Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аспект

Так було в Україні у ХVІІІ і першій половині ХІХ ст. Остаточно друкування книг витіснило переписування в Україні лише у другій половині ХІХ ст., однак рукописна книга як факт духовної культури взагалі й явище писемної культури, зокрема, продовжувала своє існування. Таке вимушене паралельне існування рукописної й друкованої книги зумовлювали соціальні умови, які були пов'язані із становленням національної самосвідомості й державності.

Автор констатує, що проіснувавши біля тисячоліття в нашій країні, рукописна книга акумулювала духовне життя народу, його пізнавальні інтереси і художні потреби. Виступаючи часто синтезом мовного й образотворчого мистецтва, вона є пам'яткою мови, писемності, літератури, живопису, графіки й одночасно - джерелом для дослідників із різних галузей. Давньоруська книга - складно організований і багатофункціональний об'єкт дозволяє розглядати її як структуру взаємодії багатьох рівнів: просторово-об'ємних співвідношень текстово-ілюстративного змісту, образотворчо-звукової організації, антропометрії і розмірних закономірностей; дозволяє виявити її аналогії з іншими предметами християнського релігійного культу (храм, ікона).

Початкова орієнтація книги на її функціональне призначення - бути предметом релігійного культу, посібником при богослужінні - фіксувалася в її оформленні. Автор виділяє три групи факторів, що впливали на зовнішній вигляд рукописної книги: її функціональне призначення, персоніфікація й співіснування рукописної книги поряд із друкованою. Тому українську рукописну, а пізніше і друковану книгу слід розглядати як продукт синтезу мовного, прикладного і образотворчого мистецтва. Ця синтетичність книги активно включила її до регіонального й міжнародного обміну християнськими культурними цінностями, що відкрило широкі можливості впливу на неї мистецтва різних країн, а також окремих регіонів давньоруської держави.

У четвертому розділі - “Початкове українське книгодрукування як фундамент збереження й передачі джерел християнської писемної культури” - автор розкриває суть книгодрукування, як феномена, що має неперехідне культурно-історичне значення як для еволюції християнства, так і для писемної культури. Адже поява друкованої книги стала великим здобутком людства, яке не лише значно розширило коло читачів, а й у порівнянні з рукописною книгою сприяло уніфікації канонічних текстів - Святого Письма, церковнослужбових книг, творів Отців церкви, полемічної та іншої релігійної літератури. Знаменно, що першою у світі друкованою книгою стала саме християнська книга - Біблія, яку у 1456 р. надрукував Іоганн Гутенберг. Його винаходом був наданий потужний імпульс розвитку слов'янського книгодрукування у цілому.

Виникнення книгодрукування східнослов'янських народів неподільно пов'язане з іменами трьох видатних книгодрукарів - Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини й Івана Федорова. Автор аналізує основні етапи становлення книгодрукування, оскільки в Україні у початковий період друкування набувають поширення як власне твори українського друку, так і кириличні, і латинські друки, видані в інших регіонах слов'янського світу й поширювані в Україні.

Перша кирилична типографія виникає у Кракові наприкінці ХV ст., типографом якої був Швайпольт Фіоль. В ній Фіоль видрукував чотири літургійні книги православної церкви: “Октоїх” і “Часослов” (1491 р.), “Тріодь пісну” і “Тріодь цвітну” (без зазначення часу друку). Крім друків Фіоля, значного розповсюдження в Україні цього періоду набули також християнські друковані видання основоположника друкарства у Великому князівстві Литовському Франциска Скорини. Це Псалтир (1517 р.), "Библия Руска" (1517-1519 рр.) - перший переклад Біблії на тогочасну білоруську мову, "Малая подорожная книжеця", Часослов, 17 акафістів та канонів, "Шестодневець" із службами на всі дні тижня, святці з пасхалією, датовані 1523 р., а також Апостол (1525 р.). В цей же час була в Україні й перша точно датована 1564 р. московська книга “Апостол”, видрукувана Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем.

Першою, друкованою типографським способом в Україні книгою, стала християнська богослужбова книга "Апостол", видрукувана Іваном Федоровим з 25 лютого 1573 по 15 лютого 1574 року у Львові. Саме остання дата і вважається початком постійного друкарства в Україні. Серед видань Івана Федорова в Україні - перша повна слов`янська Біблія, перший алфавітно-предметний покажчик, перший календар, перший, відтворений друкарським способом, твір східнослов`янської поезії. В його книгах ми зустрічаємося з першими надрукованими в нашій країні творами давньоруської й давньоболгарської літератури. Івану Федорову належать східнослов`янські підручники Буквар 1574 і 1578 рр., що відіграли неоціненну роль у становленні початкової освіти в нашій країні.

