Соціальне здоров’я школярів у воєнний період: виклики та можливості підготовки фахівців психологічної служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне здоров'я школярів у воєнний період: виклики та можливості підготовки фахівців психологічної служби

Рассказова Ольга Ігорівна докторка педагогічних наук, професорка, професорка кафедри соціальної роботи, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, завідувачка Лабораторії СЕН ГО «ЕдКемп Україна»

Гринько Вікторія Олександрівна докторка педагогічних наук, доцентка, професорка кафедри природничо-математичних дисциплін та інформатики у початковій освіті, ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», провідна фахівчиня ГО «ЕдКемп Україна»

Григоренко Валерія Леонідівна кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри теорії, технологій і методик дошкільної освіти, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди,

Анотація

В умовах воєнного конфлікту в Україні питання підтримки соціального здоров'я школярів набуває критичного значення. У цій статті досліджуються нові виклики та можливості для підготовки фахівців і фахівчинь психологічної служби, здатних надавати адекватну підтримку учнівству в умовах війни. психологічна підтримка стресостійкість здоров'я

Ключовим моментом у роботи психологічної служби у часи війни, підкресленим авторками, є заміна травмоорієнтованого підходу на стресостійкий, що дозволяє не лише працювати з наслідками психологічних травм дітей в умовах закладів освіти, але й розвиває здатність школярів протистояти стресам та адаптуватися до нових умов. Проведений аналіз порушеної проблеми підтверджує важливість підтримки соціального здоров'я школярів в умовах війни через розвиток стресо- стійкості та соціально-емоційних навичок. Соціально-емоційні навички відіграють важливу роль у загальному благополуччі учнівства. Програми соціально-емоційного навчання сприяють розвитку емпатії, саморегуляції та соціальних навичок, що покращують соціальне здоров'я дітей.

Зазначено, що підготовка фахівців психологічної служби до нових викликів є вирішальною для ефективної підтримки учнівства. Практичні психологи та соціальні педагоги відіграють ключову роль у створенні сприятливих умов для розвитку дітей і молоді в освітніх закладах. Їхня здатність надавати психологічну і соціально-педагогічну підтримку є вирішальною для забезпечення психосоціального благополуччя учнівства. Зважаючи на це, підкреслено необхідність адаптації програм навчання фахівчинь і фахівців психологічної служби до викликів воєнного часу, забезпечення їх відповідними інструментами та методиками, важливість міждисциплінарної співпраці та впровадження інноваційних підходів у підготовці працівниць і працівників психологічної служби.

Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку та впровадження програм психологічної підтримки, що підвищують готовність освітян розвивати стресостійкість та соціальну компетентність дітей.

Ключові слова: підготовка працівників психологічної служби, ЗЗСО, школярі, соціальне здоров'я, стресостійкість, соціально-емоційні навички, післядипломна освіта.

Rasskazova Olha Ihorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Social Work, Communal Institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council, Head of the Laboratory of the SEN GO "EdCamp Ukraine"

Hrynko Viktoriia Oleksandrivna doctor of pedagogical sciences, assistant professor, professor of the department of natural and mathematical disciplines and informatics in primary education, Donbas State Pedagogical University, leading specialist of the NGO"EdCamp Ukraine",

Hryhorenko Valeriia Leonidivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Theory, Technologies and Methods of Preschool Education, Kharkiv National Pedagogical University named after H.S. Skovoroda,

SOCIAL HEALTH OF SCHOOLCHILDREN DURING THE WAR

PERIOD: CHALLENGES AND OPPORTUNITIES IN TRAINING PSYCHOLOGICAL SERVICE PROFESSIONALS

Abstract. In the context of the military conflict in Ukraine, the issue of supporting the social health of schoolchildren is of critical importance. This

article explores new challenges and opportunities for training specialists in the psychological service who can provide adequate support to students during wartime.

A key point in the work of the psychological service during times of war, emphasized by the authors, is the replacement of the trauma-oriented approach with a resilience-focused approach. This not only allows for addressing the consequences of children's psychological trauma within educational institutions but also develops students' ability to withstand stress and adapt to new conditions. The analysis of the issue confirms the importance of supporting the social health of schoolchildren during wartime through the development of resilience and social-emotional skills. Social-emotional skills play an essential role in the overall well-being of students. Social-emotional learning programs promote the development of empathy, self-regulation, and social skills, which improve the social health of children.

It is noted that the preparation of psychological service specialists for new challenges is crucial for the effective support of students. Practical psychologists and social educators play a key role in creating favorable conditions for the development of children and youth in educational institutions. Their ability to provide psychological and socio-pedagogical support is critical to ensuring the psychosocial well-being of students. Therefore, the necessity of adapting the training programs for psychological service specialists to the challenges of wartime is emphasized, ensuring they are equipped with appropriate tools and methodologies, highlighting the importance of interdisciplinary cooperation, and implementing innovative approaches in the training of psychological service workers.

Further research should focus on the development and implementation of psychological support programs that enhance educators' readiness to develop children's resilience and social competence.

Keywords: training of psychological service workers, general secondary education institutions, schoolchildren, social health, stress resilience, social- emotional skills, postgraduate education.

Постановка проблеми

У сучасних умовах, коли країни світу стикаються із загрозою поширення воєнного конфлікту, а в Україні третій рік відбувається відкритий воєнний конфлікт, питання підтримки соціального здоров'я молодого покоління набуває надзвичайної актуальності. Воєнний період створює численні виклики для збереження психічного та емоційного благополуччя дітей, що вимагає адаптації існуючих в освіті підходів до їх підтримки та розвитку. Так, сьогодні необхідною стає заміна травмоорієнтованого підходу на стресостій- кісний, що дозволяє не лише ідентифікувати та лікувати психологічні травми, спричинені воєнними діями, але й розвивати здатність дітей і дорослих протистояти стресам і адаптуватися до нових умов, формуючи навички саморегуляції та резилієнтності. Це, як і актуалізація розвитку соціально-емоційних навичок (емпатії, самосвідомості, навичок міжосо- бистісної взаємодії), стає ключовим для підтримки психічного здоров'я учнівства у стресових умовах, сприяючи створенню у закладах освіти підтримуючого середовища, яке може значно знизити негативний вплив воєнних дій на дітей.

