Фактори корекції психоемоційного розвитку в підлітковому віці за допомогою уроків образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський інститут університету «Україна»

Фактори корекції психоемоційного розвитку в підлітковому віці за допомогою уроків образотворчого мистецтва

Юрчук Людмила Василівна

Кандидат історичних наук, доцент

Корекція психоемоційного розвитку підлітків через уроки образотворчого мистецтва може бути дуже ефективним методом. Ось декілька аспектів, які потрібно врахувати.

Емоційне вираження через мистецтво. Уроки образотворчого мистецтва надають підліткам можливість виразити свої емоції через малювання, скульптуру, або інші види творчості. Це допомагає їм виробити навички самовираження та розуміння своїх почуттів.

Самовираження та само ідентифікація. Через творчість підлітки можуть виявити свої унікальність та ідентичність. Розвиваючи власний стиль та виражаючи свої ідеї через мистецтво, вони засвоюють важливі навички самовираження. емоційний відпочинок мистецтво психосоціальний

Розвиток емоційного інтелекту. Процес творчості сприяє розвитку емоційного інтелекту підлітка. Вони вчаться розпізнавати та розуміти свої власні почуття, а також почуття інших людей через їхні мистецькі вирази.

Стресорелаксація та психологічне здоров'я. Участь у творчій діяльності може допомогти підліткам знизити рівень стресу та покращити своє психологічне здоров'я. Мистецтво може бути засобом відпочинку та релаксації, дозволяючи відволіктися від повсякденних проблем та негараздів.

Соціальна інтеракція та співпраця. Уроки образотворчого мистецтва також сприяють соціальній інтеракції та співпраці серед підлітків. Вони можуть працювати разом над проектами, обмінюватися ідеями та взаємно навчатися від один одного.

Розвиток творчого мислення та проблемного мислення. Мистецтво стимулює творче мислення, що сприяє розвитку у підлітків здатності дивуватися, розв'язувати проблеми та думати незвично.

Ці аспекти можуть бути доповнені прикладами конкретних вправ, методик, що сприяють корекції психоемоційного розвитку через уроки образотворчого мистецтва.

Поведінка та характеристики сучасних дітей, разом з їх генетичним фоном, впливають на їх ріст та розвиток, а також на їхнє фізичне, психічне та соціальне благополуччя, а також на їхні фізичні, когнітивні та навчальні показники. Технологічні досягнення сучасного суспільства призвели до менш активного способу життя, що змінило фізичний вигляд дітей порівняно з попереднім поколінням. Сьогодні діти мають більше ваги та вищий індекс маси тіла (ІМТ), ніж їхні однолітки лише 20 років тому. Більшість дітей не займаються енергійними або помірними фізичними вправами протягом рекомендованих 60 хвилин і більше щодня, і приблизно третина не займалася фізичною активністю протягом попередніх 5 днів. Це недостатнє заняття фізичною активністю призводить до поширення дитячого ожиріння, зниження фізичної форми (наприклад, гнучкості, м'язової сили, серцево-дихальної здатності) та збільшення ризику захворювання.

Зв'язок між фізичною активністю та фізичним, психосоціальним та психічним здоров'ям є важливим для загального розвитку підлітків. Емоційний розвиток, включаючи здобуття досвіду, вираження, розуміння та регулювання емоцій, є важливим аспектом розвитку дитинства, юності та дорослості. Розвиток емоцій поєднується з нервовим, когнітивним та поведінковим розвитком і відбувається в певному соціальному та культурному контексті.

Творча діяльність людини сприяє її духовному і моральному розвитку, психічному та фізичному зростанню, а також розкриттю творчого потенціалу. Вплив на розвиток художньо-естетичних здібностей та підлоги людини істотною мірою залежить від певних факторів, хоча різниця між статями в цьому аспекті не така велика, як деякі можуть гадати. У жінок зазвичай більш розвинене сприйняття гармонії та сенсорика, включаючи сприйняття кольору, форми, мовних фонем і музичних звуків.

