Нещодавні структурні зміни в Українській Греко-Католицькій Церкві (2011-2016): прогрес, проблеми та питання без відповіді, пов’язані із створенням нових митрополій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нещодавні структурні зміни в Українській Греко-Католицькій Церкві (2011-2016): прогрес, проблеми та питання без відповіді, пов'язані із створенням нових митрополій

Томас Марк Немет

Анотація

Описано структурні зміни в Українській Греко-Католицькій Церкві у 20112016 рр., зокрема встановлення трьох нових митрополій у 2011 р. та їхній подальший розвиток. Проаналізовано відносини між верховно-архиєпископськими Церквами та митрополіями на основі Кодексу канонів Східних Церков та прикладах інших Східних Церков. У контексті синодальної структури УГКЦ в Україні потребує вияснення канонічний статуc Синоду єпископів Києво-Галицького верховного архиєпископства, оскільки ККСЦ не передбачає надмитрополичих синодів із законодавчою владою (за винятком Синоду єпископів УГКЦ). Іншою темою для дискусії є теперішні територіяльні питання УГКЦ, зокрема її відношення до Мукачівської єпархії, яка сама є Церковою sui iuris.

Ключові слова: Українська Греко-Католицька Церква, її територіяльна структура, канонічне право Східних Церков, митрополії, синоди.

Annotation

This article describes recent structural developments of the Ukrainian GreekCatholic Church (UGCC) between 2011 and 2015, in particular the establishment of three new Metropolias in 2011 and their further development. It also examines the relationship between Major Archiepiscopal Churches and Metropolias on the basis of the Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium (CCEO) and the examples of other Eastern Churches. In the context of synodal structures of the UGCC in Ukraine, the canonical status of the “Synod of Bishops of the Metropolia of KyivHalych” needs clarification, as the common law did not envisage supra-metropolitan synods with the power of passing legislative acts (with the exception of the Synod of Bishops of the UGCC). Other topics of discussion are current territorial questions of the UGCC, in particular its relationship to the Eparchy of Mukachevo, which is itself a Church “sui iuris”.

Keywords: Ukrainian Greek-Catholic Church, territorial structure, Canon Law of the Eastern Churches, Metropolias, Synods.

Нові митрополії, єпархії та екзархати в Україні. На території України Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), що має статус верховноархиєпископської Церкви, з часу відновлення своїх еклезіяльних структур після політичних перемін 1989 р., які допровадили до проголошення незалежности України в 1991-му, була канонічно оформлена у вигляді одної-єдиної митрополії. Наприкінці 2011 р. верховний архиєпископ Святослав Шевчук, за згодою Синоду єпископів УГКЦ та після консультацій з Римським апостольським престолом згідно з кан. 85, § 1 Кодексу канонів Східних Церков (далі: ККСЦ, або Східний кодекс)Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium, auctoritate Ioannis Pauli PP. II promulgates // Acta Apostolicae Sedis 82 (1990) 1033-1364. Укр. переклад: Кодекс канонів Східних Церков. Латинсько-українське видання. Рим 1996., створив в Україні три нові митрополії.

Актуальний (на травень 2016 р.) стан еклезіяльних структур УГКЦ в Україні виглядає так:

Львівська митрополія складається з Львівської архиєпархії (1)Цифри в дужках відсилають до карти греко-католицьких єпархій та екзархатів в Україні, доданої до цієї статті. Вони позначені відтінками сірого, межі митрополії чорними лініями, межі областей білими. Хрестиками позначені єпископські престоли. Стрілочками вказані титулярні міста певних церковних округ, якщо там не знаходиться осідок єпископа. Двосторонніми стрілочками позначені комбіновані титули або, у випадку Одеси й Криму, два екзархати під єдиним управлінням. Катедральні собори, як правило, знаходяться в містах з осідком єпископа, хоча в Сокальсько-Жовківській єпархії катедральний собор є у Сокалі, а осідок єпископа в Жовкві (згідно з декретом єпископа Михайла Колтуна № 03-64 від 3.ІІІ.2003, копію якого люб'язно надав канцлер цієї єпархії о. Роман Синицький). Про деякі особливі випадки див. текст, який іде після прим. 6, після прим. 7, також прим. 10 та короткий екскурс нижче в цьому розділі. Я вдячний п. Міхаелю Пфайферу з Ашаффенбурґа за корегування карти, яку надав мені Інститут історії Церкви Українського католицького університету. Також хочу висловити вдячність представникам низки єпархій та екзархатів УГКЦ за корисні підказки та коментарі. і Сокальсько-Жовківської (2), Стрийської (3) та Самбірсько-Дрогобицької (4) єпархій. Митрополичий престол з 29 листопада 2011 р. посідає владика Ігор Возьняк.

