Висвітлення проблем історії Церкви України-Русі (православ’я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской Духовной академии"
Дослідження діяльності часопису як осередку церковно-історичної науки. Аналіз опублікованих в ньому статей щодо історії давньоруської Церкви, у яких пріоритетна роль належить проблемам християнізації України, устрою та діяльності Церкви Київської Русі.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.06.2014 |
| Размер файла | 50,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
УДК 281.9 (477) “653”+ 930.1
ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ-РУСІ (ПРАВОСЛАВ'Я ДАВНЬОРУСЬКОГО ПЕРІОДУ) НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ “ТРУДЫ КИЕВСКОЙ ДУХОВНОЙ АКАДЕМИИ”
09.00.11 - релігієзнавство
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
ГУЗЕНКО Світлана Михайлівна
Київ - 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія” Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент НІКІТЕНКО Надія Миколаївна (Завідуюча науково-методичним відділом Національного заповідника “Софія Київська”(м. Київ)
Офіційні опоненти: доктор історичних наук БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович (вчений секретар Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України (м. Київ)
кандидат історичних наук МАРГОЛІНА Ірина Євгенівна (провідний науковий співробітник Музею “Кирилівська церква” (м. Київ).
Провідна установа: Інститут історії України НАН України (м. Київ).
Захист відбудеться 1 березня 2002 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 по захисту дисертацій в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).
Автореферат розісланий ”29” січня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філософських наук О.В. Бучма
АНОТАЦІЯ
Гузенко Світлана Михайлівна. Висвітлення проблем історії Церкви України-Русі (православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу “Труды Киевской Духовной академии”. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство.
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Київ 2001.
Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним релігієзнавчим дослідженням публікацій ТКДА, присвячених історії Церкви України-Русі.
У праці висвітлено діяльність часопису як осередку церковно-історичної науки; проаналізовано опубліковані в ньому дослідження, що стосуються історії давньоруської Церкви, у яких пріоритетна роль належить проблемам християнізації Русі-України, устрою та діяльності Церкви Київської Русі, місцю й значенню київських храмів і монастирів у розбудові давньоруської держави і Церкви.
Ключові слова: “Труды Киевской Духовной Академии”, духовна журналістика, церковно-історична наука, християнізація Русі-України, давньоруська Церква, сакральна топографія давнього Києва, релігієзнавче дослідження.
АННОТАЦИЯ
Гузенко Светлана Михайловна. Освещение проблем истории Церкви Украины-Руси (православие древнерусского периода) на страницах журнала “Труды Киевской Духовной академии” - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиеведение.
Институт философии имени Г.С. Сковороды НАН Украины, Киев 2001.
Диссертация является первым в отечественной науке комплексным религиеведческим исследованием публикаций ТКДА, посвященных истории Церкви Украины-Руси.
В работе освещена деятельность журнала ТКДА как центра церковно-исторической науки; проанализированы опубликованные в нем исследования, касающиеся истории древнерусской Церкви, в которых приоритетная роль принадлежит проблемам христианизации Руси-Украины, устройства и деятельности Церкви Киевской Руси, места и значения киевских храмов и монастырей в созидании древнерусского государства и Церкви. церква християнізація часопис давньоруський
Аргументировано, что журнал ТКДА был вызван к жизни интенсивным развитием церковно-исторической науки в Украине во второй половине ХІХ - в начале ХХ в. Его публикации репрезентуют приоритетные направления историко-религиеведческих студий, которые вызывали значительный интерес у читателя того времени, что способствовало популяризации исторических знаний среди широких слоев читательской аудитории.
Как специализированное издание, журнал объединил вокруг себя преимущественно преподавателей и студентов Киевской духовной академии, публикации которых характеризуются широкими научными интересами, а также, в большинстве случаев, конфессиональной незаангажированностью. Авторам журнала принадлежит важный теоретический вклад в изучение многочисленных проблем начального периода национальной истории, в частности, этноконфессионных и державотворческих процессов в Украине в их взаимосвязи.
Показано, что к кругу наиболее важных проблем истории Киевской Руси, которые освещаются на страницах журнала, принадлежат проблемы христианизации Киевского государства, а также начальной истории его Церкви в контексте геополитических и культурно-исторических особенностей Восточно-Центральной и Западной Европы того времени. Особое внимание в публикациях журнала уделено сакральной топографии древнего Киева как духовного средоточия христианской Руси, роли и значению в ее становлении киевских храмов и монастырей. Авторами публикаций определена тесная взаимосвязь храмостроительства с актуальными задачами державотворчества.
В работе продемонстрировано, что публикации журнала являются неотъемлемой составной частью украинской медиевистики, авторы которых приобщились к созданию прочных фундаментов национальной исторической науки. Ценность большинства публикаций состоит в широком использовании источников, обогащении историографического наследия новыми концептуальными подходами, оригинальными теоретическими положениями и выводами. Научные традиции журнала были продолжены в историографии советского и постсоветского периодов, однако много интересных идей авторов публикаций было несправедливо забыто, что актуализирует необходимость обращения современных историков к научным разработкам предшественников.
Ключевые слова: “Труды Киевской Духовной академии”, духовная журналистика, церковно-историческая наука, христианизация Руси-Украины, древнерусская Церковь, сакральная топография древнего Киева, религиеведческое исследование.
SUMMARY
Huzenko S.M. Studies on the history of Ukraine-Rus' Church (Orthodoxy of Old Rus' period) on the pages of the journal “Trudy Kievskoy Duhovnoy Academii”. - Manuscript.
Thesis on competition of scientific degree of the candidate of historical sciences by speciality 09.00.11 - religious studies. - G.S. Skovoroda Philosophy Institute of National Academy of science of Ukraine (Department of Religious Studies), Kyiv, 2001.
For the domestic religious studies the thesis is the first complex research of the place and role of TKDA publications devoted to the history of Ukraine-Rus' Church.
In the work it is thrown light on the phenomenon of the journal TKDA as an outstanding center ecclesiastical and historical science. The analysis is given to he publications concerning the history of Old Rrus' Church in which the priority role have the problems of Rus'-Ukraine Christening, organization and activity of Kievan Rus' Church, importance of Kievan churches and monasteries in the development of Old Rus' state and Church.
Key words: “Тrudy Kiyevskoy Duhovnoy Academii, ecclesiastic journalistic, ecclesiastic-historical science, Christening of Rus'-Ukraine, Old Rus' Church, sacral topography of Old Kiyv, religious studies.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. В час зростання суспільного інтересу до минулого України, відродження вітчизняної медієвістичної школи до першочергових наукових завдань відноситься відтворення особливостей розвитку історичної науки в Україні, осмислення ролі та значення наукових центрів, які діяли у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.
