Сутність, зміст та процес комунікаційного консалтингу

Незважаючи на те, що ділова репутація - невідчужуване майно, її вартісний показник багато в чому має умовний характер. Вона не може бути самостійним об'єктом угоди, не може бути відчужена, її не можна передати або продати, як, наприклад бренд. Тому ділова репутація стає об'єктом обліку тільки під час купівлі-продажу, злиття або поглинання компаній як майнових комплексів. Репутація компанії створюється не лише у зовнішньому середовищі, але і у внутрішньому - у її акціонерів і співробітників. Одними з основних норм сучасної організації є «прозорість» її бізнесу та відповідальність, чесність перед акціонерами. Це - істотні елементи корпоративної культури. Тут важлива внутрішня комунікативна політика. Її головними принципами є регулярність, доступність, достовірність і необхідна повнота інформації для акціонерів.

Для вирішення завдання управління діловою репутацією досить привабливим є факторно-операційного підхід запропонований М.С. Осипенко та О.А. Товма.

Сутність факторно-операційного управління полягає в тому, що для будь-якого об'єкту управління формується узагальнений показник, що характеризує цей об'єкт за призначенням, і який представляється як функція показників окремих факторів, під впливом яких формується узагальнений показник. За дію кожного фактора призначаються відповідні підрозділи, або посадові особи, так звані центри факторної відповідальності, які координують дію фактору, що контролюється, за всіма функціями циклу управління від планування до отримання та аналізу кінцевого результату. Управління в такому разі зосереджується на обґрунтуванні та реалізації набору окремих операцій (заходів) в рамках кожного фактору, що забезпечує управлінню об'єктом конкретність, прозорість, дієвість. Схема управління діловою репутацією підприємства, яка ґрунтується на операційно-факторному підході. Схема включає сім блоків.

У блоці 1 схеми формуються методичні положення щодо управління діловою репутацією, а саме:- визначаються правила відбору напрямків діяльності підприємства, що формують ділову репутацію і за якими доцільно проводити порівняльний аналіз для оцінки її рівня; - вибирається метод розрахунку показників ділової репутації за кожним напрямком (часткові показники) та узагальнюючого показника; - формується критерій оцінки рівня ділової репутації підприємства шляхом порівняння з базовими показниками (попереднім роком, конкурентами тощо); - розробляється методика аналізу впливу факторів на відхилення рівня ділової репутації підприємства від базових величин; - визначається порядок розрахунку резервів підвищення ділової репутації та критерії відбору заходів для реалізації резервів.

Вибір напрямків, сфер, складових діяльності підприємства, що показують узагальнено склад чинників ділової репутації, проводиться експертним методом на основі залучення так званих контактних груп та вивчення їх думки за визначеним колом показників. Склад контактних груп, по суті, відображає склад базових чинників (БЧ) ділової репутації. До них відносять споживачів, державу, засоби масової інформації, банки, інвесторів, постачальників, персонал підприємства. Формування переліку БЧ багато в чому залежить від наявності інформації для їх визначення. Вдала політика в галузі управління діловою репутацією призводить до поліпшення не тільки фінансових, але і таких важливих показників, як популярність і пізнаваність бренду.

9. Антикризовий консалтинг

Антикризовий консалтинг - комплекс заходів, спрямованих на стабілізацію становища фірми, рішення комплексу проблем, спрямованих на значне підвищення ефективності бізнесу.

Основне завдання антикризового консалтингу - це збереження, відновлення платоспроможності, проведення процедур фінансового оздоровлення в досудовому порядку для підприємств різних форм власності, що мають ознаки неспроможності і банкрутства; розробка стратегії з метою профілактики кризових явищ, недопущення їх повторення у майбутньому.

Це цікаво - думка.

Ефективність антикризових заходів по виходу з фінансової кризи 2008-2010 рр. в Росії найнижча порівняно з іншими країнами. Як передають Banki.ru про це йдеться в дослідженні аудиторсько-консалтингової компанії ФБК.

Компанія проаналізувала антикризові заходи у восьми країнах, включаючи Великобританію, Німеччину, США, Франції, Канади, Казахстан і Україну. В результаті Росія серед цих держав по розрахованому ФБК індексу антикризової ефективності опинилася на останньому - восьмому місці.

Форми антикризового консалтингу можна розділити на види:

1. Прямий консалтинг власників і керівників господарської організації. Як правило, перші особи компанії мають чіткі уявлення про те, як має будуватися їх бізнес, ці уявлення зарекомендували себе. Проте в кризової ситуації багато з них повинні бути переглянуті, бізнес повинен піддатися реструктуризації, щоб компанія вижила і стабільно функціонувала.

2. Виконання певних консалтингових заходів:

- консультації по знову виникаючих проблем;

- діагностика господарської діяльності підприємства, його фінансового стану;

- визначення антикризової стратегії;

- розробка плану антикризових заходів, оцінка його ризиків та подальший супровід його виконання;

- супровід підприємств при реалізації плану;

- розробка профілактичних заходів щодо недопущення кризових явищ.