Івано-Франківська митрополія складається з Івано-Франківської архиєпархії (5) та Коломийсько-Чернівецької єпархії (6). Митрополичий престол з 13 грудня 2011 р. посідає владика Володимир Війтишин.

Тернопільсько-Зборівська митрополія складається з Тернопільсько-Зборівської архиєпархії (7) та Бучацької (8) і Кам'янець-Подільської (9)Дата заснування: 11.XII.2015. Див.: В Україні створено нову єпархію УГКЦ (11.XII.2015) // http://news.ugcc.ua/news/ (23.III.2016); Декрет заснування Кам'янець-Подільської єпархії УГКЦ (Вих. ВА 15/627, 11.XII.2015) // http://ugcc.ua/documents/ (23.ІІІ.2016). єпархій. Митрополичий престол з 22 грудня 2011 р. посідає владика Василь Семенюк. Утім, дата створення нових митрополій потребує уточненняДекрети про заснування цих митрополій були опубліковані у вид.: Благовісник Верховного Архиепископа Києво-Галицького УГКЦ, 2011 рік, № 1. Львів 2012. Тут ми знаходимо «Декрет про заснування нових митрополій УГКЦ», датований 8/21.ХІ.2011 (дати за юліянським/ григоріянським календарем) с. 47-50. Однак у тому ж таки виданні опубліковані й декрети про заснування кожної митрополії зокрема (с. 51-52, 55-56, 59-60, див. також с. 252-253, 255) з такими датами: Львівська 8/21.ХІ.2011; Івано-Франківська 21.ХІ/4.ХІІ.2011; Тернопільсько-Зборівська 25.11/8.ХІІ.2011. На жаль, у цих документах, що доповнюють один.

Греко-католицькі митрополії, єпархії, екзархати в Україні

Четверта, Києво-Галицька митрополія, що існувала й до того, включає в себе Київську архиєпархію (Київ) (10) та верховноархиєпископські екзархати: Луцький (11), Харківський (12), Одеський (13) та Донецький (14), а також престол давнього Галичаодного, не уточнюються взаємовідношення між митрополіями й конкретні дати заснування кожної з них. Згідно з кан. 1511 ККСЦ, вирішальне значення тут має момент повідомлення. В «Annuario Pontificio» за 2016 р. (с. 426, 323, 736) вказані дати інтронізації митрополитів. У новинах УГКЦ (http://news.ugcc.ua) під цими датами повідомлено про утворення або проголошення утворення митрополій. Утім, два останні джерела не мають нормативного характеру, тож питання потребує додаткового уточнення. Про Києво-Галицьку митрополію див. екскурс нижче та: Декрет про створення трьох нових митрополій УГКЦ // Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ. 2011 рік, с. 50. Втім, в «Annuario Pontificio» за 2016 р. (с. 7, 1135), екзархати УГКЦ, які знаходяться в рубриці про верховноархиєпископські Церкви, перераховані в рубриці «Обряди (riti) Церкви» вже після інших митрополичих престолів (з відповідними суфраганними єпархіями) в Україні. В рубриці «Географічний поділ» (с. 1128) київський престол охарактеризований як «senza suffr.» без ніякої згадки про екзархати.. Згідно з двома декретами про створення нових митрополій «престол древнього Галича [...] підягає безпосередньо звичайній судовласті-юрисдикції»Декрет про заснування нових митрополій УГКЦ, Декрет про заснування Івано-Франківської митрополії УГКЦ // Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ. 2011 рік, с. 50, 56. верховного архиєпископа. Втім, здається, що ці декрети залишають питання, і юрисдикційний статус древнього Галича та канонічна практика потребують уточнення. Екзархати управляються від імени верховного архиєпископа (див. кан. 312 ККСЦ)Станом на 2011 р. в УГКЦ існували Луцький, Донецько-Харківський та Одесь ^{ко-Кримський екзархати. Декрети} про створення екзархатів див. у: Благовісник Верховно го Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійшого Любомира Гузара, вип. 8. Львів 2008, с. 63-66; Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ. 2014 рік. Львів 2015, с. 58-61. Декрети про поділ Одесько-Кримського та До ^{нецько-Харківського екзархатів (у «Благовіснику», відповідні оригінали Вих. ВА 14/092 та 14/227) датуються 17 лютого та 23 квітня 2014 р. Однак повідомлення про ці акти з'явилося лютого та 2 квітня відповідно (див.} http://news.ugcc.ua та https://press.vatican.va), на що посилається й «Annuario Pontificio» за 2016 р. (с. 7)..

