"І слово стало тілом": воплочення Христа з перспективи ембріології і генетики

Важливо відзначити, що такий спосіб висловлювання використовувався щодо Марії задовго до того, як Церква сформулювала яку-небудь доктрину щодо її непорочностиОфіційний виклад вчення про Непорочне Зачаття Діви Марії див. у: Pius IX. Ineffabilis Deus (1854) // Denzinger Schonmetzer. Enchiridion Symbolorum, 2803.. Втім, як і в усіх інших аспектах християнської віри, непорочність Марії була предметом цілої низки різноманітних інтерпретацій. На Сході деякі грецькі отці стверджували, що Марія була освячена, але допіру тоді, коли зачала Христа. Сирійський отець Яків Сарузький та деякі інші вважали, що Марія ще з дитинства мала «бездоганну природу» й святістьЯків Сарузький. Гимн про Блаженну Діву Марію, рядки 211 і наст., 400 і наст., 416; текст і лат. перекл. див. у вид.: Jean Baptiste Abbeloos. De vita et scriptis s. Iacobi Batnarum Sarugi in Mesopotamia episcopi. Lovanii 1867; сир. текст див. у вид.: Homiliae Selectae Mar-Jacobi Sarugensis / ред. P Bedjan. Parisiis Lipsiae 1905-1910; цит. за: Hilda Graef. Mary: A History of Doctrine and Devotion. Notre Dame, IN 1965, с. 95.. Він також учив, що Марія була очищена в день БлаговіщенняЯків Сарузький. Гимн про Блаженну Діву Марію, рядки 143 і наст., цит. за: Graef. Mary: A History, с. 94.. Дехто, як-от Йоан Златоуст, гадав, що Марія протягом свого життя могла скоювати різного роду дрібні гріхи; наприклад, Златоуст, судячи з усього, вважав, що під час весілля в Кані Галілейській вона піддалася марнославству й спробувала висунути власну особу на перший планПро Златоуста див.: Tina Beattie. Mary in Patristic Theology // Mary: The Complete Resource / ред. Sarah Jane Boss. New York 2007, с. 79; Paul Williams. The English Reformers and the Blessed Virgin Mary // Там само, с. 248-249. Іриней теж ставив за провину Марії її поведінку в Кані (Проти єресей, ІІІ, 16, 7, див.: Graef. Mary: A History, с. 32), тоді як Атанасій вважав її чудовим, хоч і недосконалим, взірцем для наслідування (Послання до дів, с. 89-91, див.: Graef. Mary: A History, с. 41).. Натомість

Георгій, єпископ Нікомедійський (+ перед 880 р.) вважав, що Марія «зовсім без ніякої плями»Graef. Mary: A History, с. 147, прим. 135. Утім, в його уявленні про те, що у Марії не було менструації, присутній, як видається, певний дуалізм (с. 147, прим. 148 та 149)..

Я спробую довести, що авторитетна східна традиція, яка визнає Марію незмінно «пречистою» від моменту її зачаття, цілком узгоджується з християнською традицією в ширшому розумінні. Крім того, в ній є таїнственна краса, яку ми можемо побачити тільки тепер, коли сучасна наука з'ясувала багато не відомих раніше моментів, пов'язаних з ембріологією. Привідкрити завісу цієї краси ми зможемо, розглянувши, як відбувалося зачаття Марії.

Католицька Церква вчить, що Ісус, який прийшов відкупити все людство, заслуговував мати матір, яка була б уже відкуплена, матір, яка була б більше, ніж просто добра людина; матір, яка б уже пожала плоди того благословенного спасіння, що Він мав принести у світ; матір, яка була б свята, доброчесна, бездоганна своїм характером. Щоб це здійснити, те спасіння, яке Ісус подарує всьому світові через свою смерть і воскресіння, було наперед дане жінці, покликаній стати Його матір'ю. Вона не успадкувала упалого стану. І це благословення наперед отримати відкуплення від свого Сина було дане Марії в момент її зачаттяОтож, Марія «спасенна в особливий спосіб з огляду на заслуги свого Сина», див.: Lumen Gentium, 53, 56; Catechism of the Catholic Church, 2-ге вид. (переглянуте у відповідності з офіц. латин. текстом, що його ухвалив папа Іван Павло ІІ). Vatican 1997, пар. 490.. Західна Церква називає це Непорочним ЗачаттямCatechism of the Catholic Church, пар. 491..

