Психологічні особливості метафоричного розуміння базових релігійних концептів суб’єктами з різними рівнями релігійної активності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Психологічні особливості метафоричного розуміння базових релігійних концептів суб'єктами з різними рівнями релігійної активності

Виконала:

У статті здійснюється теоретичне обґрунтування і психологічний опис результатів емпіричного дослідження процесів метафоризації у розумінні базових релігійних концептів (таких як «Бог», «душа», «віра» й ін.) суб'єктами з різними рівнями релігійної активності. В контексті теоретичного аналізу стисло оглядаються найвідоміші підходи до вивчення метафори, остання порівнюється з іншими науковими поняттями - «метонімією», «символом», «архетипом». При цьому метафора розглядається як внутрішній психологічний аспект розуміння, зокрема, релігійного концепту, а символ - як його зовнішній, більш соціалізований аспект. Через застосування й обробку результатів модифікованої за змістом методики «Піктограма» експліковані графічні символи базових метафоричних категорій та окремих їх образів, які опосередковують осмислення зазначених концептів. Психологічна інтерпретація та порівняння відповідних результатів дали змогу описати окремі якісні й кількісні відмінності в такому осмисленні українцями з різними рівнями релігійної активності.

Ключові слова: метафора, метафоризація, символ, архетип, розуміння, релігійна картина світу, релігійний концепт, релігійна активність.

The article provides a theoretical substantiation and a psychological description of the empirical study of the peculiarities of metaphoric comprehension of basic religious concepts (such as «God», «soul», «faith», etc.) by subjects with different levels of religious activity. On one hand, contemporary science has developed a number of theories of metaphor, which in total make it possible to treat metaphorology as a relatively autonomous branch of knowledge, or at least view the metaphoric approach as an essential component of the linguistic turn of cognitive-oriented research. On the other hand, despite the considerable potential of the corresponding approach, it has not been researched in the study of the psychological aspects of Ukrainian's religious image of the world. Therefore, author's work becomes one of the first scientific researches in this area.

The results of the theoretical and empirical research help to state the following: firstly, in the context of the psychological analysis, the metaphor and the symbol are two in extricably interrelated aspects (internal and external) of the integrated process of comprehension, including religious concepts, with basic metaphors (for example, the metaphor of «fire» or the metaphor of «water») of one or an other culture corresponding to the archetypal structures of its carrier's mentality; secondly, the «Pictogram» method can be used as a valid empirical tool for studying the process and results of metaphorization and as a means of explication through the graphic-symbolic expression of complex metaphoric images in theirs emanticintegrity; thirdly, the associative- metaphoric structure of religious image of the world of subjects with different levels of religious activity is characterized by a number of qualitative differences, represented and formalized in our study by comparingrelative frequency of the manifestation of fundamental symbolic categories and their separate components. Among such global categories that manifest themselves in the pictorial reproduction of the results of metaphoric comprehension of most religious concepts we find «heavenly» (astrological) and

«earthly» (phytomorphic and zoomorphic) symbols, affectively charged «somatic» images («heart», «smile», etc.), attributes of religious culture («cross», «icon», etc.), as well as abstract (in particular, geometric) symbols. Their combination embodies the subjective complexity of the metaphoric religious image of the world, which, at the same time, becomes extremely abstract and visually concrete, affective-irrational and, at least, partly verbalized-rational.

Key words: metaphor, metaphorization, symbol, archetype, comprehension, religious image of the world, religious concept, religious activity.

В статье осуществляется теоретическое обоснование и психологическое описание эмпирического исследования особенностей метафоричности в понимании базовых религиозных концептов (таких как «Бог», «душа», «вера» и др.) субъектами с разными уровнями религиозной активности. С одной стороны, современная наука наработала ряд теорий метафоры, которые в своей совокупности позволяют говорить про метафорологию как про относительно автономную отрасль знания или, каминимум, про метафорический подход как про существенную составляющую лингвистического поворота когнитивно ориентированных исследований. С другой стороны, несмотря на большой потенциал соответствующего подхода, при изучении собственно психологических аспектов религиозной картины мира украинцев он практически не разрабатывался. А потому авторские наработки одни из первых в данном направлении научных поисков.

На основе результатов проведенного теоретического и эмпирического исследования в целом констатируется: во-первых, в контексте психологического анализа метафора и символ выступают двумя неразрывно взаимосвязанными аспектами (внутренним и внешним) целостного процесса понимания, в том числе, и религиозных концептов, причем базовые метафоры (например, метафора «огня» или метафора «воды») той или иной культуры соответствуют архетипическим структурам психики ее носителей; во-вторых, в качестве валидного эмпирического инструмента изучения процесса и результатов метафоризации может использоваться методика

«Пиктограмма» - как средство экспликации через графически-символическое выражение сложных метафорических образов в их смысловой целостности; в-третьих, ассоциативнометафорическая структура религиозной картины мира у субъектов с разными уровнями религиозной активности характеризируется рядом качественных своих особенностей, репрезентированных и формализированных в нашем исследовании через сравнение относительной частоты появления фундаментальных символических категорий и их отдельных составляющих. Среди таких глобальных категорий, которые проявляются при пиктографическом отображении результатов метафорического осмысления большинства религиозных концептов - «небесные» (астрологические) и «земные» (фито- и зооморфные) символы, аффективно заряженные соматические образы («сердце», «улыбка» и т. п.), атрибуты религиозной культуры («крест», «икона» и др.), а также абстрактные (в частности, геометрические фигуры) символы. Их соединение отображает субъективную сложность метафорической религиозной картины мира, которая есть одновременно гранично-абстрактной и наочно-конкретной, аффективно-иррациональной и, во всяком случае частично, вербализовано-рациональной.

Ключевые слова: метафора, метафоризация, символ, архетип, понимание, религиозная картина мира, религиозный концепт, религиозная активность.

Постановка проблеми

Сучасний соціум - строкатий та полікультурний, і це стосується практично усіх аспектів буття людини, а численні віртуальні простори тільки помножують його реальні виміри. Водночас, існують певні універсальні схеми та моделі, що роблять принципово можливим розуміння й порозуміння суб'єктів у межах певної спільноти, культури, навіть, до певної міри, усього світу. В цьому ракурсі у психології розроблена й обґрунтована низка концепцій та понять: наприклад, культурно-історична теорія Л. С. Виготського або аналітична психологія К. Г. Юнга; в рамках першої розглядаються «значення», другої - «архетипи». Але, попри універсальні особливості відповідних форм і структур, відображені у міфологічних, релігійних, мовних системах і у класичних творах мистецтва, існують певні етнокультурні, історичні їх змістові варіації.

Зазначене особливою мірою стосується будь-якої релігійної системи, що у своєму функціонуванні реалізується в релігійних дискурсах - молитві, сповіді, проповіді, ритуальних актах із відповідними базовими концептами. При цьому такі концепти, деколи навіть не будучи характерними лише для релігійного дискурсу (наприклад, «віра» з усім її складним семантично-асоціативним полем), у релігійному контексті завжди мають унікальну специфіку: сутнісну метафоричність творення й відтворення своїх смислів, оскільки наочними, матеріалізованими засобами «світу земного» (в тому числі, через мову) вказують на духовну трансцендентність «світу небесного». Інакше кажучи, метафоричність - одна з основних якісних властивостей релігійного дискурсу, поза врахуванням якої будь-яке наукове дослідження відповідної концептуально-комунікативної системи буде невалідним і формальним.