Проте найвидатнішим друкованим твором початкового українського друкарства справедливо вважають Острозьку Біблію, видання якої засвідчило певний рівень національної зрілості, показало усвідомлення українцями себе як нації, осмислення своєї мови як також сакральної, розуміння причетності своєї, свого народу через національну мову Біблії до цивілізації, до сім`ї культурних народів. Друкарсько-видавнича діяльність Івана Федорова мала великий вплив на подальший розвиток вітчизняного книгодрукування. Для кожного народу актом культурного надбання є видання релігійної літератури його рідною мовою. З розвитком української національної самосвідомості поступово зменшується фетишизація церковнослов`янської мови. Починалося це з уведення окремих слів із живої мови до церковних книг та богослужіння. Таким чином, Острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов`янської мови як засобу міжслов`янського єднання.

Іншим осередком початкового книгодрукування, який сприяв формуванню етнонаціональної свідомості, були православні церковні братства й типографії, що існували при них. Вони відіграли велику роль у формуванні самосвідомості й захисті православної духовності українського народу, використовуючи в цьому такі форми просвіти як братські церковні школи й книгодрукування. Поява першої братської друкарні у Львові також має зв'язок з ім'ям українського першодрукаря Івана Федорова. Вона стала спадкоємницею традицій першодрукаря. Викупивши обладнання друкарні Івана Федорова, використовуючи його і, спираючись на його досвід, братство намітило до видання книги найрізноманітнішого змісту. З 1591 по 1722 р. у друкарні Львівського братства вийшло понад 138 назв книжок, тиражем більше 160 тис. примірників. Львівські друки широко розходилися не тільки по всій Галичині, але й далеко поза межами її - по Волині, Поділлю, Київщині, а також по інших країнах православного віросповідування. Починаючи з 1708 р. територія розповсюдження братських видань звужується й обмежується майже лише територією Галичини. Хоча велике значення мали видання братської друкарні для слов'ян Балканського півострова у боротьбі проти насильницької ісламізації, у боротьбі з денаціоналізацією болгар.

Друкарня Києво-Печерської Лаври була не лише першою кириличною друкарнею у східній Україні - її славетна діяльність дійсно стала вінцем писемної культури гуманістичної епохи Русі-України. Засновником друкарні й гуртка вчених був Єлисей Плетенецький. Першим твором друкарні Києво-Печерського монастиря вважають Часослов, який приблизно датований 1616 р. Але справжньою перлиною лаврського друку вважається Анфологіон (1619 р.), який містить Мінею загальну й святкову, возслідування служб давнім київським святим Володимиру, Борису і Глібу, Антонію і Феодосію Печерським, Андрію Первозванному, Параскеві-П`ятниці й Онуфрію, пророку Єлисею та Єфимію Великому. Основний текст Анфологіона був звірений з грецьким оригіналом і частково заново перекладений ректором братської школи Іовом Борецьким. У 1620 р., 1624 р., 1629 рр. виходять три видання Номоканона та інші друки. Справу Плетенецького продовжив Захарія Копистенський, який заступив його на посаді архімандрита Києво-Печерського монастиря і 12 років свого життя віддав друкарні. Вінцем його праці справедливо вважають "Тріодь Пісну" (1627 р.), надруковану на 802 сторінках із надзвичайною розкішшю, із великою кількістю заставок, ініціалів, кінцівок і мініатюр. Друкована спадщина друкарні Києво-Печерського монастиря могилянської доби вирізняється багатоманітністю й неоднорідністю як змістовно, так і жанрово. Автор умовно поділяє її на такі групи: церковно-політичні, власне догматичні книги; агіографічні видання; проповідницькі та богослужбові друки й подає їх характеристику.

Християнство, зокрема, католицизм, мало вплив і на друки латинським шрифтом в Україні. Але цей вид друкування почав розвиватися пізніше ніж кириличне. Представники католицької церкви в Україні також мали свої друкарні. До 1596 р. вони існували у Львові та Фастові на Київщині. Відома також книговидавнича діяльність Львівського єзуїтського колегіуму, де у 1614 р. була заснована друкарня. 80 відсотків її друків складали книги релігійного змісту, переважно повчання середньовічних авторів і польських ченців.

У період початкового українського друкарства виникло 25 друкарень. З них 17 належали православним, 6 - полякам-католикам, однією володіли протестанти й однією - вірмени. Провідними були друкарні Києво-Печерської Лаври, Львівського братства, князя Костянтина Острозького. Крім того, були друкарні, що належали окремим власникам - Михайлу Сльозці, Арсенію Желиборському у Львові, єпископу Гедеону Балабану в Стрятині й Криласі, Тимофію Вербицькому та Спиридону Соболю в Києві та ін. Значну роль в Україні відіграли і так звані мандрівні друкарні Павла Домжива Лютковича Телиці та Кирила Транквіліона-Ставровецького, які виконували замовлення шкіл, монастирів та окремих осіб.

Пізніше друкарні були засновані православними братствами у Луцьку, Києві, Новгород-Сіверському, Чернігові та інших містах. Братські друкарні видавали багато навчальної літератури - букварів, граматик, тлумачних словників тощо. Вони поширювали також полемічну літературу, яка виникла у 80-х роках XVI ст. як своєрідний засіб боротьби проти унії й католицизму - ідеології контрреформації. Незважаючи на релігійне спрямування, полемічні твори виражали, по суті, соціальні та політичні прагнення окремих суспільних груп. Більшість із них були написані на злободенні теми й мали публіцистичний характер. Найцікавішими друкованими зразками полемічної літератури, що дійшла до наших часів, є "Ключ царства небесного" (1587 р.) Г. Смотрицького, "Апокрисис" (1597 р.) М. Бронєвського (Христофора Філалета), "Тренос" (1610 р.) М. Смотрицького та ін. Вони характеризувались політичною загостреністю, захищали гідність і права українського народу, його культуру й релігію.