Ситуація УГКЦ в Криму, який незаконно анексувала Російська Федерація, тепер непроста. Осідком Кримського екзархату (15), відокремленого від Одесько-Кримського в 2014 р., став Сімферополь, але сьогодні екзархат не має ні катедрального собору, ні екзаршої резиденції.

Адміністратором Кримського екзархату призначено екзарха одеського. Оскільки після анексії Криму верховний архиєпископ як Глава УГКЦ мав перешкоду в управлінні цією територією, Апостольська Столиця, узгодивши з ним це питання, своїм листом від 22 грудня 2014 р. взяла територію Кримського екзархату під свою юрисдикцію, призначивши одеського екзарха адміністратором цього екзархату «ad nutum Sanctae Sedis». Кримський екзархат тимчасово знаходиться під прямим підпорядкуванням Святому Престолу (державному секретаріяту)⁸. З огляду на політичну ситуацію екзархат і громади УГКЦ змушені були змінити свою назву з «УГКЦ» на «Католицьку Церкву візантійського обряду», і на даний час уже відбувся процес перереєстрації п'ятих парафій за російським законодавством⁹.

Отже, на даний момент УГКЦ складається з 15 єпархій та екзархатів у межах України і 18 поза нею. Церква має 24 єпископів (включно з трьома емеритами) в Україні та 28 (у тому числі 8 емеритів) поза Україною. Мукачівська єпархія (16) не входить до складу УГКЦ і є окремою Церквою (карпато)-русинського обряду, підпорядкованою безпосередньо Римському престолові. Її зазвичай трактують як окрему Церкву sui iuris (див. розділ 4).

Нова територіяльно-адміністративна структура УГКЦ відображає різні практичні, душпастирські, але також історичні й культурні обставини. Межі Львівської митрополії збігаються з межами Львівської области. Івано-Франківська митрополія охоплює територію Івано-Франківської та Чернівецької областей. Тернопільська митрополія включає в себе Тернопільську та Хмельницьку області, а Київська митрополія м. Київ та решту областей України (за винятком Закарпаття)¹⁰. Три перші митрополії знаходяться на території, де живе переважна більшість вірних УГКЦ. Історично-культурні зв'язки всередині окремих митрополій та властиву їм локальну еклезіяльну традицію видно на прикладах Львівської та Івано-Франківської митрополій.

