Взаємозв’язок схильності до ризику та прийняття рішень у студентів-психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок схильності до ризику та прийняття рішень у студентів-психологів

Милославська Олена Володимирівна кандидат психологічних наук, доцентка, доцентка кафедри прикладної психології, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків,

Полтавська Катерина студентка факультету психології, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Анотація

Статтю присвячено визначенню взаємозв'язків між емоційним, когнітивним, конативним та контрольно-регулятивним особистісними компонентами, що впливають на прийняття рішень та униканням і зволіканням прийняття рішень, неможливості приймати рішення при дефіциті часу. Ризик розглядається як категорія, що описує поведінку людей в умовах невизначеності при виборі оптимального рішення з кількох альтернатив. В дослідженні були використані: теоретичний аналіз наукових підходів, тестування. Для обробки даних застосовувався метод кореляційного аналізу Спірмена. Психодіагностичне тестування проводилося з використанням методик, що відповідають меті і завданням дослідження. До них відносяться: «Тест-опитувальник якісних показників схильності до ризику» та «Мельбурнський опитувальник прийняття рішень (Melbourne decision making questionnaire, MDMQ)». Вибірку склали студенти факультету психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Першу групу склали студенти віком 18-19 років (43 особи); другу - віком 2025 років (47 осіб). У першій групі зростання раціональності сприяє згладженню спостережуваних ззовні ознак схильності до ризикової поведінки, ризикових дій, маркерів ризик-риси в емоціях, експресії та поведінці; зі зростанням схильності до уникання рішучих дій у ситуації невизначеності, що віддаляє від конфліктної ситуації й не вимагає відповідальності за дії та їх наслідки, втрачають вираженість афективні реакції, що виникають при переживанні ризику; а з посиленням надпильності деструктивних змін набувають не тільки афективні, але й когнітивні компоненти схильності до ризику. У другій групі зростання здатності людини до розпізнавання та аналізу ситуації ризику супроводжується зростанням страху перед самостійним прийняттям рішення, відповідальності за ухвалення рішень у ситуації невизначеності, схильності до делегування прийняття рішень іншим людям; підвищується схильність людини до відкладання прийняття рішення або його виконання.

Ключові слова: прийняття рішень, схильність до ризику, невизначеність, особистісні риси, кризові ситуації, професійне самовизначення.

Myloslavska Olena Volodymyrivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Applied Psychology, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Poltavska Kateryna Student of the Faculty of Psychology, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Abstract

THE RELATIONSHIP BETWEEN RISK PROPENSITY AND DECISION-MAKING IN PSYCHOLOGY STUDENTS

The article is dedicated to identifying the relationships between emotional, cognitive, conative, and control-regulatory personal components that influence decision-making, avoidance and procrastination in decision-making, and the inability to make decisions under time constraints. Risk is considered as a category describing people's behavior in conditions of uncertainty when choosing the optimal solution from several alternatives. The study utilized theoretical analysis of scientific approaches and testing. Spearman's correlation analysis method was used for data processing. Psychodiagnostic testing was conducted using methodologies that correspond to the purpose and objectives of the study. These include the "Test-Questionnaire of Qualitative Indicators of Risk Propensity" and the "Melbourne Decision Making Questionnaire (MDMQ)." The sample consisted of students from the Faculty of Psychology of V.N. Karazin Kharkiv National University. The first group consisted of students aged 18-19 years (43 individuals); the second group consisted of students aged 20-25 years (47 individuals). In the first group, an increase in rationality contributes to the smoothing of externally observable signs of propensity for risky behavior, risky actions, and risk-trait markers in emotions, expression, and behavior; with an increase in the propensity to avoid decisive actions in a situation of uncertainty, which distances from the conflict situation and does not require responsibility for actions and their consequences, the intensity of affective reactions arising from experiencing risk decreases; and with the increase in hypervigilance, not only affective but also cognitive components of risk propensity undergo destructive changes. In the second group, an increase in the ability to recognize and analyze the risk situation is accompanied by an increase in fear of making independent decisions, responsibility for decision-making in a situation of uncertainty, and a propensity to delegate decision-making to others; the tendency to delay decision-making or its execution increases.

