Емоційні чинники професійної діяльності медичних працівників

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет»,

Горлівський інститут іноземних мов

Кафедра психології

Національний університет «Одеська юридична академія»

Київський університет інтелектуальної власності і права

Кафедра філософії та психології

Емоційні чинники професійної діяльності медичних працівників

Грицук О.В., к. психол. н., доцент

Гришко О.Д., к. психол. н., доцент

Чернякова О.В., к. психол. н., доцент

Согоян В.Н., магістр

мм. Київ, Дніпро



Анотація

У статті висвітлено особливості професійної діяльності медичних працівників під час пандемії COVID-19 та воєнного стану. Аргументовано, що через наднормовий робочий час, необхідність надання телефонних консультацій хворих, роботу у мобільних бригадах з протидії COVID-19, вивчення особливостей вакцинації проти COVID-19 у медичних працівників підвищився рівень нервово-психічної напруги, тривоги, агресії, фрустрації.

Авторами проведено дослідження психічних станів та індивідуально - психологічних особливостей медичних працівників, вивчено вимоги до особистості медичного працівника, вплив професійної діяльності на особистість, психічні стани медичних працівників під впливом пандемії COVID-19 та воєнного стану. Психічні стани розглядались як система, що утворюється завдяки переживанням особистості та їх зв'язкам з навколишнім середовищем. Для них характерні такі параметри, як часові, активаційні, емоційні, тонічні, тензійні.

В емпіричному дослідженні виявлено, що медичні працівники випробовують помірний стан стресу, у них спостерігається поступовa редукція професійних обов'язків, байдужість до виконуваної діяльності. Встановлено статистично значущий зв'язок негативних емоційних станів медичних працівників та рівнем їх нервово-психічної напруги, нейротизму, монотонії, деперсоналізації, пересичення професійною діяльністю.

Проведене у статті дослідження дозволило розробити психокорекційну програму, спрямовану на зниження рівня тривожності, активізацію процесів особистісного зростання медичних працівників у професійній діяльності, формування навичок самоконтролю, усвідомлення когнітивних механізмів.

Психокорекційну програму апробовано та перевірено її ефективність за допомогою використання непараметричних статистичних критеріїв для залежних вибірок. Доведено ефективність психокорекційної програми у роботі з тривогою, апатією та професійними деформаціями медичних працівників.

Ключові слова: психічний стан, емоція, емоційний стан, професійна діяльність, психокорекційна програма.



Abstract

Emotional factors of professional activities of medical workers

Hrytsuk O.V., C. Psychol. Sci., Ass. Professor; Sohoian V.N., Master of Psychology Horlivka Institute for Foreign Languages of the State Higher Educational Institution "Donbas State Pedagogical University", Dnipro

Gryshko O.D., Cherniakova O.V., C. Psychol. Sci., Ass. Professor, Kyiv University of Intellectual Property and Law, National University "Odessa Law Academy", Kyiv

The article highlights the peculiarities of the professional activity of medical workers during the COVID-19 pandemic and martial law. It is argued that due to overtime working hours, the need to provide phone consultations to patients, work in mobile teams to combat COVID-19, studying the features of vaccination against COVID-19, the level of neuropsychological stress, anxiety, aggression, and frustration among medical workers has increased.

The authors conducted a study of the mental states and individual psychological characteristics of medical workers, studied the requirements for the personality of a medical worker, the influence of professional activity on the personality, the mental states of medical workers under the influence of the COVID-19 pandemic and martial law. Mental states were considered as a system formed due to the experiences of the individual and their connections with the environment. They are characterized by such parameters as time, activation, emotional, tonic, tension.

In an empirical study, it was found that medical workers experience a moderate state of stress, they have a gradual reduction of professional duties, indifference to the performed activity. A statistically significant relationship between the negative emotional states of medical workers and their level of neuropsychological tension, neuroticism, monotony, depersonalization, and oversaturation with professional activity was established.

The research carried out in the article made it possible to develop a psychocorrective program aimed at reducing the level of anxiety, activating the processes of personal growth of medical workers in their professional activities, forming self-control skills, and awareness of cognitive mechanisms.