В інтерв'ю з нагоди створення нових митрополій о. Михайло Димид пояснив деякі особливості літургійної ідентичности кожної з митрополій. Він каже, що Тернопільська митрополія має потужну паралітургійну традицію; Івано-Франківська митрополія далі дотримується тої літургійної культури, яка була кодифікована в постановах Замойського собору (1720) і яка позначена виразнішою латинізацією. Львівську митрополію о. Димид Див.: «Європейська Україна буде надійним другом і партнером європейської, демократичної та вільної Росії», Блаженніший Святослав (11.ХІ.2015) // http://news.ugcc.ua/ interview/ (23.ІІ.2016). Я хотів би подякувати владиці Михайлові Бубнію (Одеса) за інформацію про ситуацію щодо Кримського екзархату. Київська архиєпархія: м. Київ, Київська, Рівненська, Волинська, Житомирська, Вінницька, Чернігівська, Черкаська області; Харківський екзархат: Харківська, Полтавська та Сумська області; Донецький екзархат: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області; Одеський екзархат: Одеська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська області. На даний момент частину Донецької та Луганської областей (див. пунктирну лінію на карті) окупували проросійські сепаратисти. Донецький екзарх поки що перебуває поза своїм осідком на території свого екзархату, але і надалі опікується всіма своїми вірними. характеризує як постмодерну, маючи на увазі, що в ній змішалася різні літургійні тенденції. Натомість Київська митрополія, як він вважає, репрезентує власне київську традиціюДив.: Нові митрополії УГКЦ відображатимуть специфіку регіонів доктор канонічного права о. Михайло Димид (11.ХІ.2011) // http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/ interview/45366/ (23.11.2016).. На мій погляд, певний плюралізм існує сьогодні в кожній митрополії, це залежить від місцевого духовенства та вірних. Але так чи так, митрополича структура може допомогти зменшити напругу, зумовлену співіснуванням різних форм церковної ідентичности. Навіть якщо певна Церква sui iuris у літургійних питаннях назагал рухається в певному визначеному напрямку, як це є й у випадку УГКЦ, то в ній, безперечно, є місце і для законного існування регіональних відмінностей на рівні митрополій. католицький церква митрополія архиєпископський

Створення таких територіяльних одиниць може допомогти краще налагодити діяльність Церкви, особливо коли деякі єпархії структурно слабкі й не мають досить людських, освітніх, фінансових та інших ресурсів, як це подекуди буває в Україні. Згідно з кан. 133 ККСЦ, митрополит має право «висвячувати й інтронізувати, [...] єпископів провінції [...], скликати митрополичий синод у терміни, встановлені синодом єпископів патріяршої Церкви, належно підготувати питання, які слід на ньому розглянути, головувати на синоді, переносити його, відкладати, припиняти й розпускати; утворити митрополичий трибунал; дбати, щоб ретельно зберігалися віра й церковна дисципліна; проводити канонічну візитацію, якщо її занехаяв єпархіяльний єпископ; іменувати або затвердити того, хто був законно запропонований або обраний на уряд, якщо єпархіяльний єпископ [...] занедбав це вчинити [...]». Митрополит також виступає від імени своєї провінції «в усіх юридичних справах». Крім того, митрополія може на своєму рівні допомагати вирішувати місцеві проблеми або брати участь у спільному розробленні душпастирських заходів.

Канони партикулярного права УГКЦ (КПП), яке ухвалив у 2014 р. Синод єпископів, набрало чинности 7 квітня 2015 р.Канони партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви. Спецвипуск «Благовісника верховного архиепископа Києво-Галицького УГКЦ». Львів 2015, с. 7-51 (доступний також на сайті: http://ugcc.tv/media/files/partykulyarne_pravo1.pdf [23.Ш.2016]); Декрет проголошення канонів партикулярного права УГКЦ (12.Ш.2015) // Там само, с. 3-5 (також на сайті: http://ugcc.ua/documents/ [23.Ш.2016]). Див.: Th. M. Nemeth. Das neue Partikularrecht der Ukrainischen Griechisch-Katholischen Kirche eine erste Stellungnahme // Ius canonicum in communione christifidelium. Festschrift H. Hallermann / ред. M. Graulich, M. Pulte, Th. Meckel [= Kirchenund Staatskirchenrecht, 23]. Paderborn 2016, c. 467-477.

Про попередні етапи кодифікації Партикулярного права УГКЦ див.: T. T. Martynyuk. Problemi e prospettive della codificazione del diritto particolare della Chiesa Greco-Catholica