У Листі МОН від 21.08.2023 №1/12492-23 «Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти у 2023/2024 навчальному році» наголошується, що в умовах воєнного стану в Україні практичні психологи та соціальні педагоги відіграють важливу роль. У нинішній період радикальних змін у системі освіти, психологічна служба закладів освіти має ключове значення для поліпшення умов розвитку усіх учасниць і учасників освітнього процесу, надання психологічної підтримки та допомоги учнівству, освітянам, батьківській спільноті [1]. Зважаючи на це, здатність закладів освіти створити сприятливі умови для розвитку дітей і молоді багато в чому визначається готовністю фахівців психологічної служби до впровадження нових підходів до підтримки дітей і молоді. У цьому документі також зазначається, що психологи та соціальні педагоги повинні усвідомлювати масштаби та наслідки впливу травматичних подій на учнівство і бути здатними надати підтримку учасницям і учасникам освітнього процесу, які зазнали травматичного впливу обставин. Вони повинні вміти задовольняти запити на психосоціальну та соціально-педагогічну допомогу для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), сімей, постраждалих від війни і родин військовослужбовців. Фокус корекції та управління стресом повинен бути на техніках, які допомагають стабілізувати стан дитини та легше впоратися зі спогадами про пережите.

Зростання відповідальності і обов'язків працівників і працівниць психологічної служби закладів освіти зумовлює загострення проблеми постійного опанування ними новими більш ефективними й адаптованими для поширення, насамперед серед класних керівників/-ниць, учнівської та батьківської спільнот, стійкісними підходами та практиками. Заповнення прогалин у підготовці персоналу психологічної служби закладів освіти пов'язано із необхідністю швидкої адаптації програм навчання та самонавчання, підвищення кваліфікації фахівчинь і фахівців, забезпечення їх відповідними інструментами та методиками для роботи в умовах війни. Разом з цим, швидка трансформація підходів до надання психологічної підтримки учнівству створює нові ресурси у підготовці майбутніх соціальних педагогів і психологів, а саме відкриває вікно можливостей для впровадження інноваційних підходів і технологій, створених на межі соціальної педагогіки, психології, нейробіології та інших галузей науки, полегшення обміну міжнародним досвідом, а також посилення міждисциплінарної співпраці для комплексної підтримки учнівства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження науковців підкреслюють важливість соціального здоров'я для загального благополуччя учнівства і демонструють, як різні фактори, включаючи шкільне середовище, соціально-емоційне навчання та підтримку, впливають на його стан. Наприклад, дослідження «The Roles of Social- Emotional Skills in Students' Academic and Life Success» підкреслює важливість програм соціально-емоційного навчання і розвитку м'яких навичок, таких, як емпатія, саморегуляція та соціальні навички для поліпшення соціального здоров'я учнівства [2]. У науковій розвідці «Effects of trauma-informed approaches in schools: A systematic review», систематично проаналізрвано впровадження травмоорієнтованих підходів у школах [3]. Автори і авторки дослідження відзначають, що такі підходи сприяють покращенню академічних та соціально-емоційних результатів навчання, зокрема через створення безпечного та підтримуючого освітнього середовища. Дослідження також підкреслює важливість професійного розвитку освітян і впровадження системних змін у шкільних культурах для ефективного реагування на потреби учнів і учениць, що пережили травматичні події. В результаті дослідження підтверджено, що травмоорієнтовані практики можуть суттєво підвищити загальне благополуччя дітей і покращити їхні навчальні досягнення.

Наукова праця «Impact of war and forced displacement on children's mental health - multilevel, needs-oriented, and trauma-informed approaches» має фокус на дослідженні впливу війни на соціальне здоров'я дітей [4]. Авторський колектив підкреслює, що розвиток стійкості є ключовим фактором у підтримці соціального здоров'я дітей, які зазнали впливу конфліктів. Вони виявили, що соціальна підтримка з боку родини, школи та спільноти значно сприяє покращенню психосоціального благополуччя дітей, допомагаючи їм адаптуватися до стресових ситуацій та зміцнювати свої соціальні зв'язки. Ці результати показують важливість створення підтримуючого середовища для дітей у постконфліктних умовах, що є критично важливим для їхнього загального розвитку та благополуччя.

Розвідка «The Impact of Classroom Climate on Emotional Development in Childhood» досліджує важливість здорового клімату в класі для соціально-емоційного розвитку дітей [5]. Висновки підкреслюють, що позитивне середовище в класі, яке характеризується підтримуючими відносинами, позитивними взаємодіями та відчуттям належності, значно покращує загальне благополуччя учнівства. Таке середовище сприяє розвитку емоційного інтелекту, соціальних навичок і стійкості, що є критично важливим для емоційного розвитку дітей.

Подібні дослідження створюють інформаційне поле для вдосконалення роботи психологічної служби, з акцентом на використання практик, які заохочують дітей відкрито виражати свої почуття і переживання, що сприятиме їхньому емоційному здоров'ю. Сучасні фахівчині і фахівці мають бути ознайомлені з дослідженнями про природну стійкість і навчатися методам її підтримки та розвитку, навчати вчителів і батьків принципам стійкості і підтримки дітей у стресових ситуаціях, вміти створювати підтримуюче середовище для дітей, де вони можуть будувати здорові стосунки з однолітками та дорослими.