Означення «Богородиця» (©єотоко^)Про його сенс див.: Tkacz. Ruthenian Liturgy, с. 18-20. як соборово затверджений титул Діви Марії вказує на таїнственну роль, яку відіграла Марія у Воплоченні, і на таїнство людського досвіду спільности з Воплоченим Богом, яку уособлює Марія. Титул «Богородиця» пов'язує це таїнство з історичним моментом народження нашого Господа. Так само й слова «Я Непорочне Зачаття», що 'їх мовила Мати Божа Бернадетті в Лурді в 1858 р., це глибоко інкарнаційний титул, який вказує на зачаття Марії як на історичну подію, що преобразила й оновила потенціял людини в особі Матері Божої. Я надаю великого значення цим двом Маріїним титулам як таким, що таїнственним чином глибоко пов'язані з поновним освяченням людства, тобто всіх чоловіків і жінок, через Воплочення Господнє. Наука ембріологія дає нам змогу якнайдетальніше проаналізувати всі богословські наслідки Непорочного Зачаття Марії.

Отже, розгляньмо зачаття Діви Марії з наукового погляду. Кожна жінка має два яйники, в яких є міріяди статевих клітин. Згідно із замислом нашого Творця, вони є в кожної жінки ще перед тим, як вона народиться. Ще в матці в кожної людської особи-зародка розвиваються дві гонади: у жінок яйники, у чоловіків тестикули. Проте між чоловіками і жінками існує під цим оглядом принципова відмінність. Цю відмінність, мабуть, можна пояснити науково, але нас цікавить насамперед те, що ця відмінність у богосотвореній людській природі уможливлює важливий аспект Непорочного Зачаття Марії Анною. У ссавців-самців гонади, тобто тестикули, не продукують сім'я, аж поки особина не народиться й не досягне зрілости. Натомість у ссавців-самиць їх ціложиттєвий запас статевих клітин формується, коли дана особина перебуває ще на стадії ембріона. Отже, та конкретна яйцеклітина, яка через багато років природно визріє і в день Благовіщення вийде з яйника, щоб стати тілом Христовим, ця яйцеклітина була присутня в Маріїному тілі ще тоді, коли Марія була всього лише крихітним зародком у лоні своєї матері. Крім того, з біологічного погляду ця яйцелітина була «запрограмована», тобто немовби імпліцитно присутня в Марії з моменту її власного зачаття. Коли Марія тільки-но була зачата, її власний геном уже існував, а оскільки вона була жінка, наявні в неї дві Х-хромосоми наперед задавали програму, за якою в неї, поки вона була ще ембріоном, мали розвинутися яйники, а в них яйцеклітини. Те, що я далі скажу, слушне тільки щодо Ісуса, але не щодо звичайної людини. Ісус прийняв усю свою людську природу від своєї матері, а не половину від матері й половину від батька. Тільки у випадку Ісуса в яйцеклітині Його матері, коли та була ще ембріоном, містилося все те, що згодом стане Його ДНКЗокрема, згідно зі запропонованою гіпотезою, 23 хромосоми з Маріїної ДНК стануть Ісусовими, а ще 23 стануть тим людським матеріялом, з якого Бог Отець сформує інший, батьківський набір хромосом для Ісуса.. Це дуже істотний момент: Маріїні яйцеклітини не були тілом Христа. Але, якщо моя гіпотеза щодо інкарнаційної зиготи правильна, то одна з Маріїних яйцеклітин коли Марія була ще тільки ембріоном була в біологічному плані дуже близька до того, щоб бути тілом Христовим. І ця яйцеклітина була запрограмована в Маріїній ДНК від моменту її зачаття.

