Психоемоційне вигорання вчителя під час війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психоемоційне вигорання вчителя під час війни

Артеменко Анастасія Олександрівна, здобувачка 4 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, біологічного факультету, Одеський нацональний університет імені І. І. Мечникова

Нагорна Наталія Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогічної освіти та соціальної реабілітації факультету психології та соціальної роботи, Одеський нацональний університет імені І.І. Мечникова

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей психоемоційного вигорання вчителя в умовах війни, дає змогу зрозуміти природу психоемоційного вигорання вчителів в умовах військової агресії.

Дослідження має на меті виявити стадії психоемоційного вигорання вчителів у цьому контексті. Визнаючено етапи, розроблено стратегії раннього виявлення та подолання вигорання. Для попередження психоемоційного вигорання вчителі можуть впроваджувати самодопомогу та профілактичні заходи, включати методи управління стресом, практики саморефлексії та встановлення здорових меж для підтримки психічної стійкості.

Встановлено, що важливу роль у профілактиці психоемоційного вигорання вчителя відіграють і заклади освіти. Заходи, які може вжити адміністрація навчальних закладів, включають розробку політики підтримки, надання можливостей професійного розвитку, ефективне управління робочим наванта-женням і встановлення позитивної культури праці.

Практичні наслідки нашого дослідження полягають у тому, що вчителі можуть використовувати його для боротьби з емоційним вигоранням, а освітні заклади можуть створити позитивне робоче середовище для своїх працівників. Досліджено причини і механізми виникнення психоемоційного вигорання . Вивчено фактори, які спричиняють стрес та вигорання у вчителів під час війни, розроблено ефективні стратегії попередження та подолання цієї проблеми.

Вивчено вплив на освітній процес та психосоціальний розвиток учнів . Досліджено наслідки психоемоційного вигорання вчителів на якість освіти та психосоціальний розвиток учнів, що дозволить розробити ефективні заходи для підтримки якості навчання та виховання у воєнних умовах.

Підкреслено важливість діяльності закладів освіти щодо активності у пом'якшенні та запобіганні психоемоційного вигорання викладачів. Доведено, що відповідальність за власний емоційний стан лежить на кожній людині.

Надано практичні рекомендації щодо попередження психоемоційного вигорання у вчителів в умовах війни.

Ключові слова: психоемоційне вигорання, професійне вигорання, сучасний вчитель, учень, освітній процес.

Abstract

психоемоційне вигорання вчителя

Artemenko Anastasiia Oleksandrivna, Nahorna Nataliia Volodymyrivna

PSYCHO-EMOTIONAL BURNOUT OF A TEACHER DURING THE WAR

Постановка проблеми

В умовах війни багато хто почуває себе виснаженим і розгубленим, а в додачу ще невизначеність і тривожність. І вчителі - не виняток. Постійний стрес, тривожність і надмірне навантаження можуть призвести до психоемоційного вигорання, що має серйозні наслідки як для самого вчителя, так і для його учнів. Наукові дослідження можуть служити основою для створення спеціалізованих програм психологічної підтримки для вчителів, які працюють у воєнних умовах. Ці програми мають спрямовуватися на зниження рівня стресу, підтримку психічного здоров'я та підвищення стресостійкості. Залучення вчителів до спеціалізованих тренінгів та освітніх програм з питань стресостійкості, саморегуляції та психологічного самовдосконалення допоможе зберегти їх емоційне здоров'я та підтримати високий рівень професійної ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Емоційне вигорання вчителів,особливо під час війни, привернуло увагу вітчизняних і закордонних науковців. Зарубіжні дослідники зосереджені на стадіях емоційного вигорання та сферах профілактики та інтервенції, а українські дослідники дають загальний огляд поняття. Проте бракує практичних порад, зокрема щодо емоційного вигорання під час війни. Burisch, Schaufeli, Maslach і Marek (1993) провели комплексний аналіз вигорання, досліджуючи його природу та етіологію. Їхня робота сприяє розумінню емоційного вигорання та факторів, які його обумовлюють. Shirom (1989) провів поглиблене дослідження вигорання, вивчаючи його вплив на людей в організаційних умовах. Що стосується управління стресом і його запобігання, Greenberg (2008) пропонує комплексний огляд методів управління стресом, які можна використовувати для зменшення емоційного вигорання. [1]