В Україні дослідження формування соціального здоров'я дітей й підготовки фахівців і фахівчинь психологічної служби у контексті підтримки стійкості і розвитку м'яких навичок стають усе більш популярними. Такі розвідки відповідають на нагальні потреби суспільства, допомагають зрозуміти і подолати виклики, спричинені війною, і забезпечити підтримку дітям, які є найбільш вразливою частиною населення. Так, питання соціального здоров'я у контексті соціального благополуччя людини вивчає українська вчена Н. Тимошенко, Ю. Замазій опікується процесом підготовки працівників психологічної служби в системі післядипломної освіти, харківські дослідниці Н. Тарасенко, Ю. Чернецька, О. Кульбаба оглянули соціально-педагогічні та соціально-психологічні аспекти збереження та відновлення здоров'я підлітків в реаліях воєнного часу [6; 7; 8]. Дослідження науковиць відбиває негативні впливи на фізичне, психічне, соціальне та духовне здоров'я учениць і учнів таких чинників, як воєнні дії, евакуація, роз'єднання з родиною, втрата близьких, зміна місця проживання і освітнього закладу. Зазначається, що незважаючи на існуючу нормативно-правову базу, підходи до підтримки здоров'я підлітків потребують переосмислення в умовах війни.

У колі проблематики, що порушена, заслуговують на увагу й методичні розробки останніх років, як-от: методичні рекомендації Л. Карамушки «Психічне здоров'я особистості під час війни: як його зберегти та підтримати» щодо збереження і підтримки психічного здоров'я особистості під час війни [9]; навчально-методичний посібник «Прокачуємо СЕЕН:колекція практик для дорослих і дітей», підготовлений Н. Валевською під загальною редакцією О. Елькіна та

О.Марущенка, що має на меті систематизацію та поглиблення уявлень про практики соціально-емоційного та етичного навчання, що сприяє розвитку м'яких навичок, таких як стійкість, співпереживання, вдумливість, системне мислення та інші; містить детально описані практики, які легко впроваджувати як в індивідуальну, так і в групову роботу з учнівством тощо [10].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується ця стаття. Разом із доволі широкою популяризацією проблеми, що порушена у наукових і науково-методичних джерелах, залишається доволі багато невирішених раніше її аспектів. Тому велику увагу у статті приділено аналізу трансформації існуючих підходів (традиційний, травмоорієнтований /травмоінформований, стійкісний) до надання соціально-педагогічної і психологічної підтримки учнівства в умовах війни, зокрема, входженню і усталенню в освітній практиці практик стійкості як основи плекання соціального здоров'я учнівства, що враховує реалії України і широкий міжнародний досвід.

Виклики та можливості у підготовці фахівців і фахівчинь психологічної служби закладів освіти потребують додаткового поглибленого дослідження; як і актуалізація розвитку соціально-емоційних навичок учнівства, таких як емпатія, самосвідомість і навички міжособистісної взаємодії, що забезпечує створення підтримуючого шкільного середовища. Важливим аспектом дослідження є оптимізація розподілу обов'язків між класними керівниками, психологами і соціальними педагогами для ефективного впровадження просвітницької й профілактичної роботи для забезпечення безперервності навчання та психологічної підтримки учнів і учениць, які стикаються з перешкодами в освітньому процесі через військові дії.

Формулювання цілей статті (постановка завдання) - виявити у системі післядипломної освіти і підвищення кваліфікації нові виклики та можливості для підготовки фахівців і фахівчинь психологічної служби, здатних надавати адекватну підтримку учнівству в умовах війни, включаючи роботу з травмою та стресом, навчання стресостійкісним практикам тощо.

Завдання дослідження:

1. Схарактеризувати прогалини в існуючих підходах до формування соціального здоров'я школярів у роботы психологічної служби закладів освіти під час війни, які потребують подальшого дослідження та вдосконалення.

2. Оцінити переваги і обмеження травмоорієнтованого і стресо- стійкісного підходів в освіті щодо розвитку у школярів навичок саморегуляції та резилієнтності в умовах війни.

3. Визначити потреби і можливості для підготовки фахівців психологічної служби з метою ефективної підтримки учнівства у воєнний період, включаючи навчання новим практикам і методам роботи з травмою та стресом.

4. Дослідити досвід впровадження у сфері післядипломної освіти ініціатив громадського сектору: нових онлайн-платформ та ресурсів для навчання фахівчинь і фахівців, що допоможуть їм оволодівати сучасними стійкісними практиками підтримки учнівства (на прикладі діяльності ГО «ЕдКемп Україна»).

Визначення методики дослідження (сукупність методів дослідження, їх основний зміст, характеристики і показники, які вони фіксують, та одиниці вимірювання). Для досягнення поставлених цілей і завдань було використано сукупність методів, що включають як кількісні, так і якісні підходи: аналіз джерел інформації (огляд наукових публікацій, методичних рекомендацій, монографій та статей, присвячених темі соціального здоров'я учнівства, стресостійкості, та підготовки фахівців і фахівчинь психологічної служби у системі післядипломної освіти і підвищення кваліфікації освітян для виявлення основних концепцій та підходів, що вже існують у роботі психологічної служби закладів освіти); метод аналізу досвіду (вивчення звітів, методичних посібників, практичних кейсів, документації фахівців, а також офіційних документів та звітів громадських організацій).

Виклад основного матеріалу. Соціальне здоров'я є ключовим аспектом загального благополуччя людини, особливо в умовах соціальних і економічних змін, які супроводжуються воєнними діями. Н. Тимошенко розглядає соціальне здоров'я як «комплексний підхід до здоров'я, який враховує взаємозв'язок між фізичним, психічним і соціальним благополуччям людини, та охоплює не лише фізичний стан організму, а й взаємодію з навколишнім середовищем, соціальними відносинами, культурними та економічними умовами життя; визначається рівнем доступу до освіти, рівнем життя, можливостями для самореалізації та участі в суспільному житті, також включає її соціальні взаємини, рівень інтеграції в суспільство та загальний рівень задоволення життям» [6, с.702]. Соціальне здоров'я є тісно пов'язаним із психічним, що визначається у джерелах інформації як здатність людини протидіяти стресу, підтримувати взаємодію з соціальним оточенням, бути включеною в корисну професійну та волонтерську діяльність, а також здійснювати самореалізацію [9].