Велику роль у процесі інтенсивного накопичення фактичного матеріалу та оперативній постановці актуальних проблем історичного дослідження відігравала історична публіцистика як засіб найбільш мобільного й широкодоступного виходу наукової продукції. Саме на час інтенсивного розвитку історичної науки припадає видання першого українського церковно-історичного журналу “Труды Киевской Духовной Академии” (далі ТКДА), заснування якого зумовлювалося нагальною потребою у створенні в Україні власного наукового друкованого органу для оперативного висвітлення стану справ у церковно-історичній науці, визначення напрямів наукових пошуків, своєчасного поширення знань з історії Церкви серед широкого читацького загалу.
У вітчизняній історіографії, попри велику кількість досліджень з релігієзнавчої проблематики, вивчення і використання багатої наукової спадщини ТКДА являє собою наукову лакуну: численні матеріали з історії журналу дослідники обминають увагою, та й взагалі ґрунтовної історії ТКДА і його наукового доробку ще не написано. Необхідність такого дослідження зумовлена тим, що як російська, так і радянська історіографія розглядали історію Церкви в Україні в загальноросійському контексті без виявлення її етноконфесійної специфіки. Актуальність цієї проблеми обумовлена також потребою критичного засвоєння традиції та досвіду попередніх поколінь істориків, з'ясування феномену вітчизняної церковно-історичної школи.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті наукових розробок кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія” за темою “Історія Православної Церкви в Україні”, а також за темою “Спадщина Києво-Могилянської Академії”, що виконується однойменним науково-дослідним центром Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.
Мета дисертації полягає у визначенні внеску ТКДА у розвиток історичної науки і з'ясуванні його місця в українській історіографії, комплексному дослідженні його наукової спадщини з проблем історії давньоруської Церкви, виділенні в цій спадщині найцінніших елементів, важливих для сучасного релігієзнавства.
Загальною метою продиктовані й основні завдання, які автор розв'язує у процесі дослідження теми:
· Виявити основні проблеми історії давньоруської Церкви, що піднімалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями.
· Окреслити коло важливих для сучасного релігієзнавства проблем з історії Православної Церкви давньоруського періоду, які стали предметом дослідження вчених-авторів ТКДА., виявити найважливіші з них щодо можливостей використання сучасною релігієзнавчою наукою.
· Показати значення вміщених на сторінках журналу матеріалів у розробці пріоритетних напрямів сучасних релігієзнавчих студій з історії християнізації Русі, зокрема: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія); навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом.
· Визначити ступінь відображення на сторінках часопису основних досягнень української богословсько-історичної науки другої половини ХІХ - початку ХХ ст., котрі зберігають свою цінність для сучасних релігієзнавців у царині вивчення особливостей устрою та діяльності Церкви Київської Русі, що включає в себе проблему формування давньоруської церковної організації та церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті держави.
· Проаналізувати актуальність для сучасної науки публікацій часопису з питань формування сакрального середовища ранньохристиянського Києва.
· Окреслити місце ТКДА серед наукових установ гуманітарного профілю, що спеціалізувалися у вивченні історії вітчизняного Православ'я.
· З'ясувати склад авторів-дописувачів журналу ТКДА - провідних вчених того часу у галузі історії Православної Церкви часів Київської Русі та їх внесок у розробку актуальних питань історії вітчизняної Церкви.
· Визначити роль ТКДА у вивченні проблематики історії давньоруського Православ'я.
Об'єктом дослідження є публікації часопису, присвячені історії давньоруської Церкви, а предметом наукового аналізу виступає висвітлювана в них проблематика.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний принцип історизму, який дозволяє вивчати суспільні явища, конкретні події і факти в їх динаміці. Із спеціально-наукових методів використовувалися історіографічний (аналіз сучасного стану проблеми), проблемно-тематичний (виокремлення та аналіз основних тематико-концептуальних ліній наукового доробку часопису), хронологічний (зв'язок історіографічної традиції з конкретно-історичною дійсністю), історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний (аналіз та узагальнення проблем в їх становленні в контексті сучасних наукових досягнень). Серед емпіричних методів застосовані джерелознавчий (вивчення оригінальних писемних джерел та архівних матеріалів) і пам'яткознавчий (розгляд результатів натурних досліджень архітектурних пам'яток - християнських першохрамів та монастирів стародавнього Києва).
Автор прагнула зберегти об'єктивний підхід в аналізі наукового доробку журналу, який передбачає, зокрема, відмову від перенесення ідеологічних засад на оцінку подій і фактів історії. Натомість основна увага дисертанта звертається, насамперед, на конкретні результати, як позитивні, так і негативні, яких досягли історики за певний проміжок часу.
Наукова новизна Вперше у вітчизняній історіографії часопис ТКДА досліджується як важливе для сучасного релігієзнавства богословсько-історичне джерело, вивчаються головні аспекти історії давньоруської Церкви, висвітлені на сторінках цього провідного друкованого органу українських істориків Церкви другої половини ХІХ - початку ХХ ст., виявлена проблематика журналу у царині давньоруської церковної історії, дана оцінка його наукової спадщини у сучасному контексті. Аргументовано концепцію журналу щодо ключових проблем історії давньоруського Православ'я, доведено, що часопис відіграв важливу роль у вітчизняній історичній науці, сприяючи значному примноженню історико-релігієзнавчих знань. Доведено цінність публікацій часопису щодо можливостей їх використання у сучасних історико-релігієзнавчих студіях, особливо у галузі дослідження проблематики історії Православ'я давньоруського періоду. У праці вперше в історичній науці визначається роль та місце журналу ТКДА в українській дорадянській історіографії, розкривається наукова цінність його публікацій у розробці конкретних проблем історії Української Православної Церкви давньоруського періоду.
Автором обґрунтовано низку теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:
· Публікації ТКДА з питань історії Православ'я давньоруського періоду представляють неабияку цінність для сучасної історичної та релігієзнавчої науки. Серед актуальних проблеми історії давньоруської Церкви, що піднімалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями і які ґрунтовно розроблені на сторінках ТКДА можна виділити такі: церковно-політична історії Київської Русі, етапи утвердження християнства на наших землях, хрещення Русі, устрій та діяльність давньоруської Церкви, історія київських православних старожитностей та формування сакрального середовища стародавнього Києва.
· На основі вивчення повного тиражу журналу дисертанткою виявлено, що студії з історії Православ'я давньоруського періоду були виділені авторами ТКДА в окрему тему. Загалом за логікою дослідження дані публікації можна згрупувати за такими концептуальними питаннями: 1) проблема християнізації Русі; 2) устрій та діяльність Церкви Київської Русі; 3) київські храми і монастирі у розбудові давньоруської Церкви та держави.