Звертаючись до української літератури, Павлюк, Журавська та Клімишина (2018) дослідили психологічні чинники, що сприяють емоційному вигораннюв професійній діяльності. Їхнє дослідження проливає світло на ключові чинники, що впливають на вигорання серед професіоналів, зокрема педагогів, і підкреслює важливість усунення цих чинників для запобігання емоційному вигоранню. Інше дослідження, проведене Ковальковою (2016) було присвячене вивченню синдрому емоційного вигорання у педагогічних працівників. Дослідження мало на меті визначити поширеність та прояви вигорання серед викладачів, з'ясувати виклики, з якими вони стикаються, та надати уявлення про потенційні втручання. Хоча українська література пропонує загальний огляд емоційного вигорання, відчутно бракує практичних рекомендацій, спрямованих на подолання емоційного вигорання під час війни. Необхідні подальші дослідження та розвідки для розробки цілеспрямованих втручань і профілактичних заходів для підтримки вчителів в умовах війни та пом'якшення впливу емоційного вигорання на їхнє благополуччя. Подальші дослідження необхідні для заповнення цієї прогалини та розробки ефективних стратегій підтримки викладачів і профілактики емоційного вигорання під час конфлікту. [1]

Мета статті. Теоретично проаналізувати стан психоемоціного вигорання вчителя під час війни та розробити рекомендації щодо запобігання психоемоційному вигоранню.

Виклад основного матеріалу статті

Синдром емоційного вигорання (англ. Burnout) -- поняття, введене в психологію американським психіатром Фрейденбергом в 1974 році, яке виявляється наростаючим емоційним виснаженням.

Професійне вигорання - це розумове і фізичне виснаження, яке ви відчуваєте, коли ваша робота вимагає від вас більшої, ніж ви володієте, кількості енергії. 64% українців відчувають синдром емоційного вигорання. Таку невтішну статистику представили на Міжнародному кадровому порталі hh.ua. Опитування показало, що лише 5% українців ніколи не стикалися з емоційним виснаженням і не знають, що це таке. Усі інші або колись потерпали від цього стану, або досі перебувають у ньому. [3]

Синдром емоційного вигорання - це стан фізичного, розумового й емоційного виснаження, що призводить до заціпеніння, втрати сил, почуттів. Відбувається це на тлі стресу тимчасового або хронічого. І найчастіше - від роботи. [1]

Емоційне вигорання буває двох типів: легке та хронічне. Чим же характерні ці форми СЕВ? Легке вигорання найчастіше виникає внаслідок емоційного сплеску, тиску чи напруження. Наприклад, наполеглива підготовка до іспиту чи розробка масштабного проекту. Людина відчуває дратівливість, у неї спостерігається відсутність бажань, розлади сну, проявляються ознаки депресії. Така форма СЕВ не є загрозливою, оскільки всі симптоми зникають самі собою після закінчення напруженої ситуації. А що стосується хронічної форми? Вона виникає тоді, коли людина постійно перебуває в стані стресу, страху. Наприклад, на роботі керівник може ставити занадто високі вимоги. І коли людина бачить, що не може їх виконувати, відбувається перенапруження нервової системи. Розпізнати хронічну форму СЕВ можна за такими симптомами: відсутність ентузіазму, низька мотивація, постійна втома. Люди з хронічним вигоранням не відчувають відпочинку навіть на вихідних.Кого найчастіше вражає цей синдром? У групі ризику представники таких професій, як вчителі, лікарі, бізнесмени, працівники сфери обслуговування. Також варто зважати на особливості темпераменту: якщо людина ідеаліст чи перфекціоніст, у неї більше шансів емоційно вигоріти через фізичну неспроможність зробити все й одразу найкращим чином. Людина, що страждає від булінгу (цькування), також піддається величезному емоційному вигоранню. І що робити у таких ситуаціях? Звертатись до лікаря? - Так, можна шукати допомоги у психологів, психотерапевтів, арт-терапевтів. Останні застосовують дуже цікаві методи впливу на людину: наприклад, лікування танцями, малюванням... Це робиться для відволікання уваги від буденності, стресу, проблем. Адже не кожного дня нам доводиться, приміром, малювати портрет свого внутрішнього стану фарбами. Ще й без пензлів, а пальцями чи іншими інструментами. [1]