Ucraina // Il Codice delle Chiese Orientali. La Storia, le legislazioni particolari e le prospettive ecumeniche. Atti del Convegno di Studio tenutosi nel XX anniversario della promulgazione del Codice dei Canoni delle Chiese Orientali, Roma 8-9 ottobre 2010. Vaticanc 2011, с. 249-271; Th. M. Nemeth. «Canons of the Particular Law» of the Ukrainian Greek-Catholic Church: A Critical Report // Svate Tajomstva na krest'anskom Vychode / ред. S. Marincak [= Orientalia et Occidentalia, 3]. Kosice 2008, с. 351-368; P. Szabo. Elaboration of the «ius particulare sui iuris» in the Byzantine Catholic Churches // Le ius particulare dans le droit canonique actuel. Definitions, domains dapplication, enjeux. Actes du Colloque tenu a Strasbourg le 6 mai 2011, organise par l'Institut de droit canonique et le Centre Prisme-Sdre (UMR7012) de l'Universite de Strasbourg / ред. M. Aoun, J.-M. TufferyAndrieu. Perpignan 2013, с. 163-166. У зв'язку з проблематичним проголошенням Канонів партикулярного права 2001-2002 рр. (див.: Nemeth. Zum Partikularrecht der Ukrainischen Griechisch-Katholischen Kirche // Ostkirchliche Studien 58 (2009) 312-313) Олег Хортик доводить (див.: О. Хортик. Партикулярне право УГКЦ: dubium iuris aut activum iuris? // Метрон 10-11 (2014) 257-267), що ці канони набрали чинности після їх публікації в «Благовіснику» за 2008 рік. Він, однак, не вказує конкретної дати, коли це сталося.. Кан. 24 КПП передбачає, що під час вакантности єпархіяльного престолу «до призначення адміністратора єпархії звичайна влада переходить до Митрополита». Згідно з кан. 28 КПП, єпархіяльний єпископ повинен повідомити про певні акти єпархіяльних соборів також своєму митрополитові. Він також повинен порадитися з митрополитом про дозвіл на певні діяльності священиків (кан. 60 КПП) та щодо певних майнових питань (канн. 125 § 2, 126 КПП).

Уперше в історії УГКЦ має тепер у своєму рідному краї більш як одну митрополію. Поза Україною в УГКЦ й раніше було аж три митрополії: у США, Канаді та Польщі. 12 травня 2014 р. була заснована ще одна митрополія УГЦК в БразиліїMetropolia Catolica Ucrainiana Sao Joao Batista em Curitiba. Див.: Створення нової митрополії УГКЦ це ще один крок до утвердження і визнання її патріаршої гідності Глава УГКЦ (3.VII.2014) // http://ugcc.ua/official/ugcc-head/ (23.Ш.2016).. З історичного погляду, УГКЦ пряма наступниця Київської митрополії. Ця Церква була де-факто автономною в складі Константинопольського патріярхату, аж поки в 1595-1596 рр. в результаті Берестейської унії не вступила в повну церковну єдність із Римським престоломДив.: S. Senyk. A History of the Church in Ukraine, т. 1: To the End of the Thirteenth Century [= OCA, 243]. Rome 1993, с. 82-181; B. Gudziak. Crisis and Reform. The Kyjivan Metropolitanate, the Patriarchate of Constantinople, and the Genesis of the Union of Brest. Cambridge 1998; I. Patrylo. Archiepiscopi-Metropolitani Kievo-Halicienses: attentis praescriptis M. P «Cleri sanctitati», 2-ге вид. [= Analecta OSBM, сер. II, секція 1, т. 16]. Romаe 1962; P. P. Lozovei. De Metropolitarum Kioviensium Potestate (988-1596), 2-ге вид. [= Analecta OSBM, сер. II, секція 1, т. 15]. Romаe 1962.. Після заснування Львівсько-Галицької митрополії буллою «In universalis Ecclesiae regimine» папи Пія VII (23 лютого 1808 р.)Фундація Галицької митрополії у світлі дипломатичного листування Австрії та Святого Престолу 1807-1808 років / упоряд., вступ, комент. В. Ададуров. Львів 2011, с. 167172. Про датування булли (1808, а не 1807 рік) див. там само, с. xlix-liii. Про інтерпретацію цієї булли див.: Study Paper: The Territory of the Ukrainian Greco-Catholic Church //