· У розробці концепції християнізації Русі автори-дописувачі ТКДА центральне місце надали питанням: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія); навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом. Важливий внесок у дослідження цієї теми зробили такі автори ТКДА, здебільшого професори Київської духовної академії як П. Знаменський, І. Лінніченко, В. Завитневич, А. Лук'яненко і особливо І. Малишевський. Їхні дослідження й донині зберігають цінність завдяки введенню у науковий обіг основних джерел та їх ґрунтовному аналізу.
· Чільне місце на сторінках ТКДА посіла проблематика устрою та діяльності Церкви Київської Русі, що включала в себе питання формування давньоруської церковної організації, а також церковно-політичної та суспільної діяльності давньоруських ієрархів. У вивчення концептуальної проблеми становлення давньоруської церковної організації помітний внесок зробив В. Калінніков, котрий у науковій дискусії про початкову організацію давньоруської Церкви, в котрій розглядалися лише візантійська чи римська форми, показав що стійкість общини і общинного самоуправління передвизначила і стійкість традиції ранньої Церкви на Русі. Низка великих концептуально позначених статей в ТКДА присвячена важливій проблемі церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті. Дисертантка зупиняється, зокрема, на працях Г.Маркевича та Ф Терновського. Дані автори вказують на те, що давньоруська Церква, прийнявши християнську віру з Візантії, запозичила в неї чин церковного богослужіння, закони та церковне управління, суд і разом з тим правила заміщення церковних посад. Хоча виборна система у Візантії, як зазначає Г. Маркевич, була сильно обмежена світською владою, тим не менше, принцип виборності утримувався, головним чином, на периферійних окраїнах імперії. Саме ці правила (Номоканон), як вважає автор, були прийняті для керівництва Руською Церквою і дали народу право брати участь в обранні священно- і церковнослужителів.
· Ґрунтовні дослідження історії ранньохристиянських святинь Києва - духовного осереддя давньоруської держави, яке здійснено на сторінках ТКДА Д. Слюсаревим, П. Глазуновим, М. Петровим, С. Голубєвим та іншими, дають надзвичайно цінний науковий матеріал для прослідковування етапів формування сакрального середовища стародавнього Києва. Авторами цих досліджень обґрунтовано концепцію, згідно з якою будівництво храмів і монастирів Києва тісно пов'язувалось з нагальними завданнями, що стояли перед Давньоруською державою.
· Авторкою дисертації доведено, що проблемам історії вітчизняної Церкви велика увага приділялася в історичній періодиці. В Україні матеріали з цієї проблематики друкувалися у часописах “Киевская старина”, “Чтения в историческом обществе Нестора-летописца”, “Киевские епархиальные ведомости”. В них найбільшу увагу приділено церковній проблематиці XVI - XVIII ст. Повідомлення про історію давньоруської Церкви з'являлися фрагментарно і безсистемно. Більшість публікацій з даної тематики стосувалася київських церковних старожитностей і археології. Деякі з названих видань вже стали предметом дослідження, щоправда, не з церковної тематики, а з історії України XVI - XVIII ст. Натомість поза увагою науковців залишилися публікації в ТКДА, в яких історія Церкви Київської Русі розглядалася значно ширше, у загальноєвропейському контексті, до того ж з аналізом конфесійних моментів, що зумовлювалось специфікою видання. Проте спеціальної праці, присвяченої аналізові численних публікацій часопису з історії Церкви Київської Русі немає, науковий доробок ТКДА, присвячений Православ'ю давньоруського періоду, не використаний належним чином , що зумовлює доцільність даних студій.
· Як спеціалізований друкований орган, часопис згуртував довкола себе переважно викладачів і студентів Київської духовної академії, публікації яких позначені широким науковим кругозором, а також, у більшості випадків, конфесійною незаангажованістю. Авторам журналу належить важливий теоретичний доробок у вивченні численних проблем початкового періоду національної історії, зокрема етноконфесійних і державотворчих процесів в Україні, їхньому взаємозв'язку.
· Публікації часопису з проблематики давньоруського Православ'я є невід'ємною складовою української медієвістики, автори яких долучилися до створення міцних підвалин національної історичної науки. Цінність більшості публікацій полягає у широкому залученні джерел, збагаченні історіографічної спадщини новими концептуальними підходами, оригінальними теоретичними положеннями і висновками. Наукові традиції часопису були продовжені в історіографії радянського і пострадянського періодів, проте чимало цікавих ідей авторів публікацій були несправедливо забуті, що актуалізує необхідність звернення сучасних істориків і релігієзнавців до наукових розробок попередників.
Хронологічні межі дослідження охоплюють час видання журналу (1861 - 1917 рр.). Для історіографії означений період має велике значення. Саме в цей час почалося систематичне наукове дослідження історії давньоруської Церкви із залученням широкого кола джерел, як вітчизняних, так і зарубіжних, та грунтовного їх аналізу, значну увагу вчені приділяли також історії Києва як визначного православного центру та історії його святинь.
Практичне значення роботи полягає у тому, що її матеріали та висновки можуть бути використані при написанні фундаментальних історіографічних студій і досліджень з історії української дожовтневої журналістики, у працях, присвячених широкому колу проблем з історії давньоруської Церкви, при розробці вузівського курсу української історіографії, історії Української Православної Церкви, при створенні історичних та релігієзнавчих посібників з окремих проблем історії історичної науки, а також в науково-популярних публікаціях та в практичній викладацькій роботі.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертації оприлюднені автором на міжнародних конференціях: жовтень 1995 р. - студентська наукова конференція “Києво-Могилянська Академія в історії України” (Київ, Національний Університет “Києво-Могилянська Академія” ); 2-6 вересня 1996 р. - Congress of Comission Internationale d'Histoire Ecclйsistique comparйe (Люблін, Католицький Університет); щорічних конференціях “Україна: людина, суспільство, природа” в рамках програми “Дні науки в НАУКМА”; 28 грудня 1998 р. - 3 січня 1999 р. - на Міжнародному Європейському Семінарі “Шлях Європи”, у паралельному семінарі - “Європа регіонів” (Густав-Штрессеман Інститут, Бонн); 15 - 31 травня 2001р. - на сесії Осередку досліджень античної традиції Варшавського університету “Візантія і візантинологічні студії”; 2 - 8 червня 2001 р. - на Львівській сесії Міжнародної школи гуманістичних наук Східної і Центральної Європи “Спадщина Візантії”. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”.
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в статтях, вміщених у наукових виданнях та журналах (6), тезах конференцій (1).
Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Керуючись ними, автор звертається у першому розділі до історіографічного та джерелознавчого аналізу поставлених у дисертації проблем. У другому розділі простежено історію виникнення та умови діяльності ТКДА, а також на ґрунті вивчення неопублікованих джерел зібрано цінні біографічні дані про дописувачів журналу. Це дало змогу у наступних трьох розділах проаналізувати в контексті даних сучасної науки концепції авторів публікацій щодо основних проблем історії давньоруської Церкви. Додаток містить витяги з 5 біографічних анкет авторів публікацій у ТКДА. Таким чином, дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатку. Загальний обсяг роботи без бібліографії і додатку - 166 сторінок, список використаних джерел і літератури включає 357 найменувань, додаток налічує 8 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність, наукову новизну та практичну значимість; викладено мету і завдання роботи; визначено її хронологічні рамки, об'єкт та предмет дослідження; охарактеризовано джерельну базу та ступінь дослідженості проблеми; розкривається теоретико-методологічна база дослідження; окреслені можливі перспективи використання його результатів; зазначено форми апробації та структуру роботи.
У першому розділі - “Історіографія та джерела” - представлено докладний огляд літератури і джерел. З огляду на те, що дане дисертаційне дослідження тематично і концептуально написано на стику двох проблем: 1) журнал ТКДА та його роль в історії українського релігієзнавства і 2) висвітлення історії давньоруської Церкви на сторінках цього наукового видання, історіографію досліджуваної теми можна умовно поділити на такі групи: загальні праці з історії Церкви, історіографічні студії з цієї проблематики і праці, присвячені часопису ТКДА та пов'язаним з ним персоналіям.
До першої групи належать праці, важливі для нашого дослідження тим, що розкривають загальні тенденції генези церковно-релігійної системи Київської Русі, сприяють глибшому розумінню проблем давньоруської Церкви, мають загальнометодологічне значення для висвітлення поставлених у дисертації проблем. До них належать дослідження митрополита Макарія (Булгакова), Є.Голубинського, які стали важливим підґрунтям для подальших досліджень історії давньоруської Церкви.
Значну кількість проблем церковно-політичної історії Київської Русі розглянуто у працях Л. Гетца, М. Грушевського, А. Карташева, Л. Мюллера, М. Нікольського, І. Огієнка, А. Поппе, М. Приселкова, О. Шахматова, М. Чубатого.
Неабиякий інтерес являють собою новітні праці українських вітчизняних релігієзнавців В. Брехуненка, А.Глушака, І.Марголіної, В.Рички, Є. Харьковщенка, Н.Шип, які розглядають найдавніший період релігійного і церковного життя в Україні.
Ще одну групу наукових праць становлять розробки, що безпосередньо торкаються розглядуваних у дисертації проблем. Дослідженням етапів утвердження християнства на наших землях займалися: В. Татищев, митрополити Макарій (Булгаков), Євгеній (Болховітінов), А. Шльоцер, Л. Мюллер, М. Брайчевський. Місію апостола Андрія вивчали: Є. Голубинський, В. Васильєвський, С. Петровський, В.Болотов, О. Седельников, А. Погодін, А. Кузьмін, І. Чичуров, М. Мур'янов, Г. Подскальський. Значення діяльності Кирила та Мефодія в рецепції християнства в Русі-Україні проаналізовано у працях Н. Нікольського. Обставини хрещення княгині Ольги вивчали Д. Багалій, Г. Литаврін , А. Назаренко.
Проблемам хрещення Русі-України приділена значна увага у студіях В. Васильєвського, В. Розена, О. Шахматова, С. Бєляєва, О. Рапова, А. Поппе.
Важливими для розуміння впливу західно- і східнохристиянської традиції в утвердженні християнства в Русі-Україні є наукові розробки М. Левченка, М. Приселкова, М. Тихомирова, Б. Рамма, В. Абрагама, Альтанера, А. Азовського, К. Горського, Н. Шашкевича, К. Добровольського, І. Домбровського, Б. Келара, В. Пашуто, Н. Щавлєвої.
Проблеми устрою та діяльності Церкви Русі-України вивчали, серед іншого, А. Шахматов, М. Приселков, А. Кузьмін, Н. Нікольський, Д. Лихачов, Б. Рибаков, Я. Щапов, М. Брайчевський, І. Морошкін, А. Будилович, Н. Шип, А. Поппе, В. Ричка.
Інтерес до київських старожитностей, проблем формування сакрального середовища Києва досліджуваного періоду виявили дослідники ХІХ - першої половини ХХ ст., праці яких мають здебільшого довідково-фактологічний характер: М. Берлинский, Є. Болховітінов, М.Максимович, М.Закревський, П. Лашкарьов, П. Лебединцев, К.Шероцький.
Наукові києвознавчі розробки радянського та пострадянського періодів зазвичай являють собою спеціальні праці, що торкаються проблем археології, історії архітектури та мистецтва, написів-графіті, що ллють світло на церковно-історичні питання. Цим питанням присвятили свої праці М.Каргер, Б.Рибаков, П.Толочко, В. Богусевич, Н. Нікітенко, І. Марголіна, Г. Івакін, І. Мовчан, Ю.Асєєв та ін.
Найважливішими дослідженнями з історіографії давньоруської Церкви є праці В. Астахова, Д. Багалія, О. Вайнштейна, В. Вебера, К. Гломозди, Е. Городецького, В. Iллерецкого, В. Сарбея, А.Сахарова.
Питання важливості історичної періодики у вітчизняній історіографії було поставлено В.Бекетовим Е. та Черновим, Л.Бєляєвою, Н. Варнеке, Я. Гореликом, Н.Дашкевичем, C. Дмитриєвим, Н. Дубровиним, А. Кияном, M. Мешковим та М. Сокуровою, О. Тодійчук, В. Матях.
Проблемам історії давньоруської Церкви велика увага приділялася в історичній періодиці. В Україні матеріали з цієї проблематики друкувалися у часописах “Киевская старина”, “Чтения в историческом обществе Нестора-летописца”, “Киевские епархиальные ведомости”. В них найбільшу увагу приділено церковній проблематиці XVI - XVIII ст. Повідомлення про історію давньоруської Церкви з'являлися фрагментарно і безсистемно. Більшість публікацій з даної тематики стосувалася київських церковних старожитностей і археології.
Деякі з названих видань вже стали предметом дослідження, щоправда, не з церковної тематики, а з історії України XVI - XVIII ст. Натомість поза увагою науковців залишилися публікації в ТКДА, в яких історія Церкви Київської Русі розглядалася значно ширше, у загальноєвропейському контексті, до того ж з аналізом конфесійних моментів, що зумовлювалось специфікою видання.