У п'ятому розділі “Бібліотеки монастирів і соборів - документальна пам'ять східного християнства” - дисертант зазначає, що необхідність відтворення історії духовного життя українського народу поставила на порядок денний питання про світське осмислення всіх сторін діяльності такого могутнього й впливового суспільно-церковного інституту минулого, як монастирі. На всіх стадіях становлення й розвитку монастирських форм організації життя монастирі були вагомим чинником у суспільно-політичній розстановці сил, формуванні громадської думки, пріоритетів у ній, формуванні культурного потенціалу суспільства, зокрема, його писемної культури.

Монастирі із самого початку органічно включилися до релігійних, культурних, соціальних, економічних і політичних процесів на Русі, одночасно дотримуючись свого основного принципу - відокремленого, аскетичного життя. Плідна, культурно значуща діяльність монастирів була зумовлена високою концентрацією в них писемних, освічених людей (що диктувалося богослужбовими, богословськими, місіонерськими, проповідницькими потребами). Монастирі мали для цього сприятливі умови навіть у часи лихоліть. Синхронно процесові християнізації з Візантії надходила значна кількість різноманітної літератури, яка осідала й зберігалася у церковних і монастирських книгозбірнях і приватних бібліотеках. У середовищі церковних ієрархів з'являються високоосвічені діячі, збирачі та цінителі книг: письменники, філологи, філософи, історики, бібліотекарі та ін.

Автор розглядає основні етапи створення монастирських бібліотек, зазначаючи, що першою точно датованою бібліотекою Київської Русі є книжкове зібрання Ярослава Мудрого, яке князь пізніше передав Софійському собору й воно стало соборною бібліотекою. У 1037 р. була заснована у Києві митрополія на чолі з митрополитом із греків, а Софійський собор став резиденцією Київського митрополита. Цілком зрозуміло, що тільки після 1037 р. і, можливо, навіть під кінець життя князь передав своє книжкове зібрання до митрополичої церкви. До цього протягом багатьох років існувала самостійна і досить велика Ярославова бібліотека.

Бібліотеки при церквах і соборах у ХІ-ХІІ ст. відкривалися у Чернігові, Полоцьку, Володимирі, Ростові. Тоді ж на території Русі-України з'являються перші монастирські бібліотеки. Найдавнішою й найвидатнішою серед них була бібліотека Києво-Печерського монастиря, яка мала багате зібрання давньоруських і перекладних творів. У домонгольський період бібліотека київського Печерського монастиря була однією з найбільших монастирських бібліотек у Європі. Часті спустошення, яким піддавалася Лавра під час татаро-монгольської навали, польсько-козацьких воєн, неодноразові пожежі знищували більшу кількість стародавніх документів, що зберігалися у Лаврі. Давня Печерська бібліотека майже повністю загинула під час пожежі, яка трапилась у 1718 р., але у 20-60-х рр. ХVIII ст. створюється нова бібліотека. Загальномонастирська бібліотека Києво-Печерського монастиря розміщувалася на хорах Успенського собору. Слід зазначити, що й інші київські храми, які багато разів перебудовувались внаслідок розорень і руйнувань, також зберігали бібліотеки на хорах. Михайлівський Золотоверхий монастир тримав бібліотеку на хорах церкви архістратига Михайла. Часто бібліотека й архів монастиря зберігалися разом. Так, архів Видубицького монастиря був одним із кращих за складом документів. Найдавніші з його документів, що збереглися, відносяться до кінця першої половини ХVІ ст. і складаються переважно з грамот, що були жалувані монастирю польськими королями, київськими митрополитами та іншими особами; судових майнових справ; листів, наказів видубицьких ігуменів; постанов духовного собору. У бібліотеці монастиря було багато рукописних і друкованих книг ХVІ-ХVІІІ ст., переважно богослужбового змісту.

На Волині у ХIII ст. був створений Загорівський Різдво-Богородицькій монастир, який також мав бібліотеку. У 1769 р. був складений каталог бібліотеки, який зберігається донині в архіві Почаївської лаври у вигляді рукописної книги. За каталогом у бібліотеці нараховувалося 325 книг, значну частину яких складали латинські й польські книги, слов'янських книг було лише 31 і це були богослужбові й богословські твори.

Безумовно, існувала бібліотека й у Почаївському монастирі (Почаївській Свято-Успенській Лаврі). У письмових джерелах Почаївський монастир уперше згадується у 1450 р., але відомо, що поселення київських ченців тут відбулося ще у 1240 р. Згідно з переказами, першими поселенцями Почаївського монастиря були учні святого Мефодія, які проповідували христову віру. Монастир відіграв визначну роль в історії української культури і, зокрема, писемної Він здійснював величезну діяльність у галузі переписування книг і книговидання, яка не могла здійснюватись без монастирської бібліотеки. Бібліотека в цей час уже існувала, оскільки переписування книг у ній було налагоджене, і відомо, що перший настоятель монастиря Іов Залізо, який перебував на цій посаді майже півстоліття, високо підніс моральний і релігійний авторитет монастиря, в тому числі в галузі писемної культури.