The psychocorrective program was tested and its effectiveness was verified using non-parametric statistical criteria for dependent samples. The effectiveness of the psychocorrective program in working with anxiety, apathy and professional deformations of medical workers has been proven.

Keywords: mental state, emotion, emotional state, professional activity, psychocorrective programmental state, emotion, emotional state, professional activity, psychocorrective program.



Постановка проблеми

На сьогодні актуальною є проблема наукового дослідження викликана сучасними умовами, в яких виконують свої професійні обов'язки медичні працівники, а саме: наднормові робочі години, робота з хворими на COVID-19, необхідність опанувати нові завдання (телефонні консультації хворих, робота у мобільних бригадах з протидії COVID-19, вивчення основ вакцинації проти коронавірусної хвороби), особливості режиму роботи у воєнний стан. На сьогодні дослідження психічних станів та індивідуально - психологічних особливостей медичних працівників набули важливості, що пов'язано з необхідністю працювати у карантинних умовах та формуванням навичок контролю над власними емоційними станами.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що вивчаються вимоги до особистості медичного працівника, вплив професійної діяльності на особистість, психічні стани медичних працівників під впливом пандемії COVID-19 та особливостей роботи у воєнний стан.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти психічних станів висвітлюються такими вченими, як О.К. Дудник, О.М. Знанецька, В.В. Ровенська, В.М. Юрченко. Однак досі немає комплексних програм стосовно профілактики та корекції психічних станів медичних працівників під час пандемії та воєнного стану, тому питання їх впровадження та апробації поки що не систематизовано і не розроблено у повному обсязі.

Мета статті - дослідження особливостей психічних станів медичних працівників.



Виклад основного матеріалу

Психічні стани, процеси і властивості належать до категорій психічних явищ, але психічні стани вивчені недостатньо детально. Це проявляється у відсутності теоретичних концепцій, наявності єдиного визначення поняття «психічні стани». Поняття «психічні стани» займає за своїми процесуальними параметрами проміжне місце між властивостями особистості та психічними процесами. Психічні процеси відбивають динамічні властивості психічного в особистості, а властивості особистості, навпаки, є більш стабільними в часі психічними утвореннями.

Психічні стaни інтегрують різнорівневі психічні процеси в єдину систему, що зaбезпечує злагодженість і адеквaтність дії особистості у певній ситуації. Відповідно, зміна компонентів ситуації призводить до зміни психічного стану. Класифікація психічних станів В.М. Юрченко являє собою системно-понятійний опис психічних станів особистості. Розподіл психічних станів здійснюється за допомогою функціонально-структурного аналізу суб'єктивних та об'єктивних характеристик психологічного, соціально - психологічного та психофізіологічного рівнів психічних станів. Тлом для проявлення станів та їх зміни є рівень психічної активності свідомості. Автор наголошує на моменті труднощів у встановленні домінуючого компоненту, що ускладнює можливості для локалізації психічних станів у конкретну групу.

З метою дослідження психічних станів медичних працівників, особливостей їхньої емоційної сфери, а також чинників, що впливають на виконання їхніх професійних обов'язків, необхідно враховувати увесь комплекс рівнів та підсистем: вегетативну, функціональну, емоційну та мотиваційну.

Сфера діяльності медичних працівників багатогранна. Медичні працівники середньої ланки - медичні сестри - найпоширеніший загін у системі охорони здоров'я. Головна мета медичної професії - допомогти пацієнтові у питаннях, що стосуються його здоров'я.

До необхідних професійних якостей для медичного працівника [Винославська, Кузікова, Максименко] належать:

1) спрямованість до праці у галузі медицини, що виражається у потребі працювати з людьми, схильності допомагати, терпимості, тактовності;

2) емоційна стійкість, що відображається у таких якостях, як витримка, самовладання, стриманість;

3) самоусвідомлення у своєму ставленні до зовнішнього світу та оточення, що відбивається у самоконтролі, ініціативності, самодисципліні;

4) вольові риси характеру, що проявляються в умінні керувати власними психоемоційними станами, собою та іншими людьми;

5) рішучість - психічний стан готовності швидко прийняти рішення, для чого необхідними умовами є вміння розмірковувати та проникливий розум.