У жінок емоційна система, відома як «емоційний мозок», зазвичай розвинена більше, ніж у чоловіків. Це створює широкий спектр почуттів і підвищений енергетизм у їхній діяльності. Через це жінки зазвичай мають великий інтерес до мистецтва, зокрема до декоративно-прикладного мистецтва. У той час як хлопчики часто цікавляться комп'ютерною графікою, це переважно пов'язано з їхнім інтересом до техніки. Врахування цих гендерних різниць може бути корисним для стимулювання захоплення образотворчою діяльністю.

У сучасних школах переважає лівопівкульний стиль навчання, який орієнтований на аналіз. Для дітей з правою півкулею така система може бути менш комфортною. Інструкції та технологічні картки, які детально описують кожен етап виконання завдання, все частіше використовуються навіть на уроках образотворчого мистецтва. Проте, емоційні переживання, естетичні враження і спонтанна творчість, що характерні для правопівкульного типу особистості, майже не враховуються. Уроки мистецтва в школі необхідні, насамперед, для гармонізації одностороннього розвитку особистості, балансування наукового логічного підходу з емоційно-образним сприйняттям, а також для розвитку не лише лівої, а й правої

півкулі. Ідеально, коли ці два підходи взаємодіють на високому рівні. В контексті проблем підліткового віку важливо працювати спочатку з домінуючою півкулею, а потім - з іншою. Головна мета полягає в тому, щоб вони не заважали один одному, а доповнювалися, взаємодіяли взаємовигідно.

Психологічна корекція емоційних порушень у дітей є системою психологічних впливів, яка має на меті полегшення емоційного дискомфорту у дітей, підвищення їхньої активності і самостійності, усунення вторинних особистісних реакцій, таких як агресивність, підвищена збудливість, тривожна недовірливість і інше. Малювання, яке є одним з улюблених видів діяльності дітей, було досліджено з різних точок зору, таких як зміни концептуальних знань, рухові навички, аспекти когнітивного розвитку, емоційні стани та риси особистості. Це дозволило висвітлити різні аспекти психологічного функціонування дітей, такі як перцептивність, руховість, когнітивність і емоційна сфера. Багато досліджень було присвячено аналізу різних аспектів малюнків, включаючи ступінь візуального реалізму, яким діти зображують реальність. Окрім зображувальних аспектів повсякденних предметів, малюнки можуть виражати психологічний настрій та основні емоції. Наприклад, малюнок плачучої людини або понівеченого дерева може відтворювати смуток. У першому випадку настрій виражається буквально через риси обличчя, в другому - метафорично через зміст та абстрактні сигнали.

Загалом, були два різні, але взаємодоповнюючі підходи до вивчення розвитку виразного малювання. Один з них розглядав художній розвиток з суб'єктивної точки зору, оцінюючи сприйняту якість виразу у естетичних малюнках; інший підхід досліджував розвиток виразного малюнка з більш об'єктивної або кількісної точки зору, використовуючи кількісну оцінку кількості виразних сигналів у естетичних малюнках або класифікацію естетичних малюнків згідно з їх виразними техніками. Наше дослідження спрямоване на другий підхід і розроблене головним чином для того, щоб надати більш точне та всебічне уявлення про здатність дітей створювати виразні малюнки, ніж те, що пропонується в даний час у дослідницькій літературі.

Сформованість емоційних процесів в цілому стає головною детермінантою емоційного життя підлітка, оскільки саме вона визначає виникнення і зміст ситуативних емоцій і афектів. У своїй сукупності емоційні процеси виступають в ролі системи координації життєдіяльності, і є одним з механізмів регуляції стану людського організму і його діяльності, як зовнішньої, так і внутрішньої.

Значний аспект роботи з такими дітьми - це корекція їхньої самооцінки, рівня самосвідомості, формування емоційної стійкості і саморегуляції.

