Соціалізація обдарованої молоді в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціалізація обдарованої молоді в сучасних умовах

Пілецька Любомира Сидорівна - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Анотація

Стаття присвячена важливій і актуальній проблемі соціалізації обдарованої учнівської молоді. Автор звертає увагу на відмінності психосоціального розвитку учнівської молоді, на які потрібно звертати увагу. Звернено увагу, що проблеми обдарованої студентської молоді найчастіше виникають у таких сферах, як спілкування, соціальна поведінка; дислексія; емоційний розвиток; десинхронізація розвитку; фізичний розвиток; саморегуляція; відсутність творчих проявів; труднощі професійної орієнтації; дезадаптація. молодь соціальний психологічний

Констатовано, що на процес соціалізації обдарованої учнівської молоді впливають: внутрішньоособистісні, міжособистісні, інституційні та соціально-політичні чинники. Визначено та проведено диференціацію позитивних і негативних соціально-психологічних чинників впливу Інтернет- середовища на процес соціалізації обдарованої учнівської молоді в умовах сучасного соціуму. Серед проблем навчання обдарованої учнівської молоді можна виділити дві стратегічні: перша - неважливо, чи буде обдарована дитина випереджати однолітків у підлітковому та юнацькому віці, чи стане потім видатним фахівцем, головною потребою є навчання дитини відповідно до темпу, що їй доступний; друга - потреба шукати можливості для підтримки рівня й темпу розвитку обдарованої учнівської молоді в процесі її соціалізації.

Ключові слова: соціалізація, обдарована учнівська молодь, психологічні особливості соціалізації, психологічний супровід.

Piletska L.S.

SOCIALIZATION OF GIFTED YOUTH IN MODERN CONDITIONS

The article is devoted to the important and urgent problem of socialization of gifted students. The author draws attention to the differences in the psychosocial development of students that need to be taken into account. It is noted that the problems of gifted students most often arise in such areas as communication, social behavior; dyslexia; emotional development; desynchronization of development; physical development; self-regulation; lack of creative manifestations; difficulties in professional orientation; maladjustment.

It is stated that the process of socialization of gifted students is influenced by intrapersonal, interpersonal, institutional and socio-political factors. The positive and negative socio-psychological factors of the influence of the Internet environment on the process of socialization of gifted students in modern society are identified and differentiated. Among the problems of teaching gifted students, two strategic ones can be distinguished: the first is that it does not matter whether a gifted child will be ahead of his or her peers in adolescence and adulthood or will become an outstanding specialist later, the main need is to teach the child in accordance with the pace available to him or her; the second is the need to look for opportunities to maintain the level and pace of development of gifted students in the process of their socialization.

Key words: socialization, gifted students, psychological features of socialization, psychological support.

Постановка проблеми. Обдарована учнівська молодь завжди виступала у полі зацікавлень науковців, оскільки - це багатогранний різносторонній потенціал нації, який завжди цінувався у всі часи. Саме вектор сучасних наукових досліджень психологів, педагогів, соціологів присвячений обдарованості особистості і обдарованій учнівській молоді, зокрема. Важливим пріоритетом досліджень є забезпечення успішності процесу соціалізації обдарованої учнівської молоді з метою створення умов для її інтелектуального, духовного, творчого розвитку та професійного самовизначення, що в підсумку сприятиме нарощуванню наукового потенціалу країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема обдарованості учнівської молоді висвітлюється в педагогічних та психолого-педагогічних дослідженнях. Зокрема, окреслено домінантні вимоги до стратегій роботи з обдарованими учнями (С. Гончаренко, В. Кремень, Н. Ничкало, Г. Шевченко та ін.). Окремі психолого-педагогічні аспекти проблеми обдарованості учнівської молоді розглядають Н. Добровольська, В. Моляко, О. Музика та ін. Різним аспектам соціалізації та адаптації обдарованих учнів в Інтернет-середовищі належать роботи А. Баханської, Л. Ткаченко, І. Якимової та ін. Питання впровадження у закладах освіти нових педагогічних технологій навчання обдарованих учнів досліджують І. Бех, О. Пєхота, О. Пометун, С. Сисоєва та ін. Проблему педагогічної підтримки обдарованих дітей, схильних до дослідницької діяльності, розробляють І. Волощук, Ю. Гоцуляк, Н. Поліхун, К. Постова та ін.