Keywords: decision-making, risk propensity, uncertainty, personal traits, crisis situations, professional self-determination.

Постановка проблеми

ризик прийняття рішень

Нові виклики, що стоять перед українським суспільством, вимагають від особистості прийняття доволі ризикованих рішень в будь-якій сфері життєдіяльності. В основі будь-якої діяльності, спрямованої на досягнення мети, лежить проблема вибору. Попри різноманіття ситуацій та умов, в яких доводиться приймати рішення, сам процес має універсальні характеристики. В психологічних дослідженнях, що присвячені проблематиці прийняття рішень, значна увага приділяється співвідношенню особистісних та ситуативних факторів, особливо в складних, невизначених, небезпечних умовах та кризових ситуаціях. Ці фактори включають: мотивацію досягнення успіху або уникнення невдач, інтернальність-екстернальність контролю, агресивність та схильність до ризику, а також продуктивність та гнучкість мислення. Іншими словами, на те, як людина приймає рішення, впливають як її особистісні якості, так і обставини, в яких вона опиняється. При прийнятті деяких рішень, ми можемо зробити вибір без особливих зусиль, оскільки ризик негативних наслідків відносно невеликий. Однак цей самий вибір в іншому контексті може бути більш складним, оскільки наслідки неправильного вибору є більш відчутними. Існує достатньо велика кількість досліджень, що спрямовані на вивчення проблем схильності до ризику і прийняття рішень. Однак, особливості реалізації вибору у осіб з різним рівнем компонентів схильності до ризику розкриті недостатньо. Необхідність вивчення не лише взаємозв'язку таких характеристик, як схильність до ризику і прийняття рішень, але й виявлення їх закономірностей та співвідношень є проблемою нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психологічній науці ризик досліджують як: можливу небезпеку несприятливого завершення ситуації; активність людини у ситуації невизначеності; прогностично-оцінну діяльність у ситуації невизначеності, вибір із багатьох альтернатив, ризик як дії навмання.

Особливості ризику переважно розкриваються в таких аспектах: прогноз поведінки особистості, що потрапляє в ситуацію ризику; з'ясування симптомокомплексу рис, що спонукають особистість до таких ситуацій; встановлення індивідуально-психологічних характеристик, які допомагають особистості успішно справлятися із ситуаціями ризику та ін [1].

Ситуації ризику не обмежуються тільки їх присутністю на глобальному чи макрорівнях. При аналізі певних подій розуміємо, що ризик у деяких аспектах уже є буденною складовою життя особистості та вимагає негайних рішень у той час, коли є ситуації, де кожний наступний крок може становити загрозу і коштувати життя.

Актуальним залишається питання, що саме стає причиною схильності особистості до ризику. Тобто, чи є це набором певних властивостей або наявністю однієї «спеціальної риси». Аналіз теоретичних джерел демонструє, що дослідники виділяють таку категорію як «схильність до ризику», хоча в сучасній психології відсутній єдиний погляд на її трактування [2].

Вперше про схильність людини до нещасних випадків заговорив німецький психолог К. Марбе, який стверджував, що за допомогою статистичних методів можна обчислити вірогідність отримання людиною травм. Дослідник розглядає схильність до ризику як стійку властивість особистості, а значить, як таку, що входить до структури характеру [3].

За Дж. Айзенком та його співавторами, схильність до ризику проявляється в прагненні до гострих відчуттів та готовності до потенційно небезпечних ситуацій [4].

До переліку рис, що властиві ризикованій особистості, відносять потребу в домінації над іншими людьми. Крім того, зазначають, що таким людям властивий відносно низький рівень самоконтролю (емоційна сфера переважає над раціональною), майже не виражений інстинкт самозбереження, імпульсивність, наявність так званого «заряду ризиковості», ригідність, індивідуалістичність, гіперактивність, ініціативність, авантюрність намірів, схильність до обману та вседозволеності [5].