Зауважимо, що сьогодні професійно важливі якості стають «похідними від моральних якостей людини від ієрархії ціннісних орієнтацій» [Максименко, с. 81]. Ціннісні орієнтації детермінують професійну поведінку лікарів, забезпечують зміст і спрямованість професійної діяльності, надають їй сенс.

Медичний персонал здійснює свою діяльність у специфічних умовах психічного напруження: необхідність швидкості переключення з однієї вікової групи на іншу; велике навантаження на голосовий апарат; відповідальність за життя та здоров'я пацієнтів; фізична перенапруга; необхідність постійного догляду за тяжкохворими пацієнтами; обслуговування медичних пристроїв.

Складність та великий обсяг завдань професійної діяльності накладає відбиток на риси характеру медичних працівників, збільшує ризик появи професійних деформацій, що можуть негативно відбиватись на пізнавальній та мотиваційній сферах особистості. Окрім професійних деформацій може розвинутись синдром хронічної втоми та синдром психічного вигорання, що являє собою емоційне та фізичне виснаження, негативне ставлення до себе та роботи, втрату співчуття до пацієнтів.

З метою проведення емпіричного дослідження було обрано колектив медичних працівників Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Бахмута» амбулаторії №7. У дослідженні взяли участь 34 медичні працівники, серед яких медичні сестри та лікарі-терапевти, лікарі загальної практики сімейної медицини.

Для вивчення рівня нервово-психічної напруги медичних працівників як загальної реакції організму при зміні стереотипу діяльності було задіяно «Опитувальник нервово-психічної напруги» (Т.А. Немчін). Для дослідження психічних станів медичних працівників, таких, як тривожність, ригідність, агресія, фрустрація, застосовано методику «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенк). Для встановлення характеру відносин у колективі обрано методику дослідження міжособистісних стосунків«Q-сортування»

(В. Стефансон). Для вивчення ступеню емоційного вигорання обрано методику «Діагностика рівня емоційного вигорання» (В. Бойко). Особистісний опитувальник Г. Айзенка (EPI) застосовано для визначення ступеня нейропсихічної лабільності, екстраверсії, інтраверсії, нейротизму у медичних працівників. Методику «Диференційна діагностика станів зниженої працездатності»(А.Б. Леонова, С.Б. Величковська) застосовано для диференційованої оцінки станів зниженої працездатності (монотонії, пересичення, стресу, стомлення) та складових у цілісному стрес-синдромі.

Виявлено, що 41% випробуваних (М = 54 ± 10,28) перебувають у стані нервово-психічної напруги помірного рівня. Такий рівень напруги не заважає основній роботі медичного персоналу, але ознаки напруги потребують створення заходів, спрямованих на її зниження. У працівників спостерігається середній рівень тривожності, агресії, фрустрації та ригідності.

У 41% випробуваних спостерігається переважання залежності (М = 13 ± 13,50) як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: морально-етичних та соціальних. На нашу думку, така тенденція позитивна, якщо колектив переслідує єдину мету - допомогти пацієнту пройти шлях до видужання та повноцінного життя. Досліджувані виявляють товариськість (М = 13 ± 13,86), що характеризує їх як контактних осіб, які прагнуть утворювати міцні емоційні зв'язки з членами колективу. Всередині колективу медичних працівників була встановлена тенденція до уникнення боротьби (М =13 ± 13,34), що відображає бажання взаємодії, зберігати нейтралітет у групових суперечках, схильність до укладання компромісів. Прагнення до прийняття боротьби (М = 7± 13,27) виявляють працівники, які прагнуть домагатися більш високого статусу в системі міжособистісних взаємин, що спостерігається саме у керівників підрозділів.