3. Антикризові рефлексивні ігри за методом моделювання колективної діяльності з участю власників, керівників, менеджерів і провідних фахівців. При цьому за допомогою презентацій, вільного обговорення оцінюється поточний бізнес компанії (модель "Як є") і будується нова концепція бізнесу (модель "Як повинно бути"), здатна в умовах кризи забезпечити виживання і подальший розвиток. Така модель повинна бути комплексною - охоплювати всю організаційну систему, залучати в організаційні зміни весь персонал організації. Інший важливий момент - це інноваційність розроблюваної моделі, наявність у ній нестандартних рішень, здатних вивести підприємство з кризового стану. Найчастіше такі ігри дозволяють змінити світогляд власників і співробітників підприємства, їх точки зору на ситуацію, що є дуже корисним.

Консультант при проведенні гри виступає в ролі фасилітатора та мотиватора, забезпечуючи її потрібну спрямованість, безперебійність, дотримання встановлених правил і, безумовно, креативність.

4. Розбір кейс-стаді, побудованих на основі особистого досвіду консультанта або є класичними в світовій, російській, галузевій практиці антикризового менеджменту.

5. Використання методів бенчмаркінгу і оцінка того, як поводяться ділові партнери, конкуренти організації-замовника в сформованих умовах кризи, наскільки їх дії застосовні для неї.

6. Розробка і реалізація програм реструктуризації компанії:

- реструктуризація бізнесу на основі нової стратегії розвитку;

- реструктуризація власності (акціонерного капіталу);

- реструктуризація майнового комплексу;

- реструктуризація заборгованості;

- реструктуризація системи управління.

При аналізі кризової ситуації консультанту необхідно оцінити її характер і причини виникнення. Кризова ситуація може бути:

- довготривалій (затяжна, хронічна) і короткочасної;

- локальної (точкової) і системної (комплексної);

- пов'язаної з дією внутрішніх або зовнішніх факторів;

- проявлятися у певній функціональній сфері науково-технічної, фінансової, виробничої, управління персоналом і т. д.

При вивченні причин кризи необхідно використовувати наступні види аналізу:

1. Історичний (ретроспективний) аналіз, який полягає у вивченні тенденцій, що склалися за певний період у минулому. Його завдання:

- визначення тенденцій (трендів), побудова рівняння регресії;

- діагностика проблем за періодами часу, виявлення причинно-наслідкових залежностей;

- факторний аналіз у динаміці.

2. Структурний аналіз проводиться по різних об'єктах в залежності від його цілей: підрозділах підприємства, видами господарської діяльності, контрагентам, видами (групами, номенклатури) продукції, сегментів ринку, видами активів і т. д. Вивчаються відносини структурних елементів, проводиться їх групування, групування за певними ознаками, виявляються позитивні сторони, а також проблеми і недоліки, вузькі місця.

3. Аналіз факторів, що зумовили кризові явища, визначення причинно-наслідкових зв'язків між ними. Такими факторами можуть бути:

неефективне керівництво організацією, прийняття керівниками критично помилкових стратегічних рішень, пов'язаних з інвестиціями та інноваціями, освоєнням нових ринків, придбанням активів, злиттям і поділом компанії та ін.;

- прийняття керівниками рішень, які суперечать чинному законодавству, порушують договірні відносини, що приносять шкоду заінтересованим сторонам і викликають відповідну протидію;

- негативна для фірми динаміка зовнішньої фонової середовища, що проявляється, зокрема, як циклічні фінансово-економічні кризи, підривні науково-технічні рішення і технології, політичні кризи, несприятливі для фірми зміни законодавства;

- несприятливі зміни ринку, наприклад значне посилення активності конкурентів, поява нових конкурентів, різкий спад попиту на продукцію підприємства, негативне поведінка контрагентів;

- форс-мажорні обставини - стихійні лиха, пожежі і т. д.

Антикризовий консалтинг повинен дати наступні результати:

1. Виявлення і ліквідація неефективних, збиткових напрямів господарської діяльності, видів продукції, підрозділів (філій, відділень).

2. Реструктуризація кредиторської та дебіторської заборгованості, оцінка можливостей рефінансування, пошук альтернативних джерел фінансування.

3. Оцінка ефективності використання всіх видів ресурсів підприємства і розробка рекомендацій по її підвищенню, зниження витрат.

4. Реструктуризація системи управління організацією і окремих її підсистем - управління якістю, інноваціями, інвестиціями та ін.

5. Розробка антикризових стратегій розвитку організації, які можуть бути пов'язані з диверсифікацією діяльності, стимулюванням попиту на продукцію підприємства, виходом на нові ринки.

6. Оптимізація бізнес-процесів, підвищення їх ефективності.

7. Розробка бізнес-планів антикризових заходів. Особливістю антикризового консалтингу є надання послуг:

1. За арбітражного управління:

- арбітражне управління в різних процедурах неспроможності (спостереження, фінансове оздоровлення, зовнішнє управління, мирова угода, конкурсне виробництво);

- оскарження дій/бездіяльності арбітражного керуючого;

- відсторонення та (або) заміна арбітражного керуючого;

- залучення арбітражного керуючого до відповідальності і стягнення з нього збитків;

- розробка і укладення мирової угоди;

- розробка та реалізація планів зовнішнього керування;

- організація та проведення торгів з продажу майна;

Размещено на Allbest.ru