До 1497 р. відноситься заснування Дерманського монастиря (неподалік Острога). У 1575-1576 рр. управителем монастирськими маєтностями був першодрукар Іван Федоров. Ставши згодом самостійним, монастир переріс у великий осередок української культури на Волині. Тут був не лише осередок друкарства, але й бібліотека з рукописними й друкованими книгами, а також архів.

У першій половині ХVII ст. Городиський монастир мав найбільшу бібліотеку кириличних книг у Белзькому воєводстві. Під час релігійної боротьбі між прихильниками й супротивниками унії монастир був однією з найміцніших твердинь православ'я. В цей час із навколишніх церков і монастирів, які тимчасово закривалися або насильно переводились в унію, привозили книги до монастирської бібліотеки на зберігання.

В дисертації автор розглядає джерела надходження книг і тематичне наповнення фондів монастирських бібліотек. Так, одним із головних джерел надходження книг до монастирських бібліотек були вклади й пожертви. Накопиченню книг і утворенню перших бібліотек при церквах і монастирях сприяв звичай робити до них вклади книгами. Подібно до свічки перед іконою, пожертвувана книга була засобом спокути за гріхи, засобом прохання про здоров'я, вшанування пам'яті померлих. У багатьох стародавніх книгах і рукописах містяться покрайні й вкладні написи, в яких зазначено, де, ким і з якого приводу був зроблений внесок до того чи іншого монастиря чи церкви. Наприклад, у ХVII ст. фонди Печерської бібліотеки поповнюються завдяки численним пожертвам із боку видатних церковних діячів. Зокрема, митрополит Петро Могила подарував монастиреві цікаву добірку старовинних книг. Пізніше бібліотека поповнювалася особистими творами митрополитів, архімандритів, приватних осіб. При комплектуванні фондів монастирських бібліотек мав місце і книжковий обмін. У такому випадку підбиралися книги рівноцінні. Обмін міг проводитися між великими монастирськими бібліотеками і невеликими парафіяльними церквами.

Але все ж таки одним із головних засобів комплектування фонду монастирської бібліотеки було переписування (копіювання) і переклад книг. Оригінали творів для перекладу й переписування монастирі здобували шляхом обміну цих творів, копіюванням книг у константинопольських і афонських монастирях. У цих монастирях руські люди списували книги, робили переклади з грецької, порівнювали слов'янські тексти з авторитетними оригіналами, складали збірки. Зростанню фондів монастирських книгозбірень сприяло запровадження у православних монастирях постійного штату писців, звільнених від інших робіт, із протокаліграфом на чолі. Завдяки переписуванню книг середньовічні читачі мали можливість ознайомитися з творами грецької церковної класики, серед яких були і церковні піснеспіви - канони, стихирі, кондаки, ікоси Іоанна Дамаскіна, Григорія Низіанзіна, твори Афанасія Александрійського, Василя Великого, Іоанна Златоуста, Єфрема Сирина, Златоструй, складений у Х ст. в Болгарії.

За тематичним складом фонди монастирських бібліотек автор дисертації умовно поділяє на три частини. До першої відносяться богослужбові книги, які є неодмінною частиною богослужіння. У нових церквах і монастирях, а також у невеликих монастирях, це був відносно невеликий мінімум книг, необхідних для відправи релігійного культу. Саме піклування про поповнення цього мінімуму було одним із головних завдань церковної й монастирської влади.

У великих і давніх церквах, у монастирських храмах зустрічаються так звані “четьї” книги, тобто книги для читання як у церкві, так і для читання монастирської братії. Адже 19-е правило Шостого Вселенського собору, а також грецькі типікони вимагали, щоб у церквах читали повчальні твори Отців церкви. Студійський та Єрусалимський статути перераховували книги й статті, які підлягали богослужбовому прочитанню. Саме це й складало другу частину фонду монастирських бібліотек.

До третьої групи може бути віднесена так звана “келійна” література. Це література, що знаходилась не у загально монастирській бібліотеці, а у келіях ченців і складала їх власність. Це був прообраз особистих бібліотек. Склад їх залежав від уподобань власників. І саме у цій групі книг зустрічаються твори не лише релігійної, а й світської тематики. Богослужбова література і “четьї” книги старанно переписувались і тому зберігалися довше й у більшій кількості списків, на противагу пам'яткам світської літератури, які були розповсюджені у меншій кількості списків і часто застарівали з причин своєї форми чи у зв'язку із змінами художніх смаків власників.