У вітчизняній і зарубіжній психології використовуються різноманітні методи для виправлення емоційних порушень у дітей. Ці методи можна умовно розділити на дві основні групи: групові та індивідуальні.

Методи психокорекції емоційних порушень у дітей можна умовно розділити на дві категорії: основні і спеціальні. Основні методи включають в себе психодинамічні і поведінкові напрямки, такі як ігротерапія, арт-терапія, психоаналіз, метод десенсибілізації, аутогенне тренування, поведінковий тренінг.

У роботі з корекцією емоційних порушень необхідна співпраця з батьками (законними представниками) дитини. Ця співпраця починається з рекомендацій щодо психології спілкування, режиму дня і харчування. Виконання цих рекомендацій створює необхідний психофізіологічний фундамент для успішності корекційної роботи. Заохочуючи підлітка до виконання цих рекомендацій, ми допомагаємо йому усвідомити, що успіх залежить від його власної готовності допомагати самому собі і взяти на себе відповідальність за все, що з ним відбувається. Щодо того, хто відповідає за виконання цих рекомендацій, якщо сам підліток (дитина) не бере участь, багато відповідальності лягає на дорослих. Однак, чим старша дитина, тим більше ми можемо заохочувати його до активної участі в процесі та до вольових зусиль. Завжди є можливість показати не лише підлітку, а й навіть дошкільнику, що виконання певних вимог є корисним і необхідним для нього самого.

У роботі з корекцією емоційних порушень необхідна співпраця з батьками (законними представниками) дитини. Ця співпраця починається з рекомендацій щодо психології спілкування, режиму дня і харчування. Виконання цих рекомендацій створює необхідний психофізіологічний фундамент для успішності корекційної роботи. Заохочуючи підлітка до виконання цих рекомендацій, ми допомагаємо йому усвідомити, що успіх залежить від його власної готовності допомагати самому собі і взяти на себе відповідальність за все, що з ним відбувається. Щодо того, хто відповідає за виконання цих рекомендацій, якщо сам підліток (дитина) не бере участь, багато відповідальності лягає на дорослих. Однак, чим старша дитина, тим більше ми можемо заохочувати його до активної участі в процесі та до вольових зусиль. Завжди є можливість показати не лише підлітку, а й навіть дошкільнику, що виконання певних вимог є корисним і необхідним для нього самого.

Рекомендації для батьків мають включати поради щодо харчування, відпочинку дитини (зокрема, належного сну), фізичних вправ, які допомагають зняти внутрішню напругу і вивільнити накопичену енергію, а також щодо психогігієни спілкування, тобто як будувати спілкування таким чином, щоб не спонукати дитину до накопичення і вияву агресії.

Зміст цієї частини корекційної роботи з дитиною або підлітком в значній мірі залежить від його віку. Наприклад, з дошкільнятами і молодшими школярами можна використовувати елементи навіювання та пояснювальної терапії. З молодшими підлітками роз'яснювальний підхід також може бути ефективним, проте структура бесіди повинна відрізнятися від попередніх вікових груп. Поради дорослого можуть бути сприйняті молодшим підлітком як втручання в його особисте життя. Щоб подолати цей бар'єр, можна використовувати питання типу «як ти думаєш?», «як тобі здається?», «як би тобі хотілося?». Наприклад, фрази «Можливо, спробуй, а потім вирішуй» та інші.

Для старших підлітків ефективними є емотивно-раціональні підходи, коли разом з підлітком досліджуємо причини внутрішнього дискомфорту і обговорюємо, як наші рекомендації можуть допомогти його усуненню, спираючись на його емоційні переживання, які виникають у ході бесіди. Ці самі методи використовуються в роботі з дорослими.

Кількість учасників у групі, частота і тривалість зустрічей, загальна тривалість курсу корекції залежать від віку і емоційного стану учасників групи.