Сьогодні важливий виклик для української освіти полягає в підтримці та зміцненні як соціального, так і психічного здоров'я населення, зниженні загального рівня стресу і тривожності серед учнів і учениць, вчительської і батьківської спільнот. Окрім цього, розвиток навичок надання першої психологічної допомоги близьким, особливо молодшим дітям та старшим членам сім'ї, а також навчання стійкості до стресу та запобігання психологічній травматизації.

Ключовим викликом у формуванні соціального здоров'я школярів під час війни є нестача та плинність кадрів, особливо у сільській місцевості, де значна частина психологів працює неповний робочий день, а у двох третинах шкіл відсутні соціальні педагоги. Їхні обов'язки часто перекладаються на психологів, заступників директорів або інших педагогів. Один спеціаліст на 400 школярів - це середнє навантаження на фахівців психологічної служби у школах України, виявлене в межах дослідження ГО «Про.Світ» і Cedos.

На якість наданих послуг впливають, зокрема, відсутність профільної освіти у соціальних педагогів, а також можливостей для підвищення кваліфікації. У великих школах психологи та соціальні педагоги часто мають неповну ставку, що змушує їх шукати додаткові джерела доходу, включаючи приватну практику. Нерівномірний розподіл працівників між міськими та сільськими школами також є проблемою: 75% міських шкіл мають психологів, порівняно з 40% сільських шкіл, а соціальних педагогів - 46% у міських школах проти 22% у сільських. Адміністрація закладів освіти часто не розуміє повністю роль і важливість роботи психологічної служби, що призводить до додаткових навантажень на фахівців, включаючи виконання завдань, які не входять до їх посадових обов'язків [11].

Це підкреслює необхідність інформування адміністрації шкіл про важливість роботи психологічної служби та її роль у розвитку закладу освіти. Адже психологічна служба не тільки підтримує емоційне і психосоціальне благополуччя учнівства, але й сприяє створенню сприятливого освітнього середовища, що позитивно впливає на загальну якість навчання. Розуміння керівництвом шкіл значення психологічної і соціально-педагогічної підтримки може стимулювати інтеграцію нових методик і підходів, спрямованих на розвиток стійкості і соціально- емоційних навичок учнівства, а також на зміцнення стресостійкості і здатності адаптуватися до змін усіх учасників і учасниць освітнього процесу. Це, у свою чергу, може зумовити підвищення ефективності освітнього процесу та покращення загальних результатів освітньої діяльності.

Прогалини у готовності фахівців і фахівчинь до формування соціального здоров'я школярів під час війни, які потребують подальшого дослідження та вироблення практик протистояння, утворилися зі стрімкою зміною засадничих основ діяльності психологічної служби закладів освіти - переходом від традиційного через трамоорієнто- ваний / травмоінформований до стресостійкісного підходу у роботі психологів і соціальних педагогів ЗЗСО. Ю. Замазій зазначає, що процес підготовки працівників психологічної служби в системі післядипломної освіти повинен сприяти підвищенню знань і досвіду реалізації набутих знань у практичній площині, враховувати мотивацію і цінності працівників і працівниць психологічної служби [7]. В свою чергу, вони мають формувати власну суб'єктність як провідники сучасних знань про збереження здоров'я, а також позитивну мотивацію на саморозвиток і самовдосконалення, що змінює їхню професійну поведінку в бік здоров'язбереження.

Травмоорієнтований підхід, що набув поширення в українській освіті з початком повномасштабного вторгнення, надає фахівцям /-чиням можливість краще розуміти та підтримувати дітей, які пережили війну, конфлікти, насильство або інші травматичні ситуації, допомагаючи їм зцілюватися і адаптуватися до нових умов. Він також сприяє адаптації дітей, які переїхали в інші країни або повертаються після евакуації, враховуючи їхні особисті потреби.

Такий підхід в освіті забезпечує врахування попереднього травматичного досвіду учнівства, що сприяє психологічному благополуччю учасників і учасниць освітнього процесу, на відміну від традиційного підходу, що зосереджується на академічній успішності й вимогах до учнів і учениць. Ба більше класичний підхід не завжди враховує індивідуальні потреби дитини й часто має звужений фокус на емоційних негараздах та активному співчутті до дитячого досвіду.

Травмоорієнтований підхід доволі добре показав себе у шкільній практиці, що відзначається у сучасній зарубіжній науці. Вчені M. Еріксон і T. Харві на основі аналізу наукових статей своїх попередників стверджують, що травма може сильно впливати на навчання, поведінку та соціальну взаємодію учнівства, адже травма позначається на розвитку мозку, що відповідає за всі емоційні, когнітивні, поведінкові та соціальні функції дитини, особливо в критичні періоди її зростання. Учні і учениці, які зазнали насильства або нестабільності вдома, часто сприймають світ як небезпечне місце і залишаються настороженими також і у закладі освіти Якщо травма залишається нерозпізнаною, це може призвести до багатьох років неправильних діагнозів та неефективних планів дій, що лише погіршить ситуацію і викличе подальше відставання учня та учениці. Дослідження показують, що ненадання допомоги учню чи учениці може спричинити серйозні проблеми у дорослому віці [12].

Б. Мейнард, Е. Фаріна, Н. Делл і М. Келлі стверджують, що незважаючи на зростаюче поширення у закладах освіти травмоорієнто- ваного підходу, доказів на підтримку цього підходу у закладах освіти досі бракує. Відносно мало відомо про переваги, витрати та те, як визначаються та оцінюються результативність цього підходу у тих чи інших умовах. Застосування травмоорієнтованого підходу в складній системі, такій як шкільне середовище, є трудомістким і потенційно дорогим, тому важливо оцінити наслідки цього підходу для інформування шкільної політики та практики. Отже, попри благородні наміри і потенційні переваги, цей прогресивний підхід потребує ретельного вивчення, оцінки та зважування витрат і результатів. Лише так можна приймати обґрунтовані рішення щодо його впровадження у шкільних системах [3].