Н. Коган та М. Уоллах висунули гіпотезу, що існує певна категорія людей, які схильні до ризикованої поведінки у будь-яких ситуаціях, пов'язаних з невизначеністю, незалежно від чітко визначеної структури завдання. Ці люди постійно готові ризикувати, обираючи ризиковані варіанти, коли це можливо [6].

В нашому дослідженні ми розглядаємо ризик, як категорію, що описує поведінку людей в умовах невизначеності при виборі оптимального рішення з кількох альтернатив. Вибір ґрунтується на оцінці ймовірності досягнення бажаного результату та ступеня відхилення від нього. Ризик виникає при прийнятті рішення, коли результат невідомий, але ймовірність кожного з можливих результатів можна оцінити. Ризик також можна визначити як високу ймовірність настання небажаних наслідків або втрат [7].

Схильність до ризику та готовність до ризику ми розглядаємо як особистісні характеристики, які проявляються в умовах невизначеності та екстремальних ситуаціях. Ці характеристики впливають на успішність діяльності, в тому числі й професійної. Зокрема, професійне самовизначення і майбутня трудова діяльність характеризується прийняттям рішень у швидкоплинних ситуаціях. Люди, які схильні до ризику, зазвичай готові йти на ризик в різних ситуаціях. Це пов'язано з тим, що схильність до ризику є стійкою характеристикою особистості. Готовність до ризику - це більш динамічна характеристика, яка може змінюватися залежно від ситуації. Наприклад, людина може бути більш готова до ризику, коли відчуває себе впевнено, або менш готова до ризику, коли відчуває страх або тривогу.

Важливо розуміти, що схильність до ризику не завжди є негативною характеристикою. В деяких ситуаціях ризик може бути виправданим і навіть необхідним, наприклад, в ситуаціях кризи. Таким чином, схильність і готовність до ризику можна трактувати як досить стійкі характеристики (властивості) особистості [8].

Схильність до ризику також можна розглядати як стійку рису особистості, що проявляється в прагненні до ризикованої поведінки в певних ситуаціях. Ця риса має складну структуру, що включає формальні, динамічні, якісні, змістовні та соціально-імперативні характеристики [9].

Слід зазначити, що прийняття рішень особистістю - це не просто вибір з доступних варіантів. Це складний процес, детермінований психологічною організацією особистості, в якому беруть участь різні характеристики, що відображають цілісність особистості. Прийняття життєво важливого рішення є особливо важливим проявом активності особистості, адже воно визначає вибір найкращого з можливих варіантів, або того, який, на думку особистості, вирішить складну життєву ситуацію [10].

У психології прийняття рішень вивчається переважно в контексті вирішення проблем, що виникають перед особистістю кожного дня, а також в ситуаціях невизначеності та кризових ситуаціях. Це складний процес, що включає формування мисленнєвих операцій, які допомагають зменшити початкову невизначеність проблемної ситуації.

Г. Балл стверджує, що процес прийняття рішень можна поділити на три етапи:

Відкриття: На цьому етапі людина усвідомлює проблему та чітко формулює її.

Формулювання: Людина генерує можливі рішення, обираючи з різних варіантів.

Прийняття рішення: З усіх можливих варіантів обирається один, який буде втілено в життя.

Конкретний метод прийняття рішень залежить від різних факторів:

Рівень навчання: Систематичний, функціональний, індивідуальний, діяльнісний.

Сфера навчання: Пізнавальне, творче, операційне, прийняття управлінських рішень.

Психологічні механізми: Вольові, інтелектуальні, емоційні, імовірнісні.

Оцінка прийнятого рішення ґрунтується на його якості та ефективності, а також на психологічній та логічній складності.

Згідно з теорією планування прийняття рішень, типова структура поведінки людини в цьому процесі полягає в тому, щоб розділити початкову проблему на кілька менших, простіших проблем [11].