Змістовний аналіз конфліктів дітей найбільш повно розкривається через ігрову та продуктивну (малювання) діяльність. Крім того, доцільно використовувати проектні психологічні методики, такі як методика КАТ, Рене Жиля, Розенцвейг і інші.

Прийоми арт-терапії, використовувані в корекційній роботі, мають як терапевтичну, так і діагностичну функції. Малювання, ліплення дозволяють виражати агресивні почуття у соціально прийнятній манері, що сприяє розрядці напруги і прискорює процес корекції, оскільки внутрішні переживання легше виражаються за допомогою зорових образів. У цьому контексті можуть використовуватися різноманітні малюнки та розфарбовування готових зображень, що сприяють виникненню почуття внутрішнього контролю і порядку.

У дитячій психокорекції часто застосовується іграшка, зокрема, проективна гра в ляльки, яка базується на принципах психодрами Дж. Морено. Цей метод надає можливість не лише для проекції та спостереження за поведінкою дитини, але й для корекційної роботи через розігрування ситуацій з подальшим обговоренням. Цей підхід широко використовується для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а також з підлітками з метою зниження емоційної напруги в психотравматичних ситуаціях.

Ефективний вплив арт-терапії на емоційний розвиток підлітка визначається трема основними чинниками психотерапевтичного впливу: фактором художньої експресії, фактором психотерапевтичних відносин і фактором інтерпретації і вербального зворотного зв'язку. Арт-терапія може бути використана як основний або допоміжний метод терапії педагогом-психологом.

Використання арт-терапії при роботі з підлітками не вимагає від них професійних навичок у малюванні або музиці; вони можуть просто взяти ручку, олівець або музичний інструмент і спробувати виразити свої почуття. Мистецтво терапії відіграє роль природного засобу вираження емоцій. Через роботу з мистецтвом підліток може навчитися не лише висловлювати свої почуття, а й керувати ними, що є особливо важливим у підлітковому віці.

Підлітковий вік вважається складним, і хлопці не завжди готові спілкуватися з психологами, особливо якщо потрібно щось малювати або ліпити. Тому психологам важливо знайти спосіб зацікавити підлітків, не поставивши при цьому тих, хто не відчуває себе здатним до мистецтва. Одним з таких методів є «Гра в каракулі», яку запропонував англійський дитячий психіатр Д. Віннікотт. Ця техніка дозволяє виявити внутрішні проблеми і конфлікти людини будь-якого віку і допомагає їм їх подолати, привертаючи увагу навіть найбільш скептично налаштованих підлітків.

Колаж «Серце». Створіть колаж з дитячих спогадів, які залишилися у вашому серці. Також можна використовувати різні техніки та методики для роботи з підлітками.

Профорієнтаційна вправа. Попросіть підлітка візуалізувати і намалювати своє професійне майбутнє. Це допоможе визначити, які професійні напрямки цікавлять дитину і як вона сприймає різні професії.

Техніка роботи з дівчатками-підлітками, які мають проблеми з прийняттям свого тіла. Запропонуйте їм використовувати техніки, що допомагають покращити сприйняття власного тіла та збільшити самоповагу.

Дівчатам запропоновано намалювати себе «як у дзеркалі» на великому аркуші паперу, який закріплений на стіні і трохи більший за їх зріст. Потім дівчинка стає спиною до стіни, а психолог або інша дівчина, якщо заняття проходить у групі, обводить контури її тіла іншим кольором маркера. Це дозволяє побачити, як насправді дівчинка бачить і відчуває себе, і наскільки це відрізняється від реальності.

Наприклад, ноги можуть бути намальовані не на землі, а в повітрі. Дівчинка може зобразити себе набагато повніше, ніж вона є. Часто малюються непропорційно великі чи маленькі частини тіла: голова, руки, ноги, плечі і т.д. Для аналізу використовується символічне значення різних частин тіла з психології, можна звернутися до діагностики за допомогою тілесно-орієнтованої терапії.