До того ж, сучасні підходи в освіті, що здебільшого зосереджуються на роботі з травмою, недостатньо уваги приділяють розвитку стійкості та адаптивності у школярів. Разом з цим, у реаліях сьогодення зростає необхідність інтеграції практик, які сприяють розвитку навичок саморегуляції, здатності протистояти стресу та адаптуватися до нових умов в усіх учнів, а не лише тих, які зазнали травми.

Українська система освіти адаптується до сучасних викликів і пропонує нові можливості для освітян, забезпечуючи їх ефективними інструментами для роботи з дітьми, як-от: стійкісні практики, програми соціально-емоційного навчання та засоби розвитку м'яких навичок, таких як емпатія, самосвідомість та міжособистісна взаємодія, що є критично важливими для створення підтримуючого шкільного середовища.

Основна концепція стійкісного підходу в освіті полягає у створенні позитивного, безпечного та підтримуючого середовища для всіх учнів і учениць, де враховуються їхні потреби, емоції та досвід. Це сприяє покращенню навчання та розвитку, орієнтуючи освітній процес на підтримку стійкості та благополуччя.

Е. Міллер-Керес (Інститут травмостійкості, США) визначає стійкість як плекання власного благополуччя, прийняття особистих і колективних ціннісних пріоритетів і сильних сторін, зосередженість на пошуку рішень у життєвих викликах, практикування співпереживання й оптимізму та прийняття особистих і колективних впипробувань із співпереживанням. І втілення всього цього у процесі життя [13]. На її думку, стійкість є здатністю окремих людей та спільноти виявляти і використовувати індивідуальні та колективні сильні сторони для повного життя у теперішньому моменті, а також досягати успіхів у повсякденній діяльності [14]. У межах наукової розробки Інституту Травмостійкості - Моделі стійкості спільнот (МСС) - обґрунтовані і поширюються світом ідеї та практики навчання людства поверненню нервової системи у стан рівноваги за допомогою спеціальних навичок стійкості, опанування якими доступно усім і може застосовуватися у громадах. Науковим підґрунтям цієї моделі є дослідження мозку та біології людини таких інституцій Сполучених Штатів Америки, як: Університет Лома-Лінда, Ферфілдський університет, Університет Еморі, Університет штату Мічиган, інші дослідницькі установи в усьому світі.

У напрямі збереження і підтримки психічного здоров'я особистості під час війни ефективними є багаторівневі втручання, спрямовані на індивідуальну підтримку психічного здоров'я, включаючи техніки саморегуляції та особистісного розвитку; робота з групами людей, спрямована на взаємну підтримку, групову терапію та розвиток групової стійкості; підтримка психічного здоров'я на рівні організацій, таких як школи, робочі місця, волонтерські організації, через створення сприятливого середовища; втручання на рівні громади, спрямовані на підтримку колективного благополуччя, включаючи громадські програми, підтримку волонтерських ініціатив та розвиток соціальних мереж підтримки [9].

На тлі зміни орієнтирів у роботі психологічної служби з учнівством визначається декілька ключових прогалин у діяльності її фахівчинь і фахівців, які потребують подальшого дослідження та вдосконалення. Це зокрема:(1) відсутність достатньої кількості

методичних матеріалів та інструментів, адаптованих до умов війни, що ускладнює роботу психологів з учнівством; (2) потреба у розробці нових і адаптації існуючих практик, орієнтованих на плекання стійкості, які враховують специфіку психологічних травм, спричинених воєнними діями, та їх вплив на різні аспекти здоров'я учнів і учениць; (3) не систематичний характер створення нових онлайн-платформ і можливостей підвищення кваліфікації для вчительства й фахівчинь і фахівців психологічної служби, що знижує доступність та ефективність пропонованого вітчизняними і західними колегами інформаційного супроводу. Актуалізація нових підходів до підтримки учнівства передбачає розширення методів, що включають не лише індивідуальну роботу, але й групову та організаційну роботу з громадами і освітніми колективами, а також впровадження програм, що сприяють колективній підтримці та згуртованості у шкільних колективах. Крім того, недостатня адаптація міжнародних практик, які успішно використовуються у схожих кризових ситуаціях, до українських реалій вимагає вивчення та інтеграції передових методик і підходів з інших країн, що можуть бути ефективними в українських умовах.

Післядипломна освіта та підвищення кваліфікації представників психологічної служби потребують вдосконалення, зважаючи на ті прогалини, які існують в системі підготовки кадрів. Фахівці і фахівчині відзначають, що вища профільна освіта не надає достатньо практичних навичок і розуміння організації роботи. Підготовка шкільних психологів і соціальних педагогів відбувається в рамках ширших спеціальностей, що не завжди орієнтує їх на роботу в школі. На посади соціальних педагогів часто беруть педагогів з іншою кваліфікацією, хоча деякі здобувають вищу профільну освіту вже в процесі роботи.

Сьогодні потреби освітян у забезпеченні компетентності у сфері формування соціального здоров'я учнівства багато в чому задовольняються через співпрацю державних інституцій і громадських й міжнародних організацій. Велика роль у професійному розвитку працівників і працівниць психологічної служби належить неурядовим й міжнародним організаціям, які проводять навчання та надають практичні інструменти для роботи. Навчання, що надається інститутами післядипломної педагогічної освіти, включає традиційні курси, короткі семінари та тренінги зі запрошеними лекторами, часто з неурядових організацій [11].