Визначено середні показники за основними фазами синдрому емоційного вигорання. Фаза напруги сформована у 29% досліджуваних: М = 46,08 ± 19,86. Вони боляче переживають психотравмуючі обставини, незадоволеність собою, загнаність у «глухий» кут, тривогу і депресію. Фаза резистенції сформована у 29% досліджуваних: М = 58,6 ± 20,02. У них спостерігається виборче емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширена сфери економії емоцій та редукція професійних обов'язків. Фаза виснаження сформована у 24% досліджуваних: М = 44,94 ± 17,59. У них виявляється зниження емоційного тонусу, емоційний дефіцит та відстороненість, деперсоналізація та психосоматичні і вегетативні порушення. психокорекційний нервовий виснаження медичний працівник

У колективі рівномірно представлені особистості з екстра- та інтроверсією (М = 12,54 ± 7,26), з тенденцію до збільшення у бік екстраверсії. У медичних працівників переважають занепокоєння, збудливість, інколи - тривога (М = 13,91 ± 5,03). На нашу думку, такі індивідуальні особливості підтверджують необхідність активізації ресурсів самодопомоги та самоконтролю досліджуваних.

Відповіді медичних працівників свідчать про щирість досліджуваних (М = 2,14 ± 7,25). Повідомляючи результати будь-яких обстежень або досліджень, вони мають бути максимально чесними.

У 56% досліджуваних спостерігається помірний рівень втоми (М = 18,05 ± 5,07). Стан виснаження пов'язаний із тривалими та інтенсивними навантаженнями впродовж робочої зміни. Відбувається зсув внутрішньої мотивації фахівця: з мотивації лікувати і допомагати нужденним на те, щоб робоча зміна швидше закінчилася і вони могли відпочити. У 71% досліджуваних спостерігається пересичення професійною діяльністю помірного рівня (М = 18, 51 ± 4,97), несприйняття професійної діяльності, бажання якомога швидше припинити роботу або змінити існуючий стереотип дії. У 56% досліджуваних спостерігається зниження тонусу та сприйнятливості (М = 22,05 ± 3,30) та помірний рівень монотонії. Спостерігається зниження контролю за виконанням діяльності, бажання змінити існуючий стан справ. Зниження сприйнятливості пов'язано, на нашу думку, із втомою та пересиченням, зниженням тонусу. Сучасні умови роботи збіднюють ресурси самоконтролю, мобілізації сил медиків і бажання сприймати навколишній світ більш оптимістично. Сукупність цих симптомів може призвести до виникнення стресового стану, що може набувати хронічної форми. У 56% досліджуваних виявився помірний рівень стресу (М = 21, 91 ± 5,70), спостерігається стан підвищеної мобілізації енергетичних ресурсів особистості за наявності умов ускладнення звичної та значимої для людини діяльності. Такі досліджувані характеризуються зсувом процесуальних мотивів на мотив психологічного захисту та самозбереження. Рівень стресу та монотонії знаходяться на помірному рівні. Ці показники вказують на перехідний стан емоційного балансу досліджуваних.

Здійснено спробу встановити кореляційний зв'язок між виявленими емоційними станами та особистісними рисами медичних працівників, щоб отримати цілісну картину загального психоемоційного стану досліджуваних та його чинників. У результаті обчислень було встановлено:

1) Прямий зв'язок між станом нервово-психічної напруги та станом тривоги (г = 0,646**; р<0,01). Спостерігається лінійна залежність: нервово- психічна напруга стимулює зростання тривожності. Ми припускаємо, що викликаний стан тривоги є більше ситуативним. Зв'язок напруги і тривоги є закономірним, оскільки сучасні умови діяльності медичних працівників є особливо напруженими, і цей факт з часом починає викликати тривогу у фахівців з приводу того, як швидко стресові умови діяльності знизять вплив, коли припиниться зростання кількості захворілих на коронавірусну хворобу, як ефективніше надавати допомогу пацієнтам.

2) Зворотній зв'язок між показником товариськості опитуваних і станом тривоги (г = - 0,090**; р<0,01). Значення товариськості полягає у готовності людини до діалогу, щирості у міжособистісних стосунках, дружелюбності. Ми пов'язуємо наявність цієї залежності з тим, що емпатійна, комунікабельна, щира людина рідше випробовує стан тривоги ніж людина, яка не хоче взаємодіяти з оточенням.

