Релігія як феномен універсуму культури: християнський контекст

Означується роль й можливості релігії в національному й культурному відродженні України. Так ставити питання примушує той факт, що на початку XXІ ст. релігія не стала маргінальним явищем, а релігійні символи і мислення не втратили ані суспільного, ані особистісного значення. Релігія залишається інтегратором індивідуальності, що робить людське буття фінально осмисленим, конституює його моральну архітектоніку.

Показано, що релігійність протягом всього історичного розвитку українського народу була його культурним, фоновим станом, знаходила свої форми в релігійному мистецтві, моралі, обрядах. Вказується наявність значної кількості опосередкованих свідчень того, що Україна ніколи не була країною масового атеїзму. Нині знову виникла суспільна потреба в релігії як в етноформуючому й культурно-стверджуючому факторі. Тенденції сучасного суспільного розвитку підкреслюють, що релігія й надалі відіграватиме в цих процесах свою вирішальну роль.

Релігія не перестала в ХХІ ст. виконувати ті функції, якими завжди була наділена, і це необхідно розуміти. Вона є могутнім чинником у формуванні людини, її цивільної й моральної позиції, гармонізації його внутрішнього світу, спадкоємності ціннісних аспектів, історичних джерел та прообразів. Особлива роль релігії в здійсненні спадкоємності української культури полягає у визначенні принципів ставлення до культури минулого і сучасного, критеріїв відбору культурних цінностей, принципів впровадження в актуальну культуру цінностей минулих часів й сьогодення.

У тому, наскільки вплив релігії, церкви, релігійної культури поширюється в суспільстві, завжди визначальну роль відігравала держава. Релігійні принципи закладають у суспільстві теоретичні підвалини для демократичного устрою. Однак справжня демократія можлива тільки коли суспільство визнає існування об'єктивної істини та об'єктивної шкали цінностей і намагається побудувати демократичний устрій саме на цій основі. Як вчить історія, демократія без цінностей легко перетворюється у відкритий чи завуальований тоталітаризм.

Висновки

культорологічний релігійний моральний імператив

У Висновках підводяться підсумки здійсненого дослідження і узагальнюються отримані результати, домінантою яких є такі положення:

· проблема співвідношення релігії й культури завжди знаходила своє відображення в різних богословських системах. Православний варіант християнського вчення про культуру, який базується на візантійських традиціях релігійно-філософського ірраціоналізму, патристики, слов'янофільства, антиномізму й церковного модернізму початку XX ст., спирається на ідею, згідно з якою культуру створено під впливом релігії; духовні явища, не пов'язані з теургією, спричиняють розпад людської культури, що представлено в двох напрямках в розумінні можливостей взаємодії релігії й культури: аскетичне, потребуюче ізолювати його від впливу світської культури, та ліберальне. Для католиків культура - це історичний факт, продукт діяльності людини, а релігія - це надкультурне явище, яке виступає в ролі абсолютної антропологічної цінності, а тому не може бути складовою культури. Примирення світу з Богом, культури і релігії відбувається в процесі інкультурації. Протестантизм прагне надати релігійного забарвлення всій діяльності людини (“теологія культури”), перебороти наявну протилежність між релігією та культурою, зближуючи соціальні та євангельські ідеали.

· інтерес до проблем релігії й культури у світській науці обумовлений, перш за все, тим, що взаємодія релігії й інших феноменів духовної культури становить собою складну картину світоглядних та ідеологічних відносин суспільства. Логіка конкретного буття поглядів на релігію та логіка культури - взаємозалежні. Зі змінами в культурі змінюються й уявлення про релігію. Але роль та сутність релігії визначається по-різному в залежності від специфіки дисциплінарного дослідження;

· зміст культури надзвичайно різнорідний, а функціональний діапазон релігії надто широкий. Функціональний діапазон релігії охоплює основні рівні існування та розвитку людини й культури - онтологічний, антропологічний, соціальний, праксеологічний, екзистенційний, у тому числі в дихотомії “трансцендентне - імманентне”. Онтологічні й антропологічні виміри має також світська культура, однак в її межах людина не здатна задовольнити потреби власної природи та реалізувати весь свій антропологічний потенціал;

· з огляду на свою поліфункціональність релігія має вплив практично на всі сфери людської життєдіяльності, виступаючи імперативом моральних норм, ціннісних орієнтацій, світогляду, видів і форм мистецтва тощо;

· релігійне начало виступає ядром національної культури, унікальність яких значною мірою залежить від особливостей бачення й витлумачення світу, створення його національних образів. Релігія зіграла істотну роль у процесах етноінтеграції та етноідентифікації українців, оскільки була нерозривно пов'язана з культурою й долею українства. Сучасна культура України полі конфесійна, тому кожна релігійна традиція в комплексі всіх її складових є могутнім джерелом формування способу сприйняття, спектра переживань її вірних. Тому діалог конфесій, на наш погляд, обертається діалогом культур. Важливим у даному контексті буде перенесення рішення міжконфесійних протиріч у сферу культури, де подібні протиріччя будуть згладжуватися та одержувати більше варіантів свого вирішення. Сподіватися на успіх міжконфесійного діалогу можна, виходячи з того, що історичні, культурні корені українців сягають набагато глибше в часові, ніж конфесійні розходження світових релігій.

Література

1. Бодак В.А. Етноконфесійна специфіка обрядової практики українського християнства // Людина і мистецтво в гуманістичних вимірах. - Матеріали людинознавчих філософських читань. Вип.IV. - Львів: Край, 1997. - С.177-182.

2. Бодак В.А. Релігійна духовність українського народу в його історичній ґенезі // Людина і гуманістична природа віри. Матеріали людинознавчих філософських читань. Вип.VІІ. - Дрогобич: Вимір, 1998 . С.140-146.

3. Бодак В.А. Релігійний еволюціонізм Володимира Соловйова // Творчість В. Соловйова в контексті культури срібного віку. Матеріали наукової конференції. - Дрогобич: Вимір, 1998 . С.66-69.

4. Бодак В.А. Християнське вчення про духовність людини // Християнство: контекст світової історії та культури. Науковий збірник. - К.: Гнозис, 2000. - С.164-169.

5. Бодак В.А. Релігійне мистецтво як форма художньої культури //Наукові записки Національного університету “Острозька Академія”. Виховання молоді на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. - Острог, 2002. - С.22-26.

6. Бодак В.А. Співвідношення релігії і культури : основні методологічні підходи // Українське релігієзнавство. Бюлетень УАР. - К., 2003. - №25. - С.55-63.

7. Бодак В.А. Християнський моральний імператив - культуротворчі можливості // Українське релігієзнавство. Бюлетень УАР. - К., 2003. - №27-28. - С.22-33.

Размещено на Allbest.ru