Останнім часом дослідники стали приділяти увагу питанням інформаційно-технологічної системи підтримки дослідницької діяльності учнів, проблемі використання комп'ютерних технологій в процесі соціалізації учнівської молоді (Ю. Клименюк, Л. Найдьонова, Н. Олексюк та ін.), різним аспектам розробки та функціонування моделей медіаосвіти (К. Андросович, О. Баришполець, О. Вознесенська, О. Волошенюк, Д. Дзюба, В. Іванов, А. Литвин, О. Петрунько та ін.), підготовці фахівців до використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі та розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності освітян при роботі з обдарованою учнівською молоддю (М. Жалдак, А. Коломієць, М. Лещенко, О. Овчарук, Л. Тимчук, Л. Чернікова та ін.).

Проте незважаючи на значний доробок вчених в руслі означеної проблеми, вона і досі залишається актуальною.

Мета статті: проаналізувати психологічні особливості соціалізації обдарованої учнівської молоді в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Поняття "соціалізація" (від лат. socialis - суспільний) має більш як столітню історію існування і є досить поширеним у науці. Цей термін було внесене до реєстру американської соціологічної асоціації. Пізніше проблема соціалізації стає міждисциплінарною і увага до неї підсилюється з боку спеціалістів різних наук - філософів, соціологів, педагогів, політологів і психологів.

У наукових працях виокремлюють два основних напрями дослідження процесу соціалізації: біогенетичний і соціогенетичний [5 та ін.]. Представники біогенетичного напряму вважають, що розвиток особистості визначають біогенетичні чинники, а отже, численні типи соціальної поведінки зумовлені генетично. Соціокультурні умови лише визначають темп розкриття природжених задатків і здібностей, однак не впливають на їх наявність - розвиток є дозрівання відповідно до внутрішнього плану. Представники соціогенетичного напряму об'єднують значну кількість етнопсихологічних, соціально-психологічних теорій та емпіричних досліджень. Головна теза напряму полягає у тому, що різні типи особистості є продуктом різних культур, а культура виконує функцію стандартизації: інтегровані в особистості соціокультурні елементи стають для неї нормою (стандартом) відчуття, мислення і дій. Головним результатом соціалізації є адаптація людини до культури, в якій вона живе.

Аналізуючи роботи В. Москаленко, В. Циби та інших вчених констатовано, що всі наявні концепції дослідження процесу соціалізації особистості слід розглядати з точки зору двох концепцій: американської та французької, кожна з яких має певну специфіку [3; 5]. В американській та французькій соціології поняття "соціалізація" сформувалося наприкінці XIX ст. і пов'язане з іменами американського соціолога Ф. Гідінгса і французького соціолога Г. Тарда. Американські дослідники схильні звужувати зміст цього поняття та визначати соціалізацію як процес навчання, спосіб прийняття групових норм, адаптацію. Французькі вчені тлумачать соціалізацію значно ширше - як комплекс взаємовідносин між людиною та суспільством. Головна відмінність американської та французької концепції соціалізації полягає у тому, що перші виходять з розуміння суспільства як організації індивідів, а другі - розглядають суспільство як первісно ціле. Відтоді поняття соціалізації еволюціонувало й охопило різні аспекти цього явища.

Отже, згідно з теоретичним аналізом, варто зауважити, що довкола проблеми соціалізації сфокусувалися інтереси вчених різних сфер - культурологів, антропологів, соціологів, психологів, педагогів. Дослідження соціалізації сприяли більш всебічному висвітленню цієї проблеми. Водночас, вони не сприяли створенню єдиної чіткої концепції. Критерії соціалізації залишаються дещо розмитими і невизначеними. Погоджуємось з дослідницею К. Андросович, яка дає визначення соціалізації обдарованої особистості як процесу набуття, результату засвоєння й активного відтворення соціального досвіду, знань, цінностей, компетентності, спеціальних навичок, системи соціальних ролей, зв'язків і ставлень в умовах невизначеності, варіативності, багатоманітності принципів організації та видів діяльності; процесу систематизації, конструювання, інтегрування образу світу, частиною якого є уявлення про себе як частину цього світу; процесу формування соціальності та соціальної лабільності як результату соціалізації, де здійснюється творчість особистості, її самовизначення [1].

Таким чином, детермінуємо соціалізацію особистості як процес її входження у світ конкретних соціальних зв'язків і інтеграції до різних типів соціальних спільнот через культуру, цінності та норми, на основі яких формуються її соціально значущі риси.