3) Зворотній зв'язок між фрустраційним компонентом та показником «прийняття боротьби» (г = - 0,196**; р<0,01). Фрустрація трактується як ставлення людини до себе, оточуючих та своєї діяльності. Окрім того, враховується оціночний компонент - самооцінка. Показник «прийняття боротьби» відображає готовність людини відстоювати свою думку та наполягати на своїй правоті, у більшості випадків, у процесі суперечок. Фахівець, який впевнений у своєму професіоналізмі, дивиться на світ з позицій раціоналізму, не потребує витрачати час на суперечки.

4) Прямий зв'язок між рівнем агресії та нейротизмом (г = 0,197**; р<0,01). Нейротизмом прийнято вважати фундаментальну рису особистості, що виражається в емоційній лабільності, наявності страху, підвищеному емоційному реагуванні на повсякденні ситуації. Ці складові можна співвіднести із актуальним станом медпрацівників, оскільки існує страх не врятувати людину від смертельної хвороби, сильний емоційний відгук на повсякденні речі, які ще раніше здавалися звичайною справою.

5) Зворотній зв'язок між сформованою резистенцією та напругою (г =0,140**; р<0,01). Сформований показник резистенції в колективі медпрацівників свідчить про наявність певних механізмів опору, несприйнятливості до чинників навколишнього оточення. Враховуючі закономірності функціонування людської психіки, формування резистенції є захисним механізмом для медиків, оскільки людина у схожих ситуаціях або змінює умови свого перебування, або пристосовується до них.

6) Прямий зв'язок між індексом монотонії та стресу (г = 0,638**; р<0,01). Стан монотонії дослівно перекладається як «напруга», але ця напруга виникає здебільшого через виконання одноманітної роботи. Робота медиків, з одного боку, має зазначений алгоритм дій, а з іншого боку, вони кожного дня зустрічаються із безліччю клінічних випадків, де потрібно активізувати усі якості кваліфікованого фахівця: клінічне мислення, гнучкість, варіабельність та мобільність. У карантинних умовах та в умовах воєнного стану монотонія може бути пов'язана зі стресом. Причина полягає в тому, що виконуючи безліч однакових завдань, медики не можуть гарантувати позитивний результат.

7) Прямий зв'язок між виснаженням та деперсоналізацією (г = 0,832**; р<0,01). Стан виснаження трактується як спустошення енергетичних ресурсів особистості внаслідок несприятливих умов. У роботі представників медичної професії виснаження виникає часто, у 68% випадків. Окрім того, встановлюється зв'язок виснаження з деперсоналізацією. Деперсоналізація - стан, за яким людина відчує себе відчуженою від своєї життєдіяльності, світ здається їй позбавленим будь-якого емоційного забарвлення.

8) Прямий зв'язок між тривогою і стресом (г = 0,054**; р<0,01). Стан тривоги відчувається особистістю у хвилюванні та занепокоєнні, невизначеності (внутрішній або ситуативній). В ситуації, коли людині загрожує небезпека, цей стан виправданий. Проте, коли тривога супроводжує особистість кожен день, це може призвести до появи неврозу або стресу. Тривога медперсоналу може бути спричинена багатьма чинниками: виконання професійних обов'язків, ризики захворювання, нанесення шкоди хворій людині. Тому людина, яка щодня відчуває занепокоєння, невизначеність майбутнього, підсвідомо активізує резерв енергетичних ресурсів, щоб не помічати ті фактори, що заважають їй ефективно працювати. Таким чином, людина перебуває у стресі, намагається знизити градієнт тривоги.

9) Пряма залежність між монотонією та деперсоналізацією (г = 0,530**; р<0,01). Зв'язок монотонії з деперсоналізацією полягає у тому, що втрата жвавого інтересу до роботи через втому призводить до появи деструктивної думки про нецікавий, позбавлений щастя навколишній світ. Медики щодня зустрічаються з горем і болем, відчаєм та втратою фізичних сил. Це не може вселяти оптимізму будь-якій людині. Лікарі та медичні сестри є джерелом оптимізму для відвідувачів пацієнтів. Тоді відбувається наступне: віддаючи максимум зусиль на результат, медики посилено контролюють кожне своє слово та дію, викликаючи напругу. За умов повторювання цих дій на постійній основі, формується стан монотонії, який стимулює розвиток думок стосовно ворожості, агресивності, похмурості навколишнього оточення.