Кожне рішення, яке ми приймаємо, пов'язане з певним ступенем невизначеності, оскільки неможливо досконало передбачити майбутнє. В ідеалі, прийняття рішень ґрунтується на оцінці всіх "за" і "проти" кожного варіанту (часто з обмеженою інформацією) і виборі найкращого способу дій.

І. Галян зазначає, що прийняття рішень часто відбувається в умовах невизначеності, коли не всі аспекти проблеми чітко окреслені. Інформація може бути неповною, суперечливою, або ж її складно отримати. Для того, щоб прийняти правильне рішення в таких умовах, необхідно структурувати проблему (розбити проблему на менші, більш зрозумілі частини), зібрати додаткову інформацію (це може включати об'єктивні вимірювання, оцінки експертів та інші дані) та вирішити суперечності (якщо інформація суперечлива, необхідно з'ясувати причини цих суперечностей та знайти спосіб їх усунути). Після того, як проблема буде структурована, інформація зібрана, а суперечності вирішені, її можна розглядати як апроксимовано добре структуровану проблему. Це означає, що вона належить до певного класу проблем, для яких існують методи та алгоритми прийняття рішень. Вибір класу проблем залежить від постановки задачі прийняття рішення. [12].

В умовах невизначеності відбувається здійснення професійного самовизначення, яке розпочинається в юнацькому віці. Це один з головних життєвих виборів особистості, який характеризується як процес прийняття особистого рішення. Професійне самовизначення, як процес прийняття рішення, ґрунтується на досвіді особистості і потребує поєднання внутрішніх та зовнішніх чинників, що спонукають обирати професію. При цьому особистість повинна бути активною, щоб здійснити практичні дії, зорієнтовані на прийняття рішення щодо змісту та шляхів поступової реалізації прийнятого рішення. Важливу роль у цьому процесі грають як перспективні прийоми та засоби розв'язання життєвих задач, так і особистісні якості.

Б. Бересфорд і П. Слопер визначають, що сфера впливу особистісних факторів на ризик не досліджувалась систематично. Дослідження особистості -- це величезна й розрізнена література з численними моделями та теоріями, і, подібно до літератури, присвяченої прийняттю рішень, тут немає загальної моделі чи набору принципів. Як наслідок, існують окремі дослідження, які розглядають один конкретний аспект особистості (наприклад, локус контролю, прийняття ризику) та його вплив на прийняття рішень; або які підійшли до проблеми з певної теоретичної точки зору (наприклад, теорія рис) [13].

Проте, спираючись як на теорії вибору та прийняття рішень, так і на розуміння особистості, можна сформулювати деякі загальні принципи щодо того, як особистість впливатиме на прийняття рішень. Очевидно, що фактори особистості впливають на всі аспекти процесу прийняття рішень, зокрема:

• спосіб сприйняття ситуації/проблеми;

• наскільки людина хоче взяти під контроль прийняття рішення;

• ступінь використання/пошуку інформації особою;

• бажання залучити інших до процесу прийняття рішень;

• переважаючий стиль прийняття рішень людиною;

• тип прийнятого рішення;

• ступінь потреби людини виправдовувати своє рішення перед іншими [2].

Різні теорії особистості мають альтернативні погляди на те, як особистісні фактори взаємодіятимуть і впливатимуть на ці різні стадії та процеси.

У лабораторних експериментах було виявлено, що загальні показники когнітивних здібностей пов'язані з ефективністю прийняття рішень, причому продуктивність негативно впливає на підвищення складності завдань прийняття рішення. Існує ряд більш прикладних досліджень, які показали, що погіршення когнітивних здібностей (наприклад, внаслідок труднощів у навчанні, старіння) впливає на здатність приймати рішення в цілому. Це дослідження ґрунтується, на відміну від тестування, на припущенні, що прийняття рішень є складною та когнітивно вимогливою діяльністю, яка вимагає певних когнітивних навичок і здібностей [13].