Як видно з опису книг сорока руських монастирів ХVІІ ст., в якому перераховано більше 200 назв, переважну більшість складали книги Священного писання і богослужбова література. Житійна література широко представлена у мінеях, прологах, патериках, у збірках і окремих списках. В описах подані всі житія святих, що відомі були в Русі-Україні в перекладах ще з ХІ-ХІІ ст., а також оригінальна житійна література, починаючи з київського періоду і пізніших часів. Широко розповсюджені були й збірки повчального характеру з життя християнських подвижників, наприклад, патерик єгипетський. Книги монастирського читання знайомили з руською й всесвітньою історією, із творами античних філософів, які подавалися у переказах і середньовічних переробках.

Відомості щодо світоутворення, можна було знайти у творах Козьми Індікплова, Шестодневі, Тлумачній Палеї та інших творах. Перший рукописний переклад космографії був зроблений лише у ХVІІ ст. Єпифанієм Славенецьким. Уривки наукових відомостей щодо створення світу зустрічалися і в астрологічній літературі, яка поширювалась у ХV-ХVII ст., але читання якої не дуже заохочувалось православною церквою. Що ж до творів грецьких і римських письменників, то на Русі вони зустрічаються у монастирських бібліотеках, лише починаючи з другої половини ХУІІ ст., а до цього у монастирях були тільки короткі цитати з них, що вміщувалися у візантійських збірках, наприклад, таких як “Бджола”.

Щодо тематичного складу фонду монастирських і церковних бібліотек можна сказати, що у церквах і невеликих монастирях кількість книг була досить обмеженою і не виходила за межі необхідної кількості для відправи церковних служб. До більш крупних бібліотек монастирів входили: соборники, мінеї, прологи, златоусники, земні раї, п'ятидесятниці, учительні Євангелія, тлумачні Євангелія, патерики, тлумачні псалтирі тощо. Для келійного читання ченців додавалися книги повчального й довідкового змісту, такі як хронографи, палеї, літописи, смарагди та ін.

У бібліотечному досвіді монастирів також простежується тенденція збереження книги як від стихійних лих, так і від розкрадання сторонніх осіб. Переважну більшість рукописних книжкових багатств допомогли зберегти саме монастирі. Роль монастирів та їх розташування у феодальні часи визначали й їх архітектуру - монументальну, за типом фортець. Фундаментальність будівель, що передбачала надійний захист від ворогів, сприяла збереженню у монастирях книжкового фонду.

Зосередивши у своїх руках джерела освіченості, якими були книги й книгодрукування, монастирі природно зробилися регулюючими центрами у суспільному житті давньої Русі. В їх стінах зосереджувалася майже вся книжкова діяльність, і тому не дивно, що інтелектуальному життю суспільства був наданий монастирський колорит. Провідна роль монастирів у формуванні писемної культури ХІ-ХVII ст. була зумовлена тісним входженням монастирів, і церкви у цілому, у громадянське життя і мала істотні наслідки не лише для релігійного, але й для соціально-політичного, національного і культурного життя в Україні.

Автор констатує, що всі етапи історичного процесу позначилися на монастирських бібліотеках як джерелах духовної культури. Монастирські бібліотеки були історично збагаченим сховищем пам'яток мови й писемності. Зберігаючи ці пам'ятки, вони зберігали документальну базу, на якій закріплювався розвиток мови. Монастирські бібліотеки мали не лише культурне, і й економічне значення. Пов'язані безпосередньо з переписуванням книг, пізніше - із друкарством (справою прибутковою і “спасенною” одночасно), бібліотека у провідних монастирях об'єднувала іноді у собі освітній заклад та книжкову майстерню. Вона була при цьому основним сховищем національного літературного фонду.

Наявність бібліотеки, а головне - потреби у проповідницькій, учбовій, літературній, науковій діяльності стимулювали аналіз, синтез, узагальнення та систематизацію матеріалів різноманітного характеру освіченими ченцями. Саме зосередження у монастирях адекватних часові носіїв інформації (окрім книг - іконопис, архітектура, декоративно-ужиткове мистецтво тощо) зумовило перетворення їх на центри літописання, а пізніше - книгодрукування та просвіти.

Дисертант відзначає внутрішню самобутність монастирських бібліотек, які пройшли довгий шлях культурного розвитку. Цей процес, природно, міцнів у єдиному процесі з вітчизняною культурою, яка розвивалася, всередині неї, на різних її рівнях. Цілеспрямована праця багатьох поколінь зберігачів книг затверджувала у суспільстві культурну традицію великої ваги, виховувала потяг до книги, до книжкового збирання, до поширення знань.

У міру своїх можливостей, монастирські бібліотеки збирали книги, піклувалися про їх зберігання. Протягом віків монастирські бібліотеки були найбільшими книжковими зібраннями, які існували на території Русі-України. Адже сам факт накопичення книг у монастирських бібліотеках має неперехідне значення. Завдяки йому у складі монастирських бібліотек дійшли до нашого часу неоціненні пам'ятки давньої руської писемної культури. Створена суспільством для задоволення фундаментальної соціальної потреби у пізнанні, бібліотека була й залишається універсальним засобом збереження великих документальних свідчень різних епох людського буття і забезпечує доступ суспільству до цих джерел.