Слід зауважити, що до останнього часу друкованих праць, присвячених історії журналу ТКДА, а також історикам, які публікували свої наукові дослідження на його сторінках, майже зовсім не було. Однією з перших праць, присвячених історії журналу, та аналізу його місця в історії вітчизняної науки стала книга І. Королькова, яка є не лише своєрідним тематично-аналітичним оглядом ТКДА, її також можна розглядати як історію ТКДА за весь час їх існування.
Проте спеціальної праці, присвяченої аналізові численних публікацій часопису з історії Церкви Київської Русі немає, науковий доробок ТКДА, присвячений Православ'ю давньоруського періоду, не використаний належним чином , що зумовлює доцільність даних студій.
Джерельною базою дисертації передусім є комплекс друкованих та архівних матеріалів, дотичних історії Київської духовної академії, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше. Дослідження базується перш за все на ґрунтовному вивченні повного комплекту журналу ТКДА за 1861-1917 рр. Специфіка цього джерела полягає в тому, що журнал одночасно виступає як історіографічним, так і історичним джерелом.
Значний інтерес становлять матеріали про життя та наукову діяльність істориків, матеріали, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України.
Щодо наукової спадщини учених, які публікувалися на сторінках ТКДА, то тут головним джерелом інформації були власні твори істориків, а також критико-бібліографічні огляди їхніх праць, здійснені пізнішими дослідниками.
Крім того, джерельна база дисертації включає:
- Вітчизняні літописи, а також інші пам'ятки давньоруської літератури: Лаврентіївський, Іпатіївський, Никонівський, Новгородський перший літописи, Літопис за Воскресенським списком, Рогожський літописець; “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона, Києво-Печерський Патерик. Зазначена група джерел містить документальний матеріал щодо суспільно-політичного, економічного і культурного життя давньоруської держави і Церкви, а також фіксує вузлові моменти проникнення християнства на терени нашої держави, появу і локалізацію найперших язичницьких капищ, християнських святинь, розвиток сакральної топографії християнського Києва; містить інформацію про оформлення давньоруської церковної організації, про видатних церковних діячів тієї доби.
- Іноземні джерела. Серед візантійських джерел було використано твори, що належать перу патріарха Фотія, імператора Константина VII Багрянородного, істориків і царедворців Лева Диякона, Михаїла Пселла, які містять цінну інформацію щодо історії Київської Русі, проникнення на її терени християнства, русько-візантійських церковно-політичних взаємин. Східні джерела представлені відповідними повідомленнями арабського автора Ях'ї Антіохійського. З ряду західноєвропейських джерел було використано німецьку хроніку єпископа Титмара Мерзебурського, яка містить повідомлення про Київ початку ХІ ст., його сакральні споруди. Цінну інформацію повідомляють і пізньосередньовічні автори. Наприклад, польський історик Ян Длугош згадує про місію польських домініканців на Русі. Описи києво-руських храмів наводять архідиякон Павло Алеппський, німецькі мандрівники Мартин Груневег і Еріх Лясота.
- Сакральні споруди Києва давньоруської доби, серед яких Десятинна церква, Софія Київська, Золоті ворота, Києво-Печерський монастир, церква Спаса на Берестові, Кирилівська церква та ін. Дана група джерел дає можливість зрозуміти сакральну топографію стародавнього Києва, з'ясувати роль і місце київських святинь у становленні давньоруської держави і Церкви.
Отже, джерельна база означеної теми, зважаючи на її видову різноманітність та змістову насиченість, відкриває можливості для глибокого та різнобічного дослідження історіографічної проблематики давньоруської Церкви.
У другому розділі - “ТКДА як осередок церковно-історичної науки” - розглянуто комплекс питань, пов'язаних з заснуванням і виданням у Києві першого українського церковно-історичного журналу, визначенням його місця у дожовтневій українській історіографії та богословському релігієзнавстві. Дисертант вважав за доцільне дослідити ці питання на тлі загального історичного процесу, який відбувався в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Це дозволило зробити висновок про зародження і розвиток на цьому етапі української церковно-історичної думки, осередком якої стала Київська духовна академія. Саме цим автор пояснює появу на початку 60-х рр. ХІХ ст. такого унікального явища як часопис ТКДА
Далі розглянуто історію заснування журналу і процес вироблення його оригінальної концепції. Автор доводить, що академічна корпорація спочатку не наважувалася виступити з окремим самостійним журналом, а лише мала на меті видавати переклади творів Отців Східної і Західної Церков, а також і свої наукові праці у вигляді додатків до “Воскресного Чтения”. Але Синод не згодився на це, доручивши їй перекладати лише твори Отців і Вчителів Західної Церкви, давши новому журналу назву “Труды Киевской духовной Академии”.
Засновниками часопису було вирішено, що він поділятиметься на два головні розділи: перший складатимуть переклади Отців давньої Західної Церкви, у другому будуть розміщуватися наукові статті сучасних авторів. Річне видання журналу буде складатися з чотирьох книжок, кожна до 20 і більше друкованих аркушів, з окремою нумерацією сторінок для кожного розділу. В програмі також зазначалося, що редакція з подякою прийме статті від науковців з інших установ.
Більшість статей перших номерів журналу відзначається широтою наукових інтересів, через те ТКДА 1860 р нагадували радше наукову збірку, ніж науковий журнал.
З 1870 р. почалося друге десятиріччя існування ТКДА, яке збіглося з реорганізацією Київської духовної академії за новим статутом. Цей збіг справив великий вплив на характер та зміст статей академічного журналу протягом усього наступного часу.
Автор звертає увагу на те, що у ТКДА того часу стали друкувати у великих кількостях дисертації, написані на здобуття вчених ступенів: кандидата, магістра та доктора богослов'я, преміальні дослідження, а також академічні лекції, іноді й цілі курси з тієї чи іншої наукової дисципліни, що викладалася в Академії.
Окрім того, була ще одна вельми важлива обставина, що стала приводом для розміщення у журналі досліджень, яких не було в попередній період його існування. Маємо на увазі відкриття при Академії у 1873 р. Церковно-Археологічного Товариства, з приводу чого в ТКДА з'явилося багато цікавих повідомлень.
На третьому десятиріччі свого існування ТКДА, пройшовши певний шлях і набувши значного досвіду, повернулися до свого початкового ідеалу. Журнал, зберігши свій науково-академічний статус, став цікавішим, доступнішим, а тому і життєздатним. З 1879 р. в ТКДА, крім перекладів Отців Церкви, наукових досліджень і лекцій професорів та студентів Академії, було опубліковано чимало цікавих праць, написаних у популярній формі.