Було також виявлено, що порушення пам'яті, особливо робочої, впливають на здатність приймати рішення. Робоча пам'ять відноситься до структур і процесів, які використовуються для тимчасового зберігання та обробки інформації. Інші дослідники виявили, що використовувані стратегії прийняття рішень і ступінь, при якому люди здатні переходити до більш ефективних стратегій, пов'язані з об'ємом робочої пам'яті [13].

Дослідники О. Санніков і О. Саннікова зазначають, що прийняття рішень часто пов'язане з ризиком, і схильність до ризику є важливою особистісною характеристикою, яка впливає на цей процес. Існує три основні типи схильності до ризику: схильність до ризику (готовність піти на ризик, щоб отримати потенційну вигоду), несхильність до ризику (уникнення ризикованих ситуацій) та байдужість до ризику (ці люди не відчувають значної різниці між ризикованими та безпечними варіантами). На схильність до ризику впливає цілий ряд особистісних факторів, включаючи: інтелектуальні фактори, до яких відносять рівень інтелекту, здатність до аналізу та оцінки ризиків; мотиваційні фактори, що включають потребу в досягненнях, прагнення до успіху, страх невдачі; та емоційні фактори, до яких відносяться рівень тривожності, емоційна стійкість та імпульсивність.

Кожен з цих факторів впливає на те, як людина оцінює ризики та приймає рішення. Наприклад, людина з високим рівнем інтелекту та низьким рівнем тривожності може бути більш схильною до ризику, ніж людина з низьким рівнем інтелекту та високим рівнем тривожності [10].

У своєму дисертаційному дослідженні Ю. Мельник вказує, що вибір стратегії діяльності також залежить від схильності до ризику. Люди, які схильні до ризику, можуть обирати більш ризиковані стратегії, на відміну від людей, що демонструють низький рівень схильності до ризику, які обиратимуть більш обережні стратегії. Ситуація, в якій приймається рішення, також може впливати на схильність до ризику. Деякі ситуації сприймаються як більш ризиковані, ніж інші. Це може змусити людей, які зазвичай не схильні до ризику, стати більш обережними, в той час як схильні до ризику люди можуть стати ще більш ризикованими. Важливо враховувати всі ці фактори при прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком [2].

Якщо трактувати ситуацію, як певну комбінацію внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на діяльність, під час прийняття рішення необхідно враховувати поряд з явними також і приховані чинники, які у своїй більшості залежать від психологічних властивостей суб'єкта [12].

Зовнішні обставини, що впливають на процес прийняття суб'єктом рішення:

- простота або складність (критерій розмежування: кількість елементів, які необхідно враховувати);

- динамічність або статичність дії за ступенем частоти зміни умов за проміжок часу, який прирівнюється до тривалості вирішення завдання;

- детермінованість або недетермінованість за ступенем ймовірності виникнення випадкових впливів та впливів, які складно врахувати, або змін [2].

Дослідження, що були проведені раніше, показали, що управління функціонуванням системи прийняття життєвого рішення здійснюється такими особистісними компонентами як, емоційний, когнітивний, конативний та контрольно-регулятивний. З нашої точки зору, актуальним є визначення взаємозв'язків означених компонентів з: прийняттям рішень при розгляданні всіх можливих альтернатив, униканням прийняття рішень, зволіканням прийняття рішень та з неможливістю прийняти рішення при дефіциті часу.

Можна припустити, що особам із вираженою схильністю до ризику буде властиво частіше приймати ризикові рішення. Таке припущення вимагає емпіричної перевірки та виявлення: зв'язків показників схильності до ризику особистості та показників прийняття рішень.

Мета статті - теоретичне вивчення та емпіричне дослідження психологічних особливостей прийняття рішень у осіб, схильних до ризику.