При дослідженні феномену соціалізації учнівської молоді слід звернути увагу певні особливості, які мають вплив на зазначений процес. Однією з суттєвих особливостей соціалізації обдарованої молоді в сучасних умовах є вплив інформаційного суспільства, який неможливо недооцінювати.

Вчені зазначають, що розвиток інформаційного суспільства створює суттєві загрози фундаментальним механізмам самоорганізації "Я" особистості. Відбувається втрата самоідентифікації внаслідок захоплення нав'язуваними ідентичностями віртуального світу ігрової та іншої продукції, широко пропонованої в Інтернет-середовищі (О. Лісовий, К. Мілютіна та ін.) [2].

Такий стан свідомості є загрозливим для обдарованої учнівської молоді, в якої норми й цінності у стадії формування ще не досягли рівня особистісних установок й орієнтацій. У процесі розкриття механізмів створення віртуальної реальності важливо викликати в обдарованої учнівської молоді критичне ставлення до пропонованого віртуального продукту, оцінне ставлення [5].

Суб'єктне ставлення обдарованої учнівської молоді до Інтернет- контенту успішно формуватиметься, якщо фахівці організовуватимуть обговорення використовуваних технологій, будуть заохочувати обдаровану учнівську молодь до висловлювання власних думок, які містять їхні оцінні судження не лише з приводу побаченого й почутого, а й саморефлексію емоційних переживань і вражень. Фахівець має створювати прецеденти предметного спілкування, співпраці в Інтернет-мережі, демонструючи цільове, продуктивне застосування Інтернет-технологій у віртуальному середовищі й у реальному часі. Також необхідним є залучення обдарованої учнівської молоді до створення індивідуального або колективного віртуального продукту, зокрема з використанням змісту навчального матеріалу.

Важливим для нашого дослідження є те, що спілкування обдарованої учнівської молоді все частіше відбувається в соціальних мережах, спеціалізованих блогах, меседжерах тощо. Тому й процес соціалізації набуває іншого процесуального наповнення.

З огляду на зазначене вище ми розширюємо визначення поняття соціалізації як процесу, за допомогою якого засвоюється соціальний досвід соціального (та віртуального) оточення так, що через формування власного "Я" проявляється унікальність як особистості. Тобто це процес засвоєння зразків поведінки, соціальних норм і цінностей (зокрема, в мережі Інтернет), необхідних для успішного функціонування та творчої самореалізації в соціумі.

У контексті психосоціального розвитку необхідно зауважити, що обдарованій і талановитій молоді властиві такі якості: високо розвинене відчуття справедливості, що виникає досить рано; особисті системи цінностей, які в обдарованої учнівської молоді дуже широкі - гостре сприйняття суспільної несправедливості, високі вимоги до себе й оточуючих; яскрава уява, що породжує неіснуючих (уявних) друзів, бажаного брата або сестру та цілі фантастичні світи; почуття гумору, що є важливою якістю для внутрішньої рівноваги. Окрім цього, для обдарованої учнівської молоді зазвичай характерні перебільшені страхи, оскільки вона здатна уявити багато небезпечних наслідків. Обдарована учнівська молодь може страждати від певного соціального неприйняття її з боку однолітків, що призводить до формування негативного сприйняття себе, що було підтверджено багатьма дослідженнями [7].

Обдарованість молодої людини - це досить стійкі особливості саме індивідуальних проявів незвичайного інтелекту, який з віком лише зростає.

Сучасні дослідження підтверджують, що гармонійність у розвитку різних сторін психіки обдарованої молодої людини є відносною рідкістю. Частіше можна спостерігати нерівномірність, однобокість розвитку, яка не лише залишається протягом усього життя, а й поглиблюється, іноді породжуючи певні психічні проблеми.

При проєктуванні соціально-психологічного супроводу соціалізації обдарованої учнівської молоді слід враховувати певні особливості, які можуть спричиняти певні ризики. Зупинимось на деяких з них. Комунікативні труднощі з однолітками. Пошук об'єкта, у якого є нова інформація, зазвичай, більш дорослого. Згідно з результатами проведених досліджень, визначають рівень соціально оптимального інтелекту у 125-155 балів за Векслером, що забезпечує його власника здатністю до розуміння людей і ситуації. За меншого рівня коефіцієнта інтелекту складніше вдається розуміти ситуацію та будувати власну поведінку найбільш адекватним чином, а за більш високого рівня - спілкування може різко порушуватися. Проте десинхронізація спілкування полягає в тому, що в разі випередження розвитку окремих функцій обдарована дитина в інших відносинах (інших аспектах життя) не лише відрізняється від однолітків, а й навіть поступається їм (порушення дрібної моторики тощо).