Logos: A Journal of Eastern Christian Studies 35 (1994) 347-354. Щодо термінології див. також: A. McVay. Controversies over the Bishopric of Halych (31.ХІІ.2013) // Annales Ecclesiae Ucrainae http://annalesecclesiaeucrainae.blogspot.de/2013/12/controversies-over-bishopric-of-halych.html (23.ІІІ.2016). Про історичні аспекти див.: О. Турій. До питання про юрисдикцію та титулування митрополитів Київських і Галицьких та архиєпископів Львівських: історична ретроспектива (5.V.2010) // http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/35490/ (23.Ш.2016) і де в чому застарілу, та все ж важливу працю Юліяна Пелеша: J. Pelesz. Geschichte der Union der ruthenischen Kirche mit Rom von den altesten Zeiten bis auf die Gegenwart: У 2-х тт. Wien 1880, 1881. Про комбіновані титули єпископських престолів див.: P. Hofmeister. Die Doppeltitel der Bischofe // Zeitschrift der Savigny-Stiftung fur Rechtsgeschichte. Kanonistische Abteilung 34 (1947) 172-252, про титули архиєпископа Львівсько-Галицького та єпископа Кам'янецького с. 195-196. її митрополит дістав ті самі права та привілеї, що мав свого часу митрополит київський. Утім, через вплив латинської церковної дисципліни, митрополичу владу частково обмежили. Внаслідок експансії Російської імперії на захід греко-католицька Київська митрополія була де-факто зліквідована в 1838-1839 рр., але з канонічного погляду й далі існувала як вакантний престолДив.: Study Paper: The Territory of the Ukrainian Greco-Catholic Church, с. 330; Th. M. Nemeth. Eine Kirche nach der Wende. Die Ukrainische Griechisch-Katholische Kirche im Spiegel ihrer synodalen Tatigkeit [= Kirche und Recht, 24]. Freistadt 2005, с. 98-100..

Варто зауважити, що УГКЦ це особливий випадок серед Церков sui iuris. Вона не стала (верховно)архиєпископською Церквою відповідно до кан. 324-339 «Cleri sanctitati»Pius XII. Motu proprio Cleri Sanctitati (2.VI.1957) // Acta Apostolicae Sedis 49 (1957) 433603. Див.: H. Chimy. De figura iuridica archiepiscopi maioris in iure canonico orientali vigenti, 2-ге вид. [= Analecta OSBM, сер. ІІ, секція 1, т. 23]. Romаe 1968., а Римський престол лише визнав її як таку в 1963 р.Sacra Congregatio Pro Ecclesia Orientali. Declaratio (23.ХІІ.1963) // Acta Apostolicae Sedis 56 (1964) 214. Див.: M. Rizzi. De Archiepiscopi Maioris iuridico fundamento in Ecclesia Catholica // Богословія 25-28 (1964) 121-124. Цей крок був умотивований насамперед тим, що УГКЦ є «історичною спадкоємницею Київської Церкви», а не її тодішнім станом розвиткуP. Szabo. A nagyerseki egyhaz. A jogintezmeny arculata a legujabb Szentszeki gyakorlata tukreben // Athanasiana 23 (2006) 157. Про ідею «Київської Церкви» див.: A. Chirovsky. Toward an Ecclesial Self-Identity for the Ukrainian Greco-Catholic Church // Logos: A Journal of Eastern Christian Studies 35 (1994) 83-123.. Ще в 1930 р. о. Кирило Королевський трактував УГКЦ як верховноархиєпископську ЦерквуДив.: Nota intorno ai gradi Gerarchici Orientali, compilata dal. Rmo C. Korolewsky // Sacra Congregazione “Pro Ecclesia Orientali”. Codificazione orientale 63/30 (1930) 4.. Протягом радянської доби УГКЦ існувала в Україні підпільно, а офіційні церковні структури вона мала тільки в діяспорі. Та навіть після проголошення незалежности України в 1991 р. процес створення нових митрополій затягнувся аж до 2011 р. через соціяльно-політичну ситуацію в Україні. Та цей крок у розвитку УГКЦ слід вважати цілком логічним з огляду на величезну територію та число вірнихЗгідно із статистичним зведенням про східні католицькі Церкви, що його уклав Рональд Робінсон на підставі «Annuario Pontificio», УГКЦ має близько 3,9 млн вірних в Україні і 540000 у діяспорі див.: The Eastern Catholic Churches 2015 / укл. R. Robinson // Catholic Near East Welfare Association (http://www.cnewa.org/source-images/Roberson-eastcath-statistics/ eastcatholic-stat15.pdf [23.ІІІ.2016]), c. 7. Утім, точних даних щодо кількости вірних цієї Церкви немає..