10) Зворотній зв'язок між товариськістю та виснаженням (г = - 0,289**; р<0,01). Встановлений відсоток виснаженості зумовлений стресовими умовами праці. Відкритість та щирість, потужний емоційне відреагування на повсякденні ситуації стимулюють втомлюваність або виснаженість.

11) Прямий зв'язок між рівнем нервово-психічної напруги та втомою (г = 0,082**; р<0,01). Втома трактується як зниження працездатності людини у мовах інтенсивної роботи. За сприятливих умов, вона минає після якісного відпочинку. Зв'язок втоми з нервово-напруженням пояснюється відсутністю відпочинку і загрожує розвитком хронічної втоми, що не зникає після розслаблення. Втома стимулює виникнення нервово-психічного напруження.

12) Зворотній зв'язок між показником «залежність» та «прийняття боротьби» (г = - 0, 567**; р<0,01). Він виражається у тому, що медичний працівник під час виникнення складної ситуації, що потребує обговорення, пошуку істини, активно приймає цей «виклик», аргументує власну думку.

13) Прямий зв'язок між виснаженістю та нейротизмом (г = 0,570**; р<0,01). Нейротизм виявляється у розладах поведінки, необґрунтованому страху, емоційній лабільності. В сучасних умовах роботи медиків зростає виснаженість, що є формою реагування психіки людини на інтенсивні умови праці, і виявляється в апатії до навколишніх явищ, негативно позначається на якості професійної діяльності, погіршує стосунки із людьми.

14) Зворотній зв'язок між показником незалежності та ригідності (г = -0,273**; р<0,01). Незалежність описує наявні можливості особистості співіснувати з навколишнім світом, відсутність нагальної потреби пов'язувати більшу частину власного життя з оточенням. Ми вважаємо, що наявний рівень незалежності стимулює зниження градієнту ригідності, що створює умови для більшої професійної мобільності особистості.

15) Прямий зв'язок між показником залежності та товариськості (г = 0,150**; р<0,01). Відсоток «залежних» медиків досить виражений, оскільки професійна діяльність у сфері медицини передбачає постійне перебування серед людей. Товариськість виявляється у комунікабельності особистості, формування світогляду, що орієнтований на духовну складову.

16) Зворотній зв'язок між показником «уникнення боротьби» та агресії (г = - 0,400**; р<0,01). Уникання боротьби означає небажання людини приймати участь у ситуаціях конфлікту або конфронтації. Агресивність полягає у наявності ворожої установки до оточення, вона може існувати у вигляді захисної реакції особистості на невизначену ситуацію. Більшість медиків схильні до пошуку компромісів, дискусій.

17) Пряма залежність між станом виснаження та індексом пересичення (г = 0,489**; р<0,01). Виснаження провокується умовами, в яких людина проводить більшу частину свого часу. Вона провокує зниження працездатності, бажання займати активну життєву позицію. Окрім того, встановлена логіка виникнення цього стану внаслідок зміни умов виконання професійних обов'язків. Індекс пересичення - це втрата інтересу людини до життя, професійної діяльності, людей або до себе. Діагностований стан внутрішньої та фізичної виснаженості провокує зниження інтересу до професійної діяльності.

18) Прямий зв'язок між рівнем резистенції та індексом пересичення (г = 0,442**; р<0,01). Сформований рівень резистенції може виступати як захисний механізм психіки, формування внутрішнього опору людини до несприятливих умов. З одного боку, резистенція допомагає фахівцям-медикам працювати у сучасних складних умовах, надалі надавати медичну допомогу. З іншого боку, такий опір може призвести до втрати інтересу до професійної діяльності, зниження активності цілепокладання.

19) Прямий зв'язок між рівнем ригідності та нервово-психічною напругою (г = 0,341**; р<0,01). Ригідність - це скутість особистості, складність адаптації людини до нових умов діяльності. Чим вище наявність ригідності, тим складніше людині пристосуватися до незвичних або незручних для її комфорту умов. Наявність таких якостей ускладнює роботу особистості в актуальних умовах праці.