ВИСНОВКИ

У Висновках автор викладає основні результати свого дослідження і констатує, що християнство, виступаючи могутнім знаряддям людської цивілізації, створило незліченні багатства як матеріальної, так і духовної культури і мало безпосередній вплив на становлення писемної культури Русі-України. Адже вся руська освіченість носила на собі виключно релігійно-духовний характер. Це зумовило й самі форми й тематику писемних творів. Адже стародавня писемність набуває подвійного характеру - повчального й полемічного, який проникає у всі форми писемних творів чи, то у літописи, послання, описи мандрівок, біографії та інші твори.

Як результат монастирської освіченості можна пояснити появу на Русі особливого жанру літератури - житій святих. За своїм загальним призначенням вони виражали ідеалізацію монастирського способу життя у дусі східного аскетизму. За своїм походженням вони - результат книжкової діяльності у монастирях, оскільки майже всі написані учнями чи прибічниками тих осіб, яким присвячені біографії й приклад яких намагалися наслідувати їх автори. Саме цей тематичний розділ за своїм обсягом займає у багатьох монастирях якщо не перше, то в усякому разі головне місце у фондах монастирських бібліотек.

Проте, аналізуючи вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України, автор зазначає не лише позитивні наслідки цього впливу. Адже християнство прийшло в Україну у готовому вигляді, а не було наслідком природного розвитку на власному ґрунті. Методи впровадження християнства призвели до руйнації тисячолітньої дохристиянської цивілізації, в тому числі мови, міфології, початкової писемності. Крім цього, багато книг у різні часи вважалися “хибними” або “відреченними”. Хоча книжкові багаття не набули такого розмаху в Русі-Україні, як у середньовічній Європі, проте так звані “хибні” книги знищувались, а їх читачі піддавалися церковному прокляттю. Наслідком усього цього було те, що багато цінних оригінальних творів давньоруської книжності зникли назавжди.

Відродження духовності українського народу, її оновлення повинно відбуватись в атмосфері єдності, миру, злагоди між представниками різних християнських конфесій. Писемна культура, що створена і продовжує розвиватись християнськими церквами, які діють в Україні, здатна допомогти суспільству повернутись до поліфонії культур, сприяти їх взаємопроникненню, а відтак і повноцінному входженню України до європейського й світового культурного простору.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Й ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Одноосібні монографії й розділи у книгах:

1. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аспект: Монографія. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.-272 с.

2. Горбаченко Т.Г. Религия в системе духовной культуры: Монография. ? К.: Киевский гос. ун-т,1992.- 190 с.

3. Горбаченко Т.Г. У палаци культури за духовною культурою. ? К., 1991. ? 46 с.

4. Християнство // Релігієзнавство: за ред. В.І. Лубського і В.І. Теремка. ? К., 2000. ? С. 211-306.

5. Священні книги як феномен культури // Мельник П.В., Лубський В.І., Горбаченко Т.Г., Гурська Л.Г. Релігієзнавство. ? К., 1999. ? С. 393-425.

6. Влияние христианства на возникновение первых библиотек в Киевской Руси // Религия, культура, атеизм: монография /под ред. В.К. Танчера.-М.:ИНИИОН,1990.-№гос. регистрации 42980 от 5.10.1990.- С.67-75.

7. Взаємодія релігії та культури // Горбаченко Т.Г., Лубський В.І., Нілова І.Д. Релігія і культура. ? К.,1997. ? С.6-30.

8. Культурно-історична еволюція ізраїльсько-іудейської релігії та її роль у формуванні християнства // Горбаченко Т.Г., Лубський В.І., Лисенко С.П. Історико-філософський аналіз виникнення раннього християнства. ? К., 1996. ? С.10-24.

9. Анрі Бергсон; Фрідріх Шлеймахер; Георг Зіммель // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Історія світової релігієзнавчої думки. ? К., 1999. ? С.14-24; 105-125; 283-284.

10. Релігія та інтеграція суспільства; Класифікація релігійних систем // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії. ? К., 1999. ? С.96-103; 124-135.

11. Біблія - священна книга християн // Православ'я: за ред. Ю.А. Калініна. ? К., 1993. ? С. 28-57.

12. Духовная культура и атеизм // Основы религиоведения и научного атеизма: Учеб. пособие: под ред. В.К. Танчера. ? К.: Минвуз УССР, 1989. ? С. 65-90.

13. Релігія в системі духовної культури // Документи і матеріали до вивчення вузівського курсу “Історія і теорія релігії”. ? К.: НМК ВО при Мінвузі УРСР, 1991. ? С. 132-139.

14. Духовная культура восточных славян в период введения христианства на Руси // Влияние христианства на духовную культуру Киевской Руси.-К.,1992.- С.16-30.

15. Культ святих у католицизмі // Католицизм: за ред. Ю.А. Калініна.-К.,1993.- С.6-14.

Статті у фахових наукових збірниках і часописах:

16. Горбаченко Т.Г. Християнство і слов'янська писемна культура.: монастирські бібліотеки // Українське релігієзнавство.-2001.-№17.-С.37-44.

17. Горбаченко Т.Г. Культурно-історичний контекст аналізу мови та писемності як складових елементів церковно-релігійного життя // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Вип. 6.-К.,2001.-С.56-61.