Виклад основного матеріалу

У дослідженні були використані наступні методи:

Теоретичні (метод системного аналізу наукових підходів і концепцій, наявних в психології та суміжних наукових дисциплінах, до проблем ризику та прийняття рішень) і емпіричні методи (тестування). Для обробки даних застосовувався метод кількісного (кореляційний) аналізу. Статистична обробка даних здійснювалися за допомогою комплексу математичних програм Statistica v7 for Windows. Для перевірки даних на нормальність розподілу було використано критерій Колмогорова-Смірнова. Критерій продемонстрував, що розподіл відрізняється від нормального. Виходячи з результатів перевірки на нормальність розподілу, в подальшому дослідженні для встановлення взаємозв'язку доцільно використовувати коефіціент рангової кореляції Спірмена.

Психодіагностичне тестування проводилося з використанням методик, що відповідають меті і завданням дослідження. До них відносяться: «Тест- опитувальник якісних показників схильності до ризику» та «Мельбурнський опитувальник прийняття рішень (Melbourne decision making questionnaire, MDMQ)».

В дослідженні прийняли участь студенти факультету психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Першу групу склали студенти віком 18-19 років (43 особи); другу групу склали студенти віком 20-25 років (47 осіб).

Теоретико-методологічною основою дослідження слугували роботи зі схильності до ризику у прийнятті рішення. О. Саннікова та О. Санніков у своїй роботі проаналізували схильність до ризику й авантюрність як властивості особистості у ситуації прийняття рішень. Проведене авторами дослідження дозволило встановити зв'язок між рівнями авантюрності та ризику та особливостями прийняття рішень [10].

Взаємозв'язки між показниками, що вивчаються, наведено у таблицях 1 та 2. У таблиці 1. У табл. 1 подано кореляції показників схильності до ризику із прийняттям рішень у студентів віком 18-19 років, в табл. 2 - кореляції показників схильності до ризику із прийняттям рішень у студентів віком 20-25 років.

Таблиця 1Взаємозв'язки показників схильності до ризику та показників прийняття рішень у групі студентів віком 18-19 років

	Пильність	Уникання	Прокрастинація	Надпильність
Емоційний компонент	-0,211	-0,436**	-0,124	-0,394**
Когнітивний компонент	-0,441**	-0,203	-0,129	-0,265*
Конативний компонент	-0,378*	-0,153	-0,012	-0,007
Контрольно-регулятивний компонент ризику	-0,171	-0,131	0,015	-0,303*

Примітка: *- р<0,05, ** - р<0,01

Таблиця 2Взаємозв'язки показників схильності до ризику та показників прийняття рішень у групі студентів віком 20-25 років

	Пильність	Уникання	Прокрастинація	Надпильність
Емоційний компонент	0,067	-0,106	-0,124	-0,152
Когнітивний компонент	-0,366*	0,399**	0,402**	-0,156
Конативний компонент	-0,182	0,035	0,031	0,216
Контрольно-регулятивний компонент ризику	0,115	-0,204	0,041	-0,428**

Примітка: *- р<0,05, ** - р<0,01

Як у першій, так і в другій групі було встановлено від'ємний значущий взаємозв'язок між шкалами «Пильність» та «Когнітивний компонент ризику» (г= -0,441, р<0,01 та г= -0,366, р<0,05), а також між шкалами «Надпильність» та «Контрольно-регулятивний компонент ризику» (г= -0,303, р<0,05 та г= -0,428, р<0,01). Крім того, у першій групі шкала «Пильність» на значущому рівні від'ємно корелює зі шкалою «Конативний компонент ризику» (г= -0,378, р<0,05), шкала «Уникання» - зі шкалою «Емоційний компонент ризику» (г= -0,436, р<0,01), шкала «Надпильність» виявляє від'ємні кореляції, що досягають рівня значущості, зі шкалами «Емоційний компонент ризику» (г= -0,394, р<0,01) та «Когнітивний компонент ризику» (г= -0,265, р<0,05).

Щодо другої групи, було визначено додатні значущі взаємозв'язки між шкалою «Когнітивний компонент ризику» та шкалами «Уникання» і «Прокрастинація» (г= 0,399, р<0,01 та г= 0,402, р<0,01).