В Україні таку діяльність на всеукраїнському рівні, зокрема, проводить ГО «ЕдКемп Україна» - громадська організація, заснована у 2015 році в Україні за принципами всесвітнього освітянського руху EdCamp (https://www.edcamp.ua/en/main-page/ ). Одним із напрямів діяльності ГО «ЕдКемп Україна», поряд з підтримкою реформування освіти, впровадження міжнародних ініціатив і кращого світового досвіду у сфері освіти через створення ефективних методик, програм, підходів, є підвищення кваліфікації освітян.

Як відгук на потреби щодо диверсифікації системи підвищення кваліфікації та створення зручного інструменту для професійного зростання педагогічної спільноти ГО «ЕдКемп Україна» у 2021 році було розроблено й 1 червня - до Дня захисту дітей - започатковано роботу національної платформи можливостей для вчителів EdWay. Запуск платформи EdWay став можливим завдяки створенню, за участі як державних структур, так і громадського сектору, у тому числі ГО «ЕдКемп Україна», нового законодавчого поля у сфері підвищення кваліфікації (як-от: затвердження Постанови КМУ № 800). Платформа розроблялася як субпроєкт цифрової трансформації дошкільної, шкільної та позашкільної освіти (e- School) на державному рівні (https://plan2.diia.gov.ua/projects ), затребувана послуга з метою цифрової підтримки всіх сторін, залучених до підвищення кваліфікації вчительства. Інституційними партнерами ГО «ЕдКемп Україна» у створенні EdWay виступили Комітет Верховної Ради України з питань освіти, Український інститут розвитку освіти, Державна служба якості освіти України, Офіс освітнього омбудсмена, впроваджувальна агенція МОН - Державна наукова установа «Інститут освітньої аналітики».

Разом з широкою інституційною підтримкою, EdWay стала справжньою «народною освітянською платформою», оскільки відразу була задумана як інструмент і спільнота національного рівня, що виступає комунікативним майданчиком для обміну власними напрацюваннями учительства за принципом «рівні - рівним», для створення спільного та конкурентного середовища, розвитку ринку можливостей підвищення кваліфікації на основі рівності і взаємоповаги, прозорості, звітності, відповідності державній освітній політиці. Для цього платформа має достатній функціонал, що забезпечує пошук і використання, а також продаж можливостей підвищення кваліфікації вчительства; прийняття рішень і планування професійного зростання; прозору комунікацію та зворотній зв'язок; перевірку та забезпечення якості наданих послуг з підвищення кваліфікації.

Основні функції EdWay було розробленоу співпраці представниками всіх цільових аудиторій на всіх етапах, включаючи розробку, тестування та впровадження. До створення і розвитку EdWay як простору вільного спілкування і професійного зростання ще на підготовчому етапі долучилися вчителі і вчительки, адміністрації закладів освіти, здобувачі і здобувачки освіти.

Після тестового періоду в січні 2021 року платформа EdWay з базовими функціями стала доступною для використання освітянами й наразі постійно вдосконалюється (https://edway.in.ua/). Про те, що проєкт успішний свідчить те, що станом на травень 2024 року на платформі представлено 799 можливостей для підвищеннякваліфікації, зареєстровано більш, ніж 45 000 користувачок і користувачів, 247 суб'єктів підвищення кваліфікації та 331 центр професійного розвитку з усіх регіонів України.

Сьогодні ГО «ЕдКемп Україна» пропонує на платформі EdWay значний спектр можливості, до змісту яких включений розвиток стресостійкості, самозарадності, м'яких навичок та емоційно-етичної компетентності. Серед таких можливостей: Тренінгова програма з МСС у рамках проєкту «Розвиток потенціалу ОГС та ініціативних груп у регіонах України з високою концентрацією ВПО щодо впровадження гендерних питань у гуманітарній діяльності (GiHA)»; Освіта під час криз: «Формування навичок стійкості в освітянських спільнотах»; онлайн-майстерки «Знайомство з СЕЕН»; «Хібукі-школа: використання терапевтичної іграшки»; «Толоки стійкості»; Національний EdCamp ТОЧКА СТІЙКОСТІ-2024 «На перетині свободи й відповідальності» тощо.

Фахівцям і фахівчиням психологічної служби стають у пригоді, такі «зашиті» у репрезентованих на платформі можливостях підвищення кваліфікації ресурси, як, зокрема:

1. Соціально-педагогічніпрактики підтримання ментального

здоров'я і стійкості в умовах тривалого стресу. Обговорення результатів самостійної роботи з перегляду відео: http://surl.li/uquvs.

2. Соціально-педагогічні практики відновлення в умовах тривалих військових подій. Нейропластичність як спосіб стійкості та зцілення від травматичного досвіду http://surl.li/uquvw.

3. Соціально-педагогічні практики самодопомоги як основа волонтерської діяльності в умовах війни http://surl.li/uquvx.

4. «Бінго» (Практики миттєвої самодопомоги). http://surl.li/uquvz.

5. Мобільний додаток Ichill https://www.ichillapp.com/.

Розвиток стійкості сьогодні став одним із пріоритетів післядип- ломної освіти й підвищення кваліфікації педагогічних працівників і працівниць з кількох вагомих причин. Стійкість або здатність адаптуватися та долати труднощі, є фундаментальною навичкою, що допомагає майбутнім фахівцям справлятися з життєвими викликами, зберігаючи при цьому психічне та емоційне благополуччя. Вони мають бути готовими до роботи в умовах сучасного світу, де зміни відбуваються дуже швидко, а здатність адаптуватися до нових обставин є критично важливою. Війни, економічні кризи, пандемії та інші непередбачувані події можуть значно впливати на професійні умови й життя людей у цілому. Професійна молодь має бути готова до таких викликів, а розвиток стійкості допоможе освітянам і працівникам соціальної сфери зберігати внутрішню рівновагу та продуктивність навіть у складних ситуаціях.