Підкреслюючи важливість психотерапевтичних відносин як ключового фактора досягнення позитивних результатів арт-терапії і розглядаючи спілкування з клієнтом як передумову розкриття і усвідомлення його власних почуттів і потреб, фахівці в галузі арт-терапевтичної роботи з дітьми використовують спеціальні методи вербального і невербального зворотного зв'язку з дитиною, включаючи адаптовані до особливостей дитячої психіки інтерпретації. Наприклад, під час роботи з групою ведучий може коментувати дії і творчу продукцію учасників занять, використовуючи прості пояснення щодо того, чому дитина це малює або робить, або які переживання він може відчувати. Важливо використовувати цей прийом з обережністю, щоб не нав'язувати дітям власні почуття.

Оскільки абстрактне мислення у дітей ще не на такому високому рівні, арт-терапевт коментує їхні дії і малюнки якомога простіше і конкретніше. Оскільки діти не завжди можуть адекватно висловити свої внутрішні переживання, арт-терапевт уникає використання психологічних термінів і понять, у тому числі пояснень механізмів виникнення тих чи інших емоцій та нюансів між ними. При використанні інтерпретацій арт-терапевт може використовувати метафори.

Цінність адаптованих до особливостей сприйняття дітьми інтерпретацій полягає в тому, що вони сприяють розвитку у них здатності розуміти і словесно виражати свої почуття і потреби, усвідомлення мотивів своїх дій та їх впливу на інших. Інтерпретації також відіграють важливу соціальну роль, допомагаючи дитині розвинути механізми контролю над своїми почуттями і психологічні захисні механізми.

Метод арт-терапії допомагає підлітку покращити взаємини між батьками та підлітком. Спільна участь у художній діяльності може сприяти формуванню відносин емпатії та взаємного прийняття. Зміцнити внутрішній контроль. Робота з малюнками, картинами та скульптурами передбачає управління кольорами і формами. Сконцентрувати увагу на почуттях та емоціях. Сесії арт-терапії відкривають широкі можливості для експериментів з кінестетичними і візуальними сприйняттями, а також розвитку здатності їх усвідомлення. Розвинути творчі здібності та підвищити самооцінку. Позитивним результатом роботи в арт-терапії є виявлення і розвиток прихованих талантів, що сприяє почуттю задоволення та підвищенню самооцінки.

Загальна мета уроків образотворчого мистецтва в корекції психоемоційного розвитку підлітків полягає в створенні позитивного середовища для самовираження, розвитку творчих здібностей та підтримки психічного благополуччя.

Оразотворча діяльність має значний вплив на психоемоційний розвиток підлітків, сприяючи їхньому творчому самовираженню, розумінню власних почуттів та емоцій, а також зменшенню стресу та підвищенню самооцінки.

Джерела

1. Запухляк О. З. Блок-тест акцентуацій характеру як нова авторська методика // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К.: , 2006. Т. 7, вип. 7. С. 110-120.

2. Жигайло Н. І. Становлення творчої особистості у контексті психології сімейного виховання Львів: Вид-во «Світ», 1999. 25 с.

3. Кепалайте А. П., Суворова В. В. Експериментальне вивчення позитивних та негативних емоцій. «Питання психології». 1991, № 2.

4. Кошлань І. Г. Акцентуйовані риси у підлітків із емоційною диспозицією за типом «гнів» // Вісник Одеського Національного Університету. Т. 7. Вип.3. Психологія, 2002. С. 142-146.

5. Кошлань І. Г. Психологічні особливості підлітків - представників мономодальних типів емоційності // Наука та освіта, 2004. № 4 - 5 С. 36-40.

6. Кошлань І. Г. Поєднання індивідуальних типів емоційності підлітків: спроба класифікації / Психологія сучасності: наука та практика (тези).

7. ІІ частина. Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2004. С. 41-43.

Размещено на Allbest.ru