Професія педагога - одна із тих, у якій емоційне вигорання та синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеними. Загальна середня освіта зазвичай «тримається» саме на професіоналах, які мають більше 10 -15 років педагогічного стажу, тобто являють собою «групу ризику» щодо синдрому професійного вигорання. Більшість педагогів, які на певному етапі професійної діяльності відчувають на собі не тільки професійну втому, а й всі риси синдрому психологічного вигорання, не розуміють, що з ними відбувається та не володіють інструментами уникнення синдрому або позбавлення від його наслідків. Тому дуже важливим є питання вивчення особливостей виникнення, розвитку, перебігу, а головне - запобігання виникненню синдрому «професійного вигорання». [1]

Розрізняють професійне та емоційне вигорання, хоча обидва ці явища взаємопов'язані. Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини на тривалий вплив стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю.

Професія педагога визнається як одна з найбільш емоційно напружених. Це пов'язано з великою кількістю непередбачуваних і неконтрольованих комунікативних ситуацій, із нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистої відповідальності вчителя, з неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності тощо. [1]

Термін «професійне вигорання» з'явився відносно недавно. Його ввів американський психіатр Фрейденсберг у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які працюють в системі «людина - людина». Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб» - проблеми, пов'язані з труднощами управління власним життям. Термін «вигорання» походить від анг. burn-out - припинення горіння. Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрачання сил та емоцій. Емоції незаперечно можна назвати одним із основних інструментів у роботі педагогів.

Емоційне вигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового вимкнення емоцій у відповідь на психотравматичний вплив.

Синдром вигорання - це процес поступової втрати емоційної, розумової та фізичної енергії, що проявляється у симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистісної відстороненості та зниження задоволення від роботи. [1]

Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту.

Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.

Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III - від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.

Професійне та емоційне вигорання зумовлює робота в напруженому ритмі, з великим емоційним навантаженням та з важким контингентом. Разом з цим розвиткові синдрому сприяє відсутність належної винагороди (не лише матеріальної, але й морального схвалення).

Основною причиною виникнення синдрому емоційного вигорання є порушення стану рівноваги у працівника, коли вимоги (внутрішні та зовнішні) протягом тривалого часу домінують над ресурсами особистості (внутрішніми та зовнішніми). Звідси випливає ключовий компонент синдрому «вигорання» - невідповідність між особистістю і вимогами, які до неї висуваються. [2]

Основні симптоми професійного вигорання :

- швидка втомлюваність;

- негативізм у спілкуванні з учнями та колегами;

- безсоння;

- почуття провини;

- зниження самооцінки;

- порушення пам'яті, уваги;

- підвищення дратівливості;

- розвиток тривожного й депресивних розладів;

- потреба у психостимуляторах;

- порушення у харчуванні;

- соматичні захворювання;

- головний біль;

- тахікардія, аритмія, гіпертонія. [2]

Як розпізнати емоційне виснаження? Психологиня радить провести самодослідження:

• Зверніть увагу на фізичний стан. Як ви їсте/спите/фізично почуваєтеся? Можливо, загострились хронічні захворювання, збився режим сну, збільшився/зменшився апетит. Помічаєте нехарактерні речі - зверніть на них увагу або навіть запишіть.

• Проаналізуйте емоційний стан. Що відбувається з емоціями? Який настрій переважає? У людей з емоційним виснаженням домінує пригнічення, апатичність, злість, роздратування, більша схильність до конфліктів.