Враховуючи все ще існуючу з різних причин слабку вивченість в Україні релігійної феноменології, можемо стверджувати, що психологічними засобами - як теоретичними, так і емпіричними, релігійні концепти у нас переважно не вивчалися, зокрема, і в аспекті свого метафорично-асоціативного наповнення. При цьому, з одного боку, в світовій науці існує ціла низка наукових теорій метафори, але з іншого боку, чималий евристичний потенціал таких напрацювань майже не використаний у рамках власне української психології релігії. А тому, насамперед, необхідно стисло розглянути ключові ідеї та підходи відповідних теорій, актуальних для вивчення процесів метафоризації при сприйнятті й осмисленні базових концептів релігійного дискурсу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Ґрунтовний аналіз і систематизацію основних наукових підходів до дослідження метафори здійснили Л.М. Алєксєєва, Н.П. Івінських, С.Л. Мішланова, С.В. Полякова. Згідно з їх історичною ретроспективою, метафора в різні періоди свого вивчення розглядалася як: 1) різновид тропу, стилістична фігура, пов'язана з перенесенням властивостей з одного предмету на інший на основі їх схожості або контрасту (Аристотель, Цицерон та ін.); 2) аналогія та уподібнення, завдяки чому пов'язуються різні категорії речей (Августин, П. Абеляр та ін.); 3) єдиний та неминучий спосіб відображення у мисленні об'єктів високого ступеня абстракції (Ф. Ніцше, Х. Ортега-і-Гассет та ін.); 4) вид міфопоетич- ної концептуалізації реальності, існуючий на противагу логічно-дискурсивному мисленню (Е. Кассірер); 5) спосіб утворення непередба- чуваних міжфреймових зв' язків (М. Мінський); 6) спосіб створення схожості через семантичний зсув (М. Блек); 7) спосіб мислення і пізнавальної діяльності, покликаний формувати певний новий смисл (Е. Мак-Кормак); 8) перетин знань однієї концептуальної сфери в іншій концептуальній сфері (А. Хілі, Р. Харріс та ін.); 9) сутність не тільки мислення, мови, а й дій та повсякденного життя (Дж. Лакофф, М. Джонсон); 10) спосіб взаємодії «наївного» і наукового знання, механізмом якої виступає концептуальна інтеграція (Дж. Фоконьє, М. Тернер) та ін. [9, с. 12-23].

У сучасній «Енциклопедії філософії та епістемології науки» (за заг. ред. І. Т. Касавіна) зазначається, що метафора - центральний троп мови, комплексна образно- семантична структура, особливий спосіб пізнання, який здійснюється через генерацію образів, що виникають у результаті взаємодії двох різнопланових смислів. Вказується також, що інтерес до метафори виник у рамках лінгвістичного повороту в філософії, внаслідок чого проблема метафори та її епістемоло- гічних можливостей стала однією із найважливіших тем лінгвістичної філософії (та науки - Н.М.) останніх десятиліть. У результаті й було переглянуто існуюче ще з часів античності відношення до метафори тільки як до мовного явища; вона стала трактуватися як особлива форма думки (М. Блек, А. Річардс). Сучасні дослідження метафори є міждисциплінарними: вона вивчається аналітичною філософією, когнітивною лінгвістикою, психолінгвістикою, психологією та ін. [17, с. 492-493].

Варто зазначити, що спочатку в психології метафора розглядалася лише як експериментальний матеріал (К. Бюлер, Л. С. Виготський та ін.). І лише із середини 1970-их років минулого століття, коли виникли й активізувалися спроби теоретичного обґрунтування метаф ор ології та її базових понять, метафора стає відносно самостійним об'єктом досліджень, зокрема, і у психології та психолінгвістиці (М. Балота, Т. Белт, В. Бритгон, Р. Гі- ббс, Г. Кларк, П. Люсі, Р. Стернберг, В. Уїльямс, В. Харді; К. І. Алєксєєв, А. А. Залевська, Ю. К. Корнілов, Н. В. Рафі- кова, М. В. Самойлова, О. К. Тихомиров та ін.). У наш час у рамках психолінгвістики метафоризація розглядається як ментально- вербальний процес творення та розуміння складного метафоричного смислу, що має свою як когнітивну, так і етнокультурну специфіку [5].

Більше того, в річищі тенденцій потужного розвитку метафорології окремі дослідники останнім часом говорять вже не тільки про власне мовну, а і про метафоричну картину світу (Ж. А. Вардзелашвілі, Д. Н. Галімова, Н. С. Карпова, Д. А. Катунін, Н. А. Мішанкі- на, А. М. Мухачьова, З. Ю. Петрова, В. В. Рожков, Г. Н. Скляревська, Д. І. Ертнер та ін.). Причому в одних випадках друга трактується лише як певний фрагмент, складова частина першої, а в інших - як така, що накладається на мовну картину світу загалом. У будь- якому разі, метафорична картина світу детермінована як зовнішніми (соціальними, національними) чинниками буття людини, так і внутрішніми (зокрема, духовними) її особливостями [6].

В українській психології, психолінгвістиці аналізуються як теоретичні засади метафоричності в пізнанні світу й самого себе, так і практичні аспекти використання відповідного підходу. Метафора розглядається як спосіб символічного вираження внутрішнього досвіду особистості (М. Л. Смульсон) та інтероцеп- тивних відчуттів (В. І. Шебанова), «метафора відповідності» - як віддзеркалення ідеї центрованості суб'єкта, притаманної періоду модерну (О. М. Кочубейник), а «метафора щастя» - як спосіб презентації психологічних проблем та їх розв'язання (Л.А. Варава); описуються метафорична самопрезентація учасників АСПН із використанням архетипу тіла (Т. С. Яценко), когнітивний зміст метафори у глибинному пізнанні (Л. В. Драгола), метафора у процесі професійної підготовки майбутніх психологів (Т. О. Бородулькіна) і терапевтичні метафори у психокорекційно- розвивальній роботі з дошкільниками (І. М. Міхіна); також вивчаються метафоричність казки як засіб активного соціально- психологічного навчання (Л. В. Солодухова) і метафоризація як психологічне підґрунтя літературно-творчої самореалізації учня (З. І. Юрченко).

В контексті релігійної системи світосприйняття та світорозуміння при вивченні відповідної їй системи метафор важливо згадати, насамперед, про глибинні, малоусвідом- лювані, архаїчні структури психіки, сформовані тисячолітньою історією творення людини та її культури, які в науковій літературі часто озвучуються як архетипи. Так, у теорії К. Г. Юнга саме метафори («іномовлення») розглядаються як свого роду «одяг» для архе- типів, а архетипи, у свою чергу - як прототипи метафор, адже всі вони не піддаються точному визначенню й вичерпному поясненню, володіючи потужним потенціалом несвідомих латентних смислів [16].

Тут доречно вказати й на значною мірою пов'язане з архетипами поняття базових метафор - один із засобів відображення пізнаваних людиною предметів та явищ навколишнього світу, вирішальну роль в утворенні яких відіграють закономірності магічного, міфологічного та традиційно-архаїчного національного світогляду. Саме в такого типу метафорах яскраво проявляється як асоціативно-образне мислення, так і певний елемент світоглядної позиції їх суб'єкта - творця та носія. Згідно з дослідженнями Т. Є. Кіс, поширеними базовими метафорами, спільними і для оригінальних давньоруських текстів, і для наших народних поетичних творів, і для Святого Письма, є «землеробські» метафори, метафори «серця», «вінка» та «води», а також по- в' язані з назвами небесних світил («сонце», «місяць», «зорі» тощо) [3]. Отже, в базових метафорах у вербальній чи невербальній (графічній, ритуальній тощо) формах експлікуються архетипи («вогню», «води» й т.д.) колективного несвідомого людини.