Стійкість сприяє розвитку таких важливих для освітян соціально- емоційних навичок, як саморегуляція, емпатія, критичне мислення та здатність до співпраці. Вміння управляти своїми емоціями та стресом, розуміти та підтримувати інших, приймати виважені рішення і працювати в команді є важливими як у повсякденному житті, так і в професійній діяльності.

Висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку

Дослідження порушеної проблеми забезпечило важливі інсайти та висновки щодо впливу воєнного періоду на соціальне здоров'я школярів і необхідності підтримки їх психологічного стану, зокрема:

Підтверджено, що воєнні умови значно впливають на психічне здоров'я школярів, збільшуючи рівень стресу, тривоги та невпевненості. Соціальне здоров'я в цих умовах потребує системної підтримки та спеціалізованої психологічної допомоги.

Травмоорієнтований підхід концентрується на ідентифікації та лікуванні психологічних травм, спричинених воєнними діями. Це важливо, але має свої обмеження, оскільки не завжди ефективно забезпечує довгострокову емоційну стабільність. Стресостійкісний підхід спрямований на розвиток здатності школярів протистояти стресам і адаптуватися до нових умов. Він допомагає дітям не лише справлятися з поточними труднощами, а й готує їх до майбутніх викликів, формуючи навички саморегуляції та стійкості.

Соціально-емоційні навички (емпатія, самосвідомість, навички міжособистісної взаємодії) стають ключовими для підтримки психічного здоров'я школярів у стресових умовах. Їх розвиток сприяє створенню підтримуючого шкільного середовища, яке може значно знизити негативний вплив воєнних дій на дітей.

Виявлено важливість професійної підготовки фахівців психологічної служби для забезпечення ефективної психологічної підтримки школярам у воєнний період. Необхідність вдосконалення їх методичної бази та компетенцій у використанні соціально-емоційних практик.

У контексті аналізу потреб освіти у воєнний період доведено, що фахівці психологічної служби мають критичне значення для забезпечення дієвої підтримки школярів. Особливо важливим стає розвиток у дітей здатності застосовувати соціально-емоційні практики, які сприяють формуванню стійкості і адаптації до стресових умов.

Виявлено необхідність посилення підготовки кадрів психологічної служби до ефективного впровадження соціально-емоційних практик, що сприяють формуванню стійкості та адаптації до стресових умов. Це включає не лише вдосконалення методичної бази, але й підвищення кваліфікації через доступ до новітніх ресурсів і платформ для навчання. Важливим аспектом є інтеграція сучасних онлайн-курсів та тренінгів, що надають можливість вивчати міжнародний досвід, методики кризової інтервенції, стрес-менеджменту та розвитку емоційного інтелекту.

Такі платформи, створені завдяки спільним зусиллям державних установ і громадського сектору, здатні забезпечувати доступ до інтерактивних матеріалів, відеоуроків, вебінарів з провідними експертами, а також практичних кейсів для застосування на місцях. Це дозволить фахівцям та фахівчиням психологічної служби не лише оновлювати свої знання, але й ефективно адаптуватися до змінних умов роботи, забезпечуючи школярам необхідну підтримку у розвитку стресостійкості та емоційної гнучкості.

Дослідження підкреслило актуальність подальших наукових досліджень у цьому напрямку з метою забезпечення психосоціального благополуччя школярів в умовах воєнного конфлікту. Особлива увага повинна бути приділена розробці та впровадженню програм психологічної підтримки, спрямованих на підвищення готовності фахівчинь і фахівців психологічної служби розвивати стресостійкість та соціальну компетентність дітей.

Література:

1. Лист МОН від 21.08.2023 №1/12492-23 Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти у 2023/2024 навчальному році.

2. Guo J., Tang X., Marsh H. et al. The Roles of Social-Emotional Skills in Students' Academic and Life Success: A Multi-Informant, Multi-Cohort Perspective. 2021. DOI: 10.31234/osf.io/ahg8p

3. Maynard B.R, Farina A., Dell N.A., Kelly M.S. Effects of trauma-informed approaches in schools: A systematic review. CampbellSystRev. 2019 Jul 17;15(1-2). DOI:: 10.1002/cl2.1018

4. Burgin D., Anagnostopoulos D., the Board and Policy Division of ESCAP et al. Impact of war and forced displacement on children's mental health--multilevel, needs- oriented, and trauma-informed approaches. Eur Child Adolesc Psychiatry. 2022. 31, P. 845-853. https://doi.org/10.1007/s00787-022-01974-z.

5. Rocio G. P. The impact of classroom climate on emotional development in childhood. Environment and Social Psychology. № 9. 2024. doi:10.54517/esp.v9i1.1868

6. Тимошенко Н. Соціальне здоров'я як складова соціального благополуччя. Наука і техніка сьогодні. №3(31). 2024. С. 693-704. https://doi.org/10.52058/2786-6025- 2024-3(31)-693-704

7. Замазій Ю. Критерії та показники оцінки рівня підготовки працівників психологічної служби до формування соціального здоров'я молодших школярів в системі післядипломної освіти Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. 2023. Вип. 2 (113). 2023. С.160-171 https://doi.org/10.35433/pedagogy.2(113).2023.160-171

8. Тарасенко Н, Чернецька Ю., Кульбаба О. Соціально-педагогічні та соціально- психологічні аспекти збереження та відновлення здоров'я підлітків в реаліях воєнного часу. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка»). № 5(39). 2024. С. 504-515 https://doi.org/10.52058/2786-4952-2024-5(39)-504-515

9. Карамушка Л. М. Психічне здоров'я особистості під час війни: як його зберегти та підтримати : метод. рекомендації. Київ: Інститут психології імені Г.С.Костюка НАПН України. 2022. 52 с.

10. Валевська Н. Прокачуємо СЕЕН: колекція практик для дорослих і дітей: навч.-метод. посібник /; за заг. ред. О. Елькіна, О. Марущенка. Х., 2023. 42 с.