Встановлено, що в обох групах актуалізація схильності до активного спокою як готовності до прийняття умов невизначеності, що вимагає суб'єктного внеску у прийняття рішень, супроводжується інгібіцією роздумів щодо ризику, які сприяють розпізнаванню ситуації ризику, але не ініціюють прийняття рішення стосовно вибору альтернатив; а гальмування налаштованості на інтелектуальне орієнтування у пошуку рішення та зростання імпульсивності у його прийнятті як засобу швидкого уникнення проблеми відбувається разом зі зменшенням здатності до самоконтролю та регуляції власних "ризикових" переживань, думок та дій.

У першій групі (18-19 років) зростання раціональності сприяє згладженню спостережуваних ззовні ознак схильності до ризикової поведінки, ризикових дій, маркерів ризик-риси в емоціях, експресії та поведінці. Зі зростанням схильності до уникання рішучих дій у ситуації невизначеності, що віддаляє від конфліктної ситуації й не вимагає відповідальності за дії та їх наслідки, втрачають вираженість афективні реакції, що виникають при переживанні ризику; а з посиленням надпильності деструктивних змін набувають не тільки афективні, але й когнітивні компоненти схильності до ризику.

У другій групі (20-25 років) зростання здатності людини до розпізнавання та аналізу ситуації ризику супроводжується зростанням страху перед самостійним прийняттям рішення, відповідальності за ухвалення рішень у ситуації невизначеності, схильності до делегування прийняття рішень іншим людям; підвищується схильність людини до відкладання прийняття рішення або його виконання.

Висновки

Кожне рішення, яке ми приймаємо, пов'язане з певним ступенем невизначеності, оскільки неможливо досконало передбачити майбутнє. В ідеалі, прийняття рішень ґрунтується на оцінці всіх "за" і "проти" кожного варіанту (часто з обмеженою інформацією) і виборі найкращого способу дій. Ризик виникає при прийнятті рішення, коли результат невідомий, але ймовірність кожного з можливих результатів можна оцінити.

Результати, отримані у дослідженні, доводять, що структура взаємозв'язків показників схильності до ризику та показників прийняття рішень демонструє якісні відмінності, своєрідні за змістом, у групах студентів різного віку. У групі 18-19 років встановлено 6 від'ємних значущих взаємозв'язків між досліджуваними феноменами, у групі 20-25 років виявлено меншу кількість таких взаємозв'язків - 2 додатних та 2 від'ємних. Незалежно від віку посилення когнітивного компоненту ризику пов'язано зі зменшенням вираженості такого фактору прийняття рішень як «Пильність», а актуалізація контрольно регулятивного компоненту ризику супроводжується інгібіцією надпильності.

Для групи 18-19 років характерним виявилося послаблення пильності разом із посиленням конативного компоненту ризику, зменшення схильності до уникання -- з посиленням емоційного компоненту, нейтралілізація надпильності -- як з посиленням як емоційного компоненту ризику, так і його когнітивного компоненту.

Для групи 20-25 років притаманним є взаємопосилення когнітивного компоненту ризику й таких факторів прийняття рішень як «Уникання» і «Прокрастинація». Таким чином, проведене дослідження виявило особливості функціонування складових схильності до ризику та факторів прийняття рішень у студентів різного віку. Перспективою подальших досліджень може бути визначення особливостей прийняття рішень та їх взаємозв'язків з різними особистісними характеристиками, що може стати основою для розробки теоретичних принципів і практичних рекомендацій, для індивідуальної та групової психологічної роботи.

Література

1. Помиткіна Л. В. Психологія прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень: монографія. К.: Кафедра, 2013. 381 с.

2. Мельник Ю.В. Психологічні стратегії життєдіяльності в умовах ситуаційної невизначеності. дис. ... канд. психол. наук : спец. 19.00.01. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2020. 312 с.

3. Beck U. Risikogesellschaft - Auf dem Weg in eine andere Moderne. Frankfurt: Suhrkarnp. 1986. 396 p.

4. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. 3-тє вид., випр. К.: Вища школа. 2004. 487 с.