З точки зору найбільш глобального поділу можна стверджувати, що будь-яка інформація має два рівні свого змісту: буквальний та метафоричний. У такому ракурсі аналізу метафора розглядається як фундаментальна когнітивна операція, яка забезпечує перенесення образних схем з однієї концептуальної сфери до іншої. Відповідно, базові метафори формують ключові парадигми творення й осмислення тих або інших знань [4].

При цьому саме метафора дає змогу розуміти відносно абстрактні й неструктуро- вані теми в термінах більш конкретних, струк- турованих речей. Інакше кажучи, метафори зазвичай формуються із наочного - візуального, аудіального й іншого сенсорного досвіду, складові якого переносяться на значеннєві структури іншого - теоретичного рівня. Водночас, форми втілення метафор нерідко мають конкретний іконічний характер, тобто безпосередньо відображають зміст відповідного чуттєвого досвіду людини, що ще більш спростовує їх творення, осмислення та функціонування. Адже, якщо висловлюватися у когніти- вних та семіотичних термінах, то і візуальний знак, і метафора поділяють загальну властивість будь-якого процесу означування, що, услід за М. Хіраго, може бути названа «мотивованою подібністю». У свою чергу, зазначена подібність може стосуватися як конкретних форм, так і доволі віддалених абстрактних структур [18, с. 16-17].

Необхідно також дещо детальніше порівняти «метафору» не тільки з «архетипом», а і з «символом» та «метонімією», які, хоча й мають усі образну природу, в сучасних лінгвістичних дослідженнях зазвичай розмежовуються. Зокрема, Н. Д. Арутюнова наводить розлогий перелік відмінностей між «метафорою» та «символом»: 1) в основі першої лежить семантичний аспект слова з його предикатною позицією, тоді як символ має, насамперед, референтне спрямування; 2) метафора зберігає відносну цілісність відповідного образу, натомість символ може розпадатися на окремі свої елементи з набуттям нового їх прочитання у системі інших таких елементів; 3) метафора зазвичай «тяжіє до земного», тобто відноситься до певного конкретного об'єкта, символ же виводить за межі звичної реальності, часто вказуючи на певні трансцендентні речі; 4) метафора виражає мовні значення, заключені в образну оболонку, а символ - певні загальні та соціально значущі ідеї; 5) якщо перехід від певного образу до метафори викликаний семантичними (внутрішньомовними) потребами, то такий же перехід до символу - вже екстралінгвістичними чинниками. Підсумовуючи окреслену характеристику, Н. Д. Арутюнова зазначає, що «образ психологічний, метафора семантична, символіка імперативна, знак комунікативний». Крім того, розмежовуючи «метафору» з «метонімією», дослідниця вказує на зорієнто- ваність першої переважно на позицію предикату та характеризувальну функцію, а другої - на позицію суб'єкта і, відповідно, ідентифіку- вальну функцію [13, с. 22-32].

Визнаючи доцільність такого термінологічного розмежування в контексті потреби ідентифікації різноманітних засобів художньої мови, вважаємо за необхідне вказати на його до певної міри штучність, формальність у деяких інших, у тому числі, психологічних, аспектах наукового аналізу.

По-перше, сучасними науковцями (наприклад, О. Е. Спичак) метафора розглядається як «можливість розширювати смислове поле тексту, де полем значень є символ», та як активний механізм «екзистенції» символу. Вона - «символічна», адже «символ виступає для метафори як інструмент, за допомогою якого вона виражає свою полісемантичність». Крім того, символи зазвичай використовуються там, де міметизм знаходить свої природні межі, а метафора стає «єдиним шляхом виразити або позначити щось» [13].

По-друге, саме метафоричність (а не, наприклад, символічність) описується як сут- нісна характеристика мислення, мовлення та дій людини у відомих когнітивних теоріях, одна з яких - теорія Дж. Лакоффа і М. Джонсона. Аналізуючи різні види метафор, дослідники розглядають і принципи функціонування метонімії у мовленні - заміну цілого його частиною, того, хто контролює - контрольованими об'єктами, місця - подією та ін. Згадуючи в цьому контексті про культурну, релігійну символіку, відомі дослідники зазначають, що, з одного боку, вона «являє собою особливі випадки метонімії» (наприклад «голуб замість Святого Духа»), з іншого боку, «концептуальні системи культур і релігій метафоричні за своєю природою». Отже, «метонімія у сфері символів - це необхідний зв'язок між повсякденним досвідом і внутрішньо узгодженими метафоричними системами, що лежать в основі релігій та культур» [7, с. 66-67]. Інакше кажучи, у психологічному ракурсі теоретичного аналізу нашої проблеми, символ - це зовнішній засіб, інструмент наочної експлікації процесів і результатів метафоризації у релігійному світосприйнятті та світорозумінні, тоді як метонімія - конкретний мовленнєвий прийом, пов' язаний із антропо- морфізацією та персоніфікацією абстрактних понять і відповідних їм нематеріальних сутностей.

По-третє, не тільки філософи чи психологи, а й мовознавці вказують саме на метафору як на основний прийом, на якому «будується усе біблійне (а отже і християнське - Н.М.) мислення» [8, с. 436]. Адже «світ Біблії» - це «світ знаків, що позначають інші, справжні речі», а тому в християнській екзегетиці метафора слугує меті розуміння цих «справжніх речей». І, крім когнітивної своєї функції, яка полягає у поясненні явищ невидимого духовного світу через певні наочні образи, вона спрямована й на те, щоб викликати у співучасника релігійної комунікації також відповідну емоційну реакцію, певне почуття [15, с. 324-325].

Зазначене вище є цілком закономірним, адже в основі усіх перелічених мовних форм і засобів лежить образне мислення людини, й усі вони детерміновані відомими особливостями «правопівкульного» способу пізнання (синкретичністю, емоційністю тощо). Поряд із цим, у цілісному акті мислення, складовою якого виступає розуміння, його процеси та засоби тісно взаємопов'язані в рамках конкретної пізнавальної мети, в нашому випадку - завдання конкретизації низки гранично абстрактних і трансцендентних понять (таких як «Бог», «душа» і т. д.), що відбувається через перенесення властивостей, частин, функцій відомих людині з її повсякденного досвіду фрагментів реальності на недосяжні для звичного сенсорно-перцептивного відображення сутності.

Слушним вважаємо і такий погляд на тісний взаємозв'язок процесів метафоризації та символізації у релігійно зорієнтованому пізнанні, який вказує, що теологічний аспект релігійних метафор дає змогу говорити про їх символічність, а аспект використання у повсякденному мисленні й побуті - як про когні- тивний засіб. З такої точки зору зручною є, наприклад, класифікація біблійно-християнських метафор на: 1) антономазійні, 2) астрологічні, 3) пов'язані з назвами природних стихій, 4) ті, в основу яких покладено назви неорганічних речовин, 5) соматичні, 6) фітонімічні, 7) зоологічні та 8) метафори- символи. Останні, як зазначає І. Б. Дубровсь- ка, стають власне символами в контексті Біблії та, ширше, теології, де вони однозначно вказують лише на певні духовні сутності [2, с. 9, 11]. Натомість у контексті повсякденної свідомості особистості, котра нерідко намагається «по-земному» осмислити той чи інший сакральний феномен, релігійні символи на психологічному рівні свого функціонування нерозривно переплетені з метафоричними когнітив- ними конструкціями.