11. Чорна І. Психосоціальна допомога дитині під час війни: результати дослідження про виклики й можливості для представників шкільних психологів та соціальних педагогів. 16.01.2024. Режим доступу: https://prosvitcenter.org/library/ psykhosotsialna-dopomoha-dytyni-pid-chas-viyny-rezultaty-doslidzhennia-pro-vyklyky-y- mozhlyvosti-dlia-predstavnykiv-shkilnykh-psykholohiv-ta-sotsialnykh-pedahohiv/

12. Erickson M. & Harvey T. A Framework for a Structured Approach for Formulating a Trauma-Informed Environment. Journal of Education. 2023. 203(3), P. 666-677. https://doi.org/10.1177/00220574211046811

13. Miller-Karas E. Introduction, Resilience, and Perspective. In Building Resilience to Trauma. Routledge, 2023. 308 p

14. Miller-Karas E. Building resilience to trauma: The trauma and community resiliency models. Routledge/Taylor & Francis Group. 2015. 330 p

References:

1. Ministry of Education and Science of Ukraine. (2023, August 21). List MON vid 21.08.2023 No 1/12492-23 Pro pryoritetni napryamy roboty psykhologichnoyi sluzhby u systemi osvity u 2023/2024 navchal'nomu rotsi [Letter from the Ministry of Education and Science dated August 21, 2023, No. 1/12492-23 on priority directions of the work of the psychological service in the education system in the 2023/2024 academic year] [in Ukrainian].

2. Guo, J., Tang, X., Marsh, H., et al. (2021). The roles of social-emotional skills in students' academic and life success: A multi-informant, multi-cohort perspective. https:// doi.org/10.31234/osf.io/ahg8p

3. Maynard, B. R., Farina, A., Dell, N. A., & Kelly, M. S. (2019). Effects of trauma-informed approaches in schools: A systematic review. Campbell Systematic Reviews, 15(1-2). https://doi.org/10.1002/cl2.1018

4. Burgin, D., Anagnostopoulos, D., & the Board and Policy Division of ESCAP et al. (2022). Impact of war and forced displacement on children's mental health--multilevel, needs-oriented, and trauma-informed approaches. European Child & Adolescent Psychiatry, 31, 845-853. https://doi.org/10.1007/s00787-022-01974-z

5. Rocio, G. P. (2024). The impact of classroom climate on emotional development in childhood. Environment and Social Psychology, 9. https://doi.org/10.54517/esp.v9i1.1868

6. Timoshenko, N. (2024). Sotsial'ne zdorov'ya yak skladova sotsial'noho blahopoluchchya [Social health as a component of social well-being]. Nauka i tekhnika s'ohodni [Science and Technology Today], 3(31), 693-704. https://doi.org/10.52058/2786-6025-2024-3(31)- 693-704 [in Ukrainian].

7. Zamazii, Yu. (2023). Kryteriyi ta pokaznyky otsinky rivnya pidhotovky pratsivnykiv psykhologichnoyi sluzhby do formuvannya sotsial'noho zdorov'ya molodshykh shkolyariv v systemi pislyadyplomnoyi osvity [Criteria and indicators for assessing the level of training of psychological service workers for the formation of social health of younger students in the system of postgraduate education]. Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Pedahohichni nauky [Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Pedagogical Sciences], 2(113). https://doi.org/10.35433/pedagogy.2(113).2023. 160-171 [in Ukrainian].

8. Tarasenko, N., Chernetska, Yu., & Kulbaba, O. (2024). Sotsial'no-pedahohichni ta sotsial'no-psykholohichni aspekty zberezhennya ta vidnovlennya zdorov'ya pidlitkiv v realiyakh voyennoho chasu [Social-pedagogical and social-psychological aspects of maintaining and restoring adolescents' health in the realities of wartime]. Perspektyvy ta innovatsiyi nauky. Seriya «Pedahohika» [Perspectives and Innovations in Science. Series «Pedagogy»], 5(39), 504-515. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2024-5(39)-504-515 [in Ukrainian].

9. Karamushka, L. M. (2022). Psykhichne zdorov'ya osobystosti pid chas viyny: yak yoho zberehty ta pidtrymaty: metodychni rekomendatsiyi [Mental health of an individual during the war: how to preserve and support it: methodological recommendations]. Kyiv: Instytut psykhologiyi imeni H.S.Kostyuka NAPN Ukrayiny [G.S. Kostiuk Institute of Psychology, NAPS of Ukraine] [in Ukrainian].

10. Valevska, N. (2023). Prokachuyemo SEEN: kolektsiya praktyk dlya doroslykh i ditey: navchal'no-metodychniy posibnyk [Boosting SEEN: a collection of practices for adults and children: educational-methodical manual]. (O. Elkin & O. Marushchenko, Eds.). Kharkiv [in Ukrainian].

11. Chorna, I. (2024, January 16). Psykhosotsial'na dopomoha dytyni pid chas viyny: rezultaty doslidzhennya pro vyklyky y mozhlyvosti dlya predstavnykiv shkil'nykh psykholohiv ta sotsial'nykh pedahohiv [Psychosocial assistance to a child during the war: research results on challenges and opportunities for school psychologists and social educators]. Retrieved from https://prosvitcenter.org/library/psykhosotsialna-dopomoha- dytyni-pid-chas-viyny-rezultaty-doslidzhennia-pro-vyklyky-y-mozhlyvosti-dlia-predstavnykiv- shkilnykh-psykholohiv-ta-sotsialnykh-pedahohiv/ [in Ukrainian].

12. Erickson, M., & Harvey, T. (2023). A framework for a structured approach for formulating a trauma-informed environment. Journal of Education, 203(3), 666-677. https://doi.org/10.n77/002205742110468n

13. Miller-Karas, E. (2023). Introduction, resilience, and perspective. In Building Resilience to Trauma. Routledge.

14. Miller-Karas, E. (2015). Building resilience to trauma: The trauma and community resiliency models. Routledge/Taylor & Francis Group.

Размещено на Allbest.ru