5. Москалець В. П. Загальна психологія: Підручник. К: Ліра. 2020. 564 с.

6. Hogarth R. Educating Intuition. University of Chicago Press, 2010. 210 p.

7. Варій М. Й. Загальна психологія. Навч. Посіб., 2-ге видан., випр. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2007. 968 с.

8. Бикова С. В. Індивідуально-типологічні особливості схильності до ризику: дис. ... канд. психол. наук : спец. 19.00.01. Одеса, 2008. 205 с.

9. Бикова С. В. Специфіка схильності до ризику в осіб з різним типом емоційності. Наука і освіта. 2012. № 6. С. 41-45.

10. Саннікова О., Санніков О. Авантюрність і ризик у структурі прийняття рішень. Наука і освіта. 2018. №9-10. С. 111-119.

11. Балл Г. О. Психологічний аналіз феномену вибору. Психологічний ресурс простору вищої освіти : зб. наук. пр. Київ : КИТ, 2007. С. 21-32

12. Галян І. Психологія вибору особистості у ситуації невизначеності. Проблеми гуманітарних наук. Психологія. 2015. Вип. 37. С. 137-149.

13. Beresford, B., Sloper, P. Understanding the Dynamics of Decision-Making and Choice: A scoping study of key psychological theories to inform the design and analysis of the Panel Study. Social Policy Research Unit, University of York. 2008. 70 p.

References

1. Pomytkina, L. V. (2013). Psykholohiia pryiniattia osobystistiu stratehichnykh zhyttievykh rishen [The psychology of making strategic life decisions]. K.: Kafedra [in Ukrainian].

2. Melnyk, Yu.V. (2020). Psykholohichni stratehii zhyttiediialnosti v umovakh sytuatsiinoi nevyznachenosti [Psychological strategies of life in conditions of situational uncertainty]. Candidate's thesis. NAPN Ukrainy, Kyiv [in Ukrainian].

3. Beck, U. (1986). Risikogesellschaft - Auf dem Weg in eine andere Moderne. Frankfurt: Suhrkarnp.

4. Miasoid, P. A. (2004). Zahalna psykholohiia [General psychology] (3^rd ed., rev). K: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

5. Moskalets, V. P. (2020). Zahalna psykholohiia [General psychology]. K: Lira [in Ukrainian].

6. Hogarth, R. (2010). Educating Intuition. University of Chicago Press.

7. Varii, M. Y. (2007). Zahalna psykholohiia [General psychology] (2^rd ed, rev, sup.). K.: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

8. Bykova, S. V (2008). Indyvidualno-typolohichni osoblyvosti skhylnosti do ryzyku [Individual-typological features of risk propensity]. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

9. Bykova, S. V. (2012). Spetsyfika skhylnosti do ryzyku v osib z riznym typom emotsiinosti [Specifics of risk propensity in people with different types of emotionality]. Nauka i osvita - Science and education. 6[in Ukrainian].

10. Sannikova, O., & Sannikov, O. (2018). Avantiurnist i ryzyk u strukturi pryiniattia rishen [Adventurousness and risk in the decision-making structure]. Nauka i osvita - Science and education, 9-10 [in Ukrainian].

11. Ball. H. O. (2007). Psykholohichnyi analiz fenomenu vyboru [Psychological analysis of the phenomenon of choice]. Psykholohichnyi resursprostoru vyshchoi osvity - Psychological resource of higher education space. (pp 21-32). Kyiv : KYT [in Ukrainian].

12. Halian, I. (2015). Psykholohiia vyboru osobystosti u sytuatsii nevyznachenosti [Psychology of personal choice in a situation of uncertainty]. Problemy humanitarnykh nauk. Psykholohiia - Problems of humanitarian sciences, Psychology. (Issue 37) [in Ukrainian].

13. Beresford, B., & Sloper, P. (2008). Understanding the Dynamics of Decision-Making and Choice: A scoping study of key psychological theories to inform the design and analysis of the Panel Study. Social Policy Research Unit, University of York.

Размещено на Allbest.ru

...