• Подивіться на інтелектуальну продуктивність. Наскільки ви уважні та швидкі у прийнятті рішень? Чи складно вам запам'ятовувати? Зниження когнітивних процесів у стресовій ситуації - це нормально. Проте якщо ви дуже розсіяні, погано запам'ятовуєте, некритично сприймаєте інформацію, це може свідчити про емоційну і когнітивну втому.

• Подумайте, як змінилась поведінка. Кожен має свій рівень активності та спосіб взаємодії з іншими. Однак слід звернти увагу, якщо з'являються нетипові прояви. Наприклад, ви частіше стали з усіма сваритися або відмовляєтесь від звичних хобі та способів проведення часу, хоча вони нині доступні. [3]

"Помічаєте критичні зміни хоча б в одній із цих сфер - проаналізуйте ймовірну причину. Далі - подумайте, як можете допомогти собі. Можливо, слід звернутися до спеціаліста. Навіть декілька консультацій можуть допомогти обрати правильну стратегію підтримки себе в цій ситуації", - радить Валерія.

Як позбутися емоційної втоми під час війни? [2]

Перше правило - дотримання інформаційної гігієни. Засновниця ініціативи з інформаційної гігієни "Як не стати овочем" Оксана Мороз радить прискіпливо перевіряти будь-яку отриману інформацію. Для цього поставте собі запитання:

Це те, що я хочу/боюсь почути? Наприклад, дата закінчення війни або застосування хімічної зброї. Хто це сказав? Звідки ця інформація? Цю інформацію підтвердили офіційні джерела?

Ця інформація є у медіа з білого списку? За даними Інституту масової інформації (ІМІ) у 2022 році до цього списку увійшли: Ліга.пеї, Суспільне новини, Радіо Свобода, НВ, Укрінформ, Українська правда, Громадське, Бабель, Дзеркало тижня. [3]

Якщо інформації ніде немає і ви почули її від іншої людини, то запитайте себе: "Чому вона це поширює?". Адже критика влади, хейт своїх, поширення емоційної та неперевіреної інформації, паніки, зради та сумнівів як онлайн, так і офлайн - це допомога ворогу.

Також слідкуйте за своєю поведінкою у соцмережах. Базові правила:

• Перед тим, як взаємодіяти з публікаціями (ставити лайк чи робити репост), перевіряйте й уважно читайте.

• Проведіть аудит, на які сторінки підписаний автор публікації.

• Додавайте в друзі тільки після перевірки публікацій.

• Не додавайте ботів у друзі.

Наступний крок, який може допомогти на шляху до покращення самопочуття це піклування про себе та пошук діяльності, яка наповнює вас ресурсом.

Наприклад, Наталі Слободян допомагає якісний сон, тренування, прийом ванни та перегляд відео у TikTok.

"Перші 1-1,5 год в тренажерній залі ходжу на біговій доріжці та дивлюсь TikTok. Ніколи цього не робила раніше. Нині в моїй стрічці багато відео з хлопцями та дівчатами із ЗСУ. Дивлюсь, як вони жартують, сміються, танцюють, і мене це надихає вірити у перемогу. Зазвичай ця віра дещо притуплюється, коли щодня бачиш втрати", - стверджує Наталя. [3]

Обирайте ту діяльність, яка надає вам сил. Це може бути спорт, творчість, прибирання, садівництво тощо. Свідомо включайте її у своє життя.

Рефлексуйте про свій досвід, радить Валерія. Ми не завжди помічаємо та приділяємо належну увагу своїм емоціям. Щоб цього уникнути, ведіть щоденник, де записуватимете думки, переживання, події, які з вами відбуваються.

"Це хороший інструмент, який дозволить поспостерігати за собою зі сторони. Альтернатива це пости у соцмережах. Більшість із нас переживає схожі емоції. Тож обов'язково знайдеться той, хто вас підтримає", - додає психологиня.

Також не соромтесь ділитись з іншими своїм важким досвідом. Це може бути розмова з людьми, яким ви довіряєте, або сесія з психологом. [3]

Ознаки, які вказують на потребу у психологічній допомозі:

• розумієте, що самотужки не справляєтесь.