Тепер розгляньмо все це у світлі нашої гіпотези. Якщо вона слушна, то в момент Благовіщення Бог використав увесь генетичний матеріял, що містився в Маріїному вторинному ооциті, щоб покликати до життя інкарнаційну зиготу. В такому разі особливого значення набирає та обставина, що Марія була зачата непорочно, тобто не успадкувала наслідків гріхопадіння, не мала вродженої схильности до гріха й не втратила природної справедливостиУ цьому контексті не має значення, як ми будемо описувати наслідки гріхопадіння. Як добре відомо, св. Августин висунув гіпотезу про «первородний гріх», концепція якого була чужа духові східного богослов'я. Що спільне для всієї Церкви, Східної і Західної, так це визнання хрещення як таїнства, що спричиняє реальну онтологічну переміну та є дієве і для дорослих, і для дітей. Хрещення є конечне і дієве саме через те, що гріхопадіння наклало певний відбиток на кожну людську душу. Доктрина Непорочного Зачаття вчить, що Марія була вільна від цих наслідків гріхопадіння.. Це значить, що в її досконалому геномі, в тій зиготі, якою вона була в момент зачаття, вже були імпліцитно присутні всі її яйцеклітини, включно з тією, яка в момент Благовіщення стане тілом Христовим. Дозволю собі ще раз підкреслити: тіло Христове не почало існувати в момент Непорочного Зачаття Марії. А що справді заіснувало в той момент, так це запрограмована в Маріїній ДНК потенційна яйцеклітина, що стане тілом Христовим. Якщо кожна суто людська істота дістає половину свого генетичного матеріялу від батька, то Ісус єдиний отримав увесь генетичний матеріял від своєї матері. Отже, досконала безгрішність Христового тіла випливала з досконалої безгрішности тіла Марії від моменту зачаття її матір'ю, св. Анною.

Ці наші міркування, в яких використано дані генетики й ембріології, потверджують стародавнє вчення Церкви. Вони також показують, з деякими новими деталями, яким чином Воплочення ушляхетнило й поновно освятило людську природу. З Євангелій, а особливо з Євангелія від Луки, та з богонатхненного вчення, наприклад, Нікейського собору, ми знаємо, що Діва Марія Мати Божа була джерелом людської природи нашого Господа. Просто дивовижно, що Церква ствердила це ще за шістнадцять століть до того, як наука змогла пояснити, яким саме чином це могло статися. Гіпотеза, яку я запропонувала, використовує дані сучасної науки, щоб показати в найменших деталях, як Христос справді міг отримати всю свою людську природу від Марії. Ця гіпотеза передбачає божественне втручання, яке трансформувало набір із 23 хромосом у тому вторинному ооциті, що Марія віддала Богові в момент Благовіщення, але не потребує припущення про створення набору з 23 хромосом ex nihilo. Суть божественного діяння в цьому випадку можна порівняти з перетворенням води на вино на відміну від створення вина просто з повітряЩодо складности ця зміна була рівнозначна перетворенню одної 23-томної енциклопедії на іншу 23-томну енциклопедію..

На початку свого есе я припустила, що природа точно так само, як пророцтва чи старозавітні прообрази, може вказувати на прихід Месії. На один з таких прообразів із книги Буття покликався й сам Ісус: Якову наснилася драбина, що сполучала небо й землю. Ісус використав цей образ у розмові за Натанаїлом (Йо 1:51), а пізніше, в бесіді з Никодимом, дав зрозуміти, що драбина з Якового сну це метафора Ісусового Воплочення й Вознесіння. В книзі Буття, в розповіді про сон Якова, використане характерно поєднання слів на означення руху вгору та вниз, і саме ці слова й використав Ісус, щоб створити у співрозмовника образ драбини Якова. Він сказав Никодимові: «Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!» (Йо 3:13). Син людський зійшов із неба на землю у своєму Воплоченні. В отій першій клітині, якою було Його тіло протягом кількох митей, в отій інкарнаційній зиготі вперше сформувалася Його власна ДНК, і по цій подвійній спіралі, по цій мікроскопічно крихітній драбинці Він зійшов на землю.

Використавши для цього нашу сотворену людську природу, Він показав, що творіння Боже добре. Його Воплочення слугує для нас прообразом нашого теозису, тобто обоження. Кожна особа, сотворена на образ Божий, покликана зреалізувати цю добрість людської природи, відгукуючись на поклик Божий у вірі й любові, щоб Бог міг пробувати в кожному з нас, своїх прибраних синів і дочок.

Размещено на Allbest.ru