Екскурс: Перенесення осідку верховного архиєпископа зі Львова до Києва. Існуванню Київської митрополії як вакантного престолу, про що було згадано вище, поклала край церковна реорганізація, в результаті якої титул верховного архиєпископа був змінений з «львівського» на «києво-галицького», а його осідок був перенесений з Львова до Києва (згода [assensus] папи була отримана 6 грудня 2004 р., а офіційна церемонія перенесення відбулася 21 серпня 2005 р.). Про об'єднання двох митрополій під єдиним титулом «Києво-Галицької» митрополії є згадка і в «Декреті про створення трьох нових митрополій УГКЦ»Див.: Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ. 2011 рік, с. 49.. Однак опубліковані поки що документи не дають змоги скласти повну картину того, як це відбулося. У відповідному декреті Конгрегації у справах Східних ЦерковДекрет Конгрегації у справах Східних Церков від 6 грудня 2004 (прот. ном. 2/2005), опублікований у: O. Khortyk. Status prawny Kosciota Arcybiskupiego wigkszego. Lublin 2006, с. 436. вказано на згоду папи, дану 6 грудня 2004 р. на рішення Синоду єпископів УГКЦ від 5-12 жовтня 2004 р. (згідно з кан. 57, § 3 ККСЦ) про перенесення верховноархиєпископського осідку та перейменування його на «Києво-Галицький», із збереженням за верховним архиєпископом титулу «єпископа кам'янецького»Утім, цей титул, як повідомив д-р Хортик, останнім часом не мав ніяких юридичних наслідків. Тим часом існує окрема Кам'янець-Подільська єпархія (див. прим. 3). Крім того, титул єпархії «Києво-Вишгородська», який згадується тільки в «Annuario Pontificio» за 2006 р. (с. 382) і який мав колишній екзархат, тепер уже не використовується.. Згода папи була дана у відповідь на клопотання верховного архиєпископа, датоване 18 жовтня. Однак саме перенесення осідку та зміну його титулу датують по-різному. З одного боку, в «Annuario Pontificio» за 2016 р. (с. 7) ці події датовані 6 грудня 2004 р. У періодичному виданні Конгрегації у справах Східних Церков говориться: «6 грудня 2004 р. верховний архиєпископ [...], за схваленням Синоду єпископів, скликаного в Києві 5-12 жовтня 2004 р., та після отримання згоди Римського понтифіка Івана Павла ІІ переніс свій осідок зі Львова до Києва, змінивши його титул [,..]»«LArcivescovo Maggiore [...], con il consenso del Sinodo dei Vescovi, riunito a Kyiv dal 5 al 12 ottobre 2004, e ottenuto l'assenso del Romano Pontefice Giovanni Paolo II, il giorno 6 dicembre 2004, ha trasferito la propria Sede da Leopoli a Kyiv, cambiandone il titolo [...]» (Servizio Informazione Chiese Orientali 60 [2005] 47).. Отже, визначальне значення тут, як видається, має дата надання папської згоди, оскільки саме така згода підтверджує чинність актів верховного архиєпископа, на які він уже дістав схвалення Синоду. З іншого боку, в деяких повідомленнях, що виходять із самої УГКЦ, перенесення престолу й зміна титулу датуються 21 серпня 2005 р. Того дня під час літургії в Києві було зроблене «офіційне повідомлення» про цю подіюУГКЦ офіційно повідомила про перенесення осідку Глави Церкви з Львова до Києва (22.VIII.2005) // http://zik.ua/news/2005/08/22/ugkts_ofitsiyno_povidomyla_pro_perenesennya_ osidku_glavy_tserkvy_zi_lvova_do_17119 (23.ІІІ.2016); о. І. Яців. У Глави УГКЦ зміниться осідок і титул // http://kyivsobor.clcd.ru/content/view/63/40/ (23.ІІІ.2016); Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійшого Любомира Гузара, вип. 5. Львів 2005, с. 155-156..