Так, Л. Халінгуорт зробила значний внесок у розуміння проблем, які постали перед обдарованою учнівською молоддю, класифікувавши їх.

Неприязнь до закладу освіти. Таке ставлення часто виникає тому, що навчальна програма є нудною й нецікавою для обдарованої учнівської молоді. Порушення у поведінці обдарованої учнівської молоді можуть виявлятися в тому, що навчальний план не відповідає її здібностям.

Ігрові інтереси. Обдарованій учнівській молоді подобаються складні ігри, але нецікавими здаються ті, якими захоплюється більшість однолітків. Це є причиною ізоляції обдарованої учнівської молоді.

Конформність. Обдарована учнівська молодь відхиляє стандартні вимоги, а тому не схильна до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть всупереч з її інтересами або здаються безглуздими.

Занурення у філософські проблеми. Для обдарованої учнівської молоді характерно замислюватися над такими явищами, як смерть, загробне життя, релігійні вірування та філософські проблеми, більшою мірою, ніж для пересічної молодої людини.

Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдарована учнівська молодь часто віддає перевагу спілкуванню з особами більш старшого віку. Через це їй іноді важко ставати лідерами, оскільки вони поступаються більш дорослішим у фізичному (якщо йдеться про інтелектуальну обдарованість) та розумовому розвитку (якщо говорити про психомоторну або спортивну обдарованість) [6].

Цей список продовжив дослідник Дж. Уітмор, який вивчав причини вразливості обдарованої учнівської молоді. Науковець додатково виокремив такі чинники: прагнення до досконалості (перфекціонізм); відчуття незадоволеності; нереалістичні цілі; надчутливість; потреба в увазі дорослих; нетерпимість [8].

Однак, на нашу думку, важливим аспектом питання обдарованості є також проблема криз обдарованості. Сутність цієї проблеми полягає в тому, що знання цих криз, причин їхньої появи, закономірностей проходження та прогнозу розвитку може бути корисним і для теоретиків, і для практиків. Знання про кризи обдарованості й особливості розвитку обдарованої особистості в період кризи надає змогу здійснювати ефективний супровід процесу соціалізації обдарованої учнівської молоді або, принаймні, не допускати помилок під час педагогічного процесу.

Зазвичай ці помилки базуються на трьох міфах: обдарованість завжди проявляє себе у творчому продукті; обдарованість потрібно розвивати; сучасна освіта знає як працювати з обдарованою учнівською молоддю.

Чимало авторів підкреслюють нерівномірну динаміку розвитку обдарованості учнівської молоді, що також є полем для дослідження науковців з метою прогнозування можливих періодів спаду і згасання обдарованості.

Отже, аналіз представлених наукових джерел підтверджує, що проблема обдарованості учнівської молоді залишається актуальною темою досліджень для багатьох науковців. Маловивченим постає питання системного соціально - психологічного супроводу процесу соціалізації обдарованої учнівської молоді.

Висновки

Таким чином, проблема соціалізації учнівської молоді в сучасних умовах повинна враховувати певні особливості, які пов'язані із загостренням впливу техногенного середовища і особливостями психосоціального розвитку обдарованої молоді. З огляду на це, важливо навчити обдарованих учнів відокремлювати світ віртуальної дійсності від реальної, зрозуміти значущість реального життя в оточуючому соціумі, навчити конструктивно використовувати можливості та ресурси Інтернету, правила безпеки в Інтернеті, формувати культуру спілкування в соціальних мережах. Найбільш сприятливий стиль професійної діяльності фахівця з обдарованою учнівською молоддю - спільна творчість. Фахівець повинен не стільки передати певний комплекс знань, скільки допомогти зробити самостійні висновки або відкриття. Він повинен створювати проблемну ситуацію та вміло керувати нею, підводити учня до народження нового знання. Цей підхід не передбачає встановлення однозначного оцінювання за категорією "правильно/неправильно", еталонів та ідеальних відповідей. Учні можуть обговорювати різні можливі відповіді, оцінювати їх. Відсутність еталонів оцінювання створює деякі складнощі. Завдання фахівця полягає в тому, щоб навчити творчості, самостійності та виховувати наполегливість, творчу сміливість щодо постановки нових проблем і пошуку рішень.

Важливим є розуміння того, що турбота про розвиток обдарованої учнівської молоді на сучасному етапі - це турбота про розвиток науки, культури, соціальний розвиток суспільства у майбутньому.

Література