"Ex Paganis Christianos esse patravit": кого відправився християнізувати нітранський єпископ Віхінг

Нітрава - “neophita gens” чи “antiquus Patauiensis episcopatus”?

Оригінальну концепцію представив Д. Тржештик, стверджуючи, що папа Іоан VIII, на прохання Святоплука, відправив нововисвяченого єпископа Віхінга не до “antiquum Patauiensem episcopatum ”, яке автор ототожнював з Моравією, а саме до Нітри. Історик виключав можливість місіонерської подорожі нітранського єпископа “до володінь віслян чи іншого меншого племені у східній Словаччині, або в долині Тиси” Детальніше див.: Ibid. S. 62-64, 185-190.. Однак навряд чи Святоплук повинен був завойовувати, нібито “neophitam gentem ” Нітри, вже будучи перед зайняттям великоморавського престолу у 871 р. нітранським князем (кінець 850-х рр. - 871 р.) Про нітранський період княжіння Святоплука детальніше див.: Kucera M. Kral Svдtopfok... S. 37-54; Chrzanowski W. Swiзtopelk I Wielki... S. 33-56. Сам Д. Тржештик визнавав, що “regnum” Святоплука - Нітра, або територія Братиславських Воріт із Братиславським Градом, як центром (Західна Словаччина), “у франкській термінології означало політичний самостійний (проте не завжди суверенний) терен під владою одного володаря, очевидно, не обов'язково короля” (Tfestik D. Powstanie Wielkich Moraw. S. 269).. До того ж Нітранське князівство приєднав до володінь Моймировичів ще князь Моймир (Moimarus, бл. 795-846) близько 833 р. De conversione Bagoariorum et Carantanorum... P. 11. Власто А. П. Запровадження християнства у слов'ян. С. 42; Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 128-131. і протягом більш, ніж півстоліття, воно було обійняте місіонерською діяльністю, спершу баварського духівництва Зальцбурзького та, головно Пассауського, діоцезів Близько 828 р. зальцбурзький архієпископ Адальрам “освятив храм” ( “consecravit ecclesiam ”) у

володінні князя Прибини, “за Дунаєм у його власному місті, що зветься Нітрава” (“ultra Danubium in sua proprietate loco vocato Nitrava”), De conversione Bagoariorum et Carantanorum... P. 12. Див. також: Marsina R. Political structures in Slovakia from the 7^th till the 11^th century. Slovaks in the Central Danubian Region in the 6^th to 11^th century / ed. M. Kucera. Bratislava: Slovenskй narodnй mщzeum, 2000. P. 95; Tfestik D. Powstanie Wielkich Moraw. S. 159-162; Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 117-120). Саме наприкінці 820-х рр. Нітранське князівство залишалося контактною зоною місіонерської діяльності духівництва Зальцбурзького та Пассауського діоцезів, а відтак, найочевидніше, об'єктом єпархіального конфлікту між ними, приєднавшись згодом, власне, до теренів єпископства Пассау (див.: Steinhьbel J. Velkomoravskй щzemie v severovychodnom Zadunajsku. Bratislava: Veda, 1995. S. 18; Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 124-125, 179-180; Homza M. Stredna Europa. S. 155; Кардаш О. Проблема розмежування місіонерських сфер. С. 9-23)., а згодом - послідовників архієпископа Мефодія 14 лютого 869 р. папа Адріан ІІ моравському князеві Ростиславові, нітранському - Святоплукові та паннонському - Коцелові (“Rostislavo, Sventopulco et Kocelo”) відправив з місіонерською метою “Мефодія з його учнями” (“Methodium, postquam eum cum discipulis”), Hadrianus II papa Rostislavo, Sventopulco et Kocelo. P. 8. Даний лист римського понтифіка у церковнослов'янському перекладі повторюють також автори “Житіїя Мефодія” та “Похвального слова Кирилу і Мефодію” (див.: Zitije Mefodija. S. 147-149;

Pochvalnoje slovo Kirillu i Mefodiju... S. 172-173). Тож на основі цих свідчень можна припускати, що місіонерська діяльність Мефодія охоплювала території Великої Моравії, Паннонії та, зокрема, Нітранського князівства (див.: Polek K. Wielkie Morawy a Europa Srodkowa. S. 48-49).. Це дозволяє стверджувати, що під “старим Пассауським єпископством”, куди римський понтифік не відправив Віхінга у 880 р., баварський єпископат на початку Х ст. розумів не лише територію Моравії, як вважав Д. Тржештик, але також Нітранське князівство⁷⁴, що, само собою, унеможливлювало місіонерську роботу нітранського єпископа на згаданих вище теренах.

Між Святоплуком і болгарами: Потисся/“Велика Моравія, нехрещена” - місіонерський терен єпископа Віхінга

Окреслені землі, з однієї сторони, без сумніву, знаходилися у сфері впливу великоморавського князя Святоплука та у відносній близькості до Нітранського діоцезу, але з іншої сторони - характер їх стосунків з Моравією, як бачимо, не завжди був конфронтаційний, а місцеве населення - не скрізь неофіти. Тож відкинувши усі попередні варіанти, розглянемо окремо можливість ідентифікації неодноразово згаданого “neophitam gentem ” з населенням Потисся, передусім басейну Верхньої Тиси.

Цілком погоджуємося із міркуванням В. Хжановського, що “Святоплук, зміцнений чеськими силами, міг уважніше поглянути на Потисся і за Татри”⁷⁵. Як слушно зауважив Д. Тржештик в інших своїх роботах “Святоплук і у даному випадку (завоювання території По - тисся - O. K.) використав християнізацію як політичний засіб”, відправивши на підпорядковані землі нітранського єпископа Віхінга “з місіонерською метою”. В. Хжановський локалізує початковий місіонерський терен єпископа Віхінга на Потиссі та на землях віслян⁷⁷. Однак присутність нітранського єпископа у володіннях останніх є доволі сумнівним, незадокументованим у джерелах. Як ми вже зазначали вище, вісляни раніше увійшли до сфери впливу Моймировичів, згодом були завойовані Святоплуком, і якщо й частково християнізувалися, то завдяки місіонерській діяльності послідовників архієпископа Мефодія, що випливає з контексту “Житія Мефодія”. Відтак місію єпископа Віхінга на початку 880-х рр. варто “скеровувати” винятково на терени Потисся.

Про поширення моравського політичного впливу, а разом з ним, вочевидь, і христия - нізаційного на терени Потисся свідчить повідомлення з “Опису міст і територій на північ від Дунаю” - т. зв. “Баварського географа” (ІХ ст.), автор якого локалізував Моравію ( “Merehani” i “Marharii ”) поблизу болгар ( “Vulgarii ”)⁷⁸ - тобто над Дунаєм і Тисою. Схожу за змістом інформацію знаходимо також в “Описі Європи ” англосаксонського короля Альфреда (Жlfrлd/Жlfrњd, бл. 849-899) кінця ІХ ст. (бл. 890-893 рр.), вміщеному в його авторському перекладі “Історії проти поган ” ( “Historiae adversum paganos ”) Павла Орозія (Paulus Orosius, бл. 385-420)⁷⁹. Ромейський імператор Костянтин VII Багрянородний (KmvozavTivoз Z' о Порфтроуєууцтос;, 913-959) у своїй праці “Про управління імперією” (“De administrando imperio”) розмістив “Велику Моравію, нехрещену, яку спустошили турки (мадяри - O. K.), і в якій правив раніше Святоплук”, неподалік (на північ) від Белграду (“BeXeypaфaз”) і Сирміуму (“Lйp^iov”)⁸. Без сумніву, у даному випадку (як й у випадку двох попередніх джерел) йдеться Вичерпну аргументацію щодо належності Нітранського князівства до “antiquum Patauiensem episcopatum” представив Я. Штайнгюбель: Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo... S. 213. Chrzanowski W. Swiзtopelk I Wielki... S. 73. Тржештик Д., Достал Б. Великая Моравия. C. 91; Trestik D. Pocatky Premyslovcы... S. 281. Chrzanowski W. Swiзtopelk I Wielki. S. 150. Descriptio civitatum et regionum. P. 287, 290 (карта). Тогочасні володіння болгар серед інших охоплювали терени Нижнього Потисся (див. примітку і карту до т. зв. “Баварського географа”: Ibid.). Див. відповідний фрагмент про “Pulgara land”: Boc ^e man Orosius nemmed. MMFH / ed. D. Bartonkova, L. Havlik, I. Hrbek, J. Ludvikovsky, R. Vacerka. T. 3: Diplomata. Epistolae. Textus historici varii. Brno: Universita J. E. Purkyne, 1969. P. 338, 339 (див., зокрема, карту до “Опису Європи” короля Альфреда). Див. також: Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 53. “(.) peyalp Мороза, p дЯarcnGTOQ pv xai й^pleiyav o^ Toщpxoi, pз ppxe то npoxepov о ^evSonloxoз”, Konstantinos Porfyrogennлtos De administrando imperio. MMFH / ed. D. Bartonkova, L. Havlik, I. Hrbek,

J. Lu^kovsky, R. Vacerka. Brno: Universita J. E. Purkyne, 1969. T. 3: Diplomata. Epistolae. Textus historici varii. P. 396, 400 (карта); Константин Багрянородный. Об управлении империей. Изд. второе, исправленное / под. ред. Г. Г. Литаврина. Москва: Наука, 1991. С. 164-165. про територію Потисся, завойованого мадярами, і яке раніше короткий час входило до складу держави Святоплука Див. коментар до: Konstantinos Porfyrogennлtos De administrando imperio... P. 399; Lowmianski H. Pocz^tki Polski... T. 4. S. 334; Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 53-54. Див. також: Kucera M. State a clanky k slovenskйmu stredoveku / zost. M. Homza. Bratislava: Libri Historiae ; Post Scriptum, 2012. S. 33; Chrzanowski W. Swiзtopelk I Wielki... S. 172-176; Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo... S. 210-211. - передусім, правобережна частина басейну Верхньої Тиси (землі на південь від гірського пасма Матра, гір Бюкк та Новоґродських гір на північному сході сучасної Угорщини), приєднана до великоморавських володінь у процесі експансійної політики Святоплука Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 53-54; Polek K. Wielkie Morawy a Europa Srodkowa... S. 52-53., а також лівобережні терени басейну Тиси, окреслені імператором Костянтином як “нехрещена Велика Моравія” Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 54; Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 210, 213., які, вочевидь, перебували у трибутарній залежності від Моймировичів Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 54. Ідею про моравсько-болгарське пограниччя “аж по карпатську межу з Польщею та Руссю” обґрунтовував, зокрема, Г. Ловм'янський (див.: Lowmianski H. Pocz^tki Polski... T. 4. S. 333)., і куди, найочевидніше, відправився з християнізаційною чи євангелізаційною місією єпископ Віхінг Див.: Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 213-214..

Показово, що ромейський імператор Костянтин Багрянородний розділяв поняття “Моравія” (територія у середній течії Дунаю) та “Велика” або “нехрещена Моравія”, якою окреслював саме завойоване Святоплуком Потисся Ibid. S. 210-211.. Предикат “нехрещена” вказує на слабкий вплив християнства та відносно незначну частку євангелізованого населення окреслених теренів, які донедавна знаходилися у володінні болгар, котрі теж щойно почали навертатися до християнської віри (до того ж доволі нестабільно, коливаючись у своїх релігійних орієнтирах між Римом, Константинополем і традиційним поганством) Див.: Dimitrov D. Boris I. Bulharsky... S. 164-170; Leszka M. J., Marinow K. Carstwo Bulgarskie: polityka - spoleczenstwo - gospodarka - kultura 866-971. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2015. S. 30-52, 61-69., не встигаючи християнізувати свої північно-східні периферії. Саме тому, на наш погляд, для Святоплука найбільш доцільно було “скерувати” місію єпископа Віхінга до “нехрещеного” Потисся, “яке сам князь у війні підкорив і досягнув того, щоб з поган християнами стали”. Ці землі розташовувалися далеко від Моравської церковної митрополії архієпископа Мефодія, аж за Нітранським діоцезом Віхінга, який, власне, віддаляв їх від володінь Моймировичів. Відтак християнська місія на теренах новоприєднаного великоморавського “нехрещеного” Потисся повинна була проходити з безпосередньо сусідньої Нітрави Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 213-214..

М. Гомза схильний вважати, що перед Святоплуком стояло завдання “проникнути глибше до Нижнього Потисся”, де “його політика неминуче наштовхнулася на інтереси болгар” Однією із стратегічних цілей даного вектора експансійної політики великоморавського князя Святоплука у даному регіоні було оволодіння потиським відрізком давнього шляху, який з Константинополя проходив на північ. (див.: Homza M. Stredna Europa. S. 109). Про болгарський елемент на території Нижнього Потисся див.: Marek M. Cudzie etnika na stredovekom Slovensku. S. 363.. За припущенням дослідника, під безпосереднім контролем Святоплука могли опинитися південно-східні терени у басейні річки Кереш (ліва притока Тиси), а також землі між Нижньою Тисою і Біхорськими (Західнорумунськими) горами Ibid.. Я. Штайнгюбель переконаний, що нижньодунайська межа держави Святоплука, тобто завойованого мадярами великоморавського Потисся у період імператора Костянтина Багрянородного, розпочиналася поблизу знаменитого моста імператора Траяна (на схід від Залізних воріт - ущелини на річці Дунай на кордоні Сербії і Румунії - O. K.). За словами дослідника, Святоплукові володіння на півдні включали усю територію пізнішого Банату і Бачки (історичні землі між Дунаєм, Нижньою Тисою, річкою Мурош (ліва притока Тиси) і Трансільванськими Альпами - O. K. ), а їх східною межею були згадані вже Біхорські гори (Muntii Apuseni) Steinhьbel J. Velka Morava a Bulharsko... S. 209; Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo... S. 210. На переконання автора, після завоювань Святоплука болгари у Карпатському регіоні володіли лише територією Семиграддя (історичною Трансільванією - О. К.). Ibid..

Водночас, на переконання К. Полека, відсутність значної концентрації археологічних знахідок моравського походження, залишків сакральної архітектури чи зосередження відповідних поселень, зокрема в околицях Сирміума та над Тисою, не дозволяє локалізувати дер - жаву Святоплука у межиріччі Тиси і Дунаю, а також на схід від Тиси Polek K. Wielkie Morawy a Europa Srodkowa... S. 50.. Однак, як зазначалося вище, ці землі в останній чверті ІХ ст. могли перебувати у трибутарній чи якійсь іншій формі залежності від Великої Моравії, що уможливлює реалістичність концепції М. Гомзи Див., зокрема, карти “Християнський латинський світ близько 884-885 років” та “Великоморавська традиція”: Homza M. Stredna Europa. S. 311, 313. та Я. Штайнгюбеля. Тому географічні межі місіонерської діяльності єпископа Віхінга гіпотетично могли охоплювати не лише терени у верхній течії Тиси, але також окреслені вище землі Нижнього та, зокрема, Лівобережного Потисся.

Уривок з “.Житія Мефодія ”, а також фрагменти листа-петиції баварського єпископату до папи Іоана ІХ 900 р. і твору “Про управління імперією” ромейського імператора Костянтина Багрянородного, за словами К. Полека, дозволяють припускати “існування неуточнених церковно-політичних зв'язків племен, котрі проживали у басейні Тиси, з моравською державою” Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 52.. Іншими словами “надтисянські слов'яни”, підкорені близько 881 р., як зауважив Г. Ловм'янський, були тим “новонаверненим народом” (“neophita gens”), до якого Святоплук відправив нітранського єпископа Віхінга Lowmianski H. Pocz^tki Polski. T. 4. S. 477.. Такого ж погляду Я. Штайнгюбель, який схильний вважати, що першим єпископським обов'язком Віхінга після висвячення у Римі, “могла бути місіонерська робота в обширному Потиссі”, яке Костянтин VII Багрянородний назвав “Великою Моравією, нехрещеною” Steinhьbel J. Nitrianske kniezatstvo. S. 213. Про вторгнення мадярів на терени Потисся див., наприклад: Steinhьbel J. Velkomoravskй щzemie. S. 60-61; Marek M. Cudzie etnika na stredovekom Slovensku. S. 27-28; Leciejewicz L. Nowa postac swiata. S. 308; Kucera M. State a clanky. S. 31, 35-36, 97..

Ми повинні, однак, визнати цілковиту й об'єктивну відсутність археологічних знахідок, котрі могли б свідчити про процес християнізації місцевого населення духівництвом з Нітранського єпископства чи іншими місіонерами. Але такий брак археологічних доказів можна пояснити надто короткотривалим перебуванням Потисся у складі володінь князя Святоплука, а також доволі швидким завоюванням його теренів мадярами, що звели нанівець початковий етап християнізації, котра, як відомо, є довготривалим процесом Haussig H.-W. Historia kultury bizantynskiej. S. 299. Натомість про політичну приналежність окреслених земель до Великої Моравії свідчать сліди скупчення населення, що походило із сучасних словацьких теренів, моравських гутницьких майстерень, а також інших виробів моравського походження, виявлених на території, розташованій на південний схід від нинішньої Словаччини (Polek K. Panstwo wielkomorawskie... S. 53).. Вторгнення мадярів наприкінці IX - на початку X ст. значно послабило християнські впливи у Карпатському регіоні Lowmianski H. Pocz^tki Polski. T. 4. S. 493. та, вочевидь, знівелювало успіхи початкової, нетривалої місіонерської діяльності єпископа Віхінга та його нітранських послідовників, зокрема, на території Потисся.

* * *

Назагал, експансійна політика князя Святоплука в останній чверті ІХ ст., у період найбільшої могутності держави Моймировичів, проходила у тісному зв'язку з процесом християнізації новоприєднаних gentes. З цією метою великоморавський правитель, за безпосередньої підтримки папства, започаткував процес інституалізації церковно-релігійних осередків, завданням яких була християнізація та євангелізація населення підкорених територій. Однією з таких церковних структур стало Нітранське єпископство, яке у 880 р., з волі князя Святоплука та папи римського Іоана VIII, очолив єпископ Віхінг. Як продемонстрував аналіз військово-політичної та релігійної ситуації, що склалася у Великій Моравії зазначеного хронологічного проміжку, свій перший місіонерський обов'язок після висвячення у Римі Віхінг, найочевидніше, виконував на теренах Потисся, нещодавно завойованого Святоплуком. Місія нітранського єпископа цілком вписувалася у контекст південно -східної політики великоморавського володаря.

References

1. Abraham, W. (1890). Organizacya Kosciola w Polsce do polowy wieku XII [The Organization of Church in Poland until the middle of the XII^th century]. Lwow: Ossolinski Publishing House (іп Polish).

2. Bartonkova, D., HavHk, L., Masank, Z., Vacerka R. (Eds.). Annales Fuldenses. (1966). [The Annals of Fulda]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Praguae; Brunae: J. E. Purkyne University, vol. 1: Annales et chronicae [Annals and chronicles], pp. 85-129 (іп Latin).

3. Bartonkova, D., HavHk, L., Hrbek, I., Ludv^kovsky, J., Vacerka, R. (Eds.). (1969). Bavorsky episkopat si stezuje Janu IX. na Moravany a znzenl arcybiskupsM na Morave a tn jemu podnzenych biskupsM [The Bavarian episcopate complains to John IX on the Moravians and on the establishment of the archbishopric in Moravia and three subordinate dioceses]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 3: Diplomata, epistolae, textus historici varii. [Diplomas, letters, various historical texts], pp. 232-244 (in Latin).

4. Bendza, M. (2006). Khrystyianizatsiia polskykh zemel [The Christianization of Polish lands]. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi: z naidavnishykh chasiv do kintsia XVIII st. [Ukraine in Central-Eastern Europe: [Гош ancient times to the end of the XVIII^th century], no. 6, pp. 134-154 (in Ukrainian).

5. Blahova, M. (1999). Cyrilometodлjskв tradice v ceskych zemmh ve stfedovлku [Cyrillo-Methodian tradition in Czech lands in the Middle Ages]. Srodkowoeuropejskie dziedzictwo cyrylo-metodianskie [Central European Cyrillo-Methodian heritage]. A. Barciak (Ed.). Katowice: Societas Scientiis Favendis Silesiae Superioris - Upper Silesian Institute, Municipal Government in Zabrze; Polish Historical Society. Section in Katowice, pp. 135-152 (in Czech).

6. Bartonkova, D., Havhk, L., Hrbek, I., Ludv^kovsky, J., Vacerka R. (Eds.). (1969). Boc ^e man Orosius nemmed. [A book called Orosius]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkynл University, vol. 3: Diplomata, epistolae, textus historici varii [Diplomas, letters, various historical texts], pp. 336-340 (in Anglo-Saxon).

7. Boron, P. (2012). Na przedpolu Bramy Morawskiej - obecnosc wplywow poludniowych na Gornym Sl^sku i zachodnich krancach Malopolski we wczesnym sredniowieczu [In the foreground of the Moravian Gate - a presence of the southern influences in Upper Silesia and the western outskirts of Lesser Poland in the early Middle Ages]. Historia Slavorum Occidentis [A History of the Western Slavs], no. 2 (3), pp. 36-66 (in Polish).

8. Buko, A. (2016). Chrzescijanie i poganie. O problemach interpretacji odkryc archeologicznych zwi^zanych z pocz^tkami chrzescijanstwa na ziemiach polskich [Christians and pagans. About the problems of interpretation of archaeological discoveries related to the beginnings of Christianity in Polish lands]. Slavia Antiqua [Ancient Slavia], no. 57, рр. 13-51 (in Polish).

9. Bartonkova, D., Havhk, L., Ludv^kovsky, J., Masafik, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1967). Christiani monachii Vita et passio sancti Wenceslai et sancte Ludmile ave eius [Life and Passion of Saint Wenceslaus and Saint Ludmila by the monk Christian]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 2: Textus biographici, hagiographici, liturgici. [Biographical, hagiographical, liturgical texts], pp. 186-199 (in Latin).

10. Chrzanowski, W. (2016). Swiзtopelk I Wielki krol wielkomorawski (ok. 844-894) [Svatopluk I the Great, the Great Moravian king (about 844-894)]. Krakow: Avalon (in Polish).

11. Bartonkova, D., Havhk, L., Masafik, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1966). Cosmae Pragensis Chronica Bohemorum [The Chronicle of the Bohemians by Cosmas of Prague]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Praguae; Brunae: J. E. Purkyne University, vol. 1: Annales et chronicae [Annals and chronicles], pp. 200-203 (in Latin).

12. Bartonkova, D., Havlik, L., Masafik, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1966). Dalimilova Kronika [The Chronicle of Dalimil]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Praguae; Brunae: J. E. Purkyne University, vol. 1: Annales et chronicae [Annals and chronicles], pp. 273-276 (in Latin).

13. De conversione Bagoariorum et Carantanorum libellus [A pamphlet about the conversion of the Bavarians and Carantanians]. (1854). Monumenta Germaniae Historica [Monuments of the history of Germany]. Hannover: Impensis Bibliopolii Avlici Hahniani, vol. 11: Scriptorum, pp. 1-15 (in Latin).

14. Bartonkova, D., Havhk, L., Hrbek, I., Ludv^kovsky, J., Vacerka, R. (Eds.). (1969). Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii [The description of cities and regions north of the Danube]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 3: Diplomata, epistolae, textus historici varii [Diplomas, letters, various historical texts], pp. 285-291 (in Latin).

15. Dimitrov, D. (2013). Boris I. Bulharsky a Svдtopluk I. Vekkomoravsky v realnom a imaginarnom svete stredoveku [Boris I Bulgarian and Svatopluk I Great Moravian in the real and imaginary world of the Middle Ages]. Svдtopluk v europskom p^somn^ctve. Studie z dejm svдtoplukovskej legendy [Svatopluk in European literature. Studies in the history of Svatopluk's legend]. M. Homza (Ed.). Bratislava: Post Scriptum, pp. 162-176 (in Slovak).

16. Fylypchuk, M. (2014). Slovianski poselennia VIII-Х st. v ukrainskomu Prykarpatti [Slavic settlements of the VIII-X^h centuries in the Ukrainian Precarpathian region]. 2-nd ed. Lviv: Astroliabiia (in Ukrainian).

17. Bartonkova, D., Havhk, L., Masafik, Z., Vacerka, R. (Eds.). Granum cathalogi praesulum Moraviae [The core of the catalog of Moravian bishops]. (1966). Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Praguae; Brunae: J. E. Purkyne University, vol. 1: Annales et chronicae [Annals and chronicles], рр. 314-316 (in Latin).

18. Gumplowicz, M. (1907). Pocz^tki Biskupstwa Krakowskiego [The beginnings of the Bishopric of Krakow]. PrzeglqdHistoryczny [HistoricalReview], no. 5 (1), рр. 1-21 (in Polish).

19. Friedrich, G. (Ed.). (1904-1907). Hadrianus II papa Rostislavo, Sventopulco et Kocelo Methodium commendant; linguae slovenicae usum in sacris concedit; excommunicat eos, qui litteras linguae eorum vituperant. 869 post febr. 14 [The letter of the Pope Handrianus II to Rastislav, Svatopluk and Kocel, February 14. 869]. Codex diplomaticus et epistolaris regni Bohemiae [The Codex of diplomas and letters of the Bohemian Kingdom]. Pragae: Sumptibus Comitiorum Regni Bohemiae; Typis Aloisii Wiesneri, vol. 1: Inde ab A. DCCCV. usque ad. A. MCXCVII. [805-1197], рр. 7-9 (in Latin).

20. Haussig, H.-W. (1969). Historia kultury bizantynskiej [The history of Byzantine culture]. Warszawa: State Publishing Institute (in Polish).

21. Bartonkova, D., Havlik, L., Masank, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1966). Herimanni Augiensis Chronicon [The Cronicle of Hermann of Reichenau]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Praguae; Brunae: J. E. Purkyne University, vol. 1: Annales et chronicae. [Annals and chronicles], рр. 161-170 (in Latin).

22. Homza, M. (2014). Strednв Europa I. Na zaciatku stredoveku [Central Europe. At the beginning of the Middle Ages]. Bratislava: Comenius University (in Slovak).

23. Boczek, A. (Comp.). (1836). Joannes VIII. papa Swatopluk, duci Moraviae, Methodium, a doctrina probatum, condirmatumque archiepiscopum Moraviensem, ordinato quoque ejusdem suffraganeo Wichino, episcopo Nitriensi, indulloque simul usu linguae Slavicae in sacris, remittit commendatque. Mense Junio, 880 [The letter of the Pope John VIII to the Moravian prince Svatopluk. June 880]. Codex diplomaticus et epistolaris Moraviae [The Codex of the Moravian diplomas and letters]. Olomucii: Typographia of Aloys Skarnitzi, vol. 1: 396-1199, рр. 42-44 (in Latin).

24. Friedrich, G. (Ed.). (1904-1907). Johannes VIII. Papa Methodium, ecclesiae Pannoniensis archiepiscopum, evocat, quod et profiteri doctrinam falsam dicatur et contra praeceptum suum, per Paulum, episcopum Anconitanum, missum, in procurandis sacris non Latina nec Graeca, sed barbara id est Slavica lingua utatur. 879 iun. 14 [The letter of the Pope John VIII to the Pannonian archbishop Methodius, June 14. 879]. Codex diplomaticus et epistolaris regni Bohemiae [The Codex of diplomas and letters of the Bohemian Kingdom]. Pragae: Sumptibus Comitiorum Regni Bohemiae; Typis Aloisii Wiesneri, vol. 1: Inde ab A. DCCCV. usque ad. A. MCXCVII. [805-1197], рр. 18 (in Latin).

25. Kardash, O. (2019). Problema rozmezhuvannia misionerskykh sfer vplyvu latynskykh tserkovnykh diotseziv na post-avarskomu prostori pershoi polovyny IX st. [The problem of demarcation of the missionary spheres of influence of the Latin Church dioceses in the post-Avar space during the first half of the IX^th century]. Ukrainsko-uhorski etiudy [The Ukrainian-Hungarian etudes], no. 3, рр. 7-34 (in Ukrainian).

26. Bartonkova, D., Havhk, L., Hrbek, I., Ludvikovsky, J., Vacerka, R. (Eds.). (1969). Konstantinos Porfyrogennetos De administrando imperio. [About the management of the empire by Constantine the Porphyrogenetius]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 3: Diplomata, epistolae, textus historici varii [Diplomas, letters, various historical texts], рр. 382-401 (in Ancient Greek).

27. Koziak, R. (2003). Cyrilometodskй krest'anstvo v Malopofsku vo svetle najnovsich vyskumov [CyrilloMethodian Christianity in Lesser Poland in the light of the latest researches]. Rocenka katedry dejm FHPVPU 2003 [The Annual of the Department of History of FHPV PU 2003], рр. 9-24 (in Slovak).

28. Kucera, M. (2010). KrвT Svдtopluk (830?-846-894) [King Svatopluk (830?-846-894)]. Martin: Matica slovenska (in Slovak).

29. Kucera, M. (2012). State a clвnky k slovenskйmu stredoveku [Papers and articles on the Slovak Middle Ages]. M. Homza. (Comp.). Bratislava: Libri Historiae; Post Scriptum (in Slovak).

30. Labuda, G. (1988). Studia nad poczqtkami panstwa polskiego [The studies on the beginnings of the Polish state]. Poznan: Scientific Publishing House of the Adam Mickiewicz University, vol. 2 (in Polish).

31. Labuda, G. (2012). Pierwsze wieki monarchii piastowskiej [The first ages of the Piast monarchy]. Poznan: Science and innovations (in Polish).

32. Leciejewicz, L. (2007). Nowa postac swiata. Narodziny sredniowiecznej cywilizacji europejskiej [A New Shape of the World. The Birth of the European Medieval Civilization]. Wroclaw: Publishing House of the University of Wroclaw (in Polish).

33. Leszka, M. J., & Marinow, K. (2015). Carstwo Bulgarskie: polityka - spoleczenstwo - gospodarka - kultura 866-971 [The Bulgarian Tsardom: politics - society - economy - culture 866-971]. Warszawa: Scientific Publishing House PWN (in Polish).

34. Herzberg-Frдnkel, S. (Ed.). Liber confraterniatatum vetustior [The senior book of congeners]. (1904). Monumenta Germaniae Historica [Monuments of the history of Germany]. Berolini: Apvd Weidmannos, vol. 2: Necrologia Germaniae. Dioecesis Salisburgensis [Necrology of Germany. The Dioecese of Salzburg], pp. 4-44 (in Latin).

35. Litavrin, H. H. (Ed.). (1991). Konstantin Bahrianorodnyi. Ob upravlenii imperiei [Constantine the Porphyrogenetius. About the management of the empire]. 2-nd rev. ed. Moskva: Nauka (in Russian).

36. Liubavskii, M. (1918). Istoriia zapadnykh slavian (prybaltiiskikh, chekhov i poliakov) [The History of the Western Slavs (the Baltics, Czechs and Poles)]. 2-nd ed. Moskva: Edition of M. and S. Sabashnikov (in Russian).

37. Lowmianski, H. (1970). Poczqtki Polski. Z dziejфw Slowian w I tysiqcleciu n. e. [The origins of Poland. From the history of the Slavs in the 1st millenium A. D. ] Warszawa: State Scientific Publishing House, vol. 4, p. 2 (іп Polish).

38. Maciejowski, W. A. (2019). Pierwotne dzieje chrzescijahskiego kosciola u Slowian obojga obrzqdku [The original history of the Christian Church of the Slavs of both rites]. Sandomierz: Armoryka (in Polish).

39. Malta, M. (2017). Chrystianizacja Czech [The Christianization of the Czech]. Chrystianizacja “Mlodszej Europy” [The Christianization of “Younger Europe”]. J. Dobosz, J. Strzelczyk, M. Malta. (Eds.). Poznan: Publishing House of the Adam Mickiewicz University, pp. 85-114 (in Polish).

40. Marek, M. (2006). Cudzie etnikд na stredovekom Slovensku [Foreign ethnic groups in medieval Slovakia]. Martin: Matica slovenska (in Slovak).

41. Marsina, R. (1993). Nitrianske biskupstvo a jeho biskupi od 9. do polovice 13. storocia [The Bishopric of Nitra and its bishops from the 9^th to the middle of the 13^th century]. Historicky casopis [Historical magazine], no. 41 (5-6), pp. 529-542 (in Latin).

42. Marsina, R. (2000). Political structures in Slovakia from the 7^th till the 11^th century. Slovaks in the Central Danubian Region in the 6^th to 11^th century. M. Kucera (Ed.). Bratislava: Slovenskй narodnй mщzeum, pp. 93-106 (in English).

43. Marsina, R. (2012). Metodov boj [Methodius fight]. 3rd ed. Bratislava: Publishing Hous of the Association of Slovak Writers (in Slovak).

44. Natalska-Wisnicka, J. (2010). Rex Martyr. Studium zrфdloznawcze nad legendq hagiograficznq sw. Waclawa (X-XIV w.) [Rex Martyr. A source study on the hagiographic legend of St. Wenceslaus (X^h-XIV^th centuries)]. Lublin: Werset (in Polish).

45. Obolensky, D. (1997). Dziedzictwo Cyryla i Metodego na Rusi [Cyrillo-Methodian heritage in Rus']. Chrzescijahstwo Rusi Kijowskiej, Bialorusi, Ukrainy i Rosji (X--XVII wiek). [Christianity of Kievan Rus, Belarus, Ukraine and Russia (X^h-XVII^th centuries)]. J. Kloczowski (Ed.). Krakow: Polish Academy of Sciences, pp. 55-76 (in Polish).

46. Ozog, K. (2016). 966. Chrzest Polski [966. The Baptism of Poland]. Krakow; Warszawa: White Raven (in Polish).

47. Paszkiewicz, H. (1996). Poczqtki Rusi [The origins of Rus']. K. Stopka (Comps.). Krakow: Polish Academy of Sciences (in Polish).

48. Pleszczynski, A. (1999). Znaczenie polityczne i ideowe liturgii slowianskiej w Czechach we wczesniejszym sredniowieczu [The political and ideological significance of the Slavic liturgy in Bohemia in the earlier Middle Ages.]. Srodkowoeuropejskie dziedzictwo cyrylo-metodiahskie [Central European Cyrillo-Methodian heritage]. A. Barciak (Ed.). Katowice: Societas Scientiis Favendis Silesiae Superioris - Upper Silesian Institute, Municipal Government in Zabrze; Polish Historical Society. Section in Katowice, pp. 153-164 (in Polish).

49. Bartonkova, D., Havhk, L., Ludv^kovsky, J., Masank, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1967). Pochvalnoje slovo Kirillu i Mefodiju [A word of praise to Cyril and Methodius]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 2: Textus biographici, hagiographici, liturgici [Biographical, hagiographical, liturgical texts], pp. 167-176 (in Old Slavonic).

50. Polek, K. (1994). Pahstwo wielkomorawskie i jego sqsiedzi [The Great Moravian state and its neighbors]. Krakow: Scientific Publishing House WSP (in Polish).

51. Polek, K. (1999). Wielkie Morawy a Europa Srodkowa. Dylemy polityczne i religijne [Great Moravia and Central Europe. Political and religious dilemmas]. Srodkowoeuropejskie dziedzictwo cyrylo-metodiahskie [Central European Cyrillo-Methodian heritage]. A. Barciak (Ed.). Katowice: Societas Scientiis Favendis Silesiae Superioris - Upper Silesian Institute, Municipal Government in Zabrze; Polish Historical Society. Section in Katowice, pp. 36-73 (in Polish).

52. Polek, K. (2007). Krakow w IX i X wieku. [Krakow in the IX^th and the X^th centuries]. Krakфw: studia z dziejфw miast [Krakow: the studies in the history of cities]. J. Rajmana (Ed.). Krakow: Scientific Publishing House of the Pedagogical Academy, pp. 9-34 (in Polish).

53. Polek, K. (2011). Problematyka czeska i stosunki polsko-czeski we wczesnym sredniowieczu w polskich badaniach historycznych i archeologicznych w ostatnim piзtnastoleciu [The Czech issues and the Polish-Czech relations in the early Middle Ages in Polish historical and archaeological research in the last fifteen years.]. Historia Slavorum Occidentis [A History of the Western Slavs], no. 1 (1), рр. 16-64 (in Polish).

54. Poleski, J. (1999). Kontakty Wielkich Moraw z plemionami zamieszkuj^cymi ziemie poludniowej Polski [The contacts of Great Moravia with the tribes inhabiting the lands of Southern Poland]. Srodkowoeuropejskie dziedzictwo cyrylo-metodianskie [Central European Cyrillo-Methodian heritage]. A. Barciak (Ed.). Katowice: Societas Scientiis Favendis Silesiae Superioris - Upper Silesian Institute, Municipal Government in Zabrze; Polish Historical Society. Section in Katowice, рр. 17-34 (in Polish).

55. Poleski, J. (2013). Malopolska w VI--X wieku. Studium archeologiczne [Lesser Poland in the VI^th-X^h centuries. Archaeological studies]. Krakow: Historia Jagiellonika (in Polish).

56. Potkanski, K. (1897). Krakow przed Piastami [Krakow before the Piasts]. Krakow: Publishing House of the Jagiellonian University (in Polish).

57. Bartonkova, D., Havhk, L., Ludv^kovsky, J., Masank, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1967). Proloznoje zitije Konstantina i Mefodija [The extended life of Constantine and Methodius]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 2: Textus biographici, hagiographici, liturgici [Biographical, hagiographical, liturgical texts], pр. 164-166 (in Old Slavonic).

58. Sedov, V. (1995). Slaviane v rannem Srednevekovie [The Slavs in the early Middle Ages]. Moskva: Institute of Archeology of the Russian Academy of Sciences (in Russian).

59. Bartonkova, D., Havhk, L., Masank, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1966). Sigiberti Gemblacensis Chronica [The Chronicle of Sigebert of Gembloux]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Praguae; Brunae: J. E. Purkyne University, vol. 1: Annales et chronicae. [Annals and chronicles], pp. 186-188 (in Latin).

60. Steinhьbel, J. (1995). Velkomoravskй щzemie v severovychodnom Zadunajsku [The Great Moravian lands in North-Eastern Transdanubia]. Bratislava: Veda (in Slovak).

61. Steinhьbel, J. (1997). Velka Morava a Bulharsko v dobe Rastislava a Svдtopluka [Great Moravia and Bulgaria in the time of Rastislav and Svatopluk]. Svдtopluk 894-1994. Materiвly z konferencie organizovanej Archeologickym ustavom SAVv Nitre v spoluprвci so Slovenskou historickou spolocnostou pri SAV. Nitra 3-6 Oktober 1994 [Svatopluk 894-1994. Materials from the conference organized by the Institute of Archeology of the Slovak Academy of Sciences in Nitra in cooperation with the Slovak Historical Society at the Slovak Academy of Sciences. Nitra. October 3-6. 1994]. R. Marsina, A. Ruttkay (Eds.). Nitra: Institute of Archeology of the Slovak Academy of Sciences, рр. 207-211 (in Slovak).

62. Steinhьbel, J. (2016). Nitrianske kniezatstvo. Pociatky stredovekйio Slovenska [The Principality of Nitra. The origins of mediaeval Slovakia]. 2-nd ext. ed. Bratislava: Rak (in Slovak).

63. Trestik, D. (1997). Pocвtky Premyslovcь. Vstup Cechь do dлjin (530-935) [The origins of the Premyslids. The Entery of the Czechs into history (530-935)]. Praha: Folk news (in Czech).

64. Trestik, D. (2009). Powstanie Wielkich Moraw. Morawianie, Czesi i Europa Srodkowa w latach 791-871 [The rise of Great Moravia. The Moravians, the Czechs and Central Europe in 791-871]. Warszawa: Publishing House of the University of Warsaw (in Polish).

65. Trestik, D., Dostal, B. (1991). Velikaia Moraviia i zarozhdenie Cheshskoho hosudarstva [Great Moravia and the birth of the Czech state]. Rannefeodalnye hosudarstva i narodnosti (iuzhnye i zapadnye slaviane VI-XII vv.) [Early feudal states and nationalities (the Southern and the Western Slavs of the VI^th-XII^th centuries)]. H. Litavrin (Ed.). Moskva: Nauka, pр. 87-106 (in Russian).

66. Urbanczyk, P. (2015). Zanim Polska zostala Polskq [Before Poland became Poland]. Torun: Scientific Publishing House of the Nicolaus Copernicus University (in Polish).

67. Vlasto, A. P. (2004). Zaprovadzhennia khrystyianstva u slovian. Vstup do serednovichnoi istorii slovianstva [The Entry of the Slavs into Christendom: An Introduction to the Medieval History of the Slavs]. Kyiv: Yunivers (in Ukrainian).

68. Voitovych, L. (2004). Karpatski khorvaty v etnopolitychnomu rozvytku Tsentralno-Skhidnoi Yevropy rannoho Serednovichchia [The Carpathian Croats in the ethnopolitical development of Central-Eastern Europe in the early Middle Ages]. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi: z naidavnishykh chasiv do kintsia XVIII st. [Ukraine in Central-Eastern Europe: from ancient times to the end of the XVIII^th century], no. 4, рр. 105-132 (in Ukrainian).

69. Voitovych, L. (2005). Karpatskie khorvaty [The Carpathian Croats]. Vestnik Sankt-Peterburhskoho universiteta. Seriia 2 [Vestnik of Saint Petersburg University. Series 2], no. 1, pp. 133-146 (in Russian).

70. Voitovych, L. (2010). Vostochnoe Prikarpatie vo vtoroi polovine I tys. n. e. Nachalnye etapy formirovaniia hosudarstvennosti [Eastern Carpathian region in the second half of the 1st millenium A. D. The initial stages of the formation of statehood]. Rusin, no. 3 (21), pp. 5-49 (in Russian).

71. Voitovych, L. (2013). Povertaiuchys do khorvativ Kostiantyna Bahrianorodnoho [Returning to the Croats of Constantine the Porphyrogenetius]. Narteks. Byzantina Ukrainensis [Nartex. Byzantina Ukrainensis]. S. Sorochan (Ed.). Kharkov: Maidan, vol. 2: 'Pњpaоoз: sbornik statei k 60-letiiu prof. S. B. Sorochana ['Pњpaоoз collection of articles for the 60^th anniversary of prof. S. B. Sorochana, pp. 71-101 (in Ukrainian).

72. Wachowski, K. (1999). Archeologia a mozliwosci sledzenia przeobrazen ideologicznych w poludniowej Polsce w IX wieku [Archeology and the possibilities of tracking the ideological transformations in Southern Poland in the IX^th century]. Srodkowoeuropejskie dziedzictwo cyrylo-metodianskie [Central European CyrilloMethodian heritage]. A. Barciak (Ed.). Katowice: Societas Scientiis Favendis Silesiae Superioris - Upper Silesian Institute, Municipal Government in Zabrze; Polish Historical Society. Section in Katowice, pp. 13-16 (in Polish).

73. Widajewicz, J. (1947). Panstwo Wislan [The State of the Vistulans]. Krakow: Studium of the Slavonic Jagiellonian University (in Polish).

74. Bartonkova, D., Havhk, L., Ludv^kovsky, J., Masank, Z., Vacerka, R. (Eds.). (1967). Zitije Mefodija. [The Life of Methodius]. Magnae Moraviae Fontes Historici: Prameny k dлjinвm Velkй Moravy [Magnae Moraviae Fontes Historici: The Sources to the history of Great Moravia]. Brno: J. E. Purkyne University, vol. 2: Textus biographici, hagiographici, liturgici [Biographical, hagiographical, liturgical texts], pp. 134-163 (in Old Slavonic).

Размещено на Allbest.ru