• спостерігаєте нетипові зміни у фізичному та емоційному стані, інтелектуальній продуктивності та поведінці.

• переживаєте втрату близької людини, майна, роботи тощо.

• "Якісна психологічна допомога - не примха. Це нормально, коли ви звертаєтесь за підтримкою до фахової людини, яка допоможе знайти найкраще рішення в конкретній ситуації", - додає психологиня.

Основні ознаки емоційного виснаження під час війни:

• дратівливість від новин;

• неготовність читати новини;

• втома від контенту, пов'язаного з війною;

• апатія;

• зниження інтенсивності дії. Наприклад, якщо на початку війни

людина активно донатила та долучалась до волонтерських ініціатив, то зараз всі ці дії менш інтенсивні;

• емоційні гойдалки;

• прояв песимістичних настроїв. [3]

Висновки

Виходячи з вищесказаного ми дійшли висновку, що психоемоційне вигорання серед вчителів в умовах повномасштабної війни Росії проти України є нагальною проблемою з далекосяжними наслідками. Триваюча війна піддає вчителів унікальним стресам, що призводить до хронічного емоційного виснаження та погіршення самопочуття. Очевидно, що існує потреба в більшій обізнаності та розумінні емоційного вигорання серед вчителів в умовах війни. Освітні установи та політики повинні приділяти першочергову увагу визнанню та усвідомленню емоційних викликів, з якими стикаються вчителі, надаючи їм необхідну підтримку та ресурси для того, щоб вони могли впоратися з вимогами своєї професії в таких складних обставинах. Існуюча література, як вітчизняна, так і зарубіжна, проливає світло на різні аспекти емоційного вигорання, такі як його стадії та профілактичні заходи. Однак відчутно бракує практичних рекомендацій щодо подолання емоційного вигорання у вчителів під час війни. Вкрай важливо, щоб заклади освіти відігравали активну роль у пом'якшенні та запобіганні психоемоційного вигорання вчителів. Окрім закладів освіти, відповідальність за власний емоційний стан лежить на кожній людині, то ж варто вдаватися до психологічних практик, які дозволяють зберегти емоційне здоров'я. Заклади освіти повинні надавати пріоритет благополуччю свого педагогічного персоналу, впроваджувати політику підтримки, стратегії управління навантаженням і сприяти створенню позитивного робочого середовища. Усуваючи ці системні чинники, навчальні заклади можуть сприяти загальній стійкості та ефективності системи освіти, навіть в умовах несприятливих обставин. [2]

Література

1. Павелків Роман. Психологія: реальність і перспективи. 2023 р. с.145-151 https://prap.rv.ua/index.php/prap_rv/article/view/334/296

2. Морозова Л.М.Психологія, Майстер-класи. 2018 р.с.1-3https://naurok.com.ua/trening-dlya-pedagogiv-yak-poboroti-psihoemociyne-vigorannya- 43846.html

3. Низовець, А. Виснажує тема війни та дратують новини. Що таке емоційна втома і як її подолати.2023 р. с.1-4https://life.liga.net/poyasnennya/article/iznuryaet-tema-voyny-i-razdrajayut-novosti-chto- takoe-emotsionalnaya-ustalost

References

1. Roman Pavelkiv. Psychology: reality and prospects. 2023, pp. 145-151 https://prap.rv.ua/index.php/prap_rv/article/view/334/296

2. Morozova L.M. Psychology, Master classes. 2018, pp. 1-3https://naurok.com.ua/trening-dlya-pedagogiv-yak-poboroti-psihoemociyne-vigorannya- 43846.html

3. Nyzovets, A. The subject of war and annoying news is exhausting. What is emotional fatigue and how to overcome it. 2023, p. 1-4https://life.liga.net/poyasnennya/article/iznuryaet-tema-voyny-i-razdrajayut-novosti-chto- takoe-emotsionalnaya-ustalost

Размещено на Allbest.ru