20) Прямий зв'язок між показниками фрустрації та залежності особистості (г = 0,104**; р<0,01). Серед опитуваних медиків є особистості, які не мають адекватної самооцінки, сформованості навичок оцінки себе й інших, відсутність сенсу власної діяльності.

Емоційну сферу фахівців медичної галузі можливо розглядати як чинник професійної відповідальності та сферу, працівники якої схильні до професійних деформацій. Зазначимо чинники, що підсилюють надмірне нервово-психічне напруження при виконанні професійної діяльності: порушення добових біоритмів; страх професійного інфікування; завищені вимоги до медиків у зв'язку із пандемією; необхідність гармонійного поєднання професійних і сімейних обов'язків; незадоволеність результатами праці; неефективність системи психологічного супроводу.

Встановлено, що більшість медичних працівників переживають помірний стан стресу, у них спостерігається редукція професійних обов'язків, байдужість до виконуваної діяльності. З метою подолання дезадаптивної поведінки медичних працівників, зниження рівня тривожності, покращення міжособистісного спілкування та ступеня контролю власних емоцій було створено й апробовано психокорекційну програму. Було задіяно принципи:

1) принцип системності корекційних, профілактичних та розвивальних завдань - впроваджено чітку систему завдань корекційного, профілактичного й розвивального рівнів;

2) принцип єдності корекції та діагностики, що відображає цілісність процесу надання кваліфікованої психологічної допомоги;

3) принцип пріоритетності психокорекції каузaльного типу - корекційні заходи спрямовані на усунення причин труднощів;

4) діяльнісний принцип визначає тактику проведення корекції;

5) принцип врахування віково-психологічних та індивідуальних особливостей учасників і дозволяє визначити програму оптимізації розвитку в межах вікової норми та індивідуальності кожного учасника;

6) принцип комплексності методів психологічного впливу наголошує на необхідності використання різноманітних методів, прийомів і технік;

7) принцип активного залучення до процесу корекції найближчого оточення учасника, де об'єктом розвитку є цілісна система соціальних відносин;

8) принцип опори на рівні психічних процесів медичних працівників;

9) принцип програмованого навчання - програма складається з послідовних дій, що виконуються спочатку з психологом, а потім самостійно;

10) принцип ускладнення, де завдання побудовано від найпростішого до складного;

11) урахування ступеню різноманіття матеріалу та його об'єму, перехід до нового об'єму після того, як учасник оволодіє певними вміннями;

12) урахування емоційної складності матеріалу. Використовувався поведінковий підхід, у межах якого центральне місце займає вплив на цілісну організацію особистості, а людина трактується як активній діяч, який змінює навколишню дійсність.

З метою виявлення ефективності психокорекційної програми, проведено аналіз змін у внутрішньому стані досліджуваних із використанням непараметричного статистичного критерію для залежних вибірок. Отримані дані наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Відмінності між показниками до та після участі медичних працівників у психокорекційній програмі

Показники	Етапи дослідження	Р
	Констатувальний	Контрольний
Спокій	4,58 ± 1,25	5,61 ± 1,30	0,000
Енергійність	4,85 ± 1,55	5,85 ± 1,23	0,000
Піднесений настрій	4,67 ± 1,42	5,23 ± 1,37	0,000
Упевненість	4,17 ± 1,29	5,20 ± 1,06	0,000
Депресія	54,55 ± 5,21	50,94 ± 4,30	0,000
Астенія	68,50 ± 16,29	61,14 ± 13,76	0,000

У результаті психокорекційної роботи медичні працівники навчилися адекватно реагувати на прояви тривожних станів, застосовувати методи самозаспокоєння, саморегуляції. Спостерігалось зростання рівня енергійності, емоційної піднесеності, посилення впевненості у собі. Компоненти програми містили недостатню кількість вправ, спрямованих на формування життєвих навичок.