На основі вивчення повного тиражу журналу протягом всього часу його існування дисертантка доходить висновку, що особливе місце серед публікацій журналу посіли наукові розробки з історії давньоруської Церкви, котра була виділена його засновниками в окрему тему. Здебільшого розглядалися проблеми церковної історії. Узагальнюючи зміст статей з цієї проблематики, можна виокремити такі концептуальні питання:
1. Проблема християнізації Русі-України.
2. Устрій та діяльність Церкви Київської Русі.
3. Київські храми і монастирі у розбудові давньоруської держави і Церкви.
У третьому розділі - “Проблема християнізації Русі-України” - проаналізовано публікації часопису з проблематики хрещення Русі. У даній темі найбільшу питому вагу займають дослідження, де вивчаються питання: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія); навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом.
Християнізація Русі-України в історичній школі Київської духовної академії розглядалася як один з найважливіших пунктів вітчизняної історії (в контексті тодішньої ідеології - історії Росії). Неоднозначність повідомлень у джерелах про події, пов'язані з цим процесом, не могли не спричинити розходження думок дослідників щодо підходів у його вивченні та інтерпретації. На їхніх поглядах не могли не позначитися й ідеологічно-конфесійні чинники.
Автором дисертації аргументовано, що публікації ТКДА, серед яких значний пласт складають дослідження професорів Київської духовної академії, й донині зберігають цінність завдяки введенню в науковий обіг основних джерел та їх грунтовному аналізу. Проблематика хрещення Русі розглядається на сторінках ТКДА фактично з перших його номерів. Так, П. Знаменський у статті “История Российская” Татищева В.Н. в отношении к русской церковной истории” аналізує значення “Истории” і підходи до використання цього твору, яким послуговуються і сучасні науковці.
Процесові християнізації Русі присвятив увагу у своїх дослідженнях професор Київської духовної Академії, відомий історик Церкви І. Малишевський. Вчений в основному притримувався традиції церковної історіографії ХІХ ст., за якою вважалося, що Русь пережила п'ять хрещень, або “проповідей Євангелія”.
Загалом, у своїх основних висновках професори Київської духової академії започаткували історіографічну традицію витлумачення початкового періоду становлення Церкви Київської Русі, яка не втратила своєї актуальності і донині.
Важливе місце в публікаціях ТКДА з історії Церкви Русі-України посідають дослідження, в яких переглядались усталені погляди на час та обставини хрещення Русі. По-новому реконструювався хід подій, що були безпосередньо пов'язані з хрещенням Русі. Прикладом такого дослідження є стаття В. Завитневича “О месте и времени крещения св. Владимира и о годе крещения киевлян”.
Своєрідним концептуальним підсумком публікацій щодо проблематики хрещення Русі є відома стаття І. Лінніченко “Современное состояние вопроса об обстоятельствах крещения Руси”. На його переконання, деталі хрещення Русі не були висвітлені належним чином через дві головні причини: стан джерел і традиційне некритичне ставлення до них, що заважало правильному підходу до висвітлення цих подій.
Іншим важливим напрямом досліджень істориків наукового осередку КДА були взаємини Русі з християнським Сходом і Заходом. На дожовтневу церковну історіографію довгий час впливав сучасний їй стан речей: Руська Церква, як гілка і спадкоємиця Константинопольської, протистояла Риму. Показово, що представники церковної історіографії - викладачі Київської духовної академії розуміли складність і неоднозначність процесу утвердження християнства на теренах Русі, тому підходили до вивчення історії хрещення комплексно, враховуючи тодішню геополітичну ситуацію розташування Русі-України між християнським Заходом і Сходом. Такий підхід до проблеми демонструють вищезгадані роботи В. Завитневича та І. Лінніченка, а також А. Лук'яненка “Культурно-историческая роль Болгарии в судьбах славянства вообще, России - в частности”, І. Малишевського “Сказание о посещении русской страны св. Апостолом Андреем”, його ж - “Варяги в начальной истории христианства в Киеве” та “Кто был первым митрополитом киевским”.
У сучасній історіографії з давньоруської проблематики існує декілька основних версій хрещення Русі: візантійська, болгарська, західнослов'янська, римо-католицька, причому до формування цих версій, поза сумнівом, долучилися автори публікацій у ТКДА.
Глибокому аналізові даної проблеми присвятив ряд своїх праць, опублікованих у ТКДА, І. Малишевський.
Узагальненням досліджень І. Малишевського, присвячених цій проблематиці, є стаття “Отношение Руси к церкви римской при св. князе Владимире”, яка складає майже 100 сторінок, тому її можна розглядати як монографію, в якій викладено концептуальні положення вченого з проблематики утвердження християнства на Русі.
Говорячи про науковий доробок І. Малишевського у цій царині, не можна обминути увагою його фундаментального дослідження, частинами опублікованого на сторінках ТКДА “Доминиканец Яцек Одровонж, мнимый апостол земли Русской”. У своїх дослідженнях історії домініканського ордену на Русі І. Малишевський доходить висновку, що трактування цієї історії польськими конфесійно заангажованими істориками має легендарний характер. І. Малишевський переконаний, що панегіричне ставлення до святого в католицизмі було основою міфотворення.
Отже, як бачимо, проблема хрещення Русі посіла чільне місце на сторінках журналу ТКДА. Як показує аналіз публікацій професорів Київської духовної академії, їхні дослідження характеризуються пильною увагою до джерел, а звідси і випливає багатоаспектний підхід до проблеми та незаангажованість їхніх висновків. Будучи представниками духовного навчального закладу, вони, тим не менше, відходять від ортодоксальних поглядів на хрещення Русі, висуваючи оригінальні нові концепції, які залишаються актуальними і донині.
У четвертому розділі - “Устрій та діяльність Церкви Київської Русі” - розглядаються публікації часопису ТКДА, присвячені проблемам формування давньоруської церковної організації, а також церковно-політичної та суспільної діяльності давньоруських ієрархів.
Відсутність сталої точки зору на процес запровадження християнства на Русі спричинило різні версії щодо того, яким було влаштування Церкви після хрещення Київської держави. Це питання неодноразово порушувалось ученими ХІХ ст., не втратило воно своєї актуальності й донині. Такі сучасні дослідники, як М. Брайчевський, Б. Рибаков вважають, що після Аскольдового хрещення з Візантії було прислано митрополита, і вже тоді Київська Церква стала митрополією у складі Константинопольського патріархату. У цьому вони солідаризуються з рядом учених ХІХ ст., зокрема, певною мірою їх погляди перегукуються з висновками професора Є. Голубинського ,
Натомість дехто з дослідників ХІХ ст., в тому числі професор КДА В. Калінніков, заперечували думку багатьох церковних істориків, що митрополія на Русі була заснована за часів правління Константинопольського патріарха Фотія. У своїй великій праці, присвяченій даній проблемі, В.Калінніков, вказуючи на помилку літописців, котрі сплутали хрещення, яке мало місце за Аскольда і Діра та хрещення за часів правління Володимира, вважав, що першим митрополитом був Михаїл Сирін, який перебував на митрополичій кафедрі до 991 р.