Отже, надалі при описі результатів емпіричного дослідження ми будемо дотримуватися теоретичного погляду на метафоричність як на базовий принцип побудови релігійної картини світу, пов'язаний із функціонуванням архаїчних структур психіки у формі архети- пів, а також зі специфікою правопівкульного способу пізнання. Метафоризація з такої позиції розглядається як внутрішній, психологічний ресурс образно-релігійного світосприйняття та світорозуміння, тоді як символізація виступає зовнішнім, ідейно-композиційним її втіленням у соціально значущих формах, доступних для осягнення «Іншим».

З одного боку, процеси метафоризації у мисленні й мовленні досліджені достатньо ретельно, з іншого боку - релігійні метафори теж нерідко аналізуються сучасними лінгвістами. А проте системного власне психологічного вивчення феномену метафоричності релігійної картини світу особистості досі в українській науці не здійснено. Отже, мета статті - теоретичне обґрунтування і порівняльний аналіз результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей метафоричності розуміння базових релігійних концептів суб'єктами з різними рівнями релігійної активності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вибірка нашого емпіричного дослідження склала 543 особи різного віку, соціального статусу та з різних регіонів Західної України (Тернопільської, Рівненської, Волинської, Івано-Франківської, Закарпатської областей), збалансована щодо конфесійної структури християнської частини сучасного українського суспільства (виходячи, наприклад, із даних останніх соціологічних зрізів).

Результати проведеного теоретичного аналізу проблеми, на нашу думку, достатньою мірою обґрунтовують використання відомої методики «Піктограма» О. Р. Лурії для дослідження метафоричної образності осмислення особистістю тієї чи іншої сфери її буття, в даному випадку - релігійної. Адже навіть етимологічні корені назви методики (від лат. «pictus» - намальований і грец. «grapho» - пишу, отже - «пишу малюнками») вказують на принципову можливість цілісного розкриття з її допомогою багатоаспектної - як афективно-ірраціональної, так і до певної міри вербалізовано-раціональної - релігійної картини світу особистості. Тим більше, що за майже вже столітню історію використання методика

«Піктограма» пройшла через численні процедури удосконалення своєї інтерпретативної схеми, що дало змогу перейти від спочатку лише якісної обробки її результатів до відносно високого ступеня формалізації отримуваних емпіричних даних [1, с. 243-245].

У зв'язку із заявленою предметною сферою дослідження, методика «Піктограма» була модифікована за змістом, а саме: до переліку слів-стимулів увійшли «Бог», «людина», «душа», «віра», «рай», «пекло», «добрий вчинок», «гріх», «любов», «сповідь», «молитва», «причастя», «покаяння», «церква», «храм», «релігійні цінності», що втілюють базові концепти релігійного (християнського) дискурсу.

Крім «Піктограми», відповідно до поставленої мети, у дослідженні також використано методику «Питальник релігійної активності» Д. О. Смірнова [11]. Згідно з обґрунтованою вченим структурою релігійної активності (далі по тексту - РА), питальник складається із чотирьох субтестів - вимірювальних шкал, за якими потенційно можна набрати максимальних 272 бали. Після збору первинних емпіричних даних і через статистичну процедуру вирахування квартилів - трьох значень узагальненого балу рівня РА всіх респондентів, вибірку за відповідним критерієм було поділено на чотири підгрупи: 1) 138 осіб із найнижчим рівнем РА (загальний бал 187 і менше), 2) 141 особа з рівнем РА, нижчим за середній (188 - 210 балів), 3) 139 осіб із рівнем РА, вищим за середній (211 - 225 балів)та 4) 125 осіб із найвищим рівнем РА (226 і більше балів).

Далі результати, отримані за методикою «Піктограма», для кожної підгрупи якісно й кількісно оброблялися окремо: спочатку вираховувалася абсолютна кількість графічних зображень різних поняттєвих груп (наприклад, «сонце» чи «хмари»), які поєднувалися у глобальніші категорії («небесні» символи і т. д.). Потім визначалася відносна кількість (у %) піктограм тієї чи іншої категорії від загальної чисельності усіх репродукованих через графічні символи метафоричних образів, а також відносна кількість усіх окремих типів образів у межах кожної такої категорії. Крім того, на основі вирахуваних відсоткових показників визначалися рангові місця суб'єктивної значущості категорій у контексті цілісного осмислення того чи іншого релігійного концепту.

Проаналізуємо тепер отримані якісні й кількісні результати на прикладі кількох релігійних концептів (повний аналіз усіх таких концептів неможливий у зв'язку з обмеженнями статті за змістом). Зауважимо, що в кожній таблиці числові дані перед дужкою - це відносна кількість (виражена у відсотках) певної зафіксованої категорії у тій чи іншій підгрупі респондентів, а число в дужках - відповідне її рангове місце у системі метафоричного осмислення відповідного концепту особами з певним рівнем РА.

Почнемо із системотвірного релігійного концепту «Бог» (табл. 1):

Таблиця 1 Графічно репрезентовані категорії символів, які опосередковують розуміння концепту «Бог»

№ з/п	Види символіки	Найнижчий рівень РА	Нижчий за середній рівень РА	Вищий за середній рівень РА	Найвищий рівень РА
1.	«Небесні» символи	37,50 (1)	32,22 (1)	42,02 (1)	27,21 (1)
2.	Антропоморфічні символи з атрибутами святості	28,13 (2)	19,44 (2)	17,16 (2)	17,01 (2)
3.	Антропоморфічні символи без атрибутів святості	13,12 (3)	9,44 (4)	8,28 (4)	6,12 (6)
4.	Хрест	6,88 (4)	6,67 (5)	10,65 (3)	16,33 (3)
5.	Абстрактні символи святості	5,62 (5)	15,00 (3)	2,96 (8)	10,88 (4)
6.	Символи релігійної (християнської) культури	3,75 (6)	6,11 (6)	7,10 (5)	8,16 (5)
7.	Серце	2,50 (7)	4,45 (7)	5,33 (6)	6,12 (6)
8.	Символи побутової культури	1,25 (8)	2,78 (8)	1,77 (9)	1,36 (7)
9.	Абстрактні (в тому числі, геометричні) символи	1,25 (8)	2,78 (8)	3,55 (7)	6,12 (6)
10.	«Земні» символи	-	1,11 (9)	1,18 (10)	0,69 (8)

Наведені у таблиці дані демонструють, насамперед, що при піктографічному втіленні результатів метафоричного осмислення концепту «Бог» в усіх підгрупах переконливо домінує посередництво «небесної» символіки (образи «сонця», «зір», «хмар», а також «птаха»). З точки зору порівняння, важливо проаналізувати динаміку в межах зазначеної категорії символів відносної кількості двох основних її метафоричних образів - «сонця» та «хмар». Так, останній домінує у представників тільки найнижчого рівня РА (53,33 % від загальної кількості «небесних» символів), тоді як відносна частотність першого образу починає зростати й поступово домінувати з кожним наступним рівнем (50,00 %, 50,70 % та 60,00 % у 2-ій, 3-ій та 4-ій підгрупах, відповідно). «Сонце» у більшості культур - основний символ творчої енергії, який в умовах архаїчного світогляду часто сприймався як саме верховне божество або як втілення його всео- хопної влади; також це - символ чоловічого першопочатку [14, с. 348]. «Сонце» можна розглядати і як одну з іпостасей архетипу світла, з яким у християнстві нерозривно пов'язана сутність Бога [8, с. 475]. Водночас, метафоричний образ «хмари», який можна віднести до типу метафор «природних стихій», є більш суперечливим у контексті християнського світогляду. З одного боку, на іконах, ілюстративних своїх зображеннях Бог часто перебуває на хмарах або серед хмар, з іншого ж боку, в Біблійних текстах саме хмари - це нерідко символ загрози Божого гніву й покарання [10, с. 230-231].