18. Горбаченко Т.Г. Бібліотеки монастирів і соборів як документальна пам'ять християнства // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць: Вип. 6. Ч.1.-К., 2001.-С.143-154.

19. Горбаченко Т.Г. Культурно-історичний аспект аналізу мови та писемності як складових церковно-релігійного життя східних слов'ян // Мультиверсум: Філософський альманах: Вип. 19.-2001.- С.54-62.

20. Горбаченко Т.Г. Християнство і слов'янська писемна культура: рукописна книга // Українське релігієзнавство.-2000.-№16.- С.23-31.

21. Горбаченко Т.Г. Тема апокаліпсиса в давньоєврейській і давньохристиянській літературі // Вісник Міжнародного Соломонового університету: Юдаїка.-2000.-№3.- С.51-58.

22. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення початкового слов'янського книгодрукування // Християнство. Контекст світової історії та культури: Наук. зб.-К.,2000.- С.199-202.

23. Горбаченко Т.Г. Рукописна церковнослов'янська книга у духовному житті українського народу // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності.-К., 2000. - С.295-303.

24. Горбаченко Т.Г. Початкове українське книгодрукування як фундамент збереження й передачі джерел християнської писемної культури // Вестник Сев. ГТУ. Философия. Вып.20.-Севастополь, 1999.- С.28-35.

25. Горбаченко Т.Г. Рукописна церковнослов'янська книга у духовному житті українського етносу // Етнос і релігія: теорія і контекст сьогодення.-К.,1998. - С.14-16.

26. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Київської Русі-України // Всеукраїнська міжнародна християнська асамблея.-Київ,1998.- С.208-211.

27. Горбаченко Т.Г. Мова та писемність як складові церковно-релігійного життя християн // Українське релігієзнавство.-1998.-№8.- С. 14-21.

28. Горбаченко Т.Г. Ранньохристиянські апокрифи: новозавітні парафрази і “гностична єресь” // Християнство і духовність: Наук. зб. ? К., 1998. ? С. 87-91.

29. Горбаченко Т.Г. Мова символів як прояв ментальності // Ментальність і духовно-політичні проблеми формування Збройних Сил України: Наук. зб. ? К., 1997. ? С. 214-226.

30. Горбаченко Т.Г. Філософсько-релігієзнавчий підхід до аналізу впливу християнства на становлення писемної культури Русі-України // Філософські обрії. ? Вип.7. ? С. 148-153.

31. Горбаченко Т.Г. Книговидавнича діяльність Почаївської Лаври та її вплив на духовну культуру українського народу // Почаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу. ? Тернопіль, 1995. ? С. 13-16.

32. Горбаченко Т.Г. Бібліотека Києво-Могилянської академії в духовній культурі українського народу // Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ в розвитку культури України. ? К., 1993. ? С. 45-48.

33. Горбаченко Т.Г. Християнська писемна культура східних слов'ян: філософський аспект// Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць: Вип. 6.Ч.2. ? К., 2001. ? С. 78-86.

34. Горбаченко Т.Г. Взаимосвязь интернационального с патриотическим воспитанием молодежи // Человек в системе общественных отношений.-К.,1989.-С.99-101.

35. Горбаченко Т.Г. Монастирські і соборні бібліотеки як фактори збереження християнської писемної культури// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія.-Вип.39.-2001.-С.15-18.

36. Горбаченко Т.Г. Культурно-просветительная работа как средство воспитания молодежи // Пути совершенствования идейно-воспитательной работы среди молодежи. ? Москва-Черкассы, 1989. ? С. 67-69.

37. Горбаченко Т.Г. Роль вузовских библиотек в формировании мировоззрения студентов // Проблемы становления мировоззренческой культуры студентов.- Черновцы,1990.-С.112-114.

38. Горбаченко Т.Г. Христианский гуманизм и современная художественная культура // Нравственное содержание искусства и современный идеологический процесс.Ч.2.-К.,1990.-С.214-216.

39. Горбаченко Т.Г. Проблеми створення фонду книжкових колекцій у науковій бібліотеці університету “Києво-Могилянська Академія” // Наукова бібліотека у сучасному соціокультурному контексті: Ч.2.-К.,1993.-С.167-169.

40. Горбаченко Т.Г. Наймолодша наукова бібліотека України // Фонди наукової бібліотеки: стан та перспективи розвитку. ? Харків, 1993. ? С. 65-67.

41. Горбаченко Т.Г. Каталогізація релігієзнавчих документів у бібліотеках США // Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційно-пошукові системи. ? К., 1995. ? С. 65-67.

42. Горбаченко Т.Г. Монастирські бібліотеки й особисті книгозбірні православних церковних діячів // Людина і світ.-2001.-№5.-С.51-54.

43. Горбаченко Т.Г. Вплив початкового українського книгодрукування на формування етнонаціональної свідомості // Людина і світ.-2001.-№.7.-С.23-27.

44. Горбаченко Т.Г. Апокаліпсис в давньоєврейській та давньохристиянській літературі // Людина і світ.-2001.-№.6-С.54-59.

