Вихованець Київської духовної академії Микола Стеллецький: сторінками біографії та творчості

Тих самих теоретико-методологічних настанов щодо історико-філософського дослідження дотримується М. Стеллецький і у праці «Релігійно-мо- ральнісний світогляд Гоголя» (1902) [23]. Прагнучи віднайти ключ до розуміння «складної натури» Гоголя, дослідник намагається розкрити неповторність його індивідуального світогляду, відтворити хронологію душевного життя. З метою увиразнення безпосередності душевного життя Гоголя, М. Стеллецький залучає до аналізу його широке листування та особистісні зізнання у «Авторській сповіді», що спонукає дослідника відмовитися від загальноприйнятої думки про два періоди життя Гоголя: прогресивний і консервативний. М. Стел- лецький стверджує про цілісність внутрішнього життя Гоголя, в якому не було переломів чи надривів, навпаки, простежується певна послідовність у розвитку особистісного світогляду. М. Стеллецький визначає основну рису душевного життя Гоголя, що полягала в його релігійності. Прищеплений ще в дитинстві батьками релігійний напрям життя став превалюючим життєнапрямом після перебування Гоголя закордоном, його усамітненого життя в Римі. Послідовно відтворюючи хронологію душевного життя Гоголя, М. Стеллецький робить висновок про те, що перехід Гоголя від художньої творчості до моральнісного учительства відбувався без певних надломів, а поступово і закономірно. Схожість такого переходу прослідковує дослідник і у житті Льва Толстого, водночас вказуючи на принципову різницю між їхніми результатами - якщо Л. Толстой врешті приходить до протестантсько-теософського вчення, то Гоголь - до вчення православної церкви. М. Стеллецький поціновує Гоголя як першого з російських письменників, які серйозно почали промовляти у своїй творчості про значення православної віри і моральності.

Отже, на думку М. Стеллецького, ключ до розуміння Гоголя слід шукати у його релігійно-моральному світогляді, в основі якого є цілком сформоване вчення про особисту і суспільну моральність. Цілісність душевного життя Гоголя, у якому не було трагічної розірваності між сповідуваними принципами і діяльністю, відобразилась у тому, що поставлені моральнісні питання не залишалися на рівні теоретичних рішень, а були реалізованими в його житті. Насамперед, Гоголь поставив та послідовно втілював у життя велику справу особистого моральнісного вдосконалення. На цьому шляху, на думку М. Стеллецького, як необхідність виникало питання про співвідношення спасіння та творчості - питання, що постали перед Гоголем не на рівні теоретичного осмислення, а в першу чергу, як трагічна життєва колізія. Варто зазначити, що М. Стеллецький у свій праці намітив стрижневі інтенції того напряму в рецепції Гоголя (розвинутого згодом російськими релігійними мислителями ХХ ст. - В. Зеньковським, С. Франком, К. Мочульським, Г Флоровським), в рамках якого здійснювалися спроби зрозуміти непересічну особистість Гоголя крізь призму його релігійного світогляду, показати Гоголя провісником християнської культури. Внаслідок переосмислення упередженого сприйняття сучасниками особи Гоголя як моральнісного наставника та проповідника, побачити у його відмові від художньої творчості в останній період життя не ознаку душевної хвороби, а ту трагічну колізію, яку переживав гостріше за всіх Гоголь - відношення Церкви та культури, спасіння та творчості.

М. Стеллецькому належить низка нарисів, які мали науково-популярний характер і були написані у жанрі релігійної публіцистики. У цих працях М. Стеллецький порушує актуальні проблеми суспільно-політичного, культурного, освітянського, релігійного життя, надає їм оцінку з християнської позиції та намагається віднайти можливі шляхи для їх вирішення.