На другому місці за своєю значущістю в усіх досліджених підгрупах - антропоморфічна метафора Бога, як «святої людини» (хоч із німбом чи у сяйві, але також і з цілком людиноподібними обличчям та тілесною схемою). Наступна ж рангова позиція виявлених метафоричних символів у наших підгрупах відрізняється. Так, якщо в осіб із найнижчим рівнем РА третіми за чисельністю стали антропоморфічні зображення без будь-яких атрибутів святості, а із нижчою за середній рівень РА - група абстрактних символів святості («німб» і т. п.), то у двох підгрупах із вищими рівнями РА - символ хреста. Останній є не тільки найпоширенішим уособленням власне християнської віри, а і древнім універсальним символом Всесвіту. Послідовники К. Г. Юнга розглядають хрест також як символ енергії добра [14, с. 169-170].

Отже, аналізуючи динаміку кількісного співвідношення усіх згаданих вище категорій символів та їх змістового (образного) наповнення, можна стверджувати, що при метафоричному осмисленні концепту «Бог» в цілому спадає частотність значною мірою язичницьких астрологічних («небесних») метафор; також послаблюється посередницька роль антропоморфічних метафор (особливо зображень без атрибутів святості - їх кількість зменшується приблизно удвічі); натомість у понад ніж 2,5 рази зростає частотність використання традиційного християнського символу - хреста. Приблизно на стільки ж зростає і частота звернення до посередництва інших символів християнської релігійної культури - насамперед, православної (наприклад, піктографічних зображень ікон), а також символу серця. Описані особливості вказують на те, що зі зростанням рівня релігійної активності суб'єкта «Бог» меншою мірою когнітивно репрезентується, як просто «могутня особа на небі», даних даної таблиці з даними попередньої демонструє, як далеко і в метафоричному плані свого розуміння «людина» знаходиться від «Бога». Якщо в першому випадку «небесні» символи та символ хреста перебувають на початкових рангових позиціях, то у другому - практично на останніх. Натомість тут однозначно переважають типові соматичні символи здатна погрожувати й карати, але більшою мірою - як абстрактне уособлення добра та любові, готовності до порятунку гріховної людини (складні асоціативні поля «хреста»).

Таблиця 2 Графічно репрезентовані категорії символів, які опосередковують розуміння концепту «людина»

№ з/п	Види символіки	Найнижчий рівень РА	Нижчий за середній рівень РА	Вищий за середній рівень РА	Найвищий рівень РА
1.	Схема тіла	89,78 (1)	91,97 (1)	88,32 (1)	90,98 (1)
2.	Обличчя	6,57 (2)	4,38 (2)	3,65 (2)	5,74 (2)
3.	Серце	0,73 (4)	-	1,46 (4)	0,82 (4)
4.	Руки/долоні	-	0,73 (4)	2,19 (3)	-
5.	Абстрактні символи	0,73 (4)	2,19 (3)	1,46 (4)	1,64 (3)
6.	Зооморфічні символи	0,73 (4)	-	0,73 (5)	-
7.	Фітоморфічні символи	-	0,73 (4)	0,73 (5)	-
8.	Символи побутової культури/ антикультури	1,46 (3)
9.	«Небесні» символи	-	-	0,73 (5)	-
10.	Хрест	-	-	-	0,82 (4)
11.	Символ зла	-	-	0,73 (5)	-

Дослівний переклад терміну «релігія» - «зв'язок» (людини з Богом), тому другим базовим концептом при аналізі релігійної картини світу закономірно виступає «людина» (табл. 2).

Навіть початкове візуальне порівняння ли, які у зв'язку з їх розлогою представленіс- тю та для зручності аналізу поділено на окремі підгрупи («обличчя», «серце», «руки/ долоні» тощо).

Так, на першому місці з абсолютно домінантною своєю суб'єктивною значущістю в усіх підгрупах перебуває образ «схеми тіла» («чоловічок» і т. п.), на другому - більшою або меншою мірою схематизовані зображення обличчя з різними його емоційними виразами (часто це «смайлик»). А от третє рангове місце демонструє певні якісні розбіжності між представниками досліджених підгруп. Зокрема, тільки особи з найнижчим рівнем РА інколи зображували людину з атрибутами її «земних» потреб (іграшками або навіть з цигаркою, алкоголем - група символів «побутової культури/антикультури»); у представників 2- ої підгрупи на цій ранговій позиції опинилося віднесене до категорії «абстрактних» символів «коло» - образ повноти, гармонії та завершеності. У досліджених із вищим за середній рівнем РА відповідну позицію посів символ «рука», що втілює метафоричний смисл людини як активної, діяльної істоти, а у суб'єктів найвищого рівня РА - піктографічне відтворення детально описаної у теорії Лакоффа- Джонсона орієнтаційної метафори «донизу» [7, с. 35-43] через значок стріли з відповідним її спрямуванням (група «абстрактних» символів).

Відмінності у розумінні концепту «людина», пов'язані з різними рівнями релігійної активності особистості, проявилися і в тому, що якщо, наприклад, у піктограмах респондентів із вищими рівнями РА трапляється певна частка релігійно орієнтованих зображень, то на нижчих таких рівнях відповідні зображення взагалі відсутні. Але в цілому настільки істотних відмінностей між різними підгрупами, як це було у випадку з метафоричним осмисленням концепту «Бог», тут не виявлено. «Людина» для більшості наших респондентів - це, насамперед, позначення модусу тілесно-матеріального буття.

Переходимо тепер до концепту з більшим духовним звучанням - до «душі» (табл. 3).

Як бачимо, при осмисленні «душі» спостерігається значно строкатіша й більш неоднозначна метафорична картина, ніж у випадку з концептом «людина». По-перше, хоча тут соматичні символи теж займають перші позиції у рангах значущості, а проте їх домінування далеко не є настільки потужним і стабільним.