45. Горбаченко Т.Г. Християнство і слов'янська писемна культура: початок книгодрукування // Українське релігієзнавство.-2001.-№18.-С.51-58.

АНОТАЦІЯ

Горбаченко Тетяна Григорівна. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аспект. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної Академії наук України. Київ, 2001.

Дисертація є першим у сучасному релігієзнавстві комплексним дослідженням впливу християнства на становлення писемної культури Русі-України з позицій системного розгляду етноконфесійних проявів її будови. Обґрунтований зв'язок писемної культури з історичною свідомістю, її непересічна роль у збереженні етнічної й політичної самосвідомості Русі-України. Розглянута роль мови, писемності, рукописної, друкованої книги, монастирської бібліотеки як складових системи писемної культури, які виступають свідченням пізнавальних, естетичних, духовно-релігійних потреб народу і своєрідним засобом відтворення духовного й релігійного життя соціуму, національного стилю мислення й менталітету.

Ключові слова: християнство, писемна культура, рукописна книга, монастирська бібліотека, друкована книга, церковнослов'янська писемність, мови релігійних культів, культурний писемний артефакт, поліморфізм писемної культури, документальна культурна форма.

АННОТАЦИЯ

Горбаченко Татьяна Григорьевна. Влияние христианства на становление письменной культуры Руси-Украины: философско-религиоведческий аспект.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение

Институт философии имени Г.С. Сковороды Национальной Академии наук Украины. Киев, 2001.

Диссертация является первым в современном религиоведении комплексным исследованием влияния христианства на становление письменной культуры Руси-Украины с позиций системного рассмотрения етноконфессиональных проявлений ее строения. Обоснована связь письменной культуры с историческим сознанием, ее роль в сохранении этнического и политического самосознания Руси-Украины. Исследована роль языка, письменности, рукописной, печатной книги, монастырской библиотеки как составных системы письменной культуры, которые выступают свидетельством познавательных, эстетичных, духовно-религиозных потребностей народа и своеобразным средством воспроизведения духовной и религиозной жизни социума, национального стиля мышления и менталитета.

Ключевые слова: христианство, письменная культура, рукописная книга, монастырская библиотека, печатная книга, церковнославянская письменность, языки религиозных культов, культурный письменный артефакт, полиморфизм письменной культуры, документальная культурная форма.

SUMMARY

Horbachenko Tetjana. Influence of Christianity to the growing of written culture of Rus-Ukraine: philosophy and religion aspects.-The Manuscript.

Thesis on the competition of the Doctors Degree in Philosophy, specialization 09.00.11- religion study.- The National Academy of Science of Ukraine, The Institute of Philosophy by the name of H. Scovoroda. Kyiv,2001.

The dissertation is the first complex research of the influence of Christianity to the growing of written culture of Rus-Ukraine from the position of system consideration of ethnic and confession displays of its structure in contemporary religion science. It's proved the connection of written culture with historical consciousness, its role in preservation of ethnic and political self-consciousness of Rus-Ukraine. It was researched the role of language, writing, hand-written and printed books, monastic library as the elements of written culture system which act as the proof of understanding, aesthetic, spiritual and religious needs of the people and original means of reproduction of spiritual and religious life of socium, national style of thinking and mentality.

Written culture is examining as a special culture way which show the connection between environment and person with the help of written marks. This way obtains the contents for man and shows in symbols and language of culture which has the direct influence of some religions Christianity especially.

In Christianity written culture hand-written and printed books are the document culture forms including not only the information about the world and the moment of its appraisal but man's means of actions, stimulus of such actions. As document culture form the book determines the character of definite society, comes as the program of its development with high level of information.

The dissertation is providing the influence of Christianity to the growing of written culture of Rus-Ukraine as the fixed culture process. This culture process is the interaction not only of some objects but can be characterize by cooperation between the society at all as well as some of social groups. Within boundary different culture occurrences have had the place especially such as the arising of book printing in Slavonic lends which has had the invaluable influence on the creation of Slavonic written culture.

Structure and substantial analysis of Christianities written culture works of Rus-Ukraine has testified that in referention of language and writing as parts of written culture the main is the correlation between the contents and the marks, the adequacy between the mark's form and the contents.

The growing of written culture of Rus-Ukraine under the influence of Christianity has developed as the creation of ideas complex and the main subject of such was the sacral embodied in religion mental. The sacral appears as the substantional genesis. In Christianities written culture notions about the sacral are concreting by means of holy words which are creating the holy literature character. The endeavor to transfer the compound range of fillings from the communication with the sacral have been brought to the complicated of forms of exposition of ideas and fillings in written works and enrich the language and the contents of written culture at last.

The growing of written culture of Rus-Ukraine appeared as cycling development which demonstrated the ability of compound social system to adapt to the changes of external and internal conditions of existence. Christianity became the determinant of expression the necessity of written culture adaptation to the changes.

Keywords: Christianity, written culture, hand-written book, monastic library, printed book, Church Slavonic writing, religious cults' languages, polymorphism of written culture, documentary cultural form.

Размещено на Allbest.ru