Висновки

Умови роботи у період пандемії та воєнного стану потребують від медичних працівників витримки, організованості, здатності адаптуватися до мінливих умов діяльності, вироблення власної моделі поведінки. Виявлено помірний рівень нервово-психічної напруги у медичних працівників, прояви агресивної поведінки, фрустрації, ригідності та тривожності, виснаження, деперсоналізацію, нейротизм, помірний ступінь резистентності. Розроблено і впроваджено психокорекційну програму для подолання дезадаптивної поведінки медичних працівників, зниження рівня тривожності, покращення міжособистісного спілкування та контролю власних емоцій. Доведено її ефективність у роботі з тривогою, апатією та професійними деформаціями.



Література

1. Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л., Апішева А.Ш., Васильєва О.С. Психологія. Київ: ІНКОС, 2005. С. 125-130.

2. Дудник О.К. Функціональна організація психофізіологічних станів організму людини в умовах напруженої м'язової діяльності: монографія. Біла Церква: БНАУ, 2010. 129 с.

3. Знанецька О.М. Психологічні особливості розвитку синдрому емоційного вигорання у медичних працівників. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Педагогіка і психологія». 2013. №19. С. 80-88.

4. Кузікова С.Б. Саморозвиток особистості: суб'єктний підхід. Психологія особистості. 2013. №1. С. 77-86.

5. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Київ: Форум, 2000. С. 81-90.

6. Ровенська В.В., Саржевська Є.О. Особливості розвитку та проявів синдрому емоційного вигорання у лікарів. Економічний вісник Донбасу. 2020. №1 (59). С 123-129.

7. Юрченко В.М. Психічні стани в контексті дослідження когнітивної сфери людини. Наукові записки НУОА. Серія «Психологія і педагогіка». Тематичний випуск: «Сучасні дослідження когнітивної психології». Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2009. Вип. 12. С.212-220.



References

1. Vynoslavska, O.V., Breusenko-Kuznetsov, O.A., Zlyvkov, V.L., Apisheva, A.Sh., & Vasylieva O.S. (2005). Psykholohiia [Psychology]. Kyiv: iNkOs

2. Dudnyk, O.K. (2010). Funktsionalna orhanizatsiia psykhofiziolohichnykh staniv orhanizmu liudyny v umovakh napruzhenoi m'iazovoi diialnosti [Functional organization of psychophysiological states of the human body under conditions of intense muscle activity]. Bila Tserkva: BNAU [in Ukrainian].

3. Znanetska, O.M. (2013). Psykholohichni osoblyvosti rozvytku syndromu emotsiinoho vyhorannia u medychnykh pratsivnykiv [Psychological features of the development of emotional burnout syndrome in medical workers]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia «Pedahohika i psykholohiia» - Bulletin of Dnipropetrovsk University. Series «Pedagogy and Psychology», 19, 80-88

4. Kuzikova, S.B. (2013). Samorozvytok osobystosti: sub'iektnyi pidkhid [Self-development of personality: subject approach]. Psykholohiia osobystosti - Personality psychology, 1, 77-86 [in Ukrainian].

5. Maksimenko, S.D., & Solovienko, V.O. (2000). Zahalna psykholohiia [General Psychology]. Kyiv: Forum [in Ukrainian].

6. Rovenska, V.V., & Sarzhevska, E.O. (2020). Osoblyvosti rozvytku ta proiaviv syndromu emotsiinoho vyhorannia u likariv [Peculiarities of the development and manifestations of emotional burnout syndrome in doctors]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu - Economic Herald of Donbass, 1 (59), 123-129 [in Ukrainian].

7. Yurchenko, V.M. (2009). Psykhichni stany v konteksti doslidzhennia kohnityvnoi sfery liudyny [Mental states in the context of the study of the human cognitive sphere]. Naukovi zapysky NUOA. Seriia «Psykholohiia i pedahohika». Tematychnyi vypusk: «Suchasni doslidzhennia kohnityvnoi psykholohii» - Scientific notes of NUOA. Series «Psychology and pedagogy». Thematic issue: «Modern studies of cognitive psychology». Ostroh: Publication of the National University «Ostroh Academy», 12, 212-220 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru

...