Таблиця 3 Графічно репрезентовані категорії символів, які опосередковують розуміння концепту «душа»

№ з/п	Види символіки	Найнижчий рівень РА	Нижчий за середній рівень РА	Вищий за середній рівень РА	Найвищий рівень РА
1.	Соматичні символи (частини тіла, функції)	19,85 (1)	19,12 (2)	21,85 (1)	19,12 (2)
2.	Символ подиху	17,73 (2)	22,79 (1)	21,85 (1)	12,50 (4)
3.	«Небесні» символи	12,77 (3)	13,97 (3)	11,26 (2)	16,18 (3)
4.	Символ привида	12,77 (3)	9,56 (5)	8,61 (4)	3,68 (7)
5.	Антропоморфічна постать	9,93 (4)	-	9,27 (3)	21,32 (1)
6.	Бог/Святі істоти	7,80 (5)	8,82 (6)	8,61 (4)	11,02 (5)
7.	Символ переходу («покидає тіло»)	7,09 (6)	6,62 (7)	3,97 (5)	5,88 (6)
8.	Абстрактні символи	7,09 (6)	11,76 (4)	9,27 (3)	3,68 (7)
9.	«Земні» символи	3,55 (7)	5,88 (8)	3,97 (5)	2,94 (8)
10.	Символи релігійної культури	1,42 (8)	0,74 (9)	0,67 (6)	3,68 (7)

Зауважимо, насамперед, що відповідна група символів узагальнено втілює метафорику почуттів людини («серце», «смайлик» тощо). Крім того, у зв'язку зі своєю істотною частотністю нами була виокремлена у спеціальну категорію піктограма «подиху» (тобто аморфної, хмароподібної фігури), що метафорично відображає проміжне положення душі людини між тілом (саме воно породжує дихання) та духовним світом («відірваність» від тіла і відчуття легкості). Відносне домінування двох описаних категорій символів, що спочатку чергуються між собою першим і другим ранговими місцями, а далі зрівнюються за своєю значущістю, спостерігається від 1-ої по 3-тю підгрупи. метафора релігійний концепт

А от в осіб із найвищим рівнем РА репрезентована у піктограмах метафорична картина помітно змінюється: першу позицію за своєю частотністю посідає антропоморфічна символіка - різної міри схематизації зображення цілісної постаті людини, кількість яких, порівняно з попередніми рівнями РА, зростає понад ніж удвічі. Це демонструє суттєве метафоричне зближення концепту «душа» з концептом «людина» в релігійній картині світу тільки у суб'єктів із найвищою релігійною активністю. Крім того, метафоричний образ «душі, наче подиху» тут пересувається з першої (у попередніх підгрупах) лише на четверту рангову позицію, що вказує на послаблення ролі розуміння душі як аморфного та дуалістичного («між небом і землею») утворення.

Третю ж рангову позицію у більшості наших підгруп (1-ій, 2-ій та 4-ій) посіла «небесна» символіка. Важливо зазначити, що при метафоричному осмисленні концепту «душа», як і концепту «Бог», із наростанням рівня РА істотно збільшується частотність використання образу «сонця» (від 22,22 % у 1-ій підгрупі до 45,45 % - у 4-ій).

Зауважимо і той факт, що у представників найнижчого рівня РА третьою ранговою позицією із «небесною» символікою ділиться значною мірою казковий образ «привида». Загалом же на основі виявленої та стисло описаної динаміки домінантних у цьому концептуальному контексті символів можемо констатувати, що зі зростанням рівня релігійної активності особистості метафоричний образ «душі» трансформується від спочатку так до кінця і не зрозумілої «фігури», до певної міри «застряглої» між матеріальним та духовним світами, до вже тісніше пов'язаної з «небом» істоти, котра і у своїй нематеріальній іпостасі багато в чому залишається «людиною».

Досить строката метафорична картина спостерігається і при візуалізації розуміння ще одного базового в нашому дослідженні концепту - «віра» (табл. 4). Дані таблиці демонструють, що на пер шій ранговій позиції у представників найнижчого рівня РА перебуває символіка ритуальних релігійних дій (зображення «стояти на колінах», «підняти догори руки» і т. д.), яка, істотно втрачаючи свою значущість для респондентів 2-ої та 3-ьої підгруп (відповідно, четверта і п'ята рангові позиції), знову стає домінантним посередником при осмисленні концепту «віра» суб'єктами з найвищим рівнем РА.



Таблиця 4 Графічно репрезентовані категорії символів, які опосередковують розуміння концепту «віра»

№ з/п	Види символіки	З найнижчим рівнем РА	З нижчим за середній рівнем РА	З вищим за середній рівнем РА	З найвищим рівнем РА
1.	Символи ритуальних дій	17,09 (1)	11,46 (4)	9,94 (5)	22,22 (1)
2.	Соматичні символи	15,19 (2)	18,47 (1)	27,08 (1)	10,42 (5)
3.	«Небесні» символи	14,56 (3)	17,20 (3)	18,23 (2)	11,11 (4)
4.	Хрест	13,29 (4)	17,83 (2)	10,50 (4)	13,89 (3)
5.	Біблія/святі книги	11,39 (5)	10,83 (5)	12,15 (3)	15,28 (2)
6.	Символи релігійної культури	10,76 (6)	8,92 (6)	6,63 (6)	10,42 (5)
7.	Бог/святі істоти	8,23 (7)	5,10 (7)	5,52 (7)	10,42 (5)
8.	«Земні» символи	6,33 (8)	3,82 (8)	4,42 (8)	0,69 (7)
9.	Метафори трансформації	0,63 (9)	1,27 (9)	1,66 (9)	1,39 (6)
10.	Символ влади	0,63 (9)	-	-	-
11.	Вогонь	0,63 (9)	-	-	-

Але при цьому істотно змінюється метафорично-семантичний контекст розуміння відповідних ритуальних дій. Так, якщо для досліджених 1-ої підгрупи зазначений контекст формує соматична символіка людських почуттів («серце» та ін. образи у другій за значущістю категорії «соматичних» метафор) і «небесна» символіка, то у 4-ій підгрупі - піктографічні посилання на «Святе Письмо» (друга рангова позиція) та символіка хреста (третя позиція).

Інакше кажучи, ритуальна семантика «віри» у 1-ій підгрупі більшою мірою пов'язана із «земними» почуттями людини, тоді як у 4-ій підгрупі - з необхідністю дотримуватися власне християнської «букви Закону».

Причому такий метафоричний зсув від пріоритетності вираження людської почуттєвості до чіткої ритуальності християнської бо- говідповідності відбувається досить стрибкоподібно саме на найвищому рівні РА. Так, порівняно із попередніми підгрупами, у респондентів 4-ої підгрупи у середньому в 2 рази зростає частотність «ритуальної» символіки; водночас, приблизно у 1,5 рази спадає відносна кількість «соматичної» символіки з її афективно насиченими смислами й «небесної» символіки з її значною мірою язичницькою метафорикою; крім того, понад ніж у 6 разів зменшується репрезентованість типових «земних» символів («квіти», «гори» й ін.). В цілому можна стверджувати, що з наростанням рівня релігійної активності особистості загальновизнана ірраціональність її віри істотно огортається символічною ритуальністю і текстуальністю Слова Божого.

Аналізуючи метафорично-семантичне наповнення основних концептів релігійної картини світу, не можемо обминути «рай» та «пекло», що за своїм глобальним сприйняттям і розумінням взаємозв'язані з базовою орієн- таційною метафоричною моделлю «догори- донизу». Почнемо з «раю» (табл. 5).

Отже, дві перші рангові позиції при метафоричному осмисленні концепту «рай» посідають «небесні» й «земні» символи, які чергуються між собою зазначеними позиціями в розрізі від 1-ої до 4-ої підгруп. В цілому, при переході до найвищого рівня РА в даному контексті спадає частотність посередництва класичної «небесної» символіки («сонця», «веселки» й т. д.) з одночасним наростанням представленості символіки «земної». Тут варто зазначити, що до складу останньої категорії було віднесено фітоморфні символи («дерево», часто з його «плодами», «квітка» та ін.), зооморфні («птах», «риба», в окремих випадках - «змія»), а також символ «вода» (репрезентований зображеннями річки, озера, подекуди моря). Останній втілює собою потужний архетип, який, поряд із «вогнем», є центральним та всеохопним архетипом, що проходить через усю Біблію, виступаючи уособленням життєдайної природи Бога, а також очищення і благословення [8, с. 470-471].