У 1908 р. виходить праця М. Стеллецького «Патріотизм у світлі християнського світогляду» [21], тематика якої викликана глибоким занепокоєнням мислителя щодо глибини та незворотності тих внутрішніх потрясінь, які охопили Росію на поч. ХХ ст. внаслідок революції 1905 р. та подальших військових подій. На думку М. Стеллецького, небезпека поширення революційного руху полягає не лише у його спрямованості на повалення зовнішнього устрою російської держави, але й його внутрішній основі - народному патріотизмові. Християнський мислитель вважає неприйнятними поширені в середовищі російської ліберальної інтелігенції негативні визначення патріотизму, з одного боку, як певного пережитку попередньої віхи в історії людської культури, на зміну якого має утвердитися космополітизм, з другого - оцінюючи витлумачення патріотизму як погорди за славетні дії своєї батьківщини. У цій праці мислитель ставить за мету з'ясувати істинну природу патріотизму, визначити основні параметри людської поведінки відносно патріотизму - усі ці питання він спробує розв'язати шляхом висвітлення поняття патріотизму у площині християнського світорозуміння. Як стверджує М. Стеллецький, християнство не містить прямої заповіді про любов до вітчизни, як і заповіді щодо любові до себе, через самозрозумілість цих заповітів, зважаючи на те, що такі прояви любові є природними людськими потребами. Почуття патріотизму виникає в процесі розвитку людини і є фактором приналежності до людського світу як простору людської взаємодії. На противагу патріотизму як природному явищу, космополітизм є історичним явищем, що виникло в результаті розпаду політичного життя грецьких полісів унаслідок заміни ідеї громадянина полісу на ідею громадянина усього світу, а отже, в сучасному житті космополітизм, а не патріотизм є певним історичним анахронізмом. На думку М. Стеллецького, патріотизм тоді стає приналежністю високоморальної розумної істоти, коли з рівня інстинктивного почуття та природної потреби може бути возведений на усвідомлений рівень, стане свідомим моральнісним переконанням вільної особистості та набуде статусу патріотичного обов'язку, ґрунтованому на ідеї справедливості. Хоча християнство проповідує любов всеосяжну, яка долає будь-які кордони людської ідентичності, однак при цьому християнська любов не може бути потрактованою в рамках космополітизму, оскільки не космополітизм, а патріотизм є увиразненням, на думку М. Стеллецького, істинної любові до ближніх, заповіданої християнством.

Втіленням теоретичних настанов стосовно патріотичного почуття до рідної землі можна вважати нарис М. Стеллецького «Про значення Києва як релігійного центру православної Росії» (1897) В основу цього нарису покладено публічну лекцію, про-читану М. Стеллецьким на педагогічних курсах у Києві. [18]. Переповнений патріотичним пафосом, М. Стеллецький проголошує гімн Києву як могутньому центру державності за часів Київської Русі, важливому релігійному та просвітницькому центру для усіх слов'ян.

У статті «Дуель, її історія і критична оцінка з науково-богословської точки зору» (1911) [12] М. Стеллецький порушує злободенне питання про дуель, її значення в суспільних відносинах та можливості її виправдання у релігійно-мо- ральнісному аспекті. Висвітлюючи історію походження дуелі, мислитель віднаходить тісний взаємозв'язок між дуеллю та історично укладеними поняттями про честь, водночас стверджує про докорінну відмінність умовної честі дуелянтів від честі християнської, ґрунтованої на мо- ральнісному законі.

До актуального питання про становище жінки в сучасному суспільстві М. Стеллецький звертається у праці «Християнське призначення жінки і жіноча емансипація нашого часу» (1909) [29]. Також чималу увагу в релігійній публіцистиці М. Стеллецький приділяє питанню про умови та можливості християнського виховання [19].

Не менш важливою складовою творчості С. Стеллецького є розвідки з історії церкви та освіти. У праці «Болгарська єресь богомилів і вплив її на виникнення руських релігійних сект» (1902) [9] подає оригінальну власну інтерпрета- ційну версію походження руського сектантства. Дослідник на основі ґрунтовного аналізу розвитку релігійного життя давніх русичів висновує про те, що дух релігійного «своєдумства», опри- явнений у протестантських релігійних течіях, був чужим для руського менталітету, і тому із поширенням християнства в Київській Русі двовір'я, а не сектантство було притаманним релігійному розвитку руського народу. Саме болгарська єресь богомилів, як показує М. Стел- лецький у своїй праці, стимулювала розвиток руського сектантства.

М. Стеллецькому належать ґрунтовні історичні нариси, присвячені видатним постатям в історії російської церкви - вихованцю Київської духовної академії прот. Андрію Самборському, законовчителю імператора Олександра І, відомому релігійному та суспільному діячеві єкате- рининської доби [22]; князю Олександру Голіци- ну, обер-прокурору св. Синоду, міністру духовних справ і народної освіти, одному з активних поширювачів релігійного містицизму у добу царювання імператора Олександра І [15]; священ- номученику Макарію І, митрополиту Київському, Галицькому і всієї Руси [24], тощо. Застосовуючи культурологічний підхід у дослідженні, М. Стеллецький не лише відтворює віхи життя і суспільно-політичної та церковної діяльності цих постатей, а й здійснює спробу реконструювати їхній особистий світогляд та етапи його формування, далі, крізь призму їхнього особистого світогляду намагається відтворити неповторний стиль епохи, яку вони презентують.

Надзвичайну цінність для істориків вітчизняної освіти становить фундаментальна праця М. Стеллецького «Харківський колегіум до перетворення його в 1817 р.» (1895) [28], у якій дослідник на основі ґрунтовного вивчення величезного масиву архівних джерел визначає особливості функціонування одного із найвизначніших освітніх осередків на Харківщині. Зокрема, характерною рисою Харківського колегіуму автор називає його всестановий характер: «.. .незважаючи на те, що виник з духовної єпархіальної школи і знаходився у віданні архієрейському, з самого свого започаткування був відкритий не лише для дітей духовенства, але і для дітей усіх решта класів українського суспільства, які посилено прагнули освіти» [28, с. 333]. Ця прикметна особливість споріднювала Харківський колегіум з іншими українськими навчальними закладами того ж рівня, і завдяки цій особливості українські училища, як вважає М. Стеллецький, мали швидше загальноосвітню, аніж духовно-станову спрямованість.

Здійснений аналіз творчого доробку М. Стел- лецького засвідчує необхідність подальшого поглибленого вивчення його спадщини з метою розкриття його ролі у розвитку академічної традиції та релігійно-філософських процесах кінця ХІХ - поч. ХХ ст., окреслення його місця у становленні вітчизняної філософії та богослов'я.

1. Бузескул В. П. Памяти ученика, профессора-страдальца [Електронний ресурс] // Новая Россия. - 1919. - 10 октября. - Режим доступу: http://www.rusk.ru/st.php?idar=110523. - Назва з екрана.

2. Г. Ив. Чудом спасенные [Електронний ресурс] // Новая Россия. - 1919. - 8 октября. - Режим доступу: http://www.rusk. ru/st.php?idar=110523. - Назва з екрана.

3. Извлечение из протоколов Совета Киевской духовной Академии 14 июня 1888 года // ТКДА. - 1889. - Т. 3. - № 9. - С. 219-220, 239-242.

4. Извлечение из протоколов Совета Киевской духовной Академии 29 марта 1891 года // ТКДА. - 1892. - Т. 3. - № 8. - С. 233-240.

5. Извлечение из протоколов Совета Киевской Духовной Академии 30 октября, 11 декабря, 1892 года // ТКДА. - 1893. - Т. 3. - № 9. - С. 46-49, 53-54.

6. Никитченко А. И. Жизнь и богословское творчество профессора протоиерея Николая Стеллецкого / А. И. Никит- ченко. - Х. : [б. и.], 2014. - 131 с.

7. [Протоиерей Николай Семенович Стеллецкий] // Клировые ведомости церквей г. Киева за 1908 г - ЦДІАК. - Ф. 127. - Оп. 1011. - № 1734. - Арк. 187 зв.

8. Стеллецкий Николай Семенович. 1. Анкетные данные 2. Заметка о Стеллецком ; вырезка из газеты «Утро» // Ін-т рукопису Нац. бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. - Ф. 175. - № 2130. - 3 арк.

9. Стеллецкий Н. С., свящ. Болгарская ересь богомилов / свящ. Н. С. Стеллецкий. - Спб., 1902. - 46 с.

10. Стеллецкий Ник[олай]. Брак в Ветхом Завете. 1888 г. // Ін-т рукопису Нац. бібліотеки України ім. В. І. Вернадсько- го. - Ф. 304. - Дис. 1128. - 501 с.

11. Стеллецкий Н. С., свящ. Брак у древних евреев / свящ. Н. С. Стеллецкий. - Киев, 1892. - 392 с.

12. Стеллецкий Н. С., свящ. Дуэль, ее история и критическая оценка с научно-богословской точки зрения / проф., прот. Н. С. Стеллецкий // Вера и разум. - 1911. - Т 1. - № 3. - С. 314-334 ; № 4. - С. 459-478.

13. Стеллецкий Н. С. Жизнь Иисуса Христа, как образец и пример нравственной жизни / проф., прот. Николай Стеллецкий // Вера и разум. - 1914. - Т І. - № 4. - С. 381-408.

14. Стеллецкий Н. С., свящ. К вопросу о безбрачии или девстве в Ветхом завете / свящ. Н. Стеллецкий // Чтения в обществе любителей духовного просвещения. - Год тридцатый. - 1893. - № 10. - С. 256-271.

15. Стеллецкий Н. С., свящ. Князь А. Н. Голицын и его церковно-государственная деятельность / свящ. Н. Стеллецкий. - К., 1901. - 314 с.

16. Стеллецкий Н. С., свящ. Любовь, как главное начало христианской нравственности / проф., прот. Николай Стеллец- кий // Вера и разум. - 1913. - Т. ІІ. - № 22. - С. 438-453 ; № 23. - С. 609-624.

17. Стеллецкий Н. С., свящ. Новейший социализм и христианство / проф., прот. Николай Стеллецкий. - Спб., [1913]. - 150 с.

18. Стеллецкий Н. С., свящ. О значении Киева как религиозного центра православной России / свящ. Н. Стеллецкий. - К., 1897. - 31 с.

19. Стеллецкий Н. С., прот. О началах христианского воспитания детей в семье и школе / прот. Н. Стеллецкий. - К., 1907. - 43 с.

20. Стеллецкий Н. С., свящ. Опыт нравственного православного богословия в апологетическом освящении : в 3-х тт. / проф, прот. Н. Стеллецкий. - Харьков. - Т. 1. - 1914. - 508 с. ; Т. 2. - 1916. - 674 с. - Ч. 3. - [1916-1917]. - 288 с.

21. Стеллецкий Н. С., прот. Патриотизм при свете христианского мировоззрения / прот. Н. Стеллецкий. - К., 1908. - 28 с.

22. Стеллецкий Н. С., свящ. Протоиерей А. А. Самборский, законоучитель императора Александра I / свящ. Н. Стеллец- кий. - К., 1896. - 82 с.

L. Pastushenko

23. Стеллецкий Н. С., свящ. Религиозно-нравственное миросозерцание Гоголя (К предстоящему 50-летию со дня его смерти) / свящ. Николай Стеллецкий // ТКДА. - 1902. - № 2. - С. 185-234 ; № 3. - С. 422-441.

24. Стеллецкий Н. С., свящ. Св. священномученик и всея России чудотворец Макарий 1-й митрополит Киевский и Галицкий и его время. По поводу 400-летия со дня мученической кончины 1497-1897 / свящ. Н. Стеллецкий. - Харьков, 1897. - 28 с.

25. Стеллецкий Н. С. Современное декадентство и христианство / прот. Николай Стеллецкий // Руководство для сельских пастырей. - 1908. - Т. І. - № 4. - С. 87-99; № 5. - С. 117-123; № 6. - С. 140-152; № 7. - С. 175-186; № 8. - С. 195-207; № 9. - С. 218-225; № 10. - С. 250-257; № 11. - С. 264-270; № 17. - С. 400^10. - Т ІІ; № 18. - С. 6-14; № 22. - С. 100116; № 23-24. - С. 140-150; № 26-27. - С. 194-210; № 28. - С. 235-244; № 29. - C. 254-262; № 30. - C. 286-294; № 3536. - С. 392^01. - Т ІІІ; № 37. - С. 6-16; № 38. - С. 31-39; № 39. - С. 62-73; № 40. - С. 88-96; № 41. - С. 110-117; № 4243. - С. 137-156; № 44. - С. 176-187; № 45. - С. 212-219; № 46. - С. 232-243; № 47. - С. 268-274; № 48. - С. 285-296; № 49. - С. 309-321; № 50. - С. 346-358; № 52. - С. 413-427.

26. Стеллецкий Н. С., свящ. Социализм - его история и критическая оценка с христианской точки зрения / свящ. Н. Стел- лецкий // ТКДА. - 1904. - № 8. - С. 469^89; № 9. - С. 160-179; № 11. - С. 381-399; 1905. - № 2. - С. 220-245; № 4. - С. 576-597; № 6. - С. 191-212; № 8. - С. 560-605.

27. Стеллецкий Н. С. Странствующий украинский философ Григорий Савич Сковорода / свящ. Н. Стеллецкий // ТКДА. - 1894. - Т. 3. - № 7. - С. 449-478; № 8. - С. 608-629.

28. Стеллецкий Н. С. Харьковский коллегиум до преобразования его в 1817 г. / Свящ. Н. Стеллецкий // Вера и разум. - 1895. - № 12. - С. 644-666; № 13. - С. 713-742; № 14. - С. 93-124; № 16. - С. 222-239; № 17. - С. 287-305; № 18. - С. 331-354; № 19. - С. 411^32; № 21. - С. 507-536; № 23. - С. 632-658.

29. Стеллецкий Н. С. Христианское назначение женщины и женская эмансипация нашего времени / прот. Н. Стеллец- кий. - К., 1909. - 44 с.

30. Тареев М. М. проф. Рабство и свобода // Философия жизни (1891-1916) / проф. М. М. Тареев. - Сергиев Посад, 1916. - С. 57-67.

31. Ч-в Н. «Профессор без курса» / Ч-в Н. // Утро. - 1915. - № 2832.

32. Шип Н. А. Київська духовна академія в культурно-освітянському просторі України (1818-1919) / Н. А. Шип. - К. : НВП ІНТЕРСЕРВІС, 2010. - 436 с.

33. Шудрик И. А. Жизнь, духовное наследие и мученическая смерть профессора, протоиерея Николая Стеллецкого (к 80-летию его трагической гибели) / И. А. Шудрик // Віра і Розум. - 2000. - № 1. - С. 71-78.

Размещено на Allbest.ru