Однак В. Калінніков застерігав, що вся інформація про діяльність митрополита Михаїла, який прибув на Русь з князем Володимиром, базується на переказах.
Проблемними є й питання про шляхи формування давньоруської церковної організації. Хрестоматійна дискусія про початкову організацію давньоруської Церкви розглядала лише візантійську чи римську форми, а тому залишалися непоміченими вказівки літопису на реальний стан речей. Як показують сучасні дослідження, стійкість общини і общинного самоуправління передвизначила і стійкість традицій ранньої Церкви на Русі.
Ще одна концептуальна проблема становлення давньоруської церковної організації, на яку звертає увагу В. Калінніков, - це виникнення та діяльність давньоруських єпархій. На питання кількості давньоруських єпархій даються різні відповіді. В церковній історіографії ХІХ ст. панувала думка, що спочатку Церкву було поділено на шість єпархій.
На думку В.Каліннікова, діяльність єпископів на початкових етапах утвердження християнства на Русі мала виключно місіонерсько-просвітницький характер, і тому не випадково прив'язувалась до території. Коли євангелізація завершилась і був підготовлений грунт для створення постійних центрів релігійного життя - єпископських кафедр, давньоруська територія була поділена на єпархії.
Низка великих концептуально позначених статей в ТКДА присвячена важливій проблемі церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті. Дисертант зупиняється, зокрема, на працях Г.Маркевича та Ф Терновського. Автори вказують на те, що давньоруська Церква, прийнявши християнську віру з Візантії, запозичила в неї чин церковного богослужіння, закони та церковне управління, суд і разом з тим правила заміщення церковних посад. Хоча виборна система у Візантії, як зазначає Г. Маркевич, була сильно обмежена світською владою, тим не менше, принцип виборності утримувався, головним чином, на периферійних окраїнах імперії. Саме ці правила (Номоканон), як вважає автор, були прийняті для керівництва Руською Церквою і дали народу право брати участь в обранні священно- і церковнослужителів.
Щодо виборного начала, то воно, на думку Г. Маркевича, випливало безпосередньо із общинно-земського ладу слов'ян. Він зауважує, що юридичне становище ієрархів було різним, тому їх вплив та характер участі в громадсько-політичних справах також був неоднаковим. Соціальний статус ієрархів на окраїнних територіях Київської держави також був неоднозначним. З приводу цього Ф. Терновський пише, що владика вільного Новгорода брав набагато більшу участь у суспільних справах своєї пастви, ніж всі інші давньоруські архієреї разом узяті. Причина, на думку автора, полягає в тому, що у Новгородській землі 1156 р. була запроваджена система виборності ієрархів; з того часу почався період значної участі владик у суспільних справах, що тривав 325 років (1156-1480 рр.).
Проблемою церковно-політичної діяльності Церкви Київської Русі цікавився І. Малишевський, котрий вперше детально проаналізував питання найдавніших Київських церковних соборів. Передусім автор детально аналізує історію виникнення церковних соборів у давньоруській Церкві. Церковна традиція, як вважав І. Малишевський, приходить на Русь з Візантії, де з V ст. існували постійні єпископські собори, які збирались у столиці. Візантійська традиція помісних соборів і соборних нарад перейшла в давньоруську Церкву. Це були звичайні собори, на яких обирали єпископів згідно з церковними канонами. Крім звичайних соборів, у давньоруській Церкві практикувались надзвичайні екстраординарні церковні собори.
Отже, важливою ознакою наукових розробок, результати яких були представлені на сторінках ТКДА, було залучення якнайширшого спектру джерел, що випливає з ґрунтовної філологічної підготовки науковців; намагання проаналізувати події і явища комплексно, враховуючи геополітичні та культурно-історичні особливості тогочасної Західної та Східно-Центральної Європи, зіставлення моделей утвердження християнства і початкової організації Церкви у країнах, які були найближчими сусідами Русі-України; урахування існуючих на той час християнських ідеологій і аналіз шляхів їх проникнення на Русь.
У п'ятому розділі - “Храми і монастирі Києва у розбудові Давньоруської держави і Церкви” - на основі публікацій ТКДА відтворено історію формування мережі християнських святинь стародавнього Києва.
Ця давньоруська тематика приваблювала істориків різних поколінь, починаючи з “Синопсиса” Інокентія Гізеля і “Патерикона” Сильвестра Косова. Інтерес і увіковічнення історичної пам'яті про великокняжу епоху виявились у відбудові київських святинь митрополитом Петром Могилою. Але ґрунтовна наукова розробка цієї проблематики починається у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Доля київських святинь розглядається в окремих главах у монографіях митрополита Макарія і Є. Голубинського, присвячених історії Руської Церкви. Значна частина згаданого наукового матеріалу була представлена і на сторінках журналу ТКДА, оскільки це - наукове видання Київської духовної академії, у якій було створено кафедру Церковної археології та Церковно-Археологічний музей.
Далі проаналізовано висвітлення на сторінках ТКДА історії патрональних храмів давнього Києва.
Найгрунтовнішою розробкою даної проблеми донині залишається стаття Д.Слюсарева. Він першим, і на сьогодні єдиним з дослідників стародавнього Києва, розглянув історію київських святинь великокняжого періоду у контексті загальнодержавної історії, згрупувавши храми цього періоду за династичною приналежністю. Навіть до сьогодні історія цих патрональних храмів та монастирів не розглядалася під таким кутом зору. Неабиякий інтерес являє собою також дослідження П. Глазунова, де серед іншого знаходимо цікаву інформацію про перші патрональні храми Русі. Важливі відомості про патрональні храми стародавнього Києва містяться у ґрунтовному дослідженні М.Петрова “Историко-топографические очерки древнего Киева”; детальну історію Видубицького монастиря подає С. Голубєв.
Згадані автори акцентують у своїх публікаціях, що оскільки в епоху Володимира Великого і Ярослава Мудрого одним з найважливіших завдань церковної політики було утвердження авторитету нової віри, храмовому будівництву в столиці, де зосереджувалося релігійне життя держави, надавали надзвичайно важливої ролі. В часи Володимира та Ярослава у Києві будують собори і монастирі, які мали передусім важливе державне значення: Десятинну церкву і Софійський собор.
Але поряд з ними у великокняжий період з'являється інший тип сакральних споруд - це патрональні церкви при фамільних монастирях. На особливість цих патрональних храмів звернув увагу Д. Слюсарєв, котрий наголосив, що такі храми вельми поширюються в удільний період, у часи боротьби за Київ. Вони мали меншу загальнодержавну вагу, відіграючи здебільшого роль у династії, якій належала та чи інша церква. Патрональні храми слугували фамільною усипальнею, а монастирі, при яких були зведені патрональні храми, відігравали роль своєрідних резиденцій-фортець удільних гілок династії Рюриковичів у першопрестольному місті. Так, Михайлівський (пізніший Золотоверхий) собор належав родині великого князя Ізяслава, Кирилівська церква була київською “фортецею” чернігівських Ольговичів, а Видубицький монастир з церквою Архистратига Михаїла належав династії переяславських князів - Мономаховичів. Появу цих храмів в околицях Києва спричинили історичні умови, адже храми мали контролювати стратегічно важливі підходи до Києва під час військових суперечок за нього.
...Подобные документы
Петро Могила - святий. Петро Могила: людина та суспільний діяч. Вплив Петра Могили на православ’я. Видатний просвітитель і реформатор церкви. Письменник, автор "требника", політичний діяч, борець з уніатством. Митрополит Київський і Галицький.
контрольная работа [23,2 K], добавлен 12.04.2004Отношение монголов к Русской Православной Церкви. Мученики периода монголо-татарского ига. Устроение Русской Церкви, положение духовенства в монгольский период. Настроения в духовной жизни церкви и народа. Выдающееся значение Русской Церкви для Руси.
курсовая работа [27,0 K], добавлен 27.10.2014Роль митрополита Іоана (Соколова) в процесі організації та проведенні Львівського Церковного Собору 1946 року та його доленосних рішеннях в історії Української Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви на теренах Західної України.
статья [24,3 K], добавлен 19.09.2017Аналіз православ’я в Україні: Української Православної Церкви (Московського Патріархату), Української Православної Церкви (Київського Патріархату) та Української Автокефальної Православної Церкви. Втручання влади у регулювання "православного питання".
курсовая работа [86,6 K], добавлен 18.03.2013История взаимоотношений английской монархии и Римско-католической церкви. Реформация и возникновение англиканской церкви. Формирование англиканской церкви и становление вероучения. Современное состояние церкви. Новая волна антикатолического движения.
контрольная работа [29,4 K], добавлен 20.02.2009Кратко о предпосылках к миссионерскому служению православной церкви. Значение Церкви как божественного дара. Роль Евхаристии в жизни Церкви. Миссиологический аспект в учении о церкви по статье "Миссионерский императив" протопресвитера Александра Шмемана.
реферат [19,9 K], добавлен 11.02.2011Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні: теоретичний метедологічний аналіз.
диссертация [205,5 K], добавлен 08.08.2007Особенности христианской церкви, исторический путь ее становления. Православные церкви и патриархаты, которые существуют на сегодняшний день, их деятельность. Разновидности восточных православных церквей. Восточные католические церкви и их обряды.
реферат [31,1 K], добавлен 20.01.2011Вивчення розвитку української православної церкви. Аналіз деструктивних процесів в українському православ’ї XVI ст., його розвитку після Берестейського розколу. Православна церква в умовах панування імперської влади. Осередки культури та освіти в України.
дипломная работа [180,6 K], добавлен 09.06.2010Краткая хронология исторических событий периода ранней Церкви. Описание жизни христиан в книге "Деяния Апостолов". Мировоззренческая особенность христиан первых десятилетий, возникновение еретических учений. Переход от гонимой Церкви к Церкви имперской.
реферат [32,3 K], добавлен 04.01.2015Описание прав и обязанностей пресвитера в поместной церкви. Их соотношение, развитие в истории церкви и применение в практической деятельности. Положения для осуществления им деятельности в церкви. Исследование исторической и богословской литературы.
дипломная работа [86,8 K], добавлен 01.10.2011Апостольские мужи — авторы раннехристианских текстов I и II века. Учение св. Игнатия Богослова о Церкви и о Христе. Киприан Карфагенский - как родоначальник богословской науки. Св. К. Иерусалимский – догматист богословской и аскетической образованности.
реферат [34,5 K], добавлен 25.09.2010Изучение внутренней жизни ранней церкви. Борьба церкви с лжеучениями. Задачи, функции Тела Христова. Установление структуры церкви, символа веры и канона. Миссионерская деятельность апостолов на территории Римской империи. Возрастание христианской общины.
реферат [15,8 K], добавлен 20.11.2014Загальна характеристика доби Вселенських Соборів. Тринітарні дискусії і перші три Вселенські Собори. Халкідонський Собор в історії Церкви. Догматичні та канонічні рішення останніх трьох соборів, їх значення для встановлення християнської Церкви.
курсовая работа [70,9 K], добавлен 26.11.2012Основательный подход Русской Православной Церкви к широкому кругу проблем жизни общества и политико-идеологической трансформации российского общества. Проблема церковно-государственных взаимоотношений и современная социальная концепция православия.
реферат [28,2 K], добавлен 15.02.2015Російська церква: від хрещення Русі до середини XVII ст. Розкол російської православної церкви. Помилкові реформи патріарха Никона. Протопоп Авакум, позбавлення старообрядної церкви єпископів. Введення троєперстія на вічні часи як великого догмату.
реферат [29,2 K], добавлен 20.06.2009Власть папы в Церкви как высшая и юридически полная власть над всей католической церковью. Структура и устройство Римо-Католической Церкви. Сущность и особенности апостольского преемства в Московской Патриархии. Структура Русской православной Церкви.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 30.01.2013Богословское обоснование миссии и ее историческое развитие в Русской Православной Церкви на приходе. Возрождение Русской Духовной миссии в современной России. Основные принципы миссии Церкви, ее юридическое право и практическое применение в государстве.
дипломная работа [79,5 K], добавлен 20.09.2013Становище православ’я в другій половині 90-х років ХХ ст.. Відновлення греко-католицької церкви, її конфлікт з православ`ям. Структура, конфлікти та розвиток православних церков в Галичині. Сучасний стан Київського патріархату в Галичині з 1996 р..
курсовая работа [40,3 K], добавлен 29.07.2008Аналіз особливостей організації духовної освіти та просвітницької діяльності Харківського єпархіального управління Української Соборно-Єпископської Церкви у період 1941-1943 рр. Причини непослідовності організаційної діяльності єпархіального управління.
статья [19,4 K], добавлен 19.09.2017