Третя рангова позиція виявляє певну якісну відмінність між, з одного боку, особами з найнижчим рівнем РА та, з іншого боку, всіма іншими підгрупами респондентів: якщо в розумінні «раю» першими відповідну посередницьку позицію займає символіка, пов яза- на з метафоричними образами переходу в інший світ (наприклад, зображення сходів нагору або брами), то в інших випадках - антропоморфічна та/або соматична символіка, значущість якої повільно наростає з кожним наступним емпірично виокремленим рівнем РА.

Таблиця 5 Графічно репрезентовані категорії символів, які опосередковують розуміння концепту «рай»

№ з/п	Види символіки	З найнижчим рівнем РА	З нижчим за середній рівнем РА	З вищим за середній рівнем РА	З найвищим рівнем РА
1.	«Небесні» символи	41,66 (1)	38,28 (2)	42,86 (1)	34,25 (2)
2.	«Земні» символи	38,64 (2)	46,09 (1)	41,67 (2)	42,13 (1)
3.	Символи переходу	6,06 (3)	4,69 (4)	3,57 (4)	5,91 (4)
4.	Бог/Святі істоти	5,68 (4)	3,52 (5)	2,78 (5)	7,09 (3)
5.	Людина/люди	4,17 (5)	5,47 (3)	6,75 (3)	7,09 (3)
6.	Споруди	1,51 (6)	0,78 (6)	-	0,39 (7)
7.	Символи релігійної культури	1,14 (7)	0,78 (6)	0,79 (7)	2,76 (5)
8.	Символи влади	0,76 (8)	-	0,39 (8)	-
9.	Абстрактні символи	0,38 (9)	0,39 (7)	1,19 (6)	0,78(6)

При цьому метафора переходу в інший світ піктографічно представлена і в інших підгрупах, але вже на четвертій ранговій позиції. Тут доцільно вказати на один психологічно важливий нюанс: якщо у 1-ій підгрупі 90 % експлікованих образів «брами у рай» характеризуються її метафоричною «зачиненістю», то у 4- ій підгрупі 100 % таких образів, навпаки, відображають її «відчиненість». Крім того, третю рангову позицію в метафоричній системі сприйняття й осмислення концепту «рай» у осіб із найвищим рівнем РА також посідає образ Бога та святих істот (що на попередніх рівнях РА є лише четвертим або навіть п'ятим за своєю частотністю).

Описані факти демонструють, що з наростанням рівня релігійної активності особистості корелює трансформація метафоричного образу «раю» від відносно недосяжних («зачинених») «небес» до психологічно ближчого, більш досяжного місця вже навіть, принаймні частково, на землі, де людина зближується із Богом.

Переходимо до інтерпретації метафоричної символіки «пекла» (табл. 6).

Наведені у таблиці кількісні дані демонструють, що першим за значущістю із приблизно однаковими відносними показниками в усіх підгрупах цілком очікувано виявився символ вогню, пов'язаний з одним із найбільш багатогранних та потужних відповідних архетипів, що належить, як і «вода», до відносно усталених у людській свідомості архети- пів природних стихій. Вогонь є концентрацією та джерелом енергії, що здатна водночас як підтримувати життя своїм теплом, так і вбивати його, спопеляючи усе навкруги. Отже, зазначений архетип є доволі неоднозначним і щоразу набуває нових смислових відтінків у різних контекстах свого прояву [8, с. 467-469]. Аналогічно, у випадку метафоричного осмислення концепту «пекло» символіка вогню може мати значення як руйнування усього злого, гріховного, так і очищення від зла та нечисті. На домінуючий саме перший тип символічного значення «вогню» - покарання та знищення, вказують наступні за своєю суб'єктивною значущістю групи піктограм - «інструменти фізичних катувань» (друга за рангом в усіх наших підгрупах) і «нечиста сила» (третя за рангом, за винятком 3-ьої підгрупи).

Як можемо бачити, за домінантними категоріями символів істотних розбіжностей у метафоричному розумінні концепту «пекло» між представниками різних рівнів РА практично не виявлено. А проте окремі глибші такі відмінності можна розкрити, аналізуючи динаміку проявів менш частотної символіки. Зокрема, якщо на найнижчому рівні РА взагалі відсутні метафоричні образи спокуси (такі, наприклад, як «змія» або «червиве яблуко», виявлені на вищих рівнях), то у респондентів із найвищим рівнем РА зникають образи смерті (символ «череп і кістки» й т. п.). Крім того, в останньому випадку приблизно у 2,5 рази частіше зустрічається класична орієнтаційна метафора «донизу».

Отже, для досліджених українців концепт «пекло» пов'язаний, насамперед, з образами болю та руйнування, але поряд із тим його метафоричне жахіття для осіб із нижчою РА більшою мірою має конотації незворотності як певного кінцевого пункту буття («смерть» в усіх її вимірах), тоді як на вищих рівнях РА з' являється репрезентованість ще й чинників та процесу наближення людини до відповідного «місця» з потенційною можливістю зміни такого спрямування. Підсилення суб'єктивної ймовірності порятунку від гіпотетичного «пекла» на тлі зростання рівня РА суб'єкта демонструє, наприклад, і відсоткове співвідношення метафоричних образів блискавки, що спопеляє усе навкруги, та дощу із хмар, що несе потенційну можливість відновлення «спаленої землі» (в рамках категорії символів «природних стихій»): 57,14 % і 42,86 % (на користь «блискавки») у 1-ій підгрупі та 44,44 і 55,56 % (на користь «дощу») в 4-ій підгрупі.

Доцільно проаналізувати й особливості метафоричного осмислення концепту «молитва», що позначає основний жанр релігійного дискурсу (табл. 7).

Отже, в даному контексті домінантні першу та другу рангові позиції в усіх чотирьох підгрупах займають піктографічні символи «Святого Письма» та релігійних ритуальних дій, причому з наростанням рівня РА перші поступово поступаються за своєю частотністю перед другими. Натомість третю рангову позицію у двох підгрупах досліджених із нижчими рівнями РА посідають символи релігійної культури (в першу чергу, цю категорію тут утворюють піктографічні образи ікон), тоді як у двох підгрупах із вищими рівнями РА - переважно антропоморфічні символічні зображення Бога та святих істот.

Таблиця 7 Графічно репрезентовані категорії символів, які опосередковують розуміння концепту «молитва»

№ з/п	Види символіки	Найнижчий рівень РА	Нижчий за середній рівень РА	Вищий за середній рівень РА	Найвищий рівень РА
1.	Біблія/Святе Письмо	38,13 (1)	37,80 (1)	33,96 (1)	29,33 (2)
2.	Символи ритуальних дій	35,62 (2)	35,98 (2)	33,96 (1)	36,00 (1)
3.	Символи релігійної культури	9,38 (3)	6,10 (3)	10,06 (2)	8,67 (4)
4.	Бог/Святі істоти	5,63 (4)	6,10 (3)	5,66 (3)	10,00 (3)
5.	Хрест	5,00 (5)	4,27 (4)	5,03 (4)	4,67 (6)
6.	«Небесні» символи	4,38 (6)	4,27 (4)	4,40 (5)	3,33 (7)
7.	Соматичні символи	0,62 (7)	3,05 (5)	5,03 (4)	7,33 (5)
8.	Символи трансформації	-	1,83 (6)

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Психологічні особливості метафоричного розуміння базових релігійних концептів суб’єктами з різними рівнями релігійної активності" скачать

Подобные документы

• Психологічні аспекти осягнення феномену релігійної віри

  Визначення віри у контексті різноманітних підходів дослідження. Її особливості у світлі психології релігії. Опис самозаглиблення, муки бажань та екстазу як форм виявлення релігійної віри. Зміст та причини виникнення масового релігійного фанатизму.
  
  контрольная работа [33,0 K], добавлен 29.09.2010
  

• Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні

  Загальна характеристика релігійних організацій як юридичних осіб. Аналіз Закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Спеціальна правоздатність релігійних організацій. ООсобливості прав власності релігійних організацій.
  
  курсовая работа [48,2 K], добавлен 27.11.2006
  

• Основні елементи релігії

  Основні елементи релігійної системи. Релігійна свідомість. Віра в надприродне. Систематизоване й кодифіковане віровчення (релігійні тексти). Релігійний культ. Культові дії. Матеріальні форми культу. Релігійні обряди. Молитва. Релігійні організації.
  
  реферат [16,7 K], добавлен 09.08.2008
  

• Психологічна основа різних релігій

  Вивчення психологічної складової різних релігій за допомогою визначення поняття релігії і характеристики існуючих релігій: буддизм, християнство, іслам, іудаїзм, даосизм. Особливості релігійної свідомості і аналіз психологічних типів релігійних людей.
  
  курсовая работа [49,0 K], добавлен 04.12.2010
  

• Проблеми виникнення та становлення феномену релігії

  Дослідження проблеми виникнення релігійних вірувань. Розгляд проблеми палеолітичних релігійних вірувань через дослідження явища палеолітичного мистецтва. Різні концепції установлення найпершої форми релігії та найхарактерніші відмінності між ними.
  
  курсовая работа [55,4 K], добавлен 15.07.2009
  

• Основні течії ісламу

  Виникнення протиріч в ісламі на підставі виникнення чотирьох його напрямків (а саме хариджизму, сунізму і шиїзму) з різними принципами спадкування релігійної й світської влади. Ваххабізм як течія сунізму. Суфізм як містико-аскетичний напрям в ісламі.
  
  реферат [30,0 K], добавлен 20.10.2009
  

• Релігійні обов’язки та їх взаємозв’язок з юридичними обов’язками

  Проаналізовано сутність релігійної норми як різновиду соціальної. Охарактеризовано основні поняття релігійного та юридичного обов’язку. Розкрито види релігійних та юридичних норм. Досліджено взаємозв’язок між юридичними та релігійними обов’язками.
  
  реферат [30,2 K], добавлен 16.04.2019
  

• Віра, Надія, Любов у філософсько-релігійних поглядах та етичній думці людства

  Перші уявлення про: Віру, Надію, Любов у давньоіндійському вченні, згадки про дані поняття в письменах. Досліджувана тріада в індійській традиції як засіб досягнення вищої мети. Визначення тріади в творах китайських мудреців та християнській традиції.
  
  контрольная работа [39,2 K], добавлен 24.04.2010
  

• Роль полеміки в раціоналізації релігійного дискурсу в межах класичної ісламської релігійної філософії

  Процес становлення раціонального методу аргументації в межах релігійної полеміки. Розмежування прихильників та противників раціонального критерію істинності. Виникнення й раціоналізація релігійно-філософської полеміки в ісламській теологічній традиції.
  
  реферат [32,7 K], добавлен 21.07.2009
  

• Релігієзнавство

  Релігійна свідомість — ставлення віруючих до світу, виражене в системі поглядів, почуттів, смисл яких становить віра у надприродне. Суттєвими ознаками релігійної свідомості є образність, символічність, інтимність, утаємниченість, надприродну сутність.
  
  контрольная работа [33,6 K], добавлен 15.08.2008
  

• Аскеза та екстаз у світових релігійних практиках

  Вивчення тілесного досвіду у релігійних традиціях. Характеристика феноменів екстазу й аскези, двох протилежних онтологічних стратегій, сакрального значення. Екстаз - перемога тілесного над свідомістю. Аскеза - співвідношення людського й надлюдського.
  
  реферат [23,2 K], добавлен 20.01.2010
  

• Предмет релігієзнавства. Основні елементи і функції релігії

  Релігія як суттєвий елемент духовного життя суспільства. Усні міфи та священні книги релігійних віровчень. Зв'язок між релігійною ідеологією (раціональною стороною релігії) та релігійною психологією. Функції релігійних культів, результати культових дій.
  
  контрольная работа [25,9 K], добавлен 20.06.2010
  

• Життя Готами Будда

  Розгляд основних якостей (благословенний, учитель, переможець) і релігійних переконань (заперечення існування особистого Бога, вічної і незмінної душі) Будди. Історія навернення царевича Сиддхарта до нової віри через здійснення пророцтв Шуддходани.
  
  реферат [32,3 K], добавлен 20.02.2010
  

• Первісні релігійні вірування

  Значення міфологічної системи. Магія як віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне шляхом чаклунського дійства. Форми та види ранніх чи первісних релігійних вірувань. Їх місце у світосприйманні людини первіснообщинного суспільства.
  
  реферат [14,1 K], добавлен 09.03.2015
  

• Релігійні конфлікти в перехідних європейських суспільствах: природа, динаміка, вплив на релігійно-суспільні процеси

  Дослідження феномену релігійних конфліктів у європейських суспільствах перехідного типу як закономірного компоненту трансформаційних процесів. Специфіка конфлікту, сукупність конкретно-історичних, політичних, етнонаціональних, культурних детермінант.
  
  автореферат [59,8 K], добавлен 09.04.2009
  

• Історична генеза релігії

  Первісна міфологія як підґрунтя релігійних вірувань. Створення світу в перших релігійно-міфічних системах народів світу. Анімістичні вірування. Віра у відносно самостійне існування душі. Негативний і позитивний аспекти існування надприродного.
  
  реферат [15,2 K], добавлен 09.08.2008
  

• Еволюція релігійних вірувань первісних людей

  Міфологічний комплекс первісних людей. Фетишизм – віра в одухотвореність предметів і сил природи. Тотемізм. Іпатіївській літопис. Дерево життя — складова космогонічних і часових первісних уявлень. Магія в первісних віруваннях. Генеза надприродного.
  
  реферат [17,4 K], добавлен 09.08.2008
  

• Анімізм і шаманізм

  Віра в існуванняматеріальних об’єктів і процесів надприродних двійників (анімізм). Віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів). За яких історичних умов виник шаманізм. Уявлення про Бога, сатану.
  
  практическая работа [1,9 M], добавлен 13.02.2009
  

• Православне віровчення про сенс людського буття

  Свідомість і підсвідомість з позиції християнської антропології. Архетипи православної свідомості. Об'єктивне розуміння релігійного досвіду в психіатрії. Ставлення психіатра до релігійних переживань хворого, священика - до патологічних проявів у психіці.
  
  дипломная работа [202,6 K], добавлен 27.06.2012
  

• Міжконфесійна ситуація в контексті суспільно-політичних процесів на Прикарпатті у першій половині 90-х років ХХ ст.

  Релігійно-суспільний рух за утворення Української Православної Церкви. Розбрат між греко-католиками і православними як найболючіший момент сьогоднішньої релігійної кризи на Прикарпатті. Розкольницькі ідеї у становленні Христової церкви на Україні.
  
  статья [28,4 K], добавлен 29.08.2013
  

Другие документы, подобные "Психологічні особливості метафоричного розуміння базових релігійних концептів суб’єктами з різними рівнями релігійної активності"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам