоді, коли описують стан тривоги, який вони пережили. Психологи вважають, що такі феномени виникають тому, що дорослі не рідко привчають дітей не показувати свій страх, особливо це стосується хлопчиків. Таким чином, у людини почуття провини і сорому виникає внаслідок переживання страху та опасіння виявити цей страх. Оскільки тривожність та страх не вважається сприятливим фоном для взаємодії у соціумі, соматичного здоров'я, сприйняття, роздумів і поведінки, то для психічного здоров'я людини є шкідливим [6].

Для тривоги характерним є те, що вона може включати невпевненість у собі, у своїх силах, переживання безпомічності, безсилля перед зовнішніми викликами, а також перебільшувати їхню загрозу та силу. Однак є випадки, коли тривога не несе негатив, тобто може проявлятися позитивне емоційне переживання, а саме: радісне хвилювання та очікування.

Дослідники виділяють ситуативну та особистісну тривогу. Щодо ситуативної, то вона про характеристику людини в даний момент, про теперішні переживання. Щодо особистісної, то це властивість особистості і виявляється вона в тому, що людина постійно відчуває реальну або уявну небезпеку. Особистісна тривожність є базовою рисою, яка формується, розвивається та закріплюється в ранньому дитячому віці [2].

Особистісна тривожність - це інтегративна негативна індивідуальна властивість, що визначає схильність індивіда до суб'єктивного переживання таких емоційних станів, як страх, хвилювання, напруга. Вона виявляється у почутті невпевненості в собі, беззахисності, безпомічності, безсилля перед реальними об'єктивними чи уявними (суб'єктивними) зовнішніми чи внутрішніми факторами, які містять небезпеку та загрозу самооцінці, рівню домагань, задоволенню основних потреб тощо (чи сприймаються як такі). Теоретичні аспекти особистісної тривожності розглядаються в психологічній літературі, перш за все, з точки зору представлення її як переживання певної емоційної модальності, пов'язаного з мотивами поведінки і діяльності. У витоків аналізу цього явища стоять такі дослідники, як Дж. Браун, А. Валлон, П. Жане, У. Кеннон, К. Левін [7].

Слід розрізняти тривожність та тривогу. Тривога - це стан, а тривожність - це риса особистості, її особливість. Тривожність, як ситуативне явище, характеризує стан індивіда в даний момент, пов'язане з конкретною зовнішньою ситуацією, а тривожність як риса є стійкою властивістю особистості, що характеризується підвищеною схильністю до переживання тривоги внаслідок реальної чи уявної небезпеки [2].

Дослідженням тривоги та тривожності присвятив свої праці Ю. Ханін, який зазначив, що тривога є емоційним станом, який є реакцією на різні стресори. Ці стресори мають такі характеристики:

- Різна інтенсивність (ситуативна (реактивна) тривожність, її величина коливається залежно від багатьох факторів);

- Мінливість у часі (з конкретною ситуацією пов'язаний емоційний дискомфорт);

- Виражена активація вегетативної нервової системи

(підвищене потовиділення, поява сухості у роті, прискорене серцебиття, розширення зіниць, почервоніння шкіри тощо [7].

Студентська тривожність найчастіше проявляється на першому та випускному курсах. Розвиток соціальних ролей студентів на різних курсах має певні особливості. Студенти першого курсу вирішують питання адаптації та участі у формі життя студентського колективу. Поведінка дуже покірна. Другий рік - це період інтенсивної навчальної та професійної діяльності. У житті другокурсників зосереджені всі форми навчання і виховання, культури та дозвілля. Третій курс пов'язаний з початком спеціалізації, посиленням інтересу до дослідження та звуженням кола індивідуальних інтересів. Четвертий рік - це перше реальне розуміння професії під час стажування, з новими цінностями, що стосуються майбутньої роботи, фінансів і сімейних обставин [5; 8].

Чинники тривоги можуть виникати в усіх сферах людського існування. Психологи ці чинники поділяють на об'єктивні та суб'єктивні, проявляються чинники на таких рівнях життєдіяльності особистості, як психофізіологічний, соціальний та психологічний. Серед психологічних факторів, які пов'язані з індивідуальними особливостями людини, виділяють такі: особистісні фактори, фактори адаптації й мотиваційні фактори. До особистісних факторів тривожності відносяться особливості Я-концепції та невідповідність часової перспективи. Саме дисгармонія у ставленні та неадекватна самооцінка, як негативні аспекти самосвідомості, можуть викликати у людини відчуття тривоги, невпевненість у власних силах і можливостях. Якщо самооцінка низька, людина відчуває тривогу під час навчання та під час міжособистісного спілкування [6; 7].

Особистість, що має підвищений рівень особистісної тривожності, сприймає навколишній світ як загрозу собі, своїй безпеці та своїй самооцінці. І частіше у такої особистості формується неадекватна занижена самооцінка. І тоді типовим проявом заниженої самооцінки є підвищена тривожність і виражається вона через схильність відчувати неспокій в різних життєвих ситуаціях. Часто ці ситуації не несуть ніякої реальної загрози ні життю, ні здоров'ю особистості, що має підвищений або високий рівень тривожності.

Самооцінка особистості є оцінкою людини своїх якостей, самій собі, своїм здібностям, а також тому місцю, яке вона займає в соціальному середовищі. Самооцінка особистості свідчить про соціальну адаптованість людини, самооцінка є регулятором поведінки та діяльності, який збирає весь життєвий досвід людини [1].

Для самооцінки юнацького віку характерним є, порівняно з підлітковим віком, зниження її рівня та зміни її в бік адекватності [3].

О. Малигіна [4], досліджуючи психологічні умови формування самоповаги у студентів закладів вищої освіти, проаналізувала рівні самоповаги. Так, при високому рівні самоповаги у студентів характерними є розвиненість уявлень про себе, адекватний рівень самооцінки, позитивне ставлення до себе. Середній рівень самоповаги свідчить про недостатньо повне уявлення про себе, нестійку самооцінку та очкування позитивного ставлення оточуючих до себе, прагнення до схвалення, рівень домагань помірний. Низький рівень самоповаги свідчить про несформоване уявлення про себе, неадекватну самооцінку, незадоволеність власною поведінкою, зневіра у власні сили, прояв низького або нереалістично заниженого рівня домагань, а також "комплекс неповноцінності".

Групою українських дослідників М. Кричфалушій, Л. Гнітецьким, О. Швай, В. Тарасюк [8] визначено самооцінку стану тривожності у студентів. Науковцями не визначено гендерних відмінностей у показниках тривожності у студентів третього курсу заочної форми навчання. Найбільш тривожними є ті студенти, які не вміють справлятися із нервово-емоційним напруженням під час навчальної діяльності в реальних умовах.

Дослідник Л. Березовська [1] визначила самооцінку студентів, що поєднують навчання та роботу. Автор зазначає високий рівень самооцінки у більшості студентів, що поєднують навчання та роботу. Також у них вищий рівень домагань, вищі показники самовпевненості, управління собою, самоцінності та віддзеркаленого Я, вони є більш благополучними, ніж студенти, які не працюють паралельно з навчанням.

Група в'єтнамських дослідників Dat Tan Nguyen & at [3] дослідили взаємовплив низької самооцінки та депресії, тривоги та суїцидальних думок серед в'єтнамських учнів середньої школи. Ними виявлено, що тривога, депресія та суїцидальні думки поширені серед в'єтнамських учнів середньої школи. Дослідниками визначено, що самооцінка пов'язана з тривогою, депресією та академічним стресом значно впливає на якість життя студентів і пов'язана з суїцидальними думками. Таким чином, ці результати свідчать про необхідність створення шкільних або веб-послуг, спрямованих на проактивне підвищення самооцінки учнів і навичок боротьби з академічним стресом.

M. Aryana [8] досліджено взаємозв'язок між самооцінкою та академічними досягненнями студентів доуніверситетської підготовки, в тому числі між хлопцями та дівчатами. Результати показали значущий позитивний зв'язок між самооцінкою та академічними досягненнями. Визначено значну відмінність у навчальних досягненнях між хлопцями та дівчатами. Однак, не було виявлено істотної різниці в самооцінці між чоловіками та жінками. Результати свідчать про те, що висока самооцінка є важливим фактором і посилює прогнозування навчальних досягнень студентів.

Інші дослідники виділяють такі аспекти впливу тривожності на самооцінку юнаків:

- Негативне сприйняття себе. Під впливом тривожності юнаки можуть почати сприймати себе негативно. Вони можуть почувати себе менш цінними або компетентними через постійне переживання стресу та тривоги.

- Схильність до самокритики. Тривожність може підштовхнути юнаків до посиленої самокритики. Вони можуть бути більш суворими до себе та своїх досягнень, що може призвести до негативних наслідків для їхньої самооцінки.

- Страх перед взаємодією з іншими. Тривожність може призвести до уникання соціальних ситуацій та взаємодії з іншими людьми. Юнаки можуть відчувати себе неспроможними або незручно у соціальних ситуаціях, що також може поглиблювати їхню негативну самооцінку.

- Вплив на академічні досягнення. Тривожність може також впливати на академічні досягнення. Юнаки, які постійно переживають тривогу, можуть мати проблеми з концентрацією, навчанням і виконанням завдань, що може негативно впливати на їхній успіх у школі та віру в свої можливості.

- Погіршення стосунків зі своїм оточенням. Тривожність може призводити до відчуття відокремленості або відчуження від інших. Юнаки можуть уникати ближніх стосунків або відчувати, що не можуть отримати підтримки від свого оточення, що подальше заглиблює їхню тривожність і негативно впливає на самооцінку [1; 4; 8].

Отже, тривожність може мати значний вплив на самооцінку юнаків, поглиблюючи їхнє переживання невпевненості, самокритики та негативного ставлення до себе. Це може впливати на різні аспекти їхнього життя, включаючи навчання, соціальну взаємодію та